Висновки

В результаті проведеного дослідження проблем методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва можна зробити наступні висновки.

1. Вчинення розкрадань майна організованими групами з використанням статусу суб’єктів підприємницької діяльності, їх “прикриття” різноманітними цивільно-правовими угодами та банківськими операціями – це суттєві зміни в механізмі розкрадань майна та інших пов’язаних з ними корисливих злочинів. Дана обставина вимагає перегляду низки принципових положень наук кримінально-правового циклу і відповідного оновлення методик виявлення, розслідування і попередження економічних злочинів.

2. Поняття “криміналістична характеристика” є науковою категорією, яка стосується тільки певного виду чи групи злочинів. Криміналістична характеристика розкрадань майна в сфері підприємництва як система відомостей про механізм їх вчинення по суті є інформаційною моделлю цих злочинів, яка виконує функцію заміщення об’єкту пізнання при розслідуванні. В цьому плані положення криміналістичної характеристики злочинів слугують основою для висунення і перевірки версій в кожному конкретному випадку розслідування за кримінальною справою.

3. Особливістю даної категорії злочинів є те, що предметом посягання найчастіше виступають безготівкові грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках. Специфіка даного предмету розкрадання обумовлює відповідні способи його вчинення, які обов’язково включають в себе використання механізму розрахункових операцій.

Узагальнення слідчої практики дає підстави виділити наступні типові способи вчинення розкрадань у сфері підприємництва:

1) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом використання комп'ютерної техніки для здійснення фіктивних електронних платежів;

2) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються підприємцем шляхом укладення фіктивної угоди на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням грошовими коштами партнера;

3) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом заснування інвестиційної фірми (довірчого товариства, пенсійного фонду, страхової компанії тощо) з наступним заволодінням грошовими коштами вкладників;

4) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в підприємницькій діяльності;

5) розкрадання та супутні їм злочини, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту.

Вчинення розкрадань майна названими способами фактично неможливе без складення і використання фіктивних документів. Тому сліди злочинів зазначеної категорії залишаються, перш за все, у документах, які підлягають вилученню і дослідженню під час розслідування.

Сприятливою умовою (зовнішньою обстановкою) вчинення широкомасштабних розкрадань коштів з наступним їх приховуванням є існування в Україні “тіньової” економіки, обсяги якої за оцінками експертів на даний час сягають до 60% внутрішнього валового продукту. Нелегальна економіка в таких масштабах обумовлює існування "чорного ринку" безготівкових грошових коштів з певним курсом їх обміну на готівку чи вільноконвертовану валюту, який використовується кримінальними структурами для приховування величезних сум злочинно здобутих коштів.

4. Вчинення розкрадання майна з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності обумовлює не тільки специфічний механізм цього виду злочинів, але і суттєві особливості порушення кримінальної справи та організації розслідування. Вони полягають, перш за все, у тому що для обгрунтованого порушення кримінальної справи потребується копітка оперативно-розшукова діяльність спеціалізованих підрозділів органів дізнання по виявленню і документуванню ознак злочинів, спільний аналіз зібраних первинних матеріалів.

5. Однією з найважливіших тактичних задач розслідування, яка повинна вирішуватися у зв’язку з порушенням кримінальної справи, є подолання намагання винних осіб уникнути відповідальності за вчинений злочин. Її успішне розв'язання потребує чітких знань про способи вчинення і приховування злочинів, протидії їх розслідуванню з боку винних осіб а також про засоби нейтралізації та попередження таких намагань.

Протидія розслідуванню включає в себе наступні прийоми:

1) зникнення злочинців з місця постійного проживання (роботи) і їх переховування;

2) відмова затриманого підозрюваного давати показання і відповідати на запитання;

3) дача підозрюваним (обвинуваченим) неправдивих показань;

4) здійснення тиску на свідків і потерпілих з метою утаювання відомих їм фактів або дачі неправдивих свідчень;

5) утворення негативної суспільної атмосфери щодо процесу розслідування розкрадання з використанням засобів масової інформації;

6) втручання в процес розслідування корумпованих представників органів влади і управління;

7) гальмування слідства шляхом несвоєчасного створення СОГ, частої і необгрунтованої зміни її складу;

8) організація ознайомлення зацікавлених в кримінальній справі осіб з інформацією, що складає слідчу таємницю;

9) пряме втручання в процес розслідування корумпованих представників правоохоронних органів шляхом дачі вказівок, внесення пропозицій тощо;

10) усунення від розслідування найбільш досвідчених, принципових і активних працівників;

11) підкуп, погрози на адресу працівників правоохоронних органів (знищенням майна, нанесенням тілесних ушкоджень, вбивством) і реальна демонстрація цих погроз.

Засоби попередження і подолання протидії розслідуванню злочинів з боку організованих злочинних груп з точки зору рівня їх розробки і застосування можна розділити на: а) засоби методичного характеру; б) засоби організаційно-управлінського забезпечення; в) засоби законодавчого забезпечення.

6. Однією з важливих тактичних задач, які вирішуються при розслідуванні розкрадань майна в сфері підприємництва, є забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. В тактичній задачі “забезпечення відшкодування матеріальної шкоди”, з методичною метою доцільно виділяти наступні більш дрібні тактичні задачі розслідування:

1) встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням;

2) встановлення майна, яким володіють винні особи, та його місцезнаходження;

3) встановлення правового статусу цього майна (приватна чи колективна власність);

4) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.

Можуть бути сформульовані такі правила забезпечення відшкодування матеріальних збитків шляхом накладення арешту на майно підприємств.

Правило 1. У відповідності з ст., ст. 28, 29, 125 і 126 Кримінально-процесуального кодексу України а також ст. 441 Цивільного Кодексу України, для відшкодування заподіяних злочином збитків цивільний позов може бути пред’явлений не лише до обвинуваченого (підсудного), а й до особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Нею може бути й юридична особа, яка несе матеріальну відповідальність за дії своїх працівників, зокрема, посадових осіб, які, зловживаючи посадовим становищем, завдали шкоди потерпілим.

Правило 2. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання, вчиненого керівниками, засновниками або учасниками юридичних осіб за рахунок майна цих юридичних осіб шляхом накладення на них арешту можливе лише в тому випадку, коли встановлено, що це майно або його частка одержане злочинним шляхом.

Правило 3. На кошти, які обвинувачений використав для заснування інших товариств (як співзасновник чи учасник) може бути накладено арешт якщо є докази, що це майно одержане злочинним шляхом.

Правило 4. Засновники і учасники таких комерційних структур як довірчі товариства, страхові компанії, комерційні банк несуть відповідальність своїми внесками до статутного фонду, а в залежності від організаційної форми і додатково належним їм майном (ст. ст. 24, 50, 65, 74, 77 Закону України «Про господарські товариства»).

Правило 5. У відповідності з ст., ст. 145, 147 ЦК України не можуть бути витребувані гроші, а також цінні папери на пред'явника від підприємства – добросовісного набувача.

7. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування розкрадань даної категорії визначаються на основі характеру первинного матеріалу про розкрадання, на основі якого порушується кримінальна справа, а також деяких факторів підприємницької діяльності. З урахуванням цього виділяються наступні ситуації.

Ситуація 1. Кримінальна справа порушується відносно працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури.

Ситуація 2. Кримінальна справа порушується відносно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном.

Ситуація 3. Кримінальна справа порушується відносно керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів.

Ситуація 4. Кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів.

Ситуація 5. Кримінальна справа порушується відносно керівників підприємницької структури – клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи.

Типізація слідчих ситуацій початкового етапу розслідування дозволяє розробити рекомендації щодо проведення комплексів слідчих дій та ОРЗ.

8. В методиках розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів в сфері підприємництва заслуговують окремого розгляду особливості підготовки і проведення тих слідчих дій, на яких відбивається вплив факторів підприємництва: допиту потерпілих і свідків; допиту підозрюваного (обвинуваченого); обшуку і виїмки; призначення експертиз.

Особливості названих слідчих дій обумовлені наступними факторами:

1) колом задач (питань), що вирішуються даною слідчою дією;

2) специфікою доказів (в тому числі речових), які одержуються в результаті проведення слідчих дій;

3) соціальної і психологічної своєрідності осіб – учасників слідчої дії (віку, відношення до підприємницької діяльності, залежності від керівників комерційних структур і органів державної влади тощо);

4) позиції, яку займають особи – учасники слідчих дій (ухилення від надання допомоги слідству, сприяння слідству, протидія слідству).

9. Ефективне виявлення і розслідування економічних злочинів неможливе без використання спеціальних знань, оскільки оперативному працівнику і слідчому досить часто буває необхідним встановлювати юридично значущі обставини та зв’язки, які недоступні безпосередньому сприйняттю людини без спеціальної підготовки.

Спеціальні знання можуть бути визначені як неправові науково-професійні знання і навички, одержані в результаті навчання і практичної діяльності в певній області, що використовуються для збирання і дослідження інформації під час розкриття і розслідування злочинів.

Непроцесуальні форми використання спеціальних знань мають місце тоді, коли вони застосовуються до порушення кримінальної справи або за порушеною кримінальною справою але результати цього не відбиваються у процесуальних документах:

1) використання як підстав для порушення кримінальної справи ма­теріалів відомчої ревізії або внутрішнього (службового) розслідування;

2) консультація фахівця;

3) використання при проведенні оперативно-розшукових заходів технічних засобів одержання і фіксації інформації про економічний злочин та інші обставини;

4) призначення документальної ревізії фінансово-господарчої діяльності суб’єкта підприємницької діяльності.

Процесуальні форми використання спеціальних знань відіграють більш значущу роль при розслідуванні злочинів, оскільки додержання встановлених правил складання процесуальних документів є засобом забезпечення достовірності відбитих в них фактів. Різниця між результатами непроцесуального і процесуального використання спеціальних знань витікає з того правила, що факти, встановлені при непроцесуальних діях повинні бути перевірені процесуальним шляхом.

Процесуальні форми використання спеціальних знань застосовуються як для самостійного вирішення певних задач розслідування, так і для перевірки фактів, встановлених непроцесуальним шляхом. До них належать наступні випадки використання спеціальних знань:

1) залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих дій (ст. 128-1 КПК);

2) призначення судової експертизи (ст., ст. 75-76 КПК);

3) допит експерта (ст. 201 КПК);

4) допит фахівця як свідка.

Найчастіше під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва виникає потреба у призначенні криміналістичної експертизи документів, комп'ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз.

10. Необхідним напрямком діяльності слідчого є профілактика злочинів під час розслідування за кримінальною справою. Вона полягає у виявленні і усуненні причин конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню.

Причини розкрадань майна та інших економічних злочинів в сфері підприємництва пов’язані з психологічними і соціальними особливостями людей, які займаються підприємницькою діяльністю. Ринкові відносини за своєю природою стимулюють формування певних рис у людей, які займаються певним видом діяльності з метою одержання прибутку. До них належать наступні риси:

1) прогресуючі матеріальні потреби, прагнення бути заможною людиною, яка має гроші не тільки для задоволення повсякденних потреб, але і для створення певного “іміджу” – належності до вищих кіл суспільства;

2) переконаність у тому, що гроші – це найвища цінність в житті і постійна потреба “робити гроші” стає основною (а іноді і єдиною) метою;

3) правовий і моральний нігілізм, тобто зневажання законів і норм моралі та прагнення досягти поставленої мети будь-якими, в тому числі, і незаконними а іноді і відверто злочинними методами;

4) нехтування як інтересами суспільства в цілому так і окремих людей, зневажання людей, які стоять нижче них за своїми фінансовими можливостями;

5) схильність до ризику в підприємницькій діяльності і в житті взагалі, яка переростає в авантюризм (неврахування при прийнятті рішень явно існуючих небезпечних обставин);

6) динамічність поведінки в залежності від життєвих обставин.

Усунення причин конкретного економічного злочину полягає у здійсненні впливу на винну особу з метою нейтралізації її негативних рис та здійснення її цінностної переорієнтації.

Умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів можна розподілити на суб’єктивні і об’єктивні.

До суб’єктивних умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів належать такі фактори:

1) віра певної частини населення в те, що в умовах ринкових відносин можна збагатитися швидко і, головне, не прикладаючи великих зусиль;

2) довірливість людей до реклами, особливо коли вона проводиться з широким використанням різноманітних засобів на значній території (преси, телебачення, рекламних написів на спеціальних щитах і будівлях);

3) схильність деяких підприємців в гонитві за високим прибутком до занадто ризикованих господарчих операцій;

4) недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу, пов’язану з великими матеріальними цінностями, грошима, виконанням особливо важливих функцій;

5) недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків;

6) недоліки в діяльності контролюючих і правоохоронних органів, які своєчасно не виявляють, або не реагують на правопорушення в підприємницькій діяльності.

7) корумпованість державного апарату управління.

Усунення суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню злочину, за конкретною кримінальною справою має два напрямки: а) притягнення до відповідальності всіх осіб, які тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину; б) проведення роз’яснювальної і виховної роботи серед населення або певних соціальних груп за матеріалами розслідуваної кримінальної справи.

До об’єктивних умов, що сприяють вчиненню розкрадань майна та інших економічних злочинів в Україні належать фактори, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення:

1) повільність і суперечливість соціально-економічних реформ на шляху переходу до ринкової економіки, відсутність чіткої концепції (програми) таких реформ;

2) загальноекономічна і фінансова криза, яка продовжує поглиблюватися (тягне за собою зростання безробіття, технологічний занепад виробництва, неплатоспроможність підприємств);

3) масове зубожіння населення (більшість його знаходиться на межі і за межею бідності);

4) недосконалість законодавства, що регулює фінансово-господарські відносини (часті зміни в законодавстві, непомірний податковий тиск на підприємця);

5) відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю комерційних структур;

6) наявність “тіньової економіки” співвідносної за своїми матеріальними і фінансовими ресурсами з економікою легальною (є живильним середовищем для організованої злочинності).

Усунення умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів є складною проблемою і вимагає проведення цілого комплексу економічних, соціальних, організаційних та виховних заходів в масштабах певного регіону чи країни в цілому.

11. В дійсний час правоохоронні органи відчувають нагальну потребу перепідготовки кадрів, притоку по-новому підготовлених спеціалістів. Вирішення цих проблем є не простим і передбачає відповідні корективи в програмах викладання ряду учбових предметів кримінально-правового циклу, розробці спеціалізованих курсів по виявленню і розслідуванню окремих видів економічних злочинів.