5.3. Основні профілактичні заходи, що вживаються під час розслідування економічних злочинів

...вивчити питання та внести пропозиції Кабінету Міністрів України щодо посилення відповідальності посадових осіб, дії чи бездіяльність яких створюють передумови для зростання кримінального впливу на економіку та посилення соціальної напруженості у державі.

Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки

Виконуючі вимоги кримінально-процесуального законодавства, слідчий під час розслідування розкрадань майна та інших, пов’язаних з ними економічних злочинів, здійснює важливу попереджувальну роботу. В ній можуть бути виділені наступні основні напрямки:

1) припинення розпочатої і запобігання реально можливої злочинної діяльності з боку осіб, підозрюваних у вчиненні конкретного злочину;

2) встановлення причин конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення;

3) встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення;

4) узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи.

Розглянемо визначені напрямки попереджувальної роботи слідчого детальніше.

Припинення розпочатої і запобігання реально можливої злочинної діяльності з боку осіб, обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні конкретного злочину. Цей напрямок роботи слідчого витікає з положень кримінально-процесуального законодавства про підстави та порядок застосування запобіжного заходу. У разі наявності у слідчого достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, займатиметься злочинною діяльністю слідчий вправі застосувати до нього один з передбачених кримінально-процесуальним законодавством запобіжних заходів (ст.ст. 148-150 КПК). Виходячи з мотивів небезпечності злочину, яким є розкрадання в сфері підприємництва, а також можливості обвинувачених продовжувати злочинну діяльність під час проведення розслідування таким запобіжним заходом за кримінальними справами даної категорії, як правило, обирається утримання під вартою.

Таке рішення найчастіше приймається слідчим вже в стадії оцінки первинного матеріалу про розкрадання і порушенні кримінальної справи. Безпосередньою підставою для затримання підозрюваного у вчиненні розкрадання майна у справах даної категорії найчастіше є свідчення громадян про присвоєння конкретними посадовими особами коштів, а також результати ревізії фінансово-господарчої діяльності підприємницької структури. Затримання і арешт підозрюваного слідчим здійснюється у взаємодії з оперативними службами боротьби з економічною і організованою злочинністю. Як показує слідчий досвід у даній категорії кримінальних справ, під час зволікання з затриманням підозрюваного, останній може зникнути разом з вкраденими коштами і відповідними документами, перейти на нелегальне становище і продовжувати злочинну діяльність.

Так було за кримінальною справою про розкрадання грошових коштів директором фінансової компанії “Рант'є” Д. якому вдалося уникнути затримання і арешту на початковому етапі розслідування. Переховуючись від слідства, Д. обманним шляхом заволодів паспортом громадянина Л., вклеїв до нього свою фотокартку і почав користуватися ним для здійснення шахрайських операцій з квартирами. Зокрема, Д. використовуючи підроблений паспорт, укладав з окремими громадянами короткострокові угоди про наймання квартир, які потім перездавав за велику платню іноземним студентам та іншим особам на строк до одного року на умовах попередньої оплати.

Встановлення причин конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення. Даний напрямок діяльності слідчого пов’язаний з вивченням особистості обвинуваченого, оскільки завдання полягає у встановленні його психологічних і соціальних характеристик, а також мотивації його злочинної діяльності. Як відзначалося, саме певні негативні риси особи є безпосередньою причиною вчинення нею злочину. Інформацію про особу обвинуваченого складають соціально-демографічні і психолого-психіатричні відомості, джерелом яких можуть бути офіційні документи, свідчення людей, висновки відповідних експертиз. Крім того, велике значення в цьому плані має інформація про поведінку особи під час вчинення злочину, зразу після нього і під час провадження досудового розслідування. Остання інформація сприймається слідчим безпосередньо в результаті спілкування з обвинуваченим під час проведення слідчих дій і може свідчити про глибину і стійкість пороків особистості.

Відомості про особу обвинуваченого відбиваються перш за все в документах, які залучаються до кримінальної справи в оригіналах або в копіях.

Документи, що залучаються до кримінальної справи в оригіналах: 1) паспорт; 2) військовий квиток або приписне свідоцтво; 3) посвідчення на право управління автомототранспортними засобами; 4) характеристики з місця роботи або навчання, проживання; 5) довідка про судимість; 6) довідка про стан здоров’я (інвалідність) або висновок лікарняно-трудової експертної комісії; 7) довідка про склад сім’ї; 8) довідки про знаходження на обліку в наркологічному, психіатричному лікарняних закладах.

Документи, що залучаються до кримінальної справи в копіях: 1) свідоцтво про народження; 2) документи про зміну прізвища, імені та по батькові; 3) свідоцтво, атестат, диплом або довідка про закінчення учбового закладу; 4) документи про придбання спеціальності, професії; 5) накази про заохочення, покарання за місцем роботи або навчання; 6) документи, що підтверджують опіку або опікунство; 7) вироки і ухвали суду; 8) матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім вказаних документів, відомості про особу обвинуваченого можуть міститися в протоколах допитів та інших слідчих дій. Велике значення мають висновки судово-наркологічної та судово-психіатричної експертиз обвинуваченого.

Усунення причин конкретного злочину полягає у впливові на особу обвинуваченого з метою нейтралізації її негативних рис і установок, що відбивається у таких термінах, як “виправлення” і “перевиховання”. Засобами такого впливу є сам процес розслідування і судового розгляду кримінальної справи, а також покарання особи, винної у вчиненні злочину. Роль слідчого в цій справі полягає в виховному впливові на обвинуваченого під час розслідування з метою спонукання його до: а) щирого каяття у вчиненні злочину; б) добровільному відшкодуванні заподіяної злочином шкоди; в) надання активної допомоги у його розслідуванні. Крім того в завдання слідчого входить систематизація відомостей про особу обвинуваченого і викладення її оцінки в обвинувальному висновку з наведенням обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Головна ж роль в усуненні виявлених причин злочину, на наш погляд, належить суду, який визначає вид і міру кримінального покарання, а також установам, які відають його виконанням. Одним з показників ефективності цієї роботи є рівень рецидивної злочинності, який в Україні в останні роки, за статистичними даними МВС, коливається в межах 19-21%.

У зв’язку з розглядом даного питання треба зазначити, що ті ж самі відомості про обвинуваченого використовуються також для вирішення кримінально-правових, процесуальних і тактичних завдань розслідування. Тобто у вивченні особистості обвинуваченого крім кримінологічного можуть бути виділені і інші аспекти (кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, тактико-криміна­лістичний). Але вони тісно пов’язані між собою, тому що всі спрямовані на вирішення головного завдання кримінального судочинства – встановлення і притягнення винного у вчиненні злочину до кримінальної відповідальності, його покарання з метою виправлення і перевиховання, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів.

Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення. Цей аспект діяльності слідчого пов’язаний з вивченням зовнішніх обставин вчинення злочину (конкретної життєвої криміногенної ситуації). Виконання цього завдання слідчим полягає у встановленні обставин, які полегшили злочинцю досягнення поставленої мети. Виходячи з наведеної класифікації умов, що сприяють розкраданням майна та іншим економічним злочинам, вказані обставини належать, перш за все, до категорії суб’єктивних умов.

Треба зазначити, що підприємець-злочинець має змогу сам активно створювати сприятливі суб’єктивні умови на стадії підготовки до розкрадання чи іншого економічного злочину. Така діяльність може полягати, наприклад, у знайомстві і встановленні “дружніх” (корумпованих) зв’язків з посадовими особами і службовцями певних підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів (шляхом надання різних послуг, подарунків тощо). Мету утворення сприятливих умов для злочину може мати і попередня рекламна компанія для залучення потенціальних “потерпілих”. Таку ж мету можуть переслідувати дії злочинця, “вплетені” в механізм скоєння злочину, наприклад, виплата обіцяних дивідендів першій хвилі вкладників грошей при розкраданні за схемою “фінансової піраміди”. В багатьох випадках сприятливими умовами для злочину була необачлива (віктимна) поведінка керівників підприємницьких структур і окремих громадян, які стали жертвами злочину.

З врахуванням цих обставин поряд з встановленням дій обвинуваченого для визначення умов, що сприяли вчиненню злочину, дослідженню підлягають:

1) поведінка посадових осіб і службовців підприємств і банків, які своїми діями свідомо чи несвідомо полегшили злочинцю досягти поставленої мети (вирішується питання про наявність в їх діях ознак співучасті у злочині, чи інших правопорушень і притягнення до відповідальності);

2) поведінка посадових осіб і службовців державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, причетних до утворення сприятливих умов;

3) поведінка керівників-підприємців, окремих громадян, які самі сприяли вчиненню проти них злочину;

4) недоліки організаційної структури конкретних підприємств, банків;

5) недоліки в здійсненні контрольних функцій з боку конкретних посадових осіб чи органів.

У встановленні названих обставин виключно велике значення має використання спеціальних знань, на що зверталася увага в криміналістичній літературі. Зокрема, це можливо у таких формах, як призначення органом дізнання і слідчим ревізій, експертиз, залучення спеціаліста до участі в окремих слідчих діях.

Усунення виявлених суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов’язаних з ним економічних злочинів здійснюється слідчим наступними засобами.

1. Притягненням до кримінальної відповідальності посадових осіб і службовців підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, в діях яких містяться ознаки співучасті у розкраданні або скоєнні інших злочинів. Найчастіше під час розслідування кримінальних справ даної категорії як обставини, що сприяли вчиненню розкрадання, встановлюються зловживання владою або посадовим становищем, халатність, одержання хабара, посадовий підлог. У разі достатності ознак цих злочинів слідчим порушується кримінальна справа за ознаками відповідної статті Кримінального кодексу України, яка виділяється в окреме провадження.

2. Складанням протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, і направленням його у триденний строк до районного суду (ст. 12 Закону України “ Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995 р. із змінами). Підставами для складання протоколу слідчим є встановлення під час розслідування за кримінальною справою факту вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину.

3. Направленням подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб чи службовців, які вчинили відповідні правопорушення. Такі подання направляються, зокрема керівникам державних адміністрацій та інших органів управління у разі виявлення порушень, в яких відсутні ознаки корупційних діянь.

4. Направленням подань у відповідні інстанції (правління, рада директорів тощо) з рекомендаціями про усунення обставин, що сприяли вчиненню розкрадання на конкретному підприємстві чи в банку. Наприклад, такі подання доцільно направляти при встановленні практики поєднання в комерційних банках посад оператора ЕОМ і програміста тощо.

5. Виступами слідчого з інформацією на зборах акціонерів (членів трудового колективу підприємства, клієнтів страхової компанії чи довірчого товариства тощо) про обставини, що сприяли вчиненню розкрадання і були пов’язані з необачливою поведінкою самих потерпілих. Така робота носить роз’яснювальний характер і має на меті застереження від непродуманих рішень і вчинків з боку громадян,тобто свого роду уроки “підприємницької освіти” населення.

Узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи. Цей напрямок діяльності слідчого виходить за межі конкретної кримінальної справи і передбачає проведення певної аналітичної роботи щодо узагальнення причин злочинів певного виду і умов, що сприяли їх вчиненню. Безпосередньою основою для такого узагальнення є матеріали однорідних кримінальних справ, розслідуваних в місті, районі, області чи країни в цілому. Такими однорідними справами можуть бути: кримінальні справи про розкрадання в довірчих товариствах і страхових компаніях; кримінальні справи про розкрадання, пов’язані з укладанням кредитного договору; кримінальні справи про розкрадання, вчинені з використанням комп’ютерної техніки тощо.

Узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами має своєю метою визначення, перш за все, об’єктивних і суб’єктивних умов, сприятливих для вчинення злочинів певних видів чи груп. Як свідчить досвід таких узагальнень, їх предметом найчастіше є :

1) встановлення недоліків правового регулювання фінансово-господарчих відносин, з використанням яких і вчиняються розкрадання майна та інші економічні злочини (недоліки законодавства про підприємницьку діяльність, законодавства про банки і банківську діяльність, законодавства про діяльність небанківських фінансових установ тощо);

2) встановлення прогалин та недоліків у чиннму кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві та неоднозначного тлумачення його окремих положень правоохоронними органами і судами;

3) встановлення недоліків у функціонуванні системи державних контролюючих органів та їх взаємодії з правоохоронними під час виявлення і розслідування економічних злочинів;

4) встановлення існування у певної частини населення невірних уявлень про можливість одержання великих прибутків в тому чи іншому виді підприємницької діяльності, які експлуатуються шахраями.

Треба зазначити, що ця аналітична робота проводиться контрольно-методичними підрозділами, штабами і спеціальними аналітичними центрами органів внутрішніх справ різних рівнів. До неї регулярно вдаються і підрозділи НЦБ Інтерполу в Україні, які використовують відомості про зв’язок вітчизняної економічної злочинності з відповідною злочинністю в інших країнах.

Заходи щодо усунення умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов’язаних з ним економічних злочинів, наведеного рівня полягають у наступному.

1. Направлення подань з відповідними аналітичними матеріалами і пропозиціями до центральних органів державної влади України (Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Президенту, Верховному Суду). Такі подання мають своєю метою звернути увагу відповідних органів і посадових осіб, що мають право законодавчої ініціативи, на необхідність внесення відповідних доповнень і змін в чинне законодавство, прийняття нових законів та інших нормативних актів. Готуються такі подання центральними апаратами МВС та Генеральної прокуратури України, але спираються при цьому на аналітичну роботу низових ланок щодо узагальнення кримінальних справ певних категорій.

2. Правова пропаганда і правове виховання населення з використанням засобів масової інформації на рівні міста, району, області і країни в цілому. В даний час правоохоронні органи в своїх структурах мають центри громадських зв’язків, які видають газети і журнали, готують телевізійні передачі. Їх діяльність спрямовується на правове виховання громадян, попередження злочинності і правопорушень. Запорукою ефективного виконання цієї функції є тісне співробітництво працівників ЗМІ з слідчими підрозділами і судами у виявленні криміногенних факторів, їх аналізі і своєчасному оприлюдненні.

Таким чином, профілактична діяльність правоохоронних органів під час розслідування злочинів взагалі і економічних, зокрема, дасть максимальний ефект тільки тоді, коли вона органічно поєднується з економічними, соціальними, правовими і організаційними заходами попередження злочинності в масштабах країни.