§ 10. Справи по скаргах на рішення, прийнятті щодо релігійних організацій

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»' передбачено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і до-сягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) про реєстрацію до виконавчого комітету обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим — до Уряду цієї Республіки. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут до державного органу України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію статуту (положення), повинен розглянути заяву і статут у місячний строк, прийняти відповідне рішення і не пізніше як у десятиденний строк письмово повідомити про це заявника. Якщо для реєстрації статуту (положення) необхідний висновок виконавчого комітету місцевої ради, а також спеціалістів, то рішення про реєстрацію приймається у тримісячний строк.

Перевищення встановленого місячного і тримісячного строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам у встановлений термін і може бути оскаржено в суд.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що й реєстрація статутів. Тому перевищення терміну прийняття рішення про реєстрацію зміни і доповнення статутів (положень) і рішення про відмову реєстрації зміни і доповнення статутів (положень) можуть бути також оскаржені в суд.

Згідно з Типовим положенням про управління (відділ) у справах релігій обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 29 червня 1996 р., до повноважень зазначених управлінь (відділів) належить попередній розгляд питань, пов'язаний із реєстрацією статутів (положень) релігійних громад, а також із змінами та доповненнями до них, і надання висновків щодо доповнень статутних документів. Остаточне прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації релігійної громади покладено на відповідну державну адміністрацію, рішення якої і може бути оскаржено в установленому порядку в суд.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені в суд.

При вирішені справи за скаргою релігійної організації необхідно враховувати правила ч. З ст. 17 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» про те, що за відсутності взаємної згоди релігійних громад на позачергове користування культовою будівлею державний орган визначає порядок користування нею шляхом укладення з кожною громадою окремого договору, що застосовується під час вирішення питання про передачу такої будівлі в користування декільком релігійним громадам, які на неї претендують. Коли ж культова будівля вже знаходиться у правомірному користуванні якоїсь однієї релігійної організації, дані правила не поширюються. В цьому разі договори про надання релігійним організаціям у користування культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

У разі, коли культову будівлю передано державним органом у власність релігійній громаді, позачергове користування нею може здійснюватись лише за згодою власника цієї будівлі на підставі укладеної з ним відповідної угоди. За відсутності останньої державний орган визначає порядок користування культовою будівлею шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Постанова державного органу про відмову в наданні у користування релігійній громаді культової будівлі може бути оскаржена в суд (Рішення Верховного Суду України. Щорічник. — 1998. — С. 136).

Спори релігійних організацій між собою і з іншими юридичними особами підвідомчі арбітражному суду. Процесуальний порядок розгляду скарг загальними судами на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, встановлено гл. 31-Б (статті 248Ч-248І4 ЦПК).

Право на оскарження рішення державних органів з приводу релігійних організацій мають громадяни—засновники у випадках відмови в реєстрації статутів (положень) таких організацій, а також релігійні організації, права яких порушено. Скарги на рішення місцевих державних органів подаються до Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, а на рішення державного органу України — до Верховного Суду України. Право на оскарження рішень державних органів, прийнятих щодо релігійних організацій, строкове. Скарга може бути подана в суд у місячний строк, обчислюваний з дня прийняття рішення державним органом. Суд повинен розглянути її в десятиденний строк у відкритому засіданні за участю засновника або представника релігійної організації та представника державного органу, рішення якого оскаржується. Неявка в судове засідання зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги (статті 248'2-248'3 ЦПК).

Розглянувши справу і встановивши, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог закону, суд постановляє рішення, яким зобов'язує відповідний державний орган усунути допущене порушення. Якщо буде встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги. Рішення суду у скарзі надсилається до органу державної влади, що його прийняв, та заявникові (ст. 24814 ЦПК). Рішення суду може бути оскаржено.