§ 14. Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва

До компетенції судів цього виду провадження віднесені також справи, що виникають з конституційних правовідносин про заборону політичної партії і справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії13.

Законом України від 5 квітня 2001 р. «Про політичні партії в Україні» політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора заборонена в судовому порядку у випадках порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України (ст. 21).

Відповідно ст. 37 Конституції України, ст. 5 Закону «Про політичні партії в Україні» утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильним шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7 ) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Справи про заборону діяльності політичних партій підсудні по першій інстанції Верховному Суду України.

Справи про анулювання реєстраційного свідоцтва розглядаються також Верховним Судом України за поданням органу, що зареєстрував політичну партію (Міністерство юстиції України) у разі невиконання політичною партією ч. 6 ст. 11 Закону, яка зобов'язує політичні партії протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечити утворення та реєстрацію у порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим. А також виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів протягом десяти років.

Цей перелік підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає (ст. 24 Закону «Про політичні партії в Україні). Процесуальний порядок розгляду справ про заборону політичної партії і анулювання реєстраційного свідоцтва окремо, в ЦПК, як це має місце стосовно справ з виборчих правовідносин, не врегульовано. Вони відповідно до ст. 237 ЦПК розглядаються судом за правилами цього Кодексу, звичайно з урахуванням особливостей цих справ.

Рішення Верховного Суду України про заборону політичної партії і рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва набирають законної сили негайно після їх проголошення, оскарженню не підлягають і тягнуть за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України.

Рішення Міністерства юстиції України чи його органу юстиції щодо реєстрації, відмови в реєстрації або неприйняття будь-якого рішення з цього питання може бути оскаржено до суду (ст. 11 Закону) керівним органом парти, обраним на установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії. Процесуальний порядок подачі скарги, розгляду судом таких скарг ЦПК окремо не передбачений, тому відповідно ст. 237 ЦПК вони розглядаються в загальному порядку за правилами цього Кодексу.

Законом України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» передбачений судовий порядок розгляду справ по скаргах на рішення легалізуючого органу про відмову в реєстрації об'єднання громадян (ст. 16); про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора (ст. 31); про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора (ст. 32).

Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи самоврядування, органи громадської самодіяльності, інші об єднання громадян, порядок створення яких визначається відповідним законодавством (ст. 1), зокрема, про політичні парти.

Процесуальний порядок розгляду зазначеної категорії справ, що виникають з конституційних правовідносин в ЦПК окремо не врегульований. Такі справи розглядаються за загальними правилами цього кодексу (ч. 1 ст. 237), з урахуванням предметних особливостей таких справ.

Посилання до глави 19

1 Гурвич М А Судебное решение Теоретические проблемы — М, 1976 — С 13-100, Гражданский процесс — М , 1993 — С 316, Боннер А Т, КВит-кин В Г Судебный контроль в области государственного управления — М , 1973, Жуйков В М Права человека и власть закона — М , 1995, Шишкин В И Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц — К , 1990 Юрков Б Н Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений — Харьков, 1980

2 Тези доповідей на XXII звітній конференції Одеського державного університету їм І І Мечнікова (гуманітарні науки) — Вид-во Київського ун-ту, 1967 —С 57-59

3 Советский гражданский процесе — М , 1988 — С 323 4 Трубников П Я Обжалование неправомерных действий // Вестник Верховного Суда СССР — 1991 — № 1 — С 20-21 Гражданский процесс — М , 1993 — С 323-325

5 Зайцев И Административные пени // Росс юстиция — 1996 — № 4, Ште-фан М Й Захист прав соціалістичних організацій в суді Випуск перший Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства — К, 1970 — С 28-45 Заво-ротько П П, Штефан М Й Непозовне провадження в радянському цивільному процесі — К , 1969 — С 1-37

6 Закони України від 24 вересня 1997 р (зі змінами, внесеними згідно Із законами від 11 грудня 1997 р , 25 грудня 1997 р , ЗО грудня 1997 р , Рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 р І Законом від 3 березня 1998 р} «Про вибори народних депутатів» // Відомості Верховної Ради України — 1997 — № 43 — Ст 280, Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 5 — Ст 16, Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 5 — Ст 18, Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 5 — Ст 19, Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 10 — Ст 38, від 14 січня 1998 р (зі змінами, внесеними Законом від 16 лютого 1999 р «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів» // Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 3 — Ст 15, Відомості Верховної Ради України — 1999 — № 15 — ст 85, від 5 березня 1999 р (зі змінами І доповненнями, внесеними законами від 16 червня 1999 р , 8 серпня 1999 р) «Про вибори Президента України» // Відомості Верховної Ради України — 1999 — № 14 — Ст 81, Відомості Верховної Ради України — 1999 — № 28 — Ст 237

7 Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України 1963-1995 Частина перша -К,1995 -С 191-196

8 Вісник Верховного Суду України —1997 — №3 — С 12-15

9 Закон України від 23 квітня 1991 р (зі змінами І доповненнями, внесеними Законами від 19 лютого, 23 квітня 1992 р , 5 травня та 23 грудня 1993 р) «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради УРСР — 1991 — № 25 — Ст 283 Відомості Верховної Ради України — 1992 — № 20 — Ст 277, № ЗО — Ст 418, 1993 — № 26 — Ст 277, 1994 — № 2 — Ст 8, № 13 — Ст 66

10 Закон України від 5 листопада 1991 р (зі змінами та доповненнями, внесеними законами від 22 квітня та 26 листопада 1993 р) «Про прокуратуру» (статті 8-21) // Відомості Верховної Ради УРСР — 1991 — № 53 — Ст 793, Відомості Верховної Ради України — 1993 — № 22 — Ст 229, № 50 — Ст 474

11 Ухвала судової колеги в цивільних справах Верховного Суду України від 17 липня 1996 р //Рішення Верховного Суду України Щорічник —1997 — С 90-91

12 Закон України від 4 грудня 1990 р (зі змінами та доповненнями, внесеними законами від 7 липня 1992 р , 24 грудня 1993 р та 14 грудня 1994 р) «Про державну податкову службу України»//Відомості Верховної Ради УРСР —1991 — №6 — Ст 37, Відомості Верховної Ради України — 1992 — № 39 — Ст 575, 1994 — № 15 — Ст 84, Голос України — 1995 — 17 січ , Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р (зі змінами, внесеними Декретом від 14 грудня 1994 р) «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» // ЗП Уряду України. — 1993. — № 3. — Ст. 47; Голос України. — 1995. — 17 січ.; Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними декретами від ЗО квітня та 1 липня 1993 р.) «Про прибутковий податок з громадян» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 10. — Ст. 77, № 26. — Ст. 281, № 50. — Ст. 471; Інструкція про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 2 листопада 1993 р. № 84 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 25 березня та 14 липня 1994 р.) // Діло. — 1994. — №11; Закон і бізнес. — 1994. — № 34.

13. Закон України від 5 квітня 2001 року «Про політичні партії в Україні» // Голос України, 12 травня 2001 р. № 82; Закон України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1994. — №1