Розділ ХХУ АГРАРНО-ДОГОВіРНі ЗОБОВЯЗАННЯ

 1. Поняття і види

аграрно-договірних зобовязань

1. За умов становлення і розвитку ринкових відносин аг-

рарні підприємці різних форм власності та організаційно-

правових форм господарювання як субєкти господарювання

вступають у відносини зі споживачами їхньої продукції (робіт

та послуг), між собою, з постачальниками, банками, інвесто-

рами, біржами, підприємствами агросервісу, а також із будь-

якими іншими субєктами підприємницької діяльності з ме-;

тою одержання від цього прибутку. Юридичним засобом і

правовою формою регулювання цих відносин є договір.

Договір є головною правовою формою регулювання зов-

нішніх і внутрішніх підприємницьких, зокрема виробничо-

господарських, відносин аграрних підприємців як виробників

товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і

тваринного походження. Він використовується субєктами аг-

робізнесу в разі потреби врегулювання їхніх відносин з інши-

ми легальними субєктами підприємництва.

Основою правосубєктності кожного аграрного підприєм-

ця є як загальні цивільно-правові засади, так і конкретні пра-

вові норми, що стосуються кожної зі сторін указаних договір-

них відносин. Так, Законом "Про підприємництво" (ст. 2)

субєктами агробізнесу в Україні визнаються всі юридичні

особи (незалежно від форм власності) та фізичні право- і діє-

здатні особи (незалежно від громадянства). Згідно зі статтями

19-21 Закону "Про селянське (фермерське) господарство",

ст. 21 Закону "Про підприємства в Україні", ст. 14 Закону

"Про колективне сільськогосподарське підприємство"

субєкти аграрного підприємництва всіх форм власності та

організаційно-правових форм господарювання наділені пра-

вомочністю налагоджувати підприємницькі звязки в усіх

сферах діяльності на підставі договорів. Правовою основою

532 РозділХХУ

договірної правосубєктності аграрних підприємців зі стату-

сом юридичної особи, крім наведених вище правових норм

законів України, є також такий локальний правовий акт, як

статут кожного окремо взятого субєкта агробізнесу, яким

визначені його завдання, предмет і види підприємницької

діяльності та правомочність щодо укладання господарських

договорів.

Договірна правоздатність кожного окремо взятого субєкта

аграрної ііідіірш:мниц(>кої діяльності визначається, по-пер-

ше, н -шкошіх України, по-друге, в підзаконних президент-

ських та урядових актах, по-третє, в статутах аграрних івд-

приємців, які мають статус юридичної особи. З прийняттям в

Україні законодавчих і підзаконних актів, орієнтованих на

створення ринкових відносин, аграрні підприємці набули

практично необмеженої договірної правоздатності. Так, Зако-

нами "Про підприємництво" (ст. 5), "Про підприємства в

Україні" (ст. 21), "Про господарські товариства" (ст. 1), "Про

селянське (фермерське) господарство" (ст. 19), "Про колек-

тивне сільськогосподарське підприємство" (ст. 14) визначе-

но, що будь-які приватні, колективні, державні, спільні та

інші аграрні товаровиробники як підприємці мають гаранто-

ване державою право вступати в договірні відносини з будь-

якими державними, кооперативними, приватними і громад-

ськими підприємствами та з окремими громадянами, а також

самостійно обирати партнерів, у тому числі й іноземних, для

укладання і виконання договорів.

2. Аграрне товаровиробництво характеризується багатога-

лузевістю. Кожна з його галузей являє собою виробництво

певного гатунку і видів продуктів харчування та сировини

рослинного і тваринного походження. Виробництво цих про-

дуктів і сировини потребує відповідного виробничого забез-

печення, виробничо-тсхиічного та іншого обслуговування.

Своєрідність продуктів і сировини, що виробляються вна-

слідок здійснення рільництва, рибальства, мисливства, зу-

мовлює характер підприємницьких договірних відносин,

повязаних із порядком, правовими формами та умовами їх

реалізації.

Зазначені виробничо-господарські та інші чинники поро-

джують і визначають різновиди предмета господарсько-дого-

вірних звязків, учасниками яких є аграрні підприємці як ви-

робники цих продуктів харчування і сировини. Специфіка

Лграрно-договл./рж зобовязання 533

предмета доцовірних зобовязань позначається на змісті кон-

кретного родзу (групи) і виду договорів, тобто на тих конкрет-

них правах і обовязках, котрі передбачаються конкретним

договором даля кожної з його сторін. Певне юридичне значен-

ня для характеристики правової природи і класифікації дого-

вірних зобоввязань мають особливості правового становища

кожної зі створін як субєкта договірних правовідносин.

Залежно від наведених ознак можна вирізнити основні

групи договорів (див. схему 7), що застосовуються в аграрно-

му підприєміництві та закріплюють зобовязання у цій сфері:

фінансов-ого та матеріального забезпечення виробничої ді-

яльності, зокрема з приводу матеріально-технічного, електро-

енергетичного та фінансово-кредитного забезпечення субєк-

тів аграрного підприємництва; надання послуг (ссрвісу)ь

субєктам аіграрного підприємництва, зокрема з приводу ви"

робничо-технічного, меліоративного (культуртехнічного, гід-]

ромеліоративного, агрохімічного обслуговування); реалізації)

вироблених продуктів харчування і сировини рослинного і

тваринного походження; наукового забезпечення аграрних

підприємців (запровадження наукових розробок, сортового

насіння, ноїих порід худоби, птиці та риби тощо)1.

у.  2. Договори кредитування

1. Довго- й короткострокове кредитування аграрних під-

приємців усіх форм власності та організаційио-пріїїювих

форм господарювання - важлива та обєктивно нсоОхідна

форма фінансової допомоги виробникам товарних продуктів

харчування і сировини у здійсненні ними виробничо-госпо-

дарської та підприємницької діяльності. Воно відіграє важли-

ву роль у розвитку аграрного підприємництва, якщо врахову-

вати, по-перше, сезонний розрив між поточними виробни-

чими затратами і надходженням ресурсів включно з коштами

на оплату праці, по-друге, інфляційні процеси, що призво-

дять до знецінення коштів, що їх мають одержати аграрні

товаровиробники після продажу вироблених ними продуктів

1 Для ознайомлення з науково-практичними проблемами игрирно-дого-

вірних зобовязань рекомендується монографія Статшка А. М. Договори а

агропромьпшіенном комплексе в условиях рьінка. - Харьков: Право, 1997.

Аграрно-договірні зобовязання

харчування та сировини, до підвищення цін на мнтсріально-

"гехнічні засоби ведення аграрного виробництва, і, по-третє;

необхідність розвитку матеріально-технічної бази свмого аг-

рарного виробництва незалежно від очікуваних прибутків від

реалізації продуктів харчування й сировини рослинного і тва-

ринного походження.

Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу кредитування

аграрних підприємців має прямий (здійснюється саме для

аграрного товаровиробника), цільовий (позичка використо-

вується тільки за призначенням, скажімо, на оплату праці),

строковий (отримані кошти мають бути повернуті в строки,

встановлені договором позички) і зворотний (за користуван-

ня коштами банк списує відповідні відсотки) характер.

Залежно від банківської установи кредитні дотиірні від-

носини аграрних підприємців виникають на ріїних правових

підставах. Так, на виконання рішень Верховної Ради про від-

криття кредитних ліній аграрним товаровиробникам здійсню-

ється їх цільове кредитування. Кредитні відносини аграрних

підприємців із Національним банком України, установами

АКБ "Україна" виникають на підставі заяви-зобовязання,

без укладення спеціального письмового договору. З іншими

комерційними банківськими установами аграрні підприємці

укладають договір на одержання кредиту.

2. Виникнення кредитних відносин між аграрними під-

приємцями і АКБ "Україна" по урядових кредитних лініях -

це результат подання цими субєктами аїробічнссу днини-за-

мовлення на позичку, яка складається на підстниі ниробничо-

фінансового плану або бізнес плану (для юридичних осіб усіх

форм власності) та подання клопотання про надання позички

на певний термін і для певних цілей. Умови такого кредиту-

вання частково передбачені Законом "Про пріоритетність со-

ціального розвитку села і агропромислового комплексу в на-

родному господарстві", постановою Верховної Ради України

"Про порядок введення в дію Закону "Про селянське (фер-

мерське) господарство", іншими законодавчими актами та

Правилами довгострокового і короткострокового кредитуван-

ня. Повідомлення відділення АКБ "Україна" про суму виді-

леної позички (кредиту) є не тільки виявом згоди укласти до-

говір позички (кредитування), а й констатацією факту його

укладення. V

536

У разі укладення договорів позички (кредитування) з ко-

мерційними банками аграрні підприємці беруть на себе зо-

бовязання повернути позичку в установлений термін і спла-

тити визначені договором відсотки річних. Одержання цих

коштів має бути забезпечено власними основними та обігови-

ми засобами для розширеного відтворення, а також для по-

вернення одержаної позички через заставу цього майна від-

повідно до вимог Закону "Про заставу". Згідно з нормами Зе-

мельного кодексу України селянські (фермерські) господар-

ства і громадяни вже наділені правом закладати свої земельні

ділянки для одержання позички за умови, що ці ділянки пе-

редано їм у приватну власність (що підтверджено відповідним

Державним актом). У постанові Верховної Ради від 27 червня

1995 р. "Про затвердження Правил застосування Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змі-

нами, внесеними постановою Верховної Ради України вщ

14 липня 1995 р. підкреслено, що застава є засобом забезпе-

чення зобовязань. У разі невиконання боржником (застав-

одавцем) забезпеченого заставою зобовязання, заставотри-

мач має переважне перед іншими кредиторами право одержа-

ти задоволення з вартості заставленого майва. іпотекою ви-

знається застава землі, нерухомого майна, за якої земля

та/або майно, що є предметом застави, залишаються у застав-

одавця чи третьої особи.

3. За умов становлення ринкових економічних засад сіль-

ськогосподарські підприємства з метою одержання кредитів

укладають договори лізингу як новий вид договірних зобовя-

зань. Правове регулювання суспільних відносин при цьому

провадиться відповідно до норм Закону "Про лізинг", що

прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей

Закон визначає поняття лізингу, як різновиду цивільно-пра-

вового договору, його економічні і правові засади, правомоч-

ності сторін та їхню відповідальність в разі порушення умов;

договору. Лізингове зобовязання покликане регулювати від-

носини з приводу підприємницької діяльності, яка спрямова-

на на інвестування власних чи залучених фінансових коштів.

Вона полягає в наданні лізингодавцем у виключне користу-

вання на визначений строк лізингоодержувачу нерухомого

або рухомого майна (сільськогосподарських машин, устатку-

вання, обладнання, транспортних засобів).

Аграрно-договірні зобовязання 537

., .Сільськогосподарське підприємство правомочне укладати

здізингодавцем фінансовий лізинг, тобто договір, її результа-

ті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення от-

римує в платне користування від лізингодавця обєкт лізингу

на строк, не менший строку, за який амортизується 60 від-

сотків вартості обєкта лізингу, визначеної в день укліідсинн

договору. При цьому сума відшкодування вартості обєкту

лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору

фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків

вартості обєкта лізингу, визначеної в день укладення дого-

вору.

При використанні фінансового лізингу строк, на який

обєкт лізингу (майно) передається в тимчасове користуван-

ня, передбачає виплату лізингових платежів, які покривають

повну вартість амортизації обладнання або більшу частину,

додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Після завершення

строку договору лізингоодержувач може придбати обєкт до-

говору за залишковою вартістю, укласти новий договір на.

Менший термін і за пільговою ставкою, повернути обєкт

угоди лізингодавцю. Зазначена правомочність лізингоодержу-

вача передбачена ст. 4 Закону "Про лізинг" від 16 грудня

1997 р.

Лізингоодержувач має право придбати майно (обєкт лі-

зингу) у свою власність і як субєкт права власності передати

його в лізинг іншій стороні. В цьому випадку мас місце так

званий зворотній лізинг. Пайовим вважається лізинг в разі

здійснення лізингу за участю субєктів лізингу на основі укла-

дення багатостороннього договору на залучення одного або

кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, ін-

вестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредито-

рами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості

набутого для лізингу майна.

Виконання договору лізингу охоплює момент передач>

обєкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу відповідно

до строку і умов, визначених договором. Одержане на підставі

договору майно зараховується на баланс лізингоодержуиача з

позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. При

оперативному лізингу майно залишається на балансі лізинго-

давця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Воно

зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача

із зазначенням, що це майно одержано в лізинг.

538 Розділ ХХУ

Договором лізингу на лізингоодержувача покладається

обовязок вносити періодичні лізингові платежі. Величина

періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюєть-

ся сторонами за договором лізингу і може бути нерівномір-

ною. Розмір платежів становлять суми, по-перше, що сплачу-

ються лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для

придбання майна за договором лізингу; по-друге, платіж як

винагороду за отримане в лізинг майно; по-третє, відшкоду-

вання страхових платежів за договором страхування обєкта

лізингу, якщо обєкт застрахований лізингодавцем; а також

інші витрати лізингодавця. Договором лізингу визначаються

розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів

та умови їх перегляду.

Результативність лізингових правовідносин повязана з

здійсненням певних юридичних дій, зокрема, укладенням лі-

зингового договору, договору купівлі-продажу обєкта лізин-

гу, складання акту про прийняття Обєкта лізингу в експлу-

атацію, укладення договору на технічне обслуговування пере-

даного на підставі договору лізингу майна, укладення догово-

ру на страхування обєкта лізингу.

Виконання лізингових операцій безпосередньо повязане з

використанням обєкта лізингу. Сюди входить відображення

лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності. На

цьому етапі провадиться виплата лізингодавцю лізингових

платежів, а після закінчення строку лізингу вирішується пи-

тання щодо подальшого використання обєкта лізингу.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного кодексу кредиту-

вання однією організацією іншої є винятком із загального

правила. У більшості випадків таке кредитування набуває

форми авансування. Так, національним законодавством пе-

редбачались виплати установами банків від імені заготівель-

них організацій (по спеціальних лініях) авансів за договорами

контрактації сільськогосподарської продукції в рахунок дер-

жавних ресурсів у 1993-1995 рр. та 1996 р.

Такі виплати можуть мати місце і в разі авансування будів-

ництва, що його здійснюють державні підрядні будівельні й

монтажні організації в колективних сільськогосподарських

підприємствах, сільськогосподарських виробничих коопера-

тивах, аграрних акціонерних товариствах і товариствах з об-

меженою відповідальністю, М1<"

639

юговірні зобовязання

Законодавством України не заборонено кредитування в

натуральній формі. Зокрема, це має місце при наданні одним

аграрним підприємцем іншому виробничої допомоги. Мож-

ливість такого кредитування була передбачена ще постано-

вою уряду УРСР від 17 грудня 1963 р., якою були затверджені

умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при

наданні виробничої допомоги. Кредитування, передбачене

ч. З ст. 382 Цивільного кодексу, може здійснюватись і переда-

чею насіння, кормів тощо. З цією метою між аграрним під-

приємцем, який надає кредит у натуральній формі, і тим, хп

його одержує, як правило, має укладатися договір. Він пови-

нен затверджуватися вищими органами самоврядування аг

рарних підприємців, а в акціонерних товариствах і товарист

вах з обмеженою відповідальністю залежно від вартості по

зички - відповідно правліннями чи директорами або органи

ми самоврядування цих господарських товариств. Предмстої

такого договору може бути також продаж або дача в борг на-

сіння, кормів, надання в тимчасове користування транспорт-

них засобів, інвентарю, засобів культурного обслуговування

членів (учасників) та найманих працівників аграрних підпри-

ємців, робочої сили та інших засобів, необхідних для вико-

нання планів аграрного виробництва, механізованих та інших

робіт.

У такому договорі визначаються строк його дії, порядок

розрахунків за надану допомогу, а також відповідальність сто-

рін за невиконання або неналежне виконання договірних зо-

бовязань. Оплата за виконані роботи (налііііі послуги) прово-

диться за домовленістю сторін. Однак попи не повинна пере-

вищувати собівартості виконаних робіт (наданих послуг).

 3. Договори на використання

науково-технічної продукції

1. Потреба у веденні рентабельного і конкурентоспромож-

ного вітчизняного виробництва продуктів харчування та си-

ровини змушує аграрних підприємців активно використову-

вати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новіт-

ні енергозберігальні, екологобезпечні технології. Саме засто-

сування цих досягнень і технологій є одним із важливих

факторів збільшення обсягів і здешевлення виробництва про-

дуктів харчування та сировини. Завдяки цьому аграрні під-

540 Розділ XXV

приємщ можуть утриматися на ринку, уникнути загрози не-

платоспроможності.

Відносини, що складаються між аграрними підприємцями

усіх форм власності та організаційно-правових форм господа-

рювання і виконавцями - власниками науково-технічної

продукції, регулюються договором на створення (передачу)

науково-технічної продукції.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу. Законами "Про під-

приємництво", "Про аудиторську діяльність" сторонами в та-

ких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фі-

зичні особи. Вони іменуються "виконавець" і "замовник".

Так, виконавцями науково-технічної продукції можуть бути

наукові організації (установи), засновані на різних формах

власності (як-от науково-дослідні інститути, вузи, в тому чис-

лі міжнародні, конструкторські, проектні, технологічні орга-

нізації, а також окремі громадяни і/чи група громадян - нау-

кові творчі тимчасові колективи). Визначальним при цьому є

те, що на виконання певних видів науково-технічної продук-

ції виконавці повинні мати дозволи (ліцензії). Наукові уста-

нови, інші виконавці, зокрема фізичні особи, тимчасові твор-

чі колективи несуть усю повноту відповідальності за реаліза-

цію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і

якості такої продукції, за відповідність останньої світовим ви-

могам і, за її конкурентоспроможність. Вони зобовязані за-

безпечити задоволення вимог замовників, рентабельну робо-

ту, виконання зобовязань перед бюджетом, банками й ви-

щестоящими органами чи засновниками-власниками (за на-

явності останніх).

Замовниками за таким договором можуть бути аграрні під-

приємці всіх форм власності та організаційно-правових форм

господарювання, а також органи державного управління

сільським господарством, усілякі обєднання аграрних під-

приємців.

Предметом договору виступають потрібні замовникові

певні результати - науково-технічна продукція. Зокрема, в

рослинництві нею можуть бути адаптовані до місцевих умов

інтенсивні технології вирощування певних культур.

2. У договорах на створення (передачу) науково-технічної

продукції, крім обовязкових положень (найменування сто-

рін, предмет договору, порядок передачі та прийняття про-

дукції, оплата, відповідальність сторін, їхні поштові та банків-

Аграрно-договірні зобовязання 541

ські реквізити), мають бути зазначені також право сторін що-

до використання продукції та розпорядження нею. умови

конфіденційності, умови, необхідні для впроїшджсііпн цієї

продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги нпрона-

дження, назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визна-

чених у договорі результатів роботи в цілому й по кожному

етапу (розділу), умови матеріально-технічного забезпечення

науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологіч-

них робіт. Обовязково мають бути визначені права виконав-

ців щодо розпорядження науково-технічною продукцією та

право на залишення у себе переданого замовником і придба-

ного для виконання замовлення майна (устаткування, прила-

дів, інструментів, матеріалів), а також інші умови, і

3. Характерною особливістю цього договору є встаноклсн>

ня (визначення) сторонами вартості науково-технічної про"

дукції. Чинним законодавством передбачено, що догонірн

ціна на таку продукцію встановлюється на стадії укладання

договору й оформляється відповідним протоколом. Вона не

підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова

угода про це. Для досягнення згоди про договірну ціну за ос-

нову беруть попередню ціну, обчислену замовником або ви-

конавцем з обовязковим урахуванням рівня науково-техніч-

ної продукції, її конкурентоспроможності, ефективності та

періоду ефективного використання.

Чинним законодавством визначено порядок передачі нау-

ково-технічної продукції замовникові. Так, науково-дослідні

й конструкторські роботи або їх етапи, що мають самостійне

значення, вважаються закінченими й приймаються замовни-

ком у разі, якщо їх виконано відповідно до технологічного

завдання (умов договору), коли одержано конкретні результа-

ти, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору

чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний

звіт або/та надано інші обумовлені договором документи,

проведено відповідні випробування й прийняття зразків ма-

шин, технологій, устаткування, сортів гібридів, порід худоби

1 В українській юридичній літературі було зроблено спробу на підставі уча-

гальнення досвіду запропонувати методик., обчислення договірної ціни на

науково-технічну продукцію дня аграрних підприємців. (Див. Япчук В. В. Пра-

вовое обеспечение интенсивньи технологій в растенисводстис. - К., 1990. -

С. 18-21).

542

тощо приймальною комісією визначеного в договорі рівня:

Передача і прийняття оформляються складанням акта пере-

дачі-прийняття науково-технічної продукції (повністю або

закінчених етапів). Цей акт мають підписати обидві сторони і

скріпити своїми печатками.

 4. Договори щодо виробництва цукру,

мясо-молочних та інших харчових продуктів

1. Серед цих видів виробничо-господарськмх договорів

провідне місце належить договорам, що їх укладають КСГП,

ВСГК, ДСГП, АСГТ та селянські (фермерські) господарства з

підприємствами, на яких переробляється сільськогосподар-

ська сировина і виготовляються продукти харчування. В пер-

шу чергу - це цукрокомбінати і цукрозаводи. Вони виробля-

ють цукор як найважливіший продукт харчування для людей,

мелясу - для виготовлення різного виду печива та інших ви-

робів; жом - корисний вид кормів для великої рогатої худо-

би. На мясокомбінатах провадиться забій великої рогатої

худоби і свиней, виробляються мясні продукти для харчуван-

ня людей, а також сировина для легкої промисловості. Ви-

значне місце серед продуктів харчування належить продукції

з молока, а також продукції з овочів та фруктів, винограду та

ін. Виробництво цієї продукції є основними напрямами гос-

подарювання сільськогосподарських підприємств, воно за-

безпечує роботою працівників сільського господарства і пра-

цівників переробної промисловості. Виробництво згаданої

продукції становить собою економічну основу внутрішньо-

господарської діяльності підприємств-товаровиробників у

сфері внутрішньогосподарської діяльності, надає їм можли-

вість стати товаровиробником і брати участь у ринкових еко-

номічних відносинах. Вона забезпечує їхню участь у сфері

зовнішніх господарчо-підприємницьких стосунках з перероб-

ними підприємствами як другою стороною в системі госпо-

дарчо-підприємницьких відносин і таким чином призводить

до наповнення розвинутих ринкових економічних відносин в

суспільстві в цілому.

Правове забезпечення функціонування зазначених госпо-

дарчо-підприємницьких відносин здійснюється на основі

чинного законодавства, статуту кожного з субєктів господар-

чо-підприємницької діяльності і цілого ряду аграрно-договір-

Агрзрно-договірні зобовязання

них зобовязань. Саме договори між товаровиробником і пе-

реробним підприємством забезпечують достатньо йичерпяб

правове регулювання ринкових економічних відносин м||(

ними. >!

Виробничо-пцшриємницька діяльність цукропереробних

заводів, мясокомбінатів, маслозаводів, овочеконсервних, ви-

норобних та інших підприємств, їхня організаційно-комер-

ційна діяльність щодо збуту (продажу) виробленої продукції

провадиться при обовязковому додержанні законодавства

про якість та безпеку харчових продуктів. Відповідні право-

мочності з цих питань визначені Законом "Про якість і без-

пеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийня-

тим Верховною Радою України 23 грудня 1997 р.

2. Аграрно-договірні зобовязання цукрокомбінатів (цук-

розаводів) і сільськогосподарських підприємств, що займа-

ються вирощуванням цукрових буряків, визначаються дого-

вором про вирощування, збирання і переробку цукрових бу-

ряків. Предметом договору є співробітництво сторін по виро-

щуванню і збиранню цукрових буряків, яке здійснюється

сільськогосподарським підприємством як товаровиробником,

що охоплюється відповідним виробничим процесом виділен-

ня найбільш придатних для цього земельних площ, посіву,

обробітку, боротьби з шкідниками, збирання і зберігання, до-

ставки до переробного підприємства - цукрозаводу. Завод як

друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє на-

лежну продукцію. Метою договору є досягнення сторонами

оптимально можливої прибутковості від, цього виробництва.

Термін договору - один рік.

Договором визначаються права та обовязки сторін. Зок-

рема, господарство за власний рахунок доставляє буряки на

цукровий завод згідно з діючим стандартом і певної кількості.

Наприклад, АСГТ "Карапиші" Миронівського району Київ-

ської області у 1998 р. поставив на завод 60 тис. кг буряків з

площі 400 га. Обсяг цукросировини визначається виходячи з

середньопосівної площі та урожайності за останніх 5 років.

Договором передбачено обовязок господарства вибрати рів-

, номірно належну кількість готової продукції, завершити ви-

робництво цукру і жому до 1 квітня, меляси - до 1 травня.

Якщо господарство з своєї вини не вибрало належну йому

продукцію у зазначений термін, воно передає заводу право її

продати по ціні за домовленістю.

544

Згідно з договором вироблена продукція із зданих на пере-

робку цукрових буряків, крім втрат при їх зберіганні і залише-

них в рахунок вартості технічної переробки є власністю гос-

подарства. Розрахунки за вартість технічної переробки цукро-

вих буряків проводиться на давальницьких умовах: цукром,

жомом, мелясою, 31 відсоток - заводові, а 69 відсотків -

господарству. При невиконанні зазначених обсягів розрахун-

ки проводяться у спіііпідноіиснні: 40 відсотків на 60 відсотків

- цукром, жомом, мелясою. Відповідно до договору Турбів-

ського цукрового заводу (замовник) і бурякосіючими К.СГП

Липовецького району Вінницької області, як виробниками

цукросировини, однією з його умов є визначення цукристості

буряків. Виробники цукросировини зобовязані доставляти

замовникові цукрові буряки за загальною квотою базисної

цукристості у 16 відсотків.

Договором між цукрозаводом (Замовником) і виробником

цукрових буряків (Господарством) визначаються умови і

порядок оплати вартості зданої цукросировини. Так, згідно з

договором між ВАТ Томашпільського цукрового заводу і

КСГП ім. Котовського с. Комаргород Томашпільського району

Вінницької області, на замовника накладається обовязок

оплатити виробникові цукрові буряки, прийняті для вироб-

ництва цукру за встановленою ціною в залежності від цук-

ристості, але не нижче рівня мінімальної оптової відпускної

ціни на цукрові буряки, встановленою міжвідомчою комісією

з питань регулювання ринку цукру (84 гри., включаючи ПДВ,

за одну тону при базисній цукристості).

Розрахунки з Виробником цукросировини здійснюються

по мірі надходження коштів від реалізації цукру на,

спеціальний рахунок Замовника, з якого 60 відсотків суми

одразу перераховується на спеціальний рахунок Виробника

цукросировини, а остаточні розрахунки здійснюються не піз-

ніше 1-го травня ннсгунноіо року. В разі немовкливості реалі-

зації цукру Замоиником, залишки передаються Виробникові

цукросировини за його згодою за ціною мінімального рівня

(190 грн., включаючи ПДВ, за одну тону) на суму еквівалент-

ну вартості зданих буряків.

У звязку з фінансовими труднощями, які в цей час за-

знають сільськогосподарські підприємства і цукрові заводи,

вони змушені застосовувати взаєморозрахунки на даваль-

ницьких умовах, наприлад, визначені договором між АСГТ

Аграрно-договірні зобовязання 545

"Карагіиші" Миронівеького району Київської області і ВАТ

"Лукацукор". Договором між ними передбачено, іцо розра-

хунки за технічну переробку цукрових буряків провадять на

давальницьких умовах: цукром, жомом, пелясою у співвідно-

шенні 31 відсоток заводові, а 69 відсотків - господарству.

При остаточних взаєморозрахунках замовник повертає то-

варовиробнику 50 відсотків вартості доставки бурякосирови-

ни на цукровий завод.

Шляхом укладання договорів регулюються взаємовідноси-

ни між. сільськогосподарським підприємництвом і СФГ, з од-

ного боку, молокозаводом, наділеного правомочностями по-

купця молокосировини. Предметом таких договорів є види

молокосировини, що її виробляє постачальник. Зокрема, мо-

локо незбиране, молоко знежирене, вершки тощо. Постачай

ня на завод молокосировини провадиться за графіком, по.

годженим між сторонами. Постачальник зобовязаний поста

чати молокосировину за такою якістю, яка визначаєтьсі

ГОСТом, наприклад, вершки із коровячого молока -

ТУ 10.02.867-90. Кількість і якість сировини визначається у

присутності представника покупця згідно з чинними стандар-

тами України.

На покупця покладаються обовязки вчасно прийняти си-

ровину за узгодженим графіком, остаточно визначити кіль-

кість і якість у відповідності до вимог стандартів, забезпечити

розвантаження, миття та дезинфекцію автомолокоцистерн з

відміткою у відповідних документах, а також необхідністю на-

давати у разі необхідності транспорт для перевезення сирови-

ни. Результати приймання сировини оформляються актом,

який своєчасно надсилається постачальником.

Згідно з договором ціни на сировину формуються в залеж-

ності від якості, кількості та періодичності постачання. Поку-

пець зобовязується своєчасно платити за сировину за погод-

женими сторонами цінами, оформлені протоколом погод-

ження цін. Ціни на сировину відповідно до взаємної домо-

вленості можуть змінюватися залежно від сезону, умов ринку,

якості і кількості сировини. У випадках, коли сировина пере-

возиться транспортом товаровиробника, покупець відшкодо-

вує витрати на автотранспорт відповідно до калькуляції, але

не вище зазначених розцінок з урахуванням ПДВ.

Сторона, яка заподіяла другій стороні своїми діями збит-

їзи, зобовязана відшкодувати їх у повному обсязі.

18 В. Янкук

546 Розділ XXV

3. За умов становлення ринкових економічних відносин

сільськогосподарські підприємства з метою одержання кре-

дитів укладають договори лізингу як новий вид договірних зо-

бовязань. Правове регулювання суспільних відносин при

цьому провадиться у відповідності з нормами Закону "Про лі

зинг", який прийнятий Верховною Радою України 16 грудня

1997 р. Цей Закон визначає поняття лізингу як різновиду ци-

вільно-правового договору, його економічні і правові засади,

правомочності сторін та їхню відповідальність в разі пору-

шення умов договору. Лізингове зобовязання покликане

регулювати відносини з приводу підприємницької діяльності,

яка спрямована на інвестування власних чи залучених фі-

нансових коштів. Вона полягає в наданні лізингодавцем у ви-

ключне користування на визначений строк лізингоодержу-

вачу нерухомого або рухомого майна (сільськогосподар-

ських машин, устаткування, обладнання, транспортних засо-

бів тощо), г

Сільськогосподарське підприємство правомочне укладати

з лізингодавцем фінансовий лізинг, тобто договір, в результат

ті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення

отримує в платне користування від лізингодавця обєкт лізин-

гу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60

відсотків вартості обєкта лізингу, визначеної в день укладен-

ня договору. При цьому сума відшкодування вартості обєкту

лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фі-

нансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків

вартості обєкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

При використанні фінансового лізингу строк, на який

обєкт лізингу (майно) передається в тимчасове користуван-

ня, передбачає виплату лізингових платежів, які покривають

повну вартість амортизації обладнання або більшу частину,

додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Після завершення

строку договору лізингоодержувач може придбати обєкт до-

говору за залишковою вартістю, укласти новий договір на

менший термін і за пільговою ставкою, повернути обєкт уго-

ди лізингодавцю. Зазначена правомочність лізингоодержува-

ча передбачена ст. 4 Закону "Про лізинг". ,

Лізингоодержувач має право придбати майно (обєкт лі-

зингу) у свою власність і як субєкт права власності передати

його в лізинг іншій стороні. В цьому випадку має місце, так

званий зворотній лізинг. Пайовим вважається лізинг в раз>

Жграрно-договірні зобовязання 547

здійснення його за участю субєктів лізингу на основі укла-

дення багатостороннього договору на залучення одного або

кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, ін-

вестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредито-

рами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості

набутого для лізингу майна.

Виконання договору лізингу охоплює момент передачі

обєкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу відповідно

до строку і умов, визначених договором. Одержане на підставі

договору майно зараховується на баланс лізингоодержувача з

позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. При

оперативному лізингу майно залишається на балансі лізинго-

давця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Воно

зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача

також із зазначенням, що цс майно одержано в лізинг,

Договором лізингу на лізингоодержувача покладається

обовязок вносити періодичні лізингові платежі. Величина

періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюєть-

ся сторонами за договором лізингу і може бути нерівномір-

ною. Розмір платежів становлять суми, по-перше, що сплачу-

ються лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для

придбання майна за договором лізингу; по-друге, платіж як

винагороду за отримане в лізинг майно; по-третє, відшкоду-

вання страхових платежів за договором страхування обєкта

лізингу, якщо обєкт застрахований лізингодавцем; а також

інші витрати лізингодавця. Договором лізингу визначаються

розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів

та умови їх перегляду.

Результативність таких правовідносин повязана із здій-

сненням певних юридичних дій, зокрема, укладенням лізин-

гового договору, договору купівлі-продажу обєкта лізингу,

складання акту про прийняття обєкта лізингу в експлуата-

цію, укладення договору на технічне обслуговування переда-

ного на підставі договору лізингу майна, укладення договору

на страхування обєкта лізингу.

Виконання зазначених операцій безпосередньо повязане

з використанням обєкта лізингу. Сюди входить відображен-

ня лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності.

На цьому етапі провадиться виплата лізингодавцю лізингових

платежів, а після закінчення строку лізингу вирішується пи-

тання щодо подальшого використання обєкта лізингу.

18

548

4. В системі аграрно-договірних зобовязань сільськогос-

подарських товаровиробників визначне місце належить їхнім

договорам з мясокомбінатами. Згідно з договором товарови-

робник (господарство) доставляє на мясокомбінат заздале-

гідь підготовлену для здачі партію худоби, яку супроводжує

для здачі спеціальний представник. Здавана в обумовлені

строки худоба, птиця і мясо, мають відповідати за.якістю

діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимо-

гам для забійних ширин. Ціни на здавану живу худобу визна-

чаються за домовленістю між сторонами. ; , , :

Заготівельник дотримується правил щодо прийняття худо-

би на забій і переробки худоби не пізніше однієї доби після

закінчення пятигодинного передзабійного витримування,

необхідного для проведення ветеринарного контролю. Мясо-

комбінат розраховується за прийняту худобу згідно з її вагою

та якістю мяса, одержаного після забою, не пізніше 10 днів

після переробки і оформлення приймально-здавальних доку-

ментів. Переробне підприємство зобовязане продати товаро-

виробникові мясопродукти за оптово-відпускними цінами в

межах 10 відсотків від вартості проданої худоби.

За порушення договірного зобовязання сторони несуть

певну відповідальність. За невиконання зобовязання по

прийманню худоби, передбаченого договором, заготівельник

сплачує товаровиробникові неустойку в розмірі вартості не-

прийнятої продукції за цінами, визначеними в договорі. При

невиконанні обсягів, зазначених у договорі товаровиробник

сплачує мясокомбінату неустойку в розмірі вартості недопос-

тавленої продукції, за цінами, обумовленими у договорі.

В умовах економічних негараздів сільськогосподарські

підприємства реалізовують вироблену ними продукцію тва-

ринництва шляхом її обміну на пальне і мастильні матеріали,

запасні частини до сільськогосподарських машин, в порядку

плати за проведений ремонт техніки, автопокришки та інші

подібні потреби. Так, між Вознесенською продовольчою ком-

панією Миколаївської області і колективним сільськогоспо-

дарським підприємством у с. Воронівка Вознесенського ра-

йону була укладена угода, згідно з якою продовольча компа-

нія брала на себе зобовязання поставити КСГП дизельне па-

ливо, в кількості 18205 літрів за ціною 43 коп. за один літр,

включаючи ПДВ. КСГП с. Воронівка розраховується за ди-

зельне паливо мясом свиней у живій вазі іі-и ВД-Ї категовїї

МгрЯнв-договірні зобовязання 549

за ціною 2,75 грн. за 1 кг, включаючи ПДВ, Всього >агя мяса

2847 кг. У разі невиконання договору сторони несуть мшніоііу

відповідальність згідно з чинним законодавством,

5. Впровадження ринкових економічних відносин ніигвлі

а R сільському господарстві зокрема, є можливим при иідік

; бідному розвитку продуктивних сил і виробничих підноси>!

певному стані економіки сільськогосподарського тон.іронії

робника, належному рівневі рентабельності і прибутко пості.

Відсутність цих критеріїв у переважній частині сільськогос-

подарських підприємств (КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ) та се-

лянських (фермерських) господарств змусили цих товарови-

робників у своїх економічних відносинах застосовувати дого-

вір міни (так званий бартер). Ці відносини за своєю юри-

дичною сутністю є цивільно-правовими відносинами і

регулюються нормами Цивільного кодексу України (от. 241).

Згідно з цією нормою за договором міни проводиться обмін

одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні,

вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і по-

купцем майна, яке він одержує. У системі АПК внаслідок за-

стосування міни майно переходить у власність від однієї сто-

рони до другої. У разі, коли субєктом договору міни є дер-

жавне підприємство, майно переходить в його розпоряджен-

ня на праві повного господарського відання. За договором

міни кожна із сторін взаємно стає власником майна, одержа-

ного нею в обмін.

До взаємовідносин, що складаються внаслідок міни майна

застосовуються відповідно правила про договір куіпіиіі-чро-

дажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.

У сучасних скрутних економічних умовах сільськогоспо-

дарські підприємства, якщо в них немає коштів, змушені за-

стосовувати обмін своєї продукції на необхідні для них виро>

би промисловості (запасні частини, автопокришки, пальнсі

мастильні матеріали та ін.). Ці взаємовідносини оформляюч-і

ся відповідним договором. г1

Наведемо приклад такого договору. Між Вознесенською

продовольчою компанією (постачальник) і КСГП "Дружба"

(підприємець) було укладено договір про те, що постачальник

надає господарству дизельне паливо, а господарспю за це

розраховується таким чином: за 1 кг яловичини 1 категорії -

5,5 кг палива; за 1 кг яловичини ІІ категорії - 4,9 кг палива;

у грошовому виразі 1 кг яловичини і категорії оцінюється у

550

2,863 грн.; 1 кг яловичини ІІ категорії - у 2,55 ірн.івжгято-

вичини худої - 1,3 грн. .. .; .і;,

У виробничо-підприємницькій практиці трапляються ви-

падки придбання сільськогосподарської продукції також

шляхом обміну. Так, АСГТ "Карапиші" Миронівського райо-

ну Київської області 20 листопада 1998 р. уклало договір міни

з ДП "Ера". Згідно з договором ДП "Ера" реалізує покуп-

цеві комбайн "Рось-2", а покупець надає за цей комбайн

14,5 тис. кг цукру. г

Ще один приклад. У 1997 р. ПВФ "Елен-96" уклало дого-

вір міни з СФГ "Скіф", згідно з яким останнє передає своєму

контрагенту сільськогосподарську продукцію в обмін на наф-

топродукти. Нафтопродукти повинні відповідати вимогам

ГОСТу. Господарство по факту одержання нафтопродуктів

передає до 1 жовтня 1998 р., у співвідношенні: за 1 т дизель-

ного палива 2,1 т насіння соняшнику. Господарство здійснює

оплату за навантаження насіння соняшнику.

З метою ліквідації заборгованості між підприємством-

боржником і підприємством-кредитором укладаються відпо-

відні угоди. Так, Українсько-югославсько-ліванське спільне

підприємство "Хортиця-Агро" і ВАТ "Родіна" Василівського

району Запорізької області уклали додаткову угоду про лікві-

дацію заборгованості з боку ВАТ "Родіна". Останнє бере на

себе зобовязання поставляти сільськогосподарську продук-

цію на переробні підприємства в межах Запорізької області.

Господарство "Родіна" за свій рахунок доставляє насіння со-

няшнику і самостійно здає його на рахунок (картку) "Хорти-

ця-Агро". Якість здаваного насіння соняшнику повинна від-

повідати вимогам ГОСТу на відповідну продукцію.

Розмір заборгованості, що переходить на 1998 р., фіксуєть-

ся в акті звірки, який підписується сторонами за результатами

розрахунків у 1997 р. Заборгованість становить 47,23 т насін-

ня соняшнику. Покриття заборгованості в 1998 р. прова-

диться в розмірі заборі он.іності за 1997 р., збільшеної в 1,5 ра-

за, що становитиме 70,845 т насіння соняшнику на суму

22320 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3720 грн. по ціні

315,08 грн. за 1 тону. Згідно з договором, в першу чергу опла-

чуються штрафні санкції, а після цього - основний борг.

із змісту цієї угоди стосовно санкції в розмірі 50 відсотків

необхідно зробити висновок, що спільне українсько-югослав-

сько-ліванське підприємство "Хортиця-Агро" по-хижацько-

Аграрно-договірні зобовязання

му обирає ВАТ "Родіну", що в цьому районі панує байдуже

ставлення до стану сільського господарства п цілому і захисту

майнових прав та інтересів сільськогосподарських товарови-

робників та їх працівників, відсутня елементарнії юридична

грамотність керівників ВАТ та таке необхідне при подібного

роду укладанні договорів юридичне обслуговування акціонер-

них товариств.

 5. Договори виробничо-технічного обслуговування

1. Належне та безперебійне виробниче функціонування

сільськогосподарських підприємств можливе за наявності

розгалуженої системи їх високоякісного та своєчасного ни-

робничо-технічного обслуговування (технічного сервісу). Ни-

ні його здійснюють державні, державно-коопсративні, коопе-

ративні та приватні агротехсервісні підприємства, а також ок-

ремі громадяни.

"Технічний сервіс" - ємке поняття, що охоплює комп-

лекс робіт процедурного і власне виробничого характеру, на-

дання різних послуг, навчання і перепідготовку кадрів. Крім

того, воно поширюється на передпродажну процедуру, підпи-

сання приймально-передавальних документів, доставляння

споживачеві машин та устаткування, навчання керуванню

транспортними засобами з видачею відповідних документів,

припинення експлуатації цих засобів після 50 та 200 годин

роботи, їх технічний огляд, діагностику тощо. Технічний сер-

віс сільськогосподарських підприємств здійснкмться на під-

ставі договору виробничо-тсхнічного обслуговування (сервіс,

виконуваний окремими громадянами, - на підставі договору

підряду).

За договором на ремонт і технічне обслуговування внут-

рішньогосподарських меліоративних мереж виконавець зо-

бовязаний, зокрема, виконувати весь комплекс робіт у стро-

ки, передбачені відповідною проектно-кошторисною доку-

ментацією та графіком. Так, він має проводити очищення ка-

налів, а також ремонт гідроспоруд, стаціонарних насосних

станцій, свердловин вертикального дренажу, закритої мережі;

здійснювати пусконалагоджувальні роботи і профілактичне

обслуговування насосних станцій та свердловин вертикально-

го дренажу; виконувати ремонтні роботи і технічне обслуго-

вування з додержанням ТУ, норм і правил, а також доглядати

552

за меліоративними системами і готувати проектно-ковїторис-

ну документацію на ремонт і догляд за системами.

Замовник зобовязаний повідомляти виконавця про готов-

ність площ для проведення робіт із ремонту й технічного об-

слуговування, надавати ці площі виконавцеві у строки, обу-

мовлені графіком, своєчасно проводити комплекс агромеліо-

ративних робіт із догляду за посівами і вирощування сільсь-

когосподарських культур, контролювати виконання робіт

виконавцем, приймати виконані роботи й оплачувати їх.

Договір виробничо-тсхнічного обслуговування передбачає

ремонт тракторів, автомобілів, комбайнів, іншої техніки, дви-

гунів, агрегатів, вузлів, устаткування; технічне обслуговуван-

ня (ТО) машинно-тракторного парку, автомобілів, устатку-

вання тваринницьких ферм і нафтогосподарств; виконання

монтажних, спеціальних будівельних, пусконалагоджуваль-

них робіт; перевезення вантажів транспортними засобами ви-

конавця; підготовку і перепідготовку водіїв, механізаторів,

робітників інших професій. Залежно від потреби зазначені

види робіт можуть бути як самостійним, так і комплексним

предметом договору.

Так, ремонтні роботи передбачаються виходячи з потреб

аграрного підприємця. В договорі зазначаються стандарти і

ТУ, яким мають відповідати машини та агрегати при здаванні

в капітальний і/чи поточний ремонт і при випуску з нього.

Види і якісні показники ремонтних робіт, що на них відсутні

стандарти і ТУ, визначаються замовленням, погоджуються з

виконавцем і додаються до договору. Ремонт виконується з

суворим додержанням стандартів і ТУ та в чітко визначені

строки від дня прийняття машин та агрегатів. Зокрема, капі-

тальний ремонт тракторів, автомобілів і комбайнів має вико-

нуватись у строк до ЗО днів, а поточний - до 15 днів; капі-

тальний ремонт автомобілів КамАЗ, тракторів типу К-700,

К-701, Т-4, Т-100, Т-150К - у строк до 40 днів, поточний -

до 25 днів; капітальний ремонт електродвигунів - у строк до

20 днів, а водонагрівальних котлів - до ЗО днів. Ремонт ком-

плекту технологічного устаткування тваринницьких ферм

(комплексів), підприємств зі зберігання й переробки сільсь-

когосподарської продукції має здійснюватись у межах техно-

логічної перерви, але не повинен перевищувати 45 днів.

Здавання-приймання в ремонт машин і агрегатів оформ-

ляється актом на кожну машину і агрегат, що підписується

Агрврно-договірні зобовязання 553.

уповноваженими представниками замовника і виконавця. В

акті зазначаються технічний стан і комплектність машин (аг-

регатів) та вид ремонту.

Якщо при здаванні техніки в капітальний ремонт буде ви-

явлено потребу у проведенні її поточного ремонту, уповнова-

жені представники сторін мають скласти відомість дефектів,

яку слід враховувати при визначенні кошторису ремонтних

робіт. ,

У договорі визначаються обсяг (кількість машин, агрега-

тів, що потребують ремонту), види, календарні строки (час

здачі в ремонт і термін його закінчення) і загальна вартість

робіт.

На виконавця покладається обовязок провести роботи у

визначений договором строк і підготувати відремонтовані ма-

шини та агрегати до передачі замовникові з додержанням ви-

мог стандартів і ТУ. Відремонтована техніка має бути відрегу-

льованою, змащеною, заправленою маслом і пальним згідно з

ТУ. Виконавець повинен гарантувати належну роботу машин

і агрегатів при додержанні замовником правил їх технічної

експлуатації протягом строку, передбаченого ТУ.

Аграрні підприємці зобовязані підготувати машини та аг-

регати до ремонту відповідно до ТУ і доставити їх у пункт, пе-

редбачений договором. У зазначений в договорі строк після

одержання повідомлення вони мають прийняти відремонто-

вані машини та агрегати, оплатити вартість робіт і вивезти їх.

Якщо при прийманні відремонтованої техніки буде виявлено

її невідповідність стандартам чи ТУ, виконавець повинен тер-

міново усунути вади за власний рахунок. Ра:юм із капітально

відремонтованими тракторами, автомобілями, комбайнами,

складським обладнанням і двигунами виконавець передає аг-

рарному підприємцеві заповнений паспорт (формуляр) і га-

рантійний талон, а разом з іншими вузлами та агрегатами і

нескладським устаткуванням - гарантійний талон.

2. Технічне обслуговування може бути самостійним пред-

метом договору. Згідно з ГОСТом 18.322-78 система техніч-

ного обслуговування машин - це сукупність взаємоповяза-

них засобів, документації з технічного обслуговування і ре-

монту, а також виконавців для підтримання і відновлення

.Якості виробів. Під технічним обслуговуванням слід розуміти

комплекс операцій з відновлення працездатності або справ-

жності машин чи іншого устаткування під час їх використання

554

Розділ!ЗЙУ

за призначенням. Відповідно до ГОСТу 27.002-83 працездат-

ністю обєкта визнається такий його стан, за якого всі пара-

метри, що характеризують здатність виконувати завдання та

функції, відповідають вимогам нормативно-технічної або

конструкторської документації. Справність обєкта не завжди

означає його працездатність.

За договором, предметом якого є виконання робіт із тех-

нічного обслуговування машинно-тракторного парку, авто-

мобілів, устаткування тваринницьких ферм і нафтогоспо-

дарств, виконавець бере на себе зобовязання забезпечити ви-

сокоякісне технічне обслуговування машин та устаткування

відповідно до стандартів, ТУ, правил та інструкцій, а також

здійснити своєчасне усунення несправностей машин у проце-

сі їх експлуатації. Роботи здійснюються як у майстернях ви-

конавця, так і безпосередньо на місці (в аграрному підприєм-

стві) силами і засобами спеціалізованих бригад виконавця.

Поставлення тракторів, автомобілів, комбайнів та інших

машин на технічне обслуговування здійснюється відповідно

до стандартів, правил та інструкцій. Строки поставлення ви-

значаються за фактичним наробітком (у кілограмах викорис-

таного дизельного палива, мотогодинах, умовних еталонних і

фізичних гектарах оранки), а також за встановленою стандар-

тами і ТУ періодичністю. Поставлення машин і устаткування

на комплексну діагностику здійснюється після вироблення

гарантійного залишкового ресурсу, зазначеного в акті техніч-

ного стану. Машини та устаткування ставляться на ремонт

тільки після закінчення мінімально допустимого гарантійного

залишкового ресурсу за висновком майстра-діагностика.

Періодичне технічне обслуговування автомобілів із по-

елементною та/чи комплексною діагностикою виконується

відповідно до стандартів, ТУ, правил та Положення про тех-

нічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобіль-

ного транспорту в сільському господарстві в такі строки від

дня їх прибуття на станцію технічного обслуговування: ТО-1

всіх автомобілів, крім автобусів, - не більше 3 годин; ТО-1

всіх автобусів - не більше 6 годин; ТО-2 всіх автомобілів,

крім автобусів, - не більше 8 годин; ТО-2 всіх автобусів - не

більше 12 годин.

Підприємства-виконавці гарантують безвідмовну роботу

вузлів і агрегатів автомобілів, які пройшли ТО-2, до чергового

такого обслуговування. Виконання робіт із технічного обслу-

,,</1 г

555

Аграрно-договірні зобовязання

говування, усунення несправностей машин, ЬіТКування і

поточного ремонту автомобілів, які виконуються силами і

коштом виконавця, оформляється актом, що підписується

представниками обох сторін.

На кожну машину, устаткування, що пройшли комплекс-

ну технічну діагностику, виконавець видає замовникові акт

технічного стану з зазначенням гарантованого залишкового

ресурсу, а на машини та обладнання, що підлягають ремонто-

ві, -- акт технічного стану з зазначенням виду і переліку ос-

новних ремонтних робіт, у яких є потреба. Належним чином

Оформлений акт є підставою для надіслання виконавцем за-

мовникові рахунку на оплату виконаних робіт.

Якщо при прийманні робіт буде встановлено, що вони ви-

конані недоброякісно, сторони мусять скласти акт, у якому

мають бути зазначені виявлені дефекти і строки їх усунення.

При виникненні спору створюється комісія з представників

сторін, райуправління сільського господарства та держтехнаг-

ляду. Рішення комісії є остаточним. Вади усуваються за раху-

нок виконавця.

 6. Договори матеріально-технічного забезпечення

1. Підприємницька діяльність виробників продуктів харчу-

вання і сировини рослинного і тваринного походження знач-

ною мірою залежить від рівня Їхнього матеріально-технічного

забезпечення продукцією виробничо-технічного призначення

(сільськогосподарськими машинами, устаткуванням, запас-

ними частинами до них, пально-мастильними матеріалами,

мінеральними добривами, засобами захисту рослин тощо). Це

забезпечення здійснюється: по-перше, через систему Мінаг-

ропрому України та концерну "Украгротехсервіс"; по-друге,

здійсненням оптової торгівлі; по-третє, завдяки постачанню

за прямими довгостроковими господарськими звязками; по-

четверте, придбанням на біржах та в інших підприємств

(установ, організацій) і громадян.

Основною правовою формою, яка юридичне опосередко-

вує відносини, повязані з матеріально-технічним забезпечен-

ням аграрних підприємців, є договір постачання продукції

виробничо-технічного призначення, зміст і порядок укладан-

ня якого мають відповідати вимогам Цивільного кодексу

(статті 245-253), Арбітражного процесуального кодексу Ук-

556

;->>йТй~,-Сі.

РОЗДіЛ XXV

раїни. Указів Президента України від 4 жовтня 1994 р. "Про

застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних

термінів", "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за

договорами, що укладаються субєктами підприємницької ді-

яльності України" та від 7 листопада 1994 р. "Про облік окре-

мих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів); в

Україні", а в разі здійснення імпортних, у тому числі бартер-

них, поставок - іще й Положення про форму зовнішньоеко-

номічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мі-

ністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі України

від 5 жовтня 1995 р., та інших правових актів.

У договорі постачання мають зазначатися: 1) найменуван-

ня, кількість, номенклатура продукції, а в разі потреби -

комплекти машин та устаткування, державний стандарт або

технічні умови, зареєстровані в органі Держстандарту;

2) якість і комплектність продукції; 3) .термін дії договору;

4) ціна продукції, порядок і форми взаєморозрахунків (за зов-

нішньоекономічними контрактами розрахунки мають здій-

снюватися виключно відповідно до Уніфікованих правил та

звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торго-

вельної палати та Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної

торговельної палати (далі - Уніфіковані правила); 5) умови

постачання з обовязковим застосуванням Міжнародних правил

інтерпретації комерційних термінів (Правила іНКОТЕРМС)

Міжнародної торговельної палати (1953 р.), а в разі потреби

- також обовязки аграрного підприємця щодо облаштуван-

ня і оснащення (самостійно чи разом із постачальником)

площадок для розвантаження, порядок затвердження графіків

доставляння продукції; 6) строки повернення тари багатора-

зового використання; 7) поштові та банківські реквізити сто-

рін; 9) за міжнародними контрактами - арбітражні застере-

ження та інші реквізити, передбачені зазначеним вище нака-

зом Міністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі;

9) інші умови, що їх сторони визнають за потрібне передба-

чити в договорі.

Договір постачання вважається укладеним і набуває юри-

дичної сили від дня його підписання сторонами. За наявності

заперечень до умов договору при його укладанні складається

протокол розбіжностей. Якщо постачальник, одержавши про-

токол розбіжностей щодо умов договору, який грунтується на

державному замовленні, не передасть розбіжності, що зали-

Аграрно-договірні зобовязання 557

шилися неврегульованими, на вирішення арбітражного> суду в

20-денний строк від дня одержання протоколу, пропозиції

аграрного підприємця вважаються прийнятими. В іницх ви-

падках договір вважається неукладеним. У разі невідпоіідцос-

ті договору Уніфікованим правилам зовнішньоекономічні

контракти постачання у встановленому порядку визнаються

недійсними. В разі ухилення постачальника від укладання до-

говору, що випливає з державного замовлення, арбітражний

суд змушує його укласти цей договір.

2. Важливою правовою формою, яка юридичне опосеред-

ковує матеріально-технічне забезпечення аграрних підприєм-

ців, є договір постачання споживачам продукції виробничо-

технічного призначення в порядку оптової торгівлі.

У цьому договорі зазначаються сторони (з поштовими та

банківськими реквізитами), код продукції, її найменування,

марка (тип, ГОСТ, ТУ), код одиниці виміру, кількість замов-

леної продукції (всього та по роках), кількість прийнятої до

постачання продукції (всього та по роках), її вартість. Визна-

чаються також порядок повернення тари і засобів пакетуван-

ня, доставляння продукції з обовязковим застосуванням

Правил іНКОТЕРМС, а в разі потреби - й порядок затвер-

дження графіків доставляння продукції, зобовязанню сторін

щодо її відвантаження, страхування та оформлення тіварно-

транспортних документів. У договорі фіксуються порядок і

форми взаєморозрахунків (за міжнародними контрактами - з

обовязковим застосуванням Уніфікованих правил і арбітраж-

них застережень), а також додаткові умови. Треба зазначити,

що прийняте до виконання постачальником іамовл(;цня на

постачання продукції в порядку оптової торгівлі мє силу

договору.

3. В умовах розвитку ринкових відносин одне з провідних

місць належить налагодженню прямих звязків аграрних під-

приємців із безпосередніми виробниками техніки, запасних

частин до неї, Мінеральних добрив та іншої продукції вироб-

ничо-технічного призначення. Юридичне оформленая таких

відносин здійснюється на підставі договору постачання про-

дукції за прямими довгостроковими господарськими звязка-

ми. За цим договором діють дві сторони: підприємство-поста-

чальник і покупець, які укладають договір на певни строк.

Постачальник зобовязується поставити, а покупець прийня-

ти і оплатити продукцію чітко визначеного переліку (за оди-

558

Розділ ХХУ

ницями виміру і обсягом, у тому числі й з розбивкою по ро-

ках). Кількість і детальний асортимент продукції передбача-

ються сторонами у щорічно погоджуваних специфікаціях, які

є невідємною частиною договору. Специфікацію покупець

має передати постачальникові до терміну, зазначеного в дого-

ворі. Вона вважається прийнятою, якщо постачальник протя-

гом 20 днів після її одержання не передасть розбіжності, що

залишилися неврегульованими, на розгляд арбітражного суду.

При цьому діють правила ст. 10 Арбітражного процесуального

кодексу України. В договорі чітко визначаються вимоги до

якості та комплектності продукції (зазначаються вид норма-

тивно-технічних документів - стандарти, ТУ та інші доку-

менти, їхні номери та індекси). Постачальник гарантує висо-

ку якість і надійність продукції протягом строку, визначеного

конкретним стандартом або ТУ, дає додаткові гарантії, зо-

бовязується усунути виробничі дефекти при прийманні про-

дукції, її монтажі, налагодженні та експлуатації в період га-

рантійного строку, який зазначається в тексті договору.

У договорі детально визначаються строки й порядок по-

стачання продукції з використанням Правил іНКОТЕРМС,

ціни й порядок розрахунків (за міжнародними контрактами

- з обовязковим застосуванням Уніфікованих правил), по-

рядок співробітництва сторін щодо забезпечення цих звязків,

їх майнова відповідальність, додаткові умови та заключні по-

ложення (за міжнародними контрактами - й арбітражні за-

стереження).

4. З 1992 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних

підприємців ресурсами, технікою, будівельними матеріалами,

пальним, мінеральними добривами стало здійснюватися че-

рез біржі. Останнім актом було схвалено Концепцію організа-

ції біржового сільськогосподарського ринку.

Відповідно до чинного законодавства субєкти аграрного

підприємництва як клієнти за свій рахунок через брокера чи

брокерську контору мають право купувати на біржах, в інших

підприємств (установ, організацій) потрібну їм техніку, запас-

ні частини до неї, пальне та іншу продукцію. Аграрні підпри-

ємці укладають договори з брокерськими конторами або ку-

пують брокерські місця; завдяки цьому реалізують вироблені

ними продукти харчування і сировину та отримують через ку-

півлю-продаж чи бартер (міну) потрібну їм продукцію вироб-

ничо-технічного призначення. В договорі з брокерською кон-

559

Аграрно-догоаірні зобовязання

торою (брокером) підприємець обумовлює свої вимоги та ви-

нагороду для контори чи брокера.

5. З 1996 р. матеріально-технічне забезпечення аграрних.

підприємців здійснюється також через систему надання і по-

вернення бюджетної позички на постачання техніки. Так, на

виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня

1996 р. "Про забезпечення технікою та обладнанням сіль-

ськогосподарських товаровиробників у 1996 році" та "Поряд-

ку надання і повернення бюджетної позички за поставлені

сільськогосподарським товаровиробникам техніку і облад-

нання", затвердженого спільним наказом Мінагропрому,

Мінекономіки, Мінфіну, Міністерства машинобудування,

військово-промислового комплексу і конверсії України від

22 липня 1996 р. з аграрними товаровиробниками почали

укладатися договори постачання сільськогосподарської техні-

ки на умовах розстрочення платежу за неї в рахунок держ-

контракту як плати за одержану техніку.

Цей договір є багатостороннім і різнопредметним. Його

укладають між собою райфінвідділ, постачальник, борошно-

мельне підприємство та аграрний товаровиробник. Предмет

договору становлять взаємні зобовязання сторін щодо забез-

печення за рахунок бюджетної позички аграрних товарови-

робників технікою, а потім - постачання зерна в рахунок

держконтракту як плати за техніку. Згідно з договором рай-

фінвідділ надає постачальникові бюджетну позичку для при-

дбання техніки з наступною її передачею аграрним товарови-

робникам на умовах оплати техніки рівномірним постачан-

ням упродовж 1996-1998 рр. зерна до державних ресурсів.

Постачальник зобовязується поставити товаровиробникові у

повнокомплектному й високоякісному стані визначену в до-

говорі кількість техніки певного асортименту, а також забез-

печити в гарантійний період безплатне проведення її обслуго-

вування та ремонту.

 7. Договірна дисципліна

та відповідальність за її порушення

1. Особливого значення додержання договірної дисциплі-

ни набуває в умовах впровадження засад ринкових економіч-

них відносин. Втілення в практику цих засад в першу чергу

зумовлене рівноправністю усіх форм власності - приватної,

ево

Розділ ЮСУ

колективної і державної, які становлять економічну основу

правосубєктності всіх учасників договірних відносин. Рів-

ноправність усіх учасників в системі договірних взаємовідно-

син сільськогосподарських товаровиробників є свого роду

економічною і юридичною гарантією ефективної господарчо-

підприємницької діяльності; вона виключає допустимість

протиставлення економічних інтересів усіх субєктів цих від-

носин за договорами. Державно-правовою гарантією захисту

майнових прав сторін за договором є спільний і єдиний поря-

док вирішення майнових спорів у разі порушення аграрно-

договірних зобовязань в арбітражному суді, оскільки сторони

за цими договорами є юридичними особами. Додержання до-

говірної дисципліни в однаковій мірі відповідає інтересам

кожної із сторін і інтересам держави.

За сучасних умов договірна дисципліна набуває принци-

пово нових рис. Вона грунтується не на режимі встановлення

державою договірних відносин, а на засадах підприємництва,

які передбачають вільний вибір видів діяльності та асорти-

менту продукції залежно від попиту на ринку; пошук надій-

них партнерів і налагодження з ними взаємовигідних звязків;

набуття репутації відповідального за своє слово і діло партне-

ра, підтримання і збереження такої репутації; визначення

повноважень державних інституцій та їх відповідальності пе-

ред субєктами підприємництва.

Як і раніше, договірна дисципліна грунтується на закріп-

леному у правових нормах порядку реалізації договірних від-

носин, додержання яких гарантується та забезпечується дер-

жавою в особі її виконавчої, а відтепер - і судової влади.

Воднораз нині субєкт підприємництва має можливість розір-

вати укладений договір, сплативши контрагентові всі збитки.

Такі дії, як свідчить світова практика, треба також кваліфіку-

вати як додержання договірної дисципліни, а не як її пору-

шення, оскільки при цьому шкода відшкодовується відразу.

З урахуванням наведеного є підстави розглядати сучасну

договірну дисципліну як усвідомлене підпорядкування сторо-

нами своїх дій сумлінному виконанню взятих на себе за дого-

вором зобовязань, здійснюване з обовязковим додержанням

певних вимог, порядку і правил як під час укладання, так і під

час виконання договору з метою збереження ділової (бізнесо-

вої) гідності та репутації. Крім того, її треба розглядати як за-

кріплений у правових нормах міжнародних договорів, чинних

і---

іня яиии

Аграрио-договірні зобовязання

561

національних законодавчих та господарських, у тому числі

зовнішньоекономічних, договорів, порядок реалізації дого-

вірних зобовязань, додержання яких визнається і гарантуєть-

ся; державою та забезпечується судовою владою.

2. Зворотним боком договірної дисципліни є майнова від-

повідальність сторін за порушення договірних зобовніинь.

.Вона являє собою правовідносини, що складаються з приводу

порушень, договірних зобовязань і дістають вияв у несприят-

ливих; для винної сторони наслідках, зумовлених реалізацією

умов договору про відповідальність, договірних санкцій та

санкцій, встановлених чинним законодавством.

Характерною особливістю цієї відповідальності є те, що з

одного боку умови договору, а з іншого - норми законів,

президентських та інших нормативно-правових актів є "дже-

релами" визначення підстав настання такої відповідальності

та звільнення від неї, обрання виду і розміру штрафних

санкцій.

3. За невиконання або неналежне виконання договірних

зобовязань, тобто за порушення договірної дисципліни, сто-

рони несуть майнову відповідальність, яка визначається умо-

вами конкретного договору. Саме договір сторін є їхньою вза-

ємною згодою на визначення підстав настання відповідаль-

ності чи звільнення від неї, видів правопорушень, за які на-

стає відповідальність, а також видів і розміру штрафних

санкцій за конкретні правопорушення.

4. За загальним правилом сторона, яка порушила зобовя-

зання за договором> мусить відшкодувати іншій стороні зав-

дані їй збитки. Тому відсутність у договорі розділу про відпо-

відальність сторін не звільняє порушника від неї. Саме за-

гальне правило породжує обєктивне право на відшкодування

збитків будь-якої сторони в разі порушення її Прав і заподіян-

ня їй шкоди іншою стороною. Відповідно до ст. 203 Цивіль-

ного кодексу відповідальність має наставати у повному обся-

зі, в тому числі й за неодержані прибутки.

> Рівночасно за низку порушень договірної дисципліни, які

зачіпають й інтереси держави, остання встановлює свої межі

відповідальності.

; Так, порушення фінансово-розрахункової дисципліни

иризводить до порушення не тільки прав афарних підприєм-

ців, а й інтересів держави в цілому. Саме тому згідно з зако-

< йодавством винна сторона, крім відшкодування збитків, му-

562

сить також сплачувати спеціальні штрафні санкції. Так, від-

повідно до Указу Президента України від 16 березня 1995 р.

"Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в на-

родному господарстві України" (п. 2) до вересня 1997 р. за

несвоєчасну сплату заборгованості, що виникла після 10 квіт-

ня 1995 р., підприємства-боржники сплачували на користь

кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 від-

сотка від суми заборгованості за кожен день прострочення

платежу, якщо більший розмір пені не було передбачено уго-

дою сторін. .і

5. За невиконання або неналежне виконання зобовязані

за договором на створення (передачу) науково-технічної про-

дукції на винну сторону покладається обовязок відшкодувати

потерпілій стороні всі збитки включно з неодержаними при-

бутками. Виконавець за цим договором за невиконання зо-

бовязань має ще відшкодувати замовникові вартість одержа-

них для виконання замовлення матеріальних цінностей. За

використання переданої замовникові науково-технічної про-

дукції з порушенням умов договору (скажімо, продаж її ін-

шим клієнтам) виконавець повинен передати замовникові всі

кошти, одержані від цього, а також компенсувати моральну

шкоду. Якщо замовник на порушення умов договору пере-

дасть (перепродасть) науково-технічну продукцію, він також

мусить відшкодувати виконавцеві всі збитки в повному обсязі

(за порушення умов договору і авторських прав виконавця). У

договорі на використання науково-технічної продукції сторо-

ни можуть передбачати й штрафні санкції.

6. За невиконання або неналежне виконання зобовязань

за договором на реалізацію сільськогосподарської продукції

та сировини субєкти аграрного підприємництва сторони-ви-

робника також несуть відповідальність у повному обсязі.

Крім того, сторони в договорах можуть встановлювати й

штрафні санкції (наприклад, за несвоєчасне виконання зо-

бовязань із забезпечення аграрного товаровиробника тарою,

па-кувальним матеріалом, за порушення графіка вивезення

прюдукції та сировини, продаж продукції та сировини гіршої

якості, ніж це передбачено умовами договору, порушення

розрахункової дисципліни тощо).

З метою підвищення відповідальності субєктів підприєм-

ницької діяльності за виконання договірних зобовязань Ука-

зом Президента України "Про заходи щодо нормалізації пла-

563

грарно-дрговірні зобовязання

тіжної дисципліни в народному господарстві України" (п. 4)

встановлено, що боржники-підприємства роздрібної торгівлі

(незалежно від форм власності) сплачують на користь вироб-

ника сільськогосподарської продукції та продовольства суму

заборгованості та пеню в розмірі 1,5 відсотка, а також до міс-

цевого бюджету пеню в розмірі 1,5 відсотка від суми платежу

за кожен день його банківського прострочення, якщо біль-

ший розмір пені не передбачено угодою сторін.

За порушення сторонами умов договору на користування

електроенергією майнова відповідальність настає на підставі

Правил користування електричною енергією, а не норм ци-

вільного законодавства.

Так, відповідно до цих Правил та договору на користуван-

ня електричною енергією енерго постачальна організація

-(райенерго), винна у виникненні перерв в енергопостачанні,

-сплачує її споживачеві 10-кратну вартість невідпущеної енер-

гії. Треба підкреслити, що Правила не передбачають відшко-

дування споживачеві заподіяної відключеннями електроенер-

гії навіть прямої шкоди. Виплата символічної 10-кратної

вартості невідпущеної енергії, певна річ, не покриває шкоди,

заподіяної, особливо взимку, наприклад, відключенням елек-

троенергії в інкубаторах, теплицях тощо.

Майнову відповідальність несуть також субєкти аграрного

підприємництва і як сторони договору про спільну діяльність.

  - і№№"04

 . --- -- - .- ...... .- , . -АїВ>>>"і---,,

       ."т--.ч -ч., і.,4