Розділ XXІІІ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦіАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА

 1. Поняття соціального розвитку села

1. В сучасних селах України проживають її громадяни -

працівники колективно-кооперативних і акціонерних дер-

жавних сільськогосподарських підприємств, кооперативних

товариств; колишні їхні трудівники, а нині - люди похилого

віку, представники сільської інтелігенції та інші громадяни.

Все їхнє життя - це благородна трудова діяльність.

Аграрне право як самостійна галузь права регулює сусріль-

ні відносини, що виникають між субєктами права у процеси

здійснення державної соціальної політики, спрямованої на

формування повноцінного життєвого середовища, забезпе-

чення економічних і соціальних інтересів сільського населен-

ня, комплексний розвиток сільських територій, збереження

сільської поселенської мережі, розвиток обєктів соціальної

інфраструктури, сучасних систем звязку та інформатіики,

транспорту, житлово-комунального та водного господарства,

шляхового будівництва.

Розвиток соціальної сфери села є одним з основнщс на-

прямів соціальної політики держави і залежить від наслідків

здійснення аграрної і земельної реформи в Україні. /

Реформування аграрних і земельних відносин на ринкових

засадах, приватизація підприємств АПК, реструктуризація

недержавних сільськогосподарських підприємств на /основі

паювання земель, погіршення фінансового стану та знижен-

ня платоспроможності сільськогосподарських і агропромис-

лових товаровиробників, недосконалість кредитно-фінансо-

вої системи, демографічна криза здійснення соціальних пере-

творень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і ха-

рактер суспільних відносин у соціальній сфері села, які

потребують правової регламентації.

Основні напрями, стратегічні цілі та завдання державної

соціальної політики в Україні визначені в Указі Президента

Правове забезпечення соціального розвитку села 485

України "Про основні напрями соціальної політики на 1997-

2000 роки" від 18 жовтня 1997 р., а також в Указі Президента

України "Про основні напрями розвитку агропромислового

комплексу України" від 29 квітня 1998 року. Вказані норма-

тивні акти визначають коло організаційно-правових заходів

щодо здійснення соціальних перетворень на селі, а саме:

- зміна соціально-демографічної ситуації у сільській міс-

цевості;

- здійснення протекціоністської політики щодо поселень,

які занепадають;

- переорієнтація державної міграційної політики від за-

гальної підтримки переселенців у сільську місцевість до сти-

мулювання міграції з метою сприяння зростанню сільсько-

господарського виробництва, поліпшення обслуговуваншЦ

сільського населення; |

- формування повноцінного життєвого середовища на С8і

лі через стимулювання всіх форм житлового будівництва, роз-Р

виток матеріальної бази закладів соціально-культурного при-

значення;

- комплексне облаштування сільських населених пунктів,

поліпшення їх планування й забудови;

- фінансування розвитку соціальної сфери села;

- залучення безробітних та незайнятих громадян і вивіль-

нюваних працівників до виконання оплачуваних громадських

робіт;

- розробка регіональних і районних програм "Власний

дім" та створення фондів підтримки індипідуольного житло-

вого будівництва на селі;

- забезпечення функціонування у сільській місцевості ме-

режі медичних амбулаторій, фельдшерських і акушерських

пунктів;

- сприяння першочерговій передачі обєктів соціальної

інфраструктури, птахофабрик, спеціалізованих підприємств з

виробництва тваринницької продукції, інших підприємств

АПК до комунальної власності;

- створення у селах госпрозрахункових підрозділів з утри-

мання обєктів невиробничої сфери та надання житлово-ко-

мунальних послуг тощо.

2. Юридичне забезпечити реалізацію визначених органами

влади й управління України організаційно-економічних на-

прямів земельної реформи і соціального розвитку села покли-

і48б

РОЗДіЛ XXІІІ

кані закони та інші нормативно-правові акти. Одним із пер-

ших актів законодавчого органу стар Закон "Про пріори-

тетність соціального розвитку села та агропромислового

комплексу в народному господарстві України" від 17 жовтня

,1990 р., введений у дію з 1 листопада 1990 р. (з наступними

змінами і доповненнями).

Сукупність правопих норм, які регулюють суспільні відно-

сини у соціальній сфері сслії, складають правовий інститут

.соціального розвитку села о системі аграрного права України.

Аналіз норм чинною закоподііпстнії України дозволяє ви-

значити основні засади, на яких здійснюється правове забез-

печення розвитку соціальної сфери села, а саме:

- гарантованість реалізації субєктами аграрного підпри>

ємництва і громадянами конституційних прав на формування

повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості;

- пріоритетність соціального розвитку села і агропромис-

лового комплексу;

- державна підтримка пріоритетного розвитку соціальної

сфери села через систему організаційних, фінансових, матері-

альних, правових та інших заходів;

- недопустимість зміни профілю діяльності і цільового

призначення обєктів соціальної сфери села у процесі при-

ватизації;

- законність.

Конституція України закріплює широке коло соціально-

економічних прав, які можуть бути реалізовані субєктами аг-

рарного права з метою створення належних умов соціального

розвитку села. Відповідно до ст. 13 Конституції України, дер-

жава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і

господарювання, соціальну спрямованість економіки.

3. Чинне законодавство України вживає такі поняття, як

"соціальний розвиток села", "соціальна сфера села", "обєк-

ти соціальної сфери села", однак не визначає цих понять як

самостійних правових категорій. З правової точки зору ці по-

няття необхідно розуміти як коло суспільних відносин, що

виникають у процесі реалізації юридичними та фізичними

особами соціально-економічних прав, державної підтримки

пріоритету соціальних перетворень у сільській місцевості і

врегульовані нормами права.

Правове регулювання соціального розвитку села необхідно

розмежовувати з поняттям "правове забезпечення соціально-

Правове забезпечення соціального розвитку села 487

го захисту", оскільки право на соціальний захист включає в

себе право на забезпечення громадян у разі повної, часткової

або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,

безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості

та в інших випадках, передбачених законом. Право на соці-

альний захист є складовою частиною гарантованого Консти-

туцією України права на соціальний розвиток села.

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє зро-

бити висновок про те, що соціальна сфера села є самостійним

обєктом правового регулювання і її слід розглядати через

призму правового режиму обєктів, за наявності яких і ство-

рюються належні соціальні умови на селі.

Х 1. Правовий режим

обєктів соціальної сфери села

1. Розгляд правового режиму обєктів соціальної сфери се-

ла передбачає зясування питання щодо визначення поняття

таких обєктів, проведення їх класифікації, аналізу права

власності і права користування обєктами соціальної сфери,

правові підстави зміни їх функціонального використання то-

що. Визначення поняття переліку обєктів соціальної сфери є

важливим для державного регулювання основних напрямів

економіки шляхом прийняття бюджету та фінансування соці-

альної сфери, встановлення фінансових і матеріальних пільг і

переваг для тих субєктів, які спрямовують свої кошти на

реалізацію програм пріоритетного розвитку соціальної сфери

села.

Чинне законодавство України не визначає єдиного понят-

тя "обєкти соціальної сфери". У законах про пріоритетність

соціального розвитку села і агропромислового комплексу,

про охорону здоровя, про освіту, про культуру та інших за-

конах і підзаконних актах вживаються різні терміни щодо

визначення обєктів соціальної сфери, зокрема, "обєкти

соціально-культурного призначення", "обєкти соціальної

інфраструктури", "обєкти охорони здоровя, фізкультури і

спорту", "обєкти інженерної інфраструктури", "обєкти жит-

лового фонду" тощо. З метою забезпечення єдиного підходу

до визначення обєктів соціальної сфери у практичній діяль-

йості, Міністерство фінансів разом з податковою адміністра-

цією пвдготували листи від 9 квітня 1993 р. та від 10 січня

488

< ЙМИУ- -"--"дч"-  Яоздм ХХііі

1997 р., у яких визначили Тимчасовий Перелік обєктів, які

відносяться до соціальної сфери.

Відповідно до вказаного Переліку, обєкти соціальної сфе-

ри поділені на такі групи:

- житлово-комунальне господарство і побутове обслуго-

вування населення (житлові будинки, гуртожитки для робіт-

ників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та

загальноосвітніх нанчшіьних закладів, школи-інтернати, во-

догони, обєкти гіг>оііост;іч;інпн і теплозабезпечення тощо);

- охорона здоровя, фізична культура і соціальне забезпе-

чення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фіз-

культурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспан-

сери, поліклініки, пункти охорони здоровя, фельдшерсько-

акушерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спе-

ціалізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку,

пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі

< спортивні школи, спортивні клуби тощо).

- народна освіта (академії, університети, інститути, техні-

куми, професійні училища, курси, учбові комбінати, курси

підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні шко-

ли, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбі-

нат), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

-д культура і мистецтво ( бібліотеки, фільмотеки, будинки

культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кіно-

театри тощо). Крім названих груп обєктів соціальної сфери,

вказаЦий Перелік визначає також і види робіт, виконання

яких вважається "будівництвом обєктів соціальної сфери се-

ла" за умови їх бюджетного фінансування.

2. За своїм правовим режимом обєкти соціальної сфери

по кожній з названих груп можна класифікувати на:

- матеріальні обєкти, які відносяться до основних фондів

юридичних осіб - субєктів підприємництва, рахуються на їх

балансі і є власністю цих підприємств;

- обєкти соціальної сфери, які перебувають на балансі

місцевих рад і є комунальною власністю, утримання яких фі-

нансується з відповідного бюджету;

- обєкти соціальної сфери як самостійні юридичні осо-

би, засновані на державній, комунальній або недержавній

власності (організації, підприємства, установи).

Залежно від того, до якої з названих груп відносяться

обєкти соціальної сфери, у чинному законодавстві визнача-

Правове забезпечення соціального розвитку села 489

ються особливості їх правового режиму, зумовлені законодав-

чою забороною на зміну функціональнрго призначення (пе-

репрофілювання) окремих обєктів соціальної сфери в проце-

сі приватизації державного і комунального майна і цілісних

майнових комплексів, а також передачею обєктів соціальної

сфери з балансу недержавних сільськогосподарських і агро-

промислових підприємств на баланс місцевих рад. Заборона

на зміну функціонального призначення обєктів соціальної

сфери законодавче визначена лише для окремих груп таких

обєктів. Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села і агропромислового комплек-

су у народному господарстві", не дозволяється у сільській

місцевості ліквідація, реорганізація і перепрофілювання за-

кладів охорони здоровя, освіти, соціального захисту населен-

ня (будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів),

які утримуються за рахунок бюджету. Окремі обєкти освіти,

фізичної культури та спорту, які належать підприємствам,

можуть приватизуватись за умови збереження їх призначен-

ня. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про бібліотеку і біб-

ліотечну справу" від 27 січня 1995 р., забороняється привати-

зація і перепрофілювання бібліотек, які є юридичними особа-

ми і засновані на державній формі власності. У разі привати-

зації майна юридичної особи, у складі якої є бібліотека,

одночасно можуть бути приватизовані бібліотечні фонди та

інше майно, необхідне для її діяльності, за умови зобовязан-

ня нового власника продовжувати подальше функціонування

бібліотеки протягом десяти років. У разі відсутності такого

зобовязання вказане майно не підлягає приватизації, а рі-

шення про його використання приймає орган приватизації.

Як зазначається у ст. 29 Закону України "Про фізичну куль-

туру і спорт", перепрофілювання та ліквідація діючих бюд-

жетних фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без

створення рівноцінних споруд не допускається.

У чинному законодавстві не досить чітко визначені підста-

ви і умови зміни функціонального призначення, відчуження

обєктів соціальної сфери, які перебувають на балансі недер-

жавних сільськогосподарських підприємств. Утримання та-

ких обєктів вимагає значних фінансових витрат субєктів аг-

рарного підприємництва. Тому з метою створення сприятли-

вих умов для сільськогосподарських підприємств, переробних

та обслуговуючих підприємств і організацій АПК, заснованих

Розділ XXІІІ

на Колективній та інших формах недержавної власності, ком

плетеного розвитку соціальної сфери сільських населених

пункгів, збереження функціонального призначення обєктів

соціальної сфери Уряд України визнав за необхідне провести

передачу таких обєктів у комунальну власність.

3. Йостановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня

1996 року "Про поетапну передачу у комунальну власність

обєктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогоспо-

дарських, переробних, обслуговуючих підприємств, установ,

організацій агропромислового комплексу, заснованих на ко-

лективній та інших формах власності" визначено умови такої

передачі, а саме:

- поетапна передача, починаючи з 1997 до 2001 року, на

основі розроблених і затверджених у встановленому порядку

переліків обєктів соціальної сфери;

- безоплатна передача.

Передачі у комунальну власність підлягають:

- житловий фонд (крім гуртожитків);

- дитячі дошкільні заклади, школи та інші заклади освіти,

табори відпочинку і оздоровлення дітей, обєкти культури та

аматорського спорту, приміщення будинків-інтернатів для

престарілих та інвалідів, обєкти охорони здоровя і побуту;

- мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водо-

відведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені

для обслуговування житлового фонду і соціальної сфери

(бойлериі, котельні, теплові, каналізаційні та водопровідні

мережі і споруди, збудовані та прибудовані приміщення, об-

ладнання тощо).

Вказані обєкти передаються у комунальну власність за рі-

шенням загальних зборів членів підприємства чи зборів упов-

новажених колективних сільськогосподарських підприємств

або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися

майном підприємств інших форм недержавної власності.

Передача обєктів соціальної сфери у комунальну влас-

ність, адміністративно-територіальних одиниць здійснюється

лише за згодою органів місцевого самоврядування.

Передача обєктів соціальної інфраструктури у комунальну

власність здійснюється відповідно до Положення про поря-

док передачі у комунальну власність загальнодержавного

житлового фонду, що перебував у повному господарському

Правове забезпечення соціального розвитку села 491

відданні або в оперативному управлінні підприємств, установ,

організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 6 листопада 1995 року.

 3. Правове забезпечення наукових досліджень

та підготовки кадрів для села "

1. Національною програмою розвитку сільськогосподар-

ського виробництва України передбачається спрямувати нау-

кове забезпечення на створення умов для агропромислового

виробництва до передових науково-технічних розробок і тех-

нологій, ефективного використання і дальшого розвитку нау-

ково-технічного потенціалу країни. Кадровий потенціал аг-

рарної науки передбачається зосередити на розробці ноних та

удосконаленні існуючих виробництв наукомісткої і експорт-

но потенційної продукції, реалізації цільових комплексних

програм "Агропродкомпдекс", "Енергозбереження", створення

національних аграрних науково-технічних центрів тощо.

Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки

кадрів для села здійснюється перш за все за нормами чинного

законодавства України щодо розвитку науки та науково-тех-

нічного прогресу, про освіту, зайнятість населення, нормами

соціально-трудового законодавства, іншими законодавчими

актами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про пріоритетність

соціального розвитку села" фінансування наукових дослід-

жень з проблем соціального розвитку села та аїропромисло-

вого виробництва здійснюється в основному за рахунок дер-

жавного бюджету.

Дослідні та дослідно-експериментальні господарства і са-

мостійними у визначенні своєї господарської діяльності, роз-

витку звязків з промисловими підприємствами та зарубіжни-

ми партнерами. Доходи від освоєння науково-технічних но-

вовведень в агропромисловому виробництві протягом 5 років

не оподатковуються.

2. Належне функціонування складових економічного ме-

ханізму АПК в умовах запровадження ринкових відносин і

соціальний розвиток неможливі без адекватного кадрового і

наукового забезпечення. Тому не випадково чинне законо-

давство про підприємства, освіту, працю, підприємництво,

соціальний розвиток села тощо передбачає основні форми

підготовки спеціалістів для потреб народного господарства і

соціального розвитку. Згідно з п. З ст. 26 Закону України

"Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (з на-

ступними змінами і доповненнями), підприємство здійснює

підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх еко-

номічне і професійне іііінчання у власних навчальних закла-

дах або за угодами й шіпчіїльних закладах, підпорядкованих

державним органам освіти, іншим відомствам і підприєм-

ствам. Підприсмстоо надає пільги прпцюючим випускникам

Професійно-технічних, середніх спеціальних та вищих нав-

чальних закладів.

Підготовка і перепідготовка спеціалістів для соціальної

сфери села здійснюється за рахунок коштів державного бюд-

жету через систему державних закладів освіти і науки. Зако-

нодавством України визначаються основні форми підготовки

спеціалістів і підвищення їх кваліфікації. Відповідно до ста-

тей 25, 28, 31-33, 40 Закону України <Про освіту" від

23 травня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями),

підготовка спеціалістів для села може здійснюватись через за-

гальну середню освіту, професійні навчально-виховні закла-

ди, вищу освіту, підвищення кваліфікації і перепідготовки

кадрів. Професійні навчально-виховні заклади здійснюють

підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації грома-

дян за державним замовленням, а також за договорами з під-

приємствами, установами, організаціями, окремими громадя-

нами. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати

одне або декілька базових підприємств (обєднань, організа-

цій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з

якими регулюються на основі договорів. Учні державних про-

фесійних навчально-виховних закладів терміном навчання 10

і більше місяців перебувають на повному утриманні держави.

Законом України "Про освіту" визначаються види вищих

навчальних закладів, у яких можуть здійснюватись підготовка

і перепідготовка кадрів: технікум (училище), коледж, інсти-

тут, консерваторія, академія, університет та інші).

3. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села та АПК у народному госпо-

дарстві, в усіх вищих навчальних закладах (університети, ін-

ститути, коледжі, технікуми тощо) встановлюється квота

прийому сільської молоді, яка є обовязковою для виконання.

> 

Правове забезпечення соціального розвитку < 493

Порядок та умови квотування, а також використання випуск-

ників визначаються Урядом.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спе-

ціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної

сфери села у державних навчальних закладах проводяться за

рахунок державного і місцевого бюджетів, а також на підставі

договорів між навчальними закладами, підприємствами, ор-

ганізаціями.

Перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів ро-

бітничих кадрів є обовязковими і здійснюються періодично в

строки, визначені державними органами. В разі невиконання

договорів на перепідготовку і підвищення кваліфікації пра-

цівників колективні сільськогосподарські підприємства, рад-

госпи, інші державні підприємства, селянські (фермерські)

господарства відшкодовують матеріальні витрати у державний

і місцевий бюджети в порядку, визначеному Урядом.

 4. Правове регулювання

житлового будівництва на селі

і. Одним з головних напрямів відродження сіл України,

поліпшення демографічної ситуації у державі чинне законо-

давство визначає будівництво житла для працівників сільсь-

кого господарства, підприємств агропромислового комплек-

су, освіти, культури, побутового обслуговування тощо. Націо-

нальною програмою розвитку сільськогосподарського вироб-

ництва ставиться завдання досягти введення в дію щорічно до

2000 року 4,2 млн кв. метрів житла зі збільшенням до 5,6 млн

кв. метрів у наступні роки; при цьому будуть створені умови,

при яких переважна більшість житла споруджуватиметься ін-

дивідуальними сільськими забудовниками, яким будуть нада-

ватись довгострокові пільгові державні кредити залежно від

демографічної ситуації населених пунктів та регіонів.

Регулювання суспільних відносин, які виникають у проце-

сі будівництва житла у сільській місцевості здійснюється нині

Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку

села та агропромислового комплексу", нормами земельного,

цивільного законодавства і спеціальних нормативних актів.

При цьому слід мати на увазі, що правове регулювання жит-

лового будівництва на селі залежить від виду відносин,

субєктного складу останніх та ряду інших обставин. Нині бу-

404

РОЗДіЛ ХХМ

дівництво житла у сільській місцевості може проводитись під-

рядним способом підприємствами системи Украгробуду як за

кошти державного бюджету, так і окремих товаровиробників;

господарським способом за рахунок коштів сільськогоспо-

дарських товаровиробників; а також шляхом індивідуального

житлового будівництва. Тому при регулюванні відносин, які

виникають при реалізації перших двох способів будівництва

житла слід застосонуїмчи норми цинільного законодавства

про договори на капітальне будівництво та містобудівельні

законодавчі акти, повязані з проектуванням і забудовою

сільських населених пунктів. Що стосується правового забез-

печення індивідуального будівництва, то крім містобудівель-

ного законодавства, регулювання суспільних відносин має

здійснюватись нормами Закону "Про пріоритетність соціаль-

ного розвитку села та АПК", а також прийнятою на його ви-

конання постановою Ради Міністрів України від 15 грудня

1990 р. "Про додаткові заходи щодо розвитку індивідуального

будівництва на селі та поліпшення соціально-демографічної

ситуації у трудонедостатніх господарствах4.

2. Чинним законодавством України передбачається, що

селу має надаватись перевага над містом (з розрахунку на ду-

шу населення) у спорудженні житла та інших обєктів соці-

ально-культурного і побутового забезпечення. Ці переваги

полягають у матеріально-технічному і ресурсному забезпе-

ченні, оподаткуванні, кредитуванні індивідуальних забудов-

ників тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про прі-

оритетність соціального розвитку села і АПК", Уряд України

та місцеві ради народних депутатів покликані сприяти роз-

виткові індивідуального житлового будівництва на селі, ство-

рювати забудовникам, в тому числі працівникам соціальної

сфери і сфери обслуговування сільського населення, які про-

живають у селі, пілі.гоні умови по забезпеченню будівельними

матеріалами й обладнанням, надавати їм послуги і пільгові

довгострокові кредити. При цьому названий Закон передба-

чає компенсацію за рахунок республіканського чи місцевого

бюджетів половини одержаних кредитів через 5 років після

введення будівлі в експлуатацію. Така пільга надається, якщо

власник будинку бере участь у сільськогосподарському ви-

 Урядовий курєр. - 1991. - N2 2.

495

сала

Правове забезпечення соціального і

робництві або у переробній промисловості та соціальній

сфері села.

Сімям, які мають дітей і працюють у зазначених галузях у

сільській місцевості, половина пільгових банківських креди-

тів компенсується після введення будівель в експлуатацію.

Молодим сімям, які мають двох дітей віком понад один рік,

погашається половина залишку кредиту, а при наявності у

сімї трьох і більше дітей віком понад один рік - весь зали-

шок кредиту. Ці пільги надаються за рахунок державного і

місцевого бюджетів. Порядок надання пільгових довгостро-

кових банківських кредитів для індивідуальних сільських за-

будовників визначаються Урядом України.

При спорудженні житла в сільській місцевості підрядним

способом за рахунок власних коштів індивідуального забудов-

ника йому компенсується з державного бюджету частина

кошторисної вартості житлового будинку і господарських бу-

дівель, що не належать до прямих витрат підрядних будівель-

них організацій і включається до кошторисів будівництва

згідно з чинними нормативними актами.

індивідуальні забудовники, які споруджують житлові бу-

динки і господарські споруди, не користуються кредитами і

працюють у сільському господарстві, переробній галузі або

соціальній сфері села, отримують компенсацію за рахунок

держави у розмірі 35 відсотків їх кошторисної вартості. Зазна-

чені пільги зберігаються також за вказаними особами у разі

спорудження житла та господарських будівель на кооператив-

них засадах.

Надання селу переваг у житловому та іншому будівництві

передбачає створення необхідної мережі цехів і дільниць на

селі по виготовленню деревяних і металевих виробів за за-

мовленням населення, забезпечення цих виробництв меха-

нізмами й інструментами, а також спеціалізованих торговель-

них баз, магазинів-складів, майданчиків по торгівлі будівель-

ними матеріалами й обладнанням. Для доставки матеріалів

сільському населенню планується додатково залучати на до-

говірних умовах, в тому числі у вихідні дні, вантажно-розван-

тажувальні механізми й автотранспорт сторонніх підприємств

і організацій, перелік яких визначається місцевими радами

народних депутатів.

3. Чинне законодавство України нині не регламентує роз-

міри індивідуальних житлових будинків і господарських спо-

496 Розділ ХХііі

руд, що зводяться у сільській місцевості. Тому громадяни та

юридичні особи вправі замовляти для себе нові проекти інди-

відуальних житлових будинків і надвірних будівель для всіх

природно-кліматичних зон республіки, які забезпечують ве-

дення різних форм господарювання, підвищення якості архі-

тектурного вирішення і добротності споруд, створення не-

обхідного інженерного обладнання, широке застосування

місцевих будівельних матеріалів, ефективних конструкцій,

виробів та інженерною облііднання, відображення націо-

нально-побутових особливостей і реалізації побажань забу-

довників.

Законом України "Про пріоритетність соціального розвит-

ку села і АПК" передбачається, що особи, які переселяються

у трудонедостатні населені пункти, і місцеве населення віком

до 40 років, зайняте в сільському господарстві, переробних і

обслуговуючих галузях агропромислового комплексу або со-

ціальній сфері цих сіл, забезпечуються житлом і господар-

ськими будівлями за рахунок державного бюджету. Житло,

збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних кош-

тів, через 10 років передається в особисту власність цим гро-

мадянам за умови їх постійної роботи в зазначених галузях.

Критерії трудонедостатніх населених пунктів з урахуван-

ням чисельності працездатних жителів та інших факторів, а

також види пільг визначаються Урядом України, а перелік

цих населених пунктів -місцевими радами народних депу-

татів.

Крім того, названим переселенцям може надаватись одно-

разова грошова допомога на обзаведення господарством у

встановлених розмірах з розрахунку на голову сімї та окремо

на кожного члена сімї. Вказані суми допомоги погашаються

у половинному розмірі за рахунок підприємств і організацій,

куди працевлшптонуються особи, які переселяються, а друга

половина ~ за рахунок республіканського бюджету (при між-

обласному переселенні) та місцевого (при внутріобласному

переселенні) бюджетів.

Для заохочення молоді до 30-річного віку, яка залишаєть-

ся працювати у сільському господарстві або переїхала у

сільську місцевість на постійне місце проживання і побудува-

ла житло, рекомендується сільськогосподарським та іншим

товаровиробникам АПК виплачувати грошову допомогу на

обзаведення господарством. Банкам рекомендовано видавати

Правове забезпечення соціального розвитку сам 497

господарствам, які не мають власних коштів, довгострокові

кредити з погашенням їх протягом 5 років, починаючи з на-

ступного року після одержання позики.

4. Чинним законодавством України передбачається захист

прав сільськогосподарських підприємств щодо збудованого

ними житла та інших обєктів соціально-культурного та побу-

тового призначення. Так, наприклад, Закон України "Про

підприємства" забороняє вилучення обєктів соціально-куль-

турного та побутового призначення, житла, яке збудоване за

рахунок коштів підприємств, місцевими радами народних де-

путатів або іншими органами без згоди власника та трудового

колективу підприємства. Сільськогосподарські підприємства

вправі за рішенням своїх органів управління проводити реалі-

зацію чи безкоштовну передачу збудованих житлових будин-

ків та інших споруд своїм працівникам. Зокрема, дозволено

радгоспам та іншим державним товаровиробникам і рекомен-

довано колективним сільськогосподарським підприємствам,

кооперативам продавати своїм працівникам житлові будинки

присадибного типу з надвірними будівлями, зведеними за ра-

хунок коштів господарства і кредитів банку, з оплатою цим

працівникам залежно від їх ставлення до праці, стажу роботи

на підприємстві та на підставі рішення трудового колективу

не менше 40 відсотків вартості житлового будинку з нидиір-

ними будівлями щомісячно рівними частинами протягом 50

років від дня продажу. При цьому вартість будінпиці на обчис-

люється в порядку, за цінами і нормами, истиііоіілоними для

визначення кошторисної вартості дсржавноі-о житлоного бу-

дівництва.

Законом України "Про пріоритетність соціального розвит-

ку села та АПК в народному господарстві" передбачається

збереження і розвиток поселенської мережі. Зокрема, у ст. 10

названого Закону зазначається, що держава захищає сільську

поселенську мережу незалежно від категорії, величини й міс-

ця розташування сільських населених пунктів. Будь-які пере-

творення сільських поселень (обєднання, розєднання, пере-

йменування в іншу категоріютощо) можуть здійснюватись за

рішенням сесій районних рад народних депутатів лише з волі

жителів цих поселень. В Україні запроваджується організація

постійного обстеження та паспортизації сільської поселен-

ської мережі (моніторинг). Порядок здійснення моніторингу

і-встановлюється Урядом.

г

498 Розділ Х)ОУ

 5. Правове регулювання шляхового

будівництва в сільській місцевості

1. Розвиток соціальної інфраструктури сільських населе-

них пунктів передбачає також будівництво і реконструкцію,

розширення мереж шлихії>:>твердим покриттям. Тому Нащо;-,

нальна програма розвитку сільськогосподарського виробни-

цтва спрямована на прискорення темпів спорудження в сільр

ській місцевості чіляхін, перегляд порядку їх фінансування >

утримання, уточнення раціональної мережі і програми будів-

ництва. Вже в 1996 році передбачається побудувати підїзди

з твердим покриттям до 240-300 сіл і ввести в дію понад

3000 км доріг, а в наступні роки збільшити ці обсяги до 1,2-

1,3 раза.

Чинним законодавством України встановлено порядок,

строки та форми залучення сільськогосподарських та інших

підприємств АПК до будівництва та ремонту автомобільних

шляхів.

Відповідно до ч. 6 ст.б Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села та АПК в народному госпо-

дарстві" усі шляхи, які звязують сільські населені пункти

(у т. ч. у межах цих населених пунктів) з мережею шляхів за-

гального користування і разом з усіма підїзними шляхами до

сільських населених пунктів передаються Українському дер-

жавному концерну по будівництву, ремонту й утриманню ав-

томобільних шляхів (Укравтодор). Останній має до 1997 року

завершити приймання на баланс усіх шляхів, що зєднують

села з мережею шляхів загального користування.

Шляхи загального користування перебувають на балансі

спеціалізованих шляхових організацій концерну, який несе

відповідальність за їх розвиток та технічний стан. Законода-

вець зобовязує наіпаний концерн виконати державну про-

граму будівництва шлнхіп в Україні до 2000-2005 року.

2. Фінансування шляхового будівництва у сільській місце-

вості має здійснюватись у пріоритетному порядку за рахунок

централізованих капіталовкладень та місцевого бюджету. Ра-

зом з тим, чинне законодавство передбачає можливості фі-

нансування дорожнього будівництва за рахунок інших дже-

рел. Так, наприклад, Законом України "Про місцеве само-

врядування", органи місцевого самоврядування організують

благоустрій населених пунктів, залучаючи для цього кошти,.

трудові й матеріальні ресурси підприємств (обєднань, органі-

Правове забезпечення соціального розвитку села 499

зацій і установ), а також населення. Названі місцеві орЙани

самоврядування забезпечують також розвиток на відповідній

території мережі автомобільних шляхів загального користу-

вання та їх утримання, обладнання технічними засобами ре-

гулювання дорожнього руху і засобами звязку, спорудження

будинків і приміщень для служби ремонту і утримання шля-

хів, а також підприємств громадського харчування, автосерві-

су і відпочинку пасажирів.

Стабільні джерела фінансування визначаються за рахунок

бюджетних, а також спеціальних позабюджетних коштів для

реалізації програм розвитку шляхового господарства з метою

підвищення соціального рівня життя населення, особливо в

сільській місцевості, оздоровлення екологічної обстановки,

створення на шляхах належних умов безпеки руху та сучасних

елементів шляхового сервісу, зменшення збитків через неза-

довільні шляхові умови.

Промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства,

колективні сільськогосподарські підприємства, радгоспи,

кооперативи і господарські товариства, незалежно від відом-

чої підпорядкованості та форм власності відраховують кошти

на шляхові роботи у відсотковому відношенні до обсягу ви-

робництва (виконаних робіт чи наданих послуг) з віднесен-,

ням нарахованих і сплачених сум на витрати виробництва. ,

Відповідно до чинного законодавства України, функції,

розпорядника цільових державних централізованих капіта-

ловкладень у соціальну сферу села покладаються на органи

місцевого і регіонального самоврядування і місцеву державну

адміністрацію, які несуть однакову іцціїовідшіьнісч. з іншими

учасниками інвестиційного процесу за цільове й ефективне їх

використання.

 6. Правове забезпечення культурно-побутового

та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села

1. Відродження українського села нині потребує не лише

будівництва житла і шляхів сполучення, а й створення для се-

лян комплексу необхідних культурно-побутових та спортив-

но-оздоровчих та інших суттєво важливих умов.

Чинне законодавство України передбачає різні способи і

джерела спорудження палаців культури, клубів, шкіл, бібліо-

тек, комунально-побутових комбінатів, будинків відпочинку,

профілакторіїв, лікарень тощо. При цьому треба мати на ува<

500 Розділ )ОвН

зі, що в теперішніх умовах центр ваги у вирішенні питань

культурно-побутового, спортивно-оздоровчого та іншого со-

ціального призначення переноситься на місцеві ради як орга-

ни територіального самоврядування. Зумовлено це тим, що в

умовах панування адміністративно-командних методів управ-

ління колгоепно-радгоспноіо системою господарювання, ос-

новні обовязки щодо забезпечення сільських жителів куль-1

турно-побутовими, спортипно-оздоровчими та іншими закла-

дами покладались на самі колгоспи і радгоспи. Якщо враху-

вати, що у той час переважна більшість господарств були

збитковими і перебували на дотації у держави, то стає зрозу-

мілим, чому українські села перебували у стані занепаду.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села і АПК у народному господар-

стві", будівництво обєктів освіти, охорони здоровя, культу-

ри і спорту, служби побуту, благоустрій територій здійсню-

ється за рахунок державного і місцевого бюджетів. Спору-

дження названих у законі обєктів може здійснюватись як

підрядним, так і господарським способами. Однак це не оз-

начає, що господарства, маючи власні кошти, не можуть здій-

снювати аналогічну діяльність. Так, наприклад, колективні

сільськогосподарські підприємства можуть споруджувати й

обладнувати клуби, будинки культури, бібліотеки та інші

культурно-освітні заклади, санаторії-прфілакторії, будинки

відпочинку, дитячі ясла і садки, будинки для людей похилого

віку та інвалідів, спортивні споруди, сприяти розвиткові

культури і спорту. Аналогічні правомочності у розглядуваній

сфері мають інші сільськогосподарські підприємства, в т. ч. й

державні сільськогосподарські підприємства АПК. З цією ме-

тою колективні сільськогосподарські підприємства та інші

товаровиробники вправі на договірних засадах обєднувати

кошти з місцевими радами народних депутатів, або самостій-

но фінансувати роботи по спорудженню обєктів культурно-

побутового та спортивно-оздоровчого призначення. Спору-

джені сільськогосподарськими товаровиробниками обєкти

культурно-побутового призначення та спортивно-оздоровчо-

го характеру, збудовані за рахунок власних коштів колектив-

них сільськогосподарських підприємств та інших товарови-

робників належать останнім на праві власності, якщо інше не

передбачене законом чи договором.

Витрати, повязані з утриманням і обслуговуванням впас

них обєктів соціально-культурного призначення, відносяться

Правове забезпечення соціального розвитку села 501

на витрати виробництва. Відповідно до п. 3.1.2 ст. З Закону

України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибут-

ку підприємств", балансовий прибуток зменшується на суму

витрат на утримання обєктів соціально-культурного призна-

чення, які перебувають на балансі підприємств.

Згідно з п. 10 Правил застосування Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств", затверджених поста-

новою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року, до

обєктів соціально-культурного призначення належать обєк-

ти охорони здоровя, будинки-інтернати для престарілих та

інвалідів, дитячі дошкільні заклади, табори відпочинку та оз-

доровлення дітей, обєкти культури і аматорського спорту, за-

клади освіти, які перебувають на балансі підприємств. Пунк-

том 3 зазначеної постанови також встановлено, що до пере-

дачі обєктів житлового фонду, які перебувають на балансі

підприємств, місцевим радам народних депутатів вони нале-

жать до обєктів соціально-культурного призначення і з ме-

тою оподаткування балансовий прибуток зменшується на су-

му витрат по їх утриманню відповідно до ст. З Закону України

"Про оподаткування прибутку підприємств".

В умовах проведення приватизації майна державних

сільськогосподарських підприємств доля обєктів соціально-

культурного та побутового призначення, які відносяться до

загальнодержавної і комунальної власності, визначається на

законодавчому рівні. Відповідно до Закону України "Про

особливості приватизації в агропромисловому комплексі" від

5 жовтня 1995 р., названі обєкти за згодою підприємств пе-

редаються на баланс органів місцевого самонридування. По-

рядок такої передачі визначається Кабінетом Міністрів Украї-

ни. Так, наприклад, стосовно відомчого житла 6 листопада

1995 р. Кабінет Міністрів України постановою № 891 затвер-

див Положення про порядок передачі в комунальну власність

загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повно-

му господарському віданні або в оперативному управлінні

підприємств, установ та організацій. Положення визначає

правові підстави та процедуру передачі у комунальну влас-

ність загальнодержавного житлового фонду в разі банкрут-

ства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, уста-

нов та організацій. Передача в комунальну власність відомчо-

го житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому

Ж порядку з дотриманням вимог абз. першого п. 4 ст. 33 За-

іюну України "Про підприємства в Україні". Відомчий жиг-

802

Розділ ххт

ловий фонд передається у власність відповідних міст, селищ і

сіл безоплатно.

3. Крім названих способів і форм забезпечення сільського

населення обєктами культурно-побутового чи спортивно-оз-

доровчого призначення необхідно назвати також і участь у

реалізації цих заходів підприємств промисловості та інших га-

лузей народного господарства, що безпосередньо не повязані

з сільськогосподарським та іііропромисловим виробництвом.

З метою залучення таких підприємств до участі в розвитку со-

ціальної сфери села чинне мконоллвство закріплює відповід-

ні економічні стимули. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону

України "Про пріоритетність соціального розвиту села та

АПК у народному господарстві", непрофільні підприємства,

що виконують державне замовлення на проектування та ви-

готовлення машин, обладнання і запасних частин для агро-

промислового комплексу, включаючи обєкти соціально-

культурного призначення, забезпечуються матеріалами цен-

тралізовано. Одержані за рахунок цього доходи не оподат-

ковуються.

Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших під-

приємств і організацій, одержані в результаті спорудження в

сільській місцевості житла, обєктів побуту, культури, торгів-

лі, охорони здоровя, фізкультури і спорту, освіти, звязку,

шляхів, енергетичних, газових і водороздільних систем, тва-

ринницьких приміщень, інженерно-технічних комплексів ма-

шинно-тракторного парку та інших обєктів, які впливають

на поліпшення соціального становища села, не оподаткову-

ються. Не оподатковується частина доходу підприємств, орга-

нізацій, що витрачається на розвиток та утримання соціаль-

ної сфери села, обєктів торгівлі і побутового обслуговування,

фізичної культури і спорту в сільській місцевості.

4. Пріоритетність соціального розвитку села включає та-

кож надання сільським жителям і працівникам сільськогос-

подарських підприсмстн переваг щодо водо- електропоста-

чання, телефонізації та звязку, забезпечення рівних з містом

умов постачання промисловими і продовольчими товарами,

медичного, культурного, побутового, транспортного та інших

видів обслуговування. Законодавством України передбача-

ються пільги щодо плати за електроенергію. Зокрема, сільські

жителі та працівники агропромислового комплексу, які про-

живають у селищах міського типу, використовують електро-

енергію за пільговими тарифами. Кількість електроенергії,

Правове забезпечення соціального розвитку сала 503

яка оплачується за пільговими тарифами, встановлюються

Урядом. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села та АПК", вказані пільги по-

ширюються також на пенсіонерів, які перед виходом на пен-

сію працювали в сільськогосподарському виробництві та со

ціальній сфері села не менше 15 років і мають особовий раху-

нок на використання житла, а також працівників селянських

(фермерських) господарств, радгоспів, колективних та інших

сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах

обласного і районного підпорядкування.

Відпуск електроенергії зазначеним споживачам за пільго-

вими тарифами здійснюють підприємства Міністерства енер-

гетики і електрифікації України, а також всі підприємства,

що виробляють і передають електроенергію, незалежно він їх

відомчого підпорядкування, зокрема підприємства, не під-

ключені до електричних ліній електропередач цього міністер-

ства. Порядок підключення споживачів до електричних ме-

реж електроопалювальних приладів підвищеної потужності

визначається Міненерго України.

Чинне законодавство України передбачає відповідальність

підприємств Міненерго України за неналежне забезпечення

споживачів електроенергією. Збитки, завдані сільським спо">

живачам позаплановим чи аварійним відключенням електро-

енергії, компенсуються у півторакратному розмірі за рахунок

винних у цьому підприємств і організацій Міністерства енер-

гетики і електрифікації України.

5. Правове регулювання відносин, які нипикакггь при за-

безпеченні сільського населення і топяровиробииків телефон-

ним звязком, регулюються Законом України "Про пріори-

тетність соціального розвитку села та АПК у народному гос-

подарстві", а також Правилами користування міською і

сільською телефонною мережею в Україні. Сільськогосподар-

ські підприємства й організації можуть брати участь у телефо-

нізації населених пунктів та господарств. Роботи по будів-

ництву лінійних та стаціонарних споруд внутрішньовиробни-

чого телефонного звязку в колективних та інших сільсько-

господарських підприємствах за рахунок їх власних коштів

виконуються силами будівельно-монтажних організацій Мі-

ністерства звязку України. Сільськогосподарські товарови-

робники вправі обєднувати капітальні вкладення на будів-

ництво загальних обєктів телефонного звязку. При цьому

розмір пайової участі визначається проектною організацією

504 .нуціЕпд піч-1дц1 -"у Розділ ХХНі

пропорційно до потреб господарств - пайовиків у послугах

телефонного звязку.

6. Відповідно до ч. З ст.13 Закону України "Про пріоритет-

ність соціального розвитку села і АПК у народному господар-

стві", обгрунтована потреба сільських жителів у паливі забез-

печується у повному обсязі. Порядок забезпечення паливом

сільських жителів і сільськогосподарських товаровиробників

визначається на загальнодержавному та місцевому рівні через

визначення потреб населення і сільськогосподарських під-

приємств у палиці та встановлення компенсацій громадянам

для придбання палива. Відповідальність за забезпечення па-

ливом сільського населення несуть обласні та районні дер-

жавні адміністрації, а також органи місцевого самоврядуван-

ня. Облік громадян для забезпечення твердим паливом здій-

снюється за місцем постійного проживання органами місце-

вого самоврядування.

7. Взаємовідносини щодо забезпечення сільських населе-

них пунктів та сільськогосподарських товаровиробників га-

зом регулюються чинними законодавчими та підзаконними

актами. Подача і приймання газу здійснюється на підставі до-

говорів, що укладаються щорічно між газопостачальними

організаціями, постачальниками і споживачами - підприєм-

ствами сільського господарства, які одержують газ безпосе-

редньо від газозабезпечувальної організації чи постачальника,

між газозабезпечувальними організаціями і газозбутовими ор-

ганізаціями, що експлуатують газове господарство у містах,

селищах міського типу і сільських населених пунктах. У назва-

них договорах, крім інших умов, визначаються також підстави і

види майнової відповідальності за порушення зобовязань.

8. Закон, України "Про пріоритетність соціального роз-

витку села і АПК" (ст. 13) закріплює переваги щодо забезпе-

чення жителів села товарами масового вжитку, автотранспор-

том і будівельними матеріалами. Зокрема, товари масового

споживання для села і міста реалізуються за єдиними цінами.

Забезпечення ними пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, вдів,

дітей-сиріт та багатодітних сімей здійснюється за однаковими

для міста і села нормативами. Сільським жителям, які працю-

ють в агропромисловому комплексі та соціальній сфері села,

виділяється половина державних ринкових лімітів на авто-

транспорт і 90 відсотків - на будівельні матеріали. При цьому

їм гарантується першочерговий продаж сільськогосподар-

ської техніки, інвентаря та інших товарів.