Розділ XX ПРАВОВА ОХОРОНА ЗДОРОВЯ ПРАЦіВНИКіВ СіЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПіДПРИЄМСТВ

 1. Поняття, принципи, зміст

правової охорони здоровя

1. Правова охорона праці являє собою діючу на основі від-

повідних законодавчих та інших нормативних актів систему

соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічт7

них і лікувально-профілактичних заходів і способів, що обу-

мовлюють безпеку, збереження здоровя і працездатності Лю-

дини у процесі праці. Таке розуміння даного поняття є харак-

терним для всіх галузей права, в першу чергу, трудового та

аграрного. /-

Регулювання суспільних відносин, які винюоубть при реа-

лізації названих заходів щодо створення безпечних для здо-

ровя умов праці у сільськогосподарських танших підприєм-

ствах АПК здійснюється за допомогою законодавчих та ін-

ших нормативних актів загального і спеціального призначен-

ня. Загальні норми поширюються на забезпечення охорони

праці у всіх галузях народного господарства. До них відно-

сяться Закон України "Про ох)0рону праці" від 14 жовтня

1992 р.. Кодекс Законів про йрацю України (в редакції від

28 лютого 1995 р.). Закони України "Про підприємства в

Україні", "Про підприємництво", "Про колективні сільсько-

господарські підприємства", "Про селянські (фермерські)

господарства", "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня

1995 р., "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 р., "Про

пожарну безпеку" від 17 грудня 1993 р., "Про забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя населення" від

24 лютого 1994 р. тощо.

із врахуванням специфіки сільськогосподарського вироб-

ництва загальні вимоги названих законодавчих актів конкре-

тизуються у спеціальних (галузевих) нормативних актах, а са-

ме: в різних правилах, інструкціях, положеннях стосовно ви-

Правова охорона здоровя працівників СГП 437

конання робіт з сільгоспмашинами, отрутохімікатами, твари-

нами тощо. Серед цих актів слід назвати:

а) Правила техніки безпеки при роботі на тракторах,

сільськогосподарських і спеціалізованих машинах від 24 жов-

тня 1969 р., які регламентують організацію роботи по охороні

праці, обовязки і відповідальність посадових осіб, вимоги

техніки безпеки при виконанні механізованих робіт, зокрема

спеціалізованих сільськогосподарських, а також вимоги, що

ставляться до технічного стану машин, підготовки машинно-

трактбрногогрегату для його роботи, пожежної безпеки

тощо. \

б) Правила техніки\ безпеки у тваринництві від 16 травня

1969 р., в яких перераховуються обовязки посадових осіб по

техніці безпеки і виробничій санітарії у тваринництві, перед-

бачається проведення заходів по благоустрою території ферм,

будівництву й обладнанню тваринницьких приміщень, ви-

кладаються правила техніки безпеки при роботі з сільськогос-

подарськими тваринами та при обслуговуванні машин і об-

ладнання, що використовується у тваринництві. У Правилах

є спеціальні розділи про експлуатацію водонагрівальних та

парових котлів, теплогеиераторів, про заходи пожежної без

пеки на тваринницьких/фермах.

в) Правила техніки цезпеки при виконанні ремонтних ро

біт у державних підприємствах і організаціях Мінсільгосппро

ду України і колгоспах від 8 червня 1970 р.

г) Правила технічної експлуатації електроустановок спо

живачів і правила техніки безпеки при експлуатації електро-

установок споживачів, затверджені Держенергонаглядом Ук-

раїни 12 квітня 1969р.

д) Порядок одержання дозволу (свідоцтва) на право

роботи, повязаної/з транспортуванням, зберіганням, застосу-

ванням і торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердже-

ний постановою .абінету Міністрів України від 18 вересня

1995 р. \

Названий перелік нормативних актів спеціального при-

значення не є вичерпним. При виконанні робіт, які не охоп-

люються цими правилами, сільськогосподарські товарови-

робники мають користуватись загальними і галузевими пра-

вилами техніки безпеки інших відомств, які поширюються на

сільське господарство постановами ЦК профспілки праців-

ників сільського господарства.

438

До системи нормативних актів, що забезпечують належні

умови праці у сільськогосподарських та інших підприємствах

АПК можна віднести також локальні нормативні акти, які

приймаються органами управління сільськогосподарських

підприємств. Серед цих актів можна назвати Статути, Прави-

ла внутрішнього розпорядку колективних підприємств, ви-

робничі інструкції, памятки та інші посібники по техніці

безпеки і виробничій санітарії тощо. Розробка локальних

правових актів на підприємствах незалежно від форми влас-

ності та видів діяльності має здійснюватись з додержанням

вимог, передбачених у Порядку опрацювання і затвердження

власником нормативних актів про охорону праці, які діють

на підприємстві, затвердженому Держкомнагладохоронпраці

України від 21 грудня 1993 р.

2. Чинне законодавство про охорону праці поширюється

на всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з

підприємствами, установами, організаціями незалежно взд

форм власності і господарювання, в тому числі з окремими

(приватними) роботодавцями, селянськими (фермерськими)

господарствами членів кооперативів, працівників орендних

підприємств тощо.

Державна політика в галузі охорони праці передбачає єд-

ність дій підприємств, рад народних депутатів всіх рівнів що-

до поліпшення умов і охорони праці, попередження виробни-

чого травматизму і професійних захворювань, і базується на

таких принципах:

- пріоритет життя й здоровя працівників по.відношенню

до результатів виробничої діяльності підприємства;

- координація діяльності в галузі охорони праці з іншими

напрямами економічної і соціальної політики, з діяльністю в

галузі охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних вимог в галузі охорони праці для

всіх підприємств, незалежно від форм власності і господарю-

вання;

- здійснення незалежного і дієвого нагляду і контролю

за широким виконанням вимог охорони праці на підприєм-

ствах;

- широкого використання досягнень науки, техніки і пе-

редового вітчизняного і зарубіжного досвіду по охороні праці;

Правою охорона здоровя працівників СГП

іііг \тіМШі!яИЗИШі

МИЯИіЯИрт

439

- стимулювання розробок і впроваджень безпечної техні-

ки, технологій і засобів захисту працюючих;

- участі держави у фінансуванні охорони праці;

- проведення податкової політики, що сприяла б створен-

ню здорових і безпечних умов праці на підприємствах;

- безкоштовного забезпечення працівників спеціальниг

одягом і взуттям, засобами індивідуального захисту, лікувала

но-профілактичним харчуванням;

- обовязковості розслідування і обліку кожного нещас-

ного випадку на виробництві і кожного професійного захво-

рювання і на цій основі інформування населення про рівні

виробничого травматизму та професійної захворюваності;

- соціального захисту інтересів працівників, які постраж-

дали від нещасних випадків на виробництві чи одержали щ

фесійне захворювання;

- підготовки спеціалістів по охороні праці у вищих і се-

редніх спеціальних навчальних закладах;

- всебічної підтримки діяльності профспілок та інші

громадських організацій, підприємств і окремих осіб, направ-|

лених на забезпечення охорони праці;

| - міжнародного співробітництва при вирішенні проблеї

|охорони праці.

і Розробка і реалізація державної політики у галузі охорони

(життя людей на виробництві та профілактики побутового

травматизму, створення системи державного управління цією

галуззю покладається чинним законодавством на Національ-

ну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, право-

ве становище якого визначається у постанові Кабінету Мі-

.ністрів України від 15 вересня 1993 р.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

\ міністерства та інші центральні органи державної вико-

навчої влади;

\ місцева державна адміністрація, місцеві ради народних де-

путатів. Компетенція Кабінету Міністрів України та повнова-

ження державного комітету України по нагляду за охороною

праці,міністерств, місцевих органів державної влади та міс-

цевого самоврядування визначені у статтях 38-41 Закону Ук-

раїни "Про охорону праці".

440 Розділ XX

 2. Правове забезпечення організації охорони праці

у сільськогосподарських та інших підприємствах АПК

1. Реалізація вищеназваних принципів державної політики

у галузі охорони праці в значній мірі залежатиме від належно-

го правового забезпечення організації заходів щодо створення

здорових і безпечних умов праці у сільськогосподарських та

інших підприємствах АПК незалежно від їх форм власності і

господарювання. Організація охорони праці у сільському гос-

подарстві і АПК включає н себе комплекс заходів щодо дер-

жавного регулювання охорони здоровя працівників АПК, за-

безпечення виконання основних вимог законодавства з охо-

рони праці безпосередньо на підприємствах, додержання

кожним працівником правил і норм з охорони праці. Так, на-

приклад, держава в особі уповноважених нею органів вста-

новлює рівні вимог, необхідних для забезпечення безпеки

праці на виробництві, шляхом розробки й прийняття науково

обгрунтованих стандартів, правил і норм, а також розробляє і

фінансує державні цільові програми щодо запобігання вироб-

ничому травматизму, професійним захворюванням і конт-

ролює їх виконання.

2. Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про підпри-

ємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (з наступними зміна-

ми та доповненнями), підприємство зобовязане забезпечити

для всіх працюючих на підприємстві безпечні та нешкідливі

умови праці і несе відповідальність у встановленому законо-

давством порядку за шкоду, заподіяну їх здоровю та праце-

здатності. Ця норма закону є обовязковою для всіх підпри-

ємств АПК незалежно від форм власності. Аналогічні поло-

ження названого закону містяться у законах України "Про

колективне сільськогосподарське підприємство", "Про се-

лянське (фермерське) господарство".

3. Чинним законодавством України про охорону праці пе-

редбачається, що власник або уповноважений ним орган,

який утворив нове підприємство, зобовязаний одержати від

органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на по-

чаток його роботи. Порядок одержання такого дозволу регу-

люється відповідним Положенням, затвердженим постано-

вою Кабінету Міністрів України № 831 від 6 жовтня 1993 р.

Дозвіл на початок роботи підприємства є офіційним доку-

ментом, який дозволяє експлуатацію підприємства у робочих

режимах. Він видається органами Держнаглядохоронпраці за

Правова охорона здоровя працівників СГП 441

наявності позитивних висновків органів державного пожеж-

ного нагляду, санітарно-епідеміологічної служби, а в разі по-

треби -- органів нагляду з ядерної та радіаційної безпеки про

готовність підприємства до роботи. Дозвіл на початок роботи

підприємства базисною кошторисною вартістю будівництва

(основних фондів) у цінах 1992 р. понад 25 млн карбованців

видаєтьс безпосередньо Держнаглядохоронпраці, а до 25

млн карбованців включно - його територіальними органами,,

Якщо характер робіт на підприємстві незалежно від його і

кошторисної вартості має підвищену небезпеку, дозвіл на по-

чаток роботи видається Держнаглядохоронпраці або за його

дорученням і- територіальним органом державного нагляду

за охороною праці.

4. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону пра-

ці" власник зобовязаний створити в кожному структурному

підрозділі і на робочому місці умови праці згідно з вимогами

нормативних актів, а також забезпечити додержання прав

працівників, гарантованих законодавством про охорону пра-

ці. З цією методо власник забезпечує функціонування системи

управління охойоною праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які

забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці,

затверджує інструкції про їх обовязки, права та відповідальнії

ність за виконаная покладених на них функцій; ||

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заЦі

ходи для досягнення встановлених нормативів з охорони пра-

ці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і

техніки тощо; \

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних

випадків, професійних захворювань і виконання профілак-

тичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслі-

дування цих причин; \

організовує проведення лабораторних досліджень умов

праці, атестації робочих "місць на відповідність нормативним

актам про охорону праці; \

і розробляє і затверджує положення, інструкції, інші норма-

тивні акти про охорону пращ,\що. діють у межах підприємств

та встановлюють правила виконання робіт і поведінки пра-

цівників на території підприємства, у виробничих приміщен-

нях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно

442 Розділ XX

до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про

охорону праці;

здійснює постійний контроль за додержанням працівника-

ми технологічних процесів, правил поводження з машинами,

механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробницт-

ва, використанням засобів колективного та індивідуального

захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони

праці тощо.

5. Організація роботи по охороні праці у сільськогосподар-

ських підприємствах здійснюється відповідно до ст. 23 Закону

України "Про охорону праці" та Типового положення про

службу охорони праці, затвердженого наказом Державного

комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня

1993 р. Структура та чисельність служби охорони праці ви-

значається згідно з відповідними Рекомендаціями від 3 серп-

ня 1993 р.

Служба охорони праці створюється власником або упов-

новаженим ним органом на підприємствах, установах, органі-

заціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності з

числом працюючих 50 і більше чоловік для організації вико-

нання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієніч-

них, соціально-економічних і лікувально-профілактичних за-

ходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, про-

фесійним захворюванням і аваріям у процесі праці. На під-

приємстві виробничої сфери з кількістю працюючих не

менше 50 чоловік, функції цієї служби можуть виконувати в

порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо ке-

рівникові підприємства і прирівнюється до основних вироб-

ничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керів-

никам структурних підрозділів підприємства обовязкові для

виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одер-

жувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення

з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи

осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструкта-

жу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт

або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти ро-

боту виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування

та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють

(Загрозу життю або здоровю працюючих; надсилати керівни-

Правова охорона здоровя працівників Сі і УЯЦЯіЯі 443

кові підприємства подання про притягнення до відповідаль-

ності працівників, які порушують вимоги щодо охорони пра-

ці. Припис спеціалістів з охорони праці може скасувати лише

керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у ра-

зі ліквідації підприємства.

Проведення всієї роботи з охорони праці оформляється як

план заходіво охороні праці, що включається в колективні

договори, які щорічно укладаються у сільськогосподарських

підприємствах (у колгоспах - угоди з соціальних питань і

охорони праці. Проекти заходів по забезпеченню здорових і

безпечних умов праці попередньо повинні обговорюватись на

зборах працівників структурних підрозділів, профспілки і

всього колективу.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про охорону праці",

на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік

рішенням трудового колективу може створюватися комісія з

питань охорони праці, як консультативно-дорадчий орган

трудового колективу та власника. До складу комісії, крім

представника трудового колективу та власника, можуть бути

включені також представники профспілок, спеціалістів з без-

пеки, гігієни праці\> представників інших служб підприєм-

ства. Порядок організації та діяльності названої комісії ви-

значається у Типовому положенні про службу охорони праці

від 3 серпня 1993 р.

Включені до плану по, охорон> праці заходи мають бути за-

безпечені технічною документацією, кошторисом витрат,

джерелами фінансування (матеріальними ресурсами. Відпо-

відно до ст. 21 Закону України "Про охорону праці", кожне

підприємство щорічно виділяє на охорону праці необхідні

кошти в обсязі, що визначається колективним договором.

Працівники підприємств не несуть будь-яких додаткових ви-

трат на ці цілі. Підприємство вправі створювати фонди по

охороні праці за рахунок прибутку (доходів) від їх господар-

ської, комерційної, зовнішньоекЬномічної та іншої діяльнос-

ті, а також інших джерел. Прибуток, що направляється у

фонд оплати праці, не підлягає оподаткуванню при умові йо-

го використання виключно з метою охорони праці.

Підприємство зобовязане здійснювати підготовку кадрів

для роботи по забезпеченню здоровів та безпечних умов пра-

ці у процесі сільськогосподарського виробництва.

444 Розділ XX

 3. Гарантії прав на охорону здоровя і безпечні

умови праці сільськогосподарських працівників

1. Чинне законодавство визначає дві групи гарантій щодо

забезпечення реалізації права працівників сільськогосподар-

ських підприємств АПК на охорону здоровя і створення без-

печних умов праці.

До першої групи відносяться гарантії права на охорону

праці при прийомі на роботу. До другої групи - гарантії пра-

ва працівників сільського господарства на охорону праці у

процесі трудової діяльності.

2. При прийомі на роботу законодавець вимагає, щоб умо-

ви трудового договору відповідали у всіх його формах вимо-

гам законодавчих та інших нормативних актів по охороні

праці. При цьому прийом на роботу громадян, яким вона

протипоказана за станом здоровя, забороняється.

При прийомі на роботу із заздалегідь відомим високим

ступенем потенційного ризику виникнення професійного

захворювання адміністрація підприємства зобовязана попе-

редити працівника про найбільш вірогідний строк виникнен-

ня такого захворювання і укласти з ним трудовий договір, що

діє до цього строку, з наданням йому у майбутньому іншої

роботи із збереженням попереднього заробітку.

При укладенні трудового договору підприємство зобовя-

зане, якщо це зумовлено особливостями того чи іншого ви-

робництва, організувати проведення медичного огляду. Від-

повідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці", влас-

ник зобовязаний за свої кошти організувати проведення по-

переднього (при прийнятті на роботу) і періодичних

(протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,

зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небез-

печними умовами праці або таких, де є потреба у професій-

ному доборі, а також щорічного обовязкового медичного ог-

ляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники

яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його

проведення встановлюються Міністерством охорони здоровя

України за погодженням з Державним комітетом України по

нагляду за охороною праці. Власник має право притягнути

працівника, який ухиляється від проходження обовязкового

медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зо-

бовязаний відсторонити його від роботи без збереження

заробітної плати. За час проходження медичного огляду за

Правова охорона здоровя Працівників СГП 445

працівником зберігаєтьгія місце роботи (посада) і середній

заробіток, і

Укладаючи трудовий договір, громадяни мають право ви-

магати, а підприємство зобовязане надати їм необхідну ін-

формацію про стан умов і охорону праці на робочих місцях,

про пільги і компенсації.

3. У ході реалізації трудового договору адміністрація сіль-

ськогосподарського та іншого підприємства АПК зобовязана

впроваджувати сучасні засоби охорони праці і забезпечувати

санітарно-гігієнічні умовипраці, що запобігають виробничо-

му травматизму і професійній захворюваності. При виявленні

у працівника ознак професійного захворювання адміністрація

на підставі медичного висновку зобовязана перевести його

на іншу роботу в установленому порядку.

Для осіб, які вперше поскупають на роботу, а також тих,

хто переводиться на іншу роботу, адміністрація зобовязана

проводити інструктаж по охороні праці, організовувати нав-

чання безпечним прийомам виконання робіт і надання пер-

шої допомоги потерпілим від нещасних випадків. КЗпП Ук-

раїни вимагає, щоб ні один працівник не був допущений до

самостійної роботи без інструктажу з техніки безпеки (ввід-

ний інструктаж). Крім того, має проводитись інструктаж на

робочому місці, періодичний інструктаж і позаплановий ін-

структаж у випадках, коли зафіксовані факти порушення пра-

вил техніки безпеки. На кожного працівника оформляються

особисті картонки, у яких записуються відомості про прове-

дений інструктаж і про видані допуски до роботи. Для удос-

коналення системи навчання у галузі охорони праці з квітня

1983 р. введено в дію галузерий стандарт ОСТ 46.0.126-82

ССБТ "Організація навчання/ з охорони праці у сільському

господарстві. Загальні положення". Відповідно до цього стан-

дарту всі керівники і спеціалісти не частіше двох разів на рік

повинні проводити із своїми/підлеглими інструктаж на робо-

чих місцях. Щорічно всі трудівники сіл в робочий час зо-

бовязані навчатись за затвердженими програмами в обсязі

32 год., а спеціалісти і керівні працівники залежно від квалі-

фікації - не менше одного Ьазу на шість років з відривом від

виробництва на один-три цісящ на ФПК сільськогосподар-

ських вузів, у школах управління.

Розділ ХХ

 4. Відшкодування шкоди,

заподіяної ушкодженням здоровя, повязаним

з виконанням працівником трудових обовязків

1. Власник сільськогосподарського та іншого підприєм-

ства, установи, організації АПК несе матеріальну відповідаль-

ність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим

ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудо-

вих обовязків, а також за моральну шкоду, заподіяну потер-

пілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпеч-

них або шкідливих умов праці. Правові підстави та порядок

притягнення до відповідальності винних осіб визначений від-

повідними Правилами, затвердженими постановою Ради Мі-

ністрів УРСР від 23 червня 1973 р. (із змінами і доповнення-

ми до них, затвердженими постановою Кабінету Міністрів

України від 18 липня 1994 р.).

2. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо

доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не

є причиною моральної шкоди. Відповідно до п. 2 названих

Правил, доказами вини власника можуть бути:

акт про нещасний випадок на виробництві або акт про

професійне захворювання;

висновок службових осіб (органів), які здійснюють кон-

троль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодав-

ства про працю, або профспілкового органу щодо причин уш-

кодження здоровя;

медичний висновок про професійне захворювання;

вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок

органів дізнання або попереднього слідства;

рішення про притягнення винних осіб до адміністративної

або дисциплінарної відповідальності;

рішення органів соціального страхування про відшкоду-

вання власником витрат на допомогу працівникові в разі тим-

часової непрацездатності у звязку з ушкодженням здоровя;

показання свідків та інші докази.

3. Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкод-

женням здоровя складається з:

виплати втраченого заробітку (або відповідної його части-

ни) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної пра-

цездатності;

виплати в установлених випадках одноразової допомоги

потерпілому (членам сімї та утриманцям померлого);

Правова охорона здоровя працівників СГП 447

компенсації витрйт на медичну та соціальну допомогу (по-

силене харчування, іфотезування, сторонній догляд тощо).

За наявності фак-у моральної шкоди потерпілому відшко-

довується моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соці-

альною експертною Комісією (МСЕК) у відсотках до профе-

сійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження

здоровя.

4. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку

встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної

працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав

до ушкодження здоровя.

5. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпіло-

го про характер моральної втрати чи висновком медичних ор-

ганів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій ма-

теріальній формі, розмір якої визначається в кожному кон-

кретному випадку на підставі:

домовленості сторін (власника, профспілкового органу і

потерпілого або уповноваженої ним особи);

рішення Комісії по( трудових спорах;

рішення суду. \

Розмір відшкодування моральної шкоди не може переви-

щувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати неза-

лежно від інших будь-яких виплат.

6. Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну

та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання

ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове

обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікуван-

ня, придбання спеціальних засобів пересування тощо). При

визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу

ступінь вини потерпілого в ушкодженні його здоровя не вра-

ховується. Названі витрати відшкодовуються, якщо потреба в

них обумовлена висновками МСЕК.

7. Розмір компенсації витрат на додаткове харчування ви-

значається на підставі раціону харчування, розробленого

МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади

про середні ціни на/продукти у відповідний період їх при-

дбання, а за згодою власника - довідки організацій торго-

вельної мережі чи управлінь ринками.

Витрати на ліки,/лікування, протезування (крім протезів з

дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путі-

448 Розділ XX.

вок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі

рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

8. Спори між потерпілим або іншими заінтересованими

особами і власником щодо права на відшкодування шкоди,

визначення, або перерахування її розміру, а також наявності

порушення правил охорони праці, визначення ступеня про-

вини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить

розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, вста-

новленому для розгляду трудових спорів.

 5. Державний нагляд і громадський контроль

за охороною праці

1. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону пра-

ці", державний нагляд за додержанням законодавчих та ін-

ших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

Державний комітет України - по нагляду за охороною

праці;

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи державного пожежного нагляду управління пожеж-

ної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Мі-

ністерства охорони здоровя.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуван-

ням Законів про охорону праці здійснюється Генеральним

прокурором і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать

від будь-яких господарських органів, обєднань громадян, по-

літичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад

народних депутатів та діють відповідно до положень, що за-

тверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Згідно зі ст. 45 Закону України "Про охорону праці",

посадові особи орі пнів державного нагляду за охороною пра-

ці (державні інспектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні

підприємства для перевірки дотримання законодавства про

охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення,

матеріали та інформацію з даних питань;

надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим

особам, керівникам структурних підрозділів уряду Республіки

Крим, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших

Правова охорона здоровя працівників СГП

449

центральних ррганів державної виконавчої влади обовязкові

для виконання розпорядження (приписи) про усунення пору-

шень і недолйсів у галузі охорони праці;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв,

цехів, дільниіь, робочих місць і обладнання до усунення по-

рушень вимої" щодо охорони праці, які створюють загрозу

життю або здоровю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівни-

ків, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних

актів про охорону праці;

надсилати власникам, керівникам підприємств подання

про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді,

передавати в необхідних випадках матеріали органам проку-

ратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи держЕВНого нагляду за охороною праці встановлю-

ють порядок опрацювання і затвердження власниками по-

ложень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що

діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих

питань. \

3. Громадський контроль за додержанням законодавства

про охорону праці здійснюють:

трудові колективи через обраних ними уповноважених;

професійні спілки - в особі своїх виборних органів і пред-

ставників. \

Правове становище уповноважених трудових колективів з

питань охорони праці визначається ст.47 Закону України

"Про охорону праці" та Типовим положенням про роботу

уповноважених трудових колективів з питань охорони праці,

затвердженим наказом Державного комітету України по наг-

ляду за охороною праці від 28 грудня 1993 р. Уповноважені

трудових колективів з питань охорони праці мають право без-

перешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог

щодо охорони праці і вносити обовязкові для розгляду влас-

ником пропозиції про усунення виявлених порушень норма-

тивних актів з безпеки і гігієни праці. Уповноважені з питань

охорони праці виконують свої обовязки, як правило, в про-

цесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, в своєму

цеху, зміні, бригаді, ланці тощо. Ці уповноважені не рідше

одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних збо-

рах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.

15 В. Янчук (

450

4. Професійні спілки здійснюють контроль за додержан-

ням власниками законодавчих та інших нормативних актів

про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов

праці, належного виробничого побуту для працівників і

забезпечення їх засобами колективного та індивідуального

захисту.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіря-

ти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання від-

повідних програм і зобовязань колективних договорів (угод),

вносити власникам, державним органам управління подання

з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану

відповідь.

5. За порушення законодавчих та інших нормативних актів

про охорону праці, створення перешкод для-Діяльності поса";

дових осіб органів державного нагляду за охороною праці і

представників професійних спілок винні працівники притя-

гуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної,

кримінальної відповідальності згідно із законодавством.