Розділ XІV ПРАВО КОЛЕКТИВНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

 1. Поняття права

колективного самоврядування

1. Колективне самоврядування - система суспільних

владно-управлінських відносин, що існують у кожному ко-

лективному сільськогосподарському підприємстві як само-

стійному колективному утворенні (формі) сільськогосподар-

ського виробництва. Це відносини зі здійсненням владно-уп-

равлінських функцій найвищого та підлеглих йому органів

управління діяльністю колективного сільськогосподарського

підприємства, визначенням повноважень цих органів, їхньої

взаємодії, розмежування й відповідальності за ефективність

управління, провадження контрольно-ревізійної діяльності.

Відносини самоврядування своєю організаційною основою

мають членство в КСГП усіх членів-підприємств; економічну

основу становить власність колективного сільськогосподар-

ського підприємства, а соціально-трудову - колективна пра-

ця його членів, особиста участь останніх у веденні громад-

ського сільськогосподарського виробництва, вирішенні проб-

лем соціального становища та його подальшого розвитку.

Найбільш важливі відносини колективного самоврядуван-

ня закріплюються законами і Статутом колективного сіль-

ськогосподарською підприємства. Взяті у своїй єдності й

сукупності, правові норми, покликані регулювати владно-

управлінські відносини у КСГП, становлять право колектив-

ного самоврядування, що є самостійним інститутом аграрно-

го права, елементом останнього.

2. Правову основу колективного самоврядування станов-

лять положення ст. 22 Закону "Про колективне сільськогос-

подарське підприємство". Цією правовою нормою визначено:

самоврядування у підприємстві забезпечується на основі пра-

ва членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань

його діяльності, виборності й підзвітності виконавчо-розпо-

Право колективного самоврядування

рядчих органів, обовязковості рішень, прийнятих більшістю

для всіх членів підприємства. Викладені засади відповідним

чином розвиваються і деталізуються у статуті кожного кон-

кретного КСГП.

Правову основу самоврядування в сільськогосподарському

кооперативі становлять норми статей 13-19 Закону "Про

сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.

Колективне самоврядування - це соціально-організатор-

ська владно-управлінська діяльність членів колективного

сільськогосподарського підприємства способом власного во-

левиявлення через систему органів управління, яка вирішує

свої справи в межах статутної правоздатності. Самоврядуван-

ня в КСГП колективно-демократичне, позаяк останнє є ко-

лективним підприємством і громадською організацією: в

ньому виключається можливість експлуатації людини люди-

ною, забезпечується рівноправність усіх членів колективу у

никористанні власності колективного сільськогосподарського

підприємства та розпорядження нею, на задоволення матері-

альних, соціальних, побутових, культурно-виховних потреб

членів КСГП та їхніх родин, а також реалізації права кожного

його члена на управління діяльністю колективного сільсько-

господарського підприємства.

Додержання вимог демократії означає обовязкове вико-

нання принципів та процедурно-процесуальних правил,

спрямованих на організаційно-правове забезпечення гарантій

повного самоврядування, демократії в кожному колективі.

Поняття "колективного самоврядування" і "демократії" за

своїм соціально-управлінським призначенням і змістом, пра-

вовим визначенням і закріпленням та здатністю бути засобом

здійснення аграрної політики держави є тотожними.

3. Сутність колективного самоврядування полягає в таких

її ознаках і складниках:

у вирішенні всіх найважливіших питань діяльності КСГП

безпосередньо його членами незалежно від стану їх праце-

і здатності, віку і статі;

| у виборності виконавчо-розпорядчих і контрольно-реві-

зійних органів, а також окремих посадових осіб КСГП;

і у додержанні вимог гласності при обговоренні та прийнят-

( ті рішень із питань діяльності КСГП;

і у поєднанні колегіальності та єдиноначальності при здій-

сненні своїх функцій органами управління і контролю, де

Розділ XІV

кожний окремий член КСГП зобовязаний підкорятися утво-

реним органам управління і сумлінно дотримуватись вказівок

осіб, яких самі члени КСГП обрали до органів управління;

в обовязковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх

членів конкретного КСГП;

у відповідальності та підзвітності перед членами КСГП ви-

конавчих органів управління і посадових осіб підприємства;

у свободі критики з боку членів КСГП і обовязку керівни-

ків та інших посадових осіб підприємства своєчасно врахову-

вати у своїй роботі критичні зауваження і громадську думку

колективу.

4. Закон "Про колективне сільськогосподарське підприєм-

ство" містить правову форму гарантій самоврядування. Згідно

зі ст. 24 цього Закону демократичне самоврядування на під-

приємстві забезпечується додержанням закріпленої в його

статуті системи організаційно-управлінських і процедурно-

правових норм.

Субєктивні права і юридичні обовязки членів колектив-

ного сільськогосподарського підприємства на участь у само-

врядуванні є єдиним цілим суспільно-соціального і правового

поняття. Точне дотримання в КСГП правомочностей з управ-

ління забезпечується організаційними і правовими гарантія-

ми. Вони такі:

вичерпне визначення повноважень (компетенції) органів

управління і посадових осіб підприємства;

своєчасність скликання і дотримання регламенту роботи

загальних зборів членів КСГП, зборів уповноважених, бри-

гадних зборів, правління і ревізійної комісії підприємства;

дотримання правил голосування - відкритого або таємно-

го - при обранні голови, правління і ревізійної комісії КСГП

та при вирішенні інших найважливіших питань діяльності

підприємства;

право членів КСГП в особі загальних зборів, зборів упов-

новажених, бригадних зборів за наявності належних підстав

достроково відкликати з органів управління і ревізійної комі-

сії або з посади керівника виробничого підрозділу тих осіб,

які не виправдовують довіри членів КСГП і належно не вико-

нують своїх обовязків;

виборність складу виконавчо-розпорядчих органів і реві-

зійної комісії та визначеність строку перебування на певній

Право колективного самоврядування 303

посаді відповідно до Статуту КСГП та інших локально-право-

вих актів;

додержання належного кворуму при проведенні загальних

зборів (2/3 всіх членів КСГП), зборів уповноважених (3/4

уповноважених), бригадних зборів і правління підприємства

- більшість складу бригади і членів правління;

обраними до органів управління і на посади можуть бути

лише члени даного підприємства;

правочинність колегіальних органів самоврядування за на-

явності не менше 2/3 їхнього складу і прийняття ними рішен-

ня більшістю присутніх;

дострокове відкликання виборних посадових осіб у разі,

якщо вони не виправдали довіри членів КСГП;

право припинення або скасування незаконних рішень ор-

ганів упраиління КСГП сільською і районною радами народ-

них депутатів.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про сільськогосподарські

кооперації" вибори голови, членів правління і членів ревізій-

ної комісії (ревізора) кооперативу провадяться шляхом пря

мого таємного голосування,

Важливою гарантією додержання колективної демократії є

керівництво колективним сільськогосподарським підприєм-

ством з боку держави, контроль органів прокуратури за до-

держанням статуту, демократичних основ управління і закон-

ності в кожному підприємстві.

 2. Система органів управління в колективному

сільськогосподарському підприємстві

1. Колективне самоврядування характеризується відповід-

ною системою, основні засади якої визначено ст. 23 Закону

"Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Право колективного самоврядування здійснюється через

систему органів управління. Утворення цих органів визна-

чається особливостями застосування демократичних основ

управління через скликання загальних зборів членів КСГП як

найвищого органу управління, змістом функцій цих органів

(управлінської та контрольно-ревізійної), а також залежно від

потреб здійснювати управління галузями і виробництвом (це-

хом при цеховій організації виробництва, бригадою, фермою,

304 Розділ XІV

підрядно-орендними формуваннями та іншими виробничими

підрозділами). Потреби здійснення самоврядування, яке від-

повідало б вимогам сучасної аграрної політики, зумовлюють

систему (структури) органів управління за вертикальною і го-

ризонтальною ознаками.

Класифікація органів управління проводиться залежно від

їх правового становища та юридичної сили рішень, які вони

можуть приймати. За цісю ознакою органи управління розме-

жовуються на основні, рішення яких відповідно до Статуту

колективного сільськогосподарського підприємства та інших

колективно-правових актів с обовязковими в межах підпри-

ємства, і допоміжні, рішення яких є дорадчими, тобто останні

набувають юридичної сили лише після їх підтвердження або

прийняття рішення основними органами.

До останніх належать: загальні збори членів колективного

сільськогосподарського підприємства, збори уповноважених,

правління, голова правління (підприємства), головні (старші)

спеціалісти, збори виробничого підрозділу, начальники цехів,

бригадир, завідувач ферми та керівники інших виробничих

підрозділів. Дорадчими є такі, зокрема, органи: економічна

рада КСГП, рада найстаріших членів підприємства, рада со-

ціального захисту підприємства, громадський інспектор із

техніки безпеки праці та інші.

2. Загальні збори членів колективного сільськогосподар-

ського підприємства керують усіма справами підприємства і є

його найвищим органом управління. Вони скликаються прав-

лінням, коли в цьому виникає потреба, але не рідше одного

разу на квартал. Правління членів підприємства також зо-

бовязане скликати загальні збори членів КСГП, якщо цього

вимагають не менше 1/3 його членів або ревізійна комісія.

Недодержання цих вимог призводить до заміни загальних

зборів правлінням підприємства і є грубим порушенням ста-

туту і колективної демократії.

Заходи з укрупнення колгоспів і подальший розвиток кол-

госпного виробництва привели до утворення великих госпо-

дарств, які нараховують тисячу і понад членів і розташовані в

декількох населених пунктах. Оскільки в таких господарствах

скликати загальні збори практично неможливо або важко, то

правами найвищого органу управління наділено збори упов-

новажених. Згідно зі Статутом колективного сільськогоспо-

дарського підприємства, де скликання загальних зборів чле-

305

Право колективного самоврядування

нів підприємства має труднощі, для вирішення питань, відне-

сених до компетенції загальних зборів, можуть скликатися

збори уповноважених. Це означає, що в таких підприємствах

найвищим органом управління є збори уповноважених, а не

загальні збори, про що мусить бути зазначено у статуті.

Збори уповноважених є представницьким органом. Упов-

новажені обираються на зборах членів КСГП у бригадах, на

фермах та в інших підрозділах підприємства з числа членів

їхнього трудового колективу на такий строк, який визначають

загальні збори. Норми представництва і порядок обрання

уповноважених визначаються правлінням з урахуванням мак-

|симально можливого залучення членів підприємства до уп-

Г равління його справами. Голова КСГП, члени правління,

члени ревізійної комісії до складу уповноважених входять без

обрання.

З метою залучення загалу членів колективного сільсько-

господарського підприємства до вирішення питань діяльності

підприємства, які мають обговорюватися на зборах уповнова-

жених, вони попередньо заслуховуються на зборах трудового

колективу цехів, бригад, ферм та інших підрозділів. На упов-

новажених покладається обовязок доводити до відома колек-

тиву виробничих підрозділів про рішення, прийняті зборами

уповноважених.

Загальні збори повноважні вирішувати питання, якщо на

них присутні не менше 2/3 всіх членів КСГП. Збори уповно-

важених є правочинними, коли на них присутні не менше 3/4

всіх уповноважених.

Рішення цих органів вважаються прийнятими при біль-

шості голосів. На правління підприємства покладається

обовязок завчасно повідомляти про скликання загальних

зборів членів підприємства або зборів уповноважених не піз-

ніш, як за сім днів до них.

3. Заслуговує на увагу практика КСГП, які, виходячи з

місцевих умов, у своєму статуті передбачили поряд із загаль-

ними зборами, як найвищим органом управління, утворення

зборів уповноважених - додаткового органу управління, про-

міжного між загальними зборами і правлінням підприємства.

Як свідчить досвід, утворення цього органу сприяє дієвішій

реалізації демократичних засад при здійсненні управління ді-

яльністю підприємства. Оскільки загальні збори членів ко-

лективного сільськогосподарського підприємства скликають-

306

Розділ XІV

ся рідко, то розгляд питань на зборах уповноважених біль-

шою мірою забезпечує волевиявлення всіх членів трудового

колективу, ніж при вирішенні цих питань правлінням. Ком-

петенція таких зборів мусить бути чітко визначена Статутом

КСГП.

Загальні збори мають вирішувати основні, визначальні пи-

тання діяльності підприємства. Це, наприклад, прийняття

статуту, вибори правління, голови і ревізійної комісії та річ-

ного виробничо-фінаиоового плану, затвердження річного

звіту і розмірів натуральних та грошових фондів, розукруп-

нення підприємства, перетворення колгоспу на спілку селян,

агрофірму та інше аграрно-виробниче утворення. Решту пи-

тань мають право розглядати і вирішувати збори уповноваже-

них, які при цьому виступають як проміжний орган управлін-

ня між загальними зборами і правлінням.

4. Визначна роль в управлінні діяльністю підприємства на-

лежить правлінню. Останнє - колегіальний виконавчо-роз-

порядчий орган, відповідальний перед найвищим органом -

загальними зборами або зборами уповноважених. Воно здій-

снює повсякденне керівництво всією організаційною, вироб-

ничо-збутовою, договірною, фінансовою, виховною і куль-

турно-побутовою діяльністю підприємства.

Головою правління є голова колективного сільськогоспо-

дарського підприємства. Правління обирається загальними

зборами членів КСГП або ж зборами уповноважених і під-

звітне у своїй виконавчо-розпорядчій діяльності найвищому

органові управління. Воно обирається строком на три роми.

Статут покладає на правління обовязок щорічно звітувати

про свою діяльність перед загальними зборами і зборами

уповноважених. Свої рішення воно приймає на засіданнях,

які скликаються в разі потреби, але не рідше одного разу на

місяць.

Під час прийняття рішень на засіданні мають бути присут-

німи не менше 3/4 членів правління. Його рішення прийма-

ються простою більшістю голосів.

5. Залежно від обсягу виробничо-господарської діяльності,

розташування населених пунктів підприємства та кількості їхніх

членів система органів управління діє за такою структурою.

По вертикалі: \

загальні збори членів КСГП - правління - голова прав-

ління - його заступники і головні (старші) спеціалісти, вони

Право колективного самоврядування 307

ж є керівниками галузей виробництва (цехів) - збори праців-

ників цеху, бригади, ферми та інших підрозділів - бригадир,

завідувач ферми та інших виробничих підрозділів - рада ви-

робничого підрозділу;

збори уповноважених як найвищий орган управління, а

далі за такою ж схемою, як наведено вище;

загальні збори - збори уповноважених - правління - го-

лова правління - його заступники і головні (старші) спеці-

алісти - збори працівників цеху, бригади, ферми та інших

виробничих підрозділів - бригадир, завідувач ферми та ін-

ших виробничих підрозділів - рада виробничого підрозділу.

По горизонталі:

загальні збори - збори уповноважених, правління - реві-

зійна комісія; бригади - ферми - інші виробничі підрозділи

(ібори трудового колективу підрозділів, завідувачі ферм, ке-

рівники виробничих підрозділів, і відповідно ради цих вироб-

ничих підрозділів).

 3. Повноваження найвищого органу управління

колективного сільгосппідприємства

1. Найвищим органом управління колективного сільсько-

господарського підприємства відповідно до ст. 23 Закону

"Про колективне сільськогосподарське підприємство" і Ста-

туту КСГП є загальні збори членів КСГП. Саме вони можуть

розглядати і приймати рішення з найважливіших питань

діяльності підприємства.

З прийняттям цього Закону належить по-новому розмежо-

вувати повноваження найвищого органу управління колек-

тивного сільськогосподарського підприємства в двох його ви-

дах.

По-перше, повноваження, визначені ст. 23 та іншими

статтями цього Закону, які, в свою чергу, закріплюються в

Статуті підприємства. По-друге, повноваження, визначені та

закріплені в статуті як локальному правовому акті КСГП.

Згщно зі ет. 23 загальні збори (збори уповноважених)

мають право:

приймати Статут підприємства, вносити до нього зміни та

доповнення;

вирішувати питання про обрання правління, його голови

та ревізійної комісії підприємства;

308

РозділХіУ

приймати рішення про реорганізацію і ліквідацію підпри-

ємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпора-

ціях, асоціаціях, концернах та інших обєднаннях;

вирішувати інші важливі питання діяльності підприємства.

З прийняттям цього Закону правовою основою Статуту

кожного окремого підприємства є закон, а не підзаконний

акт у вигляді Примірного статуту колгоспу, як це було впро-

довж понад 60 років. Визначена Законом повна самостійність

і відповідна правоздатність колективного сільськогосподар-

ського підприємства гарантує їм право визначати своїм стату-

том необмежену самостійність у визначенні повноважень

свого найвищого органу самоврядування.

Перераховані в статуті питання залежно від предмета регу-

лювання можна розмежувати так: прийняття внутрішньогос-

подарських локальних правових актів, організаційно-правові

питання, врегулювання питань особового складу самовряду-

вання підприємства, розпорядження колективною власністю,

питання внутрішньогосподарських трудових правовідносин,

земельно-правові питання, питання соціально-побутового ха-

рактеру та інші. Необхідно підкреслити, що прийняття рі-

шень із питань, наведених у статуті, належить до виключної

компетенції найвищого органу управління - загальних зборів

членів КСГП. Прийняті з цих питань рішення правління без

затвердження їх загальними зборами або зборами уповнова-

жених (коли вони в цьому підприємстві виконують функцію

найвищого органу управління) є недійсними.

2. До повноважень найвищого органу управління нале-

жить прийняття таких внутрішніх (локальних) правових актів:

Статуту колективного сільськогосподарського підприємства,

Правил внутрішнього розпорядку підприємства. Положення

про оплату праці, Положення про пайовий фонд, Положення

про внутрішньогосподарський розрахунок, Положення про

персональні пенсії та доплати до державної пенсії, договір

про підрядно-орендні відносини, посадові інструкції та ін.

Розвиток виробничо-господарської самостійності та еко-

номічної незалежності підприємств привів до поширення

практики перетворення колгоспів у спілки селян, сільсько-

господарські кооперативи, агрофірми та інші аграрно-вироб-

ничі утворення, викликав розукрупнення і припинення ді-

яльності колгоспів. Вирішення цих питань - безпосередня

компетенція найвищого органу управління.

Право колективного самоврядування 309

Найвищий орган управління вирішує такі організаційно-

правові питання, як: обирає голову правління і ревізійну ко-

місію, розглядає і затверджує плани економічного і соціаль-

ного розвитку підприємства. На звітних зборах розглядає і за-

тверджує річний звіт, встановлює порядок розподілу доходів,

види, розміри та напрями використання фондів і резервів під-

приємства, а також положення про пайовий фонд і розподіл

дивідендів між власниками паїв. До його компетенції віднесе-

но комплектування штатів працівників апарату, визначення

заходів щодо соціального розвитку села, затвердження угод із

соціальних питань та охорони здоровя членів колективного

сільськогосподарського підприємства з участю профспілко-

вих комітетів та правління підприємства.

Важливою правочинністю найвищого органу управління є

комплектування особового складу колективного господар-

ства: прийняття в члени та розгляд заяви про вихід з членів

КСГП, вирішення питання про виключення з даного колек-

тиву.

Найвищий орган управління розглядає пропозиції прав-

ління щодо прийняття рішення про затвердження заступни-

ків голови колективного сільськогосподарського підприєм-

ства, призначення головних спеціалістів і головного бухгалте-

ра підприємства та звільнення їх від займаних посад.

У даному разі привертає увагу своєрідна природа такого

рішення: з одного боку, воно є організаційно-правовим засо-

бом заміщення посади, а з іншого - між працівником і під-

приємством на підставі зазначеного акта управління виника-

ють або припиняються трудові правовідносини.

3. В сучасних умовах особливого значення набули повно-

важення загальних зборів, спрямовані на забезпечення раціо-

нального використання земельних угідь підприємства, додер-

жання вимог природоохоронного законодавства. Такими ж

важливими є повноваження найвищого органу управління

щодо створення підсобних промислових виробництв і про-

мислів, участі КСГП в агропромислових обєднаннях.

Закон України "Про колективне сільськогосподарське

підприємство" надає КСГП право на добровільних засадах

обєднуватися в спілки (обєднання), бути засновниками ак-

ціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (ст. 1).

Це питання вирішується загальними зборами членів підпри-

ємства. Таке ж право надано загальним зборам членів сіль-

310

Розділ XІV

ськогосподарського кооперативу. Відповідно до ст. 14 Закону

"Про сільськогосподарську кооперацію" загальні збори вирі-

шують питання про входження кооперативу до обєднання

кооперативів, створення підприємств різних типів.

4. Підприємство в своєму статуті передбачає правила про

вирішення майнових, трудових, земельних та інших супере-

чок, що можуть виникнути в процесі внутрішньо-господар-

ської діяльності. Зокрема, йдеться про вирішення спорів що-

до підрядних і орендних колективів, а також членів підприєм-

ства стосовно трудових правовідносин із правлінням. Такими

і суперечки щодо розміру орендної плати, цін, згідно з якими

повинні вестись розрахунки за сільськогосподарську продук-

цію, вироблену підрядно-орендним підрозділом підприєм-

ства, про розміри оплати праці членів КСГП тощо.

5. Найвищий орган управління повноважний вирішувати

й інші питання діяльності підприємства. Зокрема, приймати

рішення про встановлення порядку та умови заохочення пра-

цівників за досягнення високих показників у виробництві;

розробляти і впроваджувати раціоналізаторські пропозиції;

встановлювати персональні пенсії окремим членам колектив-

ного сільськогосподарського підприємства за їхні заслуги та

багаторічну сумлінну роботу в громадському виробництві;

приймати постанову про доплати до пенсії за рахунок КСГП;

розробляти заходи зміцнення дисципліни праці; надавати до-

помогу в будівництві житлового будинку; направляти на нав-

чання за рахунок підприємства; розглядати заяви і скарги

членів колективного сільськогосподарського підприємства;

сприяти розвиткові виробничо-господарської діяльності

орендарів, селян-фермерів та інші.

6. Умовою суворого додержання вимог колективної де-

мократії є чітке розмежування повноважень між загальними

зборами членів КСГП і зборами уповноважених.

 4. Повноваження правління колективного

сільськогосподарського підприємства

1. У своїй повсякденній роботі правління, як виконавчо-

розпорядчий орган управління колективного сільськогоспо-

дарського підприємства, постійно спирається на громадський

актив, раціонально використовує знання і досвід спеціалістів

Право колективного самоврядування

сільського господарства, розвиває і підтримує творчу ініціа-

тиву членів КСГП з удосконалення організації громадського

виробництва і підвищення продуктивності праці, виявляє по-

стійну турботу про поліпшення умов праці і побуту трудівни-

ків; уважно ставиться до пропозицій та прохань своїх членів.

2. Правління організовує виконання планів виробництва і

договорів на продаж сільськогосподарської продукції, забез-

печує ефективне використання землі, трудових, матеріальних

і фінансових ресурсів, дотримання прав та інтересів членів

КСГП, працівників, які уклали з ними трудовий договір, ви-

рішує питання про встановлення цін на вироблену продук-

цію. Закріплені в статуті повноваження визначають основи

управлінської діяльності правління.

З метою успішного виконання цих повноважень правлін-

ня зобовязане забезпечити повну господарську самостійність

і додержання правових актів, які мають регулювати діяльність

підприємства.

Правління колективного сільськогосподарського підпри-

ємства:

залучає актив трудового колективу для участі в розроблен-

ні проектів планів економічного і соціального розвитку під-

приємства, положення про оплату праці та інших локальних

правових актів і вносить їх на розгляд і затвердження найви-

щого органу управління;

готує і скликає загальні збори членів КСГП, збори упов-

новажених, проводить засідання, звітує про свою діяльність

протягом кожного господарського року, а також наприкінці

його;

організовує впровадження комплексної механізації вироб-

ничих процесів, внутрішньогосподарського розрахунку, до-

сягнень науки і передового досвіду в громадське господарство

свого підприємства, забезпечує високопродуктивну і технічно

грамотну експлуатацію і зберігання тракторів, комбайнів,

сільськогосподарських машин, автомобілів, робочої худоби;

організовує працю членів КСГП і спеціалістів, належний

облік виконаної роботи і вживає всіх передбачених законом

заходів для зміцнення трудової дисципліни, в тому числі й

правомірне притягнення до дисциплінарної та матеріальної

відповідальності;

312

"(..(В>Пї;-

Розділ XІV

організовує облік виробленої в КСГП продукції, її госпо-

дарського використання і забезпечує належну охорону колек-

тивної власності, майнових та інших громадських інтересів

підприємства;

відповідно до статутної правоздатності, плану економічно-

го і соціального розвитку КСГП і чинного законодавства від

мені підприємства укладає договори оптимального відобра-

ження в умовах договору економічних інтересів господарства

і забезпечує їх належне виконання та обовязкове застосу-

вання майнових санкцій в разі порушення договірних зо-

бовязань;

розглядає акти ревізій, проведених ревізійною комісією

підприємства, і вживає необхідних заходів до усунення вияв-

лених вад у діяльності виробничих підрозділів КСГП;

організовує юридичне обслуговування господарства;

вживає необхідних заходів для підвищення трудової квалі-

фікації спеціалістів, механізаторів та інших виробничників,

охорони здоровя, культурно-побутових умов життя, техніки

безпеки праці та виробничої санітарії, своєчасного пенсійно-

го забезпечення і соціального страхування та інших потреб

членів КСГП.

3. Наведені повноваження правління зумовлено багато-

гранною діяльністю підприємства. Водночас у статуті визна-

чено повноваження з конкретних питань, зокрема: правління

розглядає заяви громадян про прийняття до колективного

сільськогосподарського підприємства і виходу з нього й готує

щодо цього документацію до подання найвищому органові

управління. На правління покладається обовязок визначати

розмір дійсної шкоди, заподіяної громадському майну чи ін-

тересам господарства неправомірними діями членів КСГП, а

в разі виникнення спору воно предявляє позов до суду; прав-

лінням затверджуються або ж переглядаються норми виробіт-

ку і розцінки на сільськогосподарські та інші роботи.

Згідно зі статутом правлінню надаються повноваження ук-

ладати договори про колективний, бригадний, сімейний, ін-

дивідуальний орендний підряд. Воно зобовязане забезпечити

дотримання цих договорів як підприємством, так і підрядни-

ками-орендарями.

Право колективного самоврядування 313

 5. Повноваження голови, спеціалістів

та інших керівників колективного

сільськогосподарського підприємства

1. Голова колективного сільськогосподарського підприєм-

ства здійснює повсякденне керівництво діяльністю підприєм-

ства, забезпечує своєчасне проведення загальних зборів, засі-

дань правління та виконання їх рішень, несе відповідальність

перед членами КСГП за результати роботи господарства,

представляє підприємство у ділових відносинах із державни-

ми органами, підприємствами, організаціями, установами,

укладає договори, вчиняє інші дії. Він є законним представ-

ником КСГП як юридичної особи.

Як голова колективного сільськогосподарського підпри-

ємства він - головна посадова особа підприємства і єдинона-

чальник, а тому його розпорядження і вказівки обовязкові

для всіх членів і посадових осіб КСГП. Юридичну основу

повноважень голови становлять Закон "Про колективне

сільськогосподарське підприємство", Статут конкретного

підприємства і відповідна частина Примірного положення

про основні функції керівних працівників і спеціалістів кол-

госпу, схваленого ще Радою колгоспів УРСР від 20 грудня

1971 р. і рекомендованого колгоспам республіки для впрова-

дження.

Здійснюючи політичні, соціально-економічні та держав-

но-правові реформи, прагнучи до національного суверенітету

і економічної самостійності України, члени підприємства

ставлять особливі вимоги до добору кандидатур на посаду го-

лови колективного сільськогосподарського підприємства. Та-

кі працівники повинні характеризуватися високою політич-

ною свідомістю, освіченістю, принциповістю, бути вмілими

організаторами, носіями культури і моралі, пройматися по-

чуттям громадського обовязку.

На посаду голови КСГП обирають спеціаліста з вищою

або, як виняток, середньою спеціальною освітою (агроном,

зоотехнік, економіст тощо), який має достатній практичний

досвід роботи і організаторські здібності.

Основним його завданням є: забезпечення економічного і

соціального розвитку підприємства, його економічної само-

стійності та незалежності через інтенсифікацію сільськогос-

подарського виробництва і вдосконалення товарно-грошо-

314

вих, ринкових, договірно-господарських вцщосин, впрова-

дження справжнього самоврядування, демократії та гласнос-

ті, задоволення матеріальних, соціально-побутових і культур-

них потреб членів КСГП та їхніх родин, забезпечення право-

вої охорони матеріальних і духовних інтересів працівників,

здійснення тих цілей і завдань, які визначені Законом і ста-

тутом.

Розпорядження і вказівки голови в усній або письмовій

формі в межах його компетенції, відповідно до статуту і зако-

нодавства, обовязкові для всіх членів КСГП, працівників, які

залучаються до участі в громадському господарюванні за тру-

довим договором.

Він звільняється з посади тільки за рішенням загальних

зборів або зборів уповноважених, коли вони мають право

найвищого органу управління, таємним або відкритим голо-

суванням.

-У реалізації цих завдань належну участь повинні брати і

допомагати голові правління його заступники.

Зазначені питання Законом України "Про сільськогоспо-

дарську кооперацію" віднесено до повноважень голови

сільськогосподарського кооперативу. На відміну від КСГП у

сільськогосподарському кооперативі допускається залучення

до керівної роботи виконавчого директора. Відповідно до

ст. 17 вищезазначеного закону правління кооперативу може

мати виконавчого директора для оперативного управління ді-

яльністю кооперативу. Він не може бути членом кооперативу.

Свої обовязки виконавчий директор виконує відповідно за

контрактом. Цей акт породжує трудові правовідносини між

ВСГК і цією посадовою особою. Він несе відповідальність пе-

ред кооперативом.

2. Повноваження головного бухгалтера підприємства ви-

значаються нормами Положення про організацію бухгалтер-

ського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р.

Головний бухгалтер підприємства організує і несе відпові-

дальність за стан і достовірність обліку та звітності в КСГП.

Він здійснює повсякденний контроль за правильним витра-

чанням коштів і матеріальних цінностей, активно сприяє

впровадженню госпрозрахунку і самофінансування, вживає

заходів до запобігання безгосподарності та марнотратству.

Право колективного самоврядування 315

Він призначається на посаду з числа членів КСГП або

приймається на роботу за трудовим договором (контрактом),

> звільняється на підставі рішення загальних зборів (зборів

уповноважених) за пропозицією правління підприємства. У

процесі виконання своїх обовязків підпорядковується безпо-

середньо голові підприємства, а щодо питань організації по-

рядку і методики ведення бухгалтерського обліку, контролю і

складання звітності - податковій інспекції району та голов-

! кому бухгалтерові районного управління сільським господар-

ством. Головний бухгалтер разом із головою правління підпи-

сує річний звіт підприємства і документи з надходження і ви-

трачання коштів та матеріальних цінностей.

3. Проблеми зростання виробництва сільськогосподар-

ської продукції, впровадження ринково-економічних відно-

син та іадонолення потреб громадян у продуктах харчування

висувають значні вимоги до спеціалістів сільського господар-

ства, які працюють в КСГП, потребуючи вдосконалення їх

правового статусу. Згідно зі статутом заступники голови і го-

ловні спеціалісти підприємства несуть відповідальність за

| стан керованої ними галузі або ділянки роботи. Останнім під-

| леглі галузеві спеціалісти і керівники виробничих підрозділів

підприємства, їхні вказівки з відповідних питань обовязкові

для членів КСГП і осіб, які працюють на підприємстві за тру-

довим договором. Невиконання розпоряджень і вказівок го-

ловних спеціалістів розглядається як порушення трудової

| дисципліни. У великих господарствах правами головного спе-

| ціаліста наділяється головний юрисконсульт підприємства.

4. Галузевими спеціалістами є економіст із нормування,

організації та оплати праці, інженер (технік)-нормувальник,

агроном-насіннєвод, агроном-плодоовочівник, зоотехнік із

племсправи, інженер (технік) із техніки безпеки праці, інже-

нер (технік)-елекгрик та інші. На цю посаду призначаються

і спеціалісти з вищою або середньою спеціальною освітою.

| Призначення на посаду або звільнення з неї відбувається за

рішенням правління та за згодою головного спеціаліста.

Правове становище спеціалістів сільського господарства

регламентоване правилами, викладеними в Положенні про

спеціаліста сільського господарства.

і До названих спеціалістів висуваються наступні вимоги: бу-

ти достатньо підготовленими для вирішення спеціальних пи-

тань, які випливають з особливостей сільськогосподарського

316

Розділ XІV

виробництва; бути активними, енергійними і цілеспрямова-

ними провідниками в життя завдань з інтенсифікації вироб-

ництва сільськогосподарської продукції, впровадження рин-

кової економіки, забезпечення соціального розвитку села; бу-

ти вмілими організаторами і компетентними кваліфіковани-

ми порадниками керівників підприємства тощо.

Щодо особливостей галузей сільськогосподарського ви-

робництва визначається коло прав і посадові обовязки спе-

ціалістів.

5. Вони мають право:

використовувати відповідно до чинного законодавства ма-

теріальні, трудові та фошові ресурси для вирішення питань

організації та управління галуззю, визначати технологію ви-

робництва і вносити до неї зміни з урахуванням конкретних

умов;

вносити пропозиції щодо добору, розстановки і звільнен-

ня працівників, розподілу їх посадових обовязків, вдоскона-

лення форм і методів економічної роботи, організації та оп-

лати праці, норм виробітку, преміювання та інших видів ма-

теріального і морального заохочення;

не допускати до роботи осіб, які не мають відповідної ква-

ліфікації, а також не допускати використання машин і облад-

нання, які не відповідають технічним і технологічним вимо-

гам, правилам техніки безпеки і протипожежної охорони,

вживати заходів до порушників трудової та виробничої дис-

ципліни в порядку, передбаченому законодавством;

не приймати недоброякісно виконаної роботи і вимагати її

перероблення, перевіряти додержання агротехнічних, зоове-

теринарних і технологічних правил, зупиняти виконання ро-

боти у разі порушення цих правил;

контролювати виконання чинних положень раціонального

використання, обліку і фінансування виробництва, додер-

жання режиму економії, бережливості у використанні трудо-

вих ресурсів, матеріальних засобів і коштів, забезпечення збе-

рігання колективного майна, активно сприяти підвищенню

ефективності ринкових економічних відносин через додер-

жання договірної дисципліни, вживати заходів щодо юридич-

ної охорони інтересів підприємства.

6. Чинними нормативно-правовими актами визначається

компетенція спеціалістів матеріально-побутового характеру.

Зокрема, їх наділено правами:

аво колективного самоврядування 317

на забезпечення необхідним транспортом для службових

Поїздок;

на пільгове забезпечення житлом у будинках, які належать

Підприємствам;

на забезпечення (придбання) в господарстві (за встановле-

ними цінами) продуктами харчування, які виробляються під-

приємством, а також кормами для худоби, що належать їм за

правом приватної власності.

Наведені та інші права спеціалістів поширюються і на тих

із них, які стали пенсіонерами.

7. Посадовими особами колективного сільськогосподар-

ського підприємства є заступники голови, завідувачі діль-

ниць, керівники цехів, бригадири, завідувачі ферм, майсте-

рень і підсобних виробництв та керівники інших виробничих

підрозділів і культурно-побутових закладів. Ці посади є ви-

борними - названі керівники обираються на зборах праців-

ників виробничого підрозділу, рішення яких затверджується

правлінням. При заміщенні посади надаються переваги осо-

бам із спеціальною освітою і значним досвідом юридичної ді-

яльності.

Розпорядження керівника виробничого підрозділу є

обовязковими для всіх працівників, які трудяться в даному

підрозділі. У своїй керівній діяльності він звітує правлінню і

голові КСГП, у спеціальних питаннях виконує вказівки голов-

ного (старшого) спеціаліста відповідної галузі виробництва.

 6. Повноваження зборів працівників

виробничого підрозділу та його ради

1. Впровадження в управлінській діяльності підприємства

справжнього самоврядування, демократії, гласності, активної

участі працівників у розвязанні всіх питань внутрішньоко-

лективного життя забезпечується згідно зі статутом залучен-

ням до самоврядування трудових колективів у бригадах, фер-

мах, підрядно-орендних та інших виробничс-господарських

підрозділах. Організаційно-управлінською формою такого за-

лучення працівників є збори трудового колективу кожного

виробничого підрозділу і його рада.

Збори працівників бригади, ферми, іншого підрозділу

скликаються за необхідністю, але не рідше одного разу на

квартал радою бригади, або за вимогою не менше 1/3 загаль-

318 Розділ XІV

ної чисельності колективу, або з ініціативи правління чи його

голови.

2. До повноважень даних зборів належать:

обрання бригадира (керівника підрозділу) на розсуд пра-

цівників відкритим або таємним голосуванням із числа членів

колективного сільськогосподарського підприємства строком

на три роки з наступним затвердженням правління;

розгляд пропозицій щодо госпрозрахункових завдань щд-

розділу, накреслення заходів щодо їх виконання;

розгляд пропозицій ревізійної комісії щодо перевірок і ре-

візій, питання збереження колективної власності, підрядно-

орендних відносин, інтенсивних технологій, поліпшення ста-

ну охорони праці і техніки безпеки, інші питання життя і ді-

яльності бригади, ферми;

заслуховування звітів ради, керівника, спеціалістів та ін-

ших членів бригади, внесення до правління або загальних

зборів членів КСГП (зборів уповноважених) пропозицій про

заохочення членів колективу, які сумлінно працюють, про

притягнення порушників дисципліни до відповідальності;

внесення правлінню пропозицій про накладення стягнен-

ня на бригадира (керівника підрозділу) або про звільнення із

займаної посади, якщо він не виправдав довіри колективу.

Рішення зборів бригади є дійсним, тобто має силу управ-

лінського акта в разі, коли на них є присутніми та беруть

участь у голосуванні не менше як 2/3 працівників підрозділу.

Воно приймається більшістю голосів.

3. Статут передбачає практику створення поряд зі зборами

працівників бригади ради трудового колективу виробничого

підрозділу підприємства. Згідно зі статутом збори колективу

бригади обирають раду виробничого підрозділу на строк,

який визначається зборами і закріплений у Положенні про

раду.

Радою колгоспів Української РСР прийнято Примірне по-

ложення про ради виробничих бригад (підрозділів) колгоспів.

Саме цим рекомендаційним актом визначається порядок їх

утворення, права та обовязки. Рада і голова ради обираються

відкритим голосуванням за участю не менше 2/3 членів бри-

гади (підрозділу) більшістю голосів на строїв що визначається

зборами.

4. Рада бригади, ферми, іншого підрозділу є колегіальним

виборним органом самоврядування в колективному сільеько-

Право колективного самоврядування 319

господарському підприємстві, її права та обовязки закріпле-

но в Положенні про неї, яке набирає сили локального акта з

моменту його затвердження правлінням.

Компетенцію ради становлять такі питання:

планування своєї роботи, скликання зборів трудового ко-

лективу бригади;

заслуховування інформації бригадира, завідувача ферми,

галузевих спеціалістів про стан господарювання, а також зві-

ти окремих працівників про виконання трудових обовязків

та інші питання, віднесені до повноважень цих зборів.

Засідання ради бригади скликаються в разі потреби. Її рі-

шення приймається більшістю голосів.

Роботою ради керує бригадир (керівник підрозділу). На

нього покладається обовязок організувати виконання рішень

1 пропозицій, прийнятих радою, доповідати про їх виконання

на чергових засіданнях і звітувати про її роботу на зборах тру-

дового колективу бригади, ферми та іншого виробничого під-

розділу підприємства.

 7. Ревізійна комісія колективного

сільськогосподарського підприємства

та її повноваження

1. Контроль за всією виконавчо-розпорядчою діяльністю

органів управління і посадових осіб підприємства, насампе-

ред, покликані здійснювати самі члени КСГП. Як колектив-

ний спеціальний контрольний орган ревізійна комісія у пов-

ному її складі і очолювана головою здійснює контрольно-ре-

візійні функції. Дані функції є найпершою умовою організації

виробничо-господарської діяльності та управління нею на

підприємстві. У своїй роботі вона підзвітна лише тому орга-

нові, який її створив, - загальним зборам або зборам упов-

новажених.

Ревізійна комісія - орган для здійснення контролю за гос-

подарською і фінансовою діяльністю правління та посадових

осіб підприємства, її правове становище визначається стату-

том і спеціальним Положенням про ревізійну комісію КСГП,

яке приймається відповідно до Примірного положення про

ревізійну комісію.

320 Розділ XІV

2. Комісія обирається найвищим органом управління від-

критим або таємним голосуванням строком на три роки. Її

очолює голова, який обирається зі складу комісії. Число чле-

нів ревізійної комісії визначається під час виборів. До її скла-

ду можуть бути обрані лише члени даного КСГП.

3. Ревізійна комісія здійснює контроль: за додержанням

Статуту колективного сільськогосподарського підприємства,

Правил внутрішнього розпорядку, Положення про оплату

праці, Положення про пайовий фонд і розподіл дивідендів,

про внутрішньогосподарський розрахунок; за збереженням

сільськогосподарської продукції, насіння, фуражу, матеріаль-

но-технічних засобів, робочої та продуктивної худоби, будин-

ків, споруд та іншого майна, законністю договорів і господар-

ських операцій, витрачанням коштів і матеріальних ціннос-

тей, правильністю обліку, звітності й розрахунків із членами

колективного підприємства; за своєчасним розглядом скарг і

заяв працівників.

На ревізійну комісію покладається обовязок проводити

ревізії фінансово-кредитної діяльності підприємства, періо-

дично перевіряти господарську діяльність бригад, ферм, під-

рядно-орендних та інших виробничих підрозділів і робити

висновки з річного звіту КСГП. Акти комісії підлягають за-

твердженню загальними зборами або зборами уповноваже-

них.

Свою контрольно-ревізійну діяльність комісія проводить у

двох напрямах: по-перше, ревізує господарсько-фінансову ді-

яльність підприємства в цілому і, по-друге, перевіряє госпо-

дарську діяльність його виробничих підрозділів. Вона не мо-

же втручатись у виконавчо-розпорядчу, оперативну діяльність

правління і брати участь в оформленні документів на списан-

ня матеріальних цінностей і коштів підприємства.

4. За ревізії господарсько-фінансової діяльності підприєм-

ства перевіряється виконання договорів контрактації; при

цьому звертається особлива увага на ціни, стан взаєморозра-

хунків, додержання договірної дисципліни, зобовязань із

прибуткового податку і страхування колективного майна.

Перевірці підлягає додержання порядку зберігання грошей

у касі, правила їх обліку, витрачання; операцій поточного со-

ціального рахунку з капітальних вкладень та інших рахунків в

установі банку; своєчасне і повне оприбуткування грошових

надходжень, документів та бланків суворої звітності; повнота

Право колективного самоврядування 321

і правильність оформлення касових і банківських операцій

первинними документами та відображення їх в обліку і

звітності.

Ревізійна комісія здійснює контроль за своєчасним вико-

ристанням за призначенням як власних коштів, так і креди-

тів, за своєчасним стягненням дебіторської заборгованості та

оплатою кредиторської заборгованості.

5. На неї покладаються обовязки систематично і грунтов-

но перевіряти господарську діяльність бригад, ферм, підсоб-

них підприємств, майстерень та інших виробничих підрозді-

іі і в підприємства, в тому числі здійснювати контроль за якіс-

но проведення інвентаризації громадського майна; комісія

пгревіряє правильність оприбуткування, зберігання і витра-

чання зерна, всіх видів кормів, картоплі, овочів, фруктів та

іншої продукції, органічних та мінеральних добрив, пально-

мастильних матеріалів, запасних частин, будівельних матеріа-

лі>, дрібного інвентарю; вона контролює стан обліку пого-

ні і>я громадської худоби і продуктів тваринництва (надоїв

молока, приросту живої ваги і приплоду худоби, одержання

ж ць і вовни тощо).

У роботі комісії на особливу увагу заслуговує перевірка

< і: і ну, порядку зберігання та експлуатації техніки, машинно-

11 <акторного парку в підприємстві, а також виявлення причин

і и задовільного використання техніки і наявності невстанов-

п і кого обладнання. Вона контролює якість робіт і виробленої

< і иьськогосподарської продукції відповідно до встановлених

нимог і стандартів, виявляє факти виробництва нестандартної

продукції та винних у цьому посадових осіб, звертає увагу на

відповідність якості продукції екологічним вимогам, спрямо-

ваним на охорону здоровя споживачів.

6. За сучасних умов важливими є повноваження комісії

перевіряти: правильність дотримання норм виробітку і розці-

нок, своєчасність і правильність нарахувань і розрахунків з

оплати праці з членами КСГП за підсумкові результати, за-

конність трудових договорів із працівниками колективного

сільськогосподарського підприємства, обгрунтованість відра-

хувань коштів на поповнення громадських фондів підприєм-

ства, витрат на виробництво продукції та її рентабельність.

Комісія має також належним чином перевіряти правильність

і своєчасність взаєморозрахунків із державними, кооператив-

ними, міжгосподарськими та іншими організаціями, дотри-

11 В. Янчук

322

. .і.

Розділ XІV

мання договірних зобовязань між підприємством і підрядно-

орендними формуваннями, недопустимість обрахувань пра-

цівників при підведенні підсумків їхньої виробничо-госпо-

дарської діяльності.

На неї покладається обовязок систематично контролюва-

ти виконання рішень загальних зборів членів КСГП (зборів

уповноважених), перевіряти стан ведення справ у правлінні

та його виробничих підрозділах, правильність оформлення

трудових книжок працівників, листків непрацездатності та

пенсійних справ.

Своєчасним і дійовим повинен бути контроль за розгля-

дом правлінням і посадовими особами колективного госпо-

дарства скарг, заяв і пропозицій працівників.

Підсумки перевірок та інших контрольних дій ревізійна

комісія оформляє спеціальним актом, знайомить із ним чле-

нів правління та осіб, робота яких перевірялась, і доповідає

загальним зборам або ж зборам уповноважених, котрі прий-

мають рішення про затвердження цього акта.

7. При встановленні фактів розкрадань, розтрат, нестач та

інших зловживань комісія (через правління КСГП) вживає

заходів до стягнення заподіяної шкоди і притягнення винних

до відповідальності, а в необхідних випадках повідомляє про

правопорушення правоохоронним органам.

Голові та членам ревізійної комісії забороняється брати

участь у складанні документів про списання нестач грошей,

інвентарю, продуктів і матеріалів, а також майнової шкоди,

заподіяної внаслідок нестачі, псування майна і сільськогоспо-

дарської продукції, розбазарювання, марнотратства, розтрат і

розкрадань. Голова і члени комісії несуть відповідальність за

навмисне приховування фактів зловживань з боку посадових

осіб підприємства.

 8. Представницькі органи колективних

сільськогосподарських підприємств

1. Колективно-кооперативна природа і сутність КСГП, їх-

ня виробничо-господарська самостійність і право юридичної

особи, наділення кожного з підприємств правами субєкта

права колективної власності та субєкта права колективного

самоврядування становлять загалом основу для створення

ними власних представницьких органів.

Право колективного самоврядування 323

Представницьких органів колективних сільськогосподар-

ських підприємств, які могли б зацікавлено представляти ін-

тереси підприємств, захищати їхні права, охороняти права

членів КСГП, раніше фактично не було.

2. В умовах розширення виробничо-господарської само-

стійності колективних сільськогосподарських підприємств,

спілок селян, агрофірм, сільськогосподарських кооперативів,

асоціацій та формування ринкових економічних відносин

зростає необхідність не залишити діяльність аграрних підпри-

ємств без уваги. Назрілим є завдання утворити нову форму

організаційно-управлінського обєднання їхніх виробничо-

підприємницьких можливостей, забезпечити керівництво

їхньою діяльністю, особливо у сфері позагосподарських еко-

номічних відносин. Це керівництво повинно проводитись на

достатньо відпонідальному професійному рівні з участю пред-

ставників КСГП усіх видів. Виходячи з наведеного, ст. 25 За-

кону "Про колективне сільськогосподарське підприємство"

містить спеціальні норми щодо створення представницьких

органів колективних сільськогосподарських підприємств Ук-

раїни. Цією правовою нормою передбачено, що для організа-

ційно-правового забезпечення економічною самостійністю

підприємства та охорони його прав, узагальнення досвіду ро-

боти та представлення інтересів підприємств у відносинах з

органами влади і управління можуть створюватись їхні пред-

ставницькі органи. Як бачимо, в Законі не наведено, якими

ці представницькі органи повинні бути. Так само не зазначе-

но, який орган повинен визначити систему представницьких

органів колективних сільськогосподарських підприємств.

3. Положенням про представницькі органи колективних

сільськогосподарських підприємств передбачено, що такими

органами є районні, обласні ради колективних сільськогоспо-

дарських підприємств і Всеукраїнська рада колективних сіль-

ськогосподарських підприємств, які мають відповідний міс-

цевий і всеукраїнський статус.

Кожне окреме сільськогосподарське підприємство як

юридична особа передає цим органам функції організаційно-

правового забезпечення економічної самостійності, охорони

прав, узагальнення досвіду роботи та можливість представ-

лення його інтересів у відносинах з органами державної вла-

ди, державного управління тощо.

її

324 Розділ XІV

Згідно з Положенням до компетенції представницьких ор-

ганів віднесено такі питання:

представляти і захищати законні інтереси підприємств у

державних органах і громадських організаціях;

здійснювати контроль за діяльністю створених ними між-

господарських формувань;

вирішувати майнові питання при їх реорганізації чи лікві-

дації, набувати майнові та немайнові права;

брати участь у політичній діяльності, проводити масові за-

ходи (збори, мітинги, демонстрації);

вносити пропозиції до органів ради і управління та інші

правомочності відповідно до своїх статутів.

Правове становище представницького органу визначаєть-

ся його статутом, у якому передбачається вмістити:

а) статус і юридичну адресу;

б) мету і завдання;

в) порядок утворення і діяльності статутних органів;

г) джерела надходження і порядок використання коштів та

іншого майна представницького органу, порядок звітності й

контролю, здійснення господарської та комерційної діяль-

ності, необхідної для виконання статутних завдань;

д) порядок внесення змін і доповнень до статуту;

в) порядок припинення діяльності представницького орга-

ну і вирішення майнових питань, повязаних із його лікві-

дацією.

Статутом можуть бути передбачені інші положення, які не

повинні суперечити чинному законодавству.

Представницькі органи створюються на добровільних за-

садах за територіальним принципом.

4. Положенням визначається порядок створення районних

і обласних представницьких органів КСГП. При них функціо-

нує виконавчий апарат, який діє на підставі відповідного по-

ложення, затвердженого постановою обласної або районної

ради. На його працівників поширюється законодавство Ук-

раїни про працю, соціальний захист і соціальне страхування.

5. Представницькі органи колективних сільськогосподар-

ських підприємств реєструються місцевими органами держав-

ної виконавчої влади у порядку, встановленому для "їх реєст-

рації. Після реєстрації представницькі органи набувають пра-

вового становища юридичної особи.

Право колективного самоврядування 325

Закон "Про підприємства в Україні" містить правові нор-

ми про порядок їх створення. Виходячи з них, статут визна-

чає порядок обрання Всеукраїнської ради колективних

сільськогосподарських підприємств Всеукраїнською конфе-

ренцією представників підприємств таємним або відкритим

голосуванням делегатами, яких обирають ради Автономної

Республіки Крим та областей, у рівній кількості та відповідно

до встановленої квоти. Рада визначає також чисельність і

обирає відкритим або таємним голосуванням зі свого складу

президію ради, її голову, який є водночас головою ради, за-

ступників голови та затверджує відповідального секретаря.

6. Положення про представницькі органи КСГП є осно-

вою правових актів, які визначають повноваження цих орга-

нів. Всеукраїнська рада колективних сільськогосподарських

підприємств 16 фудня 1992 р. прийняла Статут Всеукраїн-

ської ради колективних сільськогосподарських підприємств.

Цим правовим актом визначено її правове становище і пов-

новаження. Названа рада є представницьким органом КСГП

і правонаступницею Ради колгоспів України. Свою діяльність

та повноваження вона здійснює відповідно до Конституції

України, Закону "Про колективне сільськогосподарське під-

приємство", Положення про представницькі органи та іншо-

го чинного законодавства України. Відповідно до свого стату-

ту рада користується правами юридичної особи.

Статутом визначено мету, завдання, права цього представ-

ницького органу. Рада створюється для організаційно-право-

вого забезпечення економічної самостійності колективних

сільськогосподарських підприємств, охорони їхніх прав, уза-

гальнення досвіду роботи та представлення інтересів підпри-

ємств у відносинах з органами державної влади та державного

управління.

Основними завданнями ради є:

захист законних прав та інтересів підприємств, надання їм

організаційної та юридичної допомоги;

представлення інтересів підприємств у Верховній Раді Ук-

раїни, .Кабінеті Міністрів України, міністерствах, відомствах

України при розгляді питань і проектів нормативних актів,

які стосуються діяльності підприємств, укладання з Урядом

генеральних договорів про взаємні зобовязання;

Розділ XІV

внесення до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів

України пропозицій щодо подальшого розвитку сільськогос-

подарського виробництва, поліпшення умов праці та життя

трудових колективів підприємств, участь у розробленні орієн-

товних економічно обгрунтованих закупівельних цін на

сільськогосподарську продукцію, вжиття заходів щодо поліп-

шення матеріально-технічного постачання тощо.

7. Статут визначає цивільно-правову правосубєктність ра-

ди, як-от: можливість виступати учасником цивільно-право-

вих відносин, набувати майнових і немайнових прав, пред-

ставляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси

підприємств у державних органах і громадських організаціях.

Всеукраїнська рада колективних сільськогосподарських

підприємств є субєктом права власності. Зокрема, вона має у

власності кошти, в тому числі валютні, та інше майно, необ-

хідне для здійснення її статутної діяльності. Раді як представ-

ницькому органові, за правом власності належать також кош-

ти й інше майно, передане їй підприємствами або державою.

Розділ XV

УПРАВЛіННЯ ДЕРЖАВНИМ

СіЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПіДПРИЄМСТВОМ

 1. Характеристика управління державним

сільськогосподарським підприємством

1. У загальному плані соціальне управління розглядається

як діяльність держави, її органів, недержавних субєктів уп-

равлінської діяльності, що спрямована на організацію соці-

альних і виробничих процесів, виконання завдань і функцій

обєкта управління. За допомогою управління забепечується

узгодженість між індивідуальними діями, роботами; цілеспря-

мований вплив на осіб, котрі ці дії, роботи виконують.

Управління сільським господарством і державними сільсь-

когосподарськими підприємствами, здебільшого радгоспами,

належить до одного з видів соціального управління. Йому

притаманні більшість тих же принципів, що й управлінню ін-

шими субєктами господарювання. Це пояснюється тим, що

технологія сільськогосподарського виробництва (тварин-

ництва і рослинництва), яка стосується технічного аспекту

організації, за своїм змістом є незалежною від форм власності

та обумовлених ними форм господарювання.

Сільськогосподарська діяльність, як обєкт управління в

сільськогосподарському підприємстві (державному чи колек-

тивному), кооперативі, в підсобному господарстві промисло-

вого підприємства, в селянському (фермерському) господар-

стві, неодмінно повязана з використанням землі як засобу

виробництва, його сезонністю, кліматичними факторами то-

що. В кожному з цих субєктів господарювання потрібно: до-

тримуватись викликаних кліматичними умовами строків по-

сівів, догляду за ними і збиранням врожаю, забезпеченням

чергування сівозмін, правил підвищення родючості грунтів і

боротьби зі шкідниками; добором сортів насіння і посадково-

го матеріалу, дотриманням правил селекції, а також правил

ведення тваринництва і племінної справи та вимог ветери-

нарної медицини.

328 Розділ XV

Дотримування суто сільськогосподарських правил має по-

єднуватись із вжиттям заходів щодо зберігання і реалізації

сільськогосподарської продукції, закупівлі сільськогосподар-

ської техніки, устаткування і, нарешті, з отриманням прибут-

ку як узагальнюючою ознакою господарської діяльності.

Отже, обєктом управління в сільськогосподарському під-

приємстві, незалежно від форми власності, є сільськогоспо-

дарська діяльність, то здійснюється переважно селянами,

працівниками, які безпосередньо займаються сільським гос-

подарством. До нього належать: земля, на якій ця діяльність

здійснюється, а також рослини і тварини, техніка, хімічні за-

соби захисту рослин, органічні та мінеральні добрива, тва-

ринницькі ферми, склади, інші господарські будівлі, готова

продукція рослинництва і тваринництва, грошові кошти.

Що стосується працівників радгоспів та інших ДСГП, то

обєктами управління вони виступають як працівники, зай-

няті рослинництвом, тваринництвом, як механізатори, буді-

вельники, водії, обслуговуючий персонал, керівники підпри-

ємств і підрозділів, спеціалісти сільського господарства. Ке-

рівники підприємств і підрозділів та окремі спеціалісти одно-

часно виступають і як обєкти управління, і як його субєкти.

Головним в обєкті управління є людина - працівник

сільського господарства, який виступає перед управлінням у

різних ролях, його поведінка.

2. В умовах ринкової економіки, її багатоукладності

субєктний склад управління розширюється. Основною ри-

сою, яка характерна для будь-якого підприємства, є те, що

ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З

цього випливає, що державним сільськогосподарським під-

приємством управляє держава. Оскільки держава - поняття

узагальнююче, широке і вживається для різних аспектів її ді-

яльності, то правильним буде сказати, що державним підпри-

ємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає

директор радгоспу чи іншого ДСГП, призначений (найнятий)

на цю посаду міністерством, відомством, якому підпорядко-

ване підприємство. Здебільшого - це Міністерство агро-

промислового комплексу України, якщо підприємство засно-

ване на загальнодержавній власності, або ж обласна чи

районна рада та місцева державна адміністрація.

Якщо побудувати структуру органів управління державним

сільськогосподарським підприємством, яке підпорядковане

Управління ДСГП 329

Міністерству сільського господарства і продовольства, то во-

на буде такою:

Верховна Рада України;

Президент України;

Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна Ук-

раїни;

Міністерство агропромислового комплексу України;

обласне управління сільського господарства, обласна рада;

районне управління сільського господарства, районна

рада;

державне сільськогосподарське підприємство.

Можна зробити декілька модифікацій цих схем, виходячи

з того, що окремі підприємства підпорядковані безпосередньо

районній раді, інші - обласній раді, а деякі з них - Мін-

агропрому.

Таким чином, директор ДСГП від імені органу державного

управління уповноважений управляти державним майном,

і загальнодержавною чи комунальною власністю, а також ви-

робництвом. Призначення заступників керівника підприєм-

ства, спеціалістів і керівників підрозділів здійснюється керів-

ником підприємства відповідно до Закону "Про підприємства

в Україні" і КЗпП України.

3. За умов ринку державні сільськогосподарські підприєм-

ства мають пристосовуватись до нових взаємовідносин із спо-

І живачами сільськогосподарської продукції, постачальниками

| техніки, мінеральних добрив, інших матеріально-технічних

ресурсів, з підприємствами та організаціями, а також із гро"

і мадянами. Якщо принципові планово-регулювальної еконо-

 міки відповідали командно-адміністративні методи управлін-

ня, жорсткий централізм, то принципові товарно-грошових

відносин притаманні економічні методи управління, госпо-

дарська самостійність підприємства та його керівника, свобо-

да маневру, підвищення ролі власника майна і трудових ко-

лективів у розвязанні виробничих і соціальних питань під-

приємства.

Звуження сфери вертикальних і розширення горизонталь-

них звязків ДСГП, перехід на повний госпрозрахунок і само-

фінансування створюють передумови для забезпечення поєд-

нання прав власника щодо господарського використання

свого майна і самоврядування трудового колективу, розши-

рення господарської самостійності підприємства у вирішенні

330 Розділ XV

внутрішньогосподарських і зовнішніх питань, для зменшен-

ня, а згодом і усунення впливу міністерств і відомств, терито-

ріальних державних органів.

Згідно з законодавством сільськогосподарські підприєм-

ства незалежно від форми власності, на базі якої вони функ-

ціонують, користуються рівними правами у вирішенні своїх

виробничих і соціальних питань. Вони мають рівні можли-

вості для організації сільськогосподарського виробництва,

створення умов для задоволення економічних і соціальних ін-

тересів підприємства і членів трудового колективу.

4. Основні принципи управлінської діяльності на підпри-

ємствах незалежно від форм власності закріплено в Законі

"Про підприємства в Україні", їх слід вважати відправними

при розгляді спеціальних принципів управлінської діяльності

на державних сільськогосподарських підприємствах, які вип-

ливають із специфіки організації аграрного виробництва,

повязаного з рільництвом.

До основних принципів управління ДСГП, які виплива-

ють із законодавчих актів про підприємства, належать:

а) поєднання прав власника щодо використання свого

майна і самоврядування трудового колективу;

б) розмежування форм і методів участі в управлінні влас-

ника майна, уповноважених ним органів і колективу. Для

державного сільськогосподарського підприємства субєктом

власності буде адміністративно-територіальна одиниця. Авто-

номна Республіка Крим або держава Україна в цілому залеж-

но від підпорядкування підприємства. Уповноваженими влас-

ником органами будуть директор (керівник підприємства),

вищестоящі органи державного управління. Компетенція ке-

рівника та уповноважених органів визначається відповідними

органами, які виступають від імені держави, а компетенція

трудового колективу - законодавчими актами та статутами;

в) поєднання і розмежування в управлінні інтересів влас-

ника і колективу. Узгодження таких інтересів забезпечується

трудовими і колективними договорами, створенням умов для

участі колективу в управлінні підприємством;

г) контрактна форма призначення міністерством чи іншим

органом керівника підприємства, який виступає в ролі упов-

новаженого власником органу;

д) підзвітність керівника власникові та трудовому колективу,

Управління ДСГП

заі

є) законність в управлінні та відповідальність органів уп-

равління і посадових осіб за результатами управління і госпо-

дарської діяльності, а також відповідальність власника за за-

конність прийнятих ним рішень і створення умов для належ-

ної організації виробництва.

Поєднання прав власника щодо господарського викорис-

тання свого майна і самоврядування трудового колективу під-

приємства - основний принцип управлінської діяльності

власника, уповноважених ним органів і колективу, поклика-

ний забезпечити у процесі сільськогосподарського вироб-

ництва раціональне використання майна, землі та інших при-

родних ресурсів, майнових прав власника, майнових і трудо- -

вих прав колективу та його членів. Наділяючи ДСГП землею

в постійне користування, закріплюючи за ними засоби ви-

робництва, інше майно з правом повного господарського ві-

дання, вносячи в розвиток господарства капітальні вкладен-

ня, інші форми інвестицій, власник (у даному разі держава)

може розраховувати на певну віддачу від господарської діяль-

і пості, досягнення закріплених у Статуті підприємства цілей і

завдань, на одержання запрограмованої кількості сільсько-

господарської продукції відповідної якості, прибуткове гос-

подарювання і розвязання соціальних завдань.

5. Розмежування форм і методів управління підприєм-

ством - один із важливих принципів управління.

Управління сільським господарством за дорученням дер-

[ жави-власника здійснюють Мінагропром України, відповідні

органи на обласному і районному рівнях. Уповноваженим

і представником власника на рівні підприємства буде дирек-

тор, який призначається тим державним органом районного,

обласного чи республіканського і загальнодержавного рівня,

котрому підпорядковане господарство. Той орган, що при-

значає директора, встановлює і його компетенцію. Залежно

і від економічної ситуації в країні держава може замінити один

орган, який виконує функції управління державним майном,

іншим. У перші дні становлення економіки незалежної Ук-

раїни державним майном на всіх рівнях розпоряджались мі-

ністерства і відомства, певні права надавались державним

підприємствам.

332 Розділ XV

6. Кожний з учасників господарських відносин (власник і

трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових і со-

ціальних благ, одержаних унаслідок аграрного виробництва,

має належати державі як власникові землі та майна, а котра

- колективові, завдяки праці якого досягнуто кінцевих ре-

зультатів, певного економічного ефекту. Це досягається за-

вдяки: справедливим пропорціям розподілу між власником і

колективом одержаного прибутку і виробленої продукції, за-

безпеченню еквівалентного обміну між сільським господар-

ством і промисловістю, пільговим податкам, інвестиціям і

кредитуванню.

Найбільш повно даний принцип проявляється у прийнятті

управлінського рішення про розподіл прибутків. Відповідно

до Закону "Про підприємства в Україні" порядок викорис-

тання прибутку (доходу) визначається власником підприєм-

ства або уповноваженим ним органом. За загальними прави-

лами вирішення цього питання належить до компетенції ди-

ректора. У випадках, передбачених Статутом підприємства,

частина чистого прибутку передається у власність трудового

колективу. Від правильності прийняття рішення про розподіл

прибутків залежить узгодження інтересів власника і колекти-

ву. Особистий інтерес кожного члена колективу полягає що-

найперше в тому, що певна частка доходу утворює його вне-

сок у спільне майно підприємства, на яке він щорічно одер-

жує, відсотки (дивіденди).

7. Контрактний порядок призначення директора підпри-

ємства - новий принцип управління, встановлений законо-

давчими актами України в процесі посилення ролі власника

щодо вирішення питань управління підприємством.

Контрактний порядок призначення директора ставить йо-

го в залежність від органу, уповноваженого власником доби-

рати кадри керівників і укладати з ними контракти. В разі

призначення директора на посаду з ним укладається контракт

(договір, угода), в якому визначаються права, обовязки і від-

повідальність, умови його матеріального забезпечення і звіль-

нення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контр-

актом і законодавством. Сторони обумовлюють і строк

контракту. З укладенням контракту керівник у письмовій

формі бере на себе зобовязання досягти певних результатів

господарської діяльності. В ньому визначається також відпо-

відальність керівника за його невиконання.

Управління ДСГП 333

Принцип підзвітності директора підприємства власникові

майна і трудовому колективові органічно доповнює вищезга-

дані принципи. Він є формою реалізації забезпечення в уп-

равлінні прав власника і самоврядування колективу. Власни-

кові майна директор підзвітний, оскільки він призначається

ним на посаду. Підзвітність колективові визначається ст. 15

Закону "Про підприємства в Україні" і колективним догово-

ром (ст. 17). Останній регулює виробничі, трудові та еконо-

мічні відносини колективу з адміністрацією підприємства,

питання охорони праці, соціального розвитку, участі праців-

ників у використанні прибутку господарства. Законом вста-

новлено, що сторони, які уклали колективний договір, не

менше двох разів на рік взаємозвітують про його виконання

на зборах (конференції) колективу.

8. Принципи законності в управлінні та відповідальності

органів управління і посадових осіб за результати управління

і господарської діяльності, а також відповідальності власника

і.і законність прийнятих ним рішень і створення умов для на-

нежної організації виробництва відповідають вимогам право-

іюї держави про необхідність забезпечення додержання зако-

нодавства як органами управління, посадовими особами, так

1 громадянами України, особами без громадянства та інозем-

ними громадянами.

З поняттям законності узгоджуються вимоги необхідності

; додержання технології сільськогосподарського виробництва,

організації трудового процесу, захисту трудових прав праців-

і ників, створення належних умов праці та відпочинку, оплати

Праці, забезпечення соціальних благ. Принцип законності уз-

годжується з такими правовими категоріями, як державна,

виробнича і трудова дисципліна, правопорядок. Без точного і

неухильного додержання державою, власником, його уповно-

важеними органами, керівниками і посадовими особами

принципу законності неможливий перехід до ринкової еко-

номіки, забезпечення сталих господарських відносин, дого-

вірної дисципліни.

Додержання цього принципу забезпечується посиленням

[ | відповідальності за правильність і законність прийнятого уп-

равлінського рішення. В разі прийняття державним чи іншим

юрганом, у тому числі й уповноваженим власником, акта (уп-

авлінського рішення), що не відповідає його компетенції чи

цмогам законодавства, підприємство може звернутися в дер-

жавний арбітражний суд для визнання його недійсним. Збит-

ки включно з очікуваними, але не одержаними доходами

(прибутком), заподіяні підприємству внаслідок виконання

вказівок державних чи інших органів, їхніх посадових осіб,

якими порушені права господарства, а також унаслідок нена-

лежного здійснення такими органами або їхніми посадовими

особами передбачених -іаконодавством обовязків щодо під-

приємства, підлягають відшкодуванню за їх рахунок. Відпо-

відно до п. 5 ст. 48 Закону "Про власність" підприємство має

право на захист права повного господарського відання не

тільки від уповноважених державою органів, а й безпосеред-

ньо від власника.

 2. Система органів управління в державних

сільськогосподарських підприємствах

1. Структура виробництва та обумовлена нею система ор-

ганів управління в радгоспах утворюється згідно з вимогами

Закону "Про підприємства в Україні" з урахуванням особли-

востей сільськогосподарського виробництва і місцевих вимог,

які в переважній більшості закріплюються в Статуті підпри-

ємства. До останнього часу порядок організації виробництва

і утворення системи органів управління на державних підпри-

ємствах жорстко .регламентувався відомчими актами (мініс-

терствами і відомствами), грунтувався на загальних підходах

до побудови організаційної структури: виробничих підрозді-

лів, допоміжних служб, адміністрації радгоспу.

В процесі економічної реформи, впровадження повного

госпрозрахунку, який супроводжується розширенням прав

підприємства і трудового колективу, підприємства стали са-

мостійніше вирішувати питання побудови організаційної

структури виробництва і управління. При його вирішенні за-

конодавство висуває лише одну вимогу: щоб система органів

управління будувалася з додержанням принципу поєднання

прав власника відносно господарського використання землі

та майна і самоврядування колективу.

В державному підприємстві структура виробництва і сис-

тема органів управління утворюється власником і трудовим

колективом у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 14 Закону "Про підприємства в Україні"

підприємство самостійно визначає структуру управління,

Управління ДСГП__________________________335

встановлює штати. Безпосередньо питання структури управ-

ління і штатів можуть вирішувати ради підприємства, яким

власник делегує свої права і в якому беруть участь представ-

ники колективу. Порядок самоврядування трудового колек-

тиву встановлюється самим колективом і закріплюється в

Статуті підприємства (п. 2 ст. 15 Закону "Про підприємства в

Україні"). Створена на принципах самоврядування з участю

уповноважених представників власників, структура вироб-

ництва і управління відображає їхні інтереси з питань органі-

зації виробництва і соціального розвитку.

Розширення прав підприємства у питаннях утворення

структури виробництва і управління сприяло тому, що в них

тепер утворюються різноманітні внутрішні підрозділи госпо-

дарювання та обумовлені цим структури управління.

2. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" ди-

ректор призначається на посаду власником підприємства і

виступає в ролі уповноваженого власником органу. З ним ук-

ладається контракт. Призначення на посаду заступників ди-

ректора, керівників і спеціалістів підрозділів апарату управ-

ління і структурних підрозділів (виробництва, цехів, відділів,

відділень, дільниць, ферм тощо), а також майстрів і старших

майстрів здійснюється директором підприємства. До його

компетенції належить і звільнення цих працівників із посади.

Дещо по-іншому будується структура виробництва і уп-

равління у спільних підприємствах і організаціях, де є частки

як державного, так і недержавного майна.

Вони утворюються здебільшого за рахунок майна і внесків

державних і недержавних підприємств. Спільне підприємство

(організація) в сільському господарстві може бути утворене у

формі господарського товариства. Воно здійснює права пов-

ного господарського відання закріпленим за ним майном, яке

належить за правом спільної власності державі, колективним,

кооперативним і громадським підприємствам і організаціям у

розмірах, які відповідають часткам підприємств-учасників.

Закон "Про власність" і Закон "Про підприємства в Україні"

дозволяють брати участь у спільних підприємствах і окремим

громадянам, трудовим і селянським (фермерським) господар-

ствам, орендним колективам.

Найвищим органом управління спільного підприємства є

збори уповноважених представників підприємств-учасників

336 Розділ XV

(власників майна). Вони мають кількість голосів залежно від

розмірів і частки майнової участі.

Збори уповноважених представників підприємств-учасни-

ків обирають раду підприємства, її голову - директора і чле-

нів ревізійної комісії. Відповідно до статуту виробнича струк-

тура спільного підприємства, а також штатний розпис і пра-

вила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються йо-

го радою або ж зборами учасників підприємства.

3. Компетенція зборів колективу державного і спільного

підприємства випливає з Закону "Про підприємства в Украї-

ні", зокрема з його вимог, що управління господарством здій-

снюється на основі поєднання принципу самоврядування ко-

лективу і прав власника щодо господарського використання

майна.

До компетенції зборів трудового колективу підприємства,

зокрема, належить:

а) вирішення питання, повязаного з викупом майна під-

приємства. Воно вирішується в разі переходу останнього в ці-

лому на оренду, перетворення його в колективне підприєм-

ство, господарське або ж акціонерне товариство;

б) вирішення питання про укладення з адміністрацією під-

приємства колективного договору, розгляд його проекту і пе-

редача повноважень профспілковому комітетові або іншому

органові підписати той від імені колективу;

в) обрання (відкликання) представників до ради підприєм-

ства від трудового колективу (в кількості, передбаченій стату-

том), заслуховування звітів про їхню діяльність;

г) обрання ради колективу і встановлення її функцій;

д) розгляд і вирішення відповідно до Статуту підприємства

питання самоврядування трудового колективу;

е) визначення і затвердження переліку і порядку надання

працівникам підприємства соціальних пільг;

є) участь у матеріальному і моральному стимулюванні пра-

ці, заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяль-

ності; порушення клопотання про представлення працівників 11

до державних і урядових нагород.

Окремі з цих повноважень можуть належати до компетен-

ції ради або ж вирішуватись в іншому порядку, передбачено-

му Статутом підприємства.

Трудовий колектив державного чи спільного підприєм-

ства, в якому частка держави чи місцевої ради у вартості май-

Управління ДСГП 337

на складає більше 50 відсотків, а також колектив спільного

підприємства, де частка у вартості майна господарств-учасни-

ків становить понад 50 відсотків, разом із засновником роз-

глядає зміни й доповнення до Статуту підприємства, визна-

чає умови наймання керівника, бере участь у вирішенні пи-

тання про виділ із складу підприємства одного чи декількох

структурних підрозділів для створення нового підприємства.

Разом із власником трудовий колектив вирішує питання

про вступ і вихід з обєднання підприємств, про оренду під-

приємства, створення на базі колективу орендарів для пере-

ходу на оренду і викупу підприємства. При частковому викупі

майна трудовий колектив набуває права співвласника, а під-

приємство - статус спільного. Після повного викупу колек-

тив набуває прав колективного власника.

4. Законом "Про підприємства в Україні" законодавче ви-

рішено питання про поєднання в управлінні прав власника

майна і самоврядування трудового колективу. Пункт 1 ст. 14

передбачає, що власник чи уповноважений ним орган можуть

делегувати свої права з управління раді (правлінню) підпри-

ємства або іншому органові, передбаченому Статутом підпри-

ємства, який представляє інтереси власника і колективу. Та-

ким чином, у своїй діяльності рада виражає інтереси власни-

ка і трудового колективу. Виходячи з цього, визначається

компетенція ради підприємства і порядок її утворення.

5. З урахуванням основних положень законодавчих актів і

практики їх застосування щодо делегування власником окре-

мих повноважень раді підприємства в Статуті підприємства

можна передбачити питання, що нею вирішуються:

визначення загальних напрямів економічного і соціально-

го розвитку підприємства, порядку розподілу чистого прибут-

ку; прийняття рішення про випуск цінних паперів підприєм-

ства, а також про придбання цінних паперів інших підпри-

ємств і організацій; вирішення питання про утворення і ді-

яльність дочірніх підприємств, філій та інших відособлених

підрозділів, входження підприємства в асоціації та обєднан-

ня і вихід з них; прийняття рішення щодо зовнішньоеконо-

мічної діяльності підприємства; розгляд конфліктної ситуації

між адміністрацією і трудовим колективом, вжиття заходів

для їх вирішення; вирішення інших питань, передбачених

статутом.

338

Уоауул XV

Рада підприємства вирішує віднесені до її компетенції пи-

тання на своїх засіданнях. Правила і порядок прийняття рі-

шень радою регламентуються Статутом. В ньому, зокрема,

може бути визначено, що рада правомочна приймати рішен-

ня, якщо на її засіданнях присутні не менше 2/3 обраних чле-

нів. Рішення приймаються простою більшістю голосів. Мо-

жуть бути встановлені й інші правила в обсягах, делегованих

раді власником майна, тобто державним органом.

 3. Правове становище директора (керівника)

радгоспу та іншого державного сільськогосподарського

підприємства і його компетенція

1. Чинне законодавство визнає директора радгоспу, іншо-

го ДСГК уповноваженою власником посадовою особою, якій

довірено безпосереднє управління господарством, його ви-

робничо-господарською і соціальною діяльністю, а також

державною власністю. Одночасно директор радгоспу, іншого

державного підприємства є членом трудового колективу і в

його складі бере участь у самоврядуванні підприємства.

В умовах ринкової економіки, посилення методів захисту

прав та інтересів власника змінився порядок призначення ке-

рівника підприємства, визначення його функцій і компетен-

ції, відповідальності за результати управлінської діяльності, за

стан справ на підприємстві.

2. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" ке-

рівник підприємства наймається (призначається) власником

чи обирається власниками майна. Виходячи з цього, директор

державного підприємства призначається уповноваженим дер-

жавою органом. Постановою Кабінету Міністрів України

"Про застосування контрактної форми трудового договору з

керівником підприємства, що є у державній власності" від

19 березня 1993 р. встановлено, що найняття керівника дер-

жавного підприємства, яке перебуває в державній власності

та діє на основі Закону "Про підприємства в Україні", здій-

снюється міністерством, відомством або іншим органом,

уповноваженим управляти цим підприємством, через підпи-

сання з ним контракту і призначення його на посаду.

Контракти як особлива форма трудового договору спрямо-

вуються на забезпечення умов для ініціативності та самос-гій-

Упраоління ДСГП

ності працівника з урахуванням його індивідуальних здібнос-

тей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідаль-

ності сторін, правову й соціальну захищеність керівника під-

приємства. В них рекомендовано передбачати строк дії

контракту, результати виробничо-господарської та комерцій-

ної діяльності підприємства, досягнення яких має забезпечи-

ти керівник, права, обовязки й відповідальність сторін, умо-

ви організації та оплати праці, соціально-побутові та інші

умови, необхідні керівникові для виконання зобовязань, які

беруться ним з урахуванням стану справ на підприємстві, йо-

го виробничих і фінансових можливостей, підстави для розір-

вання контракту. При цьому умови контракту не можуть по-

гіршувати становище керівника державного підприємства,

визначене чинним законодавством.

Найняття і звільнення керівників державних підприємств,

які перебувають у загальнодержавній власності та входять до

складу обєднань, може здійснюватися за дорученням мініс-

терства чи відомства його генеральним директором.

Контракт підписується керівником уповноваженого орга-

ну та особою, яка призначається на посаду керівника підпри-

ємства, і набуває чинності з моменту його підписання сторо-

нами. Він може бути змінений тільки за згодою сторін. Розір-

вання контракту проводиться на підставах, встановлених

чинним законодавством, а також передбачених сторонами в

ньому. При цьому треба враховувати, що коло основних пи-

тань, які належать до компетенції директора, встановлено за-

конодавчими актами, зокрема його право самостійно вирішу-

вати питання діяльності підприємства, за винятком тих, які

віднесені статутом до компетенції інших органів управління

підприємством.

Детальніше компетенція керівника може бути визначена в

Статуті підприємства. В ньому можна, наприклад, вказати,

що керівник без доручення діє від імені підприємства, пред-

ставляє його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних підпри-

ємствах, у фірмах, організаціях, розпоряджається майном під-

приємства, укладає договори, в тому числі трудові, видає до-

віреності, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки,

користується правом розпорядження коштами, затверджує

штати виконавчого апарату дирекції, видає накази, дає вка-

зівки, обовязкові для всіх працівників підприємства.

Розділ Ж

3. В Законі "Про підприємства в Україні" (п. 2 ст. 16) за-

писано, що власник не має права втручатись в оперативну ді-

яльність керівника підприємства. Це застереження особливо

важливе для спільних підприємств, найвищий орган управ-

ління яких утворюється з представників господарств-учасни-

ків, які не беруть безпосередньої участі в управлінні підпри-

ємством.

Важливою гарантією забезпечення прав керівника підпри-

ємства з управління ним с встановлене Законом правило, що

керівник підприємства може бути звільнений з посади до за-

кінчення строку контракту на підставах, передбачених у

контракті або чинному законодавстві.

У статуті або в контракті можуть бути визначені права та

обовязки директора, які випливають з місцевих умов госпо-

дарювання, специфіки діяльності підприємства. Для директо-

ра сільськогосподарського підприємства, наприклад, можуть

бути додатково передбачені такі обовязки:

забезпечувати раціональне і високоефективне використан-

ня землі, інших природних ресурсів, підвищення врожайнос-

ті сільськогосподарських культур і продуктивності тварин-

ництва;

забезпечувати прибутковість сільськогосподарського ви-

робництва, збереження майна: належного власникові та тру-

довому колективові.

Ефективна діяльність керівників середньої ланки вироб-

ництва і спеціалістів забезпечується встановленням і чітким

розмежуванням функцій, прав і обовязків кожного керівника

і спеціаліста.

4. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні"

встановлено, що при найнятті на роботу керівників структур-

них підрозділів державних підприємств, які перебувають у за-

гальнодержавній власності, з ними, за їхнім бажанням, мо-

жуть укладатися трудові договори у формі контракту на умо-

вах, передбачених цією постановою.

Діяльність керівників середньої ланки виробництва (цехів,

дільниць, ферм, бригад, відділень тощо), відділів апарату уп-

равління, а також спеціалістів, інших працівників регламен-

тується, як правило, положеннями про відповідні підрозділи,

служби, посадовими інструкціями, які розробляються і за-

тверджуються директором підприємства.

Управління ДСГП

В положеннях чи посадових інструкціях визначається міс-

це і роль кожного керівника чи спеціаліста в структурі управ-

ління підприємства, основі завдання, обовязки, права і від-

повідальність. Після введення контрактного порядку найман-

ня керівників в окремих підприємствах його впроваджено

щодо наймання на роботу також керівників середньої ланки

виробництва і спеціалістів. За таких умов відпадає потреба у

прийнятті окремих положень та посадових інструкцій. Ос-

новні вимоги до їхньої діяльності, права і обовязки визнача-

ються в договорі або угоді.

5. З метою повнішої оцінки кваліфікації спеціаліста, його

ставлення до своїх обовязків можуть встановлюватися квалі-

фікаційні категорії за посадами, зайнятими спеціалістами з

вищою і середньою спеціальною освітою.

Спеціалістам, які виконують особливо складні обовязки,

може встановлюватися перша кваліфікаційна категорія, а

тим, що виконують обовязки підвищеного ступеня склад-

ності, - друга. Кваліфікаційні категорії встановлюються спе-

ціалістам за результатами атестацій, які періодично прово-

дяться атестаційними комісіями.

Спеціалістам, котрі очолюють бригади в рослинництві й

тваринництві в сільськогосподарських підприємствах, можуть

присвоюватися класні звання (і та ІІ класу). Це робиться в

такому ж порядку, як і встановлюються кваліфікаційні кате-

горії з оплати праці.

Присвоєння спеціалістам класних звань і кваліфікаційних

категорій враховується директором при встановленні розмірів

оплати праці, інших видів матеріального стимулювання.