Розділ XІ ПРАВО ВЛАСНОСТі КОЛЕКТИВНОГО СіЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПіДПРИЄМСТВА

 і. Поняття права власності

колективного сільськогосподарського підприємства

і. Наукою політичної економії власність розглядається як

суспільно-економічні відносини з приводу історично кон-

кретної форми привласнення, розпорядження і використання

матеріальних благ і, насамперед, засобів виробництва. Влас-

ність лежить в основі виробничих відносин і проявляється у

відповідних формах. Форма власності зумовлює, кому нале-

жать засоби виробництва - всьому суспільству (народу), дер-

жаві, колективу чи окремим особам. Основною у відносинах

власності є обставина, яка визначає, хто привласнює засоби

виробництва. Форма власності на засоби виробництва обу-

мовлює форму власності на продукти виробництва і форму їх

розподілу між членами суспільства.

Суспільні відносини власності і права власності врегульо-

вані Конституцією України. В Основному Законі нашої дер-

жави визнається право державної, комунальної та приватної

власності (ст. 41). У цьому акті не згадується про колективну

і кооперативну власність. Одначе це не означає, що в Україні

не існують інші форми (види) власності і права власності, в

тому числі і права колективної власності. Зокрема, Закон Ук-

раїни "Про власність" від 7 лютого 1991 р. містить в собі роз-

діл ГУ-й про колективну власність. Закон "Про колективне

сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р.

цьому праву приділяє статті 7-9. Згідно з Законом "Про

сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.

субєктом права власності визнається кооператив. Законом

України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.

визнано, що товариство є власником майна, переданого йому

засновниками і учасниками у власність; продукції, виробле-

ної товариством в результаті господарської діяльності; дохо-

дів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених

законом.

Право власності КСГП 225

Слова "колектив" і "кооператив" латинського походження

і являють собою синоніми. Такими ж синонімічними нале-

жить розглядати поняття права колективної власності і права

кооперативної власності. Ці види власності розглядаються як

тотожні в чинному аграрному законодавстві, в управлінській

діяльності органів державного управління сільським госпо-

дарством, у процесі розгляду судових і арбітражних спорів

КСГП і сільськогосподарських кооперативів.

2. Суспільна колективна (кооперативна) власність має від-

повідне політичне, соціально-економічне, правове і наукове

значення. Вона становить економічну основну виробничо-

господарської діяльності КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, колек-

тивною самоврядування, організацію й особливості оплати

праці, паювання і одержання дивідендів, вирішення соціаль-

них проблем селян - членів колективно-кооперативних під-

приємств.

Поняття права власності колективних підприємств харак-

теризується особливостями її речового, матеріально-вироб-

ничого і матеріально-невиробничого складу, з одного боку, і

власності як системи суспільно-виробничих відносин - з ін-

шого.

Перші становлять зумовлені характером і особливостями

сільськогосподарського виробництва та іншою, повязаною з

ним виробничо-господарською діяльністю, конкретні засоби

і знаряддя виробництва - обєкти речового права, обєкти

права власності підприємства. Перелік таких обєктів законо-

давче закріплено в статтях 22-28 Закону "Про власність" та

в ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське під-

приємство".

Друга особливість власності колективного підприємства

полягає в її суспільно-економічній сутності як комплексі

своєрідних суспільно-економічних відносин конкретно ви-

значеної форми привласнення, розпорядження і використан-

ня засобів та продукції виробництва, коштів та інших матері-

альних благ. Суспільно-економічний зміст форми колектив-

ної власності зумовлюється і визначається таким принципом:

кому належать засоби виробництва, тому належать і продукти

виробництва. Зокрема, лише підприємству належить делего-

ване його членам право володіти, користуватися і розпоря-

8 В. Янчук

226

Розділ XІ

джатися власністю; лише підприємство може бути господарем

і має право розпоряджатися стиорсним у ньому додатковим

продуктом; виходячи з наведених засад може брати участь у

товарно-грошових ринкових відносинах.

Цими властивостями ті> особливостями власності колек-

тивного сільської осподщкч.кого підприємства визначаються

характер і зміст його иринощитності як юридичної особи, йо-

го правове становище у процесі иіійснення внутрішньогоспо-

дарської діяльності тп цілої сфери -іовнішніх економічно-

юридичних ЛіЯЗКіВ.

3. Власність кожного окремого підприємства утворювалась

і створюється в процесі виробничо-господарської діяльності

його трудового колективу - членів цих підприємств через ви-

користання земель сільськогосподарського призначення, що

використовуються ним як субєктом права колективної влас-

ності на землю. Все це в сукупності призводить до виникнен-

ня комплексу наукових суспільно-майнових відносин. Нові

виробничі відносини породжують нові правові норми, покли-

кані закріпити і ефективно регулювати ці відносини. існуван-

ня власності колективних підприємств викликало прийняття

ряду нормативних актів і окремих правових норм, які в су-

купності та єдності визначили правовий режим основних

субєктів права колективної власності і склали його інститут.

4. Субєкт права колективної (кооперативної) власності

здійснює свої правомочності власника залежно від сфери їх

застосування - чи в процесі внутрішньогосподарської діяль-

ності, чи зовнішніх підприємницьких, в тому числі ринкових

економічних відносинах. При здійсненні внутрішньогоспо-

дарської діяльності у відповідності із Статутом і на основі

волевиявлення вищого та інших органів самоврядування

КСГП, ВСГК, провадиться володіння, користування і розпо-

рядження окремими обєктами права власності (використову-

ється насіння в рільничій бригаді, згодовуються корми в тва-

ринницькій фермі та ін.) реалізовується бізнес-план, буду-

ються господарські приміщення.

Для здійснення правомочностей власника в сфері зовніш-

ніх позагосподарських відносин колективне сільськогоспо-

дарське підприємство наділено правом юридичної особи.

Зокрема, в ст. 7 п. 2 Закону "Про колективне сільськогоспо-

дарське підприємство" записано, що останнє визнається

субєктом права власності як юридична особа. Згідно з Зако-

Право власності КСГП_________________________227

ном "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив ви-

знається субєктом права власності на майно кооперативу. У

цьому законі відсутня правова норма однозначна п. 2 ст. 7 За-

кону "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Це право належить також і акціонерному товариству, що ви-

значено Законом "Про господарські товариства" від 19 верес-

ня 1991 р.

Колективна (кооперативна) власність становить економіч-

ну основу діяльності КСГП, ВСГК і акціонерного сільсько-

господарського товариства. Ця діяльність охоплює собою як

внутрішню господарську, так і зовнішню, головним чином,

підприємницьку діяльність. Відносини колективної (коопера-

тивної) власності у цих двох сферах характеризуються певним

складом обєктів і змістом, майновим наповненням. Право-

субскт КСГП, ВСГК, АСГТ як субєкт права власності ви-

значається через категорію юридичної особи. Застосування

категорії (правового феномена) юридичної особи є правовим

засобом забезпечення їхньої участі у зовнішніх, в тому числі,

ринкових економічних відносинах, у визначенні його право-

здатності, укладання виробничо-підприємницьких договорів,

юридичної відповідальності у взаєминах з іншими субєктами

права власності або ж права повного господарського відання

у державному підприємстві.

Наявність у колективного сільськогосподарського підпри-

ємства права юридичної особи є неодмінною умовою реаліза-

ції його правоздатності. Однак для здійснення права власнос-

ті в системі внутрішньогосподарських правовідносин КСГП,

ВСГК, АСГТ їхня ознака юридичної особи не є необхідною.

Кожне із названих сільськогосподарських підприємств має

свого господаря в особі загальних зборів членів утворення

(зборів уповноважених). Кожне таке підприємство має систе-

му самоврядування. Виходячи із засад права самоврядування

кожне колективне сільськогосподарське підприємство має

властиву йому систему органів управління, які в межах своєї

компетенції забезпечують реалізацію права власності, органі-

зовують належне здійснення права володіння, права користу-

вання, права розпорядження обєктами права власності, роз-

поряджаються коштами, продукцією сільськогосподарського

виробництва, беруть участь у ринкових економічних право-

відносинах. Субєктом права власності є виключно саме ко-

лективне сільськогосподарське підприємство, а право юри-

228 Розділ XІ

дичної особи, яке йому належить, є засобом реалізації права

власності, правовим методом, що забезпечує КСГП, ВСГК,

АСГТ у суспільному співжитті виробників сільськогосподар-

ської продукції.

Правом колективної власності юридичне закріплюються,

зокрема, правомочності колективного підприємства як влас-

ника. Виходячи > його мсіи і іавл;іпь, визначається коло зна-

рядь і засобі>, необхідних дли ведення громадського госпо-

дарства, здатність никористовувати і розпоряджатися ними в

інтересах КСГП, забезпечувати його підприємництво. В нор-

мах права визначено, що засоби виробництва і вироблена

продукція належать виключно підприємству. На кожне під-

приємство як субєкт права власності повною мірою поши-

рюються положення ст. 4 Закону "Про власність", згідно з

яким власник на свій розсуд має право вчиняти щодо свого

майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може ви-

користовувати це майно для здійснення господарської чи ін-

шої не забороненої законом діяльності.

5. Економічна сутність і природа права колективної влас-

ності визначають характер і зміст правоздатності колектив-

них сільськогосподарських підприємств. Однак, здійснюючи

свою виробничо-господарську діяльність, користуючись і

розпоряджаючись її окремими обєктами, ці підприємства ви-

ходять із своєї статутної правоздатності. Зміст їхніх правомоч-

ностей зумовлено економічним змістом власності: володінню

в економічному розумінні відповідає право володіння; корис-

туванню - право користування; розпорядженню - право

розпорядження знаряддями, засобами і продуктами колек-

тивного виробництва. Зазначені правомочності підприємство

здійснює на свій розсуд, як у власних інтересах, так і в інте-

ресах членів КСГП, не протиставляючи свої підприємницькі

інтереси інтересам усього суспільства.

Результативне господарювання і примноження власності

КСГП забезпечується завдяки досконалому застосуванню

економічних методів господарювання та професіонального

підприємництва, участі в ринкових інфраструктурах.

Колективне сільськогосподарське підприємство, ВСГК,

АСГТ користується своїми правами власника для оптималь-

ного в межах цих прав задоволення матеріально-побутових і

соціальних потреб своїх членів, акціонерів та інших найманих

працівників.

Право власності КСГП 229

У визначенні правового режиму обєктів права власності

КСГП значне місце належить правовим нормам, покликаним

охороняти майнові права підприємств.

6. Колективне підприємство як субєкт права власності бе-

ре участь у майнових правовідносинах з державними і коопе-

ративними організаціями, іншими підприємствами, фінансо-

во-кредитними установами і громадянами. В основі цих пра-

вовідносин лежить інститут права власності колективного

підприємства. При цьому залежно від характеру ці правовід-

носини регулюються нормами аграрного права в поєднанні з

нормами національного цивільного, фінансового, земельного,

адміністративного та іншого законодавства. Цим самим відно-

сини власності КСГП та їх правова регламентація стають пов-

нішими і змістовнішими.

Отже. право власності КСГП, ВСГК, АСГТ - це сукуп-

ність правових норм, покликаних регулювати майнові відно-

сини кожного конкретного підприємства як юридичної особи

щодо володіння, користування і розпорядження засобами і

продукцією виробництва та іншим майном на свій розсуд, у

власних інтересах, забезпечення оптимальної прибутковості

підприємства, задоволення матеріальних і соціально-побуто-

вих потреб його членів, примноження і схоронності його

майна.

 2. Субєкти права власності

колективного сільськогосподарського підприємства

1. Закономірності функціонування суспільно-економічних

відносин власності зумовлюють потребу в правовому визна-

ченні й закріпленні кола їхніх учасників, тобто кола субєктів

права власності. Визначенню кола субєктів права власності

присвячено ст. З Закону "Про власність", згідно з якою таки-

ми субєктами визнаються: народ України, громадяни, юри-

дичні особи та держава. Відповідно до ст. 24 цього Закону

субєктом права колективної власності визнається також

кожний окремо взятий колгосп.

Закон "Про колективне сільськогосподарське підприєм-

ство" (ст. 7) субєктом права колективної власності визнає

підприємство та його членів як юридичну особу - в частині

майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Ос-

кільки рівноправними видами колективного сільськогосгіо-

228 РОЗДіЛ XІ

дичної особи, яке йому належить, є засобом реалізації права

власності, правовим методом, що забезпечує КСГП, ВСГК,

АСГТ у суспільному співжитті виробників сільськогосподар-

ської продукції.

Правом колективної нліісності юридичне закріплюються,

зокрема, правомочності колективного підприємства як влас-

ника. Виходячи з його мети і ігіи,д;іпь, визначається коло зна-

рядь і засобіп, необхідних для нодспнн громадського госпо-

дарства, зд.ітність никорнстонувити і розпоряджатися ними в

інтересах КСГП, зіібеііісчунаги його підприємництво. В нор-

мах права визначено, що засоби виробництва і вироблена

продукція належать виключно підприємству. На кожне під-

приємство як субєкт права власності повною мірою поши-

рюються положення ст. 4 Закону "Про власність", згідно з

яким власник на свій розсуд має право вчиняти щодо свого

майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може ви-

користовувати це майно для здійснення господарської чи ін-

шої не забороненої законом діяльності.

5. Економічна сутність і природа права колективної влас-

ності визначають характер і зміст правоздатності колектив-

них сільськогосподарських підприємств. Однак, здійснюючи

свою виробничо-господарську діяльність, користуючись і

розпоряджаючись її окремими обєктами, ці підприємства ви-

ходять із своєї статутної правоздатності. Зміст їхніх правомоч-

ностей зумовлено економічним змістом власності: володінню

в економічному розумінні відповідає право володіння; корис-

туванню - право користування; розпорядженню - право

розпорядження знаряддями, засобами і продуктами колек-

тивного виробництва. Зазначені правомочності підприємство

здійснює на свій розсуд, як у власних інтересах, так і в інте-

ресах членів КСГП, не протиставляючи свої підприємницькі

інтереси інтересам усього суспільства.

Результативне господарювання і примноження власності

КСГП забезпечується завдяки досконалому застосуванню

економічних методів господарювання та професіонального

підприємництва, участі в ринкових інфраструктурах.

Колективне сільськогосподарське підприємство, ВСГК,

АСГТ користується своїми правами власника для оптималь-

ного в межах цих прав задоволення матеріально-побутових і

соціальних потреб своїх членів, акціонерів та інших найманих

працівників.

Право власності КСГП 229

У визначенні правового режиму обєктів права власності

КСГП значне місце належить правовим нормам, покликаним

охороняти майнові права підприємств.

6. Колективне підприємство як субєкт права власності бе-

ре участь у майнових правовідносинах з державними і коопе-

ративними організаціями, іншими підприємствами, фінансо-

во-кредитними установами і громадянами. В основі цих пра-

вовідносин лежить інститут права власності колективного

підприємства. При цьому залежно від характеру ці правовід-

носини регулюються нормами аграрного права в поєднанні з

Юрмами національного цивільного, фінансового, земельного,

(ідміністративного та іншого законодавства. Цим самим відно-

Сини власності КСГП та їх правова регламентація стають пов-

Йішими і змістовнішими.

Отже, право власності КСГП, ВСГК, АСГТ - це сукуп-

ність правових норм, покликаних регулювати майнові відно-

сини кожного конкретного підприємства як юридичної особи

щодо володіння, користування і розпорядження засобами і

продукцією виробництва та іншим майном на свій розсуд, у

власних інтересах, забезпечення оптимальної прибутковості

Підприємства, задоволення матеріальних і соціально-побуто-

вих потреб його членів, примноження і схоронності його

майна.

 2. Субєкти права власності

колективного сільськогосподарського підприємства

1. Закономірності функціонування суспільно-економічних

відносин власності зумовлюють потребу в правовому визна-

ченні й закріпленні кола їхніх учасників, тобто кола субєктів

права власності. Визначенню кола субєктів права власності

присвячено ст. З Закону "Про власність", згідно з якою таки-

ми субєктами визнаються: народ України, громадяни, юри-

дичні особи та держава. Відповідно до ст. 24 цього Закону

субєктом права колективної власності визнається також

кожний окремо взятий колгосп.

Закон "Про колективне сільськогосподарське підприєм-

ство" (ст. 7) субєктом права колективної власності визнає

підприємство та його членів як юридичну особу - в частині

майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Ос-

кільки рівноправними видами колективного сільськогосйо-

230 Розділ XІ

дарського підприємства є переважно КСГП (колишні колгос-

пи), спілки селян, пайові товариства, агрофірми, сільськогос-

подарські кооперативи, аграрно-виробничі асоціації та інші

подібні утворення, то кожний із них, будучи згідно з законом

і власним статутом юридичною особою, визнається субєктом

права колективної власності. Закріплення на рівні закону

зближення виробничо-господарської правомочності підпри-

ємства як юридичної особи та іі|шіюмочності юридичної осо-

би як субєкта прана колективної власності сприятиме під-

вищенню ролі підприємств у сфері ринкових економічних

відносин.

Визнання правовою нормою (ст. 7 Закону "Про колектив-

не сільськогосподарське підприємство") члена підприємства

субєктом права колективної власності, а, отже, його права на

пай, як належну йому частку в колективній власності підпри-

ємства, розширює коло майна, що є його особистою приват-

ною власністю. Таке визнання права на пай є економічним і

юридичним засобом забезпечення його права як співвласни-

ка колективного господарства. Належне йому право на пай.і

нараховувані систематично залежно від розміру такого паю

дивіденди сприяють динаміці відносин власності у процесі

виробничо-підприємницької діяльності підприємства, напов-

ненню відносин колективної власності новим соціально-еко-

номічним змістом.

2. За існуючими формами організації колективної праці на

підприємствах функціонують відповідні виробничо-господар-

ські підрозділи. Виходячи з виробничої доцільності та згідно

зі статутом, за ними закріплюються, як уже зазначалося, зе-

мельні угіддя, необхідні засоби і знаряддя виробництва, ви-

робничі приміщення, споруди та інше майно. Ці майнові цін-

ності є власністю підприємства. Лише йому належить право

розпорядження ними, а також продукцією, виробленою бри-

гадами, фермами та іншими підрозділами. Останнім нале-

жить право повного господарського відання цим майном,

тобто їм надаються відповідні правомочності щодо раціональ-

ного використання та розпорядження як засобами, так і про-

дукцією виробництва; на них покладаються обовязки щодо

належної їх схоронності. Але як субєкти права повного гос-

подарського відання, а не права власності, вони не можуть

вирішувати питання щодо самостійного розпорядження за-

Право власності КСГП 231

кріпленим за ними майном або ж виробленою сільськогоспо-

дарською продукцією.

4. КСГП, ВСГК, АСГТ як юридична особа є субєктом

права спільної часткової власності в тому разі, коли воно об-

єднує частину своїх засобів виробництва (наприклад, цегель-

ний завод) і коштів при створенні міжгосподарського пере-

робного підприємства, агропромислового обєднання чи ін-

шого спеціалізованого підприємства. У таких випадках під-

приємство стає співвласником як майнових цінностей, так і

тих доходів, що набуваються завдяки виробничо-господар-

ській діяльності зазначених агропромислових утворень. Під-

приємство може бути співвласником збудованих і функці-

онуючих з його участю міжгосподарських санаторіїв, будин-

ків відпочинку, культурно-спортивних обєктів. Частка під-

приємства у спільній власності належить йому за правом

колективної нласності.

5. Право власності є абсолютним правом. Підприємство

здійснює його лише через свої органи управління - загальні

.ібори членів підприємства, збори уповноважених, правління,

Голову правління. В межах, установлених законом і статутом,

дише ці органи можуть вирішити, як використовувати майно,

засоби і продукти виробництва, кошти.

Абсолютність права власності підприємства полягає в його

недоторканності, в недопустимості фактичного усунення

субєкта цього права від здійснення ним правомочності роз-

поряджатися своїми коштами або засобами, переданими йо-

му для участі у створенні статутного фонду (міжгосподар-

ських організацій або обєднань). Зокрема, підприємства, які

взяли участь у створенні статутного фонду міжгосподарських

будівельних організацій, з роками були позбавлені права на

частину чистого прибутку, одержуваного цими організаціями,

а з утворенням, наприклад, концерну Украгропромбуду, як

державно-кооперативного формування, фактично були по-

збавлені права власності на свою частку в основних та обіго-

вих коштах цього концерну.

Державні органи не можуть втручатися в здійснення

КСГП або міжгосподарськими організаціями свого права

власності, в цілому, і права розпорядження його окремими

обєктами. Зокрема, Законами "Про власність", "Про колек-

тивне сільськогосподарське підприємство" забороняється

місцевим органам влади та іншим державним органам і ко-

232 Розділ XІ

лективним організаціям розпоряджатися майном та проводи-

ти вилучення майна, яке належить недержавним підприєм-

ствам, розпоряджатися коштами, робочою худобою та про-

дукцією, зобовязувати ці підприємства надавати грошові су-

ми і натуральні засоби на погреби, прямо не передбачені за-

конами України.

 3. Обєкти прина нлисності

колективних сільськогосподарських підприємств

1. Обєктами суспільних економічних і юридичних відно-

син власності здебільшого виступають речі. Вони є обєктами

цих відносин внаслідок саме їх властивостей задовольняти

потреби людини. Окрему річ, кошти, матеріальні цінності або

ж їх сукупність прийнято називати майном, а юридичні від-

носини, що виникають стосовно цього майна, - майновими.

Обєктами права власності колективного підприємства також

є цінні папери, акції. Майно, що належить, зокрема, колек-

тивному підприсмстпу, відповідає цілям, завданням і характе-

рові його підприємницької виробничо-господарської та куль-

турно-побутової діяльності, його правоздатності. Подібно до

того, як правоздатність колективного підприємства визна-

чається нормами права, так і норми права встановлюють коло

речей та майна, які можуть належати до обєктів права його

власності.

2. Обєкти права власності КСГП визначено ст. 24 Закону

"Про власність", а також ст. 7 Закону "Про колективне

сільськогосподарське підприємство". Перелік обєктів права

власності в цих статтях відрізняється, що пояснюється, на

наш погляд, політичними, психологічними та економічними

змінами, які стались у період між прийняттям цих Законів.

Так, згідно зі ст. 24 Закону "Про власність" обєктами пра-

ва власності кооперативу (колгоспу) (нині - колективне сіль-

ськогосподарське підприємство) в 1991 р. визнавалися лише:

будівлі, споруди, грошові та майнові внески його членів, ви-

роблена ним продукція, доходи, одержані від її реалізації та

іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгос-

пу), а також інше майно, придбане за підстав, прямо не забо-

ронених законом.

3. Відповідно до ст. 7 Закону "Про колективне сільсько-

господарське підприємство" починаючи з лютого 1992 р.

Право власності КСГП 233

і

обєктами права власності у КСГП, ВСГК, АСГТ визнаються:

земля та обігові засоби виробництва, грошові та майнові

внески його членів, вироблена ним продукція, одержані дохо-

ди, майно, придбане на законних підставах.

Обєктами права власності колективного підприємства є

також частки у майні та прибутках міжгосподарських підпри-

ємств та обєднань, членом яких воно є. Обєкти права колек-

тивної власності кожного конкретного підприємства визнача-

ються згідно з чинним законодавством та його статутом. Але

 ижне підприємство може бути власником будь-якого майна,

і необхідного йому для аграрного та будь-якого іншого підпри-

< мництва (бізнесу), зокрема ведення громадського господар-

< і на, переробки сільськогосподарської продукції, задоволен-

ня своїх виробничих потреб, а також для задоволення куль-

турно-побутових запитів членів свого підприємства.

КСГП складається з виробничих підрозділів: дільниць,

пілділень, цехів, підрядно-орендних угворень, комплексних

іракторних, рільничих, кормозаготівельних, садівницьких та

штих спеціалізованих бригад, а також тваринницьких ферм.

Чи цими підрозділами закріплюються земельні площі, тракто-

ри, машини та інвентар, робоча і продуктивна худоба, необ-

хідні господарські будівлі та інші засоби виробництва. Вироб-

ничі підрозділи підприємства здійснюють свою діяльність на

основі внутрішньогосподарського розрахунку. В бригадах для

регулювання економічних взаємин між ними застосовуються

чекові та інші форми розрахунків. Вони використовуються і

як засоби обліку та контролю за результатами виробничо-гос-

подарської діяльності.

Обєктами права власності КСГП слід вважати лише такі

виробничо-господарські підрозділи, яким повною мірою

властива виробничо-господарська самостійність, чітка відок-

ремленість майна і окресленість майнових відносин стосовно

всього громадського господарства підприємства. Наприклад,

маслозавод, виноробний чи цегельно-черепичний заводи, цех

із виробництва плодово-овочевих консервів, тваринницька

ферма та ін.

Обєктивною ознакою того чи іншого підрозділу як обєк-

та права власності підприємства належить вважати таку озна-

ку, відповідно до якої цей виробничий підрозділ може бути

використаний для застосування підрядно-орендної форми

організації виробництва на підприємстві. В інших випадках

234 Розділ XІ

окремі виробничо-господарські підрозділи є лише формою

організації праці, а надане їм майно є власністю підприємства

і перебуває в їхньому використанні на праві повного госпо-

дарського відання. Наприклад, рільничі бригади, обєднані в

цех рільництва.

4. Власністю КСГП є підсобні виробництва з переробки

продуктів сільського господарства: млини, круподерні, мас-

лоробні, молокозаводи, плодоовочесушарні, цехи з переробки

плодів та овочів, сироварні й т. ін. Крім того, для обслугову-

вання виробничих потреб підирисмстпо має власні кузні,

слюсарні, деревообробні майстерні, лимарні. Для працівників

підприємства збудовано клуби та бібліотеки, майстерні побу-

тового обслуговування, хлібопекарні, їдальні, дитячі заклади,

перукарні, лазні. Власністю колективних підприємств є також

устаткування підсобних виробництв та інше майно місцевих

промислів.

5. Підприємства є власниками виробленої ними сільсько-

господарської продукції: зерна, мяса, технічних культур,

молока, масла, картоплі, овочів, фруктів та ін. Поряд із про-

дукцією, яку одержують підприємства від основних галузей

виробництва, вони є власниками продукції та виробів, що ви-

робляються підсобними й допоміжними галузями виробниц-

тва (борошно, масло, олія, сухофрукти, риба, мед, вина,

вироби місцевих промислів), а також доходів, одержаних від

лісокористування, загальнопоширених копалин, торфу, та ін-

ших доходів від правомірної експлуатації природних багатств.

6. Встановлені нормами зазначених вище законів правила

щодо таких обєктів права власності колективного підприєм-

ства, як грошові та майнові внески членів підприємства, тор-

каються, головним чином, новостворюваних недержавних

субєктів аграрного підприємництва: сільськогосподарських

кооперативів, фермерів, аірприо-пиробпичих асоціацій та ін-

ших утворень. Переважно такі угпорсння є вузькоспеціалізо-

ваними і з незначними обсягами виробництва.

 4. Зміст права власності колективного

сільськогосподарського підприємства

1. Поняття права колективної власності певною мірою ха-

рактеризується його змістом. Зміст права власності КСГП,

ВСГК, АСГТ становлять його права та обовязки щодо воло-

Право власності КСГП 235

діння, користування і розпорядження засобами та продук-

цією колективного виробництва. Це - сукупність правомоч-

ностей щодо здійснення прав володіння, користування і роз-

порядження всіма обєктами права колективної власності.

Визначенню змісту права власності присвячена ст. 8 Закону

"Про колективне сільськогосподарське підприємство", нор-

ми якої грунтуються на засадах Закону "Про власність". Зок-

рема, підприємство самостійно володіє, користується і розпо-

ряджається належними йому обєктами власності.

Право володіння - юридичне забезпечена можливість

Господарського володіння підприємством тими чи іншими

;мсобами і продуктами виробництва, коштами або іншими

матеріальними цінностями начебто власними. Право воло-

діння являє собою початкову правомочність, необхідний

юридичний лісіб досягнення певної економічної цілі, є пере-

думоіюю права підприємства користуватися і розпоряджатися

належним йому майном.

Володіння тим чи іншим майном є юридичне правомір-

ііим, якщо воно здійснюється самим власником-підприєм-

 і ном, його виробничо-господарським підрозділом або відпо-

иідію до волевиявлення першого іншою особою. В решті

нічіадків матиме місце фактичне володіння річчю, що здій-

снюється проти волі власника. Практичне значення відмежу-

вання права володіння від інших правомочностей власника

полягає в його праві вимагати захисту свого права володіння

у порядку, передбаченому законом, - у порядку віндикації.

Підставою для такого захисту є право володіння, а не сам

факт заволодіння майном.

Підприємство має право володіти лише майном, необхід-

ним йому для господарської діяльності в межах його право-

здатності. Володіння засобами і продуктами сільськогоспо-

дарського виробництва є не тільки правом, а й відповідним

обовязком підприємства.

2. Право користування - це юридичне забезпечена мож-

ливість і обовязок експлуатації речей через одержання від

них корисних властивостей для досягнення певного матері-

ального результату. Виходячи з цього загального положення,

таким правом для КСГП, СпС, ВСГК є виробниче користу-

вання знаряддями і засобами виробництва, господарськими

спорудами і технікою, експлуатація робочої худоби, викорис-

тання іншого майна (зокрема виробів підсобних цехів, під-

236 Розділ XІ

приємств), а також одержання відповідних господарських ре-

зультатів: урожаю сільськогосподарських культур, продуктів

тваринництва, приросту жиної ваги стада тварин, плодів са-

дівництва і виноградарства, прибутків від зданих в оренду ху-

доби, засобів виробництва, приміщень тощо. Отже, внаслідок

права користування колектинним майном створюються нові

матеріальні цінності, на які у підприємства виникає право

власності.

Належне підприємству іірішо користування здійснюється

застосуванням праці його члгпін тп осіб, які працюють на

ньому за трудовим договором. Майно КСГП, СпС, ВСГК по-

винно використовуватись відповідно до його цільового при-

значення - для подальшого розвитку господарства. Водночас

підприємство може надавати своє майно безоплатно або за

невелику плату в користування (оренду, прокат) своїм членам

або іншим особам для одержання прибутку, задоволення їх

матеріальних і культурно-побутових потреб (як-от допомога

членам підприємства у будівництві або ремонті житлових бу-

динків, обробітку присадибних земельних ділянок тощо).

В аграрному законодавстві закріплюється вимога раціо-

нально використовувати належні підприємству знаряддя і за-

соби виробництва, дбайливо зберігати, своєчасно ремонтува-

ти і доглядати трактори, комбайни та інше сільськогосподар-

ське знаряддя, а також належним чином зберігати насіння і

корми.

3. Право розпорядження - це можливість вчинення юри-

дичних дій щодо певного майна, коштів або інших матеріаль-

них цінностей. Наслідком цих дій є виникнення, зміна або

припинення права власності підприємства на майно (його

привласнення), надання цього майна іншій особі на праві ко-

ристування, в тому числі в оренду, прийняття рішення про

використання коштів на придбання майна. Право розпоря-

дження майном і кощі.іми підприємства належить тільки

самому підприємству як юридичній особі, його органам

управління.

У науці аграрного права право розпорядження розмежову-

ється за двома аспектами: а) як організація або встановлення

порядку внутрішньогосподарського використання колектив-

ного майна, закріплення його за виробничими підрозділами і

окремими членами підприємства з метою одержання від

нього корисних властивостей (ці розпорядчі дії називають та-

Право власності КСГП 237

кож правом управління майном); б) як передача обєктів пра-

ва колективної власності у власність або користування іншій

особі. Саме цією частиною права розпорядження зумовлено

участь підприємства як субєкта права власності та юридичної

особи в ринкових економічних відносинах.

4. Право розпорядження майном криє в собі здійснення

органами самоврядування управлінських дій, спрямованих на

визначення цільового призначення конкретних обєктів пра-

на власності підприємства, закріплення майна за його вироб-

ничими підрозділами, визначення порядку і умов викорис-

тання корисних властивостей того чи іншого майна. Право

розпорядження в цьому аспекті охоплює дії підприємства як

власника щодо обліку і зберігання одержаної натуральної

продукції, розподілу одержаних доходів, утворення внутріш-

ньогосподарських фондів для задоволення поточних вироб-

ничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не

спричиняє зміну субєкта права власності. Останнім, як і ра-

ніше, залишається підприємство. Внаслідок цих розпорядчих

дій підприємство наділяє свої виробничі підрозділи правом

повного внутрішньогосподарського відання згідно з цілями їх

діяльності і господарського призначення майна, забезпечен-

ня внутрішньогосподарського розрахунку і підприємництва.

Для відносин, що складаються у процесі реалізації підпри-

ємством своїх правомочностей власника, характерне злиття в

тих самих діях двох правомочностей: права користування і

права розпорядження. Наприклад, використовуючи насіння

для посіву, підприємство водночас здійснює і право користу-

вання, і право розпорядження ним.

5. Зміст права власності кожного окремого підприємства

визначається нормами Закону "Про власність", де поняття

змісту права власності трактується у ст. 4 "Здійснення права

власності", згідно з якою власник на свій розсуд володіє, ко-

ристується і розпоряджається належним йому майном. Влас-

ник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не

суперечать законові. Він може використовувати його для

здійснення господарської та іншої, не забороненої законом,

діяльності. Закон проголошує, по-перше, принцип - усім

власникам рівні умови здійснення своїх прав і, по-друге, га-

рантує, що держава безпосередньо не втручатиметься в госпо-

дарську діяльність субєктів права власності.

238 Розділ XІ

6. Правомочності підприємства як власника визначаються

його статутом, зокрема вони полягають: у набутті у власність

матеріально-технічних засобів і ресурсів, будівельних та ін-

ших матеріалів, залученні при необхідності на добровільній

основі грошових і майнових инсскіїї членів підприємств, ор-

ганізацій та громадян, у розподілі між ними частини доходів

або продукції пропорційно до розмірів зроблених внесків, а

також у створенні пайового фонду членів підприємства.

істотним елементом пріїїш розпорядження власністю під-

приємства с встановлені його статутом правила, що регулю-

ють розподіл валової продукції та доходів. Правове регулю-

вання розподілу здійснюється таким чином, щоб із виробле-

ної власної продукції відшкодовувалися матеріальні витрати

на її виробництво (амортизація основних засобів, витрати на

насіння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ре-

монт тощо). Валовий дохід підприємство використовує для

розрахунків за своїми зобовязаннями перед бюджетом і бан-

ками, спрямовує на розширення виробництва, оплату праці,

здійснення соціального розвитку, утворення страхових фон-

дів, а також для участі своїми коштами у створенні й діяль-

ності міжгосподарських підприємств, організацій, обєднань.

Своє право розпоряджатися коштами підприємство здійснює

так, щоб своєчасно внести платежі державі та повернути гро-

шові позики, не допускати дебіторської заборгованості, своє-

часно розраховуватися з працівниками і кредиторами, утво-

рювати й поповнювати громадські фонди. В сучасних умовах

впровадження нових форм і методів ринкової економіки

особливого значення набувають відрахування дивідендів на

рахунки пайовиків і кошти для участі недержавних субєктів

аграрного підприємництва у приватизації, зокрема перероб-

них підприємств.

Здійснюючи право розпорядження майном і коштами,

підприємство виходить із своєї господирської самостійності,

економічної незалежності та правоздатності як юридичної

особи.

 5. Правовий режим майна колективного

сільськогосподарського підприємства

1. Власність колективного сільськогосподарського підпри-

ємства складається з майна, коштів, цінних паперів (акцій,

валюти, векселів, облігацій) та інших матеріальних та немате-

Право власності КСГП 239

ріальних цінностей. Все майно залежно від ролі та цільового

призначення обєктів права власності поділяється на окремі

складові частини - господарські фонди. Науково-обгрунто-

вана класифікація майнових цінностей КСГП, ВСГК, АСГТ

спрямована на оптимальне одержання від майнових фондів

найбільшої ефективності, досягнення прибутковості кожної з

галузей сільського господарства, належної матеріальної заін-

тересованості, задоволення життєвих потреб членів і праців-

ників колективного сільськогосподарського підприємства.

Правовий режим фондів - це сукупність усіх правомоч-

ц остей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або

і рули обєктів права власності, крім того, визначений норма-

ми права режим певної, відокремленої за своїми економічни-

ми властивостями частини майна, яка характеризується єди-

ним для неї пршначснням, однорідними правами та обовяз-

ками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володіння, користування і

розпорядження засобами цього фонду. Дане поняття охоплює

іХіір.іктерні для засобів цієї групи джерела їх утворення, спо-

Ь(>о(н виникнення на них права власності і способи його при-

іЩіісння, а також властиві цій групі засобів правові форми

Чминсння ними юридичних дій та правової її охорони. Своє-

рідним моментом у визначенні правового режиму фондів є те,

що підприємство наділено такими правомочностями одно-

часно як колективне підприємство і як юридична особа.

2. Примірний зразок статуту КСГП (п. 1.14), відповідні

її ому пункти є в статутах кожного, окремо взятого КСГП, та-

кож відповідно до річних виробничо-фінансових планів та

форм річної звітності про діяльність господарства в КСГП

визначають такі громадські фонди: основні виробничі фонди

і ромадського призначення, основні виробничі фонди несіль-

ськогосподарського призначення, основні невиробничі фон-

ди, фонд власних оборотних засобів, натуральний і грошовий

фонд оплати праці, фонди економічного стимулювання та ін-

ші спеціальні фонди.

Серед обєктів права власності КСГП, ВСГК, АСГТ про-

відну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробни-

чий фонд сільськогосподарського призначення. Згідно з за-

конами "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільсько-

господарське підприємство" (п. 1 ст. 7), п. 4.1 Примірного

зразка статуту до нього належать: земля, будинки, споруди,

трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транс-

240 Розділ XІ

портні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні пло-

дові, ягідні, виноградні та лісові насадження, меліоративні та

зрошувальні споруди, кошти, передані КСГП для утворення

статутного фонду міжгосподарських підприємств (організа-

цій), а також частка (пай) в майні дгрокомбінатів, міжгоспо-

дарських підприємств т;< інших субєктів підприємництва.

До основних виробничих фонді> несільськогосподарсько-

го призначення належать: промислоні виробничі основні за-

соби (наприклад, підсобні пиробнинтна і промисли), засоби

будівництва, заклади торгіилі і громадського харчування то-

що.

Доосновних невиробничих фондів КСГП, ВСГК, АСГТ

належать: жилі приміщення, обладнання та інше майно жит-

лового призначення; обєкти комунального та побутового об-

слуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні

споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші обєкти

культури, мистецтва, організацій охорони здоровя, фізичної

культури та соціального забезпечення.

3. Правовий режим основних фондів КСГП, ВСГК, АСГТ

характеризується такими ознаками: а) засоби основного фон-

ду повинні використовуватися колективним сільськогоспо-

дарським підприємством виключно за їхнім господарським

призначенням; б) основні засоби повинні бути в економічно

доцільній кількості та видах, у разі потреби вони можуть

зростати або зменшуватися (коли вони зайві та негативно

впливають на собівартість продукції, яка виробляється).

Кошти, одержані від реалізації основних засобів (через їх не-

придатність, неможливість або економічну недоцільність ви-

користання), витрачаються за розсудом власника, зокрема

для, поповнення основних засобів; в) у разі добровільного ви-

ходу (а не виключення за дисциплінарні правопорушення) з

колективного сільськогосподарського підприємства громадя-

нин має право на виділ належного йому паю; г) у випадку

ліквідації колективного сільськогосподарського підприєм-

ства, майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом,

банками та іншими кредиторами, розподіляється між члена-

ми цього КСГП, СпС, ВСГК тощо. Це правило встановлено

в законах "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільсь-

когосподарське підприємство" (ст. 33) і є обовязковим.

4. Правовий режим основних виробничих і невиробничих

фондів визначає правомочності КСГП щодо поліпшення ви-

Право власності КСГП 241

користання та зберігання цих фондів. Так, наприклад, на

КСГП покладаються обовязки більш продуктивно викорис-

товувати трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини

і устаткування тваринницьких ферм. КСГП зобовязані поси-

лити контроль за зберіганням сільськогосподарської техніки і

правильністю її вибраковки та списання. Аграрне законодав-

ство передбачає відповідальність осіб, винних у негосподар-

ському використанні, розукомплектуванні, передчасному

списанні названих основних засобів.

На основні засоби виробництва підприємства може бути

ввернено стягнення за претензіями кредиторів (ст. 7 Закону

"Про власність").

Серед обєктів права власності КСГП важливу роль відіг-

рають фонди власних оборотних засобів, які використовують-

ся протягом одного виробничо-господарського року. Це, зок-

реми. фонди: основний насіннєвий, основний фуражний, по-

точних виробничих затрат, вирощування і відгодівлі худоби,

майбутніх виробничих затрат на покриття витрат незаверше-

ного виробництва.

Статути окремих колективних підприємств покладають на

останніх обовязок створити основні насіннєві фонди у роз-

мірі повної потреби. Чинне законодавство зобовязує КСГП

щорічно забезпечувати себе власним високоякісним насін-

ням урожайних і пристосованих до місцевих умов сортів зер-

нових, зернобобових, олійних культур, посадковим матеріа-

лом картоплі та інших овочевих культур.

Для досягнення цієї мети розроблено комплекс заходів

щодо докорінного поліпшення організації селекційно-насін-

ницької роботи зернових, олійних і овочевих культур та трав,

впровадження у виробництво нових високопродуктивних їх

сортів.

Статут КСГП, ВСГК, АСГТ покладає на останніх обовя-

зок створювати насінний фонд у розмірі повної потреби, за-

безпечувати підвищення урожайності сільськогосподарських

культур на основі піднесення культури землеробства, додер-

жання сівозмін, поліпшення насінництва, застосування сис-

теми добрив і здійснення інших заходів.

Чинним законодавством господарства зобовязані щоріч-

но забезпечувати себе власним високоякісним насінням уро-

жайних і пристосованих до місцевих умов сортів зернових,

зернобобових, олійних культур і трав, вважаючи це одним із

242 Розділ XІ

найважливіших засобів для виконання завдань по дальшому

підвищенню врожайності всіх сільськогосподарських культур

і всебічному розвитку громадського тваринництва.

Насіннєві фонди сільськогосподарських підприємств не-

доторканні, їх слід ретельно оберігати і витрачати тільки на

посівні цілі. Особи, винні я порушенні встановленого поряд-

ку створення в КСГП (СпС, ВСТК тощо) власних насіннєвих

ФОНДіВ, ПРИТЯГУЮТЬСЯ ДО ВіДіЮЦіДііЛЬНОСТі. ВіДПОВіДНО ДО СТ. 7

Закону "Про власність" нині і нн основні насіннєві фонди

може бути звернено стягнення :>а претензіями кредиторів.

Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро-

жаю для годівлі худоби у розмірі річної повної потреби. Від-

повідно до пунктів 5.14 і 9.5 Примірного зразка статуту КСГП

виділяє корми для громадського поголівя худоби і птиці в

розмірі повної потреби, а для худоби і птиці, які знаходяться

в особистих підсобних господарствах його членів та інших

громадян, - на договірній основі.

5. У колективному сільськогосподарському підприємстві

також утворюється страховий насіннєвий фонд, який вико-

ристовується у випадку неврожаю. Він повинен щорічно

оновлюватися шляхом його заміни та поповнення насінням

нового врожаю. Цей фонд зберігається і обліковується окре-

мо від основного насіннєвого фонду і може бути використа-

ний лише за цільовим призначенням.

Основний фуражний фонд утворюється з одержаного уро-

жаю для годівлі худоби в розмірі річної потреби. Підприєм-

ство виділяє корми для видачі або продажу його членам та

працівникам.

Грошовий фонд оборотних коштів КСГП, ВСГіС АСГТ

створюється в таких розмірах, які забезпечують його нор-

мальну господарську діяльність, для задоволення поточних

потреб і проведення всієї сукупності витрат в незавершене

виробництво в усіх галузях громадського виробництва.

У системі громадських фондів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ

першорядне місце належить фондам оплати праці і економіч-

ного стимулювання. Правове реіулювання відносин з оплати

праці провадиться відповідно до ст. 19 Закону "Про колек-

тивне сільськогосподарське підприємство", ст. 24 Закону

"Про сільськогосподарську кооперацію" та на підставі Стату-

ту і Положення про оплату праці членів колективних сіль-

ськогосподарських підприємств.

Право власності КСГП 243

Для задоволення власних культурно-побутових потреб

членів і працівників підприємства та їх рідних, підготовки

молодих спеціалістів сільського господарства, механізаторів,

підвищення кваліфікації, а також придбання обладнання для

культурно-побутових установ підприємство утворює культур-

но-побутовий фонд.

У колективних сільськогосподарських підприємствах мо-

жуть утворюватися й інші громадські фонди, необхідні для за-

безпечення виробничої діяльності та задоволення матеріаль-

них і культурних потреб їхніх членів та працівників, що пра-

цюють за трудовим договором.

6. Право власності сільськогосподарського кооперативу

иизнається за ним відповідно до ст. 20 Закону "Про сільсько-

господарську кооперацію". У цій статті міститься правова

норма, тотожна за змістом ст. 7 Закону "Про колективне

сілі.ськогисіюдарське підприємство". Поряд з цим ст. 20 ви-

ці.ііис розмежування власності сільськогосподарського коо-

перативу на пайовий і неподільний фонди. Порядок форму-

пан ця і розміри неподільного фонду встановлюються Стату-

сом кооперативу.

Цивільно-правова охорона - це примусове витребування

йідприємствам майна із чужого незаконного володіння, від-

шкодування завданої шкоди і застосування майнових санкцій

за порушення договорів КСГП, ВСГК, АСГТ. Так, згідно зі

ст. 440 Цивільного кодексу України, шкода, завдана підпри-

ємству підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка

заподіяла шкоду.

Кримінально-правові заходи застосовуються до осіб, які

здійснили злочин" проти власності і майнових інтересів

КСГП, ВСГК, АСГТ. Аграрно-правовій відповідальності при-

свячено спеціальний розділ цього підручника.

 6. Пайовий фонд майна

членів Сільськогосподарського підприємства

та його правовий режим

1. Визначальною ознакою сільськогосподарського підпри-

ємства, заснованого на частковій (пайовій) власності його

членів (наприклад, у КСГП, СпС, ВСГК тощо), є існування

пайового фонду майна членів цих підприємств з відповідним

правовим режимом.

244

Розділ XІ

Згідно з законодавством і статутами КСГП, СпС, ВСГК

пайовий фонд майна членів зазначених субєктів підприєм-

ництва складають знаряддя та засоби виробництва. До пайо-

вого фонду майна членів підприємства включаються: вартість

основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок

діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відпо-

відна частка від участі в діяльності інших підприємств і орга-

нізацій. Сума пайових фондіп мийна, яка належить членам

КСГП, СпС, ВСГК, стпнонить їх пайовий фонд.

Майнові, пайові відносини регулюються нормами Закону

"Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9),

Статутом і Положенням про пайовий фонд майна членів ко-

лективного сільськогосподарського підприємства. Залежно

від мети використання пайового фонду, його матеріального

характеру та правового режиму існує два види пайових фондів

членів підприємства.

2. Перший з пайових фондів існував уроки заснування ко-

лективних господарств у вигляді сільськогосподарських арті-

лей. Порядок створення такого фонду передбачався При-

мірним статутом сільськогосподарської артілі, прийнятим у

1930 р. і у 1935 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом і

Статутом сільськогосподарської артілі селяни, які ставали

членами артілі, усуспільнювали належні їм на праві власності

знаряддя виробництва. Усуспільнене майно згідно із статутом

переходило у власність артілі (колгоспу). Частина вартості

цього майна зараховувалась до неподільного фонду колгоспу,

а частина була пайовим внеском селянина-колгоспника,

який вступав до колгоспу. Колгоспникові за статутом надава-

лося право одержати пай в разі виходу зі складу колгоспу.

Будь-яких матеріальних винагород селянин-колгоспник за

усуспільнене майно не одержував. Примірний статут колгос-

пу, прийнятий у 1969 р. (а він також мав юридичну силу під-

законного акта), не містив згадки про пайовий фонд. Внаслі-

док цього члени колгоспу, які усуспільнювали знаряддя і за-

соби виробництва при створенні колгоспу, по суті, були по-

збавлені права на усуспільнене майно, яке в такий спосіб

перетворювалось на виключну власність колгоспу.

3. істотно відмінним економічним змістом і правовим ре-

жимом характеризуються пайові фонди майна членів КСГП,

про які йдеться в ст. 9 Закону "Про колективне сільськогос-

подарське підприємство" та у внутрішньогосподарських ло-

Право власності КСГП 245

кальних правових актах. Основна мета і ознака цього фонду

полягає у піднесенні ролі майнових прав кожного окремого

члена підприємства як субєкта права власності на його май-

но, наближення його матеріальних інтересів до громадського

виробництва та підприємницьких результатів. До пайового

фонду майна членів підприємства включають: балансову вар-

тість основних виробничих та обігових фондів, створених за

рахунок діяльності підприємства; цінні папери, акції, кошти і

відповідну частину коштів від участі в діяльності інших під-

приємств і організацій.

Пайовий фонд майна - це балансова вартість основних

виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяль-

ності КСГП, СпС. Пайовий фонд закріплюється за членами

КСГП, СпС, ВСГК пропорційно їхньому конкретному трудо-

вому внескові та записується на особових рахунках. Саме па-

йовий фонд майна членів КСГП, який складається з суми

часток (паїв) у майні членів цього підприємства, стає тепер

єдиною основою для утворення колективної власності його

членів. Саме це, передане власниками (громадянами-члена-

ми підприємства), майно тепер становить соціально-еконо-

мічну основу для існування і діяльності КСГП як юридичної

особи, котра господарює самостійно, і відповідає за своїми

зобовязаннями лише в межах свого наявного майна. іншими

словами, колективне підприємство як юридична особа і

субєкт господарювання, по суті, є "підприємством з обмеже-

ною відповідальністю", коли власники переданого майна не

несуть відповідальності за зобовязаннями створених ними

субєктів підприємництва (юридичних осіб) усім своїм наяв-

ним майном.

Відродження та функціонування пайового фонду КСГП,

СпС, ВСГК врегульовано нормами права, серед яких чітко

простежуються три групи джерел, за якими формується пайо-

ва власність.

До першої групи належать закони. Насамперед, закони

"Про власність" (пункти 2, 3 ст. 25), "Про колективне сіль-

ськогосподарське підприємство" (ст. 9). До другої групи на-

лежать локальні внутрішньопідприємницькі акти, зокрема

прийняті вищими органами самоврядування КСГП, СпС,

ВСГК (наприклад. Положення про пайовий фонд майна чле-

нів цих КСГП, СпС, ВСГК). До третьої групи відносяться ак-

ти рекомендаційно-примірного характеру. Серед них, зокре-

назвати Методичні рекомендації з приватизації май-

 колективних сільськогосподарських підприємств1. Реко-

мендації з реформування колгосп іг і радгоспів, схвалені З

жовтня 1992 р. Науково-технічною радою МСРП тощо.

4. Пайовий фонд КСГП, СпС, ВСГК визначається за річ-

ними звітами у такому порядку: віл вартості наявних основ-

них засобів виробництиа підприємспиі наприкінці року відні-

мається вартість осноііних шиибіп, одержаних за попередній

період бенкоцгшвно нОо стнорених ід рахунок бюджетних

асш иунпкії, а також (ірилГшітх ш рихунок непогашених кре-

дитіи бннку, та сума її аморти:шційіют іносу.

Пийикнй фонд членів колсктииного підприємства визна-

чається відповідно до діючого в ньому Положення про пайо-

вий фонд. Нині, як свідчить узагальнений досвід, існує де-

кілька методик розрахунку пайового (часткового) фонду май-

на членів КСГП.

Загалом усі ці методики зводяться до визначення пайового

(часткового) фонду, виходячи: по-перше, з майна, внесеного

при утворенні такого колективного підприємства його члена-

ми (в тому числі при створенні в 30-ті роки сільгоспартілей,

колгоспів), - це майно обраховується за його сьогоднішньою

вартістю; по-друге, виключно з трудової участі кожного члена

колективного підприємства (колишнього колгоспу) в громад-

ському виробництві; по-третє, таке визначення здійснюється

поєднанням наведених вище двох методик.

В Україні, на наш погляд, найбільш виправдано застосову-

вати другу методику,оскільки нині надто складно встанови-

ти, хто, скільки і яке саме майно вніс при вступі в ЗО-тіта на-

ступні роки до колгоспу.

Конкретний трудовий внесок кожного члена колишнього

колгоспу (а зараз - колективного підприємства) визначаєть-

ся (за другою методикою), починаючи з післявоєнного

(1943-1944 рр.) періоду до нинішнього часу. Визначена нап-

рикінці року сума пайового фонду розподіляється між члена-

ми підприємства пропорційно їхнім трудовим затратам і заро-

біткам або лише заробіткам. Затрати праці та заробітки членів

Ці рекомендації схвалено секцією економіки Науково-технічної ради

Міністерства сільського господарства 1 продовольства України 25 жовтня

1992 р. і опубліковано у Збірнику нормативних актів з ресрормування влас-

ності; - К., 1993.

Право власності КСГП

підприємства обраховуються на підставі даних бухгалтерсько-

го обліку і визначаються не менш як за трьома періодами, в

яких застосовувалися різні рівні оплати праці, зокрема:

а) період до введення гарантованої грошової оплати праці

(до середини 60-х рр.);

б) період від, введення грошової оплати праці (з 1966 р.) до

введення в 1973 р. оплати праці від кінцевого результату, ві-

дображеного і розвиненого в Рекомендаціях щодо оплати

праці в колгоспах;

в) період (1972-1986 рр.), коли було впроваджено нові та-

рифні ставки працівників виробничих галузей народного гос-

подарства.

Оплата праці кожного члена підприємства в першому пе-

ріоді визнпчасться множенням відпрацьованих у цьому періо-

ді лкмхинодній (трудоднів) на середню оплату людино-дня в

останньому періоді. У другому періоді проводиться коригу-

нання фонду оплати праці членів колективних підприємств

на основі коефіцієнта, обчисленого зіставленням середніх

і (жпів оплати людино-дня в другому і останньому (третьому)

періодах. Оплата праці в третьому періоді не коригується і за-

питається незмінною.

Оплата праці кожного члена (за всі періоди роботи, почи-

наючи з післявоєнних) підсумовується і в такий спосіб визна-

чається пайовий (частковий) фонд, який розраховується на

кінець року. Паралельно з цим пайовий фонд колективного

підприємства ділиться на кількість відпрацьованих за всі пе-

ріоди роботи людино-днів. Особистий пайовий фонд визна-

чається як середюГвеличина між цими двома сумами.

При розподілі пайового фонду обовязково враховується

трудова участь колишніх колгоспників (вибулих із господар-

ства з різних причин, померлих). В загальній сумі пайового

фонду їхня частка визначається як різниця між загальною

кількістю трудозатрат і трудовим внеском наявних членів ко-

лективного сільгосппідприємства. Сума паю, який припадає

на трудовий внесок вибулих із господарства з різних причин

колишніх колгоспників та дійсних членів колективного під-

приємства, становить його резервний пайовий фонд, який

використовується в інтересах соціального розвитку всього ко-

лективу, села для надання матеріальної допомоги ветеранам

праці, інвалідам, а також як джерело для встановлення (від-

248 Розділ XІ

новлення) пайового фонду тим колишнім колгоспникам, які

повертаються до КСГП.

6. Пайовий фонд майна членів колективного підприємства

розподіляється між його членами. Це право громадян реалізу-

ється через відкриття особового рахунку члена колективного

господарства і нарахування на нього відповідних особистому

трудовому внескові у громадське виробництво коштів із пайо-

вого (часткового) фонду колективного підприємства. Сума,

нарахована на особовий рахунок, с особистим пайовим фон-

дом майни кожного члена цього підприємства. Останній мо-

же визначатися способом розподілу пайового фонду майна

цього підприємства лише на скориговані заробітки його чле-

нів. Коригування має здійснюватись у наведеному вище

порядку.

Чинним законодавством врегульовано порядок визначен-

ня та розподілу прибутку на пайовий фонд КСГП і нараху-

вання відсотків (дивідендів) на особисті пайові фонди кожно-

го з його членів. Так, сума чистого прибутку, який виділяєть-

ся для розподілу на пайовий фонд колективного підприєм-

ства, може визначатися за питомою вагою амортизації

основних фондів у загальній сумі витрат виробництва щоріч-

но або встановлюватися на підставі середньорічних даних

сталою величиною (нормативом) на декілька років.

Наприклад, у загальних витратах виробництва (собівар-

тість вирощеної продукції) по колективних сільськогосподар-

ських підприємствах, зокрема Вінницької області, амортиза-

ція фондів у 1988-1990 рр. в середньому становила 10 відсот-

ків. іншими словами, основні засоби виробництва, беручи

участь у виробничому процесі, зношувалися (амортизували-

ся), але, при цьому, як і інші статті затрат, сприяли вироб-

ництву продукції, від рсалічації якої в цілому отримано певну

суму прибутків. А тому 10 відсотків чистого прибутку (після

зменшення прибутку на суму обовязкових платежів) підляга-

ють розподілові на пайовий фонд майна між усіма власника-

ми особистих паїв, а також на резервний пайовий фонд ко-

лективного підприємства. Враховуючи те, що питома вага

амортизації в сукупних затратах виробництва з роками змі-

нюється мало, за рішенням загальних зборів (зборів уповно-

важених) колективного підприємства такий норматив - не

менше 10 відсотків відрахування чистого прибутку на пайо-

Право власності КСГП 249

вий фонд - колективні підприємства Вінниччини правомір-

но приймають на декілька років.

7. По закінченні господарського року з нарахованої части-

ни прибутку на суму пайового фонду майна колективного

підприємства нараховуються: а) відсотки (дивіденди) на осо-

бисті пайові фонди кожного члена колективного підприєм-

ства, в тому числі й тих, які проходять дійсну військову стро-

кову службу, обрані на виборні посади, поступили на навчан-

ня з відривом від виробництва, направлені на роботу в інші

підприємства, пенсіонерів та інших осіб, які мають особовий

рахунок - особистий пайовий фонд; б) відсоток, який при-

падає на існуючий резервний пайовий фонд колективного

підприємства.

Нарахування дивідендів на пайову участь кожного власни-

ка особистого пайового фонду в майні колективного підпри-

ємства проводиться один раз на рік після затвердження за-

гальними зборами (зборами уповноважених) річного звіту ко-

лективного підприємства. Ці дивіденди кожний власник та-

,ого фонду може отримати готівкою (сплативши відповідний

йибутковий податок) або приплюсувати до суми, яка знахо-

РГГЬСЯ на особистому пайовому фонді (особовому рахунку).

(ласник цього пайового фонду в майні колективного підпри-

ємства може здійснювати з належним йому паєм будь-які ци-

вільно-правові угоди (заповідати спадкоємцям, у разі виходу

з підприємства, вимагати видачі свого паю в натурі, у грошах,

у цінних паперах тощо).

 7. Охорона права власності колективного

сільськогосподарського підприємства

1. Охорона права власності та інших майнових прав

КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ є важливим завданням держави,

законодавства України. Обовязок берегти, охороняти і зміц-

нювати державну і колективну власність, не допускати без-

господарності і недбайливого ставлення до громадського доб-

ра покладається на членів КСГП Примірним Статутом

КСГП.

Так, в Статуті міститься правова норма про те, що право

розпорядження майном і коштами належить тільки самому

КСГП - його органам управління. Підприємства не вправі

250 Розділ XІ

використовувати кошти, майно на цілі, не повязані з його

діяльністю.

2. Важливий засіб охорони майнових прав КСГП - недо-

пущення дебіторської заборгованості перед КСГП. Дебітор-

ська заборгованість колективним підприємствам може ви-

никнути внаслідок неналежного контролю передусім з боку

головного бухгалтера і голови (правління) КСГП, правління і і

ревізійної комісії за своєчасністю розрахунків з підприєм-

ствами. Це свідчить про недостатність фінансової дисципліни

як в самих підприємствах, так і у їхніх дебіторів.

Дебіторами можуть бути держанні, колективні, приватні

підприємства, приватні особи - підприємці, інші громадяни,

їх обєднання, а також члени даного КСГП, які одержали від

нього грошові суми, будівлі і матеріали, продукти харчування

(в кредит), корми для худоби, молодняк худоби для вирощу-

вання і відгодівлі в своєму підсобному господарстві або інші

матеріальні засоби; дебіторами можуть бути особи, які корис-

тувалися певними послугами КСГП та не повернули свій

борг. Дебіторами бувають і організації, установи, члени та не

члени КСГП, які не відшкодували йому збитки за заподіяну

шкоду. Найбільш поширеними є випадки дебіторської забор-

гованості підзвітних осіб КСГП - експедиторів, матеріально

відповідальних та посадових осіб. Особливо неприпустимою є

практика, коли боржниками перед КСГП протягом років за-

лишаються окремі керівники КСГП, які зобовязані слідкува-

ти за своєчасною ліквідацією дебіторської заборгованості.

Якщо дебіторами є організація або установа, то КСГП по-

винно своєчасно предявити до них претензію у встановлено-

му порядку і вимагати негайної ліквідації заборгованості. При

несплаті боргу підприємство має право звертатися за сприян-

ням до органу, у якому дебітор підпорядкований. У випадку,

коли вимога до дебітора не д.іла позитивного результату,

КГСП предявляє відповідний позов у судому порядку.

Дебіторська заборгованість членів КСГП перед підприєм-

ством ліквідується, як правило, при оплаті праці. Однак стяг-

нення боргу з коштів, належних члену КСГП як оплата за

працю, дозволяється, якщо він визнав борг і не заперечує

проти утримання. У випадку невизнання боргу в усій сумі або

в її частині заборгованість ліквідується в судовому порядку

шляхом звернення до суду з позовною заявою, підписаною

Право власності КСГП 251

керівником та головним бухгалтером підприємства із подан-

ням документів, які підтверджують борг.

Суди при розгляді справ за позовами івдприємств до своїх

членів або найманих працівників, інших громадян про стяг-

; нення сум дебіторської заборгованості і відшкодування май-

нової шкоди вживають заходи до забезпечення позову. Знач-

ну допомогу КСГП по ліквідації дебіторської заборгованості

надають юрисконсульти і міжгосподарські юридичні групи,

| які здійснюють їх юридичне обслуговування.

3. КСГП мають право продавати та позичати сільськогос-

подарські продукти, що їм належать, фураж, худобу, іншу

продукцію. У випадку несвоєчасного повернення або неспла-

ти продукції підприємство має право звернутися в суд із

і позовом про стягнення вартості продукції або повернення в

натурі.

і При вирішенні подібних спорів суди керуються нормами

і цивільного права і статутами підприємств.

| При розгляді цих справ судам рекомендується таке:

| а) вартість вироблених КСГП сільськогосподарських про-

[дуктів, худоби, птиці, а також продукції підсобних підпри-

| смств і промислів визначається за встановленими цінами, а у

випадках коли таких цін немає, - за цінами, передбаченими

і за погодженням сторін;

! б) насіння, фураж та інше майно, яке надане підприєм-

| ством у позичку, повинні присуджуватися з боржників у на-

| турі чи у вигляді грошової компенсації, що обчислюється за

державними роздрібними цінами, а при відсутності їх - за ці-

нами, існуючими на ринку в даній місцевості на день

предявлення позову;

в) худоба, продукти та інше майно, одержане організація-

ми або окремими особами від підприємств без оплати або по

явно заниженій ціні, повинні присуджуватися на користь під-

приємства в натурі. За згодою підприємства, а також у тих ви-

падках, коли майна в натурі немає, з відповідачів стягується

вартість продуктів, майна, худоби чи майна за державними

роздрібними цінами, а коли таких цін немає - за цінами, іс-

нуючими на ринку в даній місцевості на день предявлення

позову.

4. Право колективної власності охороняється за допомо-

гою адміністративно-правового, цивільно-правового та аграр-

но-правового методів.

252 Розділ XІ

Адміністративно-правова охорона полягає у скасуванні

незаконних актів або дій посадових осіб або органів управлін-

ня КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ спеціальними актами (рішен-

нями) органів державної влади або державного управління

сільським господарством, а також при покладанні у випадках,

передбаченних законодавством, на винних осіб підприємства

штрафів (наприклад, ча порушення правил протипожежної

охорони, правил карантину та ін.).

Адміністр.пишш ііідпопідіиіьність осіб, які вчинили адмі-

ністративне пріїпочорупіення - адміністративний проступок

- встановлюється Кодексом України про адміністративні

правопорушення. У цьому Кодексі вміщено правові норми,

які спрямовані на захист колективної власності та майнових

інтересів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ.

Першорядна з них адміністративна відповідальність - за

вчинення дрібної крадіжки колективного майна, що передба-

чено ст. 51 цього Закону. Дрібне розкрадання державного або

колективного майна шляхом крадіжки, шахрайства, привлас-

нення, розтрати або зловживання посадовим станом - тягне

за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатко-

вуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на

строк від одного до двох місяців з утриманням двадцяти від-

сотків заробітку. Дрібне розкрадання державного або колек-

тивного майна, що призвело до розукомплектування автомо-

білів, тракторів, сільськогосподарської техніки при переве-

зенні залізничним, водним, іншим транспортом, а також у

місцях постійного або тимчасового зберігання - тягне за со-

бою накладення штрафу від восьми до двадцяти неоподатко-

вуваних мінімумів доходів громадян.

Розкрадання майна, що тягне за собою адміністративно-

правову відповідальність визнається дрібним, якщо вартість

викраденого не перевищує трьох неоподатковуваних мініму-

мів доходів громадян, пстаноплсних чинним законодавством

України. При ньому, крім вартості викраденого, також врахо-

вується кількість викрадених предметів у натурі (вага, кіль-

кість) та їх значущість для народного господарства.

З метою забезпечення виконання постанов про майнову

відповідальність адміністративне законодавство встановлює

відповідальність за ухилення від відшкодування майнової

шкоди, заподіяної злочином підприємству, установі, органі-

зації. Особа, яка зобовязана за вироком суду відшкодувати

Право власності КСГП 253

таку шкоду, несе відповідальність у вигляді попередження або

накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мі-

німумів доходів громадян або карається виправними робо-

тами на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти від-

сотків заробітку.

Адміністративно-правову відповідальність встановлено в

разі потрави посівів, зіпсування або знищення зібраного вро-

жаю сільськогосподарських культур, що знаходяться в полі,

пошкодження насаджень КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, радгос-

пів та інших державних та громадських господарств худобою

чи птицею. Ці правопорушення тягнуть за собою накладення

штрафу на громадян у розмірі від одного до пяти неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб -

від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів гро-

мадян.

Цивільно-правова охорона - це примусове витребування

підприємством майна із чужого незаконного володіння, від-

шкодування завданої шкоди і застосування майнових санкцій

за порушення договорів з КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ. Так,

згідно зі ст. 440 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана

підприємству підлягає відшкодуванню у повному обсязі осо-

бою, що її заподіяла.

Кримінально-правові заходи застосовуються до осіб, які

здійснили злочини або замах на злочин(-и) проти власності і

майнових інтересів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ. Аграрно-пра-

вовій відповідальності присвячено спеціальний розділ цього

підручника.