§ 1. Поняття державних видатків, особливості відносин

у галузі видатків в період перехідної економіки.

Принципи фінансування

Виконання будь-яких функцій держави потребує прямих ви-

трат фінансових ресурсів. Тому витрати держави — це одна з

важливих сторін фінансової діяльності держави, яка безпосе-

. редньо пов'язана з її діяльністю по мобілізації коштів у дер-

жавний та місцеві бюджети і державні цільові фонди.

Державні витрати — це безперервне цільове використання

державних грошових ресурсів, що накопичуються у державно-

му бюджеті, державних бюджетних та позабюджетних фондах,

власних фондах державних підприємств, установ та організацій

з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансування

державної та комунальної соціальної і культурної сфер, дер-

жавних цільових програм, а також фінансування розширення

виробництва окремих державних та комунальних підприємств,

установ, організацій у відповідності з чинним законодавством

держави.

У фінансовому праві державні видатки виділені у окремий

інститут, який утворюється фінансово-правовими нормами, що

регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних та

комунальних грошових ресурсів. Ці норми вводяться законами

та постановами Верховної Ради України, актами місцевого са-

моврядування — рішеннями місцевих рад (які за Конституцією

України здійснюють управління державною та/або комуналь-

ною власністю), підзаконними нормативними актами — Ука-

зами Президента, постановами Кабінету Міністрів, актами

окремих міністерств та відомств, державних місцевих адмініст-

рацій, а також фінансово-плановими актами бюджетних під-

приємств, установ та організацій.

336

Особлива частина

Як економічна категорія державні видатки об'єднують вит-

рати, які покриваються з централізованих та децентралізова-

них державних фондів коштів. Більшість державних видатків

фінансується з Державного бюджету — централізованого фон-

ду коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національ-

ного доходу, та з місцевих бюджетів. Менша частина держав-

них витрат покривається за рахунок децентралізованих фондів

коштів — коштів міністерств та відомств, підприємств, установ

та організацій державної та комунальної форми власності, а

також позабюджетних коштів бюджетних установ та позабюд-

жетних фондів органів місцевого самоврядування усіх рівнів.

Усі державні витрати закріплюються у відповідних актах за-

конодавства та планово-фінансових актах. Видатки Державно-

го бюджету відображені у шорічному законі України про Дер-

жавний бюджет, обсяги та структура видатків місцевих бюд-

жетів усіх рівнів затверджуються рішенням сесії відповідних

місцевих рад, видатки децентралізованих фондів коштів вста-

новлюються у фінансових планах — балансах та кошторисах

підприємств, установ та організацій. Органи, шо контролюють

фінансову діяльність держави — Верховна Рада України, Ра-

хункова палата Верховної Ради, Президент України, Кабінет

Міністрів України, Міністерство фінансів та його контрольно-

ревізійне управління і Казначейство — уповноважені допуска-

ти фінансування тільки таких видатків, які передбачені відпо-

відними нормативними актами.

Державні видатки визначаються функціями та економічним

станом держави і здійснюються шляхом фінансування. В пері-

од переходу до ринкової економіки суттєво змінюється струк-

тура державних видатків — їх склад та обсяги- Це пов'язано, в

першу чергу, з появою комунальної форми власності, подаль-

шим збільшенням сектору економіки, що базується на недер-

жавній формі власності, проведенням реформи цінової полі-

тики держави, а також з поступовим скороченням дотаційного

фінансування цілих галузей народного господарства та збільшен-

ням використання методів цільового фінансування державних

програм.

При цьому зберігаються принципи фінансування держав-

них видатків. Незалежно від джерел покриття, фінансування

здійснюється на основі таких принципів: плановості, безпово-

ротності та безвідплатності, цільового спрямування коштів та

Глава 18. Правове регулювання державних видатків в Україні 337

Їх ефективного використання, фінансування в міру виконання

планів, оптимального поєднання власних, кредитних та бюджет-

них джерел, додержання режиму економії та здійснення пост-

ійного контролю за їх використанням.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування

державних видатків означає виділення коштів без прямого їх

повернення державі та без внесення до державних фондів коштів

будь-якої платні за отримання цих коштів. Можна сказати, що

непряме (опосередковане) повернення отриманих від держави

коштів полягає в матеріальному прирості основних фондів в

державній та комунальній виробничій і невиробничій сферах,

збільшення прибутків державних та комунальних підприємств,

підготовці кваліфікованих кадрів для суспільства тощо.

Принцип цільового спрямування фінансування державних ви-

трат полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та

використовуються на чітко визначені нормативними та індиві-

дуально-плановими фінансовими актами цілі та заходи: випла-

та заробітної плати, поточні видатки, видатки розвитку тощо.

Ефективне використання коштів має на меті одержання су-

спільне необхідного або бажаного результату при мінімальних

витратах живої та упредметненої праці та матеріальних ресурсів.

Виконання цього принципу на практиці означає удосконален-

ня форм та методів оперативного управління виробничою та

фінансовою діяльністю держави, розробку додаткових важелів

та стимулів, спрямованих на скорочення втрат та непродуктив-

них витрат, інтенсифікацію виробництва та використання нау-

ково-технічного прогресу.

Принцип фінансування в міру виконання планів означає, що

кошти виділяються не автоматично, а у відповідності з фактич-

ним виконанням робіт, кількісними та якісними показниками,

що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент ви-

никнення реальної потреби у наданні коштів. Завдяки цьому

принципу грошові ресурси можуть перебувати у постійному

обігу. Виконання цього принципу чітко прослідковується при

фінансування капіталовкладень та капітальних ремонтів, де в

разі невиконання планів засвоєння коштів, невикористані гро-

шові ресурси враховуються при наданні бюджетних коштів на

наступний період.

Принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюд-

жетних коштів полягає в тому, що піл час визначення обсягу

22.7-461

338

Особлива частина

фінансування на всіх рівнях спочатку враховується наявність

та можливість використання власних коштів або скорочення

власних видатків, потім — можливість отримання банківських

кредитів і лише при об'єктивній неможливості покриття ви-

датків з вищезазначених джерел вирішується питання про вид-

ілення бюджетного або відомчого фінансування. Цей принцип

застосовується на стадії планування, розподілу та використай"

ня держаних ресурсів при покритті поточних видатків та капі-

таловкладень.

Принцип додержання режиму економії застосовується на стадії

фактичного використання коштів й проявляється у раціональ-

ному використанні трудових та матеріальних ресурсів, викори-

станні новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищенні норм

виробітку сировини та природних ресурсів тощо. Саме пошук

та розвиток техніки та технології виробництва, пошук дешевих

ресурсів можуть привести до економії та раціонального вико-

ристання природних, матеріальних та грошових ресурсів дер-

жави.

При дефіциті бюджету та інфляції коштів додержання перелі-

чених принципів фінансування є складною задачею, а відступ

від них веде до таких тяжких наслідків, як безсистемне й нере-

гулярне використання державних коштів, виникнення пробле-

ми неплатежів та зростання заборгованості держави по фінан-

суванню тих чи інших витрат (зарплат, пенсій, капіталовкла-

день тощо). Тому особливої важливості набирає принцип

здійснення постійного контролю за використанням всіх видів

державних ресурсів. Контроль дає можливість з'ясувати помилки

та недоліки у фінансовій діяльності держави та вжити заходів

для їх усунення. Він також дає інформацію для перспективного

та поточного планування державних видатків під час визначен-

ня цільового спрямування коштів і їх оптимальних обсягів.

Таким чином, фінансування державних видатків — це пла-

новий, цільовий, безповоротний й безвідплатний відпуск гро-

шових коштів, який виконується з урахуванням оптимального

поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансу-

вання, проводиться в міру здійснення планового використання

коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій

(оборона країни, управління тощо), а також для утримання

соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій

Глава 18. Правове регулювання державних видатків в Україні 339

та зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при

постійному здійсненні контролю.

Фінансування здійснюється із різних джерел — бюджетів

різних рівнів, позабюджетних цільових фондів, власних коштів

державних та комунальних підприємств. Основними суб'єкта-

ми фінансування є державні органи, підприємства, установи та

організації державної та комунальної форми власності. Останні

поділяються на такі, що фінансуються з бюджету повністю або

частково, В залежності від суб'єктів, можна виділити і дві фор-

ми проведення фінансування. При першій формі — з бюджет-

них або відомчих джерел покривається лише частина видатків

державних та комунальних підприємств, установ та організацій.

Решта — більша частина — видатків покривається за рахунок їх

власних або кредитних коштів. Отже, основним принципом

першої форми фінансування є оптимальне поєднання викорис-

тання власних, кредитних та бюджетних коштів при фінансу-

ванні видатків. Ця форма застосовується при фінансуванні дер-

жавних та комунальних підприємств, які мають економічну та

фінансову самостійність, отримуючи власні прибутки (тобто для

них бюджет не є основним джерелом покриття видатків. Яск-

равим прикладом є госпрозрахункові підприємства), а також

при фінансуванні державних програм.

При другій формі фінансування — з бюджетних джерел

проводиться повне покриття всіх видатків суб'єкту фінансу-

вання. Ця форма використовується при фінансуванні діяльності

державних органів, обороноздатності країни, утриманні соц-

іальної сфери, а також державних та комунальних підприємств,

установ та організацій, які не мають своїх доходів (на відміну,

наприклад, від госпрозрахункових підприємств).

Державні або комунальні підприємства, установи та орга-

нізації, видатки яких повністю фінансуються з бюджету, нази-

ваються бюджетними, а фінансування, що проводиться за ра-

хунок бюджетних коштів — бюджетним фінансуванням.

Діяльність бюджетних установ має свою особливість. Вони

належать до невиробничої сфери і не приймають безпосеред-

ньої участі у створенні матеріальних цінностей, тобто не ство-

рюють національного доходу. Основне їх призначення полягає

у задоволенні соціально-культурних потреб населення та

здійсненні загальнодержавних функцій. В умовах переходу до

ринкових відносин майже всім бюджетним закладам та устано-

22*7-461

340

Особлива частина

вам дозволено займатися певними видами підприємницької

діяльності, які передбачені в їх статутних документах або поло-

женнях про їх діяльність, затверджених відповідними держав-

ними органами. В результаті такої діяльності бюджетні устано-

ви можуть отримувати власні доходи й витрачати їх у якості

додаткового джерела на покриття власних видатків. Але обсяги

таких позабюджетних доходів є незначними у порівнянні з

бюджетним фінансуванням, через шо ці установи не можуть

стати економічно та фінансове самостійними й перейти на пер-

шу форму фінансування.