§ 3. Особливості фінансування агропромислового комплексу та охорони природи

Агропромисловий комплекс є найважливішої^ складовою

частиною господарського механізму України. Умови створен-

ня та функціонування формувань агропромислового комплек-

су, їх права та обов'язки встановлюються законом України «Про

колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого

1992 року, «Про селянське (фермерське) господарство» в ре-

дакції закону від 22 червня 1993 року, «Про особливості прива-

тизації майна в агропромисловому комплексі» від ю липня

1996 року, а також Постановами Кабінету Міністрів України

«Про розвиток селянських (фермерських) господарств» від 20

липня 1991 року, «Про затвердження Положення про порядок

державної реєстрації колективного сільськогосподарського

підприємства» та іншими нормативними актами. Після прий-

няття Указів Президенту «Про невідкладні заходе щодо при-

скорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського

виробництва» від 10 листопада 1994 року та «Про Порядок паю-

вання земель, переданих у колективну власність сільськогос-

подарським підприємствам та організаціям» від § серпня

1995 року в Україні в процесі паювання земель Створюються

нові форми сільськогосподарських підприємств. Ці іудприємства

створюються та функціонують на основі законів України «Про

підприємства в Україні» та «Про підприємництво». Згідно з цими

законами, вони є юридичними особами з недержавною фор-

мою власності, які наділені правами самостійно одержувати ї

розподіляти та витрачати доходи від своєї діяльності та з інших •

джерел на організацію сільськогосподарського виробництва

переробку сільськогосподарської продукції, здійсйення інвес-^

тицій, формування фондів економічного стимулювання тощо

За умов формування вільного ринку продукції сільського

господарства для сталого функціонування економіки України

здійснюється бюджетне фінансування.

Г" Одним з видів фінансування витрат агропромислового сек-

тору є державні контракти та державне замовлена на постав-

25* 7-461.  .

388 Особлива частина

ку сільськогосподарської продукції, необхідної для задоволен-

ня потреб України відповідно до пріоритетів соціально-еконо-

мічного розвитку, що їх визначає Верховна Рада України. Дер-

жавне замовлення забезпечується коштами державного бюд-

жету України і доводиться підприємствам, організаціям усіх

форм власності. Відносини сторін у процесі поставок продукції

сільського господарства за державними замовленнями регулю-

ються державним договором (контрактом). Відносини колек-

тивних сільськогосподарських підприємств, організацій та інших

формувань усіх форм власності з державою регулюються за до-

помогою бюджетного фінансування, кредитування, пільгового

оподаткування, страхування тощо.                        ^

За рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів

здійснюється будівництво у сільській місцевості об'єктів охо-

рони здоров'я, освіти, культури, фізичного виховання, споруд-

ження водопроводів, каналізаційних систем і споруд, ліній елек-

тропередач та газопроводів, будівництво доріг та благоустрій

територій, будівництво об'єктів побуту, а в районах з браком

трудових ресурсів — спорудження житла.

Державне інвестування розвитку соціальної сфери села по-

^ кладене на органи державної виконавчої влади на місцях, які

"зобов'язані в суворо цільовому порядку ефективно використо-

' вувати державні централізовані капіталовкладення.

Повністю за рахунок коштів Державного та місцевих бюд-

жетів утримуються станції по боротьбі з шкідниками та хворо-

бами сільськогосподарських рослин (карантинні служби, станції

для боротьби з ерозією грунтів).

Порядок фінансування ветеринарної медицини регулюєть-

ся Законом України від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну

медицину», що визначає загальні, правові, організаційні та

фінансові основи.

Під ветеринарною медициною слід розуміти комплекс за-

ходів для профілактики захворювання тварин, їх лікування,

скорочення втрат від хвороб, яловості та падежу, підвищення

якості сировини та продуктів тваринного походження, запобі-

гання та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей,

одержання екологічно чистих продуктів харчування.

У Розділі VII згаданого Закону встановлюється, що фінан-

сування та матеріально-технічне забезпечення органів і уста-

нов державної ветеринарної медицини здійснюється за раху*

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства й Україні

389

нок коштів Державного і місцевих бюджетів, а також за раху-

нок позабюджетних коштів. Позабюджетні кошти установ дер-

жавної ветеринарної медицини формуються за рахунок: над-

ходжень за господарськими договорами від підприємств, уста-

нов, організацій, та громадян за надання послуг і виконання

робіт; частини коштів від сплати адміністративних штрафів; доб-

ровільних внесків підприємств, установ, громадських органі-

зацій і громадян та інших джерел, не заборонених державою.

Фінансування протиепізоотичних заходів провадиться за

рахунок бюджетних коштів та відрахувань від страхових пла-

тежів. До протиепізоотичних заходів належать попередження

та ліквідація інфекційних захворювань тварин, лабораторно-

діагностичні та радіологічні дослідження харчових продуктів і

сировини, інші ветеринарно-санітарні, протиепізоотичні захо-

ди, а також невідкладна лікарська допомога, якщо виникне заг-

роза життю тварини.

Інші види робіт з ветеринарної медицини — лікування хво-

рих тварин (інфекційного характеру), лабораторні досліджен-

ня, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва

й сировини усіх видів продукції здійснюються за плату, що її

вносять власники тварин або продукції.

Велике значення в економіці та соціальному розвитку Ук-

раїни має раціональне використання природних ресурсів, за-

безпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини та охо-

рона навколишнього середовища.

Прийнятий Верховною Радою СРСР 25 червня 1991 р. За-

кон «Про охорону навколишнього середовища» регулює відно-

сини в галузі охорони, використання та відтворення природ-

них ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання та

ліквідації негативного впливу виробничої, господарської та іншої

діяльності на навколишнє природне середовище, збереження

природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ланд-

шафтів та інших природних комплексів, унікальних територій і

природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спад-

щиною.

Широкий спектр різноманітних напрямів, включених до

Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»

зумовлює різноманітні джерела формування коштів на утри-

мання, використання, відтворення та цільове їх використання.

Розмаїтість виконуваних функцій та забезпечення їх грошови-

390 Особлива частина

ми коштами зумовило необхідність конкретної правової регла-

ментації. Так, розвиваючи ст. 61 Закону «Про охорону навко-

лишнього середовища», 16 червня 1992 р. прийнято Закон Ук-

раїни «Про природно-заповідний фонд України»; відповідно

ст. 5 вказаного Закону прийнято 16 жовтня 1992 р. Закон Ук-

раїни «Про охорону атмосферного повітря».

^ Фінансування заходів для охорони навколишнього природ-

ного середовища здійснюється за рахунок коштів Державного

бюджету України, республіканського бюджету Автономної Рес-

публіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів охоро-

ни навколишнього природного середовища, що створюються у

складі позабюджетного фонду стабілізації економіки України,

позабюджетних фондів Автономної Республіки Крим та органів

місцевого самоврядування, за рахунок коштів підприємств, ус-

танов і організацій, а також добровільних внесків та інших

коштів.

В основі управління науково-технічною та господарською

діяльністю підприємств, установ та організацій для охорони

навколишнього природного середовища лежить раціональне

використання природних ресурсів та ефективність вживаних

заходів з допомогою важелів та нормативів.

Встановлення лімітів на використання природних ресурсів,

викиди та скидання забруднюючих речовин в навколишнє при-

родне середовище дає змогу підвищувати відповідальність по-

садових осіб через систему матеріальних санкцій.

Платежі за використання природних ресурсів місцевого

значення надходять до місцевих бюджетів та бюджет Автоном-

ної Республіки Крим. За використання природних ресурсів дер-

жавного значення платежі в розмірі 50 % надходять до Держав-

ного бюджету України та 50 % — до місцевих бюджетів та бюд-

жету Автономної Республіки Крим. Платежі за забруднення

навколишнього природного середовища надходять до місцевих

(районних) — 70 %, обласних та Автономної Республіки Крим

— 20 % та до республіканського України — 10 % фондів охоро-

ни навколишнього природного середовища.

Одержані платежі в бюджети різних ланок та в позабюд-

жетні фонди спрямовуються на виконання робіт для відтво-

рення, підтримання цих ресурсів у належному стані. Розподі-

лом коштів займаються Верховна Рада України, Верховна Рада

Автономної Республіки Крим та органи місцевого самовряду-

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні 391

ванн я за поданням органів Міністерства охорони навколишнього

середовища України.

*  Внесені підприємствами, установами та громадянами пла-

тежі за викиди та скидання забруднюючих речовин у навко-

лишнє природне середовище в межах встановлених лімітів за-

раховуються на собівартість вироблюваної продукції, а в разі

перевищення лімітів — на прибуток, що залишається в розпо-

рядженні підприємств.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього

природного середовища утворюються республіканський та

місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві фонди охорони навколишнього природного сере-

довища утворюються в межах єдиного фонду відповідної місцевої

.ради за рахунок:

— платежів, що надходять від підприємств, установ, орга-

нізацій та громадян за забруднення навколишнього природно-

го середовища;

— адміністративні штрафи за порушення норм і правил

"охорони навколишнього середовища, а також сум, шо надійшли

в рахунок відшкодування збитку, що його завдано природному

середовищу в результаті господарської чи іншої діяльності;

— добровільних внесків підприємств, установ, організацій

та громадян на певні цілі або без вказівки на цільове призна-

чення;

*   — надходжень від реалізації конфіскованого відповідно до

^чинного законодавства майна, що було предметом екологічно-

„то правопорушення.

]!!' Формування Державного фонду охорони навколишнього

"природного середовища відбувається за рахунок відрахувань з

''місцевих фондів охорони навколишнього природного середо-

вища, згідно нормативів, що їх визначає Верховна Рада Украї-

ни, а також з добровільних внесків підприємств, установ, орга-

нізацій та громадян.

Правові основи організації діяльності, охорони, ефектив-

ного використання природно-заповідного фонду України,

відтворення його природних комплексів і об'єктів закріїтлені

Законом України від 16 червня 1992 р. «Про природно-запові-

дний фонд України». Визнаючи склад, призначення природно-

заповідного фонду, Закон закріплює його як національне

надбання, стосовно якого встановлюється особливий режим охо-

рони, відтворення та використання.

392 Особлива частина

До складу природно-заповідного фонду України входять

природні території та об'єкти і штучно створені об'єкти. Групу

природних територій і об'єктів становлять: природні заповід-

ники, біосфер ні заповідники, національні природні парки, ре-

гіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи,

заповідні урочища. До штучно створених об'єктів належать: бо-

танічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-

пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Визначаючи статус заказників, пам'яток природи, ботаніч-

них садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-

пам'яток садово-паркового мистецтва, Закон закріплює, що

Залежно від їхньої екологічної та наукової цінності вони мо-

жуть бути загальнодержавні і місцевого значення.

Спеціально уповноваженим органом державної виконавчої

влади в галузі організації, охорони та використання природно-

заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього при-

родного середовища України.

Зміст, організація наукової та господарської діяльності при- ;

родних заповідників, біосферних заповідників, національних

природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та

зоологічних парків загальнодержавного значення здійснюється

за рахунок Державного бюджету України. Водночас на їх фінан-

сування можуть залучатися кошти з місцевих бюджетів, бюд-

жету Автономної Республіки Крим, позабюджетних і благодійних

фондів, а також кошти підприємств, установ і організацій та

громадян.

Регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні

та зоологічні парки, місцевого значення утримуються за раху-

нок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки

Крим, місцевих бюджетів, залучення коштів позабюджетних і

благодійних фондів, коштів підприємств, установ, організацій

та громадян.

Організація охорони заказників, пам'яток природи, запові-

дних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва

покладена на підприємства, установи й організації — земле-

власники і землекористувачі, на території яких вони розташо-

вані. В особливих випадках, коли проводяться заходи, спрямо-

вані на запобігання знищення або пошкодження природних

комплексів, кошти можуть бути виділені з державного бюджету

України для об'єктів загальнодержавного значення; з бюджету

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні 393

Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів — для

об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

*•   16 жовтня 1992 р. прийнято Закон України «Про охорону

атмосферного повітря», що визначає правові й організаційні

основи та екологічні вимоги в галузі охорони і використання

атмосферного повітря, а також Постанову Верховної Ради Ук-

раїни «Про введення в дію Закону України «Про охорону ат-

мосферного повітря». Закон регулює відносини в галузі збері-

гання, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря,

запобігання та зниження шкідливого хімічного, фізичного, біо-

логічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпе-

чення раціонального використання атмосферного повітря для

виробничих потреб, а також зміцнення законності й правопо-

рядку в цій сфері. Відповідно до лімітів викидів речовин в ат-

мосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього, вста-

новлюється платня з підприємств, установ і організацій, роз-

міри якої визначаються урядом Автономної Республіки Крим,

обласними, Київською та Севастопольською міськими органа-

ми виконавчої влади.

Платню за використання атмосферного повітря як сирови-

ну основного виробничого призначення з 1 січня 1995 р. вста-

новлює Кабінет Міністрів України. Всі платежі за використан-

ня природних ресурсів спрямовуються на виконання робіт щодо

відтворення, підтримання цих ресурсів у належному стані.