§ 4. Порядок фінансування житлово-комунального господарства в умовах перехідної економіки

Багатогалузевий комплекс житлово-комунального господар-

ства включає житловий фонд і об'єкти комунального господар-

ства: водопостачання, водовідвід, житлопостачання, газопос-

тачання, дорожнє господарство і благоустрій, місцевий елект-

ротранспорт та інші служби, що надають послуги населенню,

промисловим та іншим споживачам усіх форм власності. В умо-

вах перехідної економіки та проведення приватизації житлово-

го фонду України, фінансування житлово-комунального госпо-

дарства зазнає суттєвих змін.

До початку приватизації житла та проведення цінової ре-

форми в галузі житлово-комунального господарства, цей сек-

тор економіки майже повністю був дотаційний: до жовтня 1994

року платежі населення за використані житлово-комунальні

394 Особлива частина

послуги покривали лише біля 4 % собівартості цих послуг, 96 %

собівартості покривалися з консолідованого бюджету України.

Такі надмірні дотації житлово-комунальному сектору суттєво

вплинули на фінансове становище країни, відчутно збільшую-

чи дефіцит консолідованого бюджету. Стара система фінансу-

вання житлового сектору, за якої держава брала на себе прак-

тично усі витрати по утриманню житла всіх без винятку сімей

(без урахування їх реальних доходів та потреби у державній

допомозі), була також соціальне несправедливою по відношен-

ню до сімей, що мешкають у перенаселених чи маленьких квар-

тирах або не мають повного набору комунальних послуг. Вони

отримували значно менше таких безготівкових державних до-

тацій на утримання житла, ніж сім'ї з такими ж доходами, які

проживали у великих квартирах, адже утримання великих квар-

тир коштувало державі більше, ніж утримання малих квартир.

Різке зростання цін на енергоносії протягом останніх років,

в першу чергу на газ і нафту, які Україна купує у інших країн,

вимагало перегляду існуючої системи фінансування житлово-

комунального господарства. У порівнянні з 1993 роком ціни на

основні енергоносії виросли, перевищивши темпи інфляції у

20 разів. Урядом України було прийнято рішення про поступо-

ве зменшення нецільового дотування житлово-комунального

сектору й створення механізму надання цільової адресної дер-

жавної допомоги у оплаті житлово-комунальних послуг лише

тим сім'ям, які потребують такої допомоги.

Таким чином, особливість фінансування житлово-комуналь-

ного сектора полягає в тому, що доходи підприємств галузі фор-

муються за рахунок: плати за нежилі приміщення, що є кому-

нальною власністю та здаються в оренду; квартирної плати та

плати за надання житлово-комунальних послуг населенню. А

собівартість житлово-комунальних послуг населенню, в свою

чергу, оплачується з трьох джерел1: 20 % покривається за раху-

нок прямих дотацій підприємствам житлово-комунального сек-

тору з консолідованого бюджету України, 80 % — за рахунок

платежів населення, коштів державних житлових субсидій та

державних коштів, за рахунок яких покривається вартість існу-

ючих пільг громадян щодо оплати житлово-комунальних по-

слуг (поступова зміна співвідношення частини, що фінансується

за рахунок населення, і частини, що фінансується за рахунок

консолідованого бюджету України, наведена у таблиці 2).

' Дані наводяться станом Иа 1 вересня 1997 року

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні 395

Житлова субсидія — це адресна безготівкова державна до-

помога сім'ям для відшкодування витрат на оплату користу-

вання (утримання) житла, водо-, тепло-, газопостачання, во-

довідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот,

електропостачання (надалі — субсидія на житлово-комунальні

послуги), а також на придбання скрапленого газу та палива.

У випадку, коли ці витрати у межах санітарної норми загальної

житлової площі та нормативів споживання житлово-комуналь-

них послуг, скрапленого газу та палива перевищують встанов-

лений Кабінетом Міністрів України відсоток середньомісячно-

го сукупного доходу сім'ї, сім'я може звернутися за субсидією'.

Держава також фінансує вартість пільг, які має населення

щодо оплати житлово-комунальних послуг. За статистичними

даними, станом на 1 вересня 1997 року пільги щодо оплати

житлово-комунальних послуг отримувало приблизно 25-30 %

сімей, що проживають на території України (див. таблицю 2 ).

У відповідності з статтею 28 закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, встанов-

лення тарифів щодо оплати комунальних послуг, що надають-

ся підприємствами та організаціями комунальної власності,

відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищ-

них та міських рад. Дотації на покриття різниці між оплатою

відсотку собівартості послуг, шо встановлені і сплачуються на-

селенням за відповідними тарифами, та повної собівартості цих

послуг.

За рахунок коштів місцевих бюджетів також фінансується

оновлення парку електротранспорту (тролейбусів, трамваїв) і ви-

конується капітальний ремонт житлового фонду.

Під час будівництва житла на майданчиках, які освоюються

Заново, як правило, весь комплекс об'єктів комунального гос-

подарства — інженерних мереж та споруд, включається в кош-

торисну вартість і споруджується за рахунок забудовника, вклю-

чаючи об'єкти благоустрою. В існуючих житлових районах бла-

гоустрій прилеглих територій здійснюється за рахунок коштів

бюджету.

Витрати підприємств житлово-комунального господарства

складаються: з заробітної плати, нарахувань на заробітну пла-

На 1 вересня; 1997 року цей відсоток встановлено на рівні 15

396 Особлива частина

ту, внесків у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катаст-

рофи, у Фонд зайнятості населення, плати за використану воду,

тепло, електроенергію, надання інших послуг між підприєм-

ствами всередині галузі комунального господарства, витрат на

матеріали, запасні частини, амортизаційні відрахування та інші

витрати.

Необхідно зазначити, що проблема ефективного фінансу-

вання житлово-комунального сектора в Україні ще не виріше-

на — країна лише розпочала свою житлову реформу. Верхов-

ною Радою України та Кабінетом Міністрів. України готується

для прийняття новий Житловий Кодекс та інші нормативні акти,

що вдосконалюють правову базу галузі взагалі та проблеми

фінансування її видатків зокрема.