§ 4. Зміни в суспільно-політичному ладі та праві Галичини, Буковини і Закарпаття

шерсті каралися ув язненням у тюрмі на строк не вище одного року і чотирьох місяців1.

Несли кримінальну відповідальність керівники підприємств, винні у невиконанні розпоряджень Особливої наради з оборони про надання їй відомостей щодо діяльності підприємства2.

Посилилися кримінальні репресії і в армії. Так, «височайшим велінням» від 9 листопада 1914 р. Військово-кримінальний статут був доповнений статтею, згідно з якою винні в умисному заподіянні собі вогнепальних або інших поранень з метою ухилитися від служ­би або участі у воєнних діях підлягали суворому покаранню: а) в районі воєнних дій — позбавленню всіх прав стану і смертній карі або засланню на каторжні роботи строком від чотирьох до 20 років або без строку; б) «в виду неприятеля» — позбавленню всіх прав стану і смертній карі. Ці покарання застосовувалися і до тих, хто умисно, сприяючи дезертирам і самострілам, калічив їх3.

25 грудня 1914 р. «височайшим велінням» були змінені статті Вій­ськового статуту про покарання, які у новій редакції посилювали кри­мінальну відповідальність військовослужбовців за самовільне залишен­ня місця служби, а також за втечу під час війни з району воєнних дій4. Законами уточнювалося поняття втечі й самовільного виходу.

У другій половині 1916 р. в армії різко зросли революційні на­строї, почастішали випадки відмови брати участь у воєнних діях, дезертирство. Тому царський уряд установив суворі покарання за підбурювання до ухилення будь-яким способом від військової служби або від участі, хоча б тимчасово, у воєнних діях. Винні у цих діяннях каралися позбавленням усіх прав стану і засланням на каторгу строком від 4 до 20 років або без строку, або позбавленням усіх прав стану і смертною карою. Це покарання застосовувалося до винних навіть у випадку, коли підбурюваний указаного діяння чи спроби до нього не вчинив5.

Вища міра покарання застосовувалася до винних у підбурю­ванні словом, особистим прикладом або іншими діями до здачі во­рогу або ухилення від бою в районні воєнних дій, хоча б ці діяння і не мали жодних наслідків6.

1              СУ. 1915. — № 201. — Ст. 1594.

2              Авербах О. И. Законодательные акты, вызванные войной 1914—1915 гг. Том II. —

Петроград, 1915. — С. 758.

3              Свод военных постановлений 1869 года. Часть шестая. Уставы военно-уголовные. —

Петроград, 1915. — С. 78.

4              СУ. 1915. — № 61. — Ст. 529.

5              Иванов С. С, Скрипилев Е. А. Государство и право России в годы мировой импери­

алистической войны (1914—1917). — М., 1962. — С. 23.

6              СУ. 1916. — № 216. — Ст. 1773.

630

 

ух за виборчу реформу, що розгорнувся наприкінці 1905 — "початку 1906 pp., охопив усю Галичину. Збори, що про­водилися у кожному селі, набули чітко вираженого по­літичного характеру. У відповідь прокуратура і суди орга­нізували переслідування учасників зборів за виборчу ре­форму.

Спеціальна комісія запропонувала парламенту проект закону про виборчу реформу, який нижча палата представників прийняла 1 грудня 1906 року більшістю голосів (194 проти 63), а палата панів 13 грудня 1906 р. затвердила і передала для санкції імператору.

Загальне виборче право з відомими обмеженнями (не мали права голосу жінки, молодь до 24 років, військовослужбовці) вводи­лося в Австрії законом від 26 січня 1907 р. Однак, попри всі обме­ження, закон 1907 p., знищивши середньовічну куріальну виборчу систему, був кроком уперед у справі демократизації політичного ладу Австрії, хоча депутатські місця в парламенті за національ­ністю розподілялися нерівномірно. Так, один депутат-австрієць оби­рався на 40 тис. населення, румун — на 46 тис, поляк — на 52 тис, чех — на 60 тис, українець — на 105 тис Реформа виборчого права в Австрії стала поштовхом до нового загострення національних суперечностей у країні.

Введення загального виборчого права внесло чимало змін у дискримінаційну австрійську практику на західноукраїнських зем­лях. Щоправда, водночас з новим виборчим законом був затвер­джений також «Закон про кримінально-правові постанови для охо­рони свободи виборів і зборів», але він не привів до суттєвих змін. Збільшилось число виборців і водночас кількість убитих і поране­них під час виборів. Наприклад, тільки в одному селі Горуцко Дро­гобицького повіту в 1907 р. під час перших загальних виборів було вбито 4 і важко поранено 6 виборців, ав 1911 р. у Дрогобичі загину­ло 28 і поранено понад 100 осіб1.

Пропозиції з вимогами загального і рівного виборчого права в галицький крайовий сейм викликали рішучий протест з боку авст­рійського уряду. Умовою одержання санкції імператора на нове по-

1 Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX — на початку XX ст.). — Львів, 1966. — С. 16—17.

631

 

Розділ 4. Устрій і право в Україні у період Першої світової війни

 

§ 4. Устрій і право Галичини, Буковини і Закарпаття

 

 

 

ложення про вибори було збереження куріального характеру ви­борчої системи. Водночас консервативна поміщицька преса закли­кала дати рішучу відсіч вимогам галицьких українців і не робити навіть щонайменших поступок.

Після тривалих дебатів 14 лютого 1914 р. галицький сейм затвердив новий виборчий закон. Він увів загальне і пряме за таєм­ного голосування виборче право, однак нерівне — воно спиралося на засади представництва з поділом на шість курій (великої влас­ності, торговельних і промислових палат, промислових об'єднань, сільських громад і містечок, цензової міської, загальної міської). Окрім того, чинником нерівності була так звана плюральність, яка надавала деяким виборцям два, а інколи навіть три голоси в одній або різних куріях. Засобом забезпечення національних інтересів бу­ли: національний кадастр (виборча система, відповідно до якої усі виборці поділялися за національністю і голосували виключно за кандидатів своєї національності), і так звана виборча географія.

Згідно з новим виборчим законом до сейму обиралися 228 де­путатів (спочатку було 150, а пізніше 161 депутат), але тільки 62(27,2%) з них могли бути українцями. Отже, депутати-українці, як і до реформи, не могли впливати на рішення сейму. Українське населення Галичини ніколи не мало понад 15% загальної кількості депутатів сейму.

Новий виборчий закон, на відміну від попереднього, скасував у курії сільських громад і містечок багатоступеневі вибори і надав право голосу всім повнолітнім чоловікам. Проте закон надав цій ку­рії право подвійного голосу тим виборцям, які сплачували найбіль­ше податків або мали вищу освіту. До участі у виборах не допуска­лися жінки1.

В усіх куріях впроваджувалося таємне голосування і надалі залишався інститут вирилістів, серед яких передбачалося місце для ректора майбутнього українського університету в Галичині. Пасивне виборче право надавалося всім, кому виповнилося ЗО років і хто не менше трьох років був австрійським громадянином.

У липні 1914 р. австрійський імператор Франц-Йосип І санк­ціонував новий виборчий закон, розпустив галицький сейм і при­значив нові вибори. Пізніше намісник Галичини В. Коритовський своїм секретним циркуляром дав відповідні вказівки усім повітовим старостам про підготовку виборів до сейму за новим виборчим за­коном, які мали відбутися у жовтні 1914 р. Проте у зв'язку з почат-

1 Кульчицький В. С. Про реформу виборчого закону до Галицького сейму на початку XX століття // Вісн. Львів, ун-ту. Сер. Юрид. 1981. — С 28—31.

632

 

ком першої світової війни закон про вибори до галицького сейму 1914 р. не набув чинності.

Перша світова війна відбилася на соціально-економічному становищі народних мас західноукраїнських земель і на їх виз­вольній боротьбі.

Царські власті, захопивши Галичину і Буковину, розглядали їх як завойовані області і виділили в окреме генерал-губернатор­ство.

У вересні 1914 р. губернатором був призначений реакціонер граф Бобринський, а чернівецьким губернатором — реакціонер Єв-реінов. Під час повторного захоплення Галичини і Буковини вища адміністрація не поступалася за своєю реакційністю попередній. Генерал-губернатором був Трепов, а чернівецьким губернатором — Лігін.

Після лютневої революції обласним комісаром Галичини і Бу­ковини згідно з рішенням Тимчасового уряду став Д. Дорошенко, котрий замість Лігіна призначив комісаром Чернівецької губернії Лотоцького. У руках цих людей сконцентрувалася вища адмініст­ративна влада Галичини й Буковини, вони визначали долю бага­тьох мільйонів українців, які зазнавали такого самого гноблення, як і український та інші народи Росії. За аналогом вищої адміністрації призначалися начальники повітів, їх помічники, поліцмейстери та інші чини. У рамках політики русифікації окупаційна адміністра­ція, зокрема, закрила українські громадські установи, у тому числі «Просвіту» і Наукове товариство ім. Шевченка, розгромила їхні бібліотеки та музеї, редакції українських газет, заборонила вжи­вання української мови. Тисячі українців були депортовані на Схід. Розпочалася кампанія проти греко-католицької церкви, насильно запроваджувалося в Галичині православ'я. Митрополита А. Шеп-тицького заарештували і вислали в Росію.

Після відходу російських військ австрійська влада застосу­вала репресії до населення західноукраїнських земель, звинувачу­ючи його у своїх воєнних невдачах.

Коли розпочалася перша світова війна, українські політичні партії з метою забезпечення західних українців єдиним представ­ницьким органом створили у Львові 3 серпня 1914 р. Головну укра­їнську раду на чолі з авторитетним парламентським діячем Костем Левицьким. Проголосивши, що «перемога Австро-Угорської монар­хії буде і нашою перемогою», Рада закликала усіх українців боро­тися за конституційну Австрію проти самодержавної Росії.

633

 

Розділ 4. Устрій і право в Україні у період Першої світової війни

 

Висновок

 

 

 

Галицька молодь з ентузіазмом відреагувала на заклик ство­рювати національні збройні сили. Вперше у новітній історії були сформовані українські частини — добровільний легіон Українських січових стрільців. Налякана величезним напливом добровольців ав­стрійсько-польська верхівка Галичини обмежила легіон кількістю 2500 солдатів. Значна кількість українців включалася в регулярні австрійські підрозділи. Українські січові стрільці пройшли бойове хрещення у битвах у Галичині й Карпатах під час російського на­ступу 1914—1915 pp.

Після окупації Галичини російськими військами у Відні 5 тра­вня 1915 р. була заснована Загальна українська рада — координа­ційний орган, до складу якого увійшли 21 представник від Галичи­ни, 7 — від Буковини, а також 3 члени Спілки визволення України (емігрантської організації східних українців, члени якої планували за допомогою австро-німецьких військ відірвати Україну від Росії і створити незалежну Українську державу). Це представництво україн­ців Австрії продовжувало здійснювати програму Головної україн­ської ради, а саме: створення самостійної держави на Наддніпрян­щині і автономії для українців у межах Австро-Угорщини1.

1 Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів, 1991. — С 70. 634

У 1917 р. воюючі сторони опинилися на межі виснаження. Особливої гостроти досягла напруженість у Росії, де тягар тоталь­ної війни посилювали недоліки відсталого режиму царя Миколи II. Наприкінці 1918 р. в умовах поразки у першій світовій війні багато­національна Австро-Угорщина розпалася. На її території були ство­рені нові держави — Австрія, Угорщина, Чехословаччина, частина території була приєднана до складу Югославії, Румунії, Польщі. Населені українцями землі, що входили до складу колишньої Авст­ро-Угорщини, за Версальським договором 1919 р. були передані: Закарпаття — Чехословаччині, Буковина — Румунії, Галичина — Польщі.

 

Висновок

Як видно з матеріалу, викладеного у частині другій І тому підручника історії держави і права України, період XIX — початку XX ст. в її історії — був надзвичайно складним та важким. Україн­ські землі були роз'єднаними. Більша частина — Східна, або Наддніп­рянська Україна — була приєднана до складу Російської імперії, а західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття — перебували під владою Австрійської (пізніше Авст-ро-Угорської) монархії. Український народ не мав своєї державнос­ті та зазнавав гноблення з боку панівних кіл названих держав,

Водночас не можна не наголосити на такій особливості періо­ду: у першій половині XIX ст. в Україні ще зберігалася певною мірою українська національна правова система у вигляді звичаєво­го права та збірок нормативних актів.

Суспільно-політичний лад і право України у другій половині

XIX         ст., в період затвердження та розвитку тут капіталізму, свід­

чать, що вони на більшій частині України передусім визначалися

загальними для всієї Росії буржуазними реформами. Формувалася

соціальна структура, яка засновувалася на приватній власності; но­

ві елементи в дусі часу з'являлися у державному механізмі; поси­

лювалися  буржуазні  тенденції  щодо  розвитку права.  Водночас

державно-правова надбудова зберігала чимало феодальних пере­

житків. Царський уряд в Росії і уряд Австро-Угорської монархії

ігнорували прагнення України до національного відродження та

самовизначення,   що  повною  мірою  відбивалося  на  державному

устрої та праві України.

На розвиток державно-правових інститутів Росії на початку

XX          ст. помітно вплинули революційні події 1905—1907 pp. Російсь­

кий царизм був змушений зробити деякі поступки населенню; про­

голосити, щоправда обмежені, права та свободи. Дещо змінилася

форма правління Російської імперії. І все ж всю міць державної ма­

шини її правлячі кола використовували для збереження своїх по-

635

 

Висновок

зицій, включаючи національне пригноблення в Україні. Аналогічно діяв і уряд Австро-Угорщини.

Перша світова війна аж до її завершення не внесла принципо­вих змін до державного механізму та права Російської та Австро-Угорської імперій.

Наприкінці 1916 — на початку 1917 pp. виникла глибока рево­люційна криза.

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

Хронологія

найважливіших подій

в історії держави і права України

 

 

 

636

 

VII-III ст. до и. є.

VII—V ст. Зо к. є.

480-483 pp. до к. є.

1-П ст. н. є.

VI ст.

V—VII ст.              —

V/- VII ст.               —

VI—VII ст.             —

VIII—IX ст.           —

882 р. ХІ—ХІІ ст. 882—912 911, 944, 971 912-945 945-969

 

Частина перша

Скіфська держава

Заснування античних міст-держав у Північному Причорномор'ї (Ольвія, Пантикапей, Феодосія та ін.)

Заснування Боспорського царства

Перші писемні відомості античних авторів (Пліній Старший, Тацит) про слов'ян (венедів)

Відомості про слов'ян-антів і склавинів (Прокопій Кесарійський, Іордан та ін.)

Розселення східних слов'ян Поява міст у східних слов'ян

Формування державності у східних слов'ян. Пер­ші східно-слов'янські політичні об'єднання Об'єднання слов'янських князівств — земель у «союз союзів» — Русь з центром у Києві. Перерос­тання придніпровського «союзу союзів» Русь в об'єднання «Руська земля»

Утворення держави — Київської Русі Київська Русь Князювання Олега в Києві Русько-візантійські договори Князювання Ігоря

Регенство дружини Ігоря Ольги від імені малоліт­нього сина Святослава

637

 

Хронологія найважливіших подій в історїі держави і права України

969—972                — Князювання Святослава Ігоровича

980—1015         — Князювання Володимира Святославовича

988          — Запровадження християнства на Русі як держав-

ної релігії

1019—1054       — Князювання Ярослава Володимировича Мудрого в Києві

10—30-ті рр, XI ст,

50—60 pp. XI ст,

1113-1125 1113

1125—1132 1185

«Правда Ярослава»

«Правда Ярославичів»

Князювання Володимира Мономаха Статут Володимира Мономаха Князювання Мстислава Володимировича

Уперше згадується назва «Україна» (Іпатіївський літопис) стосовно земель Київщини і Переяслав­щини

1199

1223

1237-1240 1228-1264 1255 1324

Початок XIV ст.

1339 1340 1347

638

Об'єднання волинським князем Романом Мстисла-вичем Галичини і Волині в єдине Галицько-Во-линське князівство

Поразка руських дружин на р. Калці в битві з ор­динцями

Нашестя орд Батия на Русь

Князювання Данила Романовича

Коронація Данила Романовича польським легатом

Перші писемні згадки про дію на українських зем­лях (Володимир Волинський) Магдебурзького права

Заснування за дніпровськими порогами козацьких Січей

Надання м. Сянок, одному з перших в Україні, Магдебурзького права

Припинення існування самостійного Галицько-Во-линського князівства

Вислицький статут — кодекс законів, прийнятих польським королем Казимиром III для Малої По­льщі, дія якого поширювалась на Галицьку Русь і Західну Подолію

 

1356 1385 1413 1433

1434

1438 1444 1452

1454 1462

1468 1471

80-ті роки      — XV ст,

1494—1497        —

Друга     —

половина

XV ст.

Кінець XV ст.

1501

1529

30-ті роки XVI ст.

1543 1556

 

Хронологія найважливіших подій в історїі держави і права України

Надання Львову Магдебурзького права Кревська унія між Литвою і Польщею Городельська унія

Утворення Руського воєводства. Організація в українських землях земських і гродських судів

Утворення Подільського воєводства. Поширення на Галичину і Західну Подолію «польського пра­ва»

Надання м. Кремінець Магдебурзького права Надання м. Житомиру Магдебурзького права

Приєднання до складу Великого князівства Ли­товського Волинського князівства

Нешавські статути

Утворення в складі Польського королівства Белз-ського воєводства. Введення на його території земських і гродських судів

Статут (Судебник) Казимира

Ліквідація Київського князівства. Призначення в Київ литовського намісника

Виникнення в Україні братств — громадських ор­ганізацій православних міщан

Надання Києву Магдебурзького права

Виникнення козацтва і заселення південно-схід­них окраїн України

Поширення на Україну фільваркової системи сільського господарства

Привілей Литовського князя Олександра волинсь­кій шляхті з дозволом чинити суд над залежним селянством

І Литовський статут Виникнення Запорізької Січі

Остаточне закріпачення українських селян

«Статті Магдебурзького права» Бартоломея Трої­цького

639

 

 

1648,

5—6 травня

1648,

16 травня

1648, червень 1648, червень

1648,

13 вересня

1649,

січень -лютий

1649,

17 квітня

1649, червень — Посольство в Росію на чолі з чигиринським полко­вником Ф. Вешняком

1649,

5—6 серпня

1649, 8 серпня

1650,       —

лютий-березень

вересень —

1650        —

лютий   —

1651,       —

18—30 червня

1651,       —

18 вересня

1652—1709

1652,

22—23 травня

1653,

1 жовтня

41 3-382

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

1557        — «Устава на волоки» Сигізмунда II Августа і волоч-

на поміра

1566        — II Литовський статут

1569        — Люблінська  унія.  Об'єднання Польщі  і Литви  в

єдину державу — Річ Посполиту. Приєднання до Польщі Підляшшя, Київщини, Волині, Брацлав-щини

1572        — Формування козацького реєстрового війська, прий-

нятого на державну службу для охорони півден­них кордонів Речі Посполитої

1588        — III Литовський статут

1590        — Прийняття польським  сеймом ухвали  «Порядок

щодо низовців й України»

1591—1593       —Повстання «вьшисчиков» під керівництвом К.Ко-синського

1594—1596       — Повстання С Наливайка

1596        — Брестська унія православної церкви України і ка-

толицької церкви Польщі на умовах підпорядку­вання Папі Римському

1616—1622       —Гетьманство П. Сагайдачного

1620        — Посольство Війська Запорізького і гетьмана Са-

гайдачного до російського уряду — Полковий поділ України

20-ті роки XVII ст.

1634

Укладення між Москвою і Річчю Посполитою По-

лянівського мирного договору, відповідно до якого

до Речі Посполитої відходили Смоленщина і Чер-

1637-1638 1648-1654 1648, 21 січня 1648, ЗО січня 1648, лютий

640

нігово-Сіверщина

Селянсько-козацьке     повстання    під     проводом

Я. Остряниці

Визвольна війна українського народу проти поль­

сько-шляхетського панування

Повстання козаків на чолі з Б. Хмельницьким у

Запорізькій Січі. Початок визвольної війни

Обрання Б. Хмельницького гетьманом війська За­

порізького

Союзний договір Б. Хмельницького з кримським

ханом

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

Перемога повстанців під Жовтими Водами

Розгром польсько-шляхетських військ під Корсу­

нем. Проголошення Б. Хмельницького гетьманом

усієї України

«Статут про устрій Війська Запорізького»

Перший лист Б. Хмельницького до російського ца­

ря з проханням прийняти Україну під протекто­

рат Росії

Перемога армії Б. Хмельницького під Пилявцями

Посольство Б. Хмельницького до Москви на чолі з

полковником С. Мужиловським

 — Розгром польсько-шляхетських військ під Зборо-

Перше російське посольство в Україні (Чигирин)

— Зборівський мирний договір

Повстання козаків на чолі з Худолієм на Запоріж­жі

Договір про союз Молдавії з Україною Грамота царя Олексія Михайловича про безмитну торгівлю українців і росіян у прикордонних містах Земський собор в Москві. Рішення Собору про зго­ду прийняти Україну під протекторат Росії

■ Битва під Берестечком. Поразка повстанської ар­мії

Білоцерківський мирний договір

Чортомлинська Січ

Перемога армії Б. Хмельницького під Батогом

Рішення Земського собору у Москві про прийнят­тя України «під високу руку» та оголошення війни Польщі

641

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

 

 

1654, 8 січня — Переяславська рада. Прийняття рішення про вхо­дження України під протекторат Росії

1654, березень— Переговори в Москві про встановлення правового статусу України під протекцією Росії. Березневі статті

1657,

21 липня

1657-1659 1657—1658

1654—1667       — Війна Російської держави зі шляхетською Поль­щею — Смерть Б. Хмельницького

Гетьманство І. Виговського

Народні повстання під проводом М. Пушкаря і Я. Барабаша в Лівобережній Україні проти Вигов­ського

1659-1663 1659

1663—1722 1663—1668 1663-1665 1665—1676 1667

1668-1672 1669

1672—1687 1676—1681 1685

1686 1687

1687-1706 1701

1708, жовтень-

1708—1722

642

Гетьманство Ю. Хмельницького Переяславські статті Ю. Хмельницького і царсь­кого уряду

Діяльність Малоросійського приказу Гетьманство І Брюховецького на Лівобережжі Гетьманство П. Тетері на Правобережжі Гетьманство П* Дорошенка на Правобережжі

Андрусівське перемир'я між Російською держа­вою і Польщею

Гетьманство Д. Многогрішного на Лівобережжі Глухівські  статті Д.  Многогрішного  і  царського уряду

Гетьманство І. Самойловича на Лівобережжі Гетьманство Ю. Хмельницького на Правобережжі

Підпорядкування православної Київської митро­полії Московському патріарху

«Вічний мир» між Росією і Польщею Коломацькі статті Гетьманство І. Мазепи

Універсал гетьмана Мазепи зі шведським королем Карлом XII

Грамота Петра І запорожцям Гетьманство І. Скоропадського

 

1709 1709

1709,

27 червня

1710 1710 1716

1722—1727 1722-1723

1727—1734

1728, — 22 серпня

1734 — 1734        —

1734—1750   —

1743 — 1744-1745 — 1747        —

1750-1758   —

1750-1764 —

1754        —

1760        —

1762, 1765—1775

1764

41*3-382

 

Зруйнування Петром І Запорізької Січі

Призначення царським урядом  свого резидента при гетьманському уряду

Полтавська битва

Обрання козаками-прибічниками Мазепи на раді в Бендерах гетьманом П. Орлика

«Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізь­кого війська»

«Краткое изображение процессов или судебных тяжб»

Малоросійська колегія І

П. Полуботок — наказний гетьман Лівобережної України

Гетьманство Д. Апостола на Лівобережжі «Рішучі (конфірмовані) пункти»

Утворення Нової Січі

Ліквідація гетьманства. Створення «Правління ге­тьманського уряду»

Діяльність  «Правління гетьманського уряду»  на Лівобережній Україні

«Права, за якими судиться малоросійський народ» Рух опришків під проводом О. Довбуша Царський маніфест «О бытии в Малороссии геть­ману по прежним правам и обыкновениям»

Збірник Ф. Чуйкевича «Суд и расправа в правах малороссийских »

Гетьманство К. Розумовського

Відміна внутрішніх митних кордонів між Украї­ною і Росією

Універсал гетьмана К. Розумовського про обме­ження переходів селян на Лівобережжі

П. Калнишевський — останній кошовий Запорізь­кої (Нової) Січі

Збірник В. Кондрат'єва «Книга, Статут и прочие права малороссийские»

643

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

 

 

 

1802,

31 липня

1802,

8 жовтня

1807,

25 липня

1807        —

1811        —

1811        —

1813-1835               —

1813-1819               —

6 листопада

б квітня

1819        —

1822,       —

11 травня

1825-1855               —

1826,       —

10 червня

1826, 3 липня

1831 1837

-— Утворення Малоросійської колегії II

— Маніфест Катерини II про ліквідацію козацьких

полків у Слобідській Україні. Створення Слобідсь-ко-Української губернії

— «Экстракт малороссийских прав»

— Повстання на Правобережній Україні під прово-

дом М. Залізняка

І775         — Царський   маніфест   про  ліквідацію   Запорізької

Січі

1775        — Введення в Україні «Установления о губерниях»

1775        — Утворення Задунайської Січі

1781        — Поділ Лівобережної України на намісництва

1781        — Остаточна   ліквідація   полково-сотенного   поділу

України

1783,       — Указ Катерини II про заборону переходів селян в

З травня                Лівобережній   Україні.   Юридичне   закріпачення

селян

1785        — «Жалувана   грамота»   Катерини   II   дворянству.

Зрівняння в правах української старшини з росій­ським дворянством

1786        — «Экстракт из указов, инструкций и учреждений

Правительствующего Сената»

1795        — Третій розподіл Польщі. Приєднання до Росії За-

хідної Волині та Західної Білорусії

1796        — Поширення загальноросійського адміністративно-

го устрою на територію України. Губернії та гене­рал-губернаторства

Частина друга

1801,

12 грудня

—            Царський указ, що дозволяв купецтву, міщанству

й державним селянах купувати землю

1801—1803 — Діяльність у Росії Негласного комітету, до якого входили П. О. Строганов, А. Чарторийський, В. П. Ко-чубей і М. М. Новосельцев. Комітет розробляв проект реформ у Російській імперії. Запроваджен­ня в Росії митного тарифу

1802,

27 лютого

—            Царський указ про поділ Малоросійської губернії

на Чернігівську і Полтавську в складі 12 повітів

 

Царський указ про обмеження купівлі кріпосних селян для промислових підприємств

Царський указ про реорганізацію Новоросійської губернії і утворення трьох нових губерній: Кате­ринославської, Таврійської, Миколаївської

Правлячий указ про відкриття друкарень при гу­бернських правліннях (у Києві, Житомирі, Кам'я-нець-Подільському, Харкові, Полтаві, Чернігові, Катеринославі, Херсоні, Сімферополі)

«Зібрання Малоросійських прав».

З Міністерства внутрішніх справ виокремлено Мі­ністерство поліції

Прийнято «Загальне становлення міністерств» Антикріпосницький селянський рух під проводом Устима Кармелюка

Лівобережна Україна. Антикріпосницькі виступи державних селян

Правлячий указ про заборону купувати кріпосних селян для роботи на промислових підприємствах

Царський указ про організацію військових посе­лень у Змієвському і Вовчанському повітах Сло-бідсько-Української губернії

Чугуїв. Антикріпосницький виступ військових по­селень

Царський указ про створення з Херсонської, Тав­рійської і Катеринославської губерній Новоросій­ського генерал-губернаторства

Царювання в Росії Миколи І

Затвердження Миколою І Статуту про цензуру

Указ Миколи І про створення в імперській канце­лярії III Відділення — органу політичного розшу­ку і слідства. Страта декабристів — П. І. Пестеля, К. Ф. Рилєєва, С. І. Муравйова-Апостола, М. П. Бе-стужева-Рюміна, П. Г. Каховського

■ Скасування дії Литовського статуту в Україні «Звід місцевих законів західних губерній». Рефор­ма графа Кисельова

 

 

 

644

 

645

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

 

 

 

1840—1842 — Введення на території України Зводу законів Ро­сійської імперії

1842        — Царський указ про зобов'язаних селян. Закон про

майорати

1845

1847,

8 листопада

•               Уложення про покарання кримінальні та виправні

- Указ царського уряду, за яким селянам дозволя­лося викуповуватися на волю в разі продажу по­міщицьких маєтків на публічних торгах

1845—1848       — Укази царя Миколи І щодо селянства

1848,

2 квітня

■ Скасування кріпосного права в Габсбурзькій імпе­рії

1847—1848 — Правобережна Україна. Запровадження «Інвен­тарних правил», якими регулювалися селянські повинності (визначалася кількість днів панщини, скасовувалися натуральні податки, забезпечува­лися деякі особисті права селян)

1848,

18 квітня

1848,

26 липня

Львів. Виникнення першої української політичної

організації — Головної руської ради

Ліквідація кріпосного права на Буковині

1861,

19 лютого

Затвердження Олександром II Маніфесту та «За­гального положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селянська реформа

1862,

25 грудня

Тимчасові правила про устрій поліції в містах та повітах губерній

1864, 1 січня — Ухвалення царським урядом положення про зем­ські установи. Проведення земської реформи. Створення в Україні б губернських і понад 60 по­вітових земств. Реформа поширювалася тільки на Лівобережжя й Південні губернії України. У Пра­вобережній Україні земський устрій введено у 1911 р.

1864,

6 серпня

Затвердження царем положення про військово-окружні управління, згідно з яким у країні ство­рювалося 10, а згодом 15 військових прикордон­них і внутрішніх округів, у тому числі Київський, Одеський, Харківський

1864,

20 листопада

Затвердження царем судових статутів. Судова ре­форма: введення буржуазного судочинства, ство-

 

1866, 18 січня

1867

1870,

16 червня

1874

1881,

14 серпня

1881, грудень 1880—1883

1882—1897        —

1889,       —

7 липня

1889,       —

12 липня

1889

1890

1894-1917 1900, 29 січня

1903

1905, серпень

 

рення судових палат, окружних судів і мирових судових дільниць

Ухвалення закону про реорганізацію громадського управління державними селянами і передачу їх у ведення загальних губернських та повітових, а та­кож місцевих у селянських справах установ Положення про корпус жандармів Ухвалення царським урядом рішення про прове­дення реформи системи міського самоврядування (Міське положення)

Військова реформа

Положення про заходи з охорони державного по­рядку та громадського спокою Закон про обов'язковий викуп селян Реорганізація   центрального   апарату   політичної поліції. Скасовано III Відділення Власної їх імпе­раторської    величності    канцелярії.    Управління усією поліцією в імперії зосереджено в міністерст­ві   внутрішніх   справ.   Затверджено   положення «Про влаштування секретної поліції в імперії»

Фабричне законодавство

Вилучення політичних справ із відання суду при­сяжних Закон про земських дільничих начальників

Проведення в Росії судово-адміністративної ре­форми на основі затвердження 12 липня 1889 р. закону про судово-адміністративну реформу

Земська контрреформа Правління імператора Миколи II Харків. Створення першої на східноукраїнських землях української політичної організації — Ре­волюційної української партії (РУП). Провід.: Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов

Кримінальне уложення. Закон про повітову по­ліцейську варту

Урядовий маніфест про утворення Державної ду­ми

 

 

 

646

 

647

 

Хронологія найваокливгших подій в історії держави г права України

1905,

жовтень -грудень

1905, жовтень

1905,

29 грудня

Створення Рад робітничих депутатів в Україні

Царський маніфест «Про удосконалення держав­ного ладу»

Затвердження царем подання Міністерства юсти­ції про посилення штатів судових установ, згідно з яким, зокрема, в судових палатах Києва, Одеси та Харкова вводилися посади слідчих з особливо ва­жливих справ

1906,

4 березня

1906,

23 квітня

1906,

27 квітня -

8 липня

1906,

19            серпня

1906, листопад

1907

1907,

20            лютого

З червня

1907, З червня

Тимчасові правила про товариства та спілки Нова редакція Основних державних законів Діяльність І Державної думи

Царський указ про створення воєнно-польових судів

Царський указ про вільний вихід із селянської громади

Положення про охоронні відділення Діяльність II Державної думи

Державний (третьочервневий) переворот. Царсь­кий маніфест про розпуск Державної думи. Зміна виборчого закону

1907,

1 листопада —

1912, 3 червня

1910, червень  -1911

1915,

1 травня

648

Діяльність III Державної думи

Закон про право закріплення землі в приватну власність і про вихід на хутори та відруби

Поширення земських установ на Правобережну Україну

Відень. Реорганізація Головної української ради у Загальну українську раду, що мала репрезенту­вати всі національні політичні сили (галицькі, над­дніпрянські, буковинські) у боротьбі за самостій-

 

Хронологія найважливіших подій в історії держави і права України

ність України. Перше засідання ЗУР відбулося 5 травня

1912,       — Діяльність IV Державної думи

15 листопада —

1917, 25 лютого

1915, серпень — У Росії створені Особливі наради: для обговорення та об'єднання заходів щодо оборони, палива, про­довольства, перевозок, влаштування біженців

649

 

Зміст

 

Зміст

 

 

 

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 59      Главы: <   53.  54.  55.  56.  57.  58.  59.