§ 2. Окремі злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Розголошення державної таємниці (ст. 328).

Кримінально караним є розголошення відомостей, що ста­новлять державну таємницю особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунс­тва. Ч. 2 ст. 328 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Безпосереднім об'єктом є встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці, який слугує забезпеченню безпе­ки держави, тобто режим державної таємниці.

Предмет злочину — це відомості, що становлять державну таємницю. У ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року (в редакції Закону України від 21 вере­сня 1999 року) державна таємниця визначається як вид інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, нау­ки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охоро­ни правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди на­ціональній безпеці України та які в порядку встановленому цим законом визнані державною таємницею і підлягають охо­роні державою.

Об'єктивна сторона злочину — розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, іншою мовою — проти­правне їх розголошення. Для вирішення питань про те, чи ста­новлять державну таємницю ті чи інші відомості, чи є особа такою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'я­зку з виконанням службових обов'язків, необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів, тобто диспозиція статті 328 є бланкетною. Діяння може полягати як у дії, так і в без­діяльності, які призведи до того, що таємні відомості стали надбанням сторонніх осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли таємні відо­мості стали відомі хоча б одній сторонній особі, тобто з моме­нту їх розголошення.

Ч. 2 ст. 328 передбачає кваліфікуючу ознаку — спричинен­ня тяжких наслідків, поняття яких закон не дає, а тому їх

Злочини у сфері охорони державної таємниці ...       231

зміст визначають виходячи з конкретних обставин криміналь­ної справи.

Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа якій відомос­ті, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків і яка до­сягла 16-річного віку. Це може бути як службова особа, так і інша (шифрувальник, секретар тощо). Військовослужбовці за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, несуть відповідальність за статтею 422 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується будь-якою формою вини: як умислом (прямим і непрямим), так і необере­жністю (злочинною самовпевненістю і злочинною недбалістю).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 328 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; ч. 2 ст. 328 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Незаконне перетинання державного кордону (ст. 331).

Кримінальна відповідальність настає за перетинання держа­вного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах про­пуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу.

Ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, а ч. З — за дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї.

Ч. 4 передбачає, що чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянст­ва, без відповідних документів чи дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця, і на випадки прибуття в Укра­їну без встановленого документа її громадян, які стали жерт­вами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок перетинання державного кордону України, що забезпечує державну безпеку.

Об'єктивна сторона злочину полягає у діях, які виража­ються у переході (незалежно від напрямку) державного кордо­ну України і може проявлятися у трьох таких формах: а) пере­тинання державного кордону України будь-яким способом по­за пунктами пропуску через державний кордон України; б) пе-

232          Глава 28.

ретинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних докуме­нтів; в) перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України, але без дозволу. Державний кордон є обов'язковою ознакою об'єктивної сторо­ни злочину, тому що вона характеризує місце його вчинення.

Злочин вважається закінченим з моменту перетинання осо­бою державного кордону — по морю чи інших водоймах, по­вітря або під землею, по суходолу.

Суб'єкт злочину — загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Особа, яка вчинила перетинання державного кордону з не­обережності (заблукала, помилково сіла на судно, яке вийшло в закордонний рейс) не підлягає кримінальній відповідальності заст. 331 КК.

Мотив і мета незаконного перетинання кордону на його кваліфікацію не впливають.

Ч. 2 ст. 331 передбачає кваліфікований вид незаконного перетинання державного кордону, яким є вчинення цього злочину особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.

Особливо кваліфікованим видом перетинання державного кордону є дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, поєднані із за­стосуванням зброї (ч. З ст. 331).

Спеціальні ситуації, які виключають провадження по справі про незаконне перетинання державного кордону України щодо певних суб'єктів передбачає ч. 4 ст. 331. Чинність цієї статті не поширюється:

на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без гро­

мадянства без відповідних документів чи дозволу для вико­

ристання права притулку відповідно до Конституції Украї­

ни або з метою набуття статусу біженця;

на випадки прибуття в Україну її громадян, які стали жерт­

вами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

За наявності вказаних ситуацій кримінальна справа не може бути порушена, а порушена — підлягає закриттю за відсутніс­тю складу злочину.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 331 — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на

Злочини у сфері охорони державної таємниці ...       233

строк до трьох років; ч. 2 ст. 331 — караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років; ч. З ст. 331 — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).

Кримінально караним є ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відпо­відним військовим комісаріатом. Ч. 2 ст. 337 передбачає від­повідальність за ухилення військовозобов'язаного від навчаль­них (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Безпосередній об'єкт злочину — це встановлений з метою забезпечення нормальної діяльності органів державної вико­навчої влади порядок ведення військового обліку та організа­ції відповідних зборів.

Об'єктивна сторона злочину може мати дві форми: а) ухилення від військового обліку після попередження, зробле­ного відповідним військовим комісаріатом (ч. 1 ст. 337); б) ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних збо­рів.

Військовий облік військовозобов'язаних (за винятком війсь­ковозобов'язаних СБУ) ведуть районні (міські) військові комі­саріати. Військовозобов'язані повинні стати на військовий об­лік у відповідному військовому комісаріаті в 7-денний строк з дня прибуття на нове місце постійного або фактичного прожи­вання. Невиконання вказаного обов'язку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, з урахуван­ням терміну, необхідного для проїзду до комісаріату, містить закінчений склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 337 КК.

Порядок проходження навчальних (перевірних) або спеціа­льних зборів встановлений Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

Способи ухилення військовозобов'язаних від військового обліку або від зборів можуть бути різними: симуляція хворо­би, самоскалічення, підроблення документів, пряма відмова від постановки на військовий облік або від з'явлення на збори, фактичне неприбуття у вказаний строк до Військового коміса­ріату без поважних причин тощо.

Суб'єктами злочину є тільки військовозобов'язані, тобто особи, які перебувають у запасі Збройних Сил чи інших війсь-

234          Глава 29.

кових формувань (більш докладно див. Коментар до ст. 401), і не є ними допризовники, призовники, військовослужбовці.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 337 — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців; ч. 2 ст. 337 — карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.