§ 150. Поняття "соціальне страхування" та "соціальне забезпечення"

В Основах законодавства України про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування, прийнятих Верхов­ною Радою України 14 січня 1998 p., зазначається: за­гальнообов'язкове державне  соціальне страхування  — це

система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає на­дання соціального захисту, що включає матеріальне забез­печення громадян у разі хвороби, повної або часткової тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним орга­ном — роботодавцем, громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальне забезпечення — це державна система мате­ріального забезпечення і соціального обслуговування сімей, в яких є діти, громадян у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника.

Матеріальне забезпечення — це надання в передба­чених законодавством випадках прямих грошових виплат громадянам із спеціалізованих державних фондів, як пра­вило, у формі пенсій і допомог.

Соціальне обслуговування — це задоволення специ­фічних потреб непрацездатних осіб у формі різних послуг, у тому числі й у вигляді натурального забезпечення.

Основними видами соціального забезпечення є допо­мога:

у разі повної або часткової, постійної чи тимча­сової втрати працездатності;

жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами;

сім'ям, які мають неповнолітніх дітей;

інвалідам у придбанні протезно-ортопедичних ви­робів і засобів пересування, а також професійне навчання інвалідів;

у зв'язку з безробіттям;

безплатна медична й лікарська допомога певним категоріям населення тощо.