§ 149. Право на соціальний захист і достатній життєвий рівень

Соціальний захист — це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття; на підтримання життєвого рівня через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін на споживчі товари і послуги; на надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної під­тримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які вихо­вують дітей; на матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті пра­цездатності, втраті годувальника тощо. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: війсь­ковослужбовців, інвалідів, держазних службовців, ветера­нів війни і праці, потерпілих від катастрофи на Чорно­бильській АЕС тощо.

Загальна декларація прав людини (ст. 25) проголошує: кожна людина має право на такий життєвий рівень, вклю­чаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для під­тримання здоров'я і добробуту її самої та членів її сім'ї. Виходячи з цього положення, ст. 48 Конституції України вперше закріплює: кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє хар­чування, одяг, житло. Конституція це положення вста­новлює, але держава в особі законодавчої і виконавчої влади, у тому числі й Президент України як гарант Конституції, до цього часу не визначили, яким має бути "достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї", що вважати "достатнім життєвим рівнем", як його забезпе­чити за умов сьогодення. Реалізувати це положення тепер важко, але необхідно, бо цього вимагає Основний Закон держави.

324

325