§ 143. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації

Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку пра­цівника відшкодувати майнову шкоду, заподіяну підпри­ємству, установі, організації у результаті неналежного ви­конання  ним  своїх  трудових  обов'язків.  Основні  правила

302

303

матеріальної відповідальності працівників містяться в КЗпП України (ст.  130—138).

Закон (ст. 131 КЗпП України) зобов'язує наймодавця створювати працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. А працівники зобов'язані бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації, вживати заходи щодо запобігання шкоди. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, уста­нові, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом вста­новлення відповідальності тільки за пряму заподіяну шко­ду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяль­ністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обме­жується частиною заробітку працівника і не повинна пере­вищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності за­значених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відпо­відальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або попра­вити пошкоджене. За шкоду, заподіяну підприємству, уста­нові, організації при виконанні трудових обов'язків, пра­цівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі пря­мої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місяч­ного заробітку. Матеріальна відповідальність понад серед­ній місячний заробіток допускається лише у випадках, окремо передбачених законодавством.

Обмежену матеріальну відповідальність несуть праців­ники за зіпсування або знищення через недбалість мате­ріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. У такому самому розмірі несуть матеріальну відповідальність: праців­ники за зіпсування або знищення через недбалість інст­рументів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, орга­нізацією працівникові в користування тощо; керівники та

їхні заступники, а також керівники структурних підроз­ділів та їхні заступники — у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкрадан­ню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цін­ностей.

Повну матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: працівником і підприємст­вом, установою, організацією відповідно до ст. 135і КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за неза­безпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими документами; шкода, завдана діями працівника, має ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умис­ним знищенням або умисним пошкодженням матеріалів тощо; відповідно до законодавства на працівника покла­дено повну матеріальну відповідальність за шкоду, запо­діяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків, наприклад при виготовленні без відпо­відного дозволу власника або уповноваженого ним органу будь-яких предметів для власних цілей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідаль­ність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками, які досягли 18-річного віку і обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (від­пуском), перевезенням або застосуванням у процесі вироб­ництва переданих їм цінностей, коли неможливо розме­жувати матеріальну відповідальність кожного працівника та  укласти   з  ним  договір   про   повну  матеріальну   відпо-

304

305

відальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Порядок покриття шкоди. Покриття шкоди праців­никами в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, визначається керівниками підприємств. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в судовому порядку. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним орга­ном позову до районного (міського) народного суду.

Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає по­криттю, крім дійсної шкоди враховує ступінь вини пра­цівника і ту конкретну обставину, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збере­ження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода запо­діяна злочинними діями працівника, вчиненими з корис­ливою метою.