§ 142. Відповідальність за прогул і відповідальність за появу на роботі у нетверезому стані

Підставою звільнення працівника за ініціативою влас­ника або уповноваженого ним органу є вчинений праців­ником прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП). Прогул — це відсутність без поважних причин працівника на роботі протягом робо­чого дня, в тому числі відсутність працівника більше трьох годин (безперервно чи сумарно) на роботі, залишен­ня ним роботи без попередження власника чи безпосе­реднього керівника, самовільне використання днів відгулу або чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору. Незаконним буде звільнення працівника за прогул, якщо він зумовлений поважними причинами (аварією на транспорті, побутовою пригодою). Звільнення може бути застосоване до працівника навіть у випадку одноразового прогулу. Разом з тим воно не є обов'язковим і за прогул до працівника може бути засто­соване інше стягнення чи заходи громадського впливу.

Відповідно до п. 7 ст. 40 підставою для звільнення пра­цівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Для звіль­нення працівника на цій підставі досить і одноразового факту такого порушення трудової дисципліни. Нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими доказами, в тому числі свідками, актом, складеним керівництвом за участю представників громадськості. Звільнення за п. 4 і п. 7 ст. 40 є дисциплі­нарними стягненнями і тому проводяться з дотриманням загальних правил щодо порядку їх накладання.