§ 26. Декларація про державний суверенітет України

Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відно­синах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами.

Народний суверенітет — це повновладдя народу, ви­знання народу єдиним джерелом влади, похідність влади держави від народу.

Національний суверенітет — це можливість нації віль­но вирішувати всі питання свого життя, в тому числі й щодо створення самостійної держави.

16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декла­рацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові української держави.

У преамбулі та в десяти розділах Декларації держав­ний суверенітет України розкрито як верховенство, непо­дільність, повнота і самостійність влади республіки на її території. У Декларації зазначено, що Україна як суве­ренна національна держава розвивається в існуючих кор­донах на основі здійснення українською нацією свого не­від'ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом   державної   влади   в   Республіці;   що   від   імені

80

81

всього   народу  може   виступати   виключно   Верховна  Рада України.

Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження націо­нальним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території Ук­раїни, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами вну­трішньодержавного права.