§ 49. Право на свободу світогляду і віросповідання

Згідно зі ст. 35 Конституції кожен має право на сво­боду світогляду і віросповідання. Це право включає свобо­ду сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно ре­лігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяль­ність. Здійснення цього права може бути обмежено зако­ном лише в інтересах охорони громадського порядку, здо­ров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

110

111

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку може бути за­мінене альтернативною (невійськовою) службою.

Конституційні норми конкретизовані в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (зі змінами та доповненнями).

Право на свободу світогляду тісно пов'язане з правом на свободу совісті. Останнє включає можливість мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і можливість одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкові переконання і світогляд. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемо­ніях, навчання релігії. Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, отриманих ними при спо­віді віруючих.

Батьки або особи, які їх замінюють, за обопільною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань і ставлення до релігії.

Відокремлення церкви від держави не можна розгля­дати як певну відчуженість між ними. Навпаки, і на цьому варто наголосити, саме прийняття Конституції Ук­раїни Верховною Радою відбувалося за умов усвідомлення відповідальності перед Богом (преамбула Конституції). Спро­би ж певних сил політизувати релігійне середовище, пору­шити принцип рівності всіх конфесій, загострити міжкон­фесійні взаємини порушують соціальний мир у країні.

Відокремлення церкви від держави означає, що:

1) держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фі­нансує діяльність будь-яких організацій, створе­них за ознакою ставлення до релігії, а релігійні організації не виконують державних функцій;

релігійні організації не беруть участі у діяль­ності політичних партій і не надають політич­ним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ве­дуть агітації виборчих компаній депутатів;

держава захищає права і законні інтереси релі­гійних організацій, сприяє встановленню відно­син взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують ре­лігію або не сповідують її, між віруючими різ­них віросповідань та їх релігійними організа­ціями.

Відокремлення школи від церкви означає, що:

державна система освіти в Україні має світський характер, а доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії;

громадяни можуть навчатися релігійного віровчен­ня та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову нав­чання;

релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релі­гійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належить або надається в користування;

викладачі релігійних віровчень і релігійні про­повідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості й поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віро­сповідань.

Слід зазначити, що християнська релігія стверджує принципи (цінності) взаємодопомоги, чуйності, співпережи­вання, поваги до праці, до чесно набутої власності, прав­дивості, доброзичливості між народами, взаємотерпимості, осуду жорстокості, пожадливості та ін. Зазначені цінності в основі збігаються як з нормами загальнолюдської моралі, так і з цінностями інших великих релігій: мусульманства, іудаїзму, буддизму, індуїзму. З огляду на це можна кон­статувати, що релігійне виховання дітей не може зашко­дити вихованню дітей у навчальних закладах, навпаки, воно сприяє гармонізації виховання молоді.

112

113

Правовий статус релігійних організацій в Україні ви­значається Законом України "Про свободу совісті та релі­гійні організації" і статутами (положеннями) цих органі­зацій. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні брат­ства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищеза­значених релігійних організацій. Ці організації утворю­ються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру.

Релігійна громада "є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідан­ня, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб". Дер­жава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам. Для одер­жання релігійною громадою правоздатності юридичної осо­би громадяни в кількості не менше 10 осіб, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (поло­ження) на реєстрацію до обласної, Київської та Севасто­польської міської державних адміністрацій, а у Республіці Крим — до Уряду Республіки Крим.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духов­них навчальних закладах, користуються правами і пільга­ми щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів. Статут (поло­ження) релігійної організації, який відповідно до цивіль­ного законодавства визначає її правоздатність, прийма­ється на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Нині в Україні діють понад 25 тисяч релігійних орга­нізацій, які представляють 105 церков, конфесій, течій та напрямів, 277 монастирів, 126 духовних навчальних за­кладів; виходять друком 222 релігійних періодичних ви­дань.

Тема 12

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ, СОЦІАЛЬНІ,

ЕКОНОМІЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРАВА