§ 46. Недоторканність житла.

Таємниця листування, телефонних розмов,

телеграфної та іншої кореспонденції.

Право на невтручання в особисте життя

Сутність права на недоторканність житла (ст. ЗО) по­лягає в тому, що без підстав, передбачених законом, ніхто не вправі увійти до житла проти волі осіб, які в ньому проживають. Поняття "житло" у даному разі підлягає широкому тлумаченню. Під житлом слід розуміти не тіль­ки відповідну кімнату, квартиру, житловий будинок, а й усі допоміжні приміщення, якими користуються у пов­сякденному житті. Принцип недоторканності житла поши­рюється не тільки на місце постійного проживання особи, а й на місця її тимчасового мешкання у готелях, сана­торіях, будинках відпочинку тощо.

Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31) належить до загальновизнаних суб'єктивних прав особи. Винятки мо­жуть бути встановлені лише судом у випадках, перед­бачених законом. (Інші випадки спричиняють кримінальну відповідальність за ст. 162 Кримінального кодексу Украї­ни). Ці винятки обумовлені виключно гуманною метою — запобігти злочинові або з'ясувати істину під час розсліду­вання кримінальної справи. При цьому треба враховувати, що такі винятки можливі лише тоді, коли в інший спосіб одержати інформацію, необхідну для розслідування тієї чи іншої кримінальної справи, захисту людини, суспільства і держави від злочинних посягань, неможливо. Порядок накладення арешту на кореспонденцію, її виїмки в пош­тово-телеграфних установах регулюється ст. 31 Конституції та ст.  187 Кримінально-процесуального кодексу України.

Питання зняття інформації з телефонних розмов, ін­ших каналів зв'язку регулюються ст. 31 Конституції, а та­кож ст. 8, 9 Закону України "Про оперативно-розшукову ді­яльність" від 18 лютого 1992 р.

Право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції) також є одним із суб'єктивних прав людини, пов'язаних з гарантуванням її свободи. Винятки перед­бачені лише Конституцією України. Особливий характер такого захисту зумовлений повагою до людини як най­більшої соціальної цінності, що панує у демократичних державах. Кожна людина унікальна, індивідуальна, є суб'­єктом   безлічі   неформальних   зв'язків,   носієм   приватних

108

109

інтересів, які є її особистою справою. Виняток може мати місце лише тоді, коли поведінка особи суперечить закону і громадській моралі. Прикладом можуть бути систематичне здійснення у сім'ї насильства над дитиною, її експлуатація (ст.  52).

Ст. 32 Конституції складається з чотирьох частин, які зорієнтовані на конституційне врегулювання різних жит­тєвих ситуацій, пов'язаних із захистом особистого і сімей­ного життя людини. Вона забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; проголошує право кожного громадянина ознайомитися в органах державної влади, органах міс­цевого самоврядування, установах та організаціях з відо­мостями про себе; гарантує судовий захист права на спрос­тування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї.