§ 41. Невід'ємні права людини. Єдність прав і обов'язків

Права і свободи людини є не відчужуваними через те, що належать кожному від народження. Саме через це права і свободи людини мають бути об'єктом захисту з боку держави, незалежно від того, має людина громадян­ство чи ні. Цей принцип закріплено в Конституції (ст. 21), де стверджується, що "...права і свободи людини є невід -чужуваними та непорушними". Невід'ємність прав людини означає, що всі права і свободи людина набуває від свого

98

4*

99

народження ("від природи"), ніхто свавільно не може бути позбавлений жодних прав і свобод, їх гарантування, охоро­на і захист є обов'язком держави, а сфера реалізації невід'ємних прав і свобод утворює автономний соціальний простір дій індивіда в межах, вільних від державного втручання.

Єдність прав і обов'язків громадян означає, що корис­тування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов'язків. Право кожного на вільний роз­виток може здійснюватися лише до того, поки при здійс­ненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому.

Обопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона від­повідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компен­сувати заподіяну шкоду.

Кожному праву громадянина відповідає обов'язок інших суб'єктів створювати умови для реалізації цього права.