§ 1. Спрямованість правоохоронної діяльності

Спрямованість будь-якої діяльності межує із поняттям "управління" або "керівництво" правоохоронною діяльністю, які є предметом адміністративного права1. У цьому курсі аналі­зуються лише найважливіші елементи структури правоохоронної діяльності.

У правоохоронній та судовій діяльності реалізується охорон­на функція Української держави як публічної інституції, що є ва­гомим фактором формування ідеології українського державотво­рення і суспільної моралі, соціальних уявлень про справедли­вість та ефективність конституційного порядку.

Як свідчить історичний досвід, викривлення цієї функції, підпорядкування судів і правоохоронних органів лише політич­ним інтересам державного керівництва є небезпечною справою. За допомогою органів Народного комісаріату внутрішніх справ — Міністерства державної безпеки СРСР в Україні проводилася небезпечна антинародна діяльність, яку з історико-правової точ­ки зору не можна визнати правоохоронною. Спеціальне дослі­дження, проведене Верховним Судом України, свідчить, що ма­совим репресіям за роки радянської влади було піддано практич­но всі прошарки суспільства2. Тоталітарна система охорони соці­альних відносин, через яку здійснювався виключно примусовий вплив на поведінку людини, була характерною для певного часу історії країни, причому державні органи культивували нічим не обмежену заборонну правоохоронну діяльність. Демократична система регулювання соціальних відносин, що є вимогою сучас­ності, на відміну від попередніх років, коли діяв принцип абсо-

Див.: Колпаков В. К. Адміністративне право України. — К.: Юрінком Ін-тер, 1999. - С. 6-48.

Див.: Реабілітація репресованих. Законодавство та судова практика. — К.: Юрінком, 1997. — С. 5.

40

Розділ І, Загальні положення правоохоронної ... діяльності'

Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони

41

лютизації заборони, тобто було заборонено те, що не дозволено законом, потребує заміни заборони як способу впливу на пове­дінку людини.

В Український державі поступово утверджується новий принцип формування взаємовідносин між людиною і державою — дозволено те, що не заборонено законом. Правовий порядок за таким принципом грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зо­бов'язані діяти лише на основі, в межах повноважень та у спосіб,, що передбачені Конституцією та законами України.

Спрямованість діяльності судових та правоохоронних орга->

нів трансформується в її завдання. Правовий зміст завдань стабі­

лізує, впорядковує її. Існують п'ять базисних завдань: по-перше,

збереження (охорона) існуючого конституційного ладу; по-друге,,

захист конституційних прав і свобод громадян; по-третє, захист

правомірних інтересів вітчизняного товаровиробника; по-четвер- .

те, цілеспрямований розвиток систем судової та правоохоронної

діяльності, зокрема поліпшення їх кількісних та якісних показ­

ників; по-п'яте, боротьба зі злочинністю. За часів СРСР найваж­

ливішим завданням була, як правило, лише одна з її складових

(важлива, проте не головна і тому гіпертрофована) — боротьба зі

злочинністю.        .

Зосередження діяльності суду та правоохоронних органів на одному антикриміногенному напрямі було б не зовсім вірним. Боротьба зі злочинністю є, безперечно, важливим завданням їхньої діяльності. За Указом Президента України від 21 липня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" правоохоронним органам приписується "вважати боротьбу із злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кредитно-фінансовій та банківський системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті, го­ловними напрямами діяльності"1. Разом з тим слід зауважити, що поняття боротьби зі злочинністю є оціночним, а тому може трактуватися і як гасло (ідея, теза), яке використовується в полі­тичних або відомчих цілях.

Під приводом боротьби зі злочинністю в сучасних умовах можливе і посилення охорони правопорядку, і фіскально-сило­вий тиск на господарські та комерційні структури, і бюрократи-

Див. також: Престулность в Украине //Бюлетень законодавства і юри­дичної практики України. — 1994. — № 2.

зація податкових процедур, і впровадження тотальних форм контролю за підприємництвом, тобто звуження захисту прав людини.

У сучасних умовах правоохоронна діяльність дедалі більше застосовується як засіб управління та контролю. Поступово роз­ширюється її вплив на банківєько-фінансову сферу, на стан різ­них галузей народного господарства, зокрема на паливно-енерге­тичний комплекс, транспортні перевезення, на приватизацію дер­жавних підприємств, управління підприємствами, у статутному фойді яких є частка державних коштів. При цьому застосовуєть­ся ефективна протидія соціальним відхиленням та правопору­шенням. Зміст впливу правоохорони має на меті лише доповни­ти економічні, фінансові та технічні рішення у процесі соціаль­ного управління* але не замінити їх. Вплив правоохоронних ор­ганів має До того ж запобіжне призначення.

Припиняючи контрабанду та випуск недоброякісної продук­ції, правоохоронні органи докладають зусиль щодо вирішення однієї з ключових проблем економіки — захист вітчизняного то­варовиробника, подолання негативних товарообмінних відносин. Забезпечують захист вітчизняного товаровиробника органи пра­восуддя та практично всі суб'єкти правоохоронної діяльності, а саме: органи прокуратури, служба безпеки, митні органи, прикор­донні війська, органи внутрішніх справ, а також адвокатура.

Спрямованість правоохоронної діяльності проти небажаних соціальних явищ має конструктивний характер, згідно із яким правові рішення лише доповнюють економічні, фінансові та тех­нічні рішення, комплексно впливаючи на припинення та подаль­ше обмеження цих явищ.

Правоохоронна діяльність — важлива складова внутрішньої політики, що здійснюється в державі. Вона є одним із продуктів внутрішньої політики держави, загальні засади якої визначає Верховна Рада України. На сучасному етапі правоохоронна діяльність закономірно забезпечує українське державотворення1. Ідеологія державотворення вимагає організації оптимального управлінського процесу з питань внутрішньої політики, неупере-дженого провадження у господарських, адміністративних, кримі­нальних та цивільних справах, забезпечення прав і свобод люди-

Див.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К.: Генеза, 1996. — С. 590, 604, 617—619; Ідеологія державотворення в Україні: історія і су­часність // Матеріали науково-практичної конференції 22—23 листопада 1996 року.-К., 1997.

42            Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

ни і громадянина, взаємної відповідальності державних органів і посадових осіб, підкорення законові всіх державних органів і службових осіб.

Питання для самоконтролю

У чому полягає спрямованість судової та правоохоронної діяльності?

Який принцип покладено в основу формування відносин між людиною і державою?

Які основні завдання правоохоронної діяльності?