§2. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Основні завдання органів внутрішніх справ щодо гарантування особистої безпеки громадян, охорони порядку, боротьби зі злочинністю передбачають і більш конкретні завдання із забезпечення

громадського порядку. Ці завдання визначені Законом України "Про міліцію", Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, постановами Кабінету Міністрів, наказами МВС України з питань забезпечення порядку в громадських місцях, додержання паспортного і візового режиму, правил дозвільної системи, безпеки руху транспорту і пішоходів, карантинних заходів.

Виконуючи ці конкретні завдання, міліція здійснює ті чи інші дії відповідно до спеціальних правових актів. Правові відносини, які виникають, наприклад, при відкритті об'єктів дозвільної системи, перебуванні іноземців у нашій країні, забезпеченні порядку під час проведення масових заходів, обумовлюють, з одного боку, необхідність видання відповідних правових актів, що регламентують ці відносини, а з іншого - дії працівників міліції, які втілюють ці акти в життя.

Особливості дій органів внутрішніх справ при виконанні конкретних завдань охорони громадського порядку обумовлюють, в свою чергу, необхідність відповідного створення міліцейського апарату із залученням до нього підрозділів спеціалістів, що здатні виконувати ці завдання.

Для вирішення цих практичних завдань у системі Міністерства внутрішніх справ створюються відповідні підрозділи, як правило, від верху до низу. Але їх функції вдосконалюються, одночасно змінюються і повноваження.

Сукупність зовнішніх адміністративних відносин за участю органів внутрішніх справ може бути розподілена на види адміністративної діяльності міліції. Залежно від цього вважаємо за доцільне виділити такі її види: охорона громадського порядку; здійснення дозвільної системи; забезпечення діяльності спеціальних установ міліцїі; забезпечення паспортного режиму, а також перебування в державі іноземців та осіб без громадянства; контроль за безпекою дорожнього руху транспорту й пішоходів; забезпечення охорони об'єктів.

Охорону громадського порядку можна схарактеризувати як практичне забезпечення порядку на вулицях, площах, у парках, садах та інших громадських місцях службовими нарядами, працівниками спеціальних апаратів, частинами й підрозділами міліції у формі адміністративного нагляду й застосування адміністративного впливу.

Діяльність служб з охорони громадського порядку доцільно класифікувати за такими групами:

охорона порядку в громадських місцях;

попередження й припинення злочинів;

охорона державної, колективної, індивідуальної власності;

здійснення карантинних заходів, пов'язаних з епізоотіями;

надання допомоги громадянам тощо.

Правову регламентацію діяльності служб з охорони громадського порядку дано в Законі України "Про міліцію", Кодексі України про адміністративні правопорушення, у відомчих актах МВС України.

Сфера конкретних відносин, які виникають у процесі охорони правопорядку, регулюються також спеціальними законами, указами Президента України (наприклад, від 17 вересня 1996 р. "Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки"; від 21 липня 1994 р. "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю"), постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів місцевої влади.

Важливим відомчим нормативним документом, що регламентує відносини у сфері охорони громадського порядку, є Статут патрульно-постової служби міліції України. У ньому уперше в історії України чітко й докладно визначені основні завдання, порядок організації та несення патрульно-постової служби працівниками міліції з охорони громадського порядку, боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, транспортних магістралях та в інших громадських місцях. У Статуті на підставі загальних положень і принципів управління, а також узагальнення практики викладено обов'язки всіх посадових осіб органів внутрішніх справ щодо керівництва патрульно-постовою службою, визначено порядок її організації, обов'язки і права нарядів міліції, а також особливості забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів при надзвичайних ситуаціях - пожежах, землетрусах, катастрофах або аваріях на транспорті тощо.

Головне управління адміністративної служби міліції МВС України розробило нову концепцію громадського порядку з урахуванням змін, що відбулися у суспільстві, в законодавстві, структурі державних органів, підходах до вирішення цього питання. Ряд положень цієї концепції пройшли експериментальну перевірку в органах ГУМВС УМВС України в містах Києві, Харкові, у Волинській, Вінницькій та інших областях. Розглянемо деякі правові питання інших видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. Для 'їх аналізу треба попередньо з'ясувати такі поняття, як "система", "порядок", "режим" стосовно конкретних інститутів практики охорони громадського порядку.

З метою врегулювання окремих однорідних відносин у сфері громадського порядку держава визначає спеціальні правові норми, сукупність яких складає певну систему: паспортну, дозвільну, карантинних заходів тощо. Цими органами обумовлюється певний порядок прописки й виписки, ліцензування, відкриття і функціонування підприємств дозвільної системи, додержання режиму протиепідемічних, протиепізоотичних заходів. Іноді порядок певних відносин у сфері громадського порядку називають режимом (наприклад, візовий режим). Таким чином, порядок і режим у подібних випадках слід розглядати як ідентичні поняття.

Діяльність міліції щодо забезпечення відповідних установлених правил доцільно іменувати, наприклад, здійсненням паспортної системи, маючи на увазі адміністративну діяльність міліції з реалізації правил паспортної системи. Той же вид діяльності не буде помилкою назвати забезпеченням паспортного режиму, маючи на увазі підтримання порядку, режиму, які встановлені правовими нормами.

Здійснення дозвільної системи, тобто особливого порядку виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття й функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та гарантування безпеки громадян, регламентується Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р.

Особливість правових відносин, які виникають у зв'язку зі збутом, придбанням, використанням, перевезенням, зберіганням зазначених речей та предметів, а також відкриттям підприємств, майстерень, стрільбищ, тирів, обумовлює необхідність гарантування громадської безпеки, попередження й припинення можливого використання цих об'єктів із злочинною метою.

Відносини, що складаються у цій сфері діяльності, за своєю правовою природою є адміністративно-правовими, реалізація їх здійснюється апаратами міліції у формі надання ліцензій, дозволів, нагляду за додержанням іншою стороною прав і обов'язків, установлених законом або іншим нормативним актом стосовно виробництва, збуту, використання або зберігання конкретного об'єкта дозвільної системи, а також шляхом притягнення до кримінальної відповідальності або застосування заходів адміністративного примусу до порушників правил цієї системи.

Забезпечення діяльності спеціальних установ міліції це адміністративна діяльність міліції з організації роботи ізоляторів тимчасового утримання, приймальників-розподільників для бродяг, спецприймальників для осіб, підданих адміністративному арешту, а також конвоювання в установленому порядку заарештованих і затриманих. Ця діяльність здійснюється відповідно до положень про спеціальні установи, про службу міліції з охорони, утримання і конвоювання заарештованих та затриманих.

Забезпечення паспортного режиму — це організація і конкретна реалізація правил паспортної системи. Завданням її є видача та обмін паспортів, приписка й виписка громадян, їх облік, нагляд за дотриманням посадовими особами паспортних правил, ведення адресно-довідкової роботи. Особливо важливі завдання перед паспортною службою стоять тепер, коли вперше проводиться документування населення новими паспортами громадянина України. Однак ця робота розрахована на кілька років.

Так було прийнято декілька важливих правових актів, що регламентують діяльність паспортної служби: постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження", постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. "Про першочергові заходи щодо забезпечення видачі паспортів громадянина України" та від 10 жовтня 1994 р. "Про затвердження Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ".

Із забезпеченням паспортного режиму тісно пов'язана діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Основним правовим документом, що регламентує цю діяльність, є Закон України "Про правовий статус іноземців".

Як самостійний вид адміністративної діяльності міліції слід розглядати забезпечення дорожнього руху транспорту і пішоходів. У рамках цих правовідносин здійснюється облік і технічне обслуговування автотранспорту, організується і регулюється рух транспорту тощо.

Органи внутрішніх справ здійснюють також і охорону об'єктів промислового та іншого призначення, установ, а також квартир, будинків громадян на підставі договорів.

Спеціалізація, що провадиться в органах внутрішніх справ, обумовила необхідність створення апаратів і підрозділів адміністративної служби міліції, до яких входять підрозділи охорони громадського порядку, дозвільної системи, дільничних інспекторів, паспортно-візової роботи, спецустанов міліції.

У складі МВС України у вересні 1994 р. було створено Головне управління адміністративної служби міліції (ГУАСМ), яке в межах своєї компетенції керує апаратами й підрозділами охорони громадського порядку, дозвільної системи, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції через відповідні апарати (управління й відділи ГУМВС України в М.Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті).