§ 2. Законодавство про ціни і ціноутворення. Види цін

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни, іншими нормативними актами.

Господарський кодекс України визначає ціни як грошове визначення вартості продукції, робіт, послуг, які реалізують суб’єкти господарювання (ст. 189). Відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 року “Про ціни і ціноутворення”, суб’єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні, державні фіксовані і регульовані ціни. Останні – це граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що посіли на ринку монопольне становище.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Вона визначається в договорі у гривнях. У зовнішньоекономічних договорах (контрактах) ціни можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Вільні ціни застосовуються на всі види продукції, робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вони визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання.

Державні ціни встановлюються на продукцію та послуги суб’єктів господарювання, які є природними монополістами, на імпортні товари, що придбаваються за рахунок коштів Державного бюджету. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами господарювання, повинні надавати їм дотацію.

Необхідність введення регульованих цін визначається Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими адміністраціями.

З поглибленням ринкового реформування економіки України скорочуються види продукції, робіт і послуг, щодо яких застосовується державне регулювання цін і тарифів. Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 1994 року “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” обмежив обсяги їх державного регулювання тільки природними та окремими штучними монополіями. Відповідно до цієї постанови ціни і тарифи встановлюють, зокрема: Мінекономіки – оптові ціни на газ та газопродукцію для виробників і постачальників за поданням Держкомнафтопрому, порядок регулювання тарифів на електричну і теплову енергію, що відпускається споживачам (крім населення) усіма енергопостачальними організаціями і підприємствами; Мінтранс за погодженням з Мінекономіки – тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ним послуги; Кабінет міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкоми, Севастопольський міськвиконком і Київська міська адміністрація – тарифи на теплову енергію для промислових і прирівняних до них споживачів виробництва системи Міненерго.