§ 3. Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням

Державне замовлення, як уже зазначалося, – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; це планове завдання по розміщенню таких замовлень серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

У чинному законодавстві, в тому числі і в ст. 183 ГК України як синоніми вживаються визначення “контракт” і “договір”. У Законі України “Про поставки продукції для державних потреб” сформульоване легальне поняття державного контракту згідно з яким, державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов’язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Отже, контракт і договір – це тотожні правові категорії і їх можна вживати, як однозначні до договірних відносин між замовниками і суб’єктами господарювання, які згідно зі ст. 183 ГК України, є виконавцями державного замовлення.

Державними замовниками є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України на поточний рік, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти (договори) з виконавцями державного замовлення.

Виконавці державного замовлення – це суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту (договору).

Таким чином, замовниками можуть бути не будь-які суб’єкти договірних (контрактних) відносин, що характерно при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, а також на біржах, ярмарках та публічних торгах, а суб’єкти, чітко визначені законодавством України.

Таким чином, уже на етапі формування суб’єктного складу договірних відносин з  виконання замовлення проявляються особливості укладення господарських договорів за державним замовленням.

Особливістю цього виду договорів є і положення, згідно з яким держава є гарантом за зобов’язаннями державних замовників. До речі, воно не притаманне жодному виду договорів, про які говорилося раніше.

Державні замовлення формуються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які визначаються і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Формування державних замовлень для забезпечення виконання регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних потреб) здійснюється Кабінетом міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Державні замовники:

здійснюють, виходячи з інтересів держави, вибір виконавців державного замовлення для укладення з ними державних контрактів шляхом конкурсного відбору, що регламентується Законом України від 22 лютого 2000 року “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”;

укладають з виконавцями державного замовлення договори (контракти);

гарантують виконавцям державного замовлення від імені держави оплату продукції, яка поставляється для державних потреб за умовами, що визначаються державним контрактом.

Отже укладення господарських договорів (контрактів) за державним замовленням здійснюється в два етапи: перший – це підготовчий і другий – безпосередня правова процедура укладення договору (контракту), що є ще однією із особливостей укладення господарських договорів за державним замовленням.

Господарський договір за державним замовленням укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Аналіз чинного законодавства дає змогу дійти висновку про те, що проект договору, як правило, може бути запропонований виконавцю замовником. Адже саме він досконально обізнаний з державними потребами в продукції (видом продукції, асортиментом, кількістю тощо). Проте здійснити такі ж дії не забороняється чинним законодавством і виконавцю.

Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГК України з урахуванням особливостей, про які вже йшлося.

Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність.

Так, у разі необґрунтованої відмови виконавця державного замовлення від укладення державного контракту, якщо обов’язковість його укладення встановлена чинним законодавством, та за наявності технічних можливостей його виконання виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту.

Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні договорів (державних контрактів), внесенні в них змін та їх розірванні, розглядаються відповідно до ст. 188 ГК України та статтями 10, 11 Господарського процесуального кодексу України.