§ 4. Види відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Правомірна поведінка в галузі економічних відносин та захист економічної конкуренції забезпечуються різноманітними засобами. Одним з них є юридична відповідальність - охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти правовідновлювальні санкції, які полягають в елімінації шкоди, заподіяної неправомірною поведінкою, поновленні порушених прав, забезпеченні виконання обов’язку, тобто які є заходами захисту.

Так, заходами захисту є, наприклад, рішення антимонопольного органу про припинення антиконкурентних угод між підприємцями, скасування або зміна Антимонопольним комітетом України та його відділеннями неправомірних рішень органів влади та самоврядування, які прийняті без погодження з Комітетом (відділенням) в питаннях демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання.

Правовідновлювальний характер мають заходи антимонопольних органів, що застосовуються до інвестиційних фондів та інвестиційних компаній про продаж надлишкової кількості часток (акцій, паїв) суб'єктів господарювання. Ці санкції не спричиняють додаткових обтяжень, застосовуються незалежно від наявності вини. Вони спрямовані на виконання юридичного обов’язку, але з точки зору забезпечення законності в конкурентних правовідносинах мають не менше значення ніж міри відповідальності.

Питанням відповідальності присвячений розділ VIII Закону України „Про захист економічної конкуренції”. В статтях 52–55 визначені такі види відповідальності, як штрафи, примусовий поділ, адміністративна відповідальність посадових осіб та відшкодування збитків.

Штрафи, які накладаються на суб’єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України, є господарською відповідальністю.

Відповідно до Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Залежно від виду правопорушення передбачені штрафи від одного до десяти відсотків доходу, отриманого за минулий звітній рік. Найбільш небезпечними вважаються порушення у вигляді зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, а найменш небезпечними — створення перешкод працівникам АМК, неподання інформації тощо.

До суб’єктів господарювання, що вчинили зловживання домінуючим (монопольним) становищем або антиконкурентні узгоджені дії, також застосовуються конфіскаційні господарсько-правові санкції у вигляді стягнення до державного бюджету незаконно отриманого прибутку.

Додатковим заходом господарської відповідальності є санкція, передбачена ст. 25 Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції”, яка полягає у вилученні товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання.

Санкцією, що притаманна тільки конкурентному законодавству, є примусовий поділ суб’єктів господарювання, передбачений ст. 53 Закону України „Про захист економічної конкуренції”: якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище.

 Примусовий поділ не застосовується в разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарської діяльності на ринку.

Ще одним видом санкцій, що можуть бути застосовані до порушників конкурентного законодавства, є адміністративні штрафи. Стаття 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що такі справи підвідомчі районним (міським) судам, і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 1661) та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 1662) у вигляді накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Адміністративна відповідальність за дискримінацію суб’єктів господарювання органами влади та управління встановлена ст. 1663 КпАП України у вигляді накладення штрафу в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За деякі види антиконкурентних дій, що завдали великої майнової шкоди, передбачена кримінальна відповідальність. Так, стаття 228 КК України передбачає відповідальність за примушування до антиконкурентних узгоджених дій; стаття 229 – за незаконне використання знаків для товарів та послуг, фірмового найменування та кваліфікованого зазначення походження товару; статті 231–232 – за посягання на інформацію, що становить комерційну таємницю.