4. Нормативно-правові акти

Нормативно-правові акти неоднозначні з огляду на їх формальну обов'язковість, зокрема тому, що во­ни приймаються різними суб'єктами. Ця властивість актів відображається поняттям їх юридичної сили.

Юридична сила — це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх спів­відношення і залежність за формальною обов'язко­вістю та визначається місцем правотворчого ор­гану в апараті держави.

Види нормативно-правових актів за юридичною силою: закони, підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або са­мого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси біль­шості населення і має найвищу юридичну силу що­до всіх інших нормативно-правових актів.

Підзаконні нормативно-правові акти — це нор­мативні акти компетентних органів, що вида­ються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання*.

Види специфічних юридичних актів, які мо­жуть набувати нормативно-правового значення:

акти прямого волевиявлення населення, що фіксують результати всеукраїнського або місцевих (локальних) референдумів;

акти Конституційного Суду (або іншого орга­ну конституційної юрисдикції), якщо через них втра­чають чинність певні нормативно-правові акти;

деякі рішення певних громадських об'єднань (акти делегованої або санкціонованої державою правотворчості таких об'єднань);

'Дефініцію сформульовано спільно з Г. Г. Шмельовою.

107

окремі рішення трудових колективів (рішен­ня зборів і рад трудових колективів);

судові рішення, котрими визнаються нечин­ними як такі, що суперечать Конституції, закону, нормативні акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.