2. Система права та її структура

Система права — це система всіх чинних юри­дичних норм певної держави.

Структура системи права — це об'єктивно зу­мовлена внутрішня організація права певної дер­жави, яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм та в їх розподілі за галузями й інститутами права.

118

Отже,   основними   структурними   елементами,

«блоками» цієї системи є: 1) норма права', 2) ін­ститути права; 3) галузі права. Не може існува­ти юридичної норми, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права.

Системність — закономірна, неодмінна влас­тивість об'єктивного юридичного права, її дефор­мація, руйнування — це аномалія, «хвороба» пра­ва, яка може звести нанівець його регулятивні можливості, перешкодити досягненню очікуваного законодавцем соціального результату.

Соціальне призначення, соціальна сутність си­стеми права — служити нормативною базою, фун­даментом державного забезпечення певних су­спільних відносин, цілеспрямованого результатив­ного впливу на них.

Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Критерії (підстави) розподілу норм за галузями:

предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом);

метод правового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відно­сини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів).

Поняття предмета правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає від­повідь на питання, як (яким чином, засобом, спо­собом) держава вчиняє нормативний вплив на су­спільні відносини.

Зазначені чинники об'єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні, нерівноцінні: первин­ним, визначальним серед них є предмет правового регулювання, який начебто «веде» за собою метод: як регулювати, залежить від того, що слід регулю­вати. Суспільні відносини, котрі суттєво відрізня­ються за їх характером, змістом, взаємним поло­женням суб'єктів (скажімо, відносини між слідчим і обвинуваченим та між батьками і дітьми), немож­ливо врегулювати одним і тим самим методом.

119

Основні галузі сучасного права: консти­туційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кооператив­не, сільськогосподарське, соціально-забезпечу­вальне, цивільне-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове.

У різних країнах зміст, обсяг і назви зазначе­них галузей права можуть помітно відрізняти­ся. Крім того, у деяких правових системах збері­гає певне значення загальний поділ системи пра­ва на так зване публічне право і право приватне.

Інститут права — це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інститутів розрізняють галузеві та міжгалузеві (наприклад, інститут відпові­дальності за екологічні правопорушення).