3. Система законодавства

Якщо поняття системи права відбиває суттєву властивість змісту об'єктивного юридичного права, то поняття системи законодавства відображає специфіку його форми.

Система законодавства — це система всіх упо­рядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавства — це зумовле­на системою права, інтересами держави та потре­бами практики правового регулювання внутрішня організація впорядкованих нормативно-правових актів (та інших письмових нормативно-правових джерел), яка виражається в їх єдності й погодже­ності, а також у розподілі за галузями, інститу­тами та іншими групами законодавства.

Структура системи законодавства має два ос­новних різновиди:

галузева (розподіл нормативно-правових актів за предметом правового регулювання);

субординаційна або ієрархічна, (розподіл нор­мативно-правових актів за певними групами залеж­но від юридичної сили (закони, укази та ін.).

120

Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб'єктів федерації (законодавство республік, шта­тів) та законодавство федеральне (союзне законо­давство). Отже, в таких випадках утворюється ще й федеративна структура законодавства (напри­клад, у Російській Федерації).

Перший різновид структури законодавства знач­ною мірою наближається до структури системи пра­ва, проте повністю з нею не збігається, оскільки залежить не тільки від останньої, а й від інших со­ціальних чинників. Якщо система права фор­мується цілком об'єктивно, то система законодавст­ва завжди є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів систематизації, а тому залежить від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки тощо.