2. Правозастосовні акти

Акт застосування правової норми — це спосіб зовнішнього прояву формально обов'язкового пра­вила поведінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права й обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.

Юридичні властивості правозастосовних актів:

можуть прийматися будь-якими органами держави;

є формально обов'язковими щодо персональ­но визначених суб'єктів;

вміщують індивідуальні приписи (веління), розраховані на врегулювання лише окремого, кон­кретного випадку (відношення), тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією;

не можуть мати зворотної дії в часі;

можуть мати письмову, усну або конклюдент-ну (тобто у вигляді фізичних волевиявних дій) форми зовнішнього прояву.

134

Види правозастосовних актів:

за суб'єктами прийняття — акти глави держави, акти органів державної законодавчої влади, виконавчої влади, суду, контрольно-на­глядових органів, акти уповноважених держа­вою органів громадських об'єднань;

за галузевою приналежністю застосованої норми — цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові та інші;

за юридичною формою — постанови, укази, розпорядження, рішення, накази, ухвали, про­тести, подання, висновки тощо;

за соціальною функцією у правовому регулю­ванні — регулятивні, охоронні;

залежно від елемента правової норми, яка застосовується,— акти застосування диспо­зиції норми, акти застосування санкції норми;

за характером індивідуальних велінь (при­писів) — уповноважу вальні, зобов'язальні, забо­роняючі;

за характером юридичних наслідків — пра-воконстатуючі (правопідтверджувальні), пра-вовстановлювальні, право змінюючі, правопри-пиняючі;

за формою зовнішнього прояву — письмові, усні, конклюдентні (діяльнісні).