5.10. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Зако­ну, згідно з якими витрати в нотаріальному процесі становлять:

державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій дер­

жавними нотаріальними конторами і виконкомами місцевих рад,

а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів

(ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України "Про держав­

не мито" [13]);

плата за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій

відповідно до ст. 31 Закону за домовленістю між нотаріусом і

42

громадянином чи юридичною особою (у п. 1 Указу Президента України "Про впорядкування отравления плати за вчинення но­таріальних дій" [16] зазначено, що розмір такої плати не може бути менший за розмір ставок державного мита, яке справляєть­ся державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії); • оплата додаткових послуг правового характеру, які надають приватні нотаріуси, що стягується за домовленістю обох сторін (ст. 31 Закону); оплата фактичних витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса за межі нотаріальної контори для вчинен­ня нотаріальних дій (п. 4 ст. З Декрету Кабінету Міністрів Украї­ни "Про державне мито" [13]), та інші витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23]).

Державне мито — це грошова сума, що стягується відповідно до Закону в державний бюджет із заінтересованих осіб за вчинення відпо­відних нотаріальних дій. Розмір державного мита визначається відпо­відно до Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" [13].

Чинним законодавством передбачається звільнення окремих осіб від оплати державного мита (перелік таких осіб визначається ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [13]).

Державне мито за угодами, згідно з якими одна сторона звільняєть­ся від оплати державного мита, сплачується повністю другою сторо­ною (якщо вона також не звільнена від оплати мита).