7.2.  Посвідчення договорів застави

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язань. Вона виникає внас­лідок укладення договору чи на підставі закону.

Нотаріально посвідчувати договір застави обов'язково тоді, коли предмет застави — нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти. Договір застави як нотаріальна дія залежно від предмета за­стави має певне місце його посвідчення. Договір застави нерухомого майна посвідчується за місцем знаходження майна, договір застави транспортних засобів чи космічних об'єктів — за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів. Це положення встановлене ч. 2 ст. 13 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про заставу"» [7]. До набуття цим положенням чинності нотаріальному посвідченню підлягали також договори застави товарів в обороті та в переробці, що посвідчувалися за місцем знаходження підприємств. Нині для по­свідчення таких договорів достатньо письмової форми.

52

До тексту договору застави висуваються певні вимоги. Він має містити такі відомості:

найменування сторін, прізвища, імена, по батькові;

місцезнаходження (місце проживання) сторін;

суть забезпеченої заставою вимоги;

розмір забезпеченої заставою вимоги;

строк виконання зобов'язань;

опис предмета застави;

інші умови, стосовно яких за заявою однієї зі сторін повинна бути

досягнута згода.

Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель. Як заставодавцем так і заставодержателем можуть бути фізичні та юридичні особи і держава. Предметом застави можуть бути як майно, так і майнові права. Предмет застави може перебувати як у приватній, так і у спільній власності. Існує дві форми спільної власності: сумісна та часткова. Якщо предметом застави є майно, що перебуває у спільній сумісній власності, то воно може бути передане в заставу лише за згодою всіх співвласників. Угоду про заставу майна, яке є спільною сумісною власністю, підписують усі співвласники цього май­на чи уповноважені ними особи. Наприклад, згідно із Законом Украї­ни "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизована квартира може належати всім членам сім'ї за правом спільної сумісної власності. Такий договір повинен бути підписаний усіма членами спільної сумісної власності — приватизованої квартири.

Угода про заставу спільного сумісного майна подружжя посвід-чується за наявності згоди другого з подружжя.

Укладення договору застави, предметом якого є майно, що перебу­ває у спільній частковій власності, має певні особливості. Якщо за­ставляється об'єкт майна в цілому всіма співвласниками, то всі вони є заставодавцями і в цьому разі діють як одна сторона договору.

Якщо предметом застави є частина майна, що перебуває у влас­ності одного зі співвласників спільної часткової власності, то вона може бути предметом застави лише за таких умов:

згодою всіх співвласників, оскільки в ч. 1 ст. 6 Закону України

"Про заставу" [8] зазначено, що майно, яке перебуває у спільній

власності, може бути передане в заставу лише за згодою всіх

співвласників;

виділенням частки або паю в натурі, бо якщо частка майна не ви­

ділена в натурі, то навіть за згоди всіх співвласників є перешкоди

для посвідчення, наприклад, договору застави половини квартири.

53

Посвідчуючи договір застави, нотаріус зобов'язаний перевірити певні факти і витребувати необхідні документи.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, інше майно, що підлягає державній реєстрації, нота­ріусу подаються документи, які встановлюють право власності на це майно. Крім того, нотаріус повинен перевірити, чи є заборона відчу­ження або арешт цього майна. Для посвідчення договорів застави жи­лого будинку, квартири, садового будинку, дачі, гаража нотаріус ви­требує довідку-характеристику БТІ. Договори про заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, бу­дівель і споруд посвідчуються нотаріусом за наявності дозволу та на умовах погодження з органом, що уповноважений управляти відповід­ним державним майном (Фонд державного майна України, його регіо­нальні відділення).

Право застави виникає з моменту укладення договору, а якщо до­говір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту нотаріально­го посвідчення такого договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен перебувати у заставодержателя, право застави виникає в момент передавання йому предмета застави.

Договір застави може містити певні умови з урахуванням специфі­ки предмета застави чи бажання сторін.

Звернення стягнення на предмет застави можливе тоді, коли в мо­мент настання терміну виконання зобов'язання воно не буде виконане, якщо інше не передбачене законом чи договором.

У договорі можуть бути врегульовані питання щодо можливості та умов, за яких заставодержатель може звернути стягнення на майно до настання строку виконання зобов'язань.

Посвідчуючи договір застави нерухомого майна, нотаріус накла­дає заборону на відчуження предмета застави, крім випадків, коли сторони домовилися не накладати заборону на його відчуження.