style='border:none;padding:0cm'>Наслідки гашишної наркоманії

Розумові ефекти і поведінка легко впізнаються при вживанні марихуани. Розумове зосередження, рухова координація і пам'ять - все піддається впливу. Після припинення вживання пам'ять може бути ослаблена місяцями. У тих, хто довго вживає каннабіс, відзначають зниження мотивації досягнення цілі. Деякі лабораторні дослідження показали зміни мозкових клітин, притоку крові до мозку і мозкових хвиль. Психотичне поводження наступає при частому вживанні марихуани високої концентрації.

Сильні труднощі в дихальному процесі викликає подвоєння або потроєння концентрації смоли, одноокис вуглецю і відомих канцерогенів, знайдених у тютюні. Дим марихуани глибше вдихається і тримається в легенях довше для досягнення максимального психоактивного ефекту при вживанні. Функції легенів у курців порушені на клітинному рівні (передраковому), що спостерігається раніш, ніж у курців тютюну. Хоча не виявлено зв'язку між вживанням марихуани і виникненням раку, існує можливість виникнення такого зв'язку. Крім того, марихуана звичайно забруднена різноманітними видами бактерій і грибів, що потрапляють у легкі з димом.

Вживання марихуани під час вагітності може призвести до патологічної ваги і маленького росту дитини при народженні.

Досліди ТГК на тварин показали, що вона впливає на репродуктивні гормони, як самок, такі самців. У деяких чоловіків, що вживають марихуану, виробництво тестостерона перетерплює зміни, а структура сперми і хромосом змінюється. Крім того, повторні чоловічі статеві ознаки можуть бути придушені. У жінок виробництво гормону эстрогена змінено, що може призвести до небажаних змін зовнішності. Проте ці ефекти можуть мати й обернений хід при припиненні прийому марихуани. В даний час не відомі факти появи дефектів новонароджених викликаних вживанням матерями марихуани.

Вживання марихуани пагубно впливає на функції імунної системи.

Фенциклідин (ПСП) за хімічним складом (1 - фенциклогексил) піперидин, препарат, що діє в залежності від дози. У різний час на одну і ту ж людину ПСП може впливати як стимулятор, антидепресант чи анальгетик. Через таке розрізнення ефектів, ПСП не може бути віднесений до якоїсь однієї групи медичних препаратів. Він єдина речовина, що підходить до всіх трьох найважливіших категорій препаратів. У ПСП є багато аналогів, подібних з ним хімічною структурою. В даний час найпоширенішим джерелом ПСП є таємні лабораторії.

Пошуки хірургічної анестезії, що не має наркотичних або заспокійливих-снотворних ефектів привели до створення на початку 50-х років піперидину. Слідом за експериментами на тваринах, ПСП з 1957 року став вживатися в клініках під назвою “серніл”. На відміну від інших анестетичних засобів, ПСП діє як анестетично, так і болезаспокійливо. При прийомі частішає дихання, серцебиття, збільшується кров'яний тиск. При внутрішньовенній дозі в 20 мг ПСП (серніл) використовувався як хірургічна анестезія. Проте, було виявлено, що він викликає значні побічні ефекти у деяких людей. Такі пацієнти відчували сильне збудження, тривогу, маревний стан, зорові порушення і втрату орієнтації, що включає втрату самовідчуття й ізоляцію. Велике число пацієнтів повідомляли про почуття страху, занепокоєння, безсонницю, що триває до 5 днів. Деякі пацієнти не пам'ятали про події, що відбувалися протягом перших 5 годин після прийому сернілу. Стан зміненої свідомості, викликаний прийомом ПСП (сернілу) дуже близький до клінічної картини шизофренії.

Серйозні побічні ефекти ПСП змусили в 1965 році відмовитися від препарату. У результаті синтезу ПСП з'явився «кетамін».

Сьогодні існують незліченні аналоги ПСП, що можуть дещо відрізнятися складом. Випускають їх в підпільних лабораторіях. Найпоширенішим є “кетамін”, який з’явився в результаті синтезу ПСП. Дія кетаміну коротша, ніж дія ПСП, має деякі ефекти дії депресантів і викликає менші психологічні проблеми.