style='border:none;padding:0cm'>Історія і поширення

Мак для одержання опію вирощується з глибокої старожитності. За літературними джерелами, у ІХ сторіччі до н.е. у Малій Азії мак вирощували греки, про що говориться й у Ілліаді. Як у древній Греції, так і в Римі опій використовували лише в медицині. У середні сторіччя найбільше був відомий єгипетський опій. За даними П. Попова в VIII і IX сторіччі н.е. через Ірак мак переходив в Індію і Китай, де його вирощували як декоративну рослину, на насіння для одержання опію, який спочатку використовували обмежено в медицині, а пізніше і як основний наркотичний засіб. У XI сторіччі мак вирощують у Китаї, а в XV, XVI, і XVII ст. він поширюється, причому застосовується головним чином у кондитерському виробництві. В Росії у XVII ст. головним центом вирощування маку на опій був Баку. В колишні часи в СРСР мак вирощували у різних районах для отримання олії та опію. Були виведені білоквітучі сорти опійного маку, що широко поширювалися.

Вважається, що в Україні мак почали вирощувати з 1838 року. Завдяки сприятливим кліматичним умовам і великому попиту на опій, поширення маку відбувається дуже швидко і наприкінці XIХ в. він уже поширений майже на всіх Дунайських рівнинах.

Торговці арабського світу відповідальні за поширення опіуму від Середземномор'я до Сходу (Китай, Індія). Де б не був поширений опіум, він завжди використовувався як у медичних цілях, так і для одержання насолоди. XVI сторіччя стало свідком широкого використання опіуму при лікуванні різноманітних захворювань. Медичний досвід був ще убогим, і опіум був компонентом будь-якої медичної суміші, мікстури, виготовленої для лікування дизентерії, астми, діабету, малярії, лихоманок, безсоння, і полегшення будь-яких хвороб. Настойка опіуму - опійний порошок, розведений в алкоголі і який приймався перорально, був вперше виготовлений у XVI ст. і залишався важливим медичним препаратом аж до XIХ ст. У XVIII-XIХ ст. використання опіуму, як засобу досягнення насолоди, широко рекламувалося в літературі. Томас Де Квінсі в 1821 році опублікував “Одкровення англійського користувача опіуму”. Багато відомих особистостей того часу були насправді залежними від опіуму, приймаючи опійну настойку, і термін «користувач опіуму» означав вживання настойки.

Зловживання опіуму поширювалося по всьому світі. Він не розчинний у воді, і не може бути ін’єкційованим або використаним для інгаляцій. Він може прийматися перорально і використовуватися для паління. Проте, оральный прийом значно уповільнює початок дії опіуму. Важливість опіуму як психоактивної речовини в Західному світі складається в тому, що він є відправною точкою для одержання героїну.

Дотепер в опії-сирці встановлено 25 алкалоїдів, із котрих найбільше важливими є морфін, кодеїн, папаверин і табаїн.

Морфін застосовується як болезаспокійливий засіб при різноманітних захворюваннях і має снотворну дію. При більш частому застосуванні морфіну до нього звикають і це призводить до болісного стану - морфінізму - що супроводжується глибоким психічним розладом і поразкою всіх органів. Кодеїн використовується при кашлі, а папаверин – при лікуванні гіпертонії, стенокардії, мігрені, при статичному коліті, бронхіальній астмі й інших захворюваннях.