style='border:none;padding:0cm'>Розділ ІІ. Інгалянти

Інгалянти - летучі речовини, які вдихають з метою одержати токсичне сп'яніння. До них відносяться: ефір, газ, що веселить (закис азоту), випари клею для авіамоделей, плямовивідників, бензину, ацетону, різного роду технічних розчинників, лаків, деяких фарб, рідини для зняття лаку з нігтів, для чищення газових плит, пари нагрітих фломастерів, крему для взуття та ін.

Перші зловживання такого роду описані наприкінці минулого сторіччя. Слідом за тим, як ефір був використаний для загального наркозу, у середовищі медичних робітників з'явилася ефіроманія. До вдихання парів ефіру стали вдаватися також співаки для поліпшення голосу. Проте широкого поширення ефіроманія не одержала.

У наш час перші повідомлення про токсикоманію надійшли в 60-х роках із США, а потім Англії, Франції, ФРН, Італії, Австрії і СРСР. Токсикоманія частіше зустрічається в підлітків, що доводять себе до стану своєрідного сп'яніння, вдихаючи різноманітні летучі речовини. Мода на різні інгалянти змінювалась.

60-ті роки - плямовивідники, у 70-тих роках - бензин, а починаючи з 80-х - один із сортів клею («Момент»). Інші речовини – ацетон, лаки, фарби, толуол, аерозолі-ароматизатори, нагріті пральний порошок і крем для взуття - використовувалися в окремих регіонах невеличкими групами підлітків обмежений період часу і помітного поширення не одержали.

До середини 80-х років у СРСР у відкритій пресі були лише одиничні повідомлення про зловживання інгалянтами серед підлітків. Публікацій в закордонній літературі про токсикоманію також небагато. Зловживання інгалянтами, певне, відрізняється своєрідною локальністю - охоплюючи обмежені регіони, співтовариства, угруповання.

У різноманітних засобах побутової хімії і технічних рідин, використовуваних у якості інгалянтів, діючими речовинами в основному є аліфатичні й ароматичні вуглеводні. Серед них бензол, ксилоли, толуол, ацетон та інші кетони (метил, етил, метилізобутилкетон та ін.), етиловий і аміловий ефіри, метиловий і ізопропиловий спирти, а також галогенизирувані (наприклад, трихлоретилен) і фторовані вуглеводні.