style='border:none;padding:0cm'>Формування ефедронової наркоманії

Ефедрон у нашій країні включений у список наркотиків, і з виникненням залежності від яких діагностується наркоманія.

Зловживання частіше за все починається відразу з внутрішньовенних вливань. Прилучення зазвичай відбувається в групі, куди входить старший за віком досвідчений наркоман («учитель»). Вплив подібного лідера, а також властивість ефедрону швидко викликати психічну, а потім і фізичну залежність обумовлюють високий ризик стати наркоманом для підлітка, що якось зважився на його внутрішньовенне вливання. Можливо, що не менше ніж у половини з тих, хто один раз увів собі ефедрон внутрішньовенно, формується наркоманія.

Головним мотивом першого зловживання вчені називають «імітація товаришам». Але справа не просто в імітації, а у впливі групи на підлітка (реакція групування, груповий конформізм і т.п.).

Ефедронова наркоманія відрізняється особливою силою звикання. Буває достатньо 2-3 внутрішньовенних вливань, щоб з'явилися ознаки психічної залежності - нестримне бажання ще і ще раз випробувати ефедронове сп'яніння. В міру повторення вливань усе тяжче стають постінтоксикаційні стани на виході з ефедронового сп'яніння. З'являються стискальні болі в області серця і попереку, болісні затримки сечі. Приступи ознобу чергуються з заливним потом. Особливо неспокійним стає сон - із частими пробудженнями, кошмарними сновидіннями, приступами страху. Розвиваються гіперакузія (здригування при несподіваних звуках) і світлобоязнь (носять темні окуляри навіть увечері при електричному освітленні). Через добу-дві цей болісний стан заміняється астенією і сонливістю.

У залежності від тривалості і частоти вживання проходить від 2-3 тижнів до декількох місяців, коли вже можна виявити важкий абстинентний синдром і компульсивний потяг. Останній особливо сильний на виході з ефедронового сп'яніння. Через це наркомани починають робити собі вливання по декілька разів на день, одне за іншим, кожні 2-4 години. Виникають стани, подібні з важким алкогольним запоєм. Добова доза ефедрону (кустарним засобом приготовленого) зростає в порівнянні з початковою з 2-3 мл до 30-80 мл. Разова доза рідко збільшується більше, чим удвічі через неприємні побічні явища при передозуванні (сильне серцебиття та ін.).

Подібні ексцеси, як правило, зазвичай стають періодичними. Цикл зловживання продовжується 2-5 діб. Під час нього не сплять, не їдять, швидко худнуть, доводять себе до знемоги. На цей момент потяг до ефедрону падає. Наступає постінтоксикаційний стан («відхід») із різкою астенією, болісним безсонням, запамороченням.

Абстинентний синдром характеризується, насамперед, важкою дисфорією. Мирний настрій сполучається із злостивістю і неприязним відношенням до всього навколишнього. Сонливість чергується з руховим занепокоєнням. Спостерігається м'язовий тремор. Дуже характерні фібрилярні посмикування м'язів обличчя і язика.

Також досить швидко відбувається соціальна деградація:

закидають навчання, не бажають ніде трудитися;

ведуть паразитичний спосіб життя, жебракуючи, крадучи;

давні інтереси й вподобання втрачаються;

стають неохайними і нечистоплотними.

Соматичні ускладнення виявляються через міокар-діодистрофію (болі в області серця, на ЕКГ - гіпертрофія лівого шлуночка, дифузійні м'язові зміни, порушення внутрішньошлуночної провідності), хронічним гастритом і спастичним ентероколітом.

Ознаки хронічної інтоксикації марганцем (як домішки в кустарно виготовленому ефедроні) зводяться до появи розгонистих рухів руками і ногами, від яких хворому важко стриматися, і парезу м'якого неба, язика, м'язів обличчя. Ці ознаки з'являються після 2-3-літнього зловживання ефедроном.

Перветин. У середині 80-х років у деяких регіонах нашої країни серед підлітків старшого віку (16-17 років) з'явилося зловживання саморобним препаратом, який одержав на сленгу назву «ширки». Виявилося, «ширку» варто відрізняти від «ширева»(екстракційний досвід) – опіата, який вводиться внутрішньовенно. До складу «ширки» входить до 40% альфа-йод-перветину. Йод у його складі обумовлений тим, що кристали використовуються в процесі виготовлення.

«Ширка» вводиться шляхом внутрішньовенних вливань. Починають, як правило, із 1-2 мл. При наркоманії, що сформувалася, разова доза зростає до 10-12 мл. При передозуванні розвиваються гострі психози, можливі смертельні випадки.

Через 10-15 хвилин після вживання виникає своєрідна ейфорія - «прозріння»: все навколишнє набуває незвичайної ясності і мальовничості, з'являється почуття приємного тілесного комфорту. Друга фаза сп’яніння наступає десь через півгодини-годину. Вона характеризується гіпоманіакальним станом, подібним до ефедронового сп'яніння. Підйом настрою сполучається з вираженим підвищенням активності, впевненістю в собі, своїх силах і можливостях. З'являється відчуття, що в голову приходять надзвичайно важливі і проникливі думки, а власні рішення здаються вдалими і розумними. Все, що раніше здавалося заплутаним і незрозумілим, набуває ясності.

Безсумнівною дією «ширки» є різке посилення статевого потягу, а в підлітків чоловічої статі також сексуальної потенції. Знімаються всі стримуючі «соціальні гальма». Поведінку підлітків обох статей відрізняє оголена сексуальність. Юнаки стають спроможними на десятки статевих актів підряд, щоразу досягаючи оргазму.

Тривалість сп’яніння - до 6-8 годин. Постінтоксикаційний стан («вихід») виявляється через дисфорію у сукупності із дратівливістю, озлобленістю, тугою, підозрілістю. Проте на фоні дисфорії поступово все більш виявляються астенія, млявість, адінамія, апатія. Швидко розвивається залежність. Після перших же зловживань у постінтоксикаційному стані виникає нескоримий потяг до введення препарату ще і ще, і ще.