style='border:none;padding:0cm'>Абсорбція наркотику

Абсорбцію також можна визначити як темп і ступінь покидання речовиною місця, куди її було введено. З нею прямо пов'язаний наркотичний ефект. Абсорбція впливає на біологічну доступність. Біологічна доступність наркотику прямо пов'язана з його ефектом.

Розходження в темпі абсорбції при різних способах прийому визначаються багатьма чинниками. Наведемо декілька прикладів. В усіх випадках, крім внутрішньовенної ін'єкції, наркотик повинен пройти як мінімум через одну оболонку, перед тим, як почнеться його поширення по організмі. Оскільки оболонки складаються головним чином з ліпідів (жирів), ті наркотики, що краще розчиняються в жирах, абсорбуються набагато швидше. Алкоголь - приклад наркотику, розчинного в жирах. Інший чинник - форма, в якій вводиться наркотик: у водяному розчині він абсорбується швидше, чим у суспензії, у жировій суміші або в твердому вигляді. Це обумовлено тим, що в стані водяного розчину він вже цілком готовий до абсорбції. Розчинність речовини, яку приймають у твердому вигляді, залежить від умов в тій частині організму, де йде абсорбція. Так, наприклад, аспірин практично нерозчинний у кислому середовищі шлунка, що обмежує можливість його абсорбції. Стан стравоварильного тракту впливає на абсорбцію речовин, прийнятих всередину через рот. Сильний кровообіг у місці абсорбції прискорює її. Нарешті, має значення площа абсорбуючої поверхні: чим вона більше, тим швидше речовини всмоктуються в кров.

Чинників, що впливають на абсорбцію, багато. Внутрішньовенна ін'єкція являє собою найбільш ефективний спосіб доставки наркотику до місця його дії. Наркотик відразу розчиняється в крові, основним елементом у системі поширення речовин в організмі, і тому не працюють чинники, що затримують абсорбцію.