style='border:none;padding:0cm'>Поведінська фармакологія

Основна передумова поведінської фармакології полягає в тому, що вживання наркотиків є надбаним типом поведінки й управляється тими ж принципами, що і будь-яка інша поведінка такого типу. У цьому розділі вже було показано, як деякі аспекти вживання наркотиків можуть піддаватися впливу процесу навчання, названого класичними установками.

Основним принципом процесу свідомого споживання наркотику є те, що поведінка контролюється його наслідками: заохоченням і покаранням. Заохочення є наслідком поведінки, що збільшує можливість того, що воно буде мати місце в майбутньому.

Якщо поведінка вживання наркотику контролюється наслідками, то людина, яка вживає наркотик, повинна отримувати позитивне або негативне підкріплення від своєї поведінки, і піддаватися досить незначному покаранню за це. Таким чином, вивчення наркотиків у якості заохочення є важливою областю досліджень. Фармакологи, що досліджують поведінку, часто вивчають вживання наркотиків у якості наслідків поведінки в дослідженнях, що включають тест, «чи дадуть ті, кого досліджують, самі собі наркотик» (те, що називається «самопризначення»). Уявіть, що тваринна, наприклад пацюк, не має досвіду психофармакологічних експериментів. Важливе питання полягає в тому, чи спроможний пацюк навчитися виконувати просту дію, таку як натискання на важіль, якщо за цим випливає введення деякої дози наркотику. Далі, якщо пацюк із цим впорається, виникає питання, чи буде він продовжувати натискати на важіль, щоб одержати наркотик. Засновані на 25-літніх дослідженнях висновки дозволяють відповісти на запитання позитивно. І це стосується не тільки пацюків, але і мавп, бабуїнів, собак, мишей і людини. У дослідженнях використовувалася велика кількість наркотиків, включаючи алкоголь, кокаїн, опій, ПСП, барбітурати, бензодіазепіни, амфетаміни і нікотин.

Ці важливі і значні відкриття дозволяють сказати, що люди і тварини, знаходячись у певному середовищі, при певних біологічних і психологічних умовах віддають перевагу вживанню наркотику. Вони показують цю перевагу в експериментах, добровільно працюючи для одержання наркотику. В одному дослідженні це було схарактеризовано так: «наркотики виступають у якості позитивного заохочення, і, тим самим, підтримують поведінку прагнення до наркотику».

Дуже важливо тут зробити одну обмовку. Існує значний прямий зв'язок між приємною або очікуваною дією наркотику і його заохочуваним впливом на людину. Технічно, сила заохочення визначається її спроможністю підтримувати або збільшувати частоту вчинків, що призводять до доступу до наркотику.

Іншим висновком, який можна зробити на підставі принципів заохочення, є те, що заохочення найбільш ефективне, коли воно випливає відразу за визначеною дією. Коли наркотик, такий як крек, викурюється або героїн вводиться внутрівенно, підкріплення наркотику відбувається майже миттєво, завдяки так званому «приходу», і не дивовижно, що такі способи вживання призводять до наркотичної залежності більш часто.