3.2. Адміністративні проступки в сфері здійснення дозвільної системи та відповідальність за їх вчинення

Порушення правил дозвільної системи є різновидом адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління як систему відносин, які забезпечують нормальне функціонування державних органів, а також чітке виконання різних загальнообов’язкових правил, встановлених з цією метою. Адміністративні проступки в сфері здійснення дозвільної системи також посягають на нормальну діяльність державних органів, а саме - органів внутрішніх справ, завдаючи шкоди відносинам, які забезпечують правильне функціонування об’єктів, щодо яких зазначені органи здійснюють дозвільну систему. Тому такі відносини, на думку дисертанта, складають видовий об’єкт адміністративних проступків в сфері здійснення дозвільної системи. Крім цього, ці проступки посягають також, хоча і непрямо, на громадську безпеку, тобто створюють загрозу завдання шкоди життю та здоров’ю громадян, їх майну, оскільки всі об’єкти дозвільної системи є джерелами підвищеної небезпеки.

Таким чином, до адміністративних проступків в сфері здійснення дозвільної системи, на думку дисертанта, належать: стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної  зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку; порушення правил відкриття штемпельно-граверних підприємств; порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї; порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів; порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік; ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів; порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів; порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів; порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони; порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них; порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони і порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами. Як уявляється, система цих проступків не в усьому відповідає сучасним умовам та вимогам логічності, на що буде звернуто увагу в подальшому аналізі складів окремих проступків.

            Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку головним чином посягає на громадський порядок та громадську безпеку, однак при цьому порушуються також  правила  використання об’єктів, на які поширюється дозвільна система. Тобто відносини, які забезпечують нормальне функціонування останніх, є додатковим об’єктом цього правопорушення. Порівняно з іншими порушеннями правил дозвільної системи такий проступок зустрічається не дуже часто. Так, в Харківській області за його вчинення до відповідальності в 1997 р. було притягнуто 31 громадянина, в І-му півріччі 1998 р. - 19; в Полтавській області: в 1995 р. - 35, в 1996 р. - 40, в 1997 р. - 32,  в І-му півріччі 1998 р. - 10; в Сумській області; в 1995 р. - 23, в 1996 р. - 55; в 1997 р. - 33; в І-му півріччі 1998 р. - 6.

            Його предметом є бойова нарізна армійських зразків або виготовлена за спеціальним замовленням, спортивна великокаліберна (калібру 7,62 мм і більше) та малокаліберна, мисливська нарізна (в тому числі малокаліберна), гладкоствольна вогнепальна зброя, холодна метальна зброя (арбалети), та пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду,  придатна для ведення стрільби. Вона може належати як організаціям, так і громадянам, яким видано відповідний дозвіл. Якщо порушник володіє вогнепальною зброєю без належного дозволу, то він повинен притягатися до кримінальної відповідальності за протиправне (незаконне) носіння, зберігання, придбання та виготовлення зброї (крім мисливської гладкоствольної). У цьому випадку адміністративна відповідальність за ведення стрільби поглинається більш суворою кримінальною відповідальністю. Якщо ж порушник не має дозволу на гладкоствольну мисливську, холодну метальну, чи пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, то він притягається до адміністративної відповідальності як за стрільбу, так і за порушення порядку придбання або зберігання перерахованої зброї (ст. 190 КпАП України).

            Необхідно зазначити, що дія ст. 174 КпАП не поширюється на пневматичну зброю калібру менш ніж 4,5 мм та швидкістю польоту кулі менше 100 метрів за секунду, газові пістолети та револьвери, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби. В тих випадках, коли є сумніви щодо характеру вилученого у особи предмету, може бути  проведено експертне дослідження у відповідності із статтею 273 КпАП України.  

З суб’єктивної сторони правопорушення виявляється у дії - стрільбі із зазначених видів зброї з порушенням встановлених правил. Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду заборонена в усіх населених пунктах: містах, селищах, селах. Вона допускається тільки в спеціально відведених для цього місцях: тирах, стрільбищах, стрілецько-мисливських стендах тощо. Стрільба може вестись також поза населеними пунктами в місцях, де протягом певного часу дозволено полювання. Порушення становить як стрільба  з вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї в населених пунктах та в не відведених для цього місцях, так і стрільба з цієї зброї у відведених місцях з порушенням встановленого порядку.

            Зазначене правопорушення вчиняється умисно: особа усвідомлює протиправний характер своєї дії, і передбачає можливість настання при цьому шкідливих наслідків. Враховуючи мотиви, мету та обставини вчинених винним дій, потрібно відмежовувати це правопорушення від інших суспільно небезпечних діянь, а саме, від хуліганства. Застосування вогнепальної зброї,  пов’язане з грубим порушенням громадського порядку і яке мало явне виявлення неповаги до суспільства, буде підставою для притягнення до кримінальної відповідальності  відповідно до ч. 3 ст. 206 Кримінального Кодексу України, причому не тільки тоді, коли винний саме зброєю заподіює або намагається заподіяти тілесні ушкодження, але й тоді, коли використання її в процесі хуліганства створює реальну загрозу життю або здоров’ю людей.

            Суб’єктом цього правопорушення може бути будь-яка особа, котра на момент його вчинення досягла шістнадцятирічного віку.

 Санкція ст. 174 КпАП передбачає накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї і бойових припасів або без такої.

            Протокол про правопорушення складає уповноважена на це посадова особа органу внутрішніх справ. Працівник міліції має право вилучити вогнепальну зброю, а також бойові припаси до розгляду справи в суді, про що в протоколі повинен робитися відповідний запис. В разі відмови  добровільно пред’явити зброю  та бойові припаси він має право провести особистий огляд та огляд речей порушника.

Справи про стрільбу з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї розглядають посадові особи органів внутрішніх справ (міліції), а саме начальники або заступники начальників міськрайвідділів чи управлінь (ст. 222 КпАП). Однак вони, відповідно до ст. 41 Конституції України, не можуть застосувати конфіскацію предметів, якщо ж, на їх думку, таке стягнення потрібно застосувати, справа повинна передаватися на розгляд районного (міського) суду (судді).

Порушення правил відкриття штемпельно-граверних підприємств становить склад адміністративного проступку, встановленого ст. 189 КпАП. Слід, разом з тим, зазначити, що це стаття передбачає також відповідальність за ряд інших дій, які в наш час втратили суспільну шкідливість. Це порушення правил відкриття поліграфічних підприємств, придбання і збуту поліграфічного устаткування, розмножувальних апаратів, шрифтів і матриць, використання, обліку і зберігання поліграфічного устаткування, розмножувальних апаратів, шрифтів і матриць. Більше того, існування такої заборони суперечить ст. 34 Конституції України, яка гарантує кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Тому, відповідно до пункту 1 розділу XY “Перехідні положення” Конституції, ст. 189 КпАП в зазначеній частині не є чинною.

Штемпельно-граверні підприємства, тобто підприємства, на яких виготовляються металеві та каучукові печатки і штампи, залишаються об’єктами дозвільної системи і це зрозуміло, адже безконтрольне виготовлення печаток і штампів може завдати суттєвої шкоди інтересам держави та суспільства. Цим пояснюється також і встановлення за згадане порушення адміністративної відповідальності. Порядок відкриття та функціонування штемпельно-граверних підприємств детально було проаналізовано в попередньому розділі дисертації.

Під порушенням правил відкриття зазначених підприємств розуміється їх фактичне відкриття, тобто безпосереднє функціонування поліграфічного обладнання щодо виготовлення печаток і штампів. Адміністративне покарання передбачене в тому випадку, коли підприємство діятиме без відповідного дозволу або ліцензійної згоди виданої органом внутрішніх справ. Закінчення строку дії дозволу або ліцензійної згоди розцінюється як його відсутність, і функціонування підприємства в цьому випадку є  порушенням встановленого порядку.

Об’єктивна сторона цього порушення полягає в протиправній дії, спрямованій на протиправне відкриття підприємства, а також приведення в робочий стан обладнання. Якщо обладнання не буде в робочому стані, то воно не може бути визнаним таким, що функціонує, а тому об’єкт не буде вважатися відкритим.

Суб’єктом цього проступку може бути тільки посадова особа, яка за своїм службовим станом має право та повинна вирішувати питання  про відкриття штемпельно-граверних підприємств, а також несе відповідальність за їх функціонування.

Суб’єктивна сторона цього проступку характеризується умисною формою вини.

За його вчинення передбачено накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Протоколи про зазначені правопорушення складають посадові особи органів внутрішніх справ (міліції). Вони ж, на думку дисертанта, повинні і розглядати справи про них, що було б логічно, оскільки до їх компетенції належить також розгляд всіх інших справ про порушення правил дозвільної системи. В чинному КпАП це питання віднесено до компетенції районних, міських адміністративних комісій. У зв’язку з цим потрібно із ст. 218 КпАП виключити, а до ст. 222 включити цифри “189”.

Необхідно суттєво змінити також саму ст. 189 КпАП. В ній, крім відповідальності за порушення правил відкриття штемпельно-граверних підприємств, потрібно, на думку дисертанта, передбачити також відповідальність за порушення правил виготовлення печаток і штампів, які також належать до об’єктів дозвільної системи, про що мова йшла раніше. Зрозуміло, що адміністративна відповідальність має наставати за такі порушення, які за своїм характером не тягнуть кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного, ст. 189 КпАП має бути викладена  у такій редакції:

“Стаття 189. Порушення правил відкриття штемпельно-граверних підприємств, виготовлення печаток і штампів.

Порушення посадовими особами правил відкриття штемпельно-граверних підприємств -

тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил виготовлення печаток і штампів -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї  становить склад адміністративного проступку, передбаченого ст. 190 КпАП, в тому випадку, якщо зазначені діяння вчиняються без відповідного дозволу органу внутрішніх справ. Відсутність у громадянина дозволу органу внутрішніх справ є порушенням визначеного законом порядку володіння вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю. Цей порядок встановлено наказом МВС України від 25 жовтня 1993 року №164, який затвердив “Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї,  боєприпасів до неї та вибухових матеріалів”, з наступними змінами та доповненнями. Його детально було розглянуто в розділі II дисертації.  

Предметом правопорушення, передбаченого ст. 190 КпАП, як і наступними чотирма статтями, можуть бути такі види зброї: вогнепальна гладкоствольна мисливська, холодна і пневматична калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду. На думку дисертанта, логічно було б поширити дію цієї статті і на газову зброю (пістолети і револьвери) , вилучивши цей склад із ст. 1952 КпАП.  За такі ж  порушення щодо вогнепальної нарізної зброї  винні притягаються до кримінальної відповідальності.

З об’єктивної сторони зазначене правопорушення виявляється у вчиненні трьох видів діянь: придбання зброї, тобто одержання її у власність або володіння шляхом укладення та здійснення будь-яких цивільно-правових угод; зберігання зброї, тобто фактичне володіння нею і відчуження зброї, тобто її продаж або передача іншим особам у власність чи користування на умовах будь-яких інших цивільно-правових угод.

Форма вини для кваліфікації цього проступку значення не має, хоча частіш за все вона буває умисною. Так само не впливають на кваліфікацію мотив та мета його вчинення, якщо, звичайно, придбання зброї не є приготуванням до якогось злочину.

Суб’єктом правопорушення можуть бути громадяни, які не мають відповідного дозволу органів внутрішніх справ на придбання та зберігання зброї, а також громадяни, що одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право придбання або зберігання зброї, але здійснили продаж або передали іншим особам, з порушенням встановленого порядку, зброю, якою вони володіли. В першому випадку особи можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності за всі перераховані порушення. У другому випадку - тільки за порушення встановленого порядку продажу та передачі іншим особам зброї, що перебуває в їх власності.

Правопорушення, передбачене ст. 190 КпАП, досить поширене. Так, до адміністративної відповідальності за його вчинення в Харківській області в 1995 р. було притягнуто 226 громадян, в 1996 р.  - 278, в 1997 р. - 216, в І-му півріччі 1998 р. - 118; в Полтавській області: в 1995 р. - 226, 1996 р. - 292, в 1997 р. - 214, в І-му півріччі 1998 р. - 95; в Сумській області: в 1995 р. - 197, в 1996 р. - 286, в 1997 р. - 170, в І-му півріччі    1998 р. - 98.

За придбання, зберігання, передачу іншим особам або продаж вогнепальної мисливської зброї чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду без дозволу органів внутрішніх справ, законом передбачено накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї або без такої, а за повторне протягом року вчинення таких дій на особу може бути накладено штраф у розмірі від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї.

Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів  тягне адміністративну відповідальність відповідно до ст. 191 КпАП. Аналіз цієї статті дозволяє виділити два види порушень встановлених правил,  внаслідок яких може статися викрадення, втрата або ушкодження зброї, а також застосування її сторонніми особами не за призначенням або із злочинною метою: порушення правил зберігання зброї і порушення правил її носіння або перевезення.

            Зброя, яка належить громадянам, повинна зберігатися в місцях їх постійного проживання в міцних з надійними замками дерев’яних шафах або металічних ящиках, спеціально виготовлених для зберігання зброї, в розібраному вигляді, розрядженому стані, зі спущеними курками, з замками куркової безпеки, окремо від бойових припасів. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи,  насамперед діти. За наявності трьох або більше одиниць зброї сейф (шафа) для її зберігання повинні бути обладнані охоронною сигналізацією, автономною або з виведенням на пульт централізованого нагляду органу внутрішніх справ.

            У виняткових випадках органом внутрішніх справ може бути видано дозвіл на тимчасове зберігання зброї (без права її використання) іншому дорослому члену сім’ї або близькому родичу на час тривалого (більше 3-х місяців) відрядження або проходження володільцем зброї військових зборів, дійсної строкової служби в Збройних Силах України, за умови додержання встановлених правил її зберігання.    На час тимчасового зберігання зброї особі, яка взяла її на зберігання, органом внутрішніх справ видається дозвіл з відміткою “На тимчасове зберігання без права використання”.

            Наведемо приблизний перелік можливих порушень правил зберігання  зброї, за які громадян може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Як свідчить аналіз відповідних нормативних актів, а також матеріалів практики, це можуть бути:

зберігання зброї в домашніх умовах без чохла, в зібраному вигляді, в зарядженому стані, без куркових замків безпеки;

зберігання зброї не в спеціальних шафах (ящиках);

зберігання зброї в шафах та ящиках, які не виключають можливість доступу до неї сторонніх осіб, або на яких не міцні чи зовсім відсутні замки;

сумісне зберігання зброї та бойових припасів;

розвішування зброї та патронташів з боєприпасами на стінах в житлових кімнатах та інших приміщеннях;

зберігання зброї на дачах, в хлівах,  гаражах,  багажниках автомобілів і т. і;

зберігання зброї в гуртожитках (крім сімейних), в вахтових, тимчасових приміщеннях тощо;

передача для зберігання зброї рідним, знайомим та іншим особам з порушенням встановлених вимог.

Порушення правил носіння та перевезення зброї може виявлятися в носінні або перевезенні її без чохла, в зібраному вигляді, в зарядженому стані, без куркових замків безпеки (звичайно, крім випадків носіння її у визначених місцях полювання), а також носіння або перевезення зброї громадянами, які не мають при собі дозволу органів внутрішніх справ на право її зберігання.

Порушення правил зберігання, носіння або перевезення зброї та бойових припасів вчиняється, як правило, необережно, внаслідок незнання встановленого порядку або байдужого, недбалого ставлення до додержання його вимог.

Суб’єктом цього правопорушення може бути тільки громадянин, який має дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання відповідної зброї (вогнепальної гладкоствольної мисливської, холодної, а також пневматичної калібру понад  4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду) та бойових припасів.

Зазначене правопорушення вчиняється досить часто. Так, до адміністративної  відповідальності за нього в Харківській області в 1995 р. було притягнуто 395 громадян, в 1996 р. - 563, в 1997 р. - 449, в І-му півріччі 1998 р. - 390; в Полтавській області: в 1995 р. - 426, в 1996 р. - 740, в 1997 р. - 515, в І-му півріччі 1998 р. - 244; в Сумській області: в 1995 р. - 207, в 1996 р. - 476, в 1997 р. -422, в І-му півріччі 1998 р. - 175.

Порушення правил зберігання, перевезення або носіння перерахованої зброї і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл на їх зберігання, тягне за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї та боєприпасів або без такого. В частині 2 статті 191 КпАП законодавцем встановлена підвищена відповідальність за повторне протягом року вчинення одного із зазначених порушень. В таких випадках застосовується штраф від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї та бойових припасів або без такої.

На думку дисертанта, ст. 191 КпАП потребує доповнення, оскільки крім гладкоствольної мисливської є й інші види вогнепальної зброї, на зберігання якої громадянам може бути видано дозвіл. Мається на увазі вогнепальна нарізна мисливська, нагородна та іменна зброя. Будь-яка відповідальність за порушення встановлених правил її зберігання, носіння або перевезення не передбачена, хоча зазначені види зброї становлять значно більшу небезпеку для громадської безпеки порівняно з вогнепальною гладкоствольною, холодною чи пневматичної зброєю.

Крім цього, логічним було б передбачити в ст. 191 КпАП відповідальність також за порушення правил зберігання, носіння або перевезення газової зброї (пістолетів і револьверів), вчинене громадянином, вилучивши цей склад із ст. 1952.

З погляду на сказане, в ст. 191 КпАП потрібно змінити назву і диспозицію частини першої, виклавши їх таким чином:

“Стаття 191. Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення зброї

Порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної мисливської чи холодної, нагородної чи іменної зброї, газових пістолетів і револьверів, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зазначеної зброї”.

Адміністративну відповідальність за порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік   передбачено ст. 192 КпАП.

Придбана громадянами вогнепальна гладкоствольна мисливська чи холодна зброя, а також пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду протягом 10 днів з дня придбання повинна бути зареєстрована в органі внутрішніх справ за місцем проживання володільця з одержанням дозволу на її зберігання.

Володілець зброї у випадку зміни місця проживання має звернутися до органу внутрішніх справ з проханням про зняття з обліку зброї та повідомити адресу нового місця проживання. Після прибуття на нове місце проживання володілець зброї зобов’язаний в 10-денний строк (в прикордонній місцевості - протягом 24 годин) поставити на облік зброю, що перебуває в його володінні, в місцевому органі внутрішніх справ.

Порушення зазначених строків без поважних причин становить закінчений склад адміністративного правопорушення.

У зв’язку з тим, що строк дії дозволу на право зберігання та носіння зброї встановлено протягом трьох років з моменту його видання, перереєстрація зброї повинна проводитися через кожні три роки. Порушення цього строку з вини громадян також є адміністративним правопорушенням. Це не стосується володільців нагородної та  іменної вогнепальної зброї. Особам, які мають нагородну або іменну вогнепальну зброю, органами внутрішніх справ видаються дозволи на її зберігання без зазначення строку їх дії з відміткою "Нагородна".

Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) зброї або правил постановки її на облік допускається, як правило з необережності, як результат недбалого, легковажного ставлення володільця зброї до додержання встановленого порядку її придбання та обов’язкового обліку. У випадку умисного порушення строків реєстрації (перереєстрації) зброї або правил постановки її на облік нарівні з адміністративною відповідальністю можуть застосовуватися й інші заходи адміністративного примусу (наприклад, анулювання виданого громадянину дозволу на зберігання зброї та її вилучення в межах чинного законодавства).

Суб’єктом зазначеного проступку може бути лише громадянин, у якого на законних підставах в особистому володінні є вогнепальна гладкоствольна мисливська чи холодна зброя, а також пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду.

Цей проступок також є одним з найпоширеніших порушень правил дозвільної системи. Так, до адміністративної відповідальності за його вчинення в Харківській області в 1995 р. було притягнуто 443 громадян, в 1996  р. - 578, в 1997 р. - 1411, в І-му півріччі  1998 р . - 510; в Полтавській області: в 1995 р. - 185, в 1996 р. - 325, в 1997 р. - 656, в І-му півріччі 1998 р. - 295; в Сумській області: в 1995 р. - 177, в 1996 р. - 318, в 1997 р. - 939, в І-му півріччі 1998 р. - 401.

Відповідно до чинного законодавства зазначене правопорушення тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На нашу думку, редакція ст. 192 КпАП потребує деякої законодавчої корекції. Із аналізу цієї статті можна зробити висновок, що дія її не поширюється на вогнепальну нарізну зброю, яка за своїми якостями є значно небезпечнішою, ніж мисливська гладкоствольна вогнепальна зброя. За порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної нарізної зброї законодавцем не передбачено й кримінальну відповідальність. Відсутність будь-якої відповідальності за таке порушення нічим не виправдано, тому за нього слід встановити адміністративну відповідальність, для чого необхідно внести відповідні зміни до ст. 192 КпАП. Крім цього, на думку дисертанта, дію цієї статті логічно поширити також на порушення правил реєстрації та обліку газової зброї, вилучивши такий склад із ст. 1952 КпАП.

Варто сказати і про недосконалість терміну “взяття на облік”. Оскільки беруть зброю на облік органи внутрішніх справ, то може скластися хибна думка, що це вони порушують зазначені правила. Насправді ж мова йде про громадян і правильним буде застосування терміну “постановка на облік”.

Зважаючи на сказане, на думку дисертанта, назву і диспозицію ст. 192 КпАП необхідно викласти у такій редакції:

“Стаття  192. Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) зброї і правил постановки її на облік.

Порушення громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, газової (пістолетів і револьверів) чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил постановки їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання”.

Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів становить склад адміністративного проступку, передбаченого ст. 193 КпАП, у випадку, коли у громадянина анульовано відповідний дозвіл на їх зберігання і носіння.

У зв’язку з анулюванням органом внутрішніх справ дозволу на зберігання та носіння вогнепальної гладкоствольної  мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів (через хворобу, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних або інших одурманюючих засобів, систематичні порушення громадського порядку, правил полювання, порушення правил зберігання, носіння або перевезення зброї) у особи, в якої анульовано дозвіл, виникає обов’язок в 10-денний строк реалізувати зброю та бойові припаси у встановленому порядку. Збути зброю  та бойові припаси дозволяється тільки особі, яка має дозвіл органу внутрішніх справ на їх придбання, або через спеціальний комісійний магазин. Якщо у зазначений термін володілець зброї не прийме відповідного рішення про її реалізацію, то він підлягає адміністративній відповідальності відповідно до ст. 193 КпАП.

Об’єктивна сторона цього правопорушення виявляється у бездіяльності, тобто в невиконанні володільцями зброї та боєприпасів обов’язку щодо їх реалізації в установлений строк.

Ухилення громадянина від реалізації зброї і бойових припасів, як правило, має умисний характер, вчиняється з метою їх збереження на майбутнє.

Суб’єктом цього проступку може бути лише громадянин, якому спочатку було видано дозвіл на зберігання і носіння зброї та боєприпасів, а потім анульовано його за відповідних обставин.

За ухилення від реалізації зброї та бойових припасів санкцією ст. 193 КпАП передбачено накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї та бойових припасів.

Таке правопорушення на практиці зустрічається дуже рідко.  За його вчинення в 1995 - 1998 рр. В Харківській і Сумській областях до адміністративної відповідальності було притягнуто всього 31 громиадянин6а, а в Полтавській - жодного.

На думку дисертанта, потребує уточнення предмет зазначеного правопорушення. Ним має також бути вогнепальна нарізна мисливська зброя і газові пістолети та револьвери. З цією метою із ст. 193 КпАП необхідно вилучити слово “гладкоствольної”, доповнивши її після слів “холодної зброї” словами “газових пістолетів і револьверів”.

Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойовиї припасів полягає у продажі зазначених видів зброї та боєприпасів особам (як фізичним, так і юридичним), що не мають дозволу органів внутрішніх справ на їх придбання.

Суб’єктом цього правопорушення може бути особа, яка безпосередньо працює в торговельному підприємстві чи організації, яке, в свою чергу, має дозвіл, виданий органом внутрішніх справ, на реалізацію зброї та боєприпасів до неї. Це, як правило, продавці або інші працівники, які можуть виконувати їх функції.

Суб’єктивна сторона зазначеного проступку характеризується, як правило, умисною метою, тобто працівник торговельного підприємства розуміє, що він продає зброю або боєприпаси особі, яка не має відповідного дозволу. Необережна вина може  мати місце тоді, коли продаж зброї здійснюється за недійсним дозволом, наприклад, із простроченим терміном дії, виданим іншій особі або для придбання іншого виду зброї тощо. В цих випадках працівник торгівлі не передбачає, що особа не має дозволу на придбання зброї або боєприпасів, хоча повинен був і міг з’ясувати цей факт.

На практиці працівники торговельних підприємств до адміністративної відповідальності за вчинення зазначеного порушення притягаються дуже рідко - всього 13 випадків за 1995 - 1998 рр.  в Харківській і Сумській областях, в Полтавській  же - жодного, хоча, на думку дисертанта, реально це правопорушення зустрічається значно частіше.

Це правопорушення тягне накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ч. 2 ст. 194 КпАП встановлено підвищену адміністративну відповідальність працівників торговельних підприємств (організацій),  яких протягом року було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення такого ж порушення. У цьому випадку штраф накладається у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян.  

Стаття 195 КпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів.  Це правопорушення, якщо брати до уваги тільки статистичні дані, не дуже поширене. Так, в Харківській області в 1995 - 1998 рр. за нього до адміністративної відповідальності було притягнуто 202 працівників підприємств, в Полтавській області - 46, в Сумській області - 82. Однак, на думку дисертанта, таке порушення відзначається значною латентністю і реально вчиняється набагато частіше. 

Правила зберігання і перевезення зброї та бойових припасів було розглянуто в попередньому розділі дисертації. Тому звернемо увагу на структуру складу цього проступку, яка, на думку дисертанта, потребує певних доповнень.

Зокрема, доцільно до його предмета віднести також газову зброю, тобто газові пістолети і револьвери та патрони до них, вилучивши цей склад із ст. 1952 КпАП. Тим самим одна стаття КпАП буде встановлювати відповідальність працівників різних організацій (незалежно від форми власності) за порушення правил поводження з будь-якими видами зброї.

Необхідно також розширити об’єктивну сторону зазначеного проступку. Крім порушення правил зберігання або перевезення зброї це мають бути, на нашу думку, і порушення правил її придбання, реєстрації та обліку. В наш час такі види порушень утворюють склад проступку лише у разі вчинення їх щодо газової зброї, хоча їх вчинення щодо інших видів зброї не менш, а навіть більш небезпечне, однак відповідальність за них відсутня.

Суб’єктом правопорушення, передбаченого ст. 195 КпАП, може бути будь-який працівник підприємства, установи чи організації, який виконує обов’язки, пов’язані із використанням зброї. Однак, на думку дисертанта, небезпечність цього порушення значно вища в разі вчинення його посадовою особою, для якої доцільно передбачити підвищену адміністративну відповідальність.

З урахуванням викладеного стаття 195 КпАП, на думку дисертанта, повинна мати таку назву:

“Стаття 195. Порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил придбання, реєстрації, обліку, зберігання або перевезення вогнепальної, холодної, газової чи пневматичної зброї і бойових припасів”.

Абзац перший частини першої цієї статті після слів “холодної зброї” необхідно доповнити словами “газових пістолетів і револьверів та патронів до них”, а слово “охорону” замінити словами “зберігання та використання”. Крім того, статтю потрібно доповнити частиною третьою такого змісту:

“Порушення посадовими особами правил придбання, реєстрації або обліку зброї, зазначеної в частині першій цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

За порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони адміністративну відповідальність передбачено ст. 1951 КпАП. Цей порядок, встановлений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 18 жовтня 1998 р. №643, детально було розглянуто в попередньому розділі дисертації, тому звернемо увагу лише на деякі елементи складу проступку, встановленого ст. 1951 КпАП.

Перш за все, необхідно звернути увагу на предмет проступку. До нього належать не тільки газові пістолети і револьвери та патрони до них, а й інші засоби самооборони, зокрема, газові балончики, для придбання та зберігання (носіння) яких дозвіл органів внутрішніх справ не потрібен, однак для їх розробки, виготовлення та реалізації встановлено певні правила. Розробкою та виробництвом зазначених засобів можуть займатися лише підприємства, які одержали ліцензію на здійснення відповідної підприємницької діяльності. Що стосується реалізації цих засобів, слід зазначити, що продаж їх здійснюється в спеціалізованих магазинах або в спеціалізованих секціях магазинів, забороняється продавати їх особам, які не досягли 18-річного віку. Варто зазначити, що це правопорушення на практиці майже не зустрічається. Досить сказати, що за І-ше півріччя 1998 р. в Харківській області за його вчинення до адміністративної відповідальності притягнуто лише 1 особу.

Суб’єкта зазначеного правопорушення спеціальними ознаками не наділено, тобто він загальний, хоча, на думку дисертанта, необхідно встановити особливості відповідальності за його вчинення посадових осіб. Справа в тому, що санкція і частини першої, і частини другої ст. 1951 КпАП, яка встановлює підвищену відповідальність за повторне вчинення проступку, передбачає застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації спеціальних засобів самооборони. Разом з тим до посадових осіб застосовувати конфіскацію не можна, оскільки власниками відповідних предметів є не вони, а юридичні особи, яких вони представляють. Причому, ці юридичні особи можуть бути і державними підприємствами, тобто конфіскація в цих випадках взагалі неможлива, тому що зазначені предмети в цьому разі перебувають у державній власності, конфіскація якої є безглуздям.

У зв’язку з цим у санкціях ст. 1951 КпАП необхідно виділити окремо відповідальність посадових осіб, для чого абзац другий частини першої після слова “штрафу” доповнити словами “на громадян”, а після слів “без такої” - словами “а на посадових осіб - накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”; абзац другий частини другої також доповнити словами “на громадян”, а після слів “спеціальних засобів самооборони” - словами “а на посадових осіб - накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Статтю 1952, яка передбачає відповідальність за порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них, на думку дисертанта, необхідно із КпАП виключити. Відповідальність за подібні порушення, тільки щодо інших видів зброї, передбачено рядом статей КпАП і незрозуміло, чому для газових пістолетів і револьверів потрібно формулювати окрему статтю, доцільніше внести доповнення, як раніше зазначалося, до ст. ст. 190, 191, 192, 193 та 195 КпАП. Тим самим не тільки буде спрощено нормативний матеріал, а й уніфіковано відповідальність за порушення встановлених правил поводження із різними видами зброї.

Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони становить склад адміністративного проступку, передбачений ст. 1953 КпАП. Ці правила визначено Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії [33] ), відповідно до розділу IY якого громадяни можуть застосовувати спеціальні засоби самооборони для:

захисту від злочинних посягань на своє життя та здоров’я, житло та майно чи життя і здоров’я, житло та майно інших громадян;

 захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб’єкта підприємницької діяльності, де вони працюють;

затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.

Із наведеного видно, що громадянам дозволяється застосовувати спеціальні засоби в межах інституту необхідної оборони, тому правомірність їх застосування визначається правомірністю оборони (реальність нападу, відповідність оборони інтенсивності нападу тощо). 

Зазначені засоби  заборонено застосовувати до працівників право - та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Об’єктивна сторона цього правопорушення виявляється  в дії, тобто в застосуванні спеціальних засобів самооборони з порушенням зазначених правил.

Суб’єкт проступку, передбаченого ст. 1953 КпАП, загальний, тобто будь-яка фізична, осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла 16-річного віку. Форма вини на його кваліфікацію не впливає.

За вчинення цього правопорушення передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони. У частині другій статті 1953 КпАП за повторне протягом року вчинення такого ж правопорушення встановлено підвищену відповідальність - штраф накладається в розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони.

В цій нормі знову ж таки існує проблема конфіскації предметів. Маються на увазі випадки, коли спеціальні засоби самооборони застосовуються працівниками різних підприємств, установ чи організацій з порушенням встановлених правил. Покараними в цих випадках виявляються не порушники, а юридичні особи, в яких вони працюють, оскільки саме останні є власниками спеціальних засобів, що конфіскуються. Це звичайно, нелогічно. 

Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу  електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами, тягне адміністративну відповідальність відповідно до ст. 1954 КпАП.

Порядок виробництва,  зберігання або продажу спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами, повинен міститися в Умовах і правилах здійснення підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовленню і реалізації спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів, створенню та утриманню стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів і штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, які було затверджено наказом МВС України  за №643 від 18 жовтня 1993 року. Саме цими “Умовами і правилами…” передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності можуть одержати ліцензію на здійснення діяльності щодо виробництва,  зберігання та продажу  засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно - розшукових заходів, що застосовуються правоохоронними органами, за наявності погоджених з МВС України та іншими зацікавленими міністерствами і відомствами відповідних технічних умов для виготовлення таких спеціальних засобів, відомостей про осіб, відповідальних за відкриття і функціонування підприємств та майстерень з виготовлення та реалізації спеціальних засобів, а також за умови придатності приміщень для відкриття та функціонування, зберігання та реалізації спеціальних засобів.

Детальний аналіз зазначених “Умов і правил …” дає можливість зробити  висновок, що в них закріплено тільки порядок виробництва та зберігання засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів (незрозуміло, чи належать до таких засобів електрошокові пристрої, в усякому разі в самих “ Умовах і правилах …” про це нічого не сказано). Незважаючи на те, що в назві нормативного акту є слово “реалізація”, порядок та правила самої реалізації в “Умовах і правилах …” також не наведено.

Враховуючи вищесказане та те, що електрошокові пристрої і  спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій, юридичних осіб недержавних форм власності та юридичних осіб інших держав на території України [18] ), можна зробити висновок, що  ч. 1 ст. 1954 КпАП поширюється тільки на протиправне виробництво та зберігання зазначених засобів.

Оскільки придбавати електрошокові пристрої і спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, фізичним та юридичним особам недержавних форм власності заборонено, а реалізувати ці засоби суб’єкти підприємницької діяльності можуть тільки правоохоронним органам, формулювання ч. 1 ст. 1954 КпАП потребує переосмислення.

На думку дисертанта, за порушення порядку придбання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами, винні особи повинні притягатися до кримінальної відповідальності, адже за властивостями ці засоби не відрізняються від кастетів, нунчаків чи іншої холодної зброї, незаконне володіння якою тягне саме кримінальну відповідальність.

 Тому ми вважаємо, що назву та абзац 1 ч. 1 ст. 1954 КпАП необхідно сформулювати  таким чином:

“Порушення порядку виробництва та зберігання електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами “.

В санкції ч. 1 ст. 1954 КпАП не визначено, на кого саме повинно накладатися стягнення за порушення порядку виробництва та зберігання зазначених засобів та пристроїв, що не дозволяє визначити суб’єкта цього правопорушення. На думку дисертанта, це повинна бути особа, відповідальна за додержання такого порядку.

За порушення встановленого порядку виробництва та зберігання електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, які застосовуються правоохоронними органами, законодавцем передбачено накладення на осіб, відповідальних за додержання такого порядку, штрафу в розмірі від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих засобів.  За повторне протягом року вчинення такого ж  правопорушення  штраф накладається у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких спеціальних засобів.

Ця стаття також передбачає конфіскацію предметів, хоча суб’єктом порушення (якщо не брати до уваги незаконного придбання та зберігання спеціальних засобів громадянами, яке має, на думку дисертанта, тягти кримінальну відповідальність) може бути лише працівник підприємства, організації чи установи. Тому конфіскацію із санкції ст. 1954 КпАП необхідно виключити. Крім того, оскільки така проблема існує у багатьох складах проступків, доцільно, на думку дисертанта, доповнити ст. 29 КпАП загальним правилом, яке б виключало можливість конфіскації предметів у юридичних осіб у випадках, коли правопорушення вчинено з вини її працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.