3. Кваліфікація знищення або пошкодження чужого майна

Досить поширеними злочинами є знищення або пошкодження чужого майна, відповідальність за які передбачена ст. 89, 90 і 145.

Знищенням визнається повне зіпсування майна, призве-дення його до такого стану, в якому воно вже не може використовуватися за своїм призначенням через повну втрату господарсько-економічних властивостей і не може бути поновленим (наприклад, спалення будівлі, загибель худоби, загнивання харчів, отруєння напоїв і т.ін.).

Під знищенням державного майна розуміється доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Знищення або пошкодження чужого майна — це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а, головним чином, знищення, анулювання, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним.

Тому в деяких випадках майно може бути знищено і без його фізичного зіпсування (наприклад, спирт вилито в міську каналізацію, з кліток на волю випущені дикі птахи чи тварини тощо).

Знищення лісового масиву означає втрату ним свого господарського, кліматичного або культурно-естетичного значення, внаслідок чого він назавжди або на тривалий час перестає існувати.

Пошкодженням майна називається така його зіпсованість, внаслідок якої зменшилась чи погіршилась його якість, цінність і воно тимчасово не може використовуватися за своїм призначенням.

На відміну від знищеного пошкоджене майно може бути відновленим, але це потребує значних витрат коштів і часу.

У тих випадках, коли для визначення втрати майном своєї цінності чи приведення речі до її непридатності потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна екс-пертиза.

Предметом знищення і пошкодження можуть бути машини, механізми, худоба, будівлі, сировина, цінні папери та інші матеріальні об'єкти.

Предметом злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки документи — не майно, і тому відповідальність за їх знищення чи пошкодження передбачена спеціальною нормою — ст. 193.

Зруйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації утворюють окремий злочин, відповідальність за який передбачена ст. 78, відповідальність за пошкодження або зруйнування об'єктів магістральних нафто-газо- та нафтопродуктопроводів передбачена в статті 78'.

Зруйнування або пошкодження майна (об'єктів), яке має важливе господарське чи оборонне значення, з метою ослаблення держави кваліфікуються за ст. 60.

Знищення або пошкодження майна при масових безпо- рядках кваліфікуються за ст. 71.

Пошкодження захисних лісонасаджень, плодово-ягідних та інших насаджень кваліфікується за ст. 159, а незаконна порубка лісу — за ст. 160.

Знищення або пошкодження майна, яке належить судді, працівнику прокуратури, органу внутрішніх справ чи безпеки та їх близьким, кваліфікуються за ст. 189 .

Пошкодження морського телеграфного кабеля кваліфікується за ст. 205.

Знищення і зруйнування пам'яток історії і культури або природних об'єктів, які були взяті під охорону держави, кваліфікуються за ст. 207.

Знищення або пошкодження військового майна — зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки чи іншого військового майна — кваліфікуються за ст. 245.

Знищення або пошкодження чужого майна, відповідальність за які передбачена ст. 89, 90 та 145, можуть бути вчинені із різних спонукань — помсти, ревнощів, хуліганства.

У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднані з розкраданням. Таке трапляється тоді, коли знищенням або пошкодженням майна винна особа намагається приховати розкрадання. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення або пошкодження майна за ст. 81, 84 чи 140 і ст. 89 чи 145.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікуються за сукупністю лише тоді, коли знищено було інше, не викрадене майно. Якщо ж винна особа знищує те майно, яке вона викрала (як майнові докази), то її дії кваліфікуються як розкрадання.

Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за 1) умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 89); 2) необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 90); 3) умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян (ст. 145).

Кримінальна відповідальність за необережне знищення або пошкодження майна громадян законом не передбачена.

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 2ст. 89) є:

1) підпал за умови, якщо, він, враховуючи конкретні обставини, є загальнонебезпечним, тобто утворює загрозу вогнем для інших майнових об'єктів чи для життя або здоров'я людей. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад, автомобіля, далеко від будівель, споруд, у полі не може вважатися кваліфікованим;

2) інший загальнонебезпечний спосіб — вибух, затоплення чи інші подібні дії, якими створюється значна небезпека для людей або предметів, крім тих, на які було спрямовано злочин. Неправильно, наприклад, за ч. 2 ст. 89 були кваліфіковані дії М., якого було визнано винним у тому, що він у стані сп'яніння угнав автобус, належний АТП. В дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загально-небезпечним способом пошкодив автобус, завдавши ав-топідприємству збитків. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій М. неправильною. Як встановлено, в автобусі й поблизу нього людей не було. Той факт, що сам М. вирішив у такий спосіб заподіяти собі смерть, не може свідчити про те, що він хотів знищити державне майно загальнонебезпечним способом. Оскільки М., скеровуючи автобус на дерево, умисно пошкодив державне майно із заподіянням збитків, його дії належить кваліфікувати за ч. 1, а не за ч. 2 ст. 89 КК;

3) підпал лісових масивів, яким заподіяно істотної шкоди. Під істотним пошкодженням лісового масиву слід розуміти заподіяння шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність.

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або лісових масивів підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, внаслідок чого є людські жертви (за умови необережної загибелі хоча б однієї особи; умисно заподіяна смерть утворює сукупність злочинів) або завдано особливо великої шкоди (зруйнування важливого об'єкту, заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.), кваліфікується за ст. 89.

До "особливо великої шкоди" внаслідок знищення або пошкодження державного чи громадського майна належить, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (окремих цехів, дільниць та інших важливих споруд — гребель, системи водо- та енергопостачання, зв'язку тощо), загибель великої кількості худоби, вигоряння або пошкодження лісових масивів на значних площах або інше заподіяння матеріальних збитків у особливо великих розмірах.

Під "іншими тяжкими наслідками" розуміється заподіяння тяжких тілесних ушкоджень двом та більше потерпілим або заподіяння значної матеріальної шкоди державній, громадській організації або громадянам. При вирішенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними або особливо великими, враховується не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість предметів), але і його значимість для народного господарства.

Кримінальна відповідальність за необережне знищення або пошкодження державного чи громадського майна настає тільки тоді, коли це спричинило: а) людські жертви — загибель хоча б однієї людини, або б) інші тяжкі наслідки — значні зруйнування важливих об'єктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди, тяжких тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.

За ст. 90 були кваліфіковані, наприклад, дії О., який на порушення Правил безпеки в газовому господарстві у своїй квартирі, розташованій на другому поверсі восьмиквартирного будинку, самовільно намагався підключити до газової плити балон зі зрідженим газом. Внаслідок несправності балона газ витік і згодом загорівся. Стався вибух, яким було пошкоджено державне майно, а мешканцям будинку К., С., М. і В. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

<І>