7. Кваліфікація вимагательства чужого майна чи грошей

Вимагательство чужого майна чи грошей (ст. 8б2, ст, 144) полягає у вимозі передачі винному 1) чужого майна, грошей, 2) права на майно або 3) виконання на користь винного будь-яких дій майнового характеру, що супроводиться погрозою: а) насильства над потерпілим чи володільцем, охоронцем майна або над близькими їм особами (погроза вбити, спричинити тілесні ушкодження); б) розголошення відомостей, які ганьблять потерпілого, володільця чи охоронця майна або близьких їм осіб; в) пошкодження або знищення особистого майна потерпілого, володільця чи охоронця, або державного чи громадського майна, що перебуває у їх віданні чи під охороною.

Погроза при вимагательстві чужого майна чи грошей має бути дійсною, а не уявною, вигаданою, і звернена в недалеке майбутнє. Форма погрози вирішального значення не має. Вона може бути заявлена письмово, усно, телефоном, через інших осіб тощо.

Насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 862, ч. 2 ст. 144), визнається заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Такі насильницькі дії, вчинені при вимагательстві, повністю охоплюються ч. 2 ст. 8б2 чи ч. 2 ст. 144 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство (ч. З ст. 8б2, ч. З ст. 144) — це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Це може бути насильство, що призвело до втрати свідомості чи носило характер мордування, здавлювання шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном кваліфікується як вимагательство за ч. 2 чи 3 ст. 862 або ч. 2 чи 3 ст. 144 залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було.

Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії кваліфікуються як вимагательство за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків.

Заподіяння в процесі вимагательства легкого (ст. 106), середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 103), позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 123), нанесення побоїв, що мали характер мордування (ч. 2 ст. 107), повністю охоплюються ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 і додаткові кваліфікації за переліченими статтями не потребує.

Вбивство з необережності при насильницькому вимагательстві також повністю охоплюється ч. З ст. 862 чи ч. 3 ст. 144 за ознакою спричинення тяжких наслідків і додаткової кваліфікації за ст. 98 не потребує.

Якщо в процесі вимагательства потерпілому або близьким йому особам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, або кого-небудь з них було умисно вбито, то дії винного утворюють сукупність злочинів, і вони кваліфікуються за ч. 3 ст. 862 чи ч. 3 ст. 144 (за ознакою насильства, небезпечного для життя, або спричинення тяжких наслідків) і ч. 1 чи 3 ст. 101 або п. "а" ст. 93 КК.

Психічне насильство при вимагательстві полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких небайдужа потерпілому).

Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 862 чи ч. 2 ст. 144. Додаткової кваліфікації за ст. 100 ці дії не потребують.

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, листами, демонстрацією зброї), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.

Відомостями, що ганьблять потерпілого чи його близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні або психічні вади тощо.

Погроза розголосити такі відомості — це погроза повідомити про них тій особі (особам), якій вони не відомі й чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.

Реалізація такої погрози не охоплюється статтями про відповідальність за вимагательство і потребує додаткової кваліфікації за ст. 125 за умови, що вигадані повідомлення та їх поширення містять склад цього злочину.

Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна, належного потерпілому або його близьким чи рідним.

Умисне знищення або пошкодження майна при вимагательстві, якщо це було вчинено не підпалом чи іншим загальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 862 чи ч. 2 ст. 144, а в разі настання тяжких наслідків — за ч. 3 ст. 8б2 чи ч. 3 ст. 144. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 89 або ч. 1 ст. 145 не потрібно .

Якщо ж майно було знищено чи пошкоджено підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додатково кваліфікуються за ч. 2 ст. 89 чи ч. 2 ст. 145.

Вимагательство майна чи грошей за багатьма ознаками має схожість із розбоєм. Відрізняються ці злочини тим, що:

1) при вимагательстві винний намагається примусити потерпілого передати йому не тільки чуже майно чи гроші, але й право на них (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо);

2) при розбої погроза спрямована тільки на особу, щодо якої вчинено напад, а при вимагательстві погроза може бути спрямована і на інших осіб (рідних та близьких потерпілого);

3) на відміну від розбою погроза при вимагательстві полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передачі винному майна чи грошей, а в недалекому майбутньому, якщо вимога не буде виконана.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" зазначив, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування.

При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб у майбутньому, кваліфікуються як вимагательство за ст. 862 чи ст. 144. Якщо погроза насильства або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але через відсутність майна винний вимагав передати його йому в майбутньому, ці дії кваліфікуються залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною частиною ст. 8б2 чи ст. 144, якщо дії являли собою вимагательство.

Вимагательство — це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші. На їх отримання винний не має ніяких підстав. Тому не являє собою злочину, передбаченого ст. 8б2 чи ст. 144, вимога передати майно чи гроші, хоч і з застосуванням насильства чи погроз його застосування, але з приводу того майна чи грошей, на отримання яких ця особа має право. Не вважається вимагательством також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, повернути борг, якщо він виник на законних підставах.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова групи осіб, вчинення особливо небезпечним рецидивістом та ін.), вимагательство визнається кваліфікованим, якщо воно а) вчинено організованою групою; б) завдало великої шкоди або; в) спричинило інші тяжкі наслідки.

Організованою групою називається стійке об'єднання двох або більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. Про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити:

а) розроблений (хоча 6 у загальних обрисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину;

б) розподіл ролей;

в) наявність організатора (керівника) групи;

г) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб (у тому числі й підкупом хабарами службових осіб);

д) вербування нових членів;

е) наявність правил поведінки;

ж) наявність матеріальної бази — транспорту, приміщень, сховищ, коштів тощо.

Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому якщо організована група озброєна, то відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагательство чужого майна чи грошей, настає за ст. 69. Кваліфікувати її додатково за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 не потрібно.

При визначенні великої шкоди (ч. З ст. 86 , ч. З ст. 144) враховуються: а) вартість викраденого на час вчинення злочину, б) кількість викраденого, в) значущість викраденого для потерпілого, г) матеріальне становище потерпілого, д) наявність у нього утриманців тощо.

Не враховуються при цьому критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).

Велику шкоду утворюють збитки, заподіяні предачею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому чи його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їх майна.

Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується визначення вартості й інших речей, які були створені чи вирощені потерпілим в результаті трудової діяльності.

Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, то його вартість визначається, виходячи з цих цін на час вчинення злочину.

При відсутності цін на майно його вартість визначають експерти.

Для кваліфікації дій винної особи за ч. З ст. 862 чи ч. З ст. 144 за ознакою заподіяння потерпілому великої шкоди необхідно довести, що така шкода дійсно мала місце.

Неправильно, наприклад, за ч. З ст. 144 були кваліфіковані дії М. і П. Судом було встановлено, що вони, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого Д. і членів його сім'ї, вимагали у нього 15 тис. крб. На їх вимогу Д. поклав у обумовленому місці грошову "куклу", в якій фактично було 100 крб. Коли М. і П. забирали пакунок, їх затримали працівники міліції.

Президія обласного суду, розглянувши справу, зазначила, що каліфікація дій М. і П. як вимагательства, яке заподіяло потерпілому великої шкоди, є помилковою. Вимагательство є закінченим з моменту пред'явлення вимоги про передачу державного, громадського або індивідуального майна під загрозою заподіяти шкоду потерпілому або його близьким. Лише така кваліфікуюча ознака цього злочину, як заподіяння потерпілому великої шкоди, передбачає відповідно до ч. 3 ст. 144 настання реальних наслідків від злочинних дій винних осіб. Проте в даному випадку Д. матеріальної шкоди фактично не заподіяно, отже в діях засуджених немає зазначеної ознаки. На цих підставах президія обласного суду перекваліфікувала дії М. і П. за ч. 2 ст. 144 КК.

Здається, що кваліфікація дій М. і П. за ч. 2 ст. 144 теж неправильна. Адже судом і президією було встановлено, що М. і П. мали намір вчинити вимагання із заподіянням потерпілому великої шкоди (вимагання 15 тис. крб.), але цього наслідку не досягли з причин, від них не залежних, що, відповідно до ч. 2 ст. 17 КК, є замахом на злочин. Твердження президії обласного суду про те, що вимагательство вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги передати майно, відноситься лише до ч. 1 ст. 862 і ч. 1 ст. 144. Кваліфіковані види вимагательства чужого майна, відносно яких законом передбачено настання певних наслідків — знищення майна, велика шкода, інші тяжкі наслідки (ч. 2 і 3 ст. 862 і 144 — можуть визнаватися лише тоді, коли такі наслідки настали. Якщо ж винні прагнули досягти цих наслідків, мали намір заподіяти потерпілому великої шкоди, але досягти цього не змогли з причин, від них не залежних, то їх дії належить кваліфікувати як замах на цей злочин за ч. 2 ст. 17 і ч. 3 ст. 144. Кваліфікувати дії М. і П. за ч. 2 ст. 144 — значить безпідставно звільнити їх від відповідальності за більш тяжкий злочин, який вони в дійсності вчинили.

Іншими тяжкими наслідками стосовно ч. З ст. 862 і ч. З ст. 144 можуть бути: смерть або самогубство потерпілого чи близьких йому осіб, заподіяння їм тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, заподіяння смерті чи названих вище тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння останнім великої шкоди, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин може визнати тяжкими.

Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення чи розтрату або вимагательство і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. При цьому всі кваліфікуючі ознаки злочину повинні бути осудні винному і вказані в усіх процесуальних документах — у постанові про притягнення як обвинувачуваного, обвинувальному висновку і в мотивувальній частині вироку.