ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЮВАНИХ У СФЕРІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Реформування всієї економічної системи країни з необхідністю потягло за собою зміни в якісних і кількісних показниках стану злочинності в країні, призвело до зростання економічних злочинів. Найпотужнішого удару зазнала банківсько-фінансова система України, і цьому сприяли такі чинники, як фаховий - замикання всіх фінансових потоків на банківських операціях (навіть коли йдеться про "тіньову" економіку, йдеться про шкоду, завдану саме банківській системі); банківська система сама є виразником і першим рядом економіки, що піддається реформуванням; системний чинник - при зміні системи, з'являється декілька вузлових місць, які втрачають захист найбільше. Ілюстрацією служить те, що в 1997 р. кількість злочинів, учинених безпосередньо в банківській сфері, становила 4, 7 тис., у 1998 р. за 6 місяців - близько 4 тис. [10].

Не ставлячи під сумнів питання про необхідність реформ банківської системи, ми відзначаємо появу з ними злочинних по-

сягань, при яких незаконне вилучення грошей коливається в порядку від десятків тисяч гривень і вище, характеризуючись професійним, швидким виконанням, залученням до цього діяння банківських службовців.

Основою поділу розглядуваних злочинів на групи є спосіб їх учинення. Безумовно, кожен із таких способів має інколи безліч варіантів свого втілення, але вони не є предметом нашої уваги. Отже, практика дає можливість розділити злочини, що вчинюються у сфері банківської діяльності, на такі групи:

-    злочини, пов'язані з наданням банківських кредитів, учи

нювані шляхом підлогу документів;

-    злочини, пов'язані з наданням кредитів, учинювані за до

помогою надання невиправданих пільг та інших послаблень;

-    злочини, що стосуються отримання права розпорядження

бюджетними коштами (за даними міністра фінансів України за

1998 р. виявлено незаконних витрат бюджетних коштів на суму

60 млн. грн. ).

При вчиненні злочинного посягання за допомогою підлогу (фальсифікації документів, що подаються для отримання кредиту чи використовуються при проведенні банківської операції шляхом переадресування коштів) для запобігання фінансовим шахрайствам достатньо було появи ст. 1485 КК України, яка вважала злочин учиненим з моменту подання неправдивих відомостей на отримання коштів (тобто надання складу злочину формального характеру). У той же час при вчиненні розглядуваного злочину визначення такої початкової стадії учинення злочинного посягання та її безспірної доказовості є проблемним. Здійснення злочину за допомогою комп'ютера характеризується своєрідною автономністю зловмисника: адже йому непотрібно безпосередньо виходити на працівників банку з фальсифікованими документами, підкуповувати відповідальних працівників. У цьому випадку він не обмежений ні в часі, ні в можливостях; вчинення злочину залежить тільки від його власної ініціативи.

Отже, злочини, вчинені у сфері банківської діяльності, окрім вже традиційного учинення шляхом підлогу установчих і фінансових документів, мають тенденцію до вчинюваності за допо-

могою обчислювальної техніки банківських установ (її безпосереднє використання і вхід у комп'ютерну систему ззовні). Детермінантами такої ситуації виступають такі причини:

-    поширення використання комп'ютерів у відносинах "банк

- банк" і "банк - клієнт", введення кредитних карток та елек

тронних грошей при розрахунках, які провадяться виключно че

рез комп'ютери, поширення використання мережі Internet при

розрахунках "купівля - продаж". Недостатня захищеність інфор

мації про такі операції дає можливість злочинцям зчитувати її і

вносити зміни на свою користь [25];

-    нерозробленість механізму захисту й контролю як в са

мому банку, так і з боку контролюючих органів щодо надання

кредиту, оцінки комерційного ризику;

-    поширення використання чеків, векселів, інших зобов'я

зувальних документів, які обліковуються комп'ютером (прова

диться як підробка самого векселя, часто викликана недоскона

лістю законодавства щодо механізму обігу та погашення вексе

лів, так і вносяться зміни до бази даних обліку векселів у банку

[9]);

-  використання комп'ютерів при таких злочинах дає мож

ливість значною мірою нейтралізувати появу "паперового сліду",

отже, й можливість простежити шлях вилучених коштів і гаран

тувати їх безпечну конвертацію.

При виявленні злочину можливість відшукання й повернення викрадених коштів становить окрему проблему, по складності нічим не простішу від виявлення самого злочину. У цьому ряді ми можемо вирізнити такі типи злочинних посягань:

-  злочини, вчинювані за допомогою комп'ютерної техніки

безпосередньо кимось із службовців банківської установи (при

міром, працівник обчислювального центру Ростовського Ощад

банку ввів програму, що давала можливість відкрити будь-який

безособовий рахунок у будь-якому відділенні банку області [16]);

— злочини, вчинювані шляхом зламу й проникнення в комп'ютерну мережу банку сторонніми особами, безпосередньо не зв'язаними з даною установою, так званими "хакерами".

Для злочинів першої групи характерним є те, що основою їх вчинення є підлог і підробка паперових документів, які дають можливість отримати кредит у банку чи взагалі зняти кошти в банку. Ці злочини переважно здійснюються по схемі "отримання кредиту по підроблених документах - переказ коштів на рахунки фірм -конвертація грошової маси". Аналіз справ, порушених за даними злочинами судами м. Києва, говорить про те, що основною причиною вчинення останніх є нерозробленість механізму контролю в середині самого банку за наданням кредитів, відслідкування їх використання й повернення [14]. На 01. 12. 1998 р., за даними Генеральної прокуратури України, тільки сума прострочених кредитів складала понад 80 млн. гривень [6].

Поглянемо на проблему з іншого боку: банк, як правило, не зацікавлений у найшвидшому ознайомленні відповідних органів із здійсненням сумнівних операцій, оскільки проведення навіть фальшивого авізо дає банкові маржу за проведення такої операції, при великих коштах іде нарахування ще й спеціального тарифу, за два-три дні обробки цих коштів банк, використавши їх на короткотермінові кредити, заробляє на них суму, розмірну з ними. Тому для запобігання таких злочинів є ефективним шлях, яким пішли всі розвинеш країни: посилення кримінальної відповідальності за проведення операцій із зазнаки фіктивними фірмами та по зазнаки фіктивних документах, спонукання в законодавчому порядку банків до посилення власного механізму захисту від неповернення кредитів.

При вирішенні питання про порушення кримінальної справи виникає проблема встановлення фактів: чи мало місце розкрадання коштів, чи є невиконання договірних зобов'язань, тобто питання повинно вирішуватись у цивільному порядку [26]. Як вбачається, для розслідування даного виду злочинів слід створити механізм для повідомлення у відповідний строк банками через НБУ правоохоронних органів про неповернені в строк кредити й про такі, що пролонговані стосовно дати повернення для проведення попередньої перевірки доцільності такої пролонгації (на даному етапі завданням правоохоронних органів стояло б з'ясування конкретних осіб, які отримали кредит, та осіб, які його на-

дали в банківській установі). Аналіз практики такого роду справ у м. Києві свідчить, що надання кредитів супроводжувалося прийняттям документів без перевірки їх достовірності, а подекуди навіть "неозброєним оком" можна було виявити махінації [12, 13].

У той же час слідчими недостатньо проробляється версія отримання хабара кимось із банківських службовців, хоч аналіз документів у справі підчас не дає іншого тлумачення вчиненого, та й теорія таких злочинів говорить саме про такий спосіб одержання кредитів при підлозі документів [21]. Прикладом для запобігання таким зловживанням може слугувати механізм, який застосовується в багатьох країнах. Це створення служби внутрішніх розслідувань та аналогічних їм структур: в Австрії створено Агентство по збору звітів про грошові операції, яке фіксує через відповідне програмне забезпечення операції з коштами службовців з твердим окладом і співставляються із сумнівними фінансовими операціями; в США діє ціла система контролю за фінансовими злочинами; в Італії при отриманні даних про можливу участь особи в структурі мафіозного типу прокурор, начальник поліції мають право призначити розслідування фінансового стану особи й походження її коштів, коштів її родичів і близьких людей за останні 6 років, а також інших фізичних та юридичних осіб, майном і коштами яких дана особа могла користуватись [1].

Наступна група злочинів відрізняється від попередньої масштабами залучених коштів і втягненням у них на місце, яке займали в попередніх злочинах банківські службовці, членів Уряду та працівників міністерств і відомств, органів місцевої влади [11]. За даними Прем'єр-міністра України, Урядом оплачено за 1998 р. 243, 5 млн. дол. США, за кредити, отримані під гарантії Уряду, й тільки 6 млн. дол. - з підприємств, що одержали ці кредити [17].

Як бачимо, ситуація на даному етапі загрожує катастрофічними наслідками, особливо коли брати до уваги тиск "тіньової" економіки в країні. У період зрощування криміналізованого капіталу з державними структурами питання існування держави саме як "згоди всіх" ставиться під загрозу. І єдиним виходом із такої ситуації, на нашу думку, є проведення неординарних, жорстких й ефективних заходів з метою взяття під контроль банківської злочинності.

Що ж маємо розуміти під організаційним забезпеченням? Це сукупність організаційно-технічних заходів, які дають змогу здійснити фіксацію слідів такого злочину, виявити осіб, причетних до його учинення, провести розслідування з високою ефективністю і вжити превентивних заходів щодо таких злочинних посягань. Основними елементами організаційного забезпечення вважаємо: реорганізацію органів, що провадять розслідування цих злочинів, вирішення питання про джерела фінансування їх діяльності, кадрового забезпечення, встановлення й обслуговування комп'ютерної апаратури та програмного забезпечення. Саме наявність останніх двох позицій змусило нас назвати ці заходи організаційно-технічними.

Для окреслення особливостей організаційного забезпечення даних злочинів ми повинні насамперед визначитися з особливостями вчинення самих злочинів, тобто на тому, що є детермінантою системи такого забезпечення. На наш погляд, потрібно зазначити такі:

-   простежується тенденція вчинення посягань злочинними уг

рупованнями з чітким розподілом ролей та виробленим планом зло

чинного посягання;

-   зростає питома вага злочинів, що вчинюються за допо

могою комп'ютерної техніки (тобто злочинів з усіма особливос

тями, зазначеними нами вище);

— проведення незаконних банківських операцій проходить із санкції та під прикриттям вищих посадових осіб країни (простежується тенденція зрощування криміналітету з державним апаратом);

-   при вчиненні одноособового посягання органи, як пра

вило, мають справу з фахівцями чи добре освіченими в банків

ському механізмі особами інтелектуального складу (прикладом

може стати проникнення в мережу Вінницької обласної дирекції

НБУ й перерахування на рахунки прибалтійських банків 80 млн.

грн. [8]);

-   виявлення злочинного посягання відбувається з суттєвим

запізненням;

-    до злочинного посягання часто залучаються службовці

банку (деякі правознавці вважають їх основною загрозою безпеці

банку [15]);

-    злочини характеризуються як високою латентністю (відо

мими стають тільки 10-15% злочинів [4]), так і швидким виконан

ням, при чому суми вилучених за короткий термін коштів сягають

значних розмірів;

-    вилучені кошти, як правило, обов'язково записані в елек

тронних фінансових документах, простежувати їх рух вкрай проб

лематично: для цього слід залучати високотехнологічне облад

нання і висококваліфікованих фахівців з даного питання.

На наше переконання, при розслідуванні розглядуваних злочинів потрібно уникати розпорошення в розподілу повноважень між відомствами та міністерствами чи іншими органами (МВС, НБР, прокуратури), бо воно заважає ефективності проведення розслідування через непідготовленість більшості слідчих до такого роду справ, що призводить до невиправданого зволікання і недоліків на окремих стадіях слідства [22]. Як засвідчують фахівці, "спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю повільно вдосконалюють свою діяльність і неналежно підвищують свій професіоналізм.... Вони систематично відволікаються від виконання своїх прямих обов'язків, їхні сили й засоби розпорошуються на виявлення та розслідування злочинів без ознак організованості й корумпованості" [24]. Пропонуємо закріпити проведення розслідування банківських злочинів за єдиною структурою, виходячи з двох вимог до неї - мобільність і достатня технічна спроможність при проведенні розслідування.

Національне бюро розслідування, створене Указом Президента України [19], якнайкраще підійшло б для реалізації ідеї створення єдиного високоефективного центрального органу виконавчої влади, на який покладено проведення досудового розслідування і проведення аналітичної роботи по розглядуваних злочинах, в структурі органу повинен бути окремий підрозділ по розслідуванню саме банківських злочинів. Це новостворений орган, тому втілення в життя принципів формування такого органу згідно із сучасними міжнародними тенденціями (технічне забезпечення,

відрегулювання внутрішньої структури НБР, налаштування зв'язків з іншими органами виконавчої влади) найшвидше може гарантувати ефективність діяльності. У зв'язку з цим ми не можемо підтримати ідею про переведення всіх слідчих Прокуратури, МВС та інших органів в структуру НБР; вважаємо, що для формування даного органу за функціональним принципом діяльності більш досконалим є секторний принцип, оскільки такий шлях ніяк не вплине на ефективність розслідування, але надасть додаткових важелів впливу на НБР з боку державних органів.

Першим елементом організаційного забезпечення, на якому ми хочемо зупинитися, є кадровий склад відповідних служб. Дане питання поряд з питанням фінансування є найважливішим у створенні й реорганізації структур з розслідування злочинів, учинених у сфері банківської діяльності. До цього часу кадрове забезпечення новостворених служб вирішувалося шляхом переведення до них частини фахівців з інших аналогічних структур. Про те, що така практика як тривалий процес с вкрай недосконалою, вважаю, не варто й нагадувати. Для забезпечення ефективності діяльності як самого органу, так і розслідування, ми повинні виходити з потреби комплексного вирішення кадрових питань, яке повинно включати в себе:

1. Набір. У першу чергу потребує розроблення програма

по проведенню селекційної роботи серед вищих учбових профіль

них закладів по виявленню осіб, які є потенційними працівниками

органу, та відслідкування їх навчання протягом певного періоду,

пропонування тем дипломних робіт певною структурою, які б

допомогли виявити можливості розвитку аналітичного складу

розуму претендентів.

Вбачається за необхідне відмовитись від проведення відкритих конкурсів у працевлаштуванні, що, в свою чергу, може забезпечити гарантування безпеки майбутніх співробітників, а також уникнення тиску на приймальну комісію чи її аналоги.

2. Кваліфікація. Для забезпечення кадрового складу потріб

но відмовитись від практики набору людей поза юридичним, бух

галтерсько-економічним факультетами та факультетом програм

ування. Формуючи кадровий склад такої структури, потрібно

насамперед виходити з міркувань визначення особи злочинця в даній сфері - особи, яка прекрасно ознайомлена з механізмом руху грошей у банку, володіє аналітичним складом розуму, досконало розроблює план злочинного посягання та приховання такого посягання, та з урахуванням збільшення питомої ваги злочинних угруповань у вчиненні даних злочинів [5].

3.                  Оплата. Як свідчить досвід багатьох країн, питання оп

лати праці лежить не тільки в площині власне фінансового забез

печення окремого співробітника, але й в площині гарантій соці

ального захисту. Для сумлінного виконання своїх обов'язків спів

робітникам аналогічних структур розвинених країн не потрібно

високої платні як такої, але вони потребують забезпечення без

пеки їх праці, правової захищеності та авторитетності органу,

працівниками якого вони є. Вбачається за доцільне встановлення

зарплатні дещо вище за середню у країні, але поряд з тим необ

хідно вжиття заходів по усуненню можливостей впливу злочинних

угруповань на співробітника, його сім'ю, їх здоров'я та життя, тощо.

4.                  Фінансування. Розслідування вказаних злочинів, особли

во таких, які вчинюються за допомогою комп'ютерної техніки,

вчинених для "відмивання" незаконно отриманих грошей шляхом

проведення по банківським рахункам, вимагає використання

високотехнологічного та різнофункціонального обладнання.

Розслідування таких злочинів (шкода від вчинення яких, як пра

вило, складає мільйонні суми) складається з двох етапів, це:

-    перешкоджання проникненню в комп'ютерну мережу

окремих банківських структур та проведення заходів щодо вияв

лення джерела атаки (підтримання так званого "зворотнього

зв'язку") для його локалізації;

-    розшук викрадених коштів та відслідкування їх руху по

банківських рахунках.

Щодо першого етапу фахівці з комп'ютерних систем завжди наголошують на тому, що немає абсолютних програм для забезпечення повної безпеки комп'ютерної мережі банку, тобто у своїй більшості все полягає у певних характеристиках апаратури, залученої для злому комп'ютерної мережі (її ціна може доходити до десятків мільйонів доларів) [7]. Тому для можливості фік-

сування дії такої апаратури і протидії їй потрібні уміння володіти досконалою технікою, а також можливості її поновлення й обслуговування.

Об'єктивно ефективним протиставленням поширенню таких злочинних посягань є розроблення системи їх попередження та захисту від них, яка повинна об'єднувати:

а)  реєстрацію кожного комп'ютера та даних про підклю

чення його до мережі Internet (відомості, наприклад, можуть нада

ватись фірмами-провайдерами);

б) створення загальнодержавної служби з фіксування не

санкціонованого проникнення в систему бази даних банків, роз

роблення нею заходів по уникненню шкоди при цьому, можли

вості негайного зв'язку при фіксуванні операції проникнення в

систему;

Щодо першого пункту, то він виглядає цілком можливим, з огляду на те, що ринок комп'ютерних споживачів знаходиться на стадії утворення й росту, тому вжиття заходів по реєстрації ЕОМ не повинно викликати будь-яких труднощів. Цю реєстрацію не слід розглядати як можливість проникнення в інформаційну власність будь-кого. Вона повинна тільки окреслювати визначене коло машин, які піддаватимуться перевірці при вчиненні злочину. І це насамперед надасть можливість відслідковувати фізичних чи юридичних осіб, у власності чи в оперуванні яких є апаратура, що за своїми технічними показниками передбачає можливість вчинення замаху на комп'ютерну мережу будь-якого банку. За умови виявлення такої ситуації фірма чи особа повинні бути відповідно зареєстровані.

Розглядаючи проблему створення загальнодержавної служби, необхідно спиратись в першу чергу на досвід США та інших країн з розвинутим комп'ютерним ринком споживання, де відповідні служби вже діють, адже пеленгація ЕОМ, що використовується при проникненні в базу (почасти це єдиний шлях присікти злочин) даних потребує застосування великої кількості апаратури, при чому різнопланового напрямку, а саме:

а) апаратури, яка повинна, при вчиненні посягання, локалізувати дію програм несанкціонованого проникнення, відшукан-

ня в оперативній пам'яті несанкціонованих програм зі спробами взяти під контроль систему комп'ютерів банку.

Програми такого гатунку, як правило, характеризуються їх неодноразовим повторенням, мають деякі неузгодження з програмами-оригіналами, звично вони вираховуються спеціалістами, які відповідають за безпеку комп'ютерної системи банку та антивірусні профілактики. Запуск таких програм вимагається частим використанням зловмисниками автоматичного включення програм з комп'ютерним вірусом для забезпечення знищення слідів несанкціонованого проникнення в систему банківської установи або шантажу когось з банківських службовців можливістю запуску вірусу.

Запуск власних програм по обмеженню доступу до інформації для несанкціонованих програм: відключення комп'ютера, через який проводиться "атака" від загальної системи банку, блокування доступу до комп'ютера, в якому зберігаються дані про коди доступу до розрахункових рахунків, номери кредитних карток та інша інформація, що дає можливість користуватись системою бази даних банку за допомогою проведення системи заходів яка пропонується фахівцями з комп'ютерної безпеки [18]. Це може бути розроблення та автоматична зміна ключів, шифрів та кодів для проникнення у систему бази даних чи відмикання системи захисту бази. Указані дії повинні убезпечити як при виявленні триваючого посягання, так і його повторення. Оскільки при готуванні злочинного посягання на комп'ютерну мережу банку у вузли, через які проходять пакети даних, злочинцями попередньо встановлюються програми по збиранню відповідної інформації.

б) апаратури, яка повинна забезпечити підтримку зворотного зв'язку при вирахуванні джерела "атаки" на дану комп'ютерну систему. Використання різного роду провайдерів для забезпечення можливості зберігати канал, по якому надходив сигнал несанкціонованої програми. Відомо, що припинення дії атакуючого в електронній мережі призведе до втрати можливості відслідкувати саме джерело сигналу, особливо, коли злочинне посягання провадилось ззовні чи мало певні визначені цілі, для реалізації яких потрібно мінімум часу;

в) апаратури, яка здатна, в свою чергу, блокувати вихід джерела "атаки" у зовнішні мережі.

Схема учинення злочину в сфері банківської діяльності з застосуванням комп'ютерної техніки зводиться до відкриття доступу до визначеного злочинцем розрахункового рахунку чи коду зберігання і оперування коштами, та їх переадресуванні на попередньо підготовлений рахунок для отримання можливості їх конвертації; причому, як свідчить досвід країн, де комп'ютери використовуються на кілька порядків ширше ніж в Україні, своєчасно припинити чи локалізувати вчинену "атаку" вдається рідко, вказані дії як завжди виявляються з запізненням щодо моменту їх вчинення, якщо зусилля і не були марні, і кошти виявилися убезпеченими, все ж якась їх частина вилучається з рахунків, тому й набирає своєї гостроти проблема зменшення кількості коштів, які можуть бути вилучені при такому посяганні, відшукування цих коштів, та їх повернення.

Тобто при успішному вжитті заходів по підтримці каналу зв'язку з джерелом "атаки" є необхідним використання програми, яка могла б відслідкувати подальший рух сигналів з даного джерела (спроби переводу викрадених коштів), по можливості блокувати вихід даного комп'ютера на зовнішні системи чи будь-які інші операції аналогічного напрямку; або хоча б дати можливість відслідкувати рух викрадених коштів.

Стосовно другого етапу - слід зазначити, що для відшукання викрадених коштів є насамперед необхідністю для проведення пошукових дій у співпраці з відповідними структурами інших країн та міжнародними організаціями. Відрядження до інших країн для проведення великого обсягу аналітично-бухгалтерських дій стають нагальною потребою при розслідуванні справ по "відмиванню" грошей. При цьому слід відзначити, що з багатьма країнами, які є офшорними зонами, Україна, на жаль, не має на цей час необхідних угод про відповідну співпрацю та взаємодопомогу. Це, в свою чергу, ускладнює як сам процес розшуку коштів, так і збільшення фінансових витрат на вказані дії.

Разом з тим, на цьому етапі набирає ваги саме проблема конвертації, вчинюваної зловмисником, скрізь призму забезпе-

чення можливостей її запобіганню. Ця проблема повинна скоріш за все вирішуватись комплексно, а саме: по-перше, як створення для банківських установ режиму контролю та переслідування у разі порушення, при якому вони самі підвищували б внутрішній контроль за джерелом отриманих коштів та обігом документів та введення нових норм в кримінальне законодавство (досвід США, як країни, в якій найбільш розвинена ця галузь законодавства [20], повинен стати визначальним); по-друге, як створення механізму (через відповідну апаратуру та спеціальні угоди про співпрацю з суміжними та міжнародними правоохоронними організаціями) для активного втручання в рух викрадених коштів з метою заблокування задіяних у злочинній операції рахунків.

Як зазначалося, при вчиненні такого роду злочинів, як правило, залучаються службовці банку, тому що вони або наділені повноваженнями щодо надання кредитів при відсутності належного контролю з боку керівної структури чи найкраще знають зміст та обсяг рахунків й характеристики руху коштів по них, коди доступу до такої інформації, на чому звичайно будується злочинне посягання.

Злочинне посягання на кошти банку, вчинюване за участю банківських працівників у більшості випадків виявляється з запізненням, звичайно випадково, тому задля попередження цього та вдосконалення заходів реакції на появу подібних ситуацій необхідно звернутись до застосування наступних заходів, а саме запропонувати банкам ввести (наприклад):

-    чіткий розпис працівників банку, які мають доступ до

комп'ютерів, ознайомлені з кодами доступу, з вказівкою на мож

ливу градацію щодо способу доступу до комп'ютерів тих чи інших

категорій працівників;

-    використання службою безпеки банку та органом розслі

дування злочинних посягань відслідкування психологічних особ

ливостей поведінки службовців, які можуть брати участь у такому

злочинному посяганні. В інших країнах аналогічні служби, що

займаються розслідуванням злочинів у сфері банківської діяль

ності, розробили кілька психологічних моментів, якими можуть

відзначатись особи, що брали участь в вчиненні такого посягання:

поява у власності таких осіб предметів, що не відповідають матеріальному статусу цієї особи, проведення витрат, не співпадаючих з рухом коштів на рахунку цієї особи (отримання товарів у розстрочку, коли дані виплати починають перевищувати 40 % від грошових коштів, отримуваних особою згідно її рахунків в банку), раптове порушення питання про розрахунок, зміни в темпераментах виконання особою власної роботи;

- певну систему, коли особисті рахунки службовців банку повинні знаходитись в цьому ж банку, коли ні, то службовці повинні надавати відомості про банки, де розміщено їх рахунки та рахунки їх близьких родичів.

Цей захід є поширеним в інших країнах, він забезпечує як можливість контролю за власними службовцями, які в повсякденній роботі користуються особливою інформацією, розголошення якої чи використання в корисливих цілях призводить до завдання великої шкоди банківській установі.

Структура - з урахуванням вищезазначеного, внутрішня структура спеціалізованого органу повинна являти собою компроміс між найповнішим забезпеченням двох основних властивостей: мобільності (здатності швидко реагувати на вчинення злочинного посягання в банківській сфері) та достатньої спроможності на відповідні дії (проведення самого розслідування та забезпечення уникнення будь-якого впливу на процес слідства). Поряд з цим, розслідування злочинів, які вчинені за допомогою комп'ютерної техніки, вимагають паралельного проведення значної кількості слідчих дій, а також безпосередньої участі фахівців у комп'ютерних технологіях і слідчих-практиків, тому вбачається за доцільне створення слідчих груп (психологічно сумісних, що визначатиметься відповідними дослідженнями). Переважно цим шляхом йдуть провідні країни, наприклад, в Японії прийнято рішення про створення спеціальних груп для боротьби з комп'ютерними хакерами [27].

Також на формування структури цих органів впливає той фактор, що вчинення злочинів у банківській сфері характеризується тенденцією до вчинення них злочинними угрупованнями, які не рідко підтримуються державними структурами, особливо

у злочинах, пов'язаних з "відмиванням" грошей. Тому дуже важливими виявляються заходи по забезпеченню фізичної недоторканості та незалежності такої служби та її окремих службовців і насамперед за для забезпечення ефективності проведення слідства. Йдеться про багатомільйонні суми (з України вивезено і не повернуто близько 40 % від річного обігу капіталу [3]), їх вилучення, як правило, здійснюється потужними злочинними угрупованнями, і зрозуміло, що для таких угруповань (які часто пов'язані з державним виконавчим апаратом, прикладом чого може бути справа про продаж за кордон авіаційного палива, що здійснювалося за вказівкою керівництва Кабінету міністрів України [23]), вплив на саме слідство шляхом підкупу відповідних осіб або вчинення замахів на життя працівників органу та життя членів їх сімей набуває все більшого розмаху, чому є підтвердженням убивство В. Гетьмана та вбивства декількох банкірів. Для забезпечення фізичної недоторканості, вбачається за необхідне вжиття заходів по забезпеченню кодування кадрового складу органу в зовнішніх та службових документах органу; обмеження будь-якої публічної діяльності вищого посадового складу органу; заборона виявлення особового складу органу. Прикладом може стати ситуація з ізраїльською службою Мосад, ознайомлення з документами стосовно якої має право виключно прем'єр-міністр Ізраїлю з підпискою про нерозголошення протягом двадцяти п'яти років після закінчення виконання своїх повноважень, а парламент Ізраїлю затверджує суми бюджету служби, виходячи з коштів, які вона запитує. Саме такий режим повинен бути для документів та відносин посадових осіб, і це єдиний можливий шлях протистояння корупції і кримінальному тиску злочинності. Режим персоналу, який розслідує зазначені злочини нічим не повинен відрізнятися від режиму для співробітників розвідки та контррозвідки країни. Було б доцільним створення окремого підрозділу в структурі НБР з усіма застереженнями, про які ми наголосили щодо як самого підрозділу, так і до НБР в цілому.

Апаратура та програмне забезпечення. Для ефективного розслідування необхідно зупинитися на такій проблемі як розроблення ліцензованих програм для ЕОМ, які будуть використову-

ватись при виявленні "зламу" комп'ютерної мережі. Саме з цих міркувань використання системи привентивних заходів щодо злочинів, розглянутих у нашому дослідженні, є першочерговими. Злочини такого виду, мають характеристики "вірусних захворювань", профілактика яких дає набагато кращий результат, ніж їх лікування.

Відсутність таких програм не гарантуватиме ні достовірності отриманих результатів, ні прийняття результатів їх використання як доказів, оскільки фактор викриття програми-агресора, яку виявлено, є суттєвим, як і знищення такої програми (а з нею і всіх слідів учиненого злочину) чи активізація вірусу, закладеного в таку програму. На важливість такого фактору впливають декілька моментів:

а) виявлення будь-якої програми в комп'ютері можливо тіль

ки за допомогою інших програм, які несуть зміни в інформаційний

зміст комп'ютера, таким чином недобросовісний слідчий завжди має

можливість "знайти в комп'ютері те, що йому потрібно, а не фахівець

- може знищити їх" [2]. Це питання повинно охоплювати створення,

сертифікацію і впровадження необхідних програм по захисту

інформації, розробки ключів та паролів, їх роздачі, контролю за

використанням, зміни та знищення.

б) урахування того, що збирання 70% комп'ютерів, що про

даються в Україні, вітчизняне і більше половини програм, що вико

ристовуються навіть державними органами країни є піратськими, а,

отже, праця з ними потребує виняткової обережності. З одного боку

це дає можливість контролювати їх вироблення, продаж та

користування, з іншого ж - позбавляє постійної можливості

отримання достовірної інформації.

Саме такі особливості організаційного забезпечення, які є системними, можуть надати ефективний результат за умови одночасного вирішення всього комплексу представлених проблем та узгодженості усіх заходів при їх введенні.

Безумовно, що такі організаційні заходи повинні поєднуватись та підкріплюватись в кримінальному та Кримінально-процесуальному законодавстві нормами, що регулюють статус такого органу в досудовому розслідуванні та норм, що охоплювали б увесь спектр злочинних посягань у сфері банківської діяльності.

Список літератури:

1.               Банковский бизнес в России: криминологические и уголов

но-правовые проблемы. -М., 1994. -С. 149-151.

2.               Батурин Ю., Жодзинский А. Компьютерная преступность

и компьютерная безопасность. -М.: Юрид. лит., 1999. -С. 157.

3.               Бондарева М. "Відмивання" грошей: міжнародні криміналь

но-правові аспекти // Право України. -1999. -№1. -С. 95-99.

4.               Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп'ютерним зло

чинам та їх розслідування // Право України. -1998. -№1. -С. 101-

104.

5.               Гавришко И. Компьютерная преступность // Служба безо

пасности. -1997. -№1. -С. 18-21.

6.             Ген. прокурор Украины М. Потебенько... // Факты и ко

ментарии. -1999. -28 янв. -С. 8.

7.                 Зайцева А. Новая атака на DES // Конфидент. -1996.

-№6. -С. 86, 87.

8.                 Замітка // Іменем закону. -1998. -№47. -С. 1.

9.                 Кавун А. Паралельне вексельне право // Закон і бізнес.

-1999. -№3. -С. 11.

10. Камлик М., Невмержицький Є. Економічно-криміноло

гічна характеристика корупції в Україні // Закон і бізнес. -1998.

-№16.

11.               Кривенко Т., Куранова Э. Квалификация посягательств

на целевые бюджетные средства // Законность. -1996. -№7. -С. 7-

12.

12.               Кримінальна справа по обвинуваченню гр. К.: Справа

№1-428/97 // Архів Дарн. райсуду м. Києва.

13.               Кримінальна справа по обвинуваченню гр. С.: Справа

№1-29/97 // Архів Залізн. райсуду м. Києва.

14.               Кримінальна справа по обвинуваченню гр. Т.: Справа

№20-1470/97 // архів Київ, міськ. суду.

15.               Орловский К. Сеансы с разоблачением компьютерных

преступлений // Конфидент. -1996. -№2. -С. 45-48.

16.               Осужден электронный "медвежатник" // Контракт. -

1999. -№8. -С. 1.

17.               По иностранным кредитам предприятиям платят нало

гоплательщики // Киев. ведом. -1998. -25 сент.

18.               Попов В Безопасные технологии обработки документов в

компьютерных системах //Конфидент. -1996. -№3. -С. 34-43.

19.               Про Національне бюро розслідування. Указ Президента

України №815/98 від 23. 07. 98 (зі змін. внес. указом №1078/98 від

30. 09. 98).

20.           Савченко А. "Відмивання" грошей: кримінально-правовий

та   порівняльний   аспекти   //Право   України. -1997. -№5.

-С. 38-42.

21.           Тяжкі гріхи - тяжка розплата // Іменем закону. -1999.

-№18. -С. 4.

22.           Фрідман І., Сушко Ю. Усувати недоліки на стадії приз

начення судово-бухгалтерської експертизи // Право України.

-1996. -№10. -С. 27-29.

23.           Шумський П. Боротьба з корупцією починає приносити

результати // Право України. -1995. -№8. -С. 23, 24.

24.           Шумський П. Пришко А  Окремі питання боротьби з

організованою злочинністю // Право України. -1999. -№1. -С. 47-

50.

25.           Эмери В. Как делать бизнес в Internet II Банк. техноло

гии. -1996. -№4. -С. 24-41.

26.           Яни П. Установление принципов хищения при неиспол

нении договорных обязательств // Рос. юстиция. -1995. -№7. -

С. 47, 48.

27.           Японская полиция создаёт группы по борьбе с хакерами

// Контракт. -1998. -№53. -С. 1.