§ 4. Замах на злочин та його види

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

Сутність замаху полягає в тому, що на цій стадії здійснюється реальне посягання на об'єкт злочину, частково виконується об'єктивна сторона конкретного складу злочину.

Законодавче визначення замаху на злочин дозволяє виділити ntpu ознаки його об'єктивної сторони. По-перше, замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний

135

Кримінальне право. Загальна частина

посягає на конкретний об'єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя, ненадан-ня з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником.

По-друге, замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує повного завершення, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. На цій стадії об'єктивна сторона складу злочину виконується лише частково, не отримує свого повного розвитку. Наприклад, для злочинів із матеріальним складом частковість означає ненастання передбаченого статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (куля від пострілу не влучила в жертву, удар ножа при-йшовся в металевий предмет, що знаходився у кишені потерпілого, тощо), або настала інша шкода, яка не є конструктивною ознакою злочину, на який було вчинено замах. Скажімо, суб'єкт бажав вчинити крадіжку у великих розмірах, а в сейфі було тільки кілька гривень; особа хотіла вчинити вбивство, а заподіяла лише середньої тяжкості тілесне ушкодження. Для злочинів з формальним складом недоведення злочину до кінця означає невчинення всіх дій, які створюють об'єктивну сторону конкретного посягання. Наприклад, це має місце у разі друкування лише однієї сторони підроблених банкнот національної валюти, ґвалтівник подолав опір потерпілого, а вчинити статевий акт не встиг, хабародавець залишив на столі службової особи предмет хабара, а та відмовилася його прийняти.

По-третє, суттєвою ознакою замаху є переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: неякісні дублікати ключів, які суб'єкт намагався використати для проникнення у приміщення для вчинення крадіжки; осічка вогнепальної зброї; відсутність можливостей відключити сигналізацію; з'явлення на місці злочину людей; належний опір потерпілого. Ці обставини об'єднує те, що вони виникають або існують незалежно від волі винного.

Суб'єктивна сторона складу замаху на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч. 1 ст. 15 КК). Суб'єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об'єктивної сторони, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця (а в злочинах із ма-

136

Глава XI. Стадії вчинення умисного злочину

геріальним складом - настання суспільно небезпечних наслідків). Крім того, свідомістю суб'єкта охоплюється незавершеність злочину, що йому не вдалося повністю реалізувати умисел.

Закон розрізняє два види замаху: закінчений і незакінчений.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2ст. 15 КК).

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. З ст. 15 КК).

Критерієм поділу замаху на зазначені два види є суб'єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Закон (ст. 15 КК) цей критерій втілив у словах «які вважала необхідними». Тобто, якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину,— наявний закінчений замах, якщо не всі - незакінчений замах.

До прийняття КК 2001 р. питання про критерій поділу замаху на закінчений і незакінчений було дискусійним. Деякі автори пропонували брати за основу поділу замаху на вказані види об'єктивний критерій, згідно з яким замах вважається закінченим, коли виконані всі дії, об'єктивно необхідні для досягнення бажаного наслідку.1 Інші дотримувалися змішаного критерію, який припускає збіг ступеня фактичності завершення дій винного та оцінки ним самим такого ступеня.2 Об'єктивний критерій непридатний для розмежування закінченого і незакінченого замахів, оскільки для закінченого замаху завжди якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця. На думку В. П. Тихого недоліком змішаного критерію є те, що він ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду суддів.3

Доктрина кримінального права виділяє ще й третій вид замаху -непридатний замах. Розрізняють: замах на непридатний об'єкт (предмет) та замах із непридатними засобами.

Див.: Тышкевич И. С. Приготовление и покушение по уголовному праву.- М., 1957.- С. 159.

2                  Див.: Иванов В Д. Ответственность за покушение на преступление-Караганда, 1974.- С. 76-81.

3                 Див.: Кримінальне право України. Загальна частина / За заг. ред. професорів М. 1. Бажанова, В В. Сташиса, В Я. Тація-К.-Х., 2001-С. 179.

137

Кримінальне право. Загальна частина

Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку з особливими якостями предмета злочину або потерпілого, або у зв'язку з відсутністю їх на місці злочину, про що винному не було відомо. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, проникнення у квартиру, в якій не виявилось тих цінностей, якими бажав заволодіти винний, постріл у труп, вбивство «звичайної» людини замість державного діяча. У зазначених прикладах не була заподіяна шкода, відповідно, ні громадській безпеці, ні власності, ні життю, ні національній безпеці України.

Замахом із непридатними засобами є помилкове чи через незнання використання винним для досягнення злочинної мети таких засобів, які об'єктивно не могли привести до завершення злочину. Скажімо, використання для позбавлення життя речовини, прийнятої помилково за отруту, використання для проникнення у квартиру відмичок, якими не можна відімкнути замок.

Оскільки непридатний замах не виключає суспільної небезпеки скоєного (він спрямований на вчинення злочину), кримінальна відповідальність за нього настає на загальних підставах. Винятки становлять дії, що полягають у використанні для вчинення злочину в силу неосвіченості таких засобів, які реально не можуть заподіяти шкоду (заклинання, чаклунство тощо).