§ 9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Організовані злочинні групи чи злочинні організації у силу їх стійкості, конспіративності, ієрархічної побудови, наявності розгалуженої системи злочинних зв'язків, структур розвідувального і контррозвідувального характеру тощо, являють найбільшу небезпеку серед інших видів співучасті.

Збір доказів стосовно такої злочинної діяльності, особливо стосовно керівників організованої злочинності, становить велику складність.

З метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованих груп чи злочинних організацій правоохоронні органи,

204

Глава XIV. Обставини, що виключають злочинність діяння

що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, застосовують такий дійовий метод цієї боротьби, як легендоване проникнення у ці структури своїх штатних працівників або осіб, які на добровільних засадах допомагають їм у боротьбі зі злочинністю.

Правомірність таких дій визначена у ст. 13 Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», де сказано, що при здійсненні боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи мають право використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдану ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення.

Ухилення вказаних осіб від участі у злочинній діяльності угруповання неминуче веде до викриття їх справжньої ролі, зриває виконання завдання і ставить під загрозу їх життя.

Тому КК в інтересах боротьби з організованою злочинністю і для захисту життя й здоров'я вказаних осіб, вважає вибачальним, а отже, правомірним, вчинення ними певних діянь, які в інших випадках тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КК, не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Заподіяння такої шкоди повинно бути вимушеним: виходячи з конкретної ситуації, особа, що виконувала спеціальне завдання, іншим шляхом не змогла б викликати до себе довіру або була б викрита її справжня роль, або вона таким чином попереджувала чи розкривала більш тяжкі злочини, або виявляла структуру угруповання і дійсну роль її членів.

Водночас закон обмежує правомірність завданої шкоди. Згідно з ч. 2 ст. 43 КК, особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

Тобто кримінальна відповідальність вказаних осіб настає тільки у випадках вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації:

по-перше, особливо тяжкого умисного злочину, що поєднаний

205

Кримінальне право. Загальна частина

з насильством над потерпілим. Отже, вчинення особливо тяжкого необережного злочину в даному разі кримінальної відповідальності не тягне. Як не тягне її і вчинення особливо тяжкого умисного злочину, що не поєднаний з насильством над потерпілим. Скажімо,- крадіжки (ч. 5 ст. 185 КК), шахрайства (ч. 4 ст. 190 КК), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК), контрабанди (ч. 2 ст. 201 КК)тощо;

по-друге, тяжкого умисного злочину, пов'язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (загибелі людей, екологічного забруднення значних територій тощо). Отже, йдеться про відповідальність за вчинення тільки умисних тяжких злочинів і тільки таких, що спричинили вказані наслідки.

Закон (ч. З ст. 43 КК) передбачає певні «пільги» щодо призначення покарання особам, які вчинили зазначені злочини за визначених у ч. 1 ст. 43 КК обставин. Така особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Крім того, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 66 КК, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК, завжди є обставиною, яка пом'якшує покарання.

206