§ 5. Крайня необхідність

Крайня необхідність полягає у зіткненні двох охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб, суспільних інтересів чи інтересів держави, коли захистити один із них можна тільки шляхом заподіяння шкоди іншому. За певних умов таке заподіяння шкоди розглядається як правомірне.

Для громадянина дії, вчинені у стані крайньої необхідності, є реалізацією його суб'єктивного права, а для певних категорій службових осіб (працівників міліції, пожежної охорони тощо) - обов'язком.

Згідно зч. 1 ст. 39 КК, не є злочином заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охороню-ваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Умовами наявності крайньої необхідності виступає сукупність обставин.

По-перше, небезпека може загрожувати особі чи охороню-ваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також: суспільним інтересам чи інтересам держави.

197

Кримінальне право. Загальна частина

По-друге, ця загроза має мати безпосередній характер, тобто бути наявною, такою, за якою правоохоронюваний інтерес уже піддається небезпеці, а суттєва шкода є неминучою без відповідних дій особи, що вчиняє їх у стані крайньої необхідності. Наявність загрози зберігається до її остаточного усунення.

По-третє, джерело небезпеки може бути різноманітним: сили природи (лісова пожежа, повінь, мороз), технічні засоби й пристрої (відмова гальм в автомашині, вибух цистерни з пальним), поведінка тварини (напад собаки), фізичні процеси, що протікають в організмі людини (голод, хвороба), протиправні дії людини (раптове вибігання на проїзну частину вулиці), колізія обов'язків (за наявності однієї автомашини у відділенні міліції необхідно одночасно виїхати на два екстрених виклики).

По-четверте, шкода при крайній необхідності заподіюється третім особам, тобто інтересам фізичних чи юридичних осіб, що не мали відношення до створення небезпеки, або суспільним чи державним інтересам.

По-п'яте, небезпеку у даній обстановці не можна було усунути іншими засобами, без нанесення шкоди, тому дії і звуться вчиненими у стані крайньої необхідності. Наявність варіанта усунення небезпеки без нанесення шкоди виключає стан крайньої необхідності. Відповідальність у такому разі настає на загальних підставах.

По-шосте, не повинно бути допущено перевищення меле крайньої необхідності, тобто умисного заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернута шкода (ч. 2 ст. 39 КК).

Отже, даючи правову оцінку діянню, в кожному випадку необхідно проводити зіставлення значущості тих цінностей, яким шкода заподіяна, і тих, від яких вона відвернута. При зіставленні таких інтересів, як життя й здоров'я людини - з одного боку, і майнових інтересів - з іншого, перевага має бути надана першим. Отже, врятування перших шляхом нанесення шкоди другим буде розглядатись як стан крайньої необхідності. При зіставленні майнових інтересів з обох боків - пріоритет визначається, насамперед, грошовими показниками та іншими обставинами, які характеризують цінність майна.

Не може бути визнано правомірним заподіяння шкоди, яка є рівною відвернутій шкоді. Скажімо, знищення чужої автомашини для врятування своєї і тим більше позбавлення когось життя для врятування власного.

Перевищення меж крайньої необхідності може бути тільки

198

Глава XIV. Обставини, що виключають злочинність діяння

умисним, тобто усвідомлюваним, передбаченим і бажаним або свідомо припущеним. Необережне перевищення меж крайньої необхідності виключає кримінальну відповідальність.

Враховуючи, що в реальній ситуації в силу швидкоплинності і недостатньої передбачуваності розвитку подій, особа не завжди може адекватно оцінювати ситуацію (пожежа, напад тварин тощо) закон виключає кримінальну відповідальність за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці (ч. З ст. 39 КК).

Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності закон визначає як обставину, що пом'якшує покарання (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК).

Що ж до цивільно-правової відповідальності, то, згідно зі ст. 1171 ЦК, шкода, завдана у стані крайньої необхідності, відшкодовується особою, яка її завдала.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожну з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.