§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин

Затримання особи, що вчинила злочин (злочинця) є суспільно корисним діянням, оскільки воно запобігає вчиненню ним нових злочинів і одночасно забезпечує здійснення правосуддя відносно нього. Вказані дії є правом громадян і обов'язком службових осіб правоохоронних органів (див., наприклад, п. 5 ст. 11 Закону «Про міліцію»).

Шкода, яка може бути заподіяна злочинцеві при затриманні, полягає у тимчасовому позбавленні його волі, а також у завданні шкоди його здоров'ю чи позбавленні його життя. Нанесення такої шкоди за певних умов розглядається як обставина, що виключає злочинність діяння.

Очевидно, що такі умови мають значною мірою відрізнятися від умов здійснення необхідної оборони, адже на відміну від стану необхідної оборони, де той, хто посягає, є нападаючою, агресивною стороною, при затриманні особи, що вчинила злочин, остання демонструє тільки намір ухилитись від затримання, своєю поведінкою вона не загрожує застосуванням сили будь-кому і шкода їй завдається тільки з метою затримання.

Це не виключає того, що затримання злочинця в разі його опору може перейти в необхідну оборону, як і навпаки, необхідна оборона може перейти в затримання злочинця.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КК, не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спря-

194

r                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Глава XIV. Обставини, що виключають злочинність діяння

мовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Отже, затримання особи, що вчинила злочин, як обставину, що виключає злочинність діяння, можна визначити як застосування заходів, які пов 'язані з короткочасним позбавленням її волі, а також завданням у певних випадках фізичної шкоди, для передачі представникам влади, якщо при цьому не були порушені умови правомірності такого затримання.

До умов правомірності заподіяння шкоди злочинцеві при його затриманні слід віднести такі обставини:

по-перше, необхідно, щоб особа, яка затримується, вчинила злочин, а не яке-небудь інше правопорушення. З цього правила є винятки. Так, не може бути правомірним затримання особи, що вчинила злочин, за який законом не передбачається хоча б в якості альтернативного покарання арешт, обмеження чи позбавлення волі (скажімо, особи, яка вчинила зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК)).

Водночас правомірним буде затримання осіб, що не є суб'єктами злочину (неосудні або особи, які не досягли віку кримінальної відповідальності), при їх спробі зникнути після вчинення суспільно небезпечного діяння агресивного характеру (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень тощо).

Необхідно також, щоб особа, яка здійснює затримання, мала передбачені законом (ст. 106 КПК) підстави (хоча б одну) для обґрунтованого проведення такої дії. При цьому фізична шкода може бути завдана лише особі, яка затримується;

по-друге, затримання особи, яка вчинила злочин, має здійснюватися безпосередньо після вчинення посягання. Під посяганням треба розуміти не тільки закінчений злочин, а й незакінче-ний (на стадії готування до злочину або замаху на злочин).

Крім того, злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину, якщо він, наприклад, втік із місця події або з місця відбування покарання. Але таке затримання може бути проведене тільки особою, яка впевнена, що затримуваний підлягає цьому заходу на законній підставі (наприклад, працівник міліції, який має офіційне повідомлення про втечу такої особи);

по-третє, затримання може бути здійснено як потерпілим, так і іншими особами (наприклад, очевидцями), а також працівниками правоохоронних органів і тільки з метою передати затриманого відповідним (компетентним) органам влади.

по-четверте, нанесення фізичної шкоди особі, що затриму-

7*

195

Кримінальне право. Загальна частина

ється, буде правомірним тільки у випадку, коли є очевидним, що вона намагається ухилитись від затримання і без заподіяння вказаної шкоди затримання неможливе.

З огляду на це, буде незаконним нанесення фізичної шкоди особі, яка вчинила будь-який злочин (у т. ч. і вбивство), але не ухилялася від затримання, чи хоч і ухилялася, але до початку затримання припинила його.

Незаконним буде і нанесення фізичної шкоди злочинцеві, який хоч і ухилявся від затримання, але за обставинами ситуації було очевидним, що особа може бути затримана без нанесення їй фізичної шкоди (скажімо, безпідставним може бути визнане застосування вогнепальної зброї щодо злочинця, якщо його можна було легко наздогнати бігом, на наявному транспорті тощо);

по-п'яте, затримання має здійснюватися без перевищення заходів, необхідних для цього. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КК перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Як і при необхідній обороні, при оцінці правомірності дій, що були застосовані при затриманні злочинця, повинні бути враховані тяжкість злочину (його вид та характер - кишенькова крадіжка, розбій, вбивство), обставини, що характеризують особу злочинця (вік, стать, фізичні дані), наявність у неї зброї, характер її пост-кримінальної поведінки тощо. Одночасно враховується й обстановка затримання: час, місце, кількість злочинців, що підлягають затриманню, виявлення в ході затримання нових обставин щодо вчиненого злочину тощо.

За загальним правилом, чим більш тяжким є вчинений злочин і чим складніша ситуація при затриманні особи, яка його вчинила, тим більша шкода може бути завдана злочинцеві при його затриманні. Працівник міліції як крайній захід має право застосувати вогнепальну зброю для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти (п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону «Про міліцію»).

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1, представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовці не підлягають кримінальній відповідальності за шкоду, заподіяну при виконанні службових обов'язків для запобігання суспільно небезпечним посяганням і затриманню правопорушників, якщо вони не

196

Глава XIV. Обставини, що виключають злочинність діяння

if допустили перевищення заходів, необхідних для правомірного затримання злочинця.

Відповідальність за перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає, коли йому завдана тяжка шкода (смерть або тяжке тілесне ушкодження), яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання (скажімо, нанесення удару кийком по голові, що призвело до тяжкого тілесного ушкодження, хоча достатньо було нанести цей удар по нозі). Сказане не означає, що завдана фізична шкода завжди й обов'язково не повинна бути більшою, ніж шкода, завдана злочинцем. Адже швидкоплинність і складність ситуації при затриманні не завжди дає можливість оцінити її з достатньою об'єктивністю.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне відповідальність за статтями 118 і 124 КК.

Нанесення злочинцю фізичної шкоди після його затримання є розправою, яка кваліфікується як умисний злочин на загальних підставах.