§ 13. Перевірка алібі

Під алібі розуміється перебування підозрюємо"! особи в момент скоєння злочину в іншому місті, що виключає можливість його участі в даній події. Злочинці досить часто висувають алібі з наміром ухилитися від відповідальності за скоєне.

Алібі може бути як дійсним, так і неправдивим. Дійсне алібі — це посилання на реальні докази, котрі підтверджують суть зробленої заяви.

Неправдиве алібі у більшості випадках будується на основі:

а) змови з особами, які готові свідчити на користь підозрюваного;

б) посилання на реальну подію ( устріч, відвідування якогось заходу), яке зміщується у часі на момент скоєння злочину;

в) заява про алібі при відсутності даних, що його підтверджують, наприклад, підозрюваний робить заяву: "Я прийшов додому з роботи та ліг спати. По дорозі додому я нікого не зустрічав".

Перевірка останньої заяви дуже складна, оскільки і при справжньому алібі можливі випадки відсутності свідчень, які його підтверджують (ні з ким не зустрічався, нічого особливого не трапилося, не залишив конкретних слідів перебування у вказаному місці тощо). У подібних випадках необхідно шукати можливості перевірки зробленої заяви шляхом виявлення тих обставин і фактів, які повинні був знати підозрюваємий, якщо у вказаний ним час був у вказаному місці. У наведеному прикладі це можуть бути які-небудь події, що мали місце у перевіряємий проміжок часу в сусідів, в під'їзді будинку, в дворі (урочисті події, бійка, вимкнення світла тощо), прихід знайомих та близьких перевіряємого, їх телефонні дзвінки тощо.

Основним засобом викриття неправдивого алібі, яке побудоване на основі змови, є максимальна деталізація показів, оскільки змовитися можливо тільки про основне — місце, час, учасників, заняття тощо. Але неможливо передбачити усі деталі, про які може запитати слідчий. До деталей, наприклад, при зустрічі в компанії, можуть належати: як виникла ідея цієї зустрічі, хто був її ініціатором, чому вона була присвячена, як встановлювались час та місце зустрічі, хто здійснював запрошення, чи всі намічені прийняли запрошення, в якій послідовності збиралися учасники зустрічі, хто у що був одягнений, чим займався кожен після приходу, про що була розмова, який вона мала характер (цікавий, спокійний, нервовий тощо), як був серверований стіл, хто цим займався, стіл був накритий до прибуття гостей чи це завершувалось вже при них, чи допомагав у цьому хто-небудь з гостей, з чого складалася закуска та випивка, чи не було якихось пригод під час застілля (що небудь перекинули, розбили, розлили) тощо. Наведений перелік запитань "до зустрічі за столом", зрозуміло, не є вичерпним, а тілки демонструє деякі напрямки перевірки, які можуть розвиватися практично нескінченно. Наприклад, деталювання одягу — за сезоном, модністю, новітністю, кольору, комплектністю; того, що мало місце при зустрічі - чи вмикали телевізор, радіо, що там передавалося, чи приходив хто-небудь із знайомих або сусідів, чи були телефонні дзвінки.

Яскравим досвідом виявлення того, що не змогли передбачити та про що, домовилися при змові, може слугувати наступний випадок. Три особи вирішили обмовити посадову особу у вимаганні та отриманні хабаря. Під час планування цієї акції вони, на їх думку, обговорили всі обставини, пов'язані з даванням хабаря: причина, у зв'язку з яким вимагався хабар, місце, де передавалися гроші (ресторан), час та порядок відвідання ресторану (що замовляли, хто розраховувався, хто обслуговував, що виконував оркестр тощо), суму та характер переданих грошей (номінал купюр, упаковка, сума внеску кожного з них) тощо.

Посадова особа заперечувала отримання хабара та заявила, що після відмови вчинити незаконну операцію в інтерсах цих осіб, вони пообіцяли помститися йому. Під час повторного допиту позивачів, максимально деталізуючи змальовану ними подію, слідчий запропонував кожному з них вказати на плані ресторану стіл, за яким вони сиділи а момент передачі хабаря. Кожний з них вказав столи в різних місцях ресторану. Під час відвідин ресторану ці розбіжності у показаннях були зафіксовані [16, С. 144-145].

Максимальна деталізація показань мас на меті не тільки "розширення поля" (можливостей) для їх перевірки, але й для реалізування наступного тактичного прийому — проведення повторного допиту. Справа в тому, що вигадка на рівні деталей, по-перше, не дозволяє зберегти Їх усі в пам'яті і, як наслідок, при повторюванні буде багато росходжень, що обумовлено цим, по-друге, досить характерно, що "розвиток" обставин надуманої події для наступних розповідей буде додавати новели і розходитись з раніше повідомленим.

Викриття алібі, яке побудоване на основі зміщення у часі, базується на тих же прийомах виявлення розбіжностей. Але воно значно складніше, через те, що розбіжності будуть торкатися тільки обставин часу (годин, послідовностей днів), тобто того, що змінено, а все інше буде реальним, оскільки подія відбувалася насправді. Тому треба звернути увагу на деталізацію та характеристику обставин часу: чим підтверджується, що мова йде саме про цей час, про цей день тижня; що конкретно передувало і наставало за цією подією, якими обставинами, які мали взаємозв'язок з іншими фактами та особами, чим воно відрізнялося тощо.

Важливе значення під час перевірки алібі має виявлення не стільки того, що розповість про той час, що цікавить, допитуємий, скільки те, що він не може знати про реальне наповення часу, на яке він зміщує період алібі.

Напередодні скоєння злочину М. пішов у кінотеатр на сеанс, який відповідав часу плануємого злочину. Після перегляду фільму він знищив куплений білет та придбав інший на той ж сеанс наступного дня, який "випадково зберіг" і пред'явив слідчому під час допиту. Отримав від підо-зрюваємого докладну характеристику обставин відвідин кінотеатру (що демонструвалось, яка обстановка була в кінотеатрі тощо), слідчий під час перевірки встановив, що в день, на який посилався допитуємий, демонструвався не той кіножурнал, який він подивився при відвідуванні кінотеатру.

В іншому аналогічному випадку слідство встановило, що в "день алібі" було два відключення електроенергії, які переривали демонстрування кінофільму, чого не було напередодні і про що, природньо, не знав підозрюваний.

Під час перевірки алібі необхідно враховувати його повну та часткову підтвердженність. Повна означає, що з'ясовано весь період часу алібі, тобто встановлено, що від його початку і до закінчення конкретна особа знаходилася у визначеному місті. Часткова свідчить про те, що перебування особи не зафіксовано на всьому проміжку часу. Практика, нажаль, багата прикладами того, коли на основі частково встановленого алібі (з проблемою контролю за перебуванням) робили висновок про непричетність підозрюваного до скоєного ним злочину.

Під час розслідування убивства жінки встановили винну в цьому особу. З урахуванням того, що убивство було скоєне довгим тонким шилом, згадали, що ця особа підозрювалась § убивстві своєї матері, яке було скоєне аналогічним знаряддям. Але тоді було встановлено його алібі. У зв'язку з цією обставиною слідчий вирішив знову перевірити алібі підозрюваного. При цьому з'ясувалося, що в момент скоєння убивства матері підозрюваний був у відрядженні і знаходився за 129 км від місця, де мешкала мати. Він жив у готелі разом із своїми співробітниками, які на минулому допиті засвідчили, що після гри в карти підозрюваний близько 24 години пішов до себе в номер, а о 8 годині ранку вони зустрілись у буфеті. Ці обставини були прийняті за встановленість алібі. При новій перевірці з'ясувалося, що зайшовши в номер, підозрюваний через вікно вибрався з готелю, на попутньому автомобілі приїхав до матері, убив її та повернувся у готель, Для такої "подорожі" підозрюваний скористався тим, що знаходився у номері один.

Прикладом правильної перевірки алібі слугує інший випадок. У справі про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, наслідком яких була смерть, підозрюваний висунув алібі: у час, який цікавив слідство, (з 23 до 24 години) він знаходився на балу в клубі. Те, що він пішов з клуба по закінченні балу разом з усіма, підтвердило багато свідків. Вахтер стверджувала, що до цього підозрюваний нікуди не виходив. Слідчий припустив, що підозрюваний міг вийти на вулицю через кінопроекторну, оскільки працював помічником кіномеханіка. Цим же шляхом він міг і повернутися. Слідчий з'ясував, що в 23.15 на балу розігрувалась лотерея. Організатори та учасники лотереї розповіли, що розігрувалося, які епізоди у зв'язку з цим мали місце. Пізніше на балу виникла бійка, яка була перервана працівниками міліції. Якщо підозрюваний знаходився у вказаний час у клубі, то йому повинні бути відомі ці події. Слідчий не задав прямого запитання про це, а попросив розповісти, як він провів час на балу. Підозрюваний старанно перерахував все, що він бачив, коли та з ким танцював тощо. Але про лотерею та бійку не згадав. В числі інших уточнюючих запитань слідчий спитав про лотерею та бійку. На ці запитання підозрюваний відповів заперечно, що засвідчило, відсутність підозрюваного в клубі з 23 до 24 години. Він був вимушений зізнатися в цьому, коли слідчий вказав на розходження у його свідченнях з тим, що було насправді [8, С.98-99].

У деяких випадках навіть повна достовірність перебування підозрюваного в момент скоєння злочину в іншому місці недостатня для висновку про наявність алібі. Про це красномовчо свідчить такий приклад. У селі сталася велика пожежа, за якою згоріло кілька будинків та господарчих будівель. При огляді кожного місця пожежі в купах сміття та попілу було знайдено горшки для квітів, які були наповнені, як виявлося, не землею, а торфом, під яким знаходився попіл деревини. Усі хазяї будинків, які згоріли, сказали що ці горшки їм не належать, і звідки вони з'явилися вони не знають. Виявлення цих засобів підпалення надало можливість відкинути алібі підозрюваних, які протягом довгого часу до виникнення пожежі були на очах у багатьох односельців, нікуди не відлучалися і на цій підставі. відкидали свою причетність до пожежі. Під час експериментальної перевірки встановили, що торф, якщо його помістити в горшки на древесне. вугілля, тліє декілька годин [37, С.206-207].

Таким чином, алібі може мати доказове значення тільки при його, підтвердженні у повному об'ємі часу та місця.