3.1. Поняття і види юридичної діяльності

Перед тим як розглянути поняття юридичної діяльності, наведемо визначення поняття соціальної діяльності.

Соціальна діяльність — це єдність теоретичного і матеріально-практичного процесів, які здійснюються соціальними суб'єктами з ме­тою цілеспрямованого використання та зміни навколишнього середо­вища в інтересах людей.

Основними ознаками соціальної діяльності є такі:

єдність теоретичного процесу, який поєднує пізнання явищ,

предметів і матеріально-практичних дій, спрямованих на вико­

ристання вивчених предметів та явищ в інтересах людей;

соціальну діяльність здійснюють соціальні суб'єкти — індивіди

або їх групи, наділені свідомістю та волею, здатні пізнавати і

діяти;

об'єктом діяльності є навколишнє середовище, тобто різно­

манітні матеріальні та нематеріальні явища й предмети, які ото­

чують людину;

зміст діяльності полягає в цілеспрямованому використанні та

зміні навколишнього середовища соціальними суб'єктами, тоб­

то це завжди свідома діяльність, спрямована на визначення

цілей та засобів їх досягнення;

метою діяльності є задоволення матеріальних та духовних по­

треб людей.

17

Різноманіття потреб людей зумовлює різноманіття видів соціальної діяльності, до яких належить і юридична діяльність. Розглянемо ос­новні її ознаки:

Юридична діяльність — це єдність процесів пізнання юридич­

них явищ та їх використання в інтересах людей.

Вона здійснюється юристами, тобто професійно підготовленими

спеціалістами, які знають право і вміють реалізовувати його.

Об'єктами юридичної діяльності є юридичні явища, тобто опо­

середковані правом дії (дія і бездіяльність) людей та результати

цих дій.

Суть юридичної діяльності полягає в діях юристів, спрямованих

на досягнення певних юридичних цілей (вирішення юридичної

справи, роз'яснення норми права адвокатом та ін.) з викорис­

танням юридичних засобів, дотримуючись в установлених зако­

ном випадках юридичної форми.

Юридична діяльність призначена для розв'язання різних юри­

дичних проблем.

Отже, юридична діяльність — це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримую­чись в установлених законом випадках юридичної форми з метою роз­в'язання різних юридичних проблем.

Спочатку юридична діяльність не була самостійним видом діяль­ності. Першими "юристами" у багатьох країнах світу часто були жреці.

Першими історично відомими світськими юристами були римські юристи. їх діяльність включала:

відповіді на юридичні запитання приватних осіб;

консультації і допомога при укладенні угод;

керування процесуальними діями сторін при вирішенні супере­

чок у суді.

Нині окрім названих дій велике значення в діяльності юристів має ведення юридичних справ.

Юридична справа — це життєвий випадок, який існує у вигляді ок­ремої самостійної ситуації (наприклад, правопорушення, суперечка), яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компе­тентним органом.

Існує два основних види юридичної діяльності: кримінальна і ци­вільна.

Наведемо найважливіші дії, які реалізуються у процесі ведення юридичних справ.

18

Здійснення юридично важливих дій (допит свідка, винесення

вироку, очна ставка та інші процесуальні дії).

Написання юридичних документів з фіксацією юридично значу­

щих дій.

Виступи в юридичних закладах, де формуються юридичні вимо­

ги і заяви, потрібні у процесі розгляду юридичної справи.

За інтелектуальним змістом юридична діяльність поділяється так:

пізнавально-пошукова — збирання повної інформації щодо

юридичних явищ;

реконструктивна — аналіз інформації, розробка версій, на­

прямку розв'язання юридичної проблеми;

організаційна — упорядкування і координація дій суб'єктів при

веденні юридичної справи;

реєстраційна — передавання отриманої інформації в письмовій

правовій формі;

комунікативна — спілкування юриста з іншими учасниками і

суб'єктами юридичної справи у процесі її вирішення.

За суб'єктами розрізняють діяльність судову, арбітражну, слідчу, прокурорську, адвокатську, нотаріальну, юридичне консультування. За цим же критерієм (тобто за суб'єктами діяльності) розрізняють ще такі види діяльності:

юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожеж­

ний нагляд та ін.);

криміналістично-судову експертизу;

діяльність оперативно-пошукових органів (МВС, СБУ);

діяльність органів виконання покарання.

Залежно від норм права, які реалізуються, розрізняють такі види юридичної діяльності:

регулятивну, пов'язану з правомірною поведінкою суб'єкта

права;

правоохоронну, пов'язану з неправомірною поведінкою суб'єк­

та права (із здійсненням правопорушення).

Регулятивна діяльність поділяється на такі види:

реєстраційно-засвідчувальну (видача посвідчення про право

приватної власності на квартиру);

правонадільну (дозвіл органів нотаріату на право вступу у во­

лодіння спадщиною).

Правоохоронна діяльність поділяється на такі види:

•               попередження правопорушень (здійснення міліцією профілакти­

ки правопорушень);

19

припинення правопорушення (здійснюється після початку пра­

вопорушення), наприклад затримання за дрібне хуліганство;

розкриття правопорушень (знаходження правопорушників);

розслідування правопорушень (встановлення точних деталей

злочину);

визначення судом чи іншими компетентними органами покаран­

ня правопорушника;

виконання покарання.

Юридична діяльність виконує в суспільстві певні функції, які роз­кривають її соціальне призначення та роль у суспільстві. Наведемо визначення цих функцій.

Функції юридичної діяльності — це відносно відокремлені, од­норідні дії, спрямовані на певні сфери суспільного життя. Розрізня­ють дві групи функцій: загальносоціальні та спеціально юридичні.

Розрізняють такі загальносоціальні функції юридичної діяльності:

економічну — забезпечує функціонування економічної системи;

політичну — забезпечує функціонування політичної системи;

ідеолого-виховну — забезпечує збереження існуючих ідеоло­

гічних цінностей.

Спеціально юридичні функції юридичної діяльності поділяються на такі:

регулятивну — спрямована на регулювання правомірної пове­

дінки громадян; розрізняють дві її підфункції: регістраційно-

засвідчувальну і правонадільну;

правоохоронну — спрямована на запобігання правопорушень,

їх розслідування, покарання винних; розрізняють три її під­

функції: превентивну, правовідбудовчу, каральну.

Наведемо сучасні тенденції розвитку юридичної освіти:

спеціалізація юридичної діяльності — розподіл на окремі галузі

права чи категорії справ;

інтеграція юридичної діяльності внаслідок ускладнення суспіль­

ного життя, збільшення обсягу нормативно-правових актів.