3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність,
функції та роль в економіці

Перша тема знайомить студента з предметом дисципліни — фінансовим ринком, який являє собою специфічну сферу економічних відносин. Їх особливість полягає в тому, що відносини, які розглядаються, формуються на певному економічному просторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, податковою інфраструктурою, яка постійно змінюється. Тому предмет курсу «Фінансовий ринок» — економічний простір, на якому формують­ся і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових фондів.

Основними учасниками (суб’єктами) фінансового ринку є: емітенти — юридичні особи (згідно з чинним законодавством України), що випускають цінні папери з метою залучення фінансових фондів; інвестори — фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або інших цілей; фінансові посередники між емітентами та інвесторами; держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Потрібно зрозуміти послідовність розвитку основних фінансових категорій фінансового ринку.

фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси — три відокремлені сфери фінансового ринку: фондовий ринок, грошовий ринок і ринок банківських позичок;

джерелом фінансових фондів є заощадження, тобто грошові кошти, які постійно вивільняються в процесах виробництва та обігу (дуже важливе методологічне положення);

заощадження акумулюють чисельні і різноманітні кредитні, фінансові, страхові та інші фінансові інститути з метою перетворення їх на позичковий капітал для подальшого інвестування у фінансові активи або надання послуг;

фінансові фонди, що обертаються на фондовому та грошовому ринках, втілені у фінансові інструменти — цінні папери, які є засобами спілкування між учасниками ринку;

із сутності та функцій кожної зі сфер фінансового ринку випливає специфічність цінних паперів, які на них обертаються. На фондовому ринку відбувається випуск та обіг довгострокових цінних паперів, на грошовому — короткострокових боргових, на ринку банківських позичок обертається та частина позичкового капіталу, яка на визначений строк надається у вигляді грошової суми.

Варто звернути увагу, що з правової точки зору цінний папір — юридичний документ, стандартний контракт, зміст якого зумовлює те, що емітент продав цінний папір, щоб отримати необхідні фінансові фонди, і відповідно прийняв на себе зобов’язання. Інвестор, що купив цінний папір, придбав майнові та інші права, передбачені контрактом. З цього положення випливає, що по-
трібні закони, які в першу чергу захищають права інвесторів.
З економічної точки зору цінний папір — капітал, який приносить дохід його власнику.

Сучасний розвиток фінансового ринку спричинив посилення процесу сек’юритизації фінансових відносин. Обіг цінних паперів полегшує не тільки відносини між емітентом та інвестором, а й сприяє організації контролю і нагляду за фінансовим ринком.

Фондовий і грошовий ринки можна узагальнено назвати ринком цінних паперів.

Ринок банківських послуг не сек’юритизований. Фонди, які на ньому обертаються, втілені в індивідуальні контракти — договори про позички між кредитним інститутом та фізичною (юридичною) особою, яка отримує позичку за певних умов. З економічної точки зору, банківська позичка — надання на визначений термін грошового капіталу під встановлений процент.

Розширення фінансових ринків спричинило до життя похідні цінні папери, розвиток фінансового інжинірингу та появу опціонних і ф’ючерсних бірж.

Процеси, що відбуваються на світовому фінансовому ринку, так само, як і розвиток сучасних телекомунікацій, зокрема мережі INTERNET, впливають на національні фінансові ринки: збіль­шується міжнародний рух грошових потоків, відбувається інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків.

Семінарське заняття

1. Предмет дисципліни «Фінансовий ринок».

2. Суб’єкти фінансового ринку.

3. Економічна та правова природа цінних паперів.

4. Рух фінансових потоків в економіці.

5. Функції фінансового ринку.

6. Державне регулювання фінансового ринку.

Література до семінарського заняття

1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України».

3. Указ Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році».

4. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. — М.: БЕК, 1994. — С. 173—212.

3. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 65—140.

4. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К., 1998. — С. 6—31.

5. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э.С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 1—73.

Cамостійна та індивідуальна робота

За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті. Поглиблене вивчення визначених проблем відбувається у позааудиторний час. Виокремлено дві проблеми та сім питань для написання рефератів з подальшим їх обговоренням.

Питання 1. Фінансовий ринок: його сутність і роль в економіці.

Склад та структура фінансового ринку в Україні.

Структура зарубіжних фінансових ринків.

Особливості розвитку фінансового ринку в Україні у 1998—1999 рр.

Основні напрями розвитку фінансового ринку в майбутньому.

Заощадження та інвестиції: особливості їх формування в Україні.

Для підготовки відповідей на ці питання рекомендуються джерела:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 1998 та 1999 рр.

Указ Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку України у 2000 році».

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1998. — С. 6—19.

Рынок ценных бумаг: Учебник / Под ред. В. В. Галанова, А. И. Басова. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 40—49.

Берзон Н. И., Буянова Е. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок. Учебн. пособие. — М.: Вита-Пресс, 1998. — С. 7—18.

Задоя А. О., Ткаченко Г. П. Структура та функції фінансового ринку // Фінанси України. — 1999. — № 5. — С. 3.

Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: ИНФРА-М, 1996. — С. 7—42.

Питання 2. Економічна та правова природа цінного папера.

Правова природа цінних паперів.

Економічна природа цінних паперів.

Для підготовки відповідей пропонується така література.

Для розкриття правової природи цінного папера слід ознайомитися із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу». Особливу увагу варто зосередити на визначенні поняття «цінний папір» та видів цінних паперів, які можуть обертатися на фінансовому ринку України згідно із Законом.

Крім того, доцільно ознайомитися з монографіями:

1. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. — М.: Финстатинформ, 1993. — С. 174—188.

2. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998. — С. 5—100.

3. Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине: Лекции по дисциплине «Финансовый рынок». — К.: НАУ, 1999.

З другого питання — «Економічна природа цінного папера» рекомендована така література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 66—71. У книзі наведені фундаментальні якості цінного папера та його визначення, яке вживається у міжнародній практиці.

Берзон Н. И., Буянова Е. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок. Учебн. пособие. — М.: Вита-Пресс, 1998. Рекомендована для підготовки повідомлення про акції (с. 34—68), державні цінні папери (с. 149—192), облігації (с. 69—122).

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 33—113. Рекомендується для підготовки повідомлення про цінні папери, що емітуються та обертаються на фондовому ринку України.

Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок. Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 3—52. Рекомендується для отримання інформації про фондові ринки і власників цінних паперів та про цінні папери корпорацій у США.

Індивідуальна робота

Для студентів, які виконують магістерські дисертації або зацікавлені у поглибленому дослідженні проблем фондових ринків, що розвиваються, рекомендуються питання:

Розвиток фондових ринків країн Східної Європи.

Розвиток фондових ринків у країнах Латинської Америки.

При написанні роботи доцільно звернутися до монографії Б. Б. Рубцова «Зарубежные фондовые рынки» (с. 238—253).

Питання для самоперевірки знань

Дайте визначення предмета дисципліни, що вивчається. Назвіть його основні особливості.

У чому полягає різниця між основними сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком та ринком банківських позичок?

Назвіть головних учасників фінансового ринку.

Як ви розумієте категорію «заощадження»?

Поясніть, чому головною функцією фінансового ринку є перетворення заощаджень на інвестиції. В чому полягає значення фінансових посередницьких інститутів у цьому процесі?

Як ви розумієте категорію «фінансові фонди» і чому на фінансовому ринку вони втілюються в фінансові інструменти — цінні папери?

Чим пояснюється різноманітність цінних паперів?

Як ви розумієте правовий зміст цінного папера?

Які основні стандарти та вимоги, що висуваються стосовно цінних паперів?

Який економічний зміст цінного папера?

Поясніть процес сек’юритизації на фінансовому ринку, його причини.

Назвіть причини розвитку електронних цінних паперів.

У чому полягають особливості ринку банківських позичок, чому він не сек’юритизований?

Як ви розумієте інтернаціоналізацію і глобалізацію фінансових ринків?

Який вплив має розвиток мережі INTERNET на розвиток сучасного фінансового ринку?

Тема 2. Законодавче регулювання
фінансового ринку

В Україні поступово формуються правові норми фінансового ринку. Слід зрозуміти основні положення того, що економічні відносини, які складаються на фінансовому ринку, повинні регулюватися законодавчо. Закони, що регулюють ринок і встановлюють над ним контроль, створюються поступово, по мірі роз-
витку ринкових відносин в цілому і фінансових відносин зокрема. В країнах з ринковою економікою норми фінансового ринку створювалися протягом десятиріч. Знайомство з розвитком законодавства у країнах з ринковою економікою, по-перше, дозволяє надати критичну оцінку законодавству України з фінансового ринку; по-друге, допоможе зрозуміти, яким чином і в якому
напрямі необхідно вдосконалювати вітчизняне законодавство
з урахуванням специфіки економічного і соціального розвитку України.

Пропонується ознайомитися з розвитком законодавства в США. Основні положення з цього питання зводяться до такого.

1. Правові норми регулювання фінансового ринку у Сполучених Штатах Америки розвивалися поступово.

2. Перші закони з’явилися у 1933 і 1934 рр., тобто за умов розвинутої економіки. Причиною їх виникнення був крах фінансового ринку та економічна криза, що розпочалася у 1929 р. і тривала до 1933 р. Ці події показали, наскільки необхідне законодавче регулювання фінансового ринку.

3. Законодавством у теперішній час охоплено весь ринок: біржовий та позабіржовий. Кінцева мета регулювання — створення єдиного національного фінансового ринку.

4. Розширення фінансового ринку всередину та вшир порушило питання про введення інститутів саморегулювання. Державний контроль не в змозі був охопити весь ринок і, що найголовніше, він підвищував затрати обігу цінних паперів. Тому функції регулювання передавались частково саморегулівним організаціям (СРО). Перша СРО — Національна асоціація дилерів з цінних паперів — була створена в 1938 р. відповідно до акта Мелоні.

Інтернаціоналізація та глобалізація міжнародних відносин зумовила необхідність розвитку єдиних стандартів, процедур та умов розрахунків на фінансовому ринку. Тож, слід ознайоми-
тися з:

рекомендаціями Групи 30 — Міжнародної організації незалежних експертів. Матеріали з цього питання можна прочитати у таких навчальних посібниках: Фондовий ринок України / За ред. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця, 1994. — С. 117—125; Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 19—21;

стандартами IOSCO: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 21—25;

принципами регулювання ринку капіталу в країнах — учасницях Європейського Союзу: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 25—28; Чухно А. А., Семенов С. Л. Фондові ринки країн — членів Європейського Союзу // Фінанси України. — 1999. — № 2. — С. 3;

міжнародними нормами банківського регулювання та нагляду: Селбі Дж. Національний банк України і банківський нагляд // Вісник НБУ. — 1998. — № 12. — С. 50—53; Горячек З. Ю. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності фінансово-кредитних установ // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 55—58.

Далі студент повинен ознайомитися з основами правового регулювання фінансового ринку в Україні.

В Україні відповідно до ст. 8 Конституції діє принцип верховенства права. Всі закони та нормативно-правові акти, що стосуються регулювання та нагляду за фінансовим ринком, повинні відповідати певним розділам і статтям Конституції. Відповідно до ст. 92 виключно законами України встановлюються основи створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядок створення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів. Необхідно також знати основні положення законів України, постанов Верховної Ради та Указів Президента України, що безпосередньо відносяться до фінансового ринку:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Постанова ВР України «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України».

Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії».

Окрім законів, кодифікованих Верховною Радою, обов’язко­вими до виконання є нормативно-правові акти виконавчої вла-
ди. Згідно із ст. 117 Конституції України в межах своєї компе-
тенції вищий орган виконавчої влади — Кабінет Міністрів Украї­ни — видає нормативно-правові акти (тобто різного роду розпорядження і постанови). Міністерства, відомства, комітети, НБУ, ДКЦПФР та інші органи також щорічно видають накази, рішення, пояснення, постанови, інструкції з метою регулювання корпоративної діяльності, реєстрації цінних паперів, організації депозитарної діяльності, регулювання діяльності спільного інвесту­вання та ін.

Фінансові відносини між учасниками ринку повинні бути оформлені юридичними документами — угодами чи договорами, кожен з яких має відповідні обов’язкові реквізити. Суперечки, що виникають при невиконанні зобов’язань за угодою однією із сторін, вирішуються в арбітражному суді. Пред­ставлена на рис. 1 схема правового регулювання фінансового ринку допоможе студенту зрозуміти і запам’ятати логіку су­бординації юридичних документів.

Рис. 1. Схема правового регулювання фінансового ринку

Далі слід детальніше розібратися в правовому регулюванні та нагляді за трьома сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком, ринком банківських позичок.

Чинне законодавство містить основні положення, що захищають права інвестора та накладають на емітента обов’язки щодо розкриття інформації. Введена обов’язкова реєстрація випуску цінних паперів у ДКЦПФР, інформації про їх випуск, оприлюднення публічної регулярної інформації про наслідки господарської діяльності емітента. Встановлені правила та стандарти стосовно проведення операцій на фондовому ринку.

Відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році» основними проблемами визначено:

розбудову інфраструктури фондового ринку;

запровадження системи моніторингу фондового ринку;

стабілізацію ринку облігацій внутрішніх державних позик;

вдосконалення системи захисту прав інвестора;

розвиток нормативно-правової бази;

інформування та підвищення обізнаності населення стосовно питань функціонування фондового ринку.

Щодо грошового ринку та ринку банківських позичок, то слід відзначити такі положення.

По-перше, специфічність грошового ринку як сфери фінансового ринку в чинних законах не відображена.

По-друге, грошовий ринок і ринок банківських позичок потребують норм, що забезпечують насамперед підвищення ліквідності інструментів.

По-третє, захист прав інвесторів, емітентів та професійних учасників фінансового ринку, а також підтримка ліквідності на грошовому ринку застосовується до кожного інструменту відповідно до норм права. Слід зазначити, що в Україні до цього часу немає закону, на якому б базувалася вся система норм стосовно одного з найважливіших інструментів — векселя.

По-четверте, ринок банківських позичок традиційно високорегульований. Здійснюється пруденційний банківський нагляд, спрямований на захист прав вкладників та акціонерів банку, підтримку ліквідності банківської системи.

Самостійна та індивідуальна робота

Студенти вивчають дану тему повністю самостійно. Для написання рефератів пропонуються такі проблемні питання.

Питання 1. Особливості розвитку та формування законодавства з фінансового ринку в США.

1. Значення законів 1933 та 1934 рр. для розвитку фінансового ринку в США.

2. Сутність Закону Гласса-Стігола.

3. Закони 70—90 років.

Для написання реферату варто використати таку літературу:

Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — Разд. 1.1. — К.: НАУ, 1999.

2. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 322—329; 386—390.

Питання 2. Стратегія розвитку фінансового ринку в Україні.

1. Цілі, стратегії розвитку фінансового ринку України.

2. Основні напрями розвитку законодавчої бази фінансового ринку України.

Для виконання реферату пропонується література:

Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України.

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 117—182.

Питання 3. Правові основи розвитку інфраструктури фондового ринку.

1. Поняття інфраструктури фондового ринку.

2. Значення реєстрації цінних паперів і реєстраторів.

3. Значення депозитарної системи.

Рекомендується така література:

1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

2. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 117—135.

3. Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования фондового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 52—53.

Питання 4. Вексельне право.

1. Сутність векселя як фінансового інструменту.

2. Міжнародні норми вексельного права (Женевська конвенція).

3. Норми, прийняті щодо векселя в Україні.

Література для підготовки питання:

Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — Разд. 4.2. — К.: НАУ, 1999.

Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні і прості векселі: Підп. в Женеві 07.07.30: дод. 1. Уніфікований Закон про переказні та прості векселі // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності: Вип. 9. — К., С. 61—82.

Хом’як Б., Немировський І.. Передача векселя: Теорія і практика // Вісник НБУ. — 1999. — № 2. — С. 48.

Питання 5. Правові основи розвитку в Україні грошового ринку та ринку банківських позичок.

1. Правовий захист майнових прав інвестора на грошовому ринку.

2. Ринок банківських позичок та його зв’язок з грошовим ринком.

Пропонована література:

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 76—94.

Горячек З. Ю. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності фінансово-кредитних установ // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 55—58.

Кірєєв О. Банківський нагляд як комплексний процес створення ефективної системи захисту клієнтів // Вісник НБУ. — 1998. — № 3. — С. 3—7.

Індивідуальні заняття

У разі написання магістерських дисертацій студенти виконують такі завдання з тем, що стосуються фінансового і фондового ринку, ринку акцій та ін.

Завдання 1. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.

Система правових актів, що регулюють фінансовий ринок.

Особливості регулювання фондового ринку.

Особливості регулювання ринку банківських послуг та гро­шового ринку.

Цілі та завдання державного регулювання фінансового ринку.

Державні органи регулювання фінансового ринку.

Завдання та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Захист прав інвестора.

Особливості захисту прав дрібного інвестора.

Права та обов’язки інституціональних інвесторів.

Проблеми оподаткування операцій на фондовому ринку.

Юридичні норми забезпечення відкритості, прозорості інформації про емітента.

Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні в 2001 р.

Розвиток саморегулівних організацій в Україні, їх права та обов’язки.

Для виконання індивідуального завдання слід використовувати не тільки рекомендовані законодавчі акти Верховної Ради, а й нормативно-правові документи ДКЦПФР, опубліковані в збірнику «Правове регулювання на фондовому ринку України» (2-е видання якого випущено Інститутом розвитку фондового ринку України у 1999 р.).

Рекомендована література:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Про затвердження тимчасових положень про порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск: Наказ ДКЦПФР від 20.09.96 № 210.

Про внесення змін і доповнень до Тимчасового положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх випуск: Рішення ДКЦПФР від 12.02.98 № 36.

Про розкриття фінансової інформації емітентами у відповідності з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: Рішення ДКЦПФР від 09.06.98 № 73.

Про затвердження Порядку оприлюднення частини регулярної інформації про емітента: Рішення ДКЦПФР від 29.07.98.

Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998.

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999.

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Фондовий ринок України: Навч. посібник / За ред. В. В. Оскольсько­го. — К.: Скарбниця, 1994.

Леонов Д. А., Федоренко А. В. Основні засади оподаткування операцій на ринку цінних паперів // Цінні папери України. — 1998. — №№ 26—28.

Питання для самоперевірки знань

За яких обставин і чому в США в 1933 та 1934 рр. прийняті закони про регулювання фінансового ринку?

Через які причини починають діяти міжнародні стандарти регулювання фінансового ринку? Назвіть їх, дайте їм характеристику.

Назвіть основні принципи фондового ринку згідно із Концепцією розвитку та функціонування фондового ринку України.

Який Закон і коли був прийнятий Верховною Радою України щодо цінних паперів і фондового ринку?

Назвіть основні положення цього Закону стосовно безпосередньо цінних паперів. Яке визначення дається цінному паперу? Яке визначення дається фондовій біржі?

Які юридичні норми захисту прав інвесторів?

Які права та обов’язки інституціональних інвесторів?

Назвіть правові основи розвитку інфраструктури фінансового ринку.

Які причини появи та розвитку саморегулівних організацій?

Назвіть особливості формування законодавчої бази грошового ринку.

Назвіть основні особливості формування законодавчої бази ринку банківських послуг.

Як ви розумієте пруденційний банківський нагляд?

Тема 3. Інфраструктура фінансового ринку

Розвиток фінансового ринку неможливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розуміти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури:

професійні учасники — торговці цінними паперами;

організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фон­дові торговельні системи;

посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди.

реєстратори цінних паперів;

депозитарії, клірингові депозитарії;

розрахунково-клірингові банки;

саморегулівні організації ринку цінних паперів;

інформаційно-аналітичні інститути.

В Україні поступово створюється інфраструктура ринку: функ­ціонують шість фондових бірж, Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), створено широку мережу посередницьких інститутів, реєстраторів і зберігачів цінних паперів, діють депозитарій НБУ для державних цінних паперів, Національний депозитарій та Міжрегіональний фондовий союз (МФС) — для корпоративних цінних паперів.

Студент повинен зрозуміти, в чому полягає діяльність професійних учасників торгівлі, знати і розуміти ці види діяльності. З цією метою слід ознайомитися із Законом України «Про держав­не регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4 «Професійна діяльність на ринку цінних паперів»). Така діяльність досить різноманітна, починаючи з організації торгівлі, тобто здійснення цивільно-правових відносин з цінних паперів, до діяль­ності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Потрібно з’ясувати значення посередництва на фінансовому ринку.

По-перше, посередники консолідують ризики, приймають на себе багато з них, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт).

По-друге, забезпечення деномінації заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми.

По-третє, з другого положення випливає так званий «ефект масштабу» угоди: чим на більшу суму укладено угоду, тим нижчими виявляються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витрати.

Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.

Посередництвом між емітентами та інвесторами займається досить значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов’язки. Так, комерційні банки обслуговують свою клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різноманітні строки. Але, окрім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди та проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагро­маджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи. За своєю суттю операції фонду з цінними паперами являють собою спільне інвестування членів фонду.

Крім посередників, велику роль на фінансовому ринку відіграють організатори торгівлі — фондові біржі, а зі зростанням масштабів операцій — позабіржові фондові торговельні системи. В Україні організаторами торгівлі є також центри сертифікатних аукціонів. Потрібно знати, що ринок цінних паперів поділяється на організований та неорганізований. Організований ринок цінних паперів — це функціонуючі на ньому фондові біржі та позабіржові торговельні системи. Неорганізований ринок — укладання угод з цінних паперів поза біржею, найчастіше по телефону. В Україні тільки 5 % обігу цінних паперів припадає на органі­зований ринок.

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на проблеми, пов’язані зі створенням Національної депозитарної системи. В Україні сьогодні на передньому плані два завдання — створити систему обліку руху цінних паперів та забезпечити ліквідність фондового ринку. Ці проблеми практично поєднані зі створенням централізованої депозитарної системи та бездокументарної системи обігу цінних паперів. Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.97 структура Національної депозитарної системи складається з двох рівнів: нижнього — зберігачів, які ведуть рахунки власників іменних цінних паперів та реєстратори власників іменних цінних паперів, верхнього — Національний депозитарій України та депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки з цінних паперів.

Необхідно знати основні положення згаданого законодавчого акта.

По-перше, особливості передачі та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі.

По-друге, види депозитарної діяльності: зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах, облік операцій клієнта, що стосуються цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

По-третє, особливості електронного обігу цінних паперів.

Слід пам’ятати, що для здійснення кожного виду депозитарної діяльності потрібна ліцензія ДКЦПФР.

Необхідно також з’ясувати такі категорії, як зберігачі цінних паперів, реєстратори цінних паперів, кліринговий депозитарій і розрахунковий банк.

Значення інформації підвищується у всіх сферах економіки, в тому числі і на фінансовому ринку. Створюються інформаційно-аналітичні інститути, які видають різноманітні огляди, аналітичні записки, публікують статистичні дані про ціни, складають фондові індекси та рейтинги. Останні розраховуються також інвестиційними компаніями та фондовими біржами. Найпопулярнішим в Україні фондовим індексом є індекс ПФТС. Слід ознайо­митися з методикою його обчислення.

Індекс розраховується на основі руху цін простих акцій:

які пройшли лістинг та включені до котирувального листка першого і другого рівнів;

з найбільшою кількістю зареєстрованих угод за умови, що ціна двосторонньої угоди повинна бути не менша за найкращу ціну купівлі та не вища за найкращу ціну продажу.

Базове значення індексу дорівнює 100. Індекс визначається методом вирахування середньої арифметичної.

Індекс ПФТС дістав міжнародне визнання. Україна включена до одного з індексів Міжнародної фінансової корпорації (IFC) — граничного індексу Frontier Index IFC. Частка України в індексі розраховується на основі руху цін на торгах ПФТС по компаніях, що входять до списків ПФТС. Слід відзначити, що включення України до міжнародного індексу свідчить про зацікавленість зарубіжних інвесторів фондовим ринком України.

Самостійна та індивідуальна робота

Дана тема вивчається студентом повністю самостійно. Для цього пропонується написання рефератів, організація колоквіуму та визначення індивідуальної роботи для студентів, які зацікавлені у поглибленому вивченні даної теми.

Пропонуються такі теми рефератів:

Тема 1. Професіональна діяльність
на ринку цінних паперів

Рекомендована література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4).

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 114—139.

Тема 2. Реєстри та реєстратори цінних паперів

Пропонується література:

Закон України « Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (ст. 9).

Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Наказ ДКЦПФР від 01.04.96 № 58.

Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 26.05.98 № 60.

Про встановлення максимальних розмірів тарифів на оплату послуг реєстраторів: Рішення ДКЦПФР від 22.12.98 № 192.

Для студентів, що виконують магістерські дисертації за темами, присвяченими фінансовому ринку, пропонуються індивідуальні завдання.

Завдання 1. Підготувати розділ дипломної роботи або кілька параграфів на тему «Розвиток саморегулювання на фінансовому ринку».

План

Регулювання на фінансовому ринку, його значення, сутність та форми.

Саморегулівні організації професіоналів фондового ринку: причини виникнення.

Саморегулівні організації в США та Великобританії.

Саморегулівні організації в Україні.

Література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 17).

Положення про саморегулівну організацію на ринку цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 11.11.97 № 45.

Річні звіти ДКЦПФР за 1998 та 1999 рр.

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 7—15; 71—74.

Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 403—411.

Студентам, що володіють англійською мовою та бажають оз­найомитися з посередниками на фінансовому ринку США, можна запропонувати такі теми:

1. Страхові компанії на фінансовому ринку США.

2. Пенсійні фонди на фінансовому ринку США.

Література:

1. Johnson H. J. Finansial Institutions and Markets. A Global Perspectivе. —
Mc Graw-Hill Inc., 1993. — Р. 493—512.

Питання для самоперевірки знань

1. Як ви розумієте інфраструктуру фінансового ринку? Дайте її визначення, склад.

2. У чому полягає значення посередництва?

3. Як ви розумієте професійну діяльність на ринку цінних паперів?

4. Назвіть організаторів торгівлі, яке їх значення на фінансовому ринку?

5. За яким напрямом розвивається професійна діяльність в Україні?

6. Що таке депозитарій, яке його значення?

7. Окресліть сферу діяльності Національної депозитарної системи в Україні.

8. Які основні законодавчі положення щодо Національної депозитарної системи прийняті в Україні?

9. Хто є зберігачем цінних паперів?

10. Яке значення має реєстрація власників іменних цінних паперів?

11. Які вимоги висуваються до реєстраторів в Україні?

12. Як ви розумієте кліринговий депозитарій?

13. Яка роль на фінансовому ринку інформаційно-аналітичних інсти-
тутів?

14. Як ви розумієте саморегулювання на фінансовому ринку, його значення?

15. Як розвиваються саморегулівні організації в Україні?

Тема 4. Ризик та ціна капіталу

Насамперед потрібно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного папера, що виражається в грошових одиницях, та ціна капіталу, що виражається в процентах.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента — фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.

Ціна капіталу визначається попитом і пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Дохід, на який розраховує інвестор, ви-
значається не тільки кон’юнктурою ринку, але й надійністю фінансових активів, в які вкладаються грошові кошти. Формується структура процентних ставок, що встановлюється за строками цінного папера, його ліквідністю, можливістю у визначений час сплачувати борг та іншими факторами.

На рівень процентних ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція. Американський економіст І. Фішер увів поняття «номінальна ставка», що складається з двох частин: очікуваної процентної ставки за безризиковим цінним папером та очікуваної премії за можливе знецінення грошової одиниці (тобто за інфляцію). Остання розглядається як компенсація для страхування ризику при втраті частини грошових коштів через знецінення грошової одиниці. Формула Фішера, що в літературі має назву «ефект Фішера», виглядає таким чином:

На формування ціни впливають також інші ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки.

Премія за ризик невиконання боржником своїх зобов’язань (дефолт — DRP). У країнах з ринковою економікою складаються рейтинги на акції та облігації, за якими вони класифікуються на: цінні папери найвищої якості, дуже хорошої та хорошої якості, середньої та нижче середньої якості, низької якості та спекуля-
тивні цінні папери. Чим нижче клас цінного папера, тим вищою буде премія.

Премія за ліквідність (інколи має назву ринковості — LP). Ліквідний цінний папір можна швидко реалізувати без втрат або з мінімальними втратами. Низьколіквідний цінний папір несе ризик великих втрат при його продажу. Це спричиняє вищий процент на такий цінний папір.

Премія за строковість (MP). Вкладення в цінні папери на довгий строк звичайно обтяжене більшим ризиком, через що додається премія за ризик строковості. Але кон’юнктура ринків може бути такою, що більший ризик виявиться притаманним короткостроковим цінним паперам.

Оскільки щодо різних класів цінних паперів виникають різного роду та величини ризики, то ціна на них (тобто проценти) значно відрізняються.

Формула ціни капіталу з урахуванням ризиків є такою:

.

Таким чином, якщо за інфляції в 1 % та безризиковій ставці 4 % номінальна ставка становитиме 5 %, ризик за можливий дефолт 3 %, ліквідність 1 %, строковість 2 %, то:

.

З урахуванням усіх передбачуваних премій за ризик процентна ставка на окремий клас цінних паперів може дорівнювати 11%.

У західній економічній літературі відомі теорії часової струк­тури процентних ставок, що пояснюють форму так званої кривої доходів залежно від строків погашення.

Теорія неупередженого (безстороннього) очікування пояснює нахил кривої «ринковим консенсусом» щодо майбутніх процентних ставок та деякою впевненістю інвесторів у зміні ставок. Наприклад, якщо очікується падіння ставок, то інвестори віддадуть перевагу довгостроковим цінним паперам, розраховуючи в майбутньому отримати вищий дохід. Але така поведінка виявиться характерною для багатьох інвесторів: у резуль­таті підвищиться попит, що спричинить падіння ставок — крива доходів спадатиме.

Теорія переваги ліквідності передбачає, що в інвесторів немає впевненості у русі процентних ставок. Через це кожен з них приймає власне рішення, віддаючи перевагу вкладенням у ліквідні цінні папери, тому премія за ліквідність буде рівною для всіх.

Теорія ринкової сегментації вбачає, що процентна ставка за цінними паперами окремих строків визначається попитом і пропозицією. Тому кожен з учасників віддає перевагу операціям в якійсь одній зоні строковості (сегменті ринку). Фактори, що визначають попит і пропозицію на коротко- і довгострокові цінні папери встановлюються самими учасниками різних сегментів.

При вивченні даної теми студенти мають ознайомитися з розвитком теорій ризику. Теорія американського економіста
Г. Марковіца виокремлює з усіх цінних паперів папір без ризику — казначейський вексель строком на 30 днів. Він також розробляє модель ефективного (раціонального) портфеля, сутність якої полягає в тому, що здійснюється такий підбір цінних паперів за строками, фірмами, регіонами, галузями, який забезпечить отримання очікуваного прибутку за мінімального ризику.

Американський вчений У. Шарп запропонував поділити ризик на систематичний та несистематичний. Систематичний ризик перебороти шляхом диверсифікації портфеля інвестор не може. Системні зміни в господарстві (падіння цін на експортні товари, зниження капітальних вкладень та ін.) можуть спричинити різке зниження процентних ставок. На думку В. Шарпа, систематичний ризик потрібно вивчати і бути готовому до змін, щоб встигнути пристосуватися до них. Щодо несистематичного ризику, то він долається шляхом диверсифікації, тобто побудови ефективного портфеля.

У. Шарп створив дуже популярну і прагматично прийнятну модель оцінки капітальних активів (МОКА).

Вивчаючи дану тему, потрібно ознайомитися і зрозуміти значення побудови лінії характеристики, лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів. Усі три лінії використовуються для розрахунку очікуваного доходу по цінному паперу (або портфелю цінних паперів) Ri або Rр з урахуванням ризику. Інвестор використовує найрізноманітніші прийоми для вивчення своєї поведінки на ринку цінних паперів. Потрібно усвідомити, що всі ці розрахунки визначають теоретичну ціну, а фактична складається на фінансовому ринку під впливом попиту і пропозиції на капітал. Чим вище професіоналізм фінансового аналітика, тим точнішим бу-
де розрахунок очікуваного доходу і тим більше наближеною виявиться теоретична ставка дохідності до поточної.

Лінія характеристики цінного папера — лінія, яка показує співвідношення між доходом по окремому цінному паперу Ri та ринковим індексом Rm, тобто середньою ринковою ціною по даному класу цінних паперів.

Бета (b) показує нахил лінії характеристики. Рівняння лінії характеристики:

,

де Rit — дохід по цінному паперу і у період t;

Rmt — дохід ринкового портфеля у період t;

αi — параметр точки перетину лінії характеристики та вертикальної лінії Ri у період t;

bi — параметр коефіцієнта нахилу лінії характеристики;

Eit — випадкові похибки (у задачах ігноруються).

Бета вираховується за формулою:

,

ai — за наступною формулою:

.

Лінія ринку цінних паперів показує графічно рівняння очікуваного доходу по цінному паперу як функцію безризикової процентної ставки, бети цінного папера та очікуваного прибутку ринку;

.

Рис. 3. Лінія ринку цінних паперів

Ринковий ризик зростає по мірі зростання доходу. Премія за ризик — різниця між очікуваним доходом ринку та доходом без ризику. Отже,

,

тобто при b = 0,5, ставці доходу ринку 10%, безризиковій ставці 8% можна очікувати дохід по цінному паперу в розмірі 9%.

Лінія ринку капіталів графічно показує рівновагу між очікуваним доходом і ризиком добре диверсифікованого портфеля цінних паперів.

Нахил CML показує точку вибору між доходом та ризиком:

Нахил = зміна по вертикалі доходів: зміна по горизонталі (ризик) = [E (Rm) – Rf] / sm;

E (Rp) = 10 + (0,34/0,24) / [17 – 10] = 17 %; при безризиковій ставці 10 %, sm = 0,24, s р = 0,34, очікуваному ринковому доході 17 % можна очікувати прибуток портфеля 17 %.

Модель арбітражного ціноутворення — визначення доходу по цінному паперу як функції безризикової процентної ставки та інших факторів, найважливішим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП за умови, що немає можливості використовувати арбітраж.

Процентний арбітраж — одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентних ставок.

Модель арбітражного ціноутворення:

,

де E (Ra) — очікуваний дохід по цінному паперу;

Yn – 1 — фактори впливу на ціну;

Fn – 1 — ринкова ціна ризику.

Детальніше інформацію з цього питання можна прочитати в книгах:

Мартенс А. Инвестиции. — К., 1997. — С. 153—156, 164—180.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

Шарп У. Ф., Александер Г. Дж., Бэйли Дж. В. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 221—225, 258—276.

Студент повинен бути обізнаним з дуже популярною на Заході теорією ефективності фінансового ринку американського економіста Ю. Фами. Її сутність полягає в тому, що ефективним можна вважати лише інформований ринок. Він виокремлює три рівні інформованості і відповідно три рівні ефек-
тивності: слабка форма ефективності, напівсильна і сильна. Наведена схема наочно демонструє взаємозалежності та взаємозв’язки між різними ступенями інформованості та ефективністю.

Самостійна та індивідуальна робота

Разом з вивченням теоретичного аспекту питання про ризик і ціну капіталу студенти мають на практиці розв’язати запропоновані задачі. Для самостійного виконання студентам пропонуються задачі по визначенню ціни капіталу та ризику (задачі 4.1—4.7). Контроль за самостійною роботою здійснюється шляхом перевірки домашнього завдання, виявлення та розбору спірних або незрозумілих питань.

Практичне заняття 1

Розгляд основних теоретичних питань, що стосуються ризику та ціни капіталу:

Систематичний і несистематичний ризик.

Визначення ціни капіталу.

Розв’язання задач:

2.1. Визначення коефіцієнта бета (задачі 4.4, 4.7, 4.8);

2.2. Визначення стандартного відхилення портфеля інвестора (задачі 4.3, 4.10);

2.3. Визначення доходу по цінному паперу (задачі 4.1, 4.2, 4.5, 4.6, 4.9);

2.4. Складання графіків лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів (задачі 4.1, 4.2, 4.4, 4.11, 4.12).

Література:

Мартенс А. Инвестиции: Курс лекций по совр. финан. теории. — К.: Киев. инвест. агентство, 1997. — С. 169—175.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 207—226.

Практичне заняття 2

Розгляд теоретичних питань, що стосуються лінії характеристики цінного папера.

Розгляд ситуацій по вирішенню рівняння регресії та побудові графіка лінії характеристики цінного папера для визначення доходу по цінному паперу та систематичного і несистематичного ризику (задачі 4.13, 4.14, 4.15).

Література:

Мартенс А. Инвестиции: Курс лекций по совр. финан. теории. — К.: Киев. инвест. агентство, 1997. — С. 169—175.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

3. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М,
1997. — С. 207—226.

Задачі з розв’язком

Подаємо два варіанти розв’язування деяких задач.

Задача 1. Керуючий інвестиційною компанією одержав таку інформацію:

Компанія пропонує купити акції K˚N. Аналітику по акціях дане завдання визначити:

1) дисперсію доходів;

a і b по акції K°N;

вирішити рівняння регресії;

кореляцію прибутків між ринковим портфелем і доходом акції;

R2;

частки систематичного і несистематичного ризику в загальному ризику акції K°N.

Рішення

1. Визначимо дисперсію (варіацію) прибутку:

а) ринкового портфеля —

,

де n — кількість періодів;

 — квадратичне відхилення доходу по ринку;

;

б) акції —

.

2. Визначимо стандартне відхилення:

а) ринкового портфеля —

;

б) акції —

.

3. Визначимо коваріацію доходів:

 ,

де  — відхилення від середнього;

n — кількість періодів;

.

4. .

5. )

6. Вирішимо рівняння регресії:

,

де Е — можливі помилки, що у даному прикладі ігноруються —

0,036 = – 0,0306298 + (1,3325966 × 0,05) = 0,036.

7. Далі на підставі обчислених показників визначимо коефіцієнт кореляції між прибутком ринкового портфеля та ак-
ції. Коефіцієнт кореляції — це статистичний показник, що
визначає тенденцію розвитку двох перемінних, що одночас-
но змінюють свої значення. Коефіцієнт визначається за формулою:

;

.

8. R2 — коефіцієнт детермінації, що вимірює щільність зв’язку між ринковим доходом і доходом на акцію, також називає факторну варіацію в загальній варіації. Визначається за формулою:

,

.

У нашій задачі R² = 0,6517274 означає, що 65 % усієї варіації, тобто мінливість у доходах акції компанії, можна пояснити мінливістю доходів ринкового портфеля, а 35 % усієї варіації пояснюється іншими чинниками, що не були обчислені у рівнянні.

9. Показник R² можна використовувати для визначення співвідношення між систематичним і несистематичним ризиками:

Загальний ризик = систематичний ризик + несистематичний ризик

,

де як загальний ризик використовується показник .

0,009864 = 0,6517274 × 0,009864 + (1 – 0,6517274) × 0,009864

0,009864   =   0,0064286   +   0,0034353

ß          ß          ß

            систематичний          несистематичний

ризик  ризик

Задача 2. Оцінка дохідності та ризику портфеля, що складається з двох цінних паперів.

Якщо ми маємо дані по двох цінних паперах і відповідних дохідностях, ризиках і кореляціях прибутків, то ми можемо визначити характеристики портфелів, що складаються з двох цінних паперів. Дохідність по портфелю можна оцінити в такий спосіб. Візьмемо дохід по кожному окремому цінному паперу й помножимо його на вагу даного цінного папера в портфелі. Наприклад, є такі дані по двох цінних паперах — середня дохідність, стандартне відхилення і варіація.

Якщо цінні папери 1 і 2 мають ваги 70—30, ми одержуємо:

20 ((0,70) + 10 ((0,30) = 17.

Прибутковість по портфелю дорівнює 17. Цей вираз можна записати у вигляді формули:

, за умови, що ,

де  — вага цінного папера в портфелі;

 і  — дохідності цінних паперів 1 і 2;

 — очікувана дохідність даного портфеля.

Маємо дані — середня дохідність і стандартне відхилення по портфелях цінних паперів 1 і 2 — по встановлених альтернативних коефіцієнтах дохідності:

У цій таблиці бачимо розрахунки середньої дохідності по портфелях з розрахунковими вагами цінних паперів 1 і 2.

Також можемо визначити стандартне відхилення по портфелю в інший спосіб.

Якщо ми звернемося до таблиці, то побачимо, що при встановлених вагах 50—50 прибутковість по портфелю становить 15 (0,50 × 20 + 0,50 × 10 =15), а стандартне відхилення дорівнює 5. Необхідно використовувати формулу стандартного відхилення для портфеля:

,

де коваріація — це коефіцієнт кореляції, помножений на стандартне відхилення двох цінних паперів:

.

Якщо ми підставимо цей результат у рівняння стандартного відхилення для портфеля, то одержимо:

.

! Зауваження. Крім оцінки ризику і дохідності по портфелю цінних паперів, може бути поставлене завдання оптимізації, тоб­то визначення структури оптимальних портфелів. Оптимальним визнається портфель, що має мінімальну дисперсію при заданому рівні прибутку. Один з методів вирішення цієї задачі — лінійне програмування, а також квадратичне програмування. Суть методу полягає в побудові цільової функції, що визначає задачу, яку потрібно вирішити у процесі оптимізації. Цільова функція звичайно задається з урахуванням обмежень. Це — задача математичного програмування, інакше кажучи, це задача, в якій функцію багатьох перемінних (цільову функцію) необхідно оптимізувати при наборі обмежень. Число ж обмежень, як правило, менше, ніж число перемінних (звичайно значно менше). Оптимальний ва-
ріант встановлюється за умов максимізації або мінімізації.

Задачі

4.1. Безризикова ставка — 0,8; очікуваний дохід ринку — 0,15; b цінного папера — 1,2. Визначте очікуваний дохід за акцією. Намалюйте графік.

4.2. Безризикова ставка дорівнює 0,6; дохід по акції Х — 0,11; по акції У — 0,14; стандартне відхилення доходів по Х = 0,2; по У = 0.4; b по Х = 0,8; по У = 1,1. По якій акції можна отримати вищий дохід? Побудуйте графік.

4.3. Інвестор має портфель, що складається з ризикових цінних паперів, стандартне відхилення якого дорівнювало 0,4 при очікуваному доході 0,3. Безризикова ставка становить 11 %. Інвестор прийняв рішення змінити структуру портфеля, який на 45 % буде сформовано з ризикових інвестицій та на 55 % — з безризикових. Ви­значте стандартне відхилення та очікуваний дохід нового портфеля.

4.4. Очікуваний дохід по акції може становити 18 %, ринкова премія — 6 %, очікуваний дохід ринку = 15 %. Визначте b по акції, складіть графік.

4.5. Акція приносить дохід у 15 %, але в майбутньому можливе зростання на 2 %. Очікуваний дохід ринкового портфеля — 15 %, b по акції — 1,2. Визначте ставку доходу за безризиковим цінним папером.

4.6. b цінного папера дорівнює 1,2, стандартне відхилення = 0,22, безризикова ставка = 0,11. По ринковому портфелю очікується отримати дохід 0,15 при стандартному відхиленні 0,2. Визначте очікуваний дохід по цінному паперу.

4.7. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом становить 0,8; стандартне відхилення по цінному паперу = 0,15, стандартне відхилення ринкового доходу = 0,25. Визначте b цінного папера.

4.8. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом становить 0,9; стандартне відхилення доходу по цінному паперу = 0,20; стандартне відхилення ринкового портфеля = 0,22. Визначте b цінного папера.

4.9. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом дорівнює 0,7; стандартне відхилення доходу по цінному паперу = 0,20; стандартне відхилення ринкового портфеля = 0,25. Безризикова процентна ставка = 7 %, очікувана ставка ринку —16 %. Визначте дохід по цінному паперу.

4.10. Інвестор придбав дві акції до портфеля у співвідношенні 60 % та 40 %. Акції мають однакове стандартне відхилення доходів — 0,33. Якщо коефіцієнт кореляції становитиме +1,0, то яким буде стандартне відхилення портфеля інвестора?

4.11. Побудуйте графіки лінії ринку цінних паперів, лінії ринку капіталів. Напишіть формули нахилу двох ліній.

4.12. Безризиковий дохід = 8 %; очікуваний дохід ринку = 17 %; b портфеля = 1,3; стандартне відхилення ринку — 0,22; стандарт­не відхилення портфеля — 0,25. Вирахуйте нахили ліній ринку капіталів та ринку цінних паперів.

4.13. Керуючий відділу цінних паперів отримав таку інформацію:

а) дисперсія s2:

по ринковому портфелю sm2 = 0, 000594;

по цінному паперу s2i = 0,000274;

б) середня по доходах за 6 років:

по ринковому портфелю Rm = 0,02185;

по цінному паперу Ri = 0,02811;

в) коваріація Rm Ri = 0,000596.

На основі даної інформації відділу торгівлі акціями потрібно визначити:

sm та si;

a та b цінного папера;

розв’язати рівняння регресії;

скласти графік лінії характеристики;

визначити R2;

встановити частки систематичного і несистематичного ризиків у загальному ризику.

4.14. Аналітику відділу ризиків цінних паперів видане завдання визначити:

коефіцієнт детермінації R2 на підставі таких показників:

Rp портфеля = 0,002731;

Ri акції компанії N = 0,05237;

коваріація доходу портфеля і акції компанії = 0,00118;

частки систематичного і несистематичного ризиків у загальному ризику, використовуючи:

sp = 0,000769;

si =0,00482.

4.15. Керівник інвестиційної компанії отримав таку інформацію:

Компанія хоче купити акції К0N. Аналітику потрібно визначити:

дисперсію доходів; b та d акції К0N;

розв’язати рівняння регресії;

побудувати графік лінії характеристики;

кореляцію доходів між ринковим портфелем і доходом акції;

R2;

систематичний і несистематичний ризики акції.

4.16. Використовуючи дані, зазначені в таблиці, визначте портфельний дохід і ризик для портфелей, що складаються з двох цінних паперів із вагами 100—0, 70—30, 50—50, 30—70, 0—100. Скла­діть дохід і ризик по кожному портфелю звичайним способом.

а) 1 і 3; б) 1 і 4; в) 2 і 3; г) 2 і 4.

4.17. Дод Бранкер має портфель, що складається з двох цінних паперів, які взяті у таких частках і мають такі очікувані дохідності і стандартні відхилення:

Для різноманітних рівнів кореляції цих цінних паперів (-1;1) визначте максимальне і мінімальне значення стандартного відхилення портфеля.

Питання для самоперевірки знань

Чим визначається структура процентних ставок?

Чому в 50-х роках з’являється практична потреба в розробці теорій ризику?

У чому полягає сутність теорії ефективного портфеля Г. Марковіца?

У чому сутність поділу ризику на систематичний і несистематичний?

Який цінний папір виділено як безризиковий? Чому?

Поясніть модель оцінки капітальних активів.

Що показує лінія характеристики цінного папера?

Поясніть модель лінії ринку цінних паперів. Напишіть формулу. Наведіть числовий приклад розрахунку.

Поясніть модель лінії ринку капіталів. Напишіть формулу. Наведіть числовий приклад розрахунку.

У чому різниця між лінією ринку капіталів та лінією ринку цінних паперів?

У чому полягає сутність моделі арбітражного ціноутворення?

Поясніть теорію безсистемного руху цін.

У чому сутність теорії ефективного ринку Ю. Фами?

Назвіть форми ефективності фінансового ринку.

Тема 5. Фондовий ринок

Вивчаючи тему, студент повинен розуміти, що ринок капіталів (так у західній економічній літературі називається фондовий ринок) є однією зі сфер фінансового ринку. Специфічність ринку капіталів полягає в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери. Основна функція ринку капіталів — забезпечення процесу нагромадження капіталу, залучення інвестицій в економіку. Саме цим і пояснюється рух довгострокових фінансових фондів.

В Україні фондовий ринок почав розвиватися у 1997 р. Він має ряд особливостей.

По-перше, зв’язок з процесом приватизації державної власності та акціонуванням підприємств.

По-друге, основна частина операцій з цінними паперами (98 %) зосереджена на первинному ринку.

По-третє, вторинний ринок розвивається слабко через низьку ліквідність акцій новостворених акціонерних товариств.

По-четверте, розвивається переважно неорганізований ринок, на який припадає до 95 % всього обігу, що свідчить про низьку інформованість та ефективність ринку.

Потрібно знати основні фінансові інструменти фондового рин­ку — акції, сертифікати акцій, паї, що закріплюють права учасників на частину майна. Облігації — боргові цінні папери, які під­тверджують відносини позики. Цінні папери фондового ринку класифікуються на пред’явницькі, іменні та ордерні.

Потрібно знати визначення акцій, що наведені в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу», їх реквізити, а також основні положення щодо акцій, які випускаються, наведені в Законі України «Про господарські товариства».

Варто з’ясувати тенденції в появі нових видів акцій. Так, прості акції, що випускаються акціонерним товариством, в класичному варіанті наділені правом голосу. В наш час у західних країнах з’явилися прості акції без права голосу, з обмеженими правами голосу. Або, навпаки, випускаються привілейовані акції з правом голосу за окремими рішеннями.

Ринок акцій у західних країнах переважно біржовий. При цьо­му слід відзначити, що на фондовій біржі реалізуються, зазвичай, крупні пакети акцій найвпливовіших в економічному значення компаній.

Акції емітуються на первинному ринку, а їх обіг відбувається на вторинному. Способи первинного розміщення акцій визначаються законами та традиціями країни. Але слід зазначити два основних методи їх розміщення: публічне та приватне. У західних країнах переважає публічне розміщення (або відкрита підписка), суть якого полягає в тому, що акції пропонуються для продажу «широкій публіці», тобто чисельним і різноманітним інвесторам. Приватне розміщення припускає одного основного інвестора, що купує відразу весь випуск. Основний інвестор (андеррайтер) створює розподільчу мережу, через яку він продає весь випуск або його основну частину. Андеррайтерами звичайно є інвестиційні банки (бан­кірські дома у США) або крупні комерційні банки (Німеччина).

Приватне розміщення має ряд переваг.

По-перше, емісії корпорацій при приватній підписці не реєструються комісією з цінних паперів, що знижує витрати.

По-друге, корпорації не розкривають таким чином свої довгострокові та фінансові плани. Зазвичай у цьому зацікавлені корпорації ВПК та галузей високих технологій.

По-третє, інвестиційний банк гарантує розміщення випуску.

При публічному розміщенні акцій потрібна обов’язкова реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів. Емітент повинен подати в Комісію реєстраційну заяву та емісійний проспект з широкою економічною та фінансовою інформацією. Витрати на оформлення документів звичайно дуже високі. Отримання дозволу на випуск дає право розміщувати цінні папери на фондовій біржі, як, наприклад, у Великобританії і Німеччині, або звернутися до інвестиційного інституту. У Німеччині посередниками при купівлі-продажу цінних паперів для клієнтів можуть бути тільки банки.

Потрібно знати категорію ціни акції та вміти її обчислювати. Ціна акції — теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

Ціна привілейованої акції обчислюється за формулою:

Р = D/R (дивіденд ділимо на очікувану ставку доходу), або Р=D/(1+R)n.

Ціна звичайної акції обчислюється за формулою:

Р= S Дt/(1+r)n.

Ціна звичайної акції з постійним ростом дивіденду (модель американського економіста Гордона):

Ро=D0(1 + g) / (r – g) = Дt / (r – g).

Ціна звичайної акції з нерівномірним ростом дивіденду:

1 дія) Dо ´ FVIF (30 %) = Dt х PVIF =PVDt;

2 дія) P3 =D4 / (k – g) = D3 (1 + g)/(k – g);

3 дія) PVP3 = Рез. 2 PVIF;

4 дія) Рез. 1 + Рез. 3 = PVDt + PVP3 — сьогоднішня ціна акції,

де Dо — дивіденд нульового року;

Dt — дивіденд t-го року;

FVIF — процентний фактор майбутньої вартості;

PVIF — процентний фактор сьогоднішньої вартості;

g — темпи приросту дивідендів.

Формула дивідендного доходу акції:

Дивідендний дохід = Поточний дивіденд у річному
обчисленні : Поточна ціна акції

Слід розуміти, що всі ці формули обчислюють внутрішню ціну акції. Поточна ж ціна на фондовому ринку визначається попитом і пропозицією.

Запам’ятайте прийнятні правила для інвестицій в акції:

Якщо внутрішня ціна вища за ринкову — купуйте акцію.

Якщо внутрішня ціна акції нижче за ринкову — продавайте акцію.

Слід знати такі цінні папери, як райти та скріпи. Їх випуском компанія має на меті обмеження припливу нових акціонерів. Скріп (від англ. sub[scrip]tion — підписка) — підтверджує право акціонера на придбання нових акцій пропорційно його частці в акціонерному капіталі. Особливість полягає в тому, що акції сплачуються за рахунок резервного фонду компанії. Скріпи називають також бонусом, або капіталізацією.

Райти (від англ. right — права) — цінні папери, що розподіляються серед акціонерів пропорційно їх частці в капіталі за пільговими цінами. При випуску нових акцій власники райтів допускаються до розміщення з дисконтом 15—20% до ринкової ціни на момент оголошення емісії.

Потрібно також зрозуміти значення вторинного ринку акцій, який надає можливість організувати вільну купівлю-продаж усіх раніше випущених акцій. Вторинний ринок фактично гарантує первинне розміщення, оскільки, купуючи акцію, її власник впевнений, що у разі необхідності її продажу він може це зробити на вторинному ринку.

Традиційно в багатьох країнах фондова біржа та позабіржові фондові торговельні системи організовують вторинний ринок.

Потрібно усвідомити сутність облігаційного ринку як ринку боргових інструментів. Їх емітентами є корпорації, держава, місцеві органи влади. Слід бути обізнаним на класифікації облігацій.

Облігації — основні цінні папери, що емітуються корпораціями. В нових випусках корпоративних цінних паперів в 70—90-х роках 85 % припадає на облігації і 15 % — на акції. Це положення пояснюється тим, що корпорації дуже обережно збільшують сплачений капітал, віддаючи перевагу зростанню боргів (тобто збільшенню пасивів) на деякий строк. Для порівняння: в Україні це співвідношення становить 1:99 відповідно.

Ціна облігації (її курс) — теперішня вартість її грошових потоків (купонного) та капіталу.

Слід запам’ятати, що:

1) при ставці ринку вище за купонну — ціна нижче номіналу;

2) при ставці ринку нижче за купонну — ціна вище номіналу;

3) при їх тотожності — ціна дорівнює номіналу.

Самостійна та індивідуальна робота

За темою проводяться практичні заняття. Для самостійної роботи студента пропонується домашнє завдання: розв’язання задач з питань ринку акцій (5.1.4, 5.1.8, 5.1.9, 5.1.11) та ринку облігацій (5.2.4, 5.2.8, 5.2.9, 5.2.12, 5.2.21). Контроль за самостійною роботою здійснюється шляхом перевірки домашнього завдання, виявлення та обговорення спірних або незрозумілих питань.

Практичне заняття 1

Розгляд основних теоретичних питань, що стосуються ринку акцій.

1.1. Визначення ціни акції з рівномірним ростом дивідендів.

1.2. Визначення ціни акції з нерівномірним ростом дивідендів.

1.3. Визначення дохідності акції.

Розв’язання задач:

2.1. визначення ціни акції з рівномірним ростом дивідендів (задачі 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7, 5.1.8);

2.2. визначення ціни акції з нерівномірним ростом дивідендів (задачі 5.1.9, 5.1.10);

2.3. визначення дохідності акції (задачі 5.1.2, 5.1.3).

Література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 306—319.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 164—169.

Практичне заняття 2

Розгляд основних теоретичних положень про дохідність та ціну облігацій.

Розв’язання задач:

визначення ціни облігації (задачі 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5);

визначення ринкової вартості портфеля облігацій (задачі 5.2.6, 5.2.7, 5.2.10);

визначення поточної дохідності облігації (задачі 5.2.12, 5.2.13, 5.2.14);

визначення дохідності облігації до часу її погашення (задачі 5.2.15, 5.2.16, 5.2.17);

визначення повної реалізованої дохідності облігації (задачі 5.2.18, 5.2.19, 5.2.20);

визначення показника Макоулі (задачі 5.2.30, 5.2.31, 5.2.32).

Література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 306—319.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 164—169.

Задачі

5.1. Ринок акцій

5.1.1. Компанія придбала портфель акцій за 30 000 грош. од.
У перший рік його вартість скоротилася на 15%, у другий — на 10 %, в третій — на 10 %. Обрахуйте вартість портфеля в кінці третього року.

5.1.2. Ціна на акції на біржі становить 1,5 дол., останній виплачений дивіденд — 30 центів. За останні 10 років валовий прибуток корпорації та її дивіденди зросли на 5 %. Визначте дохідність акції (в %) у наступні роки.

5.1.3. Ціна на акції на біржі дорівнює 80 пенсам, останній виплачений дивіденд — 4 пенси. За останні 10 років валовий прибуток корпорації та дивіденди скоротились на 2 %. Визначте дохідність акції у наступні роки (в %).

5.1.4. Ціна на акції на біржі — 1,7 дол., в останній рік корпорація не виплачувала дивіденди. За останні 10 років прибуток і дивіденди зросли на 3 %. Визначте дохідність акції в наступні роки.

5.1.5. Корпорація сплачує дивіденди в розмірі 30 % від прибутку, який призначений для акціонерів, що володіють звичайними акціями. Щорічний ріст дивідендів становить 5 %. Поточний дивіденд — 1,5 дол. за акцію. Якою буде ціна акції за умови, що ціна сплаченого капіталу дорівнювала 12 %.

5.1.6. Корпорація виплачує дивіденди в розмірі 50 % від прибутку, який призначений для акціонерів, що володіють звичайними акціями. Щорічний ріст дивідендів становить 5 %. Поточний дохід — 1,3 дол. за акцію. Якою буде ціна акції за умови, що ціна сплаченого капіталу дорівнювала 12 %?

5.1.7. Коефіцієнт дивідендних виплат корпорації становить 0,4 %, дохід на звичайну акцію — 3 грош. од. Дивіденд, що виплачується за звичайними акціями, щорічно зростає на 3 %, ціна сплаченого капіталу — 14 %. Визначте ціну звичайної акції.

5.1.8. Фірма виплачує дивіденди в розмірі 60 % від доходів. Ці доходи мають довгострокову ставку зростання 4 %. Доходи поточного періоду складають 1,2 грош. од. за акцію. Якою буде вартість акції, виходячи з моделі оцінки вартості акції, за умови, що ціна сплаченого капіталу становить 14 %?

5.1.9. Компанія протягом 4 років виплачувала дивіденди зі щорічним приростом 24 %, у подальшому ріст зупинився на рівні 10 %. Визначте сьогоднішню вартість акції за умови, що очікувана ставка доходу становить 10 %. В останній рік перед зростанням дивіденд дорівнював 1,7 грош. од. Поясніть, чому при розрахунку ціни акції вам не потрібен показник її номінальної вартості.

5.1.10. Компанія протягом 3 років виплачувала дивіденди зі щорічним приростом 20 %. У подальшому ріст зупинився на рівні 10 %. Визначте сьогоднішню вартість акції за умови, що очікувана ставка доходу становить 15 %. В останній рік перед зростанням дивіденд дорівнював 1,5 грош. од. Поясніть, чому при розрахунку ціни акції вам не потрібен показник її номінальної вартості.

5.1.11. Поточна ціна акції дорівнює 50 грош. од., щорічний дивіденд — 1 грош. од. Інвестор уклав маржову угоду, сплативши
30 грош. од. Решту суми він позичив у брокера під 10 % річних. Через рік він продав акцію за 60 грош. од. Який дохід він отримав?

5.1.12. Проведіть фундаментальний аналіз акції за фінансовою звітністю корпорацій.

5.1.13. Побудуйте графіки «сигналів», «зони консолідації», «подвійного піку», «трикутної структури», «голова, плечі».

5.2. Ринок облігацій

5.2.1. Облігація номіналом 1000 дол. з купонною ставкою 10 % випущена на 5 років. Очікуваний дохід: а) 10 %, б) 16 %, в) 7%. Визначте ціну облігації у цих випадках, побудуйте графік.

5.2.2. Облігація номіналом 1000 дол. з купонною ставкою 8 % випущена на строк 4 роки. Очікуваний дохід: а) 7 %, б) 18 %, в) 15%. Визначте ціну облігації, складіть графік.

5.2.3. Фінансова компанія купила облігації на суму 106 млн грош. од. при номінальній вартості 100 млн грош. од. До строку погашення залишилося 3 роки. Купонна ставка 13 %. Припустимо, що через рік очікувана ставка ринку становитиме 12 %. За якою ціною банк може продати облігації через рік?

5.2.4. Інвестиційна компанія купила облігації, що мають 5 років до строку погашення, номіналом 70 млн грош. од., купонна ставка 11 %. У найближчі 2—3 роки по облігації можна отримати дохід у 12 %. За якою ціною компанія може продати облігації через три роки?

5.2.5. Страхова компанія купила на 38 грош. од. облігації номінальною вартістю 40 грош. од. До строку погашення залишилося 5 років, купонна ставка 12 %. Через два роки ринкова ставка скоротиться до 10 %. За якою ціною компанія могла б продати облігації через два роки? А при тій самій ринковій ставці? Якою буде різниця між результатами продажу?

5.2.6. Ощадна асоціація купила портфель облігацій:

Через рік очікуваний дохід ринку за всіма облігаціями скоротиться. Він становитиме 8 % за облігаціями з нульовим купоном, 7 % — за казначейськими облігаціями, 9 % — за облігаціями корпорацій. Визначте ринкову вартість портфеля облігацій через рік.

5.2.7. Керуючий інвестиційним фондом запропонував розробити програму з підвищення вартості портфеля облігацій:

Визначте:

сьогоднішню вартість портфеля:

яким чином її можна збільшити за допомогою зміни структури портфеля.

5.2.8. Інвестиційний фонд має можливість придбати:

облігацію з нульовим купоном строком на 10 років, номінальною вартістю 100 млн грош. од., ціна купівлі 40 млн грош. од.;

облігацію з купонною ставкою 9%, номіналом 40 млн грош. од., ціна покупки 40 млн грош. од. До строку погашення залишилось 5 років.

Інвестиційний фонд може виділити 40 млн грош. од. на 5 років. Очікуваний дохід ринку протягом 5 років становитиме 12 %. Яку інвестицію обере фонд?

5.2.9. Корпорація N має надлишок грошових коштів у 50 млн грош. од., які вона бажає вкласти у ринкові цінні папери. Компанії запропонували такі облігації: 1) казначейські ноти з 9 % річних строком на 3 роки; 2) купонні облігації компанії NN зі ставкою 10 % строком на 4 роки; 3) купонні облігації корпорації MN зі ставкою 12 % строком на 3 роки. Очікуваний дохід ринку — 10 %. Підберіть найкращий варіант портфеля цінних паперів.

5.2.10. Пенсійний фонд купив облігації на суму 48 млн грош. од. при номіналі 50 млн грош. од., до строку погашення залишилось 4 роки, купонна ставка — 11 %. Припустимо, що через рік очікуваний дохід становитиме 12 %, через 2 роки — 10 %. Коли фонду вигідніше реалізувати свій портфель облігацій?

5.2.11. Корпорація володіє вільними грошовими коштами, які має змогу інвестувати на 4 роки. Можна купити казначейські облігації, що приносять 9 % річних. Також можна на первинному ринку купити нові облігації, випущені строком на 20 років, з купонною ставкою 11 %. Ці облігації можна купити за 29 млн при номіналі 30 млн грош. од. Очікується, що протягом 4 років дохід становитиме 12 %.

Визначте ціну 20-річних облігацій через 4 роки.

Яка з облігацій принесе більший прибуток за 4 роки?

5.2.12. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 11 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 980 грош. од.; б) 1000 грош. од.; в) 1070 грош. од.

5.2.13. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 10 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 860 грош. од.; б) 1090 грош. од.

5.2.14. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 12 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 810 грош. од.; б) 1100 грош. од.

5.2.15. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 12 %, строк — 6 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 1000 грош. од., б) 920 грош. од., в) 1020 грош. од. Складіть графік.

5.2.16. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 10 %, строк — 10 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 720 грош. од., б) 1010 грош. од.

5.2.17. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 8 %, строк — 10 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 810 грош. од., б) 1040 грош. од.

5.2.18. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 8 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 7 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 930 грош. од.

5.2.19. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 9 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 8 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 1022 грош. од.

5.2.20. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 9 %. Отримані купонні доходи власник вклав за ставкою 8 %. Власник придбав облігацію за номіналом.

5.2.21. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 7 %. Отримані купонні суми власник реінвестував в казначейські векселі за ставкою 6 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 980 грош. од. Інвестор може здійснити вкладення у фінансовий актив з плаваючою процентною ставкою: 1-й рік — 5 %, 2-й рік — 6 %, 3-й і 4-й роки — 8 %. Чому віддасть перевагу інвестор?

5.2.22. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 6 років, купон — 11 %, які власник по мірі отримання реінвестував у строковий депозит за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 990 грош. од.

5.2.23. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 5 років, купон — 12 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 980 грош. од.

5.2.24. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 12 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 1010 грош. од. Інвестор може вкласти кошти в облігацію з плаваючою процентною ставкою, припускається коливання ставки в межах від 6 до 12 %. Чому віддасть перевагу інвестор?

5.2.25. Інвестиційний фонд сьогодні придбав облігацію номіналом 1000 грош. од. з 8 % купонною ставкою строком на 5 років, ціна купівлі 930 грош. од. Фонд може реінвестувати купонні суми за ставкою 11 %. Якою буде повна реалізована дохідність наприкінці п’ятого року? У фонду є можливість реінвестицій за ставкою 7 %. Яка повна реалізована дохідність у цьому випадку? Порівняйте результати.

5.2.26. Припустимо, що ви придбали дисконтну облігацію стро­ком на 4 роки номіналом 1000 дол. за 621 дол. Ваш товариш купив 10 % купонну облігацію номіналом 1000 грош. од. за паритетом. Визначте поточну процентну ставку по кожній облігації за умов:

що ставки ринку не змінюються. Якою буде загальна сума отриманого доходу за кожною облігацією та повний реалізований дохід за кожною облігацією. Припустіть, що ваш друг реінвестує всі отримані купони;

що відразу після вашої покупки облігації процентні ставки впадуть до 8 %. Якою буде повна реалізована дохідність вашої облігації та облігації вашого друга?

5.2.27. Який повний реалізований дохід передбачається по
дисконтній облігації з доходом 8 %, строком 3 роки, номіналом
1000 грош. од.?

5.2.28. П’ятирічна облігація із зеро-купоном номіналом 1000 грош. од. і доходом 11 %, що нараховується щорічно. Визначте ціну облігації. Якою буде ціна облігації за умови, що процентна ставка підвищиться до 12 %? Якою буде ціна, якщо ставка впаде до 9 %? Визначте, чи спостерігатиметься приріст капіталу.

5.2.29. Яка ціна трирічної облігації з 8 % річним купоном, номіналом 1000 грош. од., очікуваною ставкою 12 %? Припустіть щорічні нарахування складних процентів.

5.2.30. Визначте показник чутливості ціни облігації до зміни процентної ставки (рівняння Макоулі). Облігація з 12 % річним купоном, строком на 5 років, очікуваною дохідністю 10 %, номіналом 1000 грош. од.

5.2.31. Визначте показник Макоулі для 10 % купонної облігації номіналом 1000 грош. од., строком на 6 років, очікуваною дохідністю 12 %.

5.2.32. Визначте показник Макоулі для 8 % купонної облігації номіналом 1000 грош. од., строком на 5 років, очікуваною дохідністю 10 %.

5.2.33. Визначте показник чутливості ціни облігації до зміни процентної ставки. Облігація номіналом 1000 грош. од., з купонною ставкою 8 %. Очікуваний дохід ринку — 10 %, строк — 4 роки.

Тестові завдання

Ринок акцій

1. У разі ліквідації компанії власники звичайних акцій:

а) повністю втрачають вкладені кошти;

б) мають право пред’явити претензії на активи, що залишилися у компанії;

в) мають право отримати належні їм грошові кошти після задоволення вимог власників облігацій та привілейованих акцій.

2. Кого з перелічених осіб можна вважати співвласником компанії?

а) власники звичайних акцій;

б) власники привілейованих акцій;

в) власники облігацій.

3. Клієнт зацікавлений у придбанні акцій з найвищими дивідендами. У високому поточному доході він не зацікавлений. Які акції ви йому порадите придбати?

а) «блакитні фішки»;

б) дохідні акції;

в) акції росту (компанії зі швидким ростом).

4. Які реквізити обов’язково повинна мати акція, що випущена в Україні?

а) порядковий номер;

б) дата випуску;

в) номінальна вартість;

г) печатка акціонерного товариства;

д) усі вищеперелічені реквізити.

5. Хто може бути емітентом в Україні?

а) Міністерство фінансів;

б) місцеві органи управління;

в) приватні підприємства;

г) акціонерні товариства.

6. Випуск акцій акціонерним товариством в Україні здійснюється:

а) в розмірі статутного фонду;

б) на всю вартість майна державного підприємства (за умови, що воно реорганізується в акціонерне товариство);

в) на всю вартість активів акціонерного товариства.

7. На графіку зони консолідації до кінця робочого дня намітилася тенденція наближення ціни акцій до лінії опору. Що у даному разі має робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

8. На графіку ціни акції «подвійного піку» другий пік у середині ділового дня нижчий за вранішній. Що повинен робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

9. На графіку «трикутної структури» на початку ділового дня спостерігається тенденція «затухання» коливань ціни. Що має робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

10. На графіку «голова, плечі» в кінці ділового дня проявилася тенденція «опускання правого плеча». Що робить у цій ситуації оператор?

а) купує акцію;

б) продає акцію.

11. На графіку «голова, плечі» на початку робочого дня з’яви­лася тенденція «підняття правого плеча». Що у такому разі робить оператор?

а) купує акцію;

б) продає акцію;

в) приймає рішення в кінці дня (уточнити яке).

12. На початку ділового дня на графіку формується зворотний рисунок «голова, плечі». Що робитиме оператор?

а) купуватиме акцію;

б) продаватиме акцію;

в) прийматиме рішення в кінці робочого дня (уточнити яке).

13. На початку дня відбувається стрімке падіння ціни на графіку «лавина». Що потрібно робити оператору?

а) купувати акції;

б) продавати акції.

Ринок облігацій

1. Як називається різниця між номінальною та ринковою ціною?

а) премія;

б) реальна вартість;

в) дисконт.

2. Основою для виплати процентів по облігації є:

а) номінальна ціна;

б) дисконтована ціна;

в) ринкова ціна.

3. Хто є емітентом облігацій?

а) Міністерство фінансів;

б) місцеві органи влади;

в) нефінансові корпорації;

г) фінансові корпорації.

4. Хто інвестує кошти в державні облігації?

а) комерційні банки;

б) кредитні небанківські інститути;

в) іноземні інвестори;

г) Міністерство фінансів.

Питання для самоперевірки знань

1. Що таке фондовий ринок?

2. Хто є суб’єктом фондового ринку?

3. Яке призначення фондового ринку?

4. Яка функція фондового ринку?

5. Назвіть інструменти фондового ринку.

6. Чим відрізняється облігація від акції?

7. Які ви знаєте сегменти ринку облігацій?

8. У чому полягають особливості державної облігації? Муніципальної облігації?

9. Які ви знаєте види облігацій, що випускаються корпораціями?

10. Які види акцій ви знаєте? Їх особливості? Права власників акцій?

11. Курс (ціна) цінного папера. Охарактеризуйте це поняття.

12. Як визначити ціну облігації (напишіть формулу)?

13. Як визначити поточний дохід за облігацією?

14. Як визначити дохідність облігації до часу погашення (напишіть формулу)?

15. Як визначити повну реалізовану дохідність облігації (напишіть формулу)?

16. Як визначити ціну акції з рівномірним ростом дивіденду (модель Гордона)?

17. Як визначити ціну акції з нерівномірним ростом дивіденду?

Тема 6. Ринок похідних цінних паперів

Особливість похідного цінного папера полягає в тому, що він випускається на основі вже емітованих класичних цінних паперів — акцій та облігацій. Поява та бурхливий розвиток похідних цінних паперів пояснюється такими причинами:

1) можливістю страхування (хеджування) спот-угод шляхом укладання строкових угод на цінні папери;

2) потребою фінансового ринку в створенні нових фінансових інструментів;

3) потребами спекулянтів цінними паперами.

Необхідно знати види похідних цінних паперів: форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, варанти. Крім того, на фінансовому ринку з’являються похідні фінансові інструменти «другого покоління», основою яких є обіг похідних цінних паперів першого порядку: опціони на ф’ючерси, ф’ючерси на фондові індекси та ін.

Вивчаючи тему похідних, строкових за своєю суттю, цінних паперів, потрібно знати основні положення щодо них. Продавець похідного цінного папера при укладанні угоди відкриває коротку позицію. Це означає, що він продав певну кількість цінних паперів, яких у нього в наявності немає. Покупець відкриває відповідно довгу позицію. Це означає, що він купив більше цінних паперів, ніж продав.

В короткій позиції перебуває торговець цінними паперами, який їх позичає, маючи надію виграти на зниженні поточної ціни в майбутньому, тобто на поверненні боргу за нижчою ціною. У довгій позиції учасник угоди сподівається на підвищення поточної ціни в майбутньому та отримання курсової різниці.

Базисний актив похідного цінного папера — товари, валюта, цінні папери, які покладені в основу угоди.

Зверніть увагу на головні особливості кожного з видів цінних паперів.

Форвард — строкова угода, обов’язкова для виконання між продавцем і покупцем майбутньої поставки фінансового активу (товару або валюти) за визначеною фіксованою ціною у визначений строк. Особливість форварда: контракт укладається поза бір­жею, через що гарантії у нього немає.

Ф’ючерс — строкова угода, що на відміну від форварда укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф’ючерсів є боргові цінні папери. Ф’ючерси реєструються розрахунковою палатою біржі. Зверніть увагу на те, що для покупця і продавця розрахункова палата є контрагентом, тобто продавець і покупець мають відносини лише з розрахунковою палатою.

Біржа є гарантом виконання ф’ючерсу, через що в розрахунковій палаті для покупця і продавця відкривається маржевий рахунок, на який перераховується початкова маржа. В кінці ділового дня визначається варіаційна (змінна) маржа: для одних учас­ників це — сума виграшу, для інших — програшу.

Варант — свідоцтво, що видається разом з цінним папером, яке дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів.

Опціон — строкова угода між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Потрібно зрозуміти специфічність угоди, яка полягає в тому, що вона не є обов’язковою до виконання. Право вибору здійснити або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціона. З цього випливає, що ризик між покупцем
і продавцем поділений нерівномірно. Потрібно знати класифікацію опціонів: американський та західноєвропейський, опціон на купівлю фінансового активу, опціон на продаж фінансового активу.

Ціна опціона, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Слід зрозуміти, що вона визначається рядом факторів: біржовим курсом цінних паперів, дисперсією (середньоквадратичним відхиленням) біржового курсу, базисною ціною, строком опціона, очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів.

Нижня межа премії відповідає «внутрішній вартості опціона» як різниця між поточною ціною акції та ціною виконання контракту у разі його реалізації. Верхня межа визначається часовою (зовнішньою) вартістю як різниця між фактичною премією та внутрішньою вартістю. Часова вартість залежить від ризику.

Потрібно вміти будувати графіки по опціонах на купівлю і продаж.

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують комбінаційні опціони: стренг, стред, стріп, спред.

Своп — контракт між двома учасниками на право обміну певною сумою валюти, цінних паперів, процентних платежів на умовах, зафіксованих у договорі.

Зверніть увагу на процентний своп: контракт укладається на позабіржовому ринку, зазвичай між фінансово-кредитними інститутами, на базову суму, від якої вираховується процентна ставка (наприклад, тверда ставка обмінюється на плаваючу). В кінці строку виводиться сальдо: для одного з учасників воно позитивне, для іншого — негативне.

Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів — американських депозитарних розписок (АДР, або ADR) та глобальних депозитарних розписок (ГДР, або GDR). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками — депозитаріями акцій. АДР вперше були випущені в 1927 р., у наш час випускаються в США та є ефективним засобом отримання інвесторами доступу до фондових ринків США. ГДР (GDR) випускаються в країнах Західної Європи для залучення інвестицій в акції іноземних компаній.

Самостійна та індивідуальна робота

Контроль за самостійною роботою студентів відбувається на практичних заняттях шляхом обговорення виконаного домашнього завдання, пояснення економічної сутності розрахунків, виправлення помилок. Дома студент виконує задачі 6.5, 6.6, 6.7, 6.10.

За бажанням студенти можуть написати реферат за такими темами.

Тема 1. Опціон — фінансовий інструмент, що забезпечує страхування угод спот.

Рекомендована література:

1. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — С. 133—144.

2. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 201—207.

Тема 2. Ринок операцій своп.

Пропонована література:

1. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — C. 168—207.

Тема 3. Організація та функціонування ф’ючерсного ринку.

Рекомендована література:

1. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 50—65.

Практичне заняття

1. Розгляд основних теоретичних питань про опціони, ф’ючер­си та свопи.

2. Розв’язання задач:

2.1. продаж (купівля) ф’ючерсних контрактів (задачі 6.2, 6.3, 6.4);

2.2. продаж (купівля) опціонів (задачі 6.5, 6.6, 6.7, 6.8);

2.3. угода між банками на процентний своп (задачі 6.10, 6.11).

Література:

1. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 15—29; 50—65.

2. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — С. 105—131; 168—178.

Задачі з розв’язком

Приклад розрахунку кількості ф’ючерсних угод, що зводять до мінімуму ризик:

Захеджувати 10000000 вартості портфеля на готівковому ринку за допомогою ф’ючерсної угоди на основі індексу Standartd Peors’ 500. Β = 0,8801, на 27.11 котировка при закритті біржових торгів дорівнювала 354,75.

Вартість ф’ючерсного контракту = фондовий індекс × 500 дол.

.

Менеджер прийме рішення про продаж 50 ф’ючерсних угод.

6.1. Компанія А купила форвард на казначейські векселі, коли їх курс становив 93,5 грош. од. При закритті позиції курс зріс до 95 грош. од. Визначте виграш (або програш) за контрактом (опціонні витрати не враховуються).

6.2. Страхова асоціація купила форвардний контракт на облігації, коли їх курс становив 950 грош. од. При закритті позиції курс знизився до 930 грош. од. Визначте, що отримає інвестор — виграш чи збитки.

6.3. Інвестиційна компанія продала ф’ючерс на казначейські векселі при курсі спот 93,26 грош. од. При закритті позиції курс був 93,9 грош. од. Визначте, що отримав інвестор — прибуток чи збитки.

6.4. Інвестиційний фонд продав ф’ючерсний контракт на курс, (ДКО), які випускаються Мінфіном Російської Федерації, 18 серпня при курсі спот 82,770 %. Інвестор залишив свою позицію відкритою до кінця контракту в вересні. В останній день поточна ціна ДКО становила 83,9 %. Визначте:

прибуток чи збиток інвестора на останніх торгах;

загальний прибуток/збиток за контрактом.

6.5. Укладено договір на опціон на покупку. Ціна виконання — 38 грош. од. за акцію при поточній ціні 40 грош. од., опціонна премія — 5 грош. од. Опціон європейський. Заповніть таблицю, дайте пояснення:

6.6. Інвестор купив опціон на покупку з ціною виконання 35,0 дол., премія 0,6 дол. Визначте прибутки (збитки) покупця за умови, що поточна ціна акції напередодні строку закінчення договору складатиме:

а) 38 дол.;

б) 33,5 дол.;

в) 35,00 дол.

6.7. Інвестор купив опціон на продаж з ціною виконання 35,0 дол., премія 2,5 дол. Визначте прибутки (збитки) покупця за умови, що поточна ціна акції напередодні строку закінчення договору складатиме:

а) 38 дол.;

б) 33,5 дол.;

в) 35,00 дол.

6.8. Опціон на покупку акції: встановлена ціна виконання — 55 грош. од. Опціон буде виконано (не виконано) до кінця строку. Заповніть таблицю, дайте пояснення. Опціон американський.

6.9. Інвестор купив опціон на продаж з премією 32 грош. од. Встановлена ціна виконання — 71 грош. од., в момент укладання угоди ціна — 68 грош. од. Заповніть таблицю, дайте пояснення. Опціон американський.

6.10. Інвестиційна компанія уклала угоду своп з банком на суму 1 млн грош. од. Інвестиційна компанія зобов’язується виплачувати банку 14 % річних два рази на рік. Відповідно банк зобов’язується виплачувати компанії плаваючу процентну ставку, яка при першому платежі становитиме 10 %, при другому — 16 %. Визначте результати угоди.

6.11. Банк уклав з кредитною асоціацією процентну угоду своп на суму 500 млн грош. од. Банк зобов’язується виплачувати асоціації 12 % річних у кінці року. Відповідно асоціація зобов’я­зується виплачувати плаваючу ставку, яка при першому платежі становитиме 10 %. Визначте результат угоди при першому платежі. Припустимо, що при другому платежі плаваюча ставка дорівнює 13 %. Визначте результат для другого платежу.

6.12. Розрахуйте коефіцієнт хеджування N(d‚) для опціона колл на акції. Поточний курс акції — 40 дол., ціна виконання — 45 дол., стандартне відхилення — 34 %, час до закінчення — шість місяців, дохідність без ризику — 7 % річних.

Рівняння для безпосередньої оцінки вартості опціона пут:

.

6.13. Розрахуйте на основі наведених нижче даних за допомогою моделі Блека-Шоулза ціну тримісячного опціона пут:

 = 32 дол., E = 45 дол., R = 0,06, σ = 0,35.

6.14. Припустимо, що ви є власником добре диверсифікованого інвестиційного портфеля з ß = 0,85. Як ви здійснюватимите операції з ф’ючерсними угодами, щоб збільшити показник «бета» цього портфеля?

Тестові завдання

1. Які контракти укладаються на біржі?

а) форвардні;

б) ф’ючерсні;

в) опціонні;

г) свопи.

2. Які похідні цінні папери є інструментами «другого покоління»?

а) опціони на акції;

б) опціони на боргові цінні папери;

в) опціони на ф’ючерси;

г) ф’ючерси на індекси.

3. При продажу опціона на покупку хто відкриває коротку позицію?

а) продавець опціона;

б) покупець опціона.

4. При продажу опціона на продаж хто відкриває коротку позицію?

а) продавець опціона;

б) покупець опціона.

5. Які угоди обов’язкові до виконання?

а) форвардні;

б) ф’ючерсні;

в) опціонні;

г) свопи.

6. Яка маржа перераховується учасникам ф’ючерсної угоди в кінці ділового дня?

а) початкова;

б) варіаційна (змінна).

7. Яка з опціонних позицій поєднує опціон на продаж і опціон на ку­півлю однієї і тієї ж акції, з однаковою датою та ціною виконання?

а) стреддл;

б) спред;

в) стренгл.

8. Яка з опціонних позицій поєднує опціон на продаж і два опціони на покупку з однаковими датами виконання при однакових і різних цінах виконання?

а) стреп;

б) стреддл;

в) стріп.

9. Яка з опціонних позицій поєднує опціони пут та колл на один і той самий цінний папір, з одним строком закінчення, але з різними цінами?

а) стренгл;

б) стреддл;

в) спред.

10. Яка з опціонних позицій поєднує купівлю опціона колл з нижчою ціною виконання та продаж опціона колл з вищою ціною виконання (контракти мають однаковий строк закінчення)?

а) стренгл;

б) стреддл;

в) спред.

Питання для самоперевірки знань

1. Які причини появи та розвитку похідних фінансових інструментів?

2. Як ви розумієте категорію «хеджування»?

3. Назвіть основні види похідних цінних паперів.

4. Чим відрізняється форвардна угода від ф’ючерсної?

5. Для чого відкривається маржевий рахунок? Які види маржевих сум на нього надходять?

6. Що таке опціон? Які його особливості?

7. Чим відрізняється опціон колл від опціона пут? Американський опціон від західноєвропейського?

8. Як ви розумієте опціонну премію?

9. Напишіть основну форму моделі Блека-Сколеса.

10. Де та як укладаються контракти своп?

11. Що таке варант і чому його можна розглядати як похідний фінансовий інструмент?

12. Як ви розумієте категорію «синтетичні» цінні папери?

13. Які причини появи фінансового інжинірингу?

14. Назвіть основні види комбінованих опціонів.

Тема 7. Грошовий ринок і ринок
банківських позичок

Грошовий ринок і ринок банківських позичок є сферами фінансового ринку, що пов’язані між собою. Існують певні особливості грошового ринку як ринку короткострокових цінних паперів, високоліквідних фінансових активів і ринку банківських позичок у наданні коротко- або середньострокових банківських позичок для фінансування оборотного капіталу. Ці особливості визначають головні функції даних сфер фінансового ринку: забезпечення купівлі грошей як засобу платежу, руху короткострокових фондів, а також касового виконання державного бюджету.

Слід звернути увагу на те, що всі фінансові інструменти, які обертаються на грошовому ринку, є борговими цінними паперами — векселі, казначейські векселі та інші цінні папери держави строком до одного року, комерційні папери, сертифікати депозитів, що вільно обертаються.

Стислі відомості щодо фінансових інструментів грошового ринку та ринку банківських позичок.

Вексель — безумовне зобов’язання векселедавця виплатити зазначену у векселі суму у визначений строк або за пред’явленням. Потрібно знати відмінність простого векселя від переказного (тратта), вміти навести приклади векселів, що обертаються в Україні (наприклад, векселі Укртелекому та ін.).

Вексель — дисконтний цінний папір, тобто він продається з дисконтом, а погашається за номіналом.

Вексель — це засіб:

а) переводу грошових коштів;

б) комерційного кредиту;

в) початкова форма розвитку паперових грошей.

Ставка доходу по векселю розраховується за формулою:

,

де DR — дисконтна ставка;

Disc — сума дисконту;

N — номінал векселя;

Т — число днів до погашення векселя.

Казначейський вексель — короткостроковий дисконтний цінний папір держави, що випускається, як правило, для покриття касового дефіциту бюджету. Центральні банки проводять операції з казначейськими векселями (на відкритих торгах) з метою регулювання грошового обігу.

Комерційні папери — за своєю суттю це прості векселі, що випускаються крупними трансконтинентальними корпораціями та банками строком до 270 днів. Даний фінансовий інструмент широко використовується, створено вторинний ринок. Для емітента — це зручний засіб залучити грошові кошти та уникнути контролю з боку Комісії з цінних паперів.

Сертифікати депозитів — зобов’язання комерційних банків, що випускаються на основі депозитів. Таке управління пасивами банку дозволяє розширити його емісійну діяльність. Випускаються на строк від 3—5 місяців до 1 року, можуть погашатися за пред’явленням.

Репо — продаж цінних паперів з обов’язковим зворотним викупом. Використовується в короткостроковому кредитуванні строком на 1 день. В Україні операції репо проводить НБУ з метою підтримки ліквідності кредитної системи.

Федеральні фонди — фінансовий інструмент, що використовується в США. Ґрунтуються на тому, що комерційні банки мають тримати за встановленими нормами резервні кошти у вигляді готівки в сейфах. До кінця ділового дня в одних банків можливе перевищення норми, а в інших — нестача, через що надлишкові фонди позичаються під деякий процент на строк один день.

З видами короткострокових і середньострокових позичок студенти знайомляться при вивченні дисципліни «Банківська справа». Тому ці знання слід лише поновити та зрозуміти, що ринок банківських позичок пов’язаний з ринком цінних паперів, зокрема з грошовим ринком.

Комерційні банки: видають позички під заставу векселів, акцій, ОВДП; ломбардний кредит — під заставу цінних паперів; проводять операції з векселями, зокрема обліковують їх тощо.

Самостійна та індивідуальна робота

Контроль за самостійною роботою студента відбувається на практичних заняттях шляхом вирішення задач, а також шляхом перевірки рефератів.

Теми рефератів

Тема 1. Вексель, учасники вексельного обігу, види векселів.

Рекомендована література:

1. Лысенков Ю. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Вексельное обращение. — К.: Задруга, 1996. — С. 273—292.

2. Фельдман А. А. Вексельное обращение: Рос. и междун. практика. — М.: ИНФРА-М, 1995. — С. 7—44.

Тема 2. Фінансові інструменти грошового ринку в Україні.

Пропонована література:

1. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Практичне заняття

1. Розгляд основних положень щодо дисконтних облігацій та інших інструментів грошового ринку.

2. Розв’язання задач:

2.1. визначення ціни дисконтної облігації (задача 7.1);

2.2. визначення доходу інвестора по казначейському векселю (задачі 7.4, 7.5, 7.6, 7.7).

Література:

Лысенков Ю. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Вексельное обращение. — К.: Задруга, 1996.

Фельдман А. А. Вексельное обращение: Рос. и междун. практика. — М.: ИНФРА-М, 1995.

Задачі з розв’язком

Розглянемо тепер приклади розв’язання задач на інструменти ринку грошей (класифікація інструментів грошового ринку США): обігові сертифікати банківських депозитів великого номіналу, векселі державної скарбниці США, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп, євродолари, федеральні резервні фонди. Слід зауважити, що фінансові інструменти грошового ринку розрізняються за своїми назвами залежно від країни, де вони обертаються (крім міжнародних фінансових інструментів), але за своєю суттю — це короткотермінові високолік­відні цінні папери. Дисконтним інструментом грошового ринку є вексель та його різновиди: казначейський вексель, комерційні папери, соло-вексель, банківські акцепти. Наприклад, ми маємо 90-добовий папір з номіналом 100 000 дол., який продається за 98000 дол. При його погашенні інвестору буде виплачена сума номіналу, і дохід становитиме 2000 дол. Процентна ставка на такі інструменти нараховується на основі так званого банківського дисконтного методу. В цьому прикладі дисконт дорівнює 2 або 8 % річних. Однак слід зауважити, що дисконт не дорівнює реальній ставці процента. У даному випадку вона є вищою, значення її становить 2,04 % ((2000 дол. : 98 000 дол.)100 %) у квартал, що еквівалентно 8,16 % на рік (якщо нарахування проходить за схемою складного процента, то:

(1,02044 – 1) × 100 % = 8,41 % на рік).

Угода зі зворотним викупом (репо). Наприклад, інвестор А продає інвестору В певну кількість казначейських векселів зі строком погашення 180 діб за 10 млн дол. У ході продажу інвестори підписують викупну угоду (угоду репо), а для покупця, в даному випадку інвестора В, це — зворотне репо. У ньому зазначено, що інвестор А через 30 діб викупить ці казначейські векселя за 10,1 млн. Так, інвестор А заплатить 100 000 дол. як процент
за 30-добове користування 10 млн дол., а для інвестора В це фактично означає придбання інструмента грошового ринку з 30-до­бовим строком погашення. Річна процентна ставка, яку нази-
вають ставкою викупу, в наведеному прикладі дорівнює 12% ((100 000 дол. : 10 000 000 дол.)(360 : 30)).

Також до операцій на грошовому ринку належать валютні операції. Вони формують валютний ринок, що оперує активами або фінансовими зобов’язаннями, вираженими в іноземній валюті, — валютні депозити, цінні папери (облігації) або акції іноземних урядів (наприклад, німецькі акції на пред’явника). При операціях на ринку банки використовують такі важливі інструменти:

телеграфні або електронні перекази коштів з безстрокових вкладів (депозитів до запитання);

банківські векселі на пред’явника;

комерційні тратти.

Існує три форми валютних угод: касові угоди (спот, з миттєвою доставкою), термінові угоди (форвард, з доставкою через визначений час) та свопи.

Своп — це одночасне здійснення операцій купівлі та продажу з різними строками виконання. Обчислення дисконту (премії) у даному разі здійснюється за формулою:

дисконт (премія),

де S — курс спот;

F — курс форвард;

n — кількість місяців до поставки за форвардною угодою.

Чистий прибуток за угодою своп = різниця у ставках процента мінус ціна свопу.

Розрізняють такі інструменти валютного ринку, як валютні ф’ючерси, опціони по валютних ф’ючерсах і валютні опціони.

Застосовуючи різні інструменти валютного ринку, його учасники здійснюють операції хеджування або спекуляції.

Задачі і ситуації

7.1. Номінал дисконтної облігації 1000 грош. од. Визначте ціну облігації, якщо її строк один рік, а дохід при погашенні — 12,5 %.

7.2. Вам запропонували дисконтну позичку з розрахунку 8 % на 1 рік. Яка ефективна щорічна ставка по цій позиції?

7.3. Вам запропонували дисконтну позичку з розрахунку 8% на рік на період 6 місяців (це означає 4 % дисконтна позичка на
6 місяців). Яка ефективна щорічна ставка по цій позиції?

7.4. Ви придбали 6-місячний казначейський вексель номіналом 10 000 дол. за 9000 дол. та продали його через 90 днів за 9100 дол. Який дохід ви отримали?

7.5. Міністерство фінансів випустило нові ОВДП номіналом 100 грн. і продало їх кожен за 83 грн. Порахуйте ставку доходу на строк 6 місяців.

7.6. Ви купили 6-місячні комерційні папери номінальною вартістю 1 000 000 дол. за 893 000 дол. Який дохід ви отримали?

7.7. Акціонерне товариство проводить операцію з викупу цінних паперів. Воно купило цінні папери за 4900000 дол., а через 40 днів продаватиме їх за 5 000 000 дол. Вирахуйте дохід компанії.

7.8. Чому дорівнює річна дохідність 13-тижневого векселя Казначейства США, який продається за ціною 96 дол.?

7.9. Тільки-но випущений 13-тижневий вексель Казначейства США з номіналом 10 000 дол. продається за 9675 дол.:

а) яка річна ставка дисконту цього векселя?

б) чому дорівнює річна дохідність векселя?

7.10. Тримісячний вексель Казначейства США продається за ціною 98 дол., а 6-місячний — за ціною 96 дол. Чи буде ставка дохідності (не річна) 6-місячного векселя у два рази перевищувати ставку дохідності 3-місячного векселя? Поясніть відповідь.

7.11. Класифікуйте інструменти грошового ринку залежно від ризику невиконання зобов’язань. Поясніть, за якими критеріями ви проводили класифікацію. Чи зв’язані процентні ставки по цих паперах з ризиком невиконання зобов’язань?

7.12. Маємо ситуацію. Клієнт, який володіє облігаціями ощадної позики Росії другого траншу, звертається до банку з метою отримання обігових коштів, але він не бажає реалізовувати свої облігації, оскільки через 71 день він зможе розраховувати на отримання процентів (які не підлягають прибутковому оподаткуванню) за купоном. Банк укладає з клієнтом угоду про придбання облігацій, наприклад, строком на 30 діб за умови, що по закінченні цього строку клієнт викупить їх знову. При цьому облігація оцінюється у 75 % від номіналу плюс купон. Що гарантують подібні умови та які надають переваги для банку і клієнта цього банку?

7.13. Якщо ціна 1 фунта стерлінгів у доларах дорівнює 1,8500, а ціна 1 французького франка у доларах — 0,111624, якою є ціна фунта стерлінгів у франках?

7.14. Процентні ставки у Лондоні та Нью-Йорку дорівнюють 13,8 та 7,5% відповідно. Курс спот фунта стерлінгів — 1,9540 дол., курс форвард з поставкою через 6 місяців — 1,92868 дол. Містер Джонс може вкласти 5 млн дол. у Нью-Йорку та за допомогою свопу у Лондоні. Який прибуток він отримає у кожному випадку?

7.15. Ви можете вкладати/займати кошти під 7 % у Нью-Йорку та під 13 % у Парижі. Курс спот французького франка дорівнює 0,1600 дол., а курс форвард з поставкою через 3 місяці — 0,1570 дол. Чи буде здійснено процентний арбітраж та в якому напрямі?

7.16. Спекулянт купив опціон пут на німецькі марки по 0,02 дол. за одиницю валюти. Ціна використання опціона — 0,48 дол., а курс спот до часу виконання — 0,44 дол. Загальний обсяг опціона дорівнює 62500 марок. Яку суму становитиме чистий прибуток за опціоном пут?

7.17. Спекулянт придбаває опціон колл на німецькі марки за ціною 0,03 дол. за одиницю валюти. Ціна використання опціона — 0,66 дол., а курс спот 1 марки до часу виконання — 0,72 дол. Загальний обсяг опціона дорівнює 62500 марок. Який чистий прибуток спекулянта?

Питання для самоперевірки знань

Що таке грошовий ринок? Його відмінності від інших сфер фінансового ринку.

Хто є суб’єктами грошового ринку?

Що таке ринок банківських позичок? Який його зв’язок з грошовим ринком?

Які функції грошового ринку, ринку банківських позичок?

Які особливості банківського векселя?

Що таке дисконт?

Як визначити дохідність казначейського векселя?

Як проводяться аукціони казначейських векселів?

Що таке федеральні фонди, чому вони є одноденними позичками?

У чому полягає сутність операцій репо?

Назвіть причини появи та швидкого розвитку сертифікатів депозитів, що вільно обертаються.

Який банк у США вперше випустив сертифікати депозитів?

Назвіть причини появи та швидкого розвитку комерційних цінних паперів.

Що таке банківський акцепт?

У чому сутність операцій центральних банків на відкритому ринку?

Чому операції на відкритому ринку є важливим засобом для управління грошовим обігом?

Який зв’язок між управлінням грошовим обігом та управлінням грошовим боргом?

У чому полягає значення казначейських векселів для управління грошовим обігом та державним боргом?

Яке значення має ринок ОВДП в Україні?

Розкрийте взаємозв’язок між кредитно-грошовою та фінансовою політикою.

Тема 8. Фондова біржа та біржові операції

Фондова біржа згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Правовий статус фондової біржі як акціонерного товариства може мати три форми: публічно правові, акціонерні, змішані. В Україні фондові біржі — акціонерні товариства закритого типу. Фондові біржі в обов’язковому порядку проходять державну реєстрацію.

Поява і розвиток фондових бірж пов’язані з такими основними причинами:

розвиток вексельного обігу, виникнення вексельних ярмар­ків, на яких купці обмінювалися векселями;

розвиток державного кредиту та необхідність створення вторинного ринку для державних облігацій;

поява та розвиток акціонерних компаній, що випускають цінні папери.

Перша фондова біржа, яка з’явилася у незалежній Україні, — це Українська фондова біржа. Вона створена у вересні 1991 р. Торги почалися з січня 1992 р. На початок 2000 р. в Україні налічується шість фондових бірж.

Необхідно знати основи організації роботи фондових бірж, керівні органи біржі, її комітети, значення котирувальної комісії, що складає вимоги лістингу та допускає акції до котирування на фондовій біржі.

Лістинг (включення цінного папера до списку) є обов’язко­вою процедурою для торгівлі на фондовій біржі. В лістинг включаються тільки ті цінні папери, що відповідають встановленим вимогам. Потрібно визначити, що вимоги лістингу досить високі, тому на біржу потрапляють цінні папери тільки вищого гатунку.

Торгівлею на біржі займаються брокери та дилери, які є посередниками між біржею і клієнтами. Спеціалісти біржі реєструють усі укладені угоди між брокерами.

Біржові операції — угоди купівлі-продажу цінних паперів, що пройшли процедуру лістингу та укладаються між учасниками торгівлі у встановленому приміщенні у встановлений час.

Біржовий процес містить такі стадії:

оформлення та реєстрація заяв (наказів) на купівлю-продаж цінних паперів;

введення заявок (наказів) до біржової торгівлі;

укладання угод між клієнтами та брокерами;

виконання угод;

реєстрація торговельних угод на біржі;

розрахунки (або кліринг) між клієнтами.

Студент повинен знати види наказів, які може дати клієнт брокеру на купівлю або продаж цінних паперів, та їх головні характеристики:

Розмір наказу (на повний або неповний лот). Лот — стандартна одиниця торгівлі цінними паперами. На Нью-Йоркській фондовій біржі повний лот акцій дорівнює 100.

Цінові межі: лімітна (ціна не повинна бути нижчою (вищою) за певну ціну) та ринкова (купувати (продавати) за поточним курсом). Стоп-наказ — почати або припинити угоду при досягненні визначеної ціни.

У часі — на 1 день, на 1 тиждень, на 1 місяць, відкритий або «до відміни».

Слід зрозуміти категорію «купівля на маржі», тобто з використанням позичених коштів. Інвестор вкладає в цінні папери запозичені кошти. На відміну від маржевих угод, укладаються також «короткі» угоди — поставка шляхом запозичення цінних паперів.

Студент повинен знати причини появи та розвитку позабіржових фондових торговельних систем: NASDAG в США, ПФТС в Україні.

Самостійна та індивідуальна робота

За темою проводиться практичне заняття, на якому здійснюється перевірка виконаних домашніх завдань (задачі 8.2, 8.3, 8.4), а також контролюється засвоєння основних теоретичних положень за темою.

Для студентів, що виконують магістерські дисертації з тем «Фондова біржа», «Фондові операції», «Розвиток позабіржової торгівлі», передбачено індивідуальне завдання — написання рефератів.

Тема 1. Розвиток фондових бірж у західних країнах.

Рекомендована література:

1. Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: ИНФРА-М, 1996.

2. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 99—278.

3. Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. — М., 1995.

4. Нью-Йоркская фондовая биржа: Устав. — М.: Интеркомплекс, 1992.

Тема 2. Організатори торгівлі цінними паперами в Україні.

1. Фондові біржі, їх значення як організаторів торгівлі.

2. Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС).

Для виконання завдання з даної теми слід використовувати рекомендовані вище Закони України, а також нормативно-право­ві акти ДКЦПФР та звітність бірж і ПФТС.

1. Про затвердження нової редакції Положення про реєстрацію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності: Рішення ДКЦПФР від 22.01.98 № 19.

2. Щодо звітування торговцями цінними паперами по укладених ними угодах з купівлі-продажу цінних паперів перед фондовими біржами: Рішення ДКЦПФР від 31.07.88 № 100.

3. Про здійснення державного контролю за діяльністю бірж і торговельно-інформаційних систем на ринку цінних паперів України: Рішення ДКЦПФР від 17.09.98 № 119-1.

4. Про внесення змін до Порядку розрахунку показників ліквідності та фінансового стану торговців цінними паперами: Рішення ДКЦПФР від 1.10.98 № 125.

5. Щодо визначення інвестиційно привабливих підприємств, угоди з цінними паперами яких з 01.04.99 будуть здійснюватися лише через організаторів торгівлі: Рішення ДКЦПФР від 30.12.98 № 215.

6. Українська фондова біржа: Річний звіт за 1998 р.; Річний звіт за 1999 р.

7. Позабіржова фондова торговельна система: Річний звіт за 1998 р.; Річний звіт за 1999 р.

8. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998.

9. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Практичне заняття

Розгляд основних теоретичних положень щодо розрахунку фондових індексів, біржових операцій та умов їх виконання.

Розв’язання задач:

Розрахунок біржових індексів (задачі 8.1, 8.2).

Визначення результатів біржових угод (задачі 8.3, 8.4, 8.5, 8.6, 8.7, 8.8).

Література:

Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. — М., 1995.

Биржевая деятельность / Под ред. А. Г. Грязновой, Р. В. Корневой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

Задачі з розв’язком

Розглянемо приклад вирішення задач на обчислення індексів, використовуючи подані нижче теоретичні пояснення.

Індекс — це одиничний описовий статистичний показник, що узагальнює відносні зміни однієї перемінної або групи перемінних; зважена за ринковою капіталізацією середня арифметична відношення цін:

1) середня зважена цін, оскільки ціни окремих акцій зважені для відображення їх відносної важливості всередині групи цін акцій, що складають індекс;

2) зважування зроблене за ринковою капіталізацію. Отже, відносна важливість зміни ціни кожної акції при визначенні значення індексу перебуває під впливом відносного розміру кожної внесеної в індекс компанії.

,

де Z — початкове значення індексу, тобто 100 або 1000 по перевазі.

Нижченаведена формула аналогічна тій, що використовується при обчисленні багатьох індексів акцій (наприклад, індексів FT-SE 100 і 250 у Лондоні, індексів S&P’100 і ’500 у США і САС-40 у Франції. Відмінність складає лише кількість компаній у кожному індексі).

,

де n — кількість складового індексу;

mj, t — кількість акцій компанії j у період t;

Pj, t — ціна однієї з цих акцій у період t;

ОД — загальний дільник.

Загальний дільник — це базове значення індексу, що є сумою всіх mj,о × Pj,о, поділеної на початкове значення індексу, тобто 100 або 1000 по перевазі.

,

де ОД — загальний дільник;

Ct — зміна капіталізації;

Ni — число акцій, випущених i-ю компанією на момент часу t – 1;

Рі — ціна акцій i-ї компанії у момент часу t – 1.

Так виглядає чиста зміна агрегованої ринкової капіталізації, що дозволяє змінювати складові, але надає при цьому спадкоємності серії індексів.

Розглянемо простий приклад:

Нам потрібно скласти індекс, що включає акції тільки чотирьох компаній.

Базове значення індексу = 1000000 : 1000 = 1000. 1000 — по­стійний дільник.

Розглянемо зміну акцій через один день і відповідну зміну індексу:

1 000 000 : 1000 = 1030, тобто загальне значення індексу ви-
росло з початку його обчислення.

Наведемо стислу характеристику індексів окремих ринків цінних паперів.

FT-SE 100. Це зважений за ринковою капіталізацією індекс, що складається з головних 100 акцій, зареєстрованих на Лондонській фондовій біржі. Базове значення дорівнює 1000, а базова дата — 31 грудня 1984 р. Він розраховується щохвилини торгового дня. Оскільки його складають акції, класифіковані за ринковою капіталізацією, вони змінюються при зміні відносної капіталізації. Включення і виключення зі складу індексу робиться раз на квартал. Індекс базується на середніх котировках купівля-продаж, а не на фактичних цінах угод.

Індекси Standart & Poor’s’100 та ’500. Це зважені за капіталізацією індекси, що містять відповідно 100 і 500 акцій та найактивніше продаються-купуються на ринках США. S&P’500 складають акції 456 найкрупніших компаній на Нью-Йоркській фондо­вій біржі, 36 акцій, що котируються в системі NASDAQ, і 8, що беруть участь у торгах на Американській фондовій біржі.

Приклад. Дисперсія і віднайдення середнього квадратичного відхилення; коваріація і кореляція.

Будуємо таблицю.

  відповідно  .

Розширимо нашу таблицю даними індексу S&P’500.

Тут ми бачимо показники: коваріації, що показує, як дві випадкові перемінні поводяться стосовно одна одної, і кореляції, що є найзручнішим показником ступеня лінійного зв’язку між двома перемінними:

Рахунок з використанням маржі схожий на поточний рахунок з правом робити овердрафт (перевищувати розмір кредиту): якщо грошей потрібно більше, ніж знаходиться на рахунку інвестора, то брокер автоматично бере на нього позичку (при визначених обмеженнях її розміру). Відкривши рахунок з використанням маржі, інвестор може здійснити через нього деякі види угод. Ці угоди відомі як купівля з використанням маржі і продаж «без покриття».

Мінімальне відношення розміру власних коштів інвестора до повної вартості покупки активу, виражене у процентах, відоме як вихідний необхідний рівень маржі.

Задача 1. Інвестор купує через рахунок з використанням маржі 100 акцій корпорації N по 50 дол. за штуку. При вихідному необхідному рівні маржі в 60 % інвестор повинен сплатити брокерській фірмі 3000 дол. (0,6 × 100 акцій × 50 дол.). Залишок ціни покупки 200 дол. [(1 – 0,6) × 100 акцій × 50 дол.] покривається за рахунок позички, наданої інвестору брокерською фірмою.

Фактична маржа — це розрахунковий показник, що визначається таким чином:

Щоденний розрахунок фактичної маржі на рахунку інвестора відомий як урахування ринкових змін.

Задача 2. Якби ринковий курс акції корпорації N упав до 25 дол.
за шт., то фактична маржа опустилася б до 20 % [(2500 – 2000) : 2500].

Брокери жадають від інвесторів підтримувати розрахункове значення фактичної маржі на їх рахунку на визначеному процентному рівні або вище за нього. Цей процент відомий як необхідний рівень маржі.

При купівлі з використанням маржі інвестор може збільшити очікувану прибутковість своїх вкладень, користуючись кредитом, проте це ускладнюється ефектом інвестиційного ризику.

Нехай інвестор очікує підвищення курсу ринкових акцій на 15 дол., тоді очікувана дохідність у розрахунку на вкладені від купівлі на власні засоби 100 акцій корпорації N за ціною 50 дол. за шт. становитиме 30 % [(15 × 100) : (50 × 100) = 1500 : 5000] за умови, що жодні дивіденди грошима за цей рік не сплачувалися. Очікувана дохідність у розрахунку на вкладені власні кошти від покупки з використанням позичкових засобів могла б дорів-
нювати 42,7 % {[(15 × 100) – (0,11 × 2000)] : (0,6 × 50 × 100) =  = 1280 : 3000}, де процентна ставка по позичкових коштах — 11 %, а вихідний необхідний рівень маржі — 60 %.

Продаж цінних паперів «без покриття». Покупки з використанням маржі звичайно здійснюються в розрахунку на те, що найближчим часом курс акцій піде вгору, інакше кажучи, інвестор думає, що поточний ринковий курс занадто низький. Якщо ж інвестор вважає, що дані акції, навпаки, котируються дуже високо, тоді він може зайнятися так званим продажем цінних паперів «без покриття», або «коротким» продажем.

Продаж цінних паперів «без покриття» відбувається шляхом позички цінних паперів або сертифікатів на них, а потім погашенням позички такими ж цінними паперами, придбаними задля цього.

А) Стан до продажу «без покриття»

Б) Продаж «без покриття»

В) Стан після продажу «без покриття»

Рис. 8. Схема продажу «без покриття» звичайних акцій

Вихідний рівень маржі. При здійсненні короткого продажу існує ризик неповернення боргу, оскільки дана операція пов’язана із залученням коштів. Для цього існує поняття вихідного затребуваного рівня маржі.

Нехай 100 акцій компанії XYZ були продані міс Сміт за ціною 100 дол. за 1 шт. Виручка на рахунку міс Сміт дорівнює 10000 дол., але їй заборонено використовувати ці кошти до повернення боргу. Припустимо, що акції компанії XYZ піднялись на 20 дол., тоді міс Сміт буде винна Brock inc. за 100 акцій 12000 дол. за поточним ринковим курсом. Тобто у разі неповернення боргу Brock inc. втратить 2000 дол., для того, щоб запобігти цій ситуації і існує вихідний затребуваний рівень маржі (ВЗРМ). У нашому прикладі він дорівнює 60 %. Отже, міс Сміт має додатково внести на свій рахунок 6000 дол. (0,6 × 10000 дол.).

Задача 3. Розрахунок ставки дохідності. Розглянемо на прикладі розрахунок дохідності від операції продажу «без покриття». Він протилежний розрахунку ставки дохідності покупки з використанням маржі.

Нехай міс Сміт продала «без покриття» 100 акцій компанії XYZ за ціною 100 дол. за одиницю. Якщо вона потім поверне позичку «без покриття», коли акції будуть котируватись по 75 дол., і відразу ж після виплати дивідендів компанією XYZ відшкодує ще й цей дивіденд у розмірі 1 дол., то її ставка дохідності на вкладені кошти становитиме:

((100 – 75 – 1) : (0,6 × 100) =
= (24 : 60) × 8100 % = 40 %.

Дохідність для того, хто, наприклад, придбав акції ком-
панії XYZ з використанням залучених коштів дорівнювати-
ме 40 % ((75 + 1 – 100) = –24 : 60). Ставка дохідності для
того, хто придбав акції компанії XYZ без використання за-
лучених коштів, становитиме 24 % ((75 + 1 – 100) : 100 = 
= –24 : 100).

Задачі

8.1. За наведеними даними побудуйте зважений за ринковою капіталізацією індекс зі значеннями в базовому періоді 1000.

Підрахуйте значення індексу за таких нових цін на акції:

А = 2,70;   В = 1,30;   С = 1,20;   Д = 1,40;   Е = 2,70.

8.2. Виходячи з пропонованих даних стосовно індексів FT-SE 100 та S&P’500, розрахуйте коваріацію і коефіцієнт кореляції.

8.3. М-р Юнг відкрив у місцевій брокерській фірмі рахунок за угодами з маржею. Першою інвестицією м-ра Юнга стала купівля з використанням маржі 200 акцій корпорації Woodbury за ціною 40 дол. за одиницю. Для здійснення цієї купівлі він позичив у брокера 3000 дол.

а) Яка була фактична маржа у момент здійснення купівлі?

б) Якщо курс акцій підвищиться до 60 дол. за одиницю, то якою буде тоді фактична маржа?

в) Яка буде фактична маржа, якщо курс впаде до 35 дол.?

8.4. М-р Арнович придбає з використанням маржі 1000 акцій компанії Rockford Systems за ціною 60 дол. за одиницю. Вихідний затребуваний рівень маржі — 50 %, мінімальний рівень — 30 %. Якщо ці акції впадуть до 50 дол., чи отримує він запит на збільшення маржі?

8.5. На початку року Ед Делахенті купив з використанням маржі 500 акцій корпорації N за 30 дол. Вихідний затребуваний рівень маржі становить 55 %. Ед заплатив 13 % за боргом, наданим по рахунку з маржею, і жодного разу не отримував запиту на збільшення маржі. Протягом цього року корпорація N виплатила дивіденди у розмірі 1 дол. на акцію.

а) Якщо наприкінці року Ед продаватиме ці акції по 40 дол., то якою буде ставка дохідності його інвестицій за цей рік?

б) Дайте відповідь на це саме запитання за умови, що курс продажу акцій наприкінці року дорівнює 20 дол.

в) Перелічіть ваші відповіді на запитання (а) та (б), виходячи з припущення, що Ед придбав акції за свої кошти.

8.6. Кенді Каммінгс продає «без покриття» 200 акцій компанії Madison за 50 дол. Вихідний затребуваний рівень маржі — 45 %.

а) Якщо курс цих акцій потім підніметься до 58 дол., то якою буде фактична маржа на рахунку Кенді?

б) Дайте відповідь на це саме запитання за умови, що курс впаде до 42 дол.

8.7. Дінті Барбер продає «без покриття» 500 акцій компанії N за 45 дол. Вихідний та мінімальний затребувані рівні маржі становлять відповідно 55 та 35 %. Якщо курс акцій підійметься до 50 дол., чи отримує Дінті запит на підтримання маржі?

8.8. Акції DeForest Inc. оцінювались на початку року в 70 дол.
У той же час Д. Барклі продав «без покриття» 1000 акцій цієї компанії. Вихідний затребуваний рівень маржі дорівнював 50 %. Наприкінці року курс акцій піднявся до 75 дол. За ними були сплачені дивіденди у розмірі 2 дол. на акцію. Барклі не отримав за рік ні одного запита на підтримку маржі. Яка дохідність його інвестицій?

Тестові завдання

1. Рух цін на акції компанії складається таким чином, грош. од.:

93 ® 97 ® 99 ® 102 ® 104 ® 97 ® 96.

А. За якою ціною може бути виконане біржове доручення (наказ) про припинення операції «платити 102 за 10, стоп».

а) 104; в) 93;

б) 102; г) 96.

Б. За якою ціною може бути виконаний наказ зі встановленим лімітом «продати 10 по ціні 98»:

а) 97;   в) 97;

б) 99;   г) 96.

В. За якою ціною може бути виконано наказ зі встановленим лімітом «платити 97 за 10»:

а) 95;   в) 96;

б) 97;   г) 99.

2. На біржі отримано одне доручення на продаж «продати 30 по 97,5». На покупку із встановленим лімітом надійшло чотири доручення «Платити …»:

а) 96 за 10;

б) 96,5 за 20;

в) 94 за 15;

г) 98 за 30.

Який наказ буде виконано?

Питання для самоперевірки знань

1. Охарактеризуйте поняття «біржа». Яке походження слова «біржа»?

2. Який правовий статус фондових бірж в Україні?

3. Коли була створена Українська фондова біржа? Коли вона почала працювати? Назвіть інші фондові біржі України.

4. Дайте характеристику кожному документу з нормативної бази УФБ.

5. Що таке біржовий статут, правила біржі?

6. Які основні правила УФБ?

7. Назвіть емітентів та інвесторів УФБ. Яким чином захищені їхні права?

8. Що таке депозитарій?

9. Які функції клірингового банку?

10. Брокери на УФБ. Які правила їх допуску до проведення торгів?

11. Що таке лістинг?

12. Назвіть основні види біржових наказів.

13. Причини розвитку позабіржової торгівлі цінними паперами в Україні та США (порівняльна характеристика).

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність,
функції та роль в економіці

Перша тема знайомить студента з предметом дисципліни — фінансовим ринком, який являє собою специфічну сферу економічних відносин. Їх особливість полягає в тому, що відносини, які розглядаються, формуються на певному економічному просторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, податковою інфраструктурою, яка постійно змінюється. Тому предмет курсу «Фінансовий ринок» — економічний простір, на якому формують­ся і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових фондів.

Основними учасниками (суб’єктами) фінансового ринку є: емітенти — юридичні особи (згідно з чинним законодавством України), що випускають цінні папери з метою залучення фінансових фондів; інвестори — фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або інших цілей; фінансові посередники між емітентами та інвесторами; держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Потрібно зрозуміти послідовність розвитку основних фінансових категорій фінансового ринку.

фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси — три відокремлені сфери фінансового ринку: фондовий ринок, грошовий ринок і ринок банківських позичок;

джерелом фінансових фондів є заощадження, тобто грошові кошти, які постійно вивільняються в процесах виробництва та обігу (дуже важливе методологічне положення);

заощадження акумулюють чисельні і різноманітні кредитні, фінансові, страхові та інші фінансові інститути з метою перетворення їх на позичковий капітал для подальшого інвестування у фінансові активи або надання послуг;

фінансові фонди, що обертаються на фондовому та грошовому ринках, втілені у фінансові інструменти — цінні папери, які є засобами спілкування між учасниками ринку;

із сутності та функцій кожної зі сфер фінансового ринку випливає специфічність цінних паперів, які на них обертаються. На фондовому ринку відбувається випуск та обіг довгострокових цінних паперів, на грошовому — короткострокових боргових, на ринку банківських позичок обертається та частина позичкового капіталу, яка на визначений строк надається у вигляді грошової суми.

Варто звернути увагу, що з правової точки зору цінний папір — юридичний документ, стандартний контракт, зміст якого зумовлює те, що емітент продав цінний папір, щоб отримати необхідні фінансові фонди, і відповідно прийняв на себе зобов’язання. Інвестор, що купив цінний папір, придбав майнові та інші права, передбачені контрактом. З цього положення випливає, що по-
трібні закони, які в першу чергу захищають права інвесторів.
З економічної точки зору цінний папір — капітал, який приносить дохід його власнику.

Сучасний розвиток фінансового ринку спричинив посилення процесу сек’юритизації фінансових відносин. Обіг цінних паперів полегшує не тільки відносини між емітентом та інвестором, а й сприяє організації контролю і нагляду за фінансовим ринком.

Фондовий і грошовий ринки можна узагальнено назвати ринком цінних паперів.

Ринок банківських послуг не сек’юритизований. Фонди, які на ньому обертаються, втілені в індивідуальні контракти — договори про позички між кредитним інститутом та фізичною (юридичною) особою, яка отримує позичку за певних умов. З економічної точки зору, банківська позичка — надання на визначений термін грошового капіталу під встановлений процент.

Розширення фінансових ринків спричинило до життя похідні цінні папери, розвиток фінансового інжинірингу та появу опціонних і ф’ючерсних бірж.

Процеси, що відбуваються на світовому фінансовому ринку, так само, як і розвиток сучасних телекомунікацій, зокрема мережі INTERNET, впливають на національні фінансові ринки: збіль­шується міжнародний рух грошових потоків, відбувається інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків.

Семінарське заняття

1. Предмет дисципліни «Фінансовий ринок».

2. Суб’єкти фінансового ринку.

3. Економічна та правова природа цінних паперів.

4. Рух фінансових потоків в економіці.

5. Функції фінансового ринку.

6. Державне регулювання фінансового ринку.

Література до семінарського заняття

1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України».

3. Указ Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році».

4. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. — М.: БЕК, 1994. — С. 173—212.

3. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 65—140.

4. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К., 1998. — С. 6—31.

5. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э.С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 1—73.

Cамостійна та індивідуальна робота

За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті. Поглиблене вивчення визначених проблем відбувається у позааудиторний час. Виокремлено дві проблеми та сім питань для написання рефератів з подальшим їх обговоренням.

Питання 1. Фінансовий ринок: його сутність і роль в економіці.

Склад та структура фінансового ринку в Україні.

Структура зарубіжних фінансових ринків.

Особливості розвитку фінансового ринку в Україні у 1998—1999 рр.

Основні напрями розвитку фінансового ринку в майбутньому.

Заощадження та інвестиції: особливості їх формування в Україні.

Для підготовки відповідей на ці питання рекомендуються джерела:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 1998 та 1999 рр.

Указ Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку України у 2000 році».

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1998. — С. 6—19.

Рынок ценных бумаг: Учебник / Под ред. В. В. Галанова, А. И. Басова. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 40—49.

Берзон Н. И., Буянова Е. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок. Учебн. пособие. — М.: Вита-Пресс, 1998. — С. 7—18.

Задоя А. О., Ткаченко Г. П. Структура та функції фінансового ринку // Фінанси України. — 1999. — № 5. — С. 3.

Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: ИНФРА-М, 1996. — С. 7—42.

Питання 2. Економічна та правова природа цінного папера.

Правова природа цінних паперів.

Економічна природа цінних паперів.

Для підготовки відповідей пропонується така література.

Для розкриття правової природи цінного папера слід ознайомитися із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу». Особливу увагу варто зосередити на визначенні поняття «цінний папір» та видів цінних паперів, які можуть обертатися на фінансовому ринку України згідно із Законом.

Крім того, доцільно ознайомитися з монографіями:

1. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. — М.: Финстатинформ, 1993. — С. 174—188.

2. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998. — С. 5—100.

3. Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине: Лекции по дисциплине «Финансовый рынок». — К.: НАУ, 1999.

З другого питання — «Економічна природа цінного папера» рекомендована така література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 66—71. У книзі наведені фундаментальні якості цінного папера та його визначення, яке вживається у міжнародній практиці.

Берзон Н. И., Буянова Е. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок. Учебн. пособие. — М.: Вита-Пресс, 1998. Рекомендована для підготовки повідомлення про акції (с. 34—68), державні цінні папери (с. 149—192), облігації (с. 69—122).

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 33—113. Рекомендується для підготовки повідомлення про цінні папери, що емітуються та обертаються на фондовому ринку України.

Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок. Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 3—52. Рекомендується для отримання інформації про фондові ринки і власників цінних паперів та про цінні папери корпорацій у США.

Індивідуальна робота

Для студентів, які виконують магістерські дисертації або зацікавлені у поглибленому дослідженні проблем фондових ринків, що розвиваються, рекомендуються питання:

Розвиток фондових ринків країн Східної Європи.

Розвиток фондових ринків у країнах Латинської Америки.

При написанні роботи доцільно звернутися до монографії Б. Б. Рубцова «Зарубежные фондовые рынки» (с. 238—253).

Питання для самоперевірки знань

Дайте визначення предмета дисципліни, що вивчається. Назвіть його основні особливості.

У чому полягає різниця між основними сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком та ринком банківських позичок?

Назвіть головних учасників фінансового ринку.

Як ви розумієте категорію «заощадження»?

Поясніть, чому головною функцією фінансового ринку є перетворення заощаджень на інвестиції. В чому полягає значення фінансових посередницьких інститутів у цьому процесі?

Як ви розумієте категорію «фінансові фонди» і чому на фінансовому ринку вони втілюються в фінансові інструменти — цінні папери?

Чим пояснюється різноманітність цінних паперів?

Як ви розумієте правовий зміст цінного папера?

Які основні стандарти та вимоги, що висуваються стосовно цінних паперів?

Який економічний зміст цінного папера?

Поясніть процес сек’юритизації на фінансовому ринку, його причини.

Назвіть причини розвитку електронних цінних паперів.

У чому полягають особливості ринку банківських позичок, чому він не сек’юритизований?

Як ви розумієте інтернаціоналізацію і глобалізацію фінансових ринків?

Який вплив має розвиток мережі INTERNET на розвиток сучасного фінансового ринку?

Тема 2. Законодавче регулювання
фінансового ринку

В Україні поступово формуються правові норми фінансового ринку. Слід зрозуміти основні положення того, що економічні відносини, які складаються на фінансовому ринку, повинні регулюватися законодавчо. Закони, що регулюють ринок і встановлюють над ним контроль, створюються поступово, по мірі роз-
витку ринкових відносин в цілому і фінансових відносин зокрема. В країнах з ринковою економікою норми фінансового ринку створювалися протягом десятиріч. Знайомство з розвитком законодавства у країнах з ринковою економікою, по-перше, дозволяє надати критичну оцінку законодавству України з фінансового ринку; по-друге, допоможе зрозуміти, яким чином і в якому
напрямі необхідно вдосконалювати вітчизняне законодавство
з урахуванням специфіки економічного і соціального розвитку України.

Пропонується ознайомитися з розвитком законодавства в США. Основні положення з цього питання зводяться до такого.

1. Правові норми регулювання фінансового ринку у Сполучених Штатах Америки розвивалися поступово.

2. Перші закони з’явилися у 1933 і 1934 рр., тобто за умов розвинутої економіки. Причиною їх виникнення був крах фінансового ринку та економічна криза, що розпочалася у 1929 р. і тривала до 1933 р. Ці події показали, наскільки необхідне законодавче регулювання фінансового ринку.

3. Законодавством у теперішній час охоплено весь ринок: біржовий та позабіржовий. Кінцева мета регулювання — створення єдиного національного фінансового ринку.

4. Розширення фінансового ринку всередину та вшир порушило питання про введення інститутів саморегулювання. Державний контроль не в змозі був охопити весь ринок і, що найголовніше, він підвищував затрати обігу цінних паперів. Тому функції регулювання передавались частково саморегулівним організаціям (СРО). Перша СРО — Національна асоціація дилерів з цінних паперів — була створена в 1938 р. відповідно до акта Мелоні.

Інтернаціоналізація та глобалізація міжнародних відносин зумовила необхідність розвитку єдиних стандартів, процедур та умов розрахунків на фінансовому ринку. Тож, слід ознайоми-
тися з:

рекомендаціями Групи 30 — Міжнародної організації незалежних експертів. Матеріали з цього питання можна прочитати у таких навчальних посібниках: Фондовий ринок України / За ред. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця, 1994. — С. 117—125; Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 19—21;

стандартами IOSCO: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 21—25;

принципами регулювання ринку капіталу в країнах — учасницях Європейського Союзу: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 25—28; Чухно А. А., Семенов С. Л. Фондові ринки країн — членів Європейського Союзу // Фінанси України. — 1999. — № 2. — С. 3;

міжнародними нормами банківського регулювання та нагляду: Селбі Дж. Національний банк України і банківський нагляд // Вісник НБУ. — 1998. — № 12. — С. 50—53; Горячек З. Ю. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності фінансово-кредитних установ // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 55—58.

Далі студент повинен ознайомитися з основами правового регулювання фінансового ринку в Україні.

В Україні відповідно до ст. 8 Конституції діє принцип верховенства права. Всі закони та нормативно-правові акти, що стосуються регулювання та нагляду за фінансовим ринком, повинні відповідати певним розділам і статтям Конституції. Відповідно до ст. 92 виключно законами України встановлюються основи створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядок створення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів. Необхідно також знати основні положення законів України, постанов Верховної Ради та Указів Президента України, що безпосередньо відносяться до фінансового ринку:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Постанова ВР України «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України».

Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії».

Окрім законів, кодифікованих Верховною Радою, обов’язко­вими до виконання є нормативно-правові акти виконавчої вла-
ди. Згідно із ст. 117 Конституції України в межах своєї компе-
тенції вищий орган виконавчої влади — Кабінет Міністрів Украї­ни — видає нормативно-правові акти (тобто різного роду розпорядження і постанови). Міністерства, відомства, комітети, НБУ, ДКЦПФР та інші органи також щорічно видають накази, рішення, пояснення, постанови, інструкції з метою регулювання корпоративної діяльності, реєстрації цінних паперів, організації депозитарної діяльності, регулювання діяльності спільного інвесту­вання та ін.

Фінансові відносини між учасниками ринку повинні бути оформлені юридичними документами — угодами чи договорами, кожен з яких має відповідні обов’язкові реквізити. Суперечки, що виникають при невиконанні зобов’язань за угодою однією із сторін, вирішуються в арбітражному суді. Пред­ставлена на рис. 1 схема правового регулювання фінансового ринку допоможе студенту зрозуміти і запам’ятати логіку су­бординації юридичних документів.

Рис. 1. Схема правового регулювання фінансового ринку

Далі слід детальніше розібратися в правовому регулюванні та нагляді за трьома сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком, ринком банківських позичок.

Чинне законодавство містить основні положення, що захищають права інвестора та накладають на емітента обов’язки щодо розкриття інформації. Введена обов’язкова реєстрація випуску цінних паперів у ДКЦПФР, інформації про їх випуск, оприлюднення публічної регулярної інформації про наслідки господарської діяльності емітента. Встановлені правила та стандарти стосовно проведення операцій на фондовому ринку.

Відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році» основними проблемами визначено:

розбудову інфраструктури фондового ринку;

запровадження системи моніторингу фондового ринку;

стабілізацію ринку облігацій внутрішніх державних позик;

вдосконалення системи захисту прав інвестора;

розвиток нормативно-правової бази;

інформування та підвищення обізнаності населення стосовно питань функціонування фондового ринку.

Щодо грошового ринку та ринку банківських позичок, то слід відзначити такі положення.

По-перше, специфічність грошового ринку як сфери фінансового ринку в чинних законах не відображена.

По-друге, грошовий ринок і ринок банківських позичок потребують норм, що забезпечують насамперед підвищення ліквідності інструментів.

По-третє, захист прав інвесторів, емітентів та професійних учасників фінансового ринку, а також підтримка ліквідності на грошовому ринку застосовується до кожного інструменту відповідно до норм права. Слід зазначити, що в Україні до цього часу немає закону, на якому б базувалася вся система норм стосовно одного з найважливіших інструментів — векселя.

По-четверте, ринок банківських позичок традиційно високорегульований. Здійснюється пруденційний банківський нагляд, спрямований на захист прав вкладників та акціонерів банку, підтримку ліквідності банківської системи.

Самостійна та індивідуальна робота

Студенти вивчають дану тему повністю самостійно. Для написання рефератів пропонуються такі проблемні питання.

Питання 1. Особливості розвитку та формування законодавства з фінансового ринку в США.

1. Значення законів 1933 та 1934 рр. для розвитку фінансового ринку в США.

2. Сутність Закону Гласса-Стігола.

3. Закони 70—90 років.

Для написання реферату варто використати таку літературу:

Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — Разд. 1.1. — К.: НАУ, 1999.

2. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 322—329; 386—390.

Питання 2. Стратегія розвитку фінансового ринку в Україні.

1. Цілі, стратегії розвитку фінансового ринку України.

2. Основні напрями розвитку законодавчої бази фінансового ринку України.

Для виконання реферату пропонується література:

Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України.

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 117—182.

Питання 3. Правові основи розвитку інфраструктури фондового ринку.

1. Поняття інфраструктури фондового ринку.

2. Значення реєстрації цінних паперів і реєстраторів.

3. Значення депозитарної системи.

Рекомендується така література:

1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

2. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 117—135.

3. Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования фондового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 52—53.

Питання 4. Вексельне право.

1. Сутність векселя як фінансового інструменту.

2. Міжнародні норми вексельного права (Женевська конвенція).

3. Норми, прийняті щодо векселя в Україні.

Література для підготовки питання:

Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — Разд. 4.2. — К.: НАУ, 1999.

Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні і прості векселі: Підп. в Женеві 07.07.30: дод. 1. Уніфікований Закон про переказні та прості векселі // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності: Вип. 9. — К., С. 61—82.

Хом’як Б., Немировський І.. Передача векселя: Теорія і практика // Вісник НБУ. — 1999. — № 2. — С. 48.

Питання 5. Правові основи розвитку в Україні грошового ринку та ринку банківських позичок.

1. Правовий захист майнових прав інвестора на грошовому ринку.

2. Ринок банківських позичок та його зв’язок з грошовим ринком.

Пропонована література:

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 76—94.

Горячек З. Ю. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності фінансово-кредитних установ // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 55—58.

Кірєєв О. Банківський нагляд як комплексний процес створення ефективної системи захисту клієнтів // Вісник НБУ. — 1998. — № 3. — С. 3—7.

Індивідуальні заняття

У разі написання магістерських дисертацій студенти виконують такі завдання з тем, що стосуються фінансового і фондового ринку, ринку акцій та ін.

Завдання 1. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.

Система правових актів, що регулюють фінансовий ринок.

Особливості регулювання фондового ринку.

Особливості регулювання ринку банківських послуг та гро­шового ринку.

Цілі та завдання державного регулювання фінансового ринку.

Державні органи регулювання фінансового ринку.

Завдання та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Захист прав інвестора.

Особливості захисту прав дрібного інвестора.

Права та обов’язки інституціональних інвесторів.

Проблеми оподаткування операцій на фондовому ринку.

Юридичні норми забезпечення відкритості, прозорості інформації про емітента.

Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні в 2001 р.

Розвиток саморегулівних організацій в Україні, їх права та обов’язки.

Для виконання індивідуального завдання слід використовувати не тільки рекомендовані законодавчі акти Верховної Ради, а й нормативно-правові документи ДКЦПФР, опубліковані в збірнику «Правове регулювання на фондовому ринку України» (2-е видання якого випущено Інститутом розвитку фондового ринку України у 1999 р.).

Рекомендована література:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Про затвердження тимчасових положень про порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск: Наказ ДКЦПФР від 20.09.96 № 210.

Про внесення змін і доповнень до Тимчасового положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх випуск: Рішення ДКЦПФР від 12.02.98 № 36.

Про розкриття фінансової інформації емітентами у відповідності з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: Рішення ДКЦПФР від 09.06.98 № 73.

Про затвердження Порядку оприлюднення частини регулярної інформації про емітента: Рішення ДКЦПФР від 29.07.98.

Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998.

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999.

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Фондовий ринок України: Навч. посібник / За ред. В. В. Оскольсько­го. — К.: Скарбниця, 1994.

Леонов Д. А., Федоренко А. В. Основні засади оподаткування операцій на ринку цінних паперів // Цінні папери України. — 1998. — №№ 26—28.

Питання для самоперевірки знань

За яких обставин і чому в США в 1933 та 1934 рр. прийняті закони про регулювання фінансового ринку?

Через які причини починають діяти міжнародні стандарти регулювання фінансового ринку? Назвіть їх, дайте їм характеристику.

Назвіть основні принципи фондового ринку згідно із Концепцією розвитку та функціонування фондового ринку України.

Який Закон і коли був прийнятий Верховною Радою України щодо цінних паперів і фондового ринку?

Назвіть основні положення цього Закону стосовно безпосередньо цінних паперів. Яке визначення дається цінному паперу? Яке визначення дається фондовій біржі?

Які юридичні норми захисту прав інвесторів?

Які права та обов’язки інституціональних інвесторів?

Назвіть правові основи розвитку інфраструктури фінансового ринку.

Які причини появи та розвитку саморегулівних організацій?

Назвіть особливості формування законодавчої бази грошового ринку.

Назвіть основні особливості формування законодавчої бази ринку банківських послуг.

Як ви розумієте пруденційний банківський нагляд?

Тема 3. Інфраструктура фінансового ринку

Розвиток фінансового ринку неможливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розуміти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури:

професійні учасники — торговці цінними паперами;

організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фон­дові торговельні системи;

посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди.

реєстратори цінних паперів;

депозитарії, клірингові депозитарії;

розрахунково-клірингові банки;

саморегулівні організації ринку цінних паперів;

інформаційно-аналітичні інститути.

В Україні поступово створюється інфраструктура ринку: функ­ціонують шість фондових бірж, Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), створено широку мережу посередницьких інститутів, реєстраторів і зберігачів цінних паперів, діють депозитарій НБУ для державних цінних паперів, Національний депозитарій та Міжрегіональний фондовий союз (МФС) — для корпоративних цінних паперів.

Студент повинен зрозуміти, в чому полягає діяльність професійних учасників торгівлі, знати і розуміти ці види діяльності. З цією метою слід ознайомитися із Законом України «Про держав­не регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4 «Професійна діяльність на ринку цінних паперів»). Така діяльність досить різноманітна, починаючи з організації торгівлі, тобто здійснення цивільно-правових відносин з цінних паперів, до діяль­ності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Потрібно з’ясувати значення посередництва на фінансовому ринку.

По-перше, посередники консолідують ризики, приймають на себе багато з них, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт).

По-друге, забезпечення деномінації заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми.

По-третє, з другого положення випливає так званий «ефект масштабу» угоди: чим на більшу суму укладено угоду, тим нижчими виявляються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витрати.

Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.

Посередництвом між емітентами та інвесторами займається досить значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов’язки. Так, комерційні банки обслуговують свою клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різноманітні строки. Але, окрім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди та проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагро­маджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи. За своєю суттю операції фонду з цінними паперами являють собою спільне інвестування членів фонду.

Крім посередників, велику роль на фінансовому ринку відіграють організатори торгівлі — фондові біржі, а зі зростанням масштабів операцій — позабіржові фондові торговельні системи. В Україні організаторами торгівлі є також центри сертифікатних аукціонів. Потрібно знати, що ринок цінних паперів поділяється на організований та неорганізований. Організований ринок цінних паперів — це функціонуючі на ньому фондові біржі та позабіржові торговельні системи. Неорганізований ринок — укладання угод з цінних паперів поза біржею, найчастіше по телефону. В Україні тільки 5 % обігу цінних паперів припадає на органі­зований ринок.

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на проблеми, пов’язані зі створенням Національної депозитарної системи. В Україні сьогодні на передньому плані два завдання — створити систему обліку руху цінних паперів та забезпечити ліквідність фондового ринку. Ці проблеми практично поєднані зі створенням централізованої депозитарної системи та бездокументарної системи обігу цінних паперів. Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.97 структура Національної депозитарної системи складається з двох рівнів: нижнього — зберігачів, які ведуть рахунки власників іменних цінних паперів та реєстратори власників іменних цінних паперів, верхнього — Національний депозитарій України та депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки з цінних паперів.

Необхідно знати основні положення згаданого законодавчого акта.

По-перше, особливості передачі та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі.

По-друге, види депозитарної діяльності: зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах, облік операцій клієнта, що стосуються цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

По-третє, особливості електронного обігу цінних паперів.

Слід пам’ятати, що для здійснення кожного виду депозитарної діяльності потрібна ліцензія ДКЦПФР.

Необхідно також з’ясувати такі категорії, як зберігачі цінних паперів, реєстратори цінних паперів, кліринговий депозитарій і розрахунковий банк.

Значення інформації підвищується у всіх сферах економіки, в тому числі і на фінансовому ринку. Створюються інформаційно-аналітичні інститути, які видають різноманітні огляди, аналітичні записки, публікують статистичні дані про ціни, складають фондові індекси та рейтинги. Останні розраховуються також інвестиційними компаніями та фондовими біржами. Найпопулярнішим в Україні фондовим індексом є індекс ПФТС. Слід ознайо­митися з методикою його обчислення.

Індекс розраховується на основі руху цін простих акцій:

які пройшли лістинг та включені до котирувального листка першого і другого рівнів;

з найбільшою кількістю зареєстрованих угод за умови, що ціна двосторонньої угоди повинна бути не менша за найкращу ціну купівлі та не вища за найкращу ціну продажу.

Базове значення індексу дорівнює 100. Індекс визначається методом вирахування середньої арифметичної.

Індекс ПФТС дістав міжнародне визнання. Україна включена до одного з індексів Міжнародної фінансової корпорації (IFC) — граничного індексу Frontier Index IFC. Частка України в індексі розраховується на основі руху цін на торгах ПФТС по компаніях, що входять до списків ПФТС. Слід відзначити, що включення України до міжнародного індексу свідчить про зацікавленість зарубіжних інвесторів фондовим ринком України.

Самостійна та індивідуальна робота

Дана тема вивчається студентом повністю самостійно. Для цього пропонується написання рефератів, організація колоквіуму та визначення індивідуальної роботи для студентів, які зацікавлені у поглибленому вивченні даної теми.

Пропонуються такі теми рефератів:

Тема 1. Професіональна діяльність
на ринку цінних паперів

Рекомендована література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4).

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 114—139.

Тема 2. Реєстри та реєстратори цінних паперів

Пропонується література:

Закон України « Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (ст. 9).

Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Наказ ДКЦПФР від 01.04.96 № 58.

Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 26.05.98 № 60.

Про встановлення максимальних розмірів тарифів на оплату послуг реєстраторів: Рішення ДКЦПФР від 22.12.98 № 192.

Для студентів, що виконують магістерські дисертації за темами, присвяченими фінансовому ринку, пропонуються індивідуальні завдання.

Завдання 1. Підготувати розділ дипломної роботи або кілька параграфів на тему «Розвиток саморегулювання на фінансовому ринку».

План

Регулювання на фінансовому ринку, його значення, сутність та форми.

Саморегулівні організації професіоналів фондового ринку: причини виникнення.

Саморегулівні організації в США та Великобританії.

Саморегулівні організації в Україні.

Література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 17).

Положення про саморегулівну організацію на ринку цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 11.11.97 № 45.

Річні звіти ДКЦПФР за 1998 та 1999 рр.

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 7—15; 71—74.

Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 403—411.

Студентам, що володіють англійською мовою та бажають оз­найомитися з посередниками на фінансовому ринку США, можна запропонувати такі теми:

1. Страхові компанії на фінансовому ринку США.

2. Пенсійні фонди на фінансовому ринку США.

Література:

1. Johnson H. J. Finansial Institutions and Markets. A Global Perspectivе. —
Mc Graw-Hill Inc., 1993. — Р. 493—512.

Питання для самоперевірки знань

1. Як ви розумієте інфраструктуру фінансового ринку? Дайте її визначення, склад.

2. У чому полягає значення посередництва?

3. Як ви розумієте професійну діяльність на ринку цінних паперів?

4. Назвіть організаторів торгівлі, яке їх значення на фінансовому ринку?

5. За яким напрямом розвивається професійна діяльність в Україні?

6. Що таке депозитарій, яке його значення?

7. Окресліть сферу діяльності Національної депозитарної системи в Україні.

8. Які основні законодавчі положення щодо Національної депозитарної системи прийняті в Україні?

9. Хто є зберігачем цінних паперів?

10. Яке значення має реєстрація власників іменних цінних паперів?

11. Які вимоги висуваються до реєстраторів в Україні?

12. Як ви розумієте кліринговий депозитарій?

13. Яка роль на фінансовому ринку інформаційно-аналітичних інсти-
тутів?

14. Як ви розумієте саморегулювання на фінансовому ринку, його значення?

15. Як розвиваються саморегулівні організації в Україні?

Тема 4. Ризик та ціна капіталу

Насамперед потрібно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного папера, що виражається в грошових одиницях, та ціна капіталу, що виражається в процентах.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента — фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.

Ціна капіталу визначається попитом і пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Дохід, на який розраховує інвестор, ви-
значається не тільки кон’юнктурою ринку, але й надійністю фінансових активів, в які вкладаються грошові кошти. Формується структура процентних ставок, що встановлюється за строками цінного папера, його ліквідністю, можливістю у визначений час сплачувати борг та іншими факторами.

На рівень процентних ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція. Американський економіст І. Фішер увів поняття «номінальна ставка», що складається з двох частин: очікуваної процентної ставки за безризиковим цінним папером та очікуваної премії за можливе знецінення грошової одиниці (тобто за інфляцію). Остання розглядається як компенсація для страхування ризику при втраті частини грошових коштів через знецінення грошової одиниці. Формула Фішера, що в літературі має назву «ефект Фішера», виглядає таким чином:

На формування ціни впливають також інші ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки.

Премія за ризик невиконання боржником своїх зобов’язань (дефолт — DRP). У країнах з ринковою економікою складаються рейтинги на акції та облігації, за якими вони класифікуються на: цінні папери найвищої якості, дуже хорошої та хорошої якості, середньої та нижче середньої якості, низької якості та спекуля-
тивні цінні папери. Чим нижче клас цінного папера, тим вищою буде премія.

Премія за ліквідність (інколи має назву ринковості — LP). Ліквідний цінний папір можна швидко реалізувати без втрат або з мінімальними втратами. Низьколіквідний цінний папір несе ризик великих втрат при його продажу. Це спричиняє вищий процент на такий цінний папір.

Премія за строковість (MP). Вкладення в цінні папери на довгий строк звичайно обтяжене більшим ризиком, через що додається премія за ризик строковості. Але кон’юнктура ринків може бути такою, що більший ризик виявиться притаманним короткостроковим цінним паперам.

Оскільки щодо різних класів цінних паперів виникають різного роду та величини ризики, то ціна на них (тобто проценти) значно відрізняються.

Формула ціни капіталу з урахуванням ризиків є такою:

.

Таким чином, якщо за інфляції в 1 % та безризиковій ставці 4 % номінальна ставка становитиме 5 %, ризик за можливий дефолт 3 %, ліквідність 1 %, строковість 2 %, то:

.

З урахуванням усіх передбачуваних премій за ризик процентна ставка на окремий клас цінних паперів може дорівнювати 11%.

У західній економічній літературі відомі теорії часової струк­тури процентних ставок, що пояснюють форму так званої кривої доходів залежно від строків погашення.

Теорія неупередженого (безстороннього) очікування пояснює нахил кривої «ринковим консенсусом» щодо майбутніх процентних ставок та деякою впевненістю інвесторів у зміні ставок. Наприклад, якщо очікується падіння ставок, то інвестори віддадуть перевагу довгостроковим цінним паперам, розраховуючи в майбутньому отримати вищий дохід. Але така поведінка виявиться характерною для багатьох інвесторів: у резуль­таті підвищиться попит, що спричинить падіння ставок — крива доходів спадатиме.

Теорія переваги ліквідності передбачає, що в інвесторів немає впевненості у русі процентних ставок. Через це кожен з них приймає власне рішення, віддаючи перевагу вкладенням у ліквідні цінні папери, тому премія за ліквідність буде рівною для всіх.

Теорія ринкової сегментації вбачає, що процентна ставка за цінними паперами окремих строків визначається попитом і пропозицією. Тому кожен з учасників віддає перевагу операціям в якійсь одній зоні строковості (сегменті ринку). Фактори, що визначають попит і пропозицію на коротко- і довгострокові цінні папери встановлюються самими учасниками різних сегментів.

При вивченні даної теми студенти мають ознайомитися з розвитком теорій ризику. Теорія американського економіста
Г. Марковіца виокремлює з усіх цінних паперів папір без ризику — казначейський вексель строком на 30 днів. Він також розробляє модель ефективного (раціонального) портфеля, сутність якої полягає в тому, що здійснюється такий підбір цінних паперів за строками, фірмами, регіонами, галузями, який забезпечить отримання очікуваного прибутку за мінімального ризику.

Американський вчений У. Шарп запропонував поділити ризик на систематичний та несистематичний. Систематичний ризик перебороти шляхом диверсифікації портфеля інвестор не може. Системні зміни в господарстві (падіння цін на експортні товари, зниження капітальних вкладень та ін.) можуть спричинити різке зниження процентних ставок. На думку В. Шарпа, систематичний ризик потрібно вивчати і бути готовому до змін, щоб встигнути пристосуватися до них. Щодо несистематичного ризику, то він долається шляхом диверсифікації, тобто побудови ефективного портфеля.

У. Шарп створив дуже популярну і прагматично прийнятну модель оцінки капітальних активів (МОКА).

Вивчаючи дану тему, потрібно ознайомитися і зрозуміти значення побудови лінії характеристики, лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів. Усі три лінії використовуються для розрахунку очікуваного доходу по цінному паперу (або портфелю цінних паперів) Ri або Rр з урахуванням ризику. Інвестор використовує найрізноманітніші прийоми для вивчення своєї поведінки на ринку цінних паперів. Потрібно усвідомити, що всі ці розрахунки визначають теоретичну ціну, а фактична складається на фінансовому ринку під впливом попиту і пропозиції на капітал. Чим вище професіоналізм фінансового аналітика, тим точнішим бу-
де розрахунок очікуваного доходу і тим більше наближеною виявиться теоретична ставка дохідності до поточної.

Лінія характеристики цінного папера — лінія, яка показує співвідношення між доходом по окремому цінному паперу Ri та ринковим індексом Rm, тобто середньою ринковою ціною по даному класу цінних паперів.

Бета (b) показує нахил лінії характеристики. Рівняння лінії характеристики:

,

де Rit — дохід по цінному паперу і у період t;

Rmt — дохід ринкового портфеля у період t;

αi — параметр точки перетину лінії характеристики та вертикальної лінії Ri у період t;

bi — параметр коефіцієнта нахилу лінії характеристики;

Eit — випадкові похибки (у задачах ігноруються).

Бета вираховується за формулою:

,

ai — за наступною формулою:

.

Лінія ринку цінних паперів показує графічно рівняння очікуваного доходу по цінному паперу як функцію безризикової процентної ставки, бети цінного папера та очікуваного прибутку ринку;

.

Рис. 3. Лінія ринку цінних паперів

Ринковий ризик зростає по мірі зростання доходу. Премія за ризик — різниця між очікуваним доходом ринку та доходом без ризику. Отже,

,

тобто при b = 0,5, ставці доходу ринку 10%, безризиковій ставці 8% можна очікувати дохід по цінному паперу в розмірі 9%.

Лінія ринку капіталів графічно показує рівновагу між очікуваним доходом і ризиком добре диверсифікованого портфеля цінних паперів.

Нахил CML показує точку вибору між доходом та ризиком:

Нахил = зміна по вертикалі доходів: зміна по горизонталі (ризик) = [E (Rm) – Rf] / sm;

E (Rp) = 10 + (0,34/0,24) / [17 – 10] = 17 %; при безризиковій ставці 10 %, sm = 0,24, s р = 0,34, очікуваному ринковому доході 17 % можна очікувати прибуток портфеля 17 %.

Модель арбітражного ціноутворення — визначення доходу по цінному паперу як функції безризикової процентної ставки та інших факторів, найважливішим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП за умови, що немає можливості використовувати арбітраж.

Процентний арбітраж — одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентних ставок.

Модель арбітражного ціноутворення:

,

де E (Ra) — очікуваний дохід по цінному паперу;

Yn – 1 — фактори впливу на ціну;

Fn – 1 — ринкова ціна ризику.

Детальніше інформацію з цього питання можна прочитати в книгах:

Мартенс А. Инвестиции. — К., 1997. — С. 153—156, 164—180.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

Шарп У. Ф., Александер Г. Дж., Бэйли Дж. В. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 221—225, 258—276.

Студент повинен бути обізнаним з дуже популярною на Заході теорією ефективності фінансового ринку американського економіста Ю. Фами. Її сутність полягає в тому, що ефективним можна вважати лише інформований ринок. Він виокремлює три рівні інформованості і відповідно три рівні ефек-
тивності: слабка форма ефективності, напівсильна і сильна. Наведена схема наочно демонструє взаємозалежності та взаємозв’язки між різними ступенями інформованості та ефективністю.

Самостійна та індивідуальна робота

Разом з вивченням теоретичного аспекту питання про ризик і ціну капіталу студенти мають на практиці розв’язати запропоновані задачі. Для самостійного виконання студентам пропонуються задачі по визначенню ціни капіталу та ризику (задачі 4.1—4.7). Контроль за самостійною роботою здійснюється шляхом перевірки домашнього завдання, виявлення та розбору спірних або незрозумілих питань.

Практичне заняття 1

Розгляд основних теоретичних питань, що стосуються ризику та ціни капіталу:

Систематичний і несистематичний ризик.

Визначення ціни капіталу.

Розв’язання задач:

2.1. Визначення коефіцієнта бета (задачі 4.4, 4.7, 4.8);

2.2. Визначення стандартного відхилення портфеля інвестора (задачі 4.3, 4.10);

2.3. Визначення доходу по цінному паперу (задачі 4.1, 4.2, 4.5, 4.6, 4.9);

2.4. Складання графіків лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів (задачі 4.1, 4.2, 4.4, 4.11, 4.12).

Література:

Мартенс А. Инвестиции: Курс лекций по совр. финан. теории. — К.: Киев. инвест. агентство, 1997. — С. 169—175.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 207—226.

Практичне заняття 2

Розгляд теоретичних питань, що стосуються лінії характеристики цінного папера.

Розгляд ситуацій по вирішенню рівняння регресії та побудові графіка лінії характеристики цінного папера для визначення доходу по цінному паперу та систематичного і несистематичного ризику (задачі 4.13, 4.14, 4.15).

Література:

Мартенс А. Инвестиции: Курс лекций по совр. финан. теории. — К.: Киев. инвест. агентство, 1997. — С. 169—175.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 169—175.

3. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М,
1997. — С. 207—226.

Задачі з розв’язком

Подаємо два варіанти розв’язування деяких задач.

Задача 1. Керуючий інвестиційною компанією одержав таку інформацію:

Компанія пропонує купити акції K˚N. Аналітику по акціях дане завдання визначити:

1) дисперсію доходів;

a і b по акції K°N;

вирішити рівняння регресії;

кореляцію прибутків між ринковим портфелем і доходом акції;

R2;

частки систематичного і несистематичного ризику в загальному ризику акції K°N.

Рішення

1. Визначимо дисперсію (варіацію) прибутку:

а) ринкового портфеля —

,

де n — кількість періодів;

 — квадратичне відхилення доходу по ринку;

;

б) акції —

.

2. Визначимо стандартне відхилення:

а) ринкового портфеля —

;

б) акції —

.

3. Визначимо коваріацію доходів:

 ,

де  — відхилення від середнього;

n — кількість періодів;

.

4. .

5. )

6. Вирішимо рівняння регресії:

,

де Е — можливі помилки, що у даному прикладі ігноруються —

0,036 = – 0,0306298 + (1,3325966 × 0,05) = 0,036.

7. Далі на підставі обчислених показників визначимо коефіцієнт кореляції між прибутком ринкового портфеля та ак-
ції. Коефіцієнт кореляції — це статистичний показник, що
визначає тенденцію розвитку двох перемінних, що одночас-
но змінюють свої значення. Коефіцієнт визначається за формулою:

;

.

8. R2 — коефіцієнт детермінації, що вимірює щільність зв’язку між ринковим доходом і доходом на акцію, також називає факторну варіацію в загальній варіації. Визначається за формулою:

,

.

У нашій задачі R² = 0,6517274 означає, що 65 % усієї варіації, тобто мінливість у доходах акції компанії, можна пояснити мінливістю доходів ринкового портфеля, а 35 % усієї варіації пояснюється іншими чинниками, що не були обчислені у рівнянні.

9. Показник R² можна використовувати для визначення співвідношення між систематичним і несистематичним ризиками:

Загальний ризик = систематичний ризик + несистематичний ризик

,

де як загальний ризик використовується показник .

0,009864 = 0,6517274 × 0,009864 + (1 – 0,6517274) × 0,009864

0,009864   =   0,0064286   +   0,0034353

ß          ß          ß

            систематичний          несистематичний

ризик  ризик

Задача 2. Оцінка дохідності та ризику портфеля, що складається з двох цінних паперів.

Якщо ми маємо дані по двох цінних паперах і відповідних дохідностях, ризиках і кореляціях прибутків, то ми можемо визначити характеристики портфелів, що складаються з двох цінних паперів. Дохідність по портфелю можна оцінити в такий спосіб. Візьмемо дохід по кожному окремому цінному паперу й помножимо його на вагу даного цінного папера в портфелі. Наприклад, є такі дані по двох цінних паперах — середня дохідність, стандартне відхилення і варіація.

Якщо цінні папери 1 і 2 мають ваги 70—30, ми одержуємо:

20 ((0,70) + 10 ((0,30) = 17.

Прибутковість по портфелю дорівнює 17. Цей вираз можна записати у вигляді формули:

, за умови, що ,

де  — вага цінного папера в портфелі;

 і  — дохідності цінних паперів 1 і 2;

 — очікувана дохідність даного портфеля.

Маємо дані — середня дохідність і стандартне відхилення по портфелях цінних паперів 1 і 2 — по встановлених альтернативних коефіцієнтах дохідності:

У цій таблиці бачимо розрахунки середньої дохідності по портфелях з розрахунковими вагами цінних паперів 1 і 2.

Також можемо визначити стандартне відхилення по портфелю в інший спосіб.

Якщо ми звернемося до таблиці, то побачимо, що при встановлених вагах 50—50 прибутковість по портфелю становить 15 (0,50 × 20 + 0,50 × 10 =15), а стандартне відхилення дорівнює 5. Необхідно використовувати формулу стандартного відхилення для портфеля:

,

де коваріація — це коефіцієнт кореляції, помножений на стандартне відхилення двох цінних паперів:

.

Якщо ми підставимо цей результат у рівняння стандартного відхилення для портфеля, то одержимо:

.

! Зауваження. Крім оцінки ризику і дохідності по портфелю цінних паперів, може бути поставлене завдання оптимізації, тоб­то визначення структури оптимальних портфелів. Оптимальним визнається портфель, що має мінімальну дисперсію при заданому рівні прибутку. Один з методів вирішення цієї задачі — лінійне програмування, а також квадратичне програмування. Суть методу полягає в побудові цільової функції, що визначає задачу, яку потрібно вирішити у процесі оптимізації. Цільова функція звичайно задається з урахуванням обмежень. Це — задача математичного програмування, інакше кажучи, це задача, в якій функцію багатьох перемінних (цільову функцію) необхідно оптимізувати при наборі обмежень. Число ж обмежень, як правило, менше, ніж число перемінних (звичайно значно менше). Оптимальний ва-
ріант встановлюється за умов максимізації або мінімізації.

Задачі

4.1. Безризикова ставка — 0,8; очікуваний дохід ринку — 0,15; b цінного папера — 1,2. Визначте очікуваний дохід за акцією. Намалюйте графік.

4.2. Безризикова ставка дорівнює 0,6; дохід по акції Х — 0,11; по акції У — 0,14; стандартне відхилення доходів по Х = 0,2; по У = 0.4; b по Х = 0,8; по У = 1,1. По якій акції можна отримати вищий дохід? Побудуйте графік.

4.3. Інвестор має портфель, що складається з ризикових цінних паперів, стандартне відхилення якого дорівнювало 0,4 при очікуваному доході 0,3. Безризикова ставка становить 11 %. Інвестор прийняв рішення змінити структуру портфеля, який на 45 % буде сформовано з ризикових інвестицій та на 55 % — з безризикових. Ви­значте стандартне відхилення та очікуваний дохід нового портфеля.

4.4. Очікуваний дохід по акції може становити 18 %, ринкова премія — 6 %, очікуваний дохід ринку = 15 %. Визначте b по акції, складіть графік.

4.5. Акція приносить дохід у 15 %, але в майбутньому можливе зростання на 2 %. Очікуваний дохід ринкового портфеля — 15 %, b по акції — 1,2. Визначте ставку доходу за безризиковим цінним папером.

4.6. b цінного папера дорівнює 1,2, стандартне відхилення = 0,22, безризикова ставка = 0,11. По ринковому портфелю очікується отримати дохід 0,15 при стандартному відхиленні 0,2. Визначте очікуваний дохід по цінному паперу.

4.7. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом становить 0,8; стандартне відхилення по цінному паперу = 0,15, стандартне відхилення ринкового доходу = 0,25. Визначте b цінного папера.

4.8. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом становить 0,9; стандартне відхилення доходу по цінному паперу = 0,20; стандартне відхилення ринкового портфеля = 0,22. Визначте b цінного папера.

4.9. Кореляція доходу по цінному паперу з ринковим доходом дорівнює 0,7; стандартне відхилення доходу по цінному паперу = 0,20; стандартне відхилення ринкового портфеля = 0,25. Безризикова процентна ставка = 7 %, очікувана ставка ринку —16 %. Визначте дохід по цінному паперу.

4.10. Інвестор придбав дві акції до портфеля у співвідношенні 60 % та 40 %. Акції мають однакове стандартне відхилення доходів — 0,33. Якщо коефіцієнт кореляції становитиме +1,0, то яким буде стандартне відхилення портфеля інвестора?

4.11. Побудуйте графіки лінії ринку цінних паперів, лінії ринку капіталів. Напишіть формули нахилу двох ліній.

4.12. Безризиковий дохід = 8 %; очікуваний дохід ринку = 17 %; b портфеля = 1,3; стандартне відхилення ринку — 0,22; стандарт­не відхилення портфеля — 0,25. Вирахуйте нахили ліній ринку капіталів та ринку цінних паперів.

4.13. Керуючий відділу цінних паперів отримав таку інформацію:

а) дисперсія s2:

по ринковому портфелю sm2 = 0, 000594;

по цінному паперу s2i = 0,000274;

б) середня по доходах за 6 років:

по ринковому портфелю Rm = 0,02185;

по цінному паперу Ri = 0,02811;

в) коваріація Rm Ri = 0,000596.

На основі даної інформації відділу торгівлі акціями потрібно визначити:

sm та si;

a та b цінного папера;

розв’язати рівняння регресії;

скласти графік лінії характеристики;

визначити R2;

встановити частки систематичного і несистематичного ризиків у загальному ризику.

4.14. Аналітику відділу ризиків цінних паперів видане завдання визначити:

коефіцієнт детермінації R2 на підставі таких показників:

Rp портфеля = 0,002731;

Ri акції компанії N = 0,05237;

коваріація доходу портфеля і акції компанії = 0,00118;

частки систематичного і несистематичного ризиків у загальному ризику, використовуючи:

sp = 0,000769;

si =0,00482.

4.15. Керівник інвестиційної компанії отримав таку інформацію:

Компанія хоче купити акції К0N. Аналітику потрібно визначити:

дисперсію доходів; b та d акції К0N;

розв’язати рівняння регресії;

побудувати графік лінії характеристики;

кореляцію доходів між ринковим портфелем і доходом акції;

R2;

систематичний і несистематичний ризики акції.

4.16. Використовуючи дані, зазначені в таблиці, визначте портфельний дохід і ризик для портфелей, що складаються з двох цінних паперів із вагами 100—0, 70—30, 50—50, 30—70, 0—100. Скла­діть дохід і ризик по кожному портфелю звичайним способом.

а) 1 і 3; б) 1 і 4; в) 2 і 3; г) 2 і 4.

4.17. Дод Бранкер має портфель, що складається з двох цінних паперів, які взяті у таких частках і мають такі очікувані дохідності і стандартні відхилення:

Для різноманітних рівнів кореляції цих цінних паперів (-1;1) визначте максимальне і мінімальне значення стандартного відхилення портфеля.

Питання для самоперевірки знань

Чим визначається структура процентних ставок?

Чому в 50-х роках з’являється практична потреба в розробці теорій ризику?

У чому полягає сутність теорії ефективного портфеля Г. Марковіца?

У чому сутність поділу ризику на систематичний і несистематичний?

Який цінний папір виділено як безризиковий? Чому?

Поясніть модель оцінки капітальних активів.

Що показує лінія характеристики цінного папера?

Поясніть модель лінії ринку цінних паперів. Напишіть формулу. Наведіть числовий приклад розрахунку.

Поясніть модель лінії ринку капіталів. Напишіть формулу. Наведіть числовий приклад розрахунку.

У чому різниця між лінією ринку капіталів та лінією ринку цінних паперів?

У чому полягає сутність моделі арбітражного ціноутворення?

Поясніть теорію безсистемного руху цін.

У чому сутність теорії ефективного ринку Ю. Фами?

Назвіть форми ефективності фінансового ринку.

Тема 5. Фондовий ринок

Вивчаючи тему, студент повинен розуміти, що ринок капіталів (так у західній економічній літературі називається фондовий ринок) є однією зі сфер фінансового ринку. Специфічність ринку капіталів полягає в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери. Основна функція ринку капіталів — забезпечення процесу нагромадження капіталу, залучення інвестицій в економіку. Саме цим і пояснюється рух довгострокових фінансових фондів.

В Україні фондовий ринок почав розвиватися у 1997 р. Він має ряд особливостей.

По-перше, зв’язок з процесом приватизації державної власності та акціонуванням підприємств.

По-друге, основна частина операцій з цінними паперами (98 %) зосереджена на первинному ринку.

По-третє, вторинний ринок розвивається слабко через низьку ліквідність акцій новостворених акціонерних товариств.

По-четверте, розвивається переважно неорганізований ринок, на який припадає до 95 % всього обігу, що свідчить про низьку інформованість та ефективність ринку.

Потрібно знати основні фінансові інструменти фондового рин­ку — акції, сертифікати акцій, паї, що закріплюють права учасників на частину майна. Облігації — боргові цінні папери, які під­тверджують відносини позики. Цінні папери фондового ринку класифікуються на пред’явницькі, іменні та ордерні.

Потрібно знати визначення акцій, що наведені в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу», їх реквізити, а також основні положення щодо акцій, які випускаються, наведені в Законі України «Про господарські товариства».

Варто з’ясувати тенденції в появі нових видів акцій. Так, прості акції, що випускаються акціонерним товариством, в класичному варіанті наділені правом голосу. В наш час у західних країнах з’явилися прості акції без права голосу, з обмеженими правами голосу. Або, навпаки, випускаються привілейовані акції з правом голосу за окремими рішеннями.

Ринок акцій у західних країнах переважно біржовий. При цьо­му слід відзначити, що на фондовій біржі реалізуються, зазвичай, крупні пакети акцій найвпливовіших в економічному значення компаній.

Акції емітуються на первинному ринку, а їх обіг відбувається на вторинному. Способи первинного розміщення акцій визначаються законами та традиціями країни. Але слід зазначити два основних методи їх розміщення: публічне та приватне. У західних країнах переважає публічне розміщення (або відкрита підписка), суть якого полягає в тому, що акції пропонуються для продажу «широкій публіці», тобто чисельним і різноманітним інвесторам. Приватне розміщення припускає одного основного інвестора, що купує відразу весь випуск. Основний інвестор (андеррайтер) створює розподільчу мережу, через яку він продає весь випуск або його основну частину. Андеррайтерами звичайно є інвестиційні банки (бан­кірські дома у США) або крупні комерційні банки (Німеччина).

Приватне розміщення має ряд переваг.

По-перше, емісії корпорацій при приватній підписці не реєструються комісією з цінних паперів, що знижує витрати.

По-друге, корпорації не розкривають таким чином свої довгострокові та фінансові плани. Зазвичай у цьому зацікавлені корпорації ВПК та галузей високих технологій.

По-третє, інвестиційний банк гарантує розміщення випуску.

При публічному розміщенні акцій потрібна обов’язкова реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів. Емітент повинен подати в Комісію реєстраційну заяву та емісійний проспект з широкою економічною та фінансовою інформацією. Витрати на оформлення документів звичайно дуже високі. Отримання дозволу на випуск дає право розміщувати цінні папери на фондовій біржі, як, наприклад, у Великобританії і Німеччині, або звернутися до інвестиційного інституту. У Німеччині посередниками при купівлі-продажу цінних паперів для клієнтів можуть бути тільки банки.

Потрібно знати категорію ціни акції та вміти її обчислювати. Ціна акції — теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

Ціна привілейованої акції обчислюється за формулою:

Р = D/R (дивіденд ділимо на очікувану ставку доходу), або Р=D/(1+R)n.

Ціна звичайної акції обчислюється за формулою:

Р= S Дt/(1+r)n.

Ціна звичайної акції з постійним ростом дивіденду (модель американського економіста Гордона):

Ро=D0(1 + g) / (r – g) = Дt / (r – g).

Ціна звичайної акції з нерівномірним ростом дивіденду:

1 дія) Dо ´ FVIF (30 %) = Dt х PVIF =PVDt;

2 дія) P3 =D4 / (k – g) = D3 (1 + g)/(k – g);

3 дія) PVP3 = Рез. 2 PVIF;

4 дія) Рез. 1 + Рез. 3 = PVDt + PVP3 — сьогоднішня ціна акції,

де Dо — дивіденд нульового року;

Dt — дивіденд t-го року;

FVIF — процентний фактор майбутньої вартості;

PVIF — процентний фактор сьогоднішньої вартості;

g — темпи приросту дивідендів.

Формула дивідендного доходу акції:

Дивідендний дохід = Поточний дивіденд у річному
обчисленні : Поточна ціна акції

Слід розуміти, що всі ці формули обчислюють внутрішню ціну акції. Поточна ж ціна на фондовому ринку визначається попитом і пропозицією.

Запам’ятайте прийнятні правила для інвестицій в акції:

Якщо внутрішня ціна вища за ринкову — купуйте акцію.

Якщо внутрішня ціна акції нижче за ринкову — продавайте акцію.

Слід знати такі цінні папери, як райти та скріпи. Їх випуском компанія має на меті обмеження припливу нових акціонерів. Скріп (від англ. sub[scrip]tion — підписка) — підтверджує право акціонера на придбання нових акцій пропорційно його частці в акціонерному капіталі. Особливість полягає в тому, що акції сплачуються за рахунок резервного фонду компанії. Скріпи називають також бонусом, або капіталізацією.

Райти (від англ. right — права) — цінні папери, що розподіляються серед акціонерів пропорційно їх частці в капіталі за пільговими цінами. При випуску нових акцій власники райтів допускаються до розміщення з дисконтом 15—20% до ринкової ціни на момент оголошення емісії.

Потрібно також зрозуміти значення вторинного ринку акцій, який надає можливість організувати вільну купівлю-продаж усіх раніше випущених акцій. Вторинний ринок фактично гарантує первинне розміщення, оскільки, купуючи акцію, її власник впевнений, що у разі необхідності її продажу він може це зробити на вторинному ринку.

Традиційно в багатьох країнах фондова біржа та позабіржові фондові торговельні системи організовують вторинний ринок.

Потрібно усвідомити сутність облігаційного ринку як ринку боргових інструментів. Їх емітентами є корпорації, держава, місцеві органи влади. Слід бути обізнаним на класифікації облігацій.

Облігації — основні цінні папери, що емітуються корпораціями. В нових випусках корпоративних цінних паперів в 70—90-х роках 85 % припадає на облігації і 15 % — на акції. Це положення пояснюється тим, що корпорації дуже обережно збільшують сплачений капітал, віддаючи перевагу зростанню боргів (тобто збільшенню пасивів) на деякий строк. Для порівняння: в Україні це співвідношення становить 1:99 відповідно.

Ціна облігації (її курс) — теперішня вартість її грошових потоків (купонного) та капіталу.

Слід запам’ятати, що:

1) при ставці ринку вище за купонну — ціна нижче номіналу;

2) при ставці ринку нижче за купонну — ціна вище номіналу;

3) при їх тотожності — ціна дорівнює номіналу.

Самостійна та індивідуальна робота

За темою проводяться практичні заняття. Для самостійної роботи студента пропонується домашнє завдання: розв’язання задач з питань ринку акцій (5.1.4, 5.1.8, 5.1.9, 5.1.11) та ринку облігацій (5.2.4, 5.2.8, 5.2.9, 5.2.12, 5.2.21). Контроль за самостійною роботою здійснюється шляхом перевірки домашнього завдання, виявлення та обговорення спірних або незрозумілих питань.

Практичне заняття 1

Розгляд основних теоретичних питань, що стосуються ринку акцій.

1.1. Визначення ціни акції з рівномірним ростом дивідендів.

1.2. Визначення ціни акції з нерівномірним ростом дивідендів.

1.3. Визначення дохідності акції.

Розв’язання задач:

2.1. визначення ціни акції з рівномірним ростом дивідендів (задачі 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7, 5.1.8);

2.2. визначення ціни акції з нерівномірним ростом дивідендів (задачі 5.1.9, 5.1.10);

2.3. визначення дохідності акції (задачі 5.1.2, 5.1.3).

Література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 306—319.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 164—169.

Практичне заняття 2

Розгляд основних теоретичних положень про дохідність та ціну облігацій.

Розв’язання задач:

визначення ціни облігації (задачі 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5);

визначення ринкової вартості портфеля облігацій (задачі 5.2.6, 5.2.7, 5.2.10);

визначення поточної дохідності облігації (задачі 5.2.12, 5.2.13, 5.2.14);

визначення дохідності облігації до часу її погашення (задачі 5.2.15, 5.2.16, 5.2.17);

визначення повної реалізованої дохідності облігації (задачі 5.2.18, 5.2.19, 5.2.20);

визначення показника Макоулі (задачі 5.2.30, 5.2.31, 5.2.32).

Література:

Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995. — С. 306—319.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993. — С. 164—169.

Задачі

5.1. Ринок акцій

5.1.1. Компанія придбала портфель акцій за 30 000 грош. од.
У перший рік його вартість скоротилася на 15%, у другий — на 10 %, в третій — на 10 %. Обрахуйте вартість портфеля в кінці третього року.

5.1.2. Ціна на акції на біржі становить 1,5 дол., останній виплачений дивіденд — 30 центів. За останні 10 років валовий прибуток корпорації та її дивіденди зросли на 5 %. Визначте дохідність акції (в %) у наступні роки.

5.1.3. Ціна на акції на біржі дорівнює 80 пенсам, останній виплачений дивіденд — 4 пенси. За останні 10 років валовий прибуток корпорації та дивіденди скоротились на 2 %. Визначте дохідність акції у наступні роки (в %).

5.1.4. Ціна на акції на біржі — 1,7 дол., в останній рік корпорація не виплачувала дивіденди. За останні 10 років прибуток і дивіденди зросли на 3 %. Визначте дохідність акції в наступні роки.

5.1.5. Корпорація сплачує дивіденди в розмірі 30 % від прибутку, який призначений для акціонерів, що володіють звичайними акціями. Щорічний ріст дивідендів становить 5 %. Поточний дивіденд — 1,5 дол. за акцію. Якою буде ціна акції за умови, що ціна сплаченого капіталу дорівнювала 12 %.

5.1.6. Корпорація виплачує дивіденди в розмірі 50 % від прибутку, який призначений для акціонерів, що володіють звичайними акціями. Щорічний ріст дивідендів становить 5 %. Поточний дохід — 1,3 дол. за акцію. Якою буде ціна акції за умови, що ціна сплаченого капіталу дорівнювала 12 %?

5.1.7. Коефіцієнт дивідендних виплат корпорації становить 0,4 %, дохід на звичайну акцію — 3 грош. од. Дивіденд, що виплачується за звичайними акціями, щорічно зростає на 3 %, ціна сплаченого капіталу — 14 %. Визначте ціну звичайної акції.

5.1.8. Фірма виплачує дивіденди в розмірі 60 % від доходів. Ці доходи мають довгострокову ставку зростання 4 %. Доходи поточного періоду складають 1,2 грош. од. за акцію. Якою буде вартість акції, виходячи з моделі оцінки вартості акції, за умови, що ціна сплаченого капіталу становить 14 %?

5.1.9. Компанія протягом 4 років виплачувала дивіденди зі щорічним приростом 24 %, у подальшому ріст зупинився на рівні 10 %. Визначте сьогоднішню вартість акції за умови, що очікувана ставка доходу становить 10 %. В останній рік перед зростанням дивіденд дорівнював 1,7 грош. од. Поясніть, чому при розрахунку ціни акції вам не потрібен показник її номінальної вартості.

5.1.10. Компанія протягом 3 років виплачувала дивіденди зі щорічним приростом 20 %. У подальшому ріст зупинився на рівні 10 %. Визначте сьогоднішню вартість акції за умови, що очікувана ставка доходу становить 15 %. В останній рік перед зростанням дивіденд дорівнював 1,5 грош. од. Поясніть, чому при розрахунку ціни акції вам не потрібен показник її номінальної вартості.

5.1.11. Поточна ціна акції дорівнює 50 грош. од., щорічний дивіденд — 1 грош. од. Інвестор уклав маржову угоду, сплативши
30 грош. од. Решту суми він позичив у брокера під 10 % річних. Через рік він продав акцію за 60 грош. од. Який дохід він отримав?

5.1.12. Проведіть фундаментальний аналіз акції за фінансовою звітністю корпорацій.

5.1.13. Побудуйте графіки «сигналів», «зони консолідації», «подвійного піку», «трикутної структури», «голова, плечі».

5.2. Ринок облігацій

5.2.1. Облігація номіналом 1000 дол. з купонною ставкою 10 % випущена на 5 років. Очікуваний дохід: а) 10 %, б) 16 %, в) 7%. Визначте ціну облігації у цих випадках, побудуйте графік.

5.2.2. Облігація номіналом 1000 дол. з купонною ставкою 8 % випущена на строк 4 роки. Очікуваний дохід: а) 7 %, б) 18 %, в) 15%. Визначте ціну облігації, складіть графік.

5.2.3. Фінансова компанія купила облігації на суму 106 млн грош. од. при номінальній вартості 100 млн грош. од. До строку погашення залишилося 3 роки. Купонна ставка 13 %. Припустимо, що через рік очікувана ставка ринку становитиме 12 %. За якою ціною банк може продати облігації через рік?

5.2.4. Інвестиційна компанія купила облігації, що мають 5 років до строку погашення, номіналом 70 млн грош. од., купонна ставка 11 %. У найближчі 2—3 роки по облігації можна отримати дохід у 12 %. За якою ціною компанія може продати облігації через три роки?

5.2.5. Страхова компанія купила на 38 грош. од. облігації номінальною вартістю 40 грош. од. До строку погашення залишилося 5 років, купонна ставка 12 %. Через два роки ринкова ставка скоротиться до 10 %. За якою ціною компанія могла б продати облігації через два роки? А при тій самій ринковій ставці? Якою буде різниця між результатами продажу?

5.2.6. Ощадна асоціація купила портфель облігацій:

Через рік очікуваний дохід ринку за всіма облігаціями скоротиться. Він становитиме 8 % за облігаціями з нульовим купоном, 7 % — за казначейськими облігаціями, 9 % — за облігаціями корпорацій. Визначте ринкову вартість портфеля облігацій через рік.

5.2.7. Керуючий інвестиційним фондом запропонував розробити програму з підвищення вартості портфеля облігацій:

Визначте:

сьогоднішню вартість портфеля:

яким чином її можна збільшити за допомогою зміни структури портфеля.

5.2.8. Інвестиційний фонд має можливість придбати:

облігацію з нульовим купоном строком на 10 років, номінальною вартістю 100 млн грош. од., ціна купівлі 40 млн грош. од.;

облігацію з купонною ставкою 9%, номіналом 40 млн грош. од., ціна покупки 40 млн грош. од. До строку погашення залишилось 5 років.

Інвестиційний фонд може виділити 40 млн грош. од. на 5 років. Очікуваний дохід ринку протягом 5 років становитиме 12 %. Яку інвестицію обере фонд?

5.2.9. Корпорація N має надлишок грошових коштів у 50 млн грош. од., які вона бажає вкласти у ринкові цінні папери. Компанії запропонували такі облігації: 1) казначейські ноти з 9 % річних строком на 3 роки; 2) купонні облігації компанії NN зі ставкою 10 % строком на 4 роки; 3) купонні облігації корпорації MN зі ставкою 12 % строком на 3 роки. Очікуваний дохід ринку — 10 %. Підберіть найкращий варіант портфеля цінних паперів.

5.2.10. Пенсійний фонд купив облігації на суму 48 млн грош. од. при номіналі 50 млн грош. од., до строку погашення залишилось 4 роки, купонна ставка — 11 %. Припустимо, що через рік очікуваний дохід становитиме 12 %, через 2 роки — 10 %. Коли фонду вигідніше реалізувати свій портфель облігацій?

5.2.11. Корпорація володіє вільними грошовими коштами, які має змогу інвестувати на 4 роки. Можна купити казначейські облігації, що приносять 9 % річних. Також можна на первинному ринку купити нові облігації, випущені строком на 20 років, з купонною ставкою 11 %. Ці облігації можна купити за 29 млн при номіналі 30 млн грош. од. Очікується, що протягом 4 років дохід становитиме 12 %.

Визначте ціну 20-річних облігацій через 4 роки.

Яка з облігацій принесе більший прибуток за 4 роки?

5.2.12. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 11 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 980 грош. од.; б) 1000 грош. од.; в) 1070 грош. од.

5.2.13. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 10 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 860 грош. од.; б) 1090 грош. од.

5.2.14. Визначте поточний дохід облігації з купонною ставкою 12 % номіналом 1000 грош. од. Поточна ціна облігації: а) 810 грош. од.; б) 1100 грош. од.

5.2.15. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 12 %, строк — 6 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 1000 грош. од., б) 920 грош. од., в) 1020 грош. од. Складіть графік.

5.2.16. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 10 %, строк — 10 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 720 грош. од., б) 1010 грош. од.

5.2.17. Визначте дохідність облігації до часу погашення. Номі­нал — 1000 грош. од., купонна ставка — 8 %, строк — 10 років. Поточна ціна до часу погашення: а) 810 грош. од., б) 1040 грош. од.

5.2.18. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 8 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 7 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 930 грош. од.

5.2.19. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 9 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 8 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 1022 грош. од.

5.2.20. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 9 %. Отримані купонні доходи власник вклав за ставкою 8 %. Власник придбав облігацію за номіналом.

5.2.21. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 7 %. Отримані купонні суми власник реінвестував в казначейські векселі за ставкою 6 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 980 грош. од. Інвестор може здійснити вкладення у фінансовий актив з плаваючою процентною ставкою: 1-й рік — 5 %, 2-й рік — 6 %, 3-й і 4-й роки — 8 %. Чому віддасть перевагу інвестор?

5.2.22. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 6 років, купон — 11 %, які власник по мірі отримання реінвестував у строковий депозит за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 990 грош. од.

5.2.23. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 5 років, купон — 12 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 980 грош. од.

5.2.24. Визначте повну реалізовану дохідність облігації. Номінал — 1000 грош. од., строк — 4 роки, купон — 12 %, які власник по мірі отримання реінвестував за ставкою 10 %. Власник придбав облігацію на вторинному ринку за 1010 грош. од. Інвестор може вкласти кошти в облігацію з плаваючою процентною ставкою, припускається коливання ставки в межах від 6 до 12 %. Чому віддасть перевагу інвестор?

5.2.25. Інвестиційний фонд сьогодні придбав облігацію номіналом 1000 грош. од. з 8 % купонною ставкою строком на 5 років, ціна купівлі 930 грош. од. Фонд може реінвестувати купонні суми за ставкою 11 %. Якою буде повна реалізована дохідність наприкінці п’ятого року? У фонду є можливість реінвестицій за ставкою 7 %. Яка повна реалізована дохідність у цьому випадку? Порівняйте результати.

5.2.26. Припустимо, що ви придбали дисконтну облігацію стро­ком на 4 роки номіналом 1000 дол. за 621 дол. Ваш товариш купив 10 % купонну облігацію номіналом 1000 грош. од. за паритетом. Визначте поточну процентну ставку по кожній облігації за умов:

що ставки ринку не змінюються. Якою буде загальна сума отриманого доходу за кожною облігацією та повний реалізований дохід за кожною облігацією. Припустіть, що ваш друг реінвестує всі отримані купони;

що відразу після вашої покупки облігації процентні ставки впадуть до 8 %. Якою буде повна реалізована дохідність вашої облігації та облігації вашого друга?

5.2.27. Який повний реалізований дохід передбачається по
дисконтній облігації з доходом 8 %, строком 3 роки, номіналом
1000 грош. од.?

5.2.28. П’ятирічна облігація із зеро-купоном номіналом 1000 грош. од. і доходом 11 %, що нараховується щорічно. Визначте ціну облігації. Якою буде ціна облігації за умови, що процентна ставка підвищиться до 12 %? Якою буде ціна, якщо ставка впаде до 9 %? Визначте, чи спостерігатиметься приріст капіталу.

5.2.29. Яка ціна трирічної облігації з 8 % річним купоном, номіналом 1000 грош. од., очікуваною ставкою 12 %? Припустіть щорічні нарахування складних процентів.

5.2.30. Визначте показник чутливості ціни облігації до зміни процентної ставки (рівняння Макоулі). Облігація з 12 % річним купоном, строком на 5 років, очікуваною дохідністю 10 %, номіналом 1000 грош. од.

5.2.31. Визначте показник Макоулі для 10 % купонної облігації номіналом 1000 грош. од., строком на 6 років, очікуваною дохідністю 12 %.

5.2.32. Визначте показник Макоулі для 8 % купонної облігації номіналом 1000 грош. од., строком на 5 років, очікуваною дохідністю 10 %.

5.2.33. Визначте показник чутливості ціни облігації до зміни процентної ставки. Облігація номіналом 1000 грош. од., з купонною ставкою 8 %. Очікуваний дохід ринку — 10 %, строк — 4 роки.

Тестові завдання

Ринок акцій

1. У разі ліквідації компанії власники звичайних акцій:

а) повністю втрачають вкладені кошти;

б) мають право пред’явити претензії на активи, що залишилися у компанії;

в) мають право отримати належні їм грошові кошти після задоволення вимог власників облігацій та привілейованих акцій.

2. Кого з перелічених осіб можна вважати співвласником компанії?

а) власники звичайних акцій;

б) власники привілейованих акцій;

в) власники облігацій.

3. Клієнт зацікавлений у придбанні акцій з найвищими дивідендами. У високому поточному доході він не зацікавлений. Які акції ви йому порадите придбати?

а) «блакитні фішки»;

б) дохідні акції;

в) акції росту (компанії зі швидким ростом).

4. Які реквізити обов’язково повинна мати акція, що випущена в Україні?

а) порядковий номер;

б) дата випуску;

в) номінальна вартість;

г) печатка акціонерного товариства;

д) усі вищеперелічені реквізити.

5. Хто може бути емітентом в Україні?

а) Міністерство фінансів;

б) місцеві органи управління;

в) приватні підприємства;

г) акціонерні товариства.

6. Випуск акцій акціонерним товариством в Україні здійснюється:

а) в розмірі статутного фонду;

б) на всю вартість майна державного підприємства (за умови, що воно реорганізується в акціонерне товариство);

в) на всю вартість активів акціонерного товариства.

7. На графіку зони консолідації до кінця робочого дня намітилася тенденція наближення ціни акцій до лінії опору. Що у даному разі має робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

8. На графіку ціни акції «подвійного піку» другий пік у середині ділового дня нижчий за вранішній. Що повинен робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

9. На графіку «трикутної структури» на початку ділового дня спостерігається тенденція «затухання» коливань ціни. Що має робити оператор?

а) купувати акцію;

б) продавати акцію.

10. На графіку «голова, плечі» в кінці ділового дня проявилася тенденція «опускання правого плеча». Що робить у цій ситуації оператор?

а) купує акцію;

б) продає акцію.

11. На графіку «голова, плечі» на початку робочого дня з’яви­лася тенденція «підняття правого плеча». Що у такому разі робить оператор?

а) купує акцію;

б) продає акцію;

в) приймає рішення в кінці дня (уточнити яке).

12. На початку ділового дня на графіку формується зворотний рисунок «голова, плечі». Що робитиме оператор?

а) купуватиме акцію;

б) продаватиме акцію;

в) прийматиме рішення в кінці робочого дня (уточнити яке).

13. На початку дня відбувається стрімке падіння ціни на графіку «лавина». Що потрібно робити оператору?

а) купувати акції;

б) продавати акції.

Ринок облігацій

1. Як називається різниця між номінальною та ринковою ціною?

а) премія;

б) реальна вартість;

в) дисконт.

2. Основою для виплати процентів по облігації є:

а) номінальна ціна;

б) дисконтована ціна;

в) ринкова ціна.

3. Хто є емітентом облігацій?

а) Міністерство фінансів;

б) місцеві органи влади;

в) нефінансові корпорації;

г) фінансові корпорації.

4. Хто інвестує кошти в державні облігації?

а) комерційні банки;

б) кредитні небанківські інститути;

в) іноземні інвестори;

г) Міністерство фінансів.

Питання для самоперевірки знань

1. Що таке фондовий ринок?

2. Хто є суб’єктом фондового ринку?

3. Яке призначення фондового ринку?

4. Яка функція фондового ринку?

5. Назвіть інструменти фондового ринку.

6. Чим відрізняється облігація від акції?

7. Які ви знаєте сегменти ринку облігацій?

8. У чому полягають особливості державної облігації? Муніципальної облігації?

9. Які ви знаєте види облігацій, що випускаються корпораціями?

10. Які види акцій ви знаєте? Їх особливості? Права власників акцій?

11. Курс (ціна) цінного папера. Охарактеризуйте це поняття.

12. Як визначити ціну облігації (напишіть формулу)?

13. Як визначити поточний дохід за облігацією?

14. Як визначити дохідність облігації до часу погашення (напишіть формулу)?

15. Як визначити повну реалізовану дохідність облігації (напишіть формулу)?

16. Як визначити ціну акції з рівномірним ростом дивіденду (модель Гордона)?

17. Як визначити ціну акції з нерівномірним ростом дивіденду?

Тема 6. Ринок похідних цінних паперів

Особливість похідного цінного папера полягає в тому, що він випускається на основі вже емітованих класичних цінних паперів — акцій та облігацій. Поява та бурхливий розвиток похідних цінних паперів пояснюється такими причинами:

1) можливістю страхування (хеджування) спот-угод шляхом укладання строкових угод на цінні папери;

2) потребою фінансового ринку в створенні нових фінансових інструментів;

3) потребами спекулянтів цінними паперами.

Необхідно знати види похідних цінних паперів: форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, варанти. Крім того, на фінансовому ринку з’являються похідні фінансові інструменти «другого покоління», основою яких є обіг похідних цінних паперів першого порядку: опціони на ф’ючерси, ф’ючерси на фондові індекси та ін.

Вивчаючи тему похідних, строкових за своєю суттю, цінних паперів, потрібно знати основні положення щодо них. Продавець похідного цінного папера при укладанні угоди відкриває коротку позицію. Це означає, що він продав певну кількість цінних паперів, яких у нього в наявності немає. Покупець відкриває відповідно довгу позицію. Це означає, що він купив більше цінних паперів, ніж продав.

В короткій позиції перебуває торговець цінними паперами, який їх позичає, маючи надію виграти на зниженні поточної ціни в майбутньому, тобто на поверненні боргу за нижчою ціною. У довгій позиції учасник угоди сподівається на підвищення поточної ціни в майбутньому та отримання курсової різниці.

Базисний актив похідного цінного папера — товари, валюта, цінні папери, які покладені в основу угоди.

Зверніть увагу на головні особливості кожного з видів цінних паперів.

Форвард — строкова угода, обов’язкова для виконання між продавцем і покупцем майбутньої поставки фінансового активу (товару або валюти) за визначеною фіксованою ціною у визначений строк. Особливість форварда: контракт укладається поза бір­жею, через що гарантії у нього немає.

Ф’ючерс — строкова угода, що на відміну від форварда укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф’ючерсів є боргові цінні папери. Ф’ючерси реєструються розрахунковою палатою біржі. Зверніть увагу на те, що для покупця і продавця розрахункова палата є контрагентом, тобто продавець і покупець мають відносини лише з розрахунковою палатою.

Біржа є гарантом виконання ф’ючерсу, через що в розрахунковій палаті для покупця і продавця відкривається маржевий рахунок, на який перераховується початкова маржа. В кінці ділового дня визначається варіаційна (змінна) маржа: для одних учас­ників це — сума виграшу, для інших — програшу.

Варант — свідоцтво, що видається разом з цінним папером, яке дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів.

Опціон — строкова угода між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Потрібно зрозуміти специфічність угоди, яка полягає в тому, що вона не є обов’язковою до виконання. Право вибору здійснити або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціона. З цього випливає, що ризик між покупцем
і продавцем поділений нерівномірно. Потрібно знати класифікацію опціонів: американський та західноєвропейський, опціон на купівлю фінансового активу, опціон на продаж фінансового активу.

Ціна опціона, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Слід зрозуміти, що вона визначається рядом факторів: біржовим курсом цінних паперів, дисперсією (середньоквадратичним відхиленням) біржового курсу, базисною ціною, строком опціона, очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів.

Нижня межа премії відповідає «внутрішній вартості опціона» як різниця між поточною ціною акції та ціною виконання контракту у разі його реалізації. Верхня межа визначається часовою (зовнішньою) вартістю як різниця між фактичною премією та внутрішньою вартістю. Часова вартість залежить від ризику.

Потрібно вміти будувати графіки по опціонах на купівлю і продаж.

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують комбінаційні опціони: стренг, стред, стріп, спред.

Своп — контракт між двома учасниками на право обміну певною сумою валюти, цінних паперів, процентних платежів на умовах, зафіксованих у договорі.

Зверніть увагу на процентний своп: контракт укладається на позабіржовому ринку, зазвичай між фінансово-кредитними інститутами, на базову суму, від якої вираховується процентна ставка (наприклад, тверда ставка обмінюється на плаваючу). В кінці строку виводиться сальдо: для одного з учасників воно позитивне, для іншого — негативне.

Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів — американських депозитарних розписок (АДР, або ADR) та глобальних депозитарних розписок (ГДР, або GDR). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками — депозитаріями акцій. АДР вперше були випущені в 1927 р., у наш час випускаються в США та є ефективним засобом отримання інвесторами доступу до фондових ринків США. ГДР (GDR) випускаються в країнах Західної Європи для залучення інвестицій в акції іноземних компаній.

Самостійна та індивідуальна робота

Контроль за самостійною роботою студентів відбувається на практичних заняттях шляхом обговорення виконаного домашнього завдання, пояснення економічної сутності розрахунків, виправлення помилок. Дома студент виконує задачі 6.5, 6.6, 6.7, 6.10.

За бажанням студенти можуть написати реферат за такими темами.

Тема 1. Опціон — фінансовий інструмент, що забезпечує страхування угод спот.

Рекомендована література:

1. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — С. 133—144.

2. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 201—207.

Тема 2. Ринок операцій своп.

Пропонована література:

1. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — C. 168—207.

Тема 3. Організація та функціонування ф’ючерсного ринку.

Рекомендована література:

1. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 50—65.

Практичне заняття

1. Розгляд основних теоретичних питань про опціони, ф’ючер­си та свопи.

2. Розв’язання задач:

2.1. продаж (купівля) ф’ючерсних контрактів (задачі 6.2, 6.3, 6.4);

2.2. продаж (купівля) опціонів (задачі 6.5, 6.6, 6.7, 6.8);

2.3. угода між банками на процентний своп (задачі 6.10, 6.11).

Література:

1. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. — М.: Тривола, 1995. — С. 15—29; 50—65.

2. Колб Р. У. Финансовые деривативы: Пер. с англ. — М.: Филинъ, 1997. — С. 105—131; 168—178.

Задачі з розв’язком

Приклад розрахунку кількості ф’ючерсних угод, що зводять до мінімуму ризик:

Захеджувати 10000000 вартості портфеля на готівковому ринку за допомогою ф’ючерсної угоди на основі індексу Standartd Peors’ 500. Β = 0,8801, на 27.11 котировка при закритті біржових торгів дорівнювала 354,75.

Вартість ф’ючерсного контракту = фондовий індекс × 500 дол.

.

Менеджер прийме рішення про продаж 50 ф’ючерсних угод.

6.1. Компанія А купила форвард на казначейські векселі, коли їх курс становив 93,5 грош. од. При закритті позиції курс зріс до 95 грош. од. Визначте виграш (або програш) за контрактом (опціонні витрати не враховуються).

6.2. Страхова асоціація купила форвардний контракт на облігації, коли їх курс становив 950 грош. од. При закритті позиції курс знизився до 930 грош. од. Визначте, що отримає інвестор — виграш чи збитки.

6.3. Інвестиційна компанія продала ф’ючерс на казначейські векселі при курсі спот 93,26 грош. од. При закритті позиції курс був 93,9 грош. од. Визначте, що отримав інвестор — прибуток чи збитки.

6.4. Інвестиційний фонд продав ф’ючерсний контракт на курс, (ДКО), які випускаються Мінфіном Російської Федерації, 18 серпня при курсі спот 82,770 %. Інвестор залишив свою позицію відкритою до кінця контракту в вересні. В останній день поточна ціна ДКО становила 83,9 %. Визначте:

прибуток чи збиток інвестора на останніх торгах;

загальний прибуток/збиток за контрактом.

6.5. Укладено договір на опціон на покупку. Ціна виконання — 38 грош. од. за акцію при поточній ціні 40 грош. од., опціонна премія — 5 грош. од. Опціон європейський. Заповніть таблицю, дайте пояснення:

6.6. Інвестор купив опціон на покупку з ціною виконання 35,0 дол., премія 0,6 дол. Визначте прибутки (збитки) покупця за умови, що поточна ціна акції напередодні строку закінчення договору складатиме:

а) 38 дол.;

б) 33,5 дол.;

в) 35,00 дол.

6.7. Інвестор купив опціон на продаж з ціною виконання 35,0 дол., премія 2,5 дол. Визначте прибутки (збитки) покупця за умови, що поточна ціна акції напередодні строку закінчення договору складатиме:

а) 38 дол.;

б) 33,5 дол.;

в) 35,00 дол.

6.8. Опціон на покупку акції: встановлена ціна виконання — 55 грош. од. Опціон буде виконано (не виконано) до кінця строку. Заповніть таблицю, дайте пояснення. Опціон американський.

6.9. Інвестор купив опціон на продаж з премією 32 грош. од. Встановлена ціна виконання — 71 грош. од., в момент укладання угоди ціна — 68 грош. од. Заповніть таблицю, дайте пояснення. Опціон американський.

6.10. Інвестиційна компанія уклала угоду своп з банком на суму 1 млн грош. од. Інвестиційна компанія зобов’язується виплачувати банку 14 % річних два рази на рік. Відповідно банк зобов’язується виплачувати компанії плаваючу процентну ставку, яка при першому платежі становитиме 10 %, при другому — 16 %. Визначте результати угоди.

6.11. Банк уклав з кредитною асоціацією процентну угоду своп на суму 500 млн грош. од. Банк зобов’язується виплачувати асоціації 12 % річних у кінці року. Відповідно асоціація зобов’я­зується виплачувати плаваючу ставку, яка при першому платежі становитиме 10 %. Визначте результат угоди при першому платежі. Припустимо, що при другому платежі плаваюча ставка дорівнює 13 %. Визначте результат для другого платежу.

6.12. Розрахуйте коефіцієнт хеджування N(d‚) для опціона колл на акції. Поточний курс акції — 40 дол., ціна виконання — 45 дол., стандартне відхилення — 34 %, час до закінчення — шість місяців, дохідність без ризику — 7 % річних.

Рівняння для безпосередньої оцінки вартості опціона пут:

.

6.13. Розрахуйте на основі наведених нижче даних за допомогою моделі Блека-Шоулза ціну тримісячного опціона пут:

 = 32 дол., E = 45 дол., R = 0,06, σ = 0,35.

6.14. Припустимо, що ви є власником добре диверсифікованого інвестиційного портфеля з ß = 0,85. Як ви здійснюватимите операції з ф’ючерсними угодами, щоб збільшити показник «бета» цього портфеля?

Тестові завдання

1. Які контракти укладаються на біржі?

а) форвардні;

б) ф’ючерсні;

в) опціонні;

г) свопи.

2. Які похідні цінні папери є інструментами «другого покоління»?

а) опціони на акції;

б) опціони на боргові цінні папери;

в) опціони на ф’ючерси;

г) ф’ючерси на індекси.

3. При продажу опціона на покупку хто відкриває коротку позицію?

а) продавець опціона;

б) покупець опціона.

4. При продажу опціона на продаж хто відкриває коротку позицію?

а) продавець опціона;

б) покупець опціона.

5. Які угоди обов’язкові до виконання?

а) форвардні;

б) ф’ючерсні;

в) опціонні;

г) свопи.

6. Яка маржа перераховується учасникам ф’ючерсної угоди в кінці ділового дня?

а) початкова;

б) варіаційна (змінна).

7. Яка з опціонних позицій поєднує опціон на продаж і опціон на ку­півлю однієї і тієї ж акції, з однаковою датою та ціною виконання?

а) стреддл;

б) спред;

в) стренгл.

8. Яка з опціонних позицій поєднує опціон на продаж і два опціони на покупку з однаковими датами виконання при однакових і різних цінах виконання?

а) стреп;

б) стреддл;

в) стріп.

9. Яка з опціонних позицій поєднує опціони пут та колл на один і той самий цінний папір, з одним строком закінчення, але з різними цінами?

а) стренгл;

б) стреддл;

в) спред.

10. Яка з опціонних позицій поєднує купівлю опціона колл з нижчою ціною виконання та продаж опціона колл з вищою ціною виконання (контракти мають однаковий строк закінчення)?

а) стренгл;

б) стреддл;

в) спред.

Питання для самоперевірки знань

1. Які причини появи та розвитку похідних фінансових інструментів?

2. Як ви розумієте категорію «хеджування»?

3. Назвіть основні види похідних цінних паперів.

4. Чим відрізняється форвардна угода від ф’ючерсної?

5. Для чого відкривається маржевий рахунок? Які види маржевих сум на нього надходять?

6. Що таке опціон? Які його особливості?

7. Чим відрізняється опціон колл від опціона пут? Американський опціон від західноєвропейського?

8. Як ви розумієте опціонну премію?

9. Напишіть основну форму моделі Блека-Сколеса.

10. Де та як укладаються контракти своп?

11. Що таке варант і чому його можна розглядати як похідний фінансовий інструмент?

12. Як ви розумієте категорію «синтетичні» цінні папери?

13. Які причини появи фінансового інжинірингу?

14. Назвіть основні види комбінованих опціонів.

Тема 7. Грошовий ринок і ринок
банківських позичок

Грошовий ринок і ринок банківських позичок є сферами фінансового ринку, що пов’язані між собою. Існують певні особливості грошового ринку як ринку короткострокових цінних паперів, високоліквідних фінансових активів і ринку банківських позичок у наданні коротко- або середньострокових банківських позичок для фінансування оборотного капіталу. Ці особливості визначають головні функції даних сфер фінансового ринку: забезпечення купівлі грошей як засобу платежу, руху короткострокових фондів, а також касового виконання державного бюджету.

Слід звернути увагу на те, що всі фінансові інструменти, які обертаються на грошовому ринку, є борговими цінними паперами — векселі, казначейські векселі та інші цінні папери держави строком до одного року, комерційні папери, сертифікати депозитів, що вільно обертаються.

Стислі відомості щодо фінансових інструментів грошового ринку та ринку банківських позичок.

Вексель — безумовне зобов’язання векселедавця виплатити зазначену у векселі суму у визначений строк або за пред’явленням. Потрібно знати відмінність простого векселя від переказного (тратта), вміти навести приклади векселів, що обертаються в Україні (наприклад, векселі Укртелекому та ін.).

Вексель — дисконтний цінний папір, тобто він продається з дисконтом, а погашається за номіналом.

Вексель — це засіб:

а) переводу грошових коштів;

б) комерційного кредиту;

в) початкова форма розвитку паперових грошей.

Ставка доходу по векселю розраховується за формулою:

,

де DR — дисконтна ставка;

Disc — сума дисконту;

N — номінал векселя;

Т — число днів до погашення векселя.

Казначейський вексель — короткостроковий дисконтний цінний папір держави, що випускається, як правило, для покриття касового дефіциту бюджету. Центральні банки проводять операції з казначейськими векселями (на відкритих торгах) з метою регулювання грошового обігу.

Комерційні папери — за своєю суттю це прості векселі, що випускаються крупними трансконтинентальними корпораціями та банками строком до 270 днів. Даний фінансовий інструмент широко використовується, створено вторинний ринок. Для емітента — це зручний засіб залучити грошові кошти та уникнути контролю з боку Комісії з цінних паперів.

Сертифікати депозитів — зобов’язання комерційних банків, що випускаються на основі депозитів. Таке управління пасивами банку дозволяє розширити його емісійну діяльність. Випускаються на строк від 3—5 місяців до 1 року, можуть погашатися за пред’явленням.

Репо — продаж цінних паперів з обов’язковим зворотним викупом. Використовується в короткостроковому кредитуванні строком на 1 день. В Україні операції репо проводить НБУ з метою підтримки ліквідності кредитної системи.

Федеральні фонди — фінансовий інструмент, що використовується в США. Ґрунтуються на тому, що комерційні банки мають тримати за встановленими нормами резервні кошти у вигляді готівки в сейфах. До кінця ділового дня в одних банків можливе перевищення норми, а в інших — нестача, через що надлишкові фонди позичаються під деякий процент на строк один день.

З видами короткострокових і середньострокових позичок студенти знайомляться при вивченні дисципліни «Банківська справа». Тому ці знання слід лише поновити та зрозуміти, що ринок банківських позичок пов’язаний з ринком цінних паперів, зокрема з грошовим ринком.

Комерційні банки: видають позички під заставу векселів, акцій, ОВДП; ломбардний кредит — під заставу цінних паперів; проводять операції з векселями, зокрема обліковують їх тощо.

Самостійна та індивідуальна робота

Контроль за самостійною роботою студента відбувається на практичних заняттях шляхом вирішення задач, а також шляхом перевірки рефератів.

Теми рефератів

Тема 1. Вексель, учасники вексельного обігу, види векселів.

Рекомендована література:

1. Лысенков Ю. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Вексельное обращение. — К.: Задруга, 1996. — С. 273—292.

2. Фельдман А. А. Вексельное обращение: Рос. и междун. практика. — М.: ИНФРА-М, 1995. — С. 7—44.

Тема 2. Фінансові інструменти грошового ринку в Україні.

Пропонована література:

1. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Практичне заняття

1. Розгляд основних положень щодо дисконтних облігацій та інших інструментів грошового ринку.

2. Розв’язання задач:

2.1. визначення ціни дисконтної облігації (задача 7.1);

2.2. визначення доходу інвестора по казначейському векселю (задачі 7.4, 7.5, 7.6, 7.7).

Література:

Лысенков Ю. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Вексельное обращение. — К.: Задруга, 1996.

Фельдман А. А. Вексельное обращение: Рос. и междун. практика. — М.: ИНФРА-М, 1995.

Задачі з розв’язком

Розглянемо тепер приклади розв’язання задач на інструменти ринку грошей (класифікація інструментів грошового ринку США): обігові сертифікати банківських депозитів великого номіналу, векселі державної скарбниці США, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп, євродолари, федеральні резервні фонди. Слід зауважити, що фінансові інструменти грошового ринку розрізняються за своїми назвами залежно від країни, де вони обертаються (крім міжнародних фінансових інструментів), але за своєю суттю — це короткотермінові високолік­відні цінні папери. Дисконтним інструментом грошового ринку є вексель та його різновиди: казначейський вексель, комерційні папери, соло-вексель, банківські акцепти. Наприклад, ми маємо 90-добовий папір з номіналом 100 000 дол., який продається за 98000 дол. При його погашенні інвестору буде виплачена сума номіналу, і дохід становитиме 2000 дол. Процентна ставка на такі інструменти нараховується на основі так званого банківського дисконтного методу. В цьому прикладі дисконт дорівнює 2 або 8 % річних. Однак слід зауважити, що дисконт не дорівнює реальній ставці процента. У даному випадку вона є вищою, значення її становить 2,04 % ((2000 дол. : 98 000 дол.)100 %) у квартал, що еквівалентно 8,16 % на рік (якщо нарахування проходить за схемою складного процента, то:

(1,02044 – 1) × 100 % = 8,41 % на рік).

Угода зі зворотним викупом (репо). Наприклад, інвестор А продає інвестору В певну кількість казначейських векселів зі строком погашення 180 діб за 10 млн дол. У ході продажу інвестори підписують викупну угоду (угоду репо), а для покупця, в даному випадку інвестора В, це — зворотне репо. У ньому зазначено, що інвестор А через 30 діб викупить ці казначейські векселя за 10,1 млн. Так, інвестор А заплатить 100 000 дол. як процент
за 30-добове користування 10 млн дол., а для інвестора В це фактично означає придбання інструмента грошового ринку з 30-до­бовим строком погашення. Річна процентна ставка, яку нази-
вають ставкою викупу, в наведеному прикладі дорівнює 12% ((100 000 дол. : 10 000 000 дол.)(360 : 30)).

Також до операцій на грошовому ринку належать валютні операції. Вони формують валютний ринок, що оперує активами або фінансовими зобов’язаннями, вираженими в іноземній валюті, — валютні депозити, цінні папери (облігації) або акції іноземних урядів (наприклад, німецькі акції на пред’явника). При операціях на ринку банки використовують такі важливі інструменти:

телеграфні або електронні перекази коштів з безстрокових вкладів (депозитів до запитання);

банківські векселі на пред’явника;

комерційні тратти.

Існує три форми валютних угод: касові угоди (спот, з миттєвою доставкою), термінові угоди (форвард, з доставкою через визначений час) та свопи.

Своп — це одночасне здійснення операцій купівлі та продажу з різними строками виконання. Обчислення дисконту (премії) у даному разі здійснюється за формулою:

дисконт (премія),

де S — курс спот;

F — курс форвард;

n — кількість місяців до поставки за форвардною угодою.

Чистий прибуток за угодою своп = різниця у ставках процента мінус ціна свопу.

Розрізняють такі інструменти валютного ринку, як валютні ф’ючерси, опціони по валютних ф’ючерсах і валютні опціони.

Застосовуючи різні інструменти валютного ринку, його учасники здійснюють операції хеджування або спекуляції.

Задачі і ситуації

7.1. Номінал дисконтної облігації 1000 грош. од. Визначте ціну облігації, якщо її строк один рік, а дохід при погашенні — 12,5 %.

7.2. Вам запропонували дисконтну позичку з розрахунку 8 % на 1 рік. Яка ефективна щорічна ставка по цій позиції?

7.3. Вам запропонували дисконтну позичку з розрахунку 8% на рік на період 6 місяців (це означає 4 % дисконтна позичка на
6 місяців). Яка ефективна щорічна ставка по цій позиції?

7.4. Ви придбали 6-місячний казначейський вексель номіналом 10 000 дол. за 9000 дол. та продали його через 90 днів за 9100 дол. Який дохід ви отримали?

7.5. Міністерство фінансів випустило нові ОВДП номіналом 100 грн. і продало їх кожен за 83 грн. Порахуйте ставку доходу на строк 6 місяців.

7.6. Ви купили 6-місячні комерційні папери номінальною вартістю 1 000 000 дол. за 893 000 дол. Який дохід ви отримали?

7.7. Акціонерне товариство проводить операцію з викупу цінних паперів. Воно купило цінні папери за 4900000 дол., а через 40 днів продаватиме їх за 5 000 000 дол. Вирахуйте дохід компанії.

7.8. Чому дорівнює річна дохідність 13-тижневого векселя Казначейства США, який продається за ціною 96 дол.?

7.9. Тільки-но випущений 13-тижневий вексель Казначейства США з номіналом 10 000 дол. продається за 9675 дол.:

а) яка річна ставка дисконту цього векселя?

б) чому дорівнює річна дохідність векселя?

7.10. Тримісячний вексель Казначейства США продається за ціною 98 дол., а 6-місячний — за ціною 96 дол. Чи буде ставка дохідності (не річна) 6-місячного векселя у два рази перевищувати ставку дохідності 3-місячного векселя? Поясніть відповідь.

7.11. Класифікуйте інструменти грошового ринку залежно від ризику невиконання зобов’язань. Поясніть, за якими критеріями ви проводили класифікацію. Чи зв’язані процентні ставки по цих паперах з ризиком невиконання зобов’язань?

7.12. Маємо ситуацію. Клієнт, який володіє облігаціями ощадної позики Росії другого траншу, звертається до банку з метою отримання обігових коштів, але він не бажає реалізовувати свої облігації, оскільки через 71 день він зможе розраховувати на отримання процентів (які не підлягають прибутковому оподаткуванню) за купоном. Банк укладає з клієнтом угоду про придбання облігацій, наприклад, строком на 30 діб за умови, що по закінченні цього строку клієнт викупить їх знову. При цьому облігація оцінюється у 75 % від номіналу плюс купон. Що гарантують подібні умови та які надають переваги для банку і клієнта цього банку?

7.13. Якщо ціна 1 фунта стерлінгів у доларах дорівнює 1,8500, а ціна 1 французького франка у доларах — 0,111624, якою є ціна фунта стерлінгів у франках?

7.14. Процентні ставки у Лондоні та Нью-Йорку дорівнюють 13,8 та 7,5% відповідно. Курс спот фунта стерлінгів — 1,9540 дол., курс форвард з поставкою через 6 місяців — 1,92868 дол. Містер Джонс може вкласти 5 млн дол. у Нью-Йорку та за допомогою свопу у Лондоні. Який прибуток він отримає у кожному випадку?

7.15. Ви можете вкладати/займати кошти під 7 % у Нью-Йорку та під 13 % у Парижі. Курс спот французького франка дорівнює 0,1600 дол., а курс форвард з поставкою через 3 місяці — 0,1570 дол. Чи буде здійснено процентний арбітраж та в якому напрямі?

7.16. Спекулянт купив опціон пут на німецькі марки по 0,02 дол. за одиницю валюти. Ціна використання опціона — 0,48 дол., а курс спот до часу виконання — 0,44 дол. Загальний обсяг опціона дорівнює 62500 марок. Яку суму становитиме чистий прибуток за опціоном пут?

7.17. Спекулянт придбаває опціон колл на німецькі марки за ціною 0,03 дол. за одиницю валюти. Ціна використання опціона — 0,66 дол., а курс спот 1 марки до часу виконання — 0,72 дол. Загальний обсяг опціона дорівнює 62500 марок. Який чистий прибуток спекулянта?

Питання для самоперевірки знань

Що таке грошовий ринок? Його відмінності від інших сфер фінансового ринку.

Хто є суб’єктами грошового ринку?

Що таке ринок банківських позичок? Який його зв’язок з грошовим ринком?

Які функції грошового ринку, ринку банківських позичок?

Які особливості банківського векселя?

Що таке дисконт?

Як визначити дохідність казначейського векселя?

Як проводяться аукціони казначейських векселів?

Що таке федеральні фонди, чому вони є одноденними позичками?

У чому полягає сутність операцій репо?

Назвіть причини появи та швидкого розвитку сертифікатів депозитів, що вільно обертаються.

Який банк у США вперше випустив сертифікати депозитів?

Назвіть причини появи та швидкого розвитку комерційних цінних паперів.

Що таке банківський акцепт?

У чому сутність операцій центральних банків на відкритому ринку?

Чому операції на відкритому ринку є важливим засобом для управління грошовим обігом?

Який зв’язок між управлінням грошовим обігом та управлінням грошовим боргом?

У чому полягає значення казначейських векселів для управління грошовим обігом та державним боргом?

Яке значення має ринок ОВДП в Україні?

Розкрийте взаємозв’язок між кредитно-грошовою та фінансовою політикою.

Тема 8. Фондова біржа та біржові операції

Фондова біржа згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Правовий статус фондової біржі як акціонерного товариства може мати три форми: публічно правові, акціонерні, змішані. В Україні фондові біржі — акціонерні товариства закритого типу. Фондові біржі в обов’язковому порядку проходять державну реєстрацію.

Поява і розвиток фондових бірж пов’язані з такими основними причинами:

розвиток вексельного обігу, виникнення вексельних ярмар­ків, на яких купці обмінювалися векселями;

розвиток державного кредиту та необхідність створення вторинного ринку для державних облігацій;

поява та розвиток акціонерних компаній, що випускають цінні папери.

Перша фондова біржа, яка з’явилася у незалежній Україні, — це Українська фондова біржа. Вона створена у вересні 1991 р. Торги почалися з січня 1992 р. На початок 2000 р. в Україні налічується шість фондових бірж.

Необхідно знати основи організації роботи фондових бірж, керівні органи біржі, її комітети, значення котирувальної комісії, що складає вимоги лістингу та допускає акції до котирування на фондовій біржі.

Лістинг (включення цінного папера до списку) є обов’язко­вою процедурою для торгівлі на фондовій біржі. В лістинг включаються тільки ті цінні папери, що відповідають встановленим вимогам. Потрібно визначити, що вимоги лістингу досить високі, тому на біржу потрапляють цінні папери тільки вищого гатунку.

Торгівлею на біржі займаються брокери та дилери, які є посередниками між біржею і клієнтами. Спеціалісти біржі реєструють усі укладені угоди між брокерами.

Біржові операції — угоди купівлі-продажу цінних паперів, що пройшли процедуру лістингу та укладаються між учасниками торгівлі у встановленому приміщенні у встановлений час.

Біржовий процес містить такі стадії:

оформлення та реєстрація заяв (наказів) на купівлю-продаж цінних паперів;

введення заявок (наказів) до біржової торгівлі;

укладання угод між клієнтами та брокерами;

виконання угод;

реєстрація торговельних угод на біржі;

розрахунки (або кліринг) між клієнтами.

Студент повинен знати види наказів, які може дати клієнт брокеру на купівлю або продаж цінних паперів, та їх головні характеристики:

Розмір наказу (на повний або неповний лот). Лот — стандартна одиниця торгівлі цінними паперами. На Нью-Йоркській фондовій біржі повний лот акцій дорівнює 100.

Цінові межі: лімітна (ціна не повинна бути нижчою (вищою) за певну ціну) та ринкова (купувати (продавати) за поточним курсом). Стоп-наказ — почати або припинити угоду при досягненні визначеної ціни.

У часі — на 1 день, на 1 тиждень, на 1 місяць, відкритий або «до відміни».

Слід зрозуміти категорію «купівля на маржі», тобто з використанням позичених коштів. Інвестор вкладає в цінні папери запозичені кошти. На відміну від маржевих угод, укладаються також «короткі» угоди — поставка шляхом запозичення цінних паперів.

Студент повинен знати причини появи та розвитку позабіржових фондових торговельних систем: NASDAG в США, ПФТС в Україні.

Самостійна та індивідуальна робота

За темою проводиться практичне заняття, на якому здійснюється перевірка виконаних домашніх завдань (задачі 8.2, 8.3, 8.4), а також контролюється засвоєння основних теоретичних положень за темою.

Для студентів, що виконують магістерські дисертації з тем «Фондова біржа», «Фондові операції», «Розвиток позабіржової торгівлі», передбачено індивідуальне завдання — написання рефератів.

Тема 1. Розвиток фондових бірж у західних країнах.

Рекомендована література:

1. Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: ИНФРА-М, 1996.

2. Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 99—278.

3. Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. — М., 1995.

4. Нью-Йоркская фондовая биржа: Устав. — М.: Интеркомплекс, 1992.

Тема 2. Організатори торгівлі цінними паперами в Україні.

1. Фондові біржі, їх значення як організаторів торгівлі.

2. Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС).

Для виконання завдання з даної теми слід використовувати рекомендовані вище Закони України, а також нормативно-право­ві акти ДКЦПФР та звітність бірж і ПФТС.

1. Про затвердження нової редакції Положення про реєстрацію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності: Рішення ДКЦПФР від 22.01.98 № 19.

2. Щодо звітування торговцями цінними паперами по укладених ними угодах з купівлі-продажу цінних паперів перед фондовими біржами: Рішення ДКЦПФР від 31.07.88 № 100.

3. Про здійснення державного контролю за діяльністю бірж і торговельно-інформаційних систем на ринку цінних паперів України: Рішення ДКЦПФР від 17.09.98 № 119-1.

4. Про внесення змін до Порядку розрахунку показників ліквідності та фінансового стану торговців цінними паперами: Рішення ДКЦПФР від 1.10.98 № 125.

5. Щодо визначення інвестиційно привабливих підприємств, угоди з цінними паперами яких з 01.04.99 будуть здійснюватися лише через організаторів торгівлі: Рішення ДКЦПФР від 30.12.98 № 215.

6. Українська фондова біржа: Річний звіт за 1998 р.; Річний звіт за 1999 р.

7. Позабіржова фондова торговельна система: Річний звіт за 1998 р.; Річний звіт за 1999 р.

8. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ-ІНТЕР, 1998.

9. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997.

Практичне заняття

Розгляд основних теоретичних положень щодо розрахунку фондових індексів, біржових операцій та умов їх виконання.

Розв’язання задач:

Розрахунок біржових індексів (задачі 8.1, 8.2).

Визначення результатів біржових угод (задачі 8.3, 8.4, 8.5, 8.6, 8.7, 8.8).

Література:

Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. — М., 1995.

Биржевая деятельность / Под ред. А. Г. Грязновой, Р. В. Корневой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

Задачі з розв’язком

Розглянемо приклад вирішення задач на обчислення індексів, використовуючи подані нижче теоретичні пояснення.

Індекс — це одиничний описовий статистичний показник, що узагальнює відносні зміни однієї перемінної або групи перемінних; зважена за ринковою капіталізацією середня арифметична відношення цін:

1) середня зважена цін, оскільки ціни окремих акцій зважені для відображення їх відносної важливості всередині групи цін акцій, що складають індекс;

2) зважування зроблене за ринковою капіталізацію. Отже, відносна важливість зміни ціни кожної акції при визначенні значення індексу перебуває під впливом відносного розміру кожної внесеної в індекс компанії.

,

де Z — початкове значення індексу, тобто 100 або 1000 по перевазі.

Нижченаведена формула аналогічна тій, що використовується при обчисленні багатьох індексів акцій (наприклад, індексів FT-SE 100 і 250 у Лондоні, індексів S&P’100 і ’500 у США і САС-40 у Франції. Відмінність складає лише кількість компаній у кожному індексі).

,

де n — кількість складового індексу;

mj, t — кількість акцій компанії j у період t;

Pj, t — ціна однієї з цих акцій у період t;

ОД — загальний дільник.

Загальний дільник — це базове значення індексу, що є сумою всіх mj,о × Pj,о, поділеної на початкове значення індексу, тобто 100 або 1000 по перевазі.

,

де ОД — загальний дільник;

Ct — зміна капіталізації;

Ni — число акцій, випущених i-ю компанією на момент часу t – 1;

Рі — ціна акцій i-ї компанії у момент часу t – 1.

Так виглядає чиста зміна агрегованої ринкової капіталізації, що дозволяє змінювати складові, але надає при цьому спадкоємності серії індексів.

Розглянемо простий приклад:

Нам потрібно скласти індекс, що включає акції тільки чотирьох компаній.

Базове значення індексу = 1000000 : 1000 = 1000. 1000 — по­стійний дільник.

Розглянемо зміну акцій через один день і відповідну зміну індексу:

1 000 000 : 1000 = 1030, тобто загальне значення індексу ви-
росло з початку його обчислення.

Наведемо стислу характеристику індексів окремих ринків цінних паперів.

FT-SE 100. Це зважений за ринковою капіталізацією індекс, що складається з головних 100 акцій, зареєстрованих на Лондонській фондовій біржі. Базове значення дорівнює 1000, а базова дата — 31 грудня 1984 р. Він розраховується щохвилини торгового дня. Оскільки його складають акції, класифіковані за ринковою капіталізацією, вони змінюються при зміні відносної капіталізації. Включення і виключення зі складу індексу робиться раз на квартал. Індекс базується на середніх котировках купівля-продаж, а не на фактичних цінах угод.

Індекси Standart & Poor’s’100 та ’500. Це зважені за капіталізацією індекси, що містять відповідно 100 і 500 акцій та найактивніше продаються-купуються на ринках США. S&P’500 складають акції 456 найкрупніших компаній на Нью-Йоркській фондо­вій біржі, 36 акцій, що котируються в системі NASDAQ, і 8, що беруть участь у торгах на Американській фондовій біржі.

Приклад. Дисперсія і віднайдення середнього квадратичного відхилення; коваріація і кореляція.

Будуємо таблицю.

  відповідно  .

Розширимо нашу таблицю даними індексу S&P’500.

Тут ми бачимо показники: коваріації, що показує, як дві випадкові перемінні поводяться стосовно одна одної, і кореляції, що є найзручнішим показником ступеня лінійного зв’язку між двома перемінними:

Рахунок з використанням маржі схожий на поточний рахунок з правом робити овердрафт (перевищувати розмір кредиту): якщо грошей потрібно більше, ніж знаходиться на рахунку інвестора, то брокер автоматично бере на нього позичку (при визначених обмеженнях її розміру). Відкривши рахунок з використанням маржі, інвестор може здійснити через нього деякі види угод. Ці угоди відомі як купівля з використанням маржі і продаж «без покриття».

Мінімальне відношення розміру власних коштів інвестора до повної вартості покупки активу, виражене у процентах, відоме як вихідний необхідний рівень маржі.

Задача 1. Інвестор купує через рахунок з використанням маржі 100 акцій корпорації N по 50 дол. за штуку. При вихідному необхідному рівні маржі в 60 % інвестор повинен сплатити брокерській фірмі 3000 дол. (0,6 × 100 акцій × 50 дол.). Залишок ціни покупки 200 дол. [(1 – 0,6) × 100 акцій × 50 дол.] покривається за рахунок позички, наданої інвестору брокерською фірмою.

Фактична маржа — це розрахунковий показник, що визначається таким чином:

Щоденний розрахунок фактичної маржі на рахунку інвестора відомий як урахування ринкових змін.

Задача 2. Якби ринковий курс акції корпорації N упав до 25 дол.
за шт., то фактична маржа опустилася б до 20 % [(2500 – 2000) : 2500].

Брокери жадають від інвесторів підтримувати розрахункове значення фактичної маржі на їх рахунку на визначеному процентному рівні або вище за нього. Цей процент відомий як необхідний рівень маржі.

При купівлі з використанням маржі інвестор може збільшити очікувану прибутковість своїх вкладень, користуючись кредитом, проте це ускладнюється ефектом інвестиційного ризику.

Нехай інвестор очікує підвищення курсу ринкових акцій на 15 дол., тоді очікувана дохідність у розрахунку на вкладені від купівлі на власні засоби 100 акцій корпорації N за ціною 50 дол. за шт. становитиме 30 % [(15 × 100) : (50 × 100) = 1500 : 5000] за умови, що жодні дивіденди грошима за цей рік не сплачувалися. Очікувана дохідність у розрахунку на вкладені власні кошти від покупки з використанням позичкових засобів могла б дорів-
нювати 42,7 % {[(15 × 100) – (0,11 × 2000)] : (0,6 × 50 × 100) =  = 1280 : 3000}, де процентна ставка по позичкових коштах — 11 %, а вихідний необхідний рівень маржі — 60 %.

Продаж цінних паперів «без покриття». Покупки з використанням маржі звичайно здійснюються в розрахунку на те, що найближчим часом курс акцій піде вгору, інакше кажучи, інвестор думає, що поточний ринковий курс занадто низький. Якщо ж інвестор вважає, що дані акції, навпаки, котируються дуже високо, тоді він може зайнятися так званим продажем цінних паперів «без покриття», або «коротким» продажем.

Продаж цінних паперів «без покриття» відбувається шляхом позички цінних паперів або сертифікатів на них, а потім погашенням позички такими ж цінними паперами, придбаними задля цього.

А) Стан до продажу «без покриття»

Б) Продаж «без покриття»

В) Стан після продажу «без покриття»

Рис. 8. Схема продажу «без покриття» звичайних акцій

Вихідний рівень маржі. При здійсненні короткого продажу існує ризик неповернення боргу, оскільки дана операція пов’язана із залученням коштів. Для цього існує поняття вихідного затребуваного рівня маржі.

Нехай 100 акцій компанії XYZ були продані міс Сміт за ціною 100 дол. за 1 шт. Виручка на рахунку міс Сміт дорівнює 10000 дол., але їй заборонено використовувати ці кошти до повернення боргу. Припустимо, що акції компанії XYZ піднялись на 20 дол., тоді міс Сміт буде винна Brock inc. за 100 акцій 12000 дол. за поточним ринковим курсом. Тобто у разі неповернення боргу Brock inc. втратить 2000 дол., для того, щоб запобігти цій ситуації і існує вихідний затребуваний рівень маржі (ВЗРМ). У нашому прикладі він дорівнює 60 %. Отже, міс Сміт має додатково внести на свій рахунок 6000 дол. (0,6 × 10000 дол.).

Задача 3. Розрахунок ставки дохідності. Розглянемо на прикладі розрахунок дохідності від операції продажу «без покриття». Він протилежний розрахунку ставки дохідності покупки з використанням маржі.

Нехай міс Сміт продала «без покриття» 100 акцій компанії XYZ за ціною 100 дол. за одиницю. Якщо вона потім поверне позичку «без покриття», коли акції будуть котируватись по 75 дол., і відразу ж після виплати дивідендів компанією XYZ відшкодує ще й цей дивіденд у розмірі 1 дол., то її ставка дохідності на вкладені кошти становитиме:

((100 – 75 – 1) : (0,6 × 100) =
= (24 : 60) × 8100 % = 40 %.

Дохідність для того, хто, наприклад, придбав акції ком-
панії XYZ з використанням залучених коштів дорівнювати-
ме 40 % ((75 + 1 – 100) = –24 : 60). Ставка дохідності для
того, хто придбав акції компанії XYZ без використання за-
лучених коштів, становитиме 24 % ((75 + 1 – 100) : 100 = 
= –24 : 100).

Задачі

8.1. За наведеними даними побудуйте зважений за ринковою капіталізацією індекс зі значеннями в базовому періоді 1000.

Підрахуйте значення індексу за таких нових цін на акції:

А = 2,70;   В = 1,30;   С = 1,20;   Д = 1,40;   Е = 2,70.

8.2. Виходячи з пропонованих даних стосовно індексів FT-SE 100 та S&P’500, розрахуйте коваріацію і коефіцієнт кореляції.

8.3. М-р Юнг відкрив у місцевій брокерській фірмі рахунок за угодами з маржею. Першою інвестицією м-ра Юнга стала купівля з використанням маржі 200 акцій корпорації Woodbury за ціною 40 дол. за одиницю. Для здійснення цієї купівлі він позичив у брокера 3000 дол.

а) Яка була фактична маржа у момент здійснення купівлі?

б) Якщо курс акцій підвищиться до 60 дол. за одиницю, то якою буде тоді фактична маржа?

в) Яка буде фактична маржа, якщо курс впаде до 35 дол.?

8.4. М-р Арнович придбає з використанням маржі 1000 акцій компанії Rockford Systems за ціною 60 дол. за одиницю. Вихідний затребуваний рівень маржі — 50 %, мінімальний рівень — 30 %. Якщо ці акції впадуть до 50 дол., чи отримує він запит на збільшення маржі?

8.5. На початку року Ед Делахенті купив з використанням маржі 500 акцій корпорації N за 30 дол. Вихідний затребуваний рівень маржі становить 55 %. Ед заплатив 13 % за боргом, наданим по рахунку з маржею, і жодного разу не отримував запиту на збільшення маржі. Протягом цього року корпорація N виплатила дивіденди у розмірі 1 дол. на акцію.

а) Якщо наприкінці року Ед продаватиме ці акції по 40 дол., то якою буде ставка дохідності його інвестицій за цей рік?

б) Дайте відповідь на це саме запитання за умови, що курс продажу акцій наприкінці року дорівнює 20 дол.

в) Перелічіть ваші відповіді на запитання (а) та (б), виходячи з припущення, що Ед придбав акції за свої кошти.

8.6. Кенді Каммінгс продає «без покриття» 200 акцій компанії Madison за 50 дол. Вихідний затребуваний рівень маржі — 45 %.

а) Якщо курс цих акцій потім підніметься до 58 дол., то якою буде фактична маржа на рахунку Кенді?

б) Дайте відповідь на це саме запитання за умови, що курс впаде до 42 дол.

8.7. Дінті Барбер продає «без покриття» 500 акцій компанії N за 45 дол. Вихідний та мінімальний затребувані рівні маржі становлять відповідно 55 та 35 %. Якщо курс акцій підійметься до 50 дол., чи отримує Дінті запит на підтримання маржі?

8.8. Акції DeForest Inc. оцінювались на початку року в 70 дол.
У той же час Д. Барклі продав «без покриття» 1000 акцій цієї компанії. Вихідний затребуваний рівень маржі дорівнював 50 %. Наприкінці року курс акцій піднявся до 75 дол. За ними були сплачені дивіденди у розмірі 2 дол. на акцію. Барклі не отримав за рік ні одного запита на підтримку маржі. Яка дохідність його інвестицій?

Тестові завдання

1. Рух цін на акції компанії складається таким чином, грош. од.:

93 ® 97 ® 99 ® 102 ® 104 ® 97 ® 96.

А. За якою ціною може бути виконане біржове доручення (наказ) про припинення операції «платити 102 за 10, стоп».

а) 104; в) 93;

б) 102; г) 96.

Б. За якою ціною може бути виконаний наказ зі встановленим лімітом «продати 10 по ціні 98»:

а) 97;   в) 97;

б) 99;   г) 96.

В. За якою ціною може бути виконано наказ зі встановленим лімітом «платити 97 за 10»:

а) 95;   в) 96;

б) 97;   г) 99.

2. На біржі отримано одне доручення на продаж «продати 30 по 97,5». На покупку із встановленим лімітом надійшло чотири доручення «Платити …»:

а) 96 за 10;

б) 96,5 за 20;

в) 94 за 15;

г) 98 за 30.

Який наказ буде виконано?

Питання для самоперевірки знань

1. Охарактеризуйте поняття «біржа». Яке походження слова «біржа»?

2. Який правовий статус фондових бірж в Україні?

3. Коли була створена Українська фондова біржа? Коли вона почала працювати? Назвіть інші фондові біржі України.

4. Дайте характеристику кожному документу з нормативної бази УФБ.

5. Що таке біржовий статут, правила біржі?

6. Які основні правила УФБ?

7. Назвіть емітентів та інвесторів УФБ. Яким чином захищені їхні права?

8. Що таке депозитарій?

9. Які функції клірингового банку?

10. Брокери на УФБ. Які правила їх допуску до проведення торгів?

11. Що таке лістинг?

12. Назвіть основні види біржових наказів.

13. Причини розвитку позабіржової торгівлі цінними паперами в Україні та США (порівняльна характеристика).